.

Сутність та значення бухгалтерської звітності, вимоги до її складання

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
151 4753
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

«Сутність та значення бухгалтерської звітності,

вимоги до її складання»

ПЛАН

Вступ

1. Поняття та принципи побудови звітності

2. Класифікація звітності та її користувачі

3. Порядок складання, подання й оприлюднення фінансової звітності

4. Форми фінансової звітності

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Бухгалтерський облік, як відомо, — це процес виявлення, вимірювання,
реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації
про діяльність підприємства користувачам для прийняття рішень.
Підсумкове узагальнення інформації та одержання підсумкових показників,
що характеризують діяльність підприємства, здійснюється шляхом складання
звітності за звітний період. Звітним періодом для складання фінансової
звітності є календарний рік, тобто період з 1 січня по 31 грудня.
Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з
початку звітного року.

Баланс підприємства складається станом на кінець останнього дня кварталу
або року. Перший звітний період новостворено-го підприємства може бути
меншим за 12 місяців, але не може бути більшим 15 місяців. Тобто першим
звітним роком є період до 31 грудня з дати набуття прав юридичної особи,
а для тих, що набули цього права після 1 жовтня — по 31 грудня
наступного року. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є
період з початку звітного року до моменту ліквідації підприємства.

Економічні рішення, які приймають користувачі фінансових звітів,
вимагають оцінки здатності підприємства генерувати грошові кошти та їх
еквіваленти, а також часу та впевненості в їх генеруванні. Власне цим і
визначається, наприклад, спроможність підприємства здійснювати виплату
заробітної плати або розраховуватися з постачальниками, своєчасно
повертати позики, сплачувати дивіденди.

Користувачі можуть краще оцінювати здатність підприємства генерувати
грошові кошти чи їх еквіваленти, якщо мають у своєму розпорядженні
узагальнену та систематизовану інформацію у вигляді фінансової
звітності, сфокусовану на фінансовому стані та результатах діяльності
підприємства.

Отже, метою складання фінансової звітності є надання користувачам для
прийняття рішень повної, правдивої та неупе-редженої інформації про
фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

1. Поняття та принципи побудови звітності, вимоги до звітності

Для досягнення поставленої мети та виконання завдань щодо задоволення
інформаційних потреб користувачів звітність має відповідати певним
вимогам. Залежно від потреб управління, чинних законодавчих та
нормативно-правових актів можна сформувати систему вимог до звітності
(рис. 1).

Відповідно до чинного господарського законодавства та установчих
документів підприємства зобов’язані подавати квартальну та річну
фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать,
власникам, органам державної виконавчої влади та іншим користувачам
(податковим, фінансовим, статистичним органам, фондам, банкам тощо).

Рис. 1. Вимоги до звітності

Державне регламентування звітності викликане необхідністю узагальнення
показників звітності підприємств, різних видів економічної діяльності з
метою розрахунку макроекономічних показників Держкомстату України. З
огляду на це державні органи встановлюють єдині правила та форми
складання і показники звітності. За порушення цих правил та вимог на
керівників та інших посадових осіб підприємства можуть бути накладені
адміністративні стягнення.

Фінансова звітність складається на основі даних бухгалтерського обліку,
за достовірність якого несуть відповідальність керівник і головний
бухгалтер підприємства. Ця обставина зумовлює засвідчення даних
фінансової звітності підписами керівника і головного бухгалтера.
Відповідно до чинного законодавства та установчих документів вони несуть
відповідальність за організацію та здійснення бухгалтерського обліку й
складання фінансової звітності.

Інформація, наведена у фінансових звітах, стає необхідною для
користувачів завдяки властивим їй якісним характеристикам, основними з
яких є: зрозумілість, доречність, достовірність, порівнюваність
звітності.

Суттєвою якісною характеристикою інформації, що подається у фінансових
звітах, є її зрозумілість для користувачів. З цією метою припускається,
що користувачі мають відповідні знання з бізнесу, економічної діяльності
та бухгалтерського обліку і прагнуть вивчати інформацію з достатньою
ретельністю. Проте інформація про складні поняття, які мають бути
включені до фінансових звітів у зв’язку з їх доречністю для прийняття
економічних рішень користувачами, не повинна вилучатися тільки на тій
підставі, що певним користувачам буде важко її зрозуміти.

Для того щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона має
містити дані про:

підприємство (повну назву, організаційно-правову форму,
місцезнаходження, назву органу управління, якому підпорядковується
підприємство, назву материнської (холдингової) компанії тощо);

дату звітності та звітний період. Якщо період, за який складено
фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого
Положенням (стандартом), то причини і наслідки цього мають бути розкриті
у примітках до фінансової звітності;

валюту звітності та одиницю її виміру. Якщо валюта звітності
відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то
підприємство має розкрити причини цього і методи, використані для
переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу;

відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду. Така
інформація необхідна для порівняння показників у динаміці, розрахунку та
аналізу зрушень у структурі, побудові динамічних рядів для потреб
економічного аналізу;

облікову політику підприємства і її зміни. Підприємство має висвітлювати
обрану облікову політику шляхом опису принципів оцінки статей звітності,
методів обліку щодо окремих статей звітності;

іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями
(стандартами).

Щоб бути корисною, інформація має бути доречною, відповідати потребам
користувачів під час прийняття рішень. Інформація є доречною, якщо
впливає на економічні рішення користувачів, допомагаючи оцінюванню ними
минулих, нинішніх чи майбутніх подій, або допомагає їм підтвердити чи
виправити їх минулі оцінки.

Передбачувальна та підтверджувальна ролі інформації пов’язані між собою.
Наприклад, інформація стосовно поточного рівня та структури утримуваних
активів має цінність для користувачів, коли вони намагаються
спрогнозувати здатність підприємства вигідно користуватися можливостями
та здатність реагувати на несприятливі ситуації. Та сама інформація
підтверджує минулі прогнози, наприклад, щодо структури підприємства або
результату запланованих операцій.

Інформація щодо фінансового стану та результатів діяльності часто
використовується як основа для прогнозування майбутнього фінансового
стану, результатів діяльності та інших питань, якими безпосередньо
зацікавлені користувачі (виплатою дивідендів та заробітної плати, рухом
цін на цінні папери та спроможністю підприємства виконати свої
зобов’язання вчасно). Щоб мати прогнозну цінність, інформація не повинна
набирати форми чіткого прогнозу. Проте можливість робити прогнози,
виходячи з фінансових звітів, посилюється завдяки способу викладу
інформації стосовно минулих операцій та подій. Наприклад, передбачувана
цінність звіту про фінансові результати підвищується, якщо окремо
розкриваються надзвичайні статті доходу чи витрат.

На доречність інформації впливають її характер та суттєвість. У деяких
випадках достатньо самого характеру інформації для визначення її
доречності. Наприклад, звітність нового підрозділу може вплинути на
оцінку ризиків і можливостей, властивих підприємству, незалежно від
суттєвості результатів, досягнутих новим підрозділом за звітний період.

Інформація є суттєвою, якщо її пропуск або неправильне відображення може
вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі
фінансових звітів. Суттєвість залежить від обсягу статті та помилки,
допущеної за певних обставин у зв’язку з пропуском чи неправильним
відображенням. Таким чином, суттєвість скоріше виступає певним порогом
або точкою відсікання, а не основною якісною характеристикою, яка має
бути притаманною інформації, аби вона стала корисною.

Інформація є достовірною, коли вільна від суттєвих помилок та
упередженості, і користувачі можуть покластися на неї тією мірою, якою
вона відображає або, як очікується, буде відображати дійсний стан справ.

Інформація може бути доречною, але настільки недостовірною за своїм
характером або внаслідок подання, що її визнання може статипотенційно
помилковим. Наприклад, якщо триває судова справа щодо правомірності та
суми претензій за збитки, для підприємства може бути недоцільним
визнавати повну суму претензій у балансі, хоча буде доцільно розкрити цю
суму й обставини висунення претензії.

Щоб бути достовірною, інформація має правдиво відображати операції та
інші події, які вона розкриває або, як очікується, зможе розкрити. Таким
чином, баланс, наприклад, має правдиво відображати всі операції та інші
події, результатом яких є зміна активів, зобов’язань або капіталу
підприємства на дату звітності, що відповідають критеріям визнання.

Інформація буде більш корисною для користувачів за наявності рівноваги
між доречністю та достовірністю.

Є два обмеження доречності й достовірності інформації.

Своєчасність. У випадку надмірної затримки з наданням звітної інформації
вона може втратити свою доречність. Керівництву необхідно знайти
оптимальне співвідношення між відносними перевагами своєчасного надання
звітності та забезпеченням достовірності інформації. Зі своєчасним
наданням інформації може виникати необхідність складати звіт раніше, ніж
стануть відомі всі аспекти операції або іншої події, що може поставити
під загрозу достовірність інформації. І навпаки, якщо затримати
звітність до моменту, коли стануть відомі всі аспекти, інформація може
бути абсолютно достовірною, але малокорисною для користувачів, які мали
прийняти рішення раніше. Для досягнення оптимального співвідношення між
доречністю та достовірністю перш за все слід керуватися необхідністю
задовольняти потреби користувачів, які приймають економічні рішення.

Співвідношення вигід і витрат. Вигоди, отримані від інформації, мають
перевищувати витрати на її надання. Але оцінка вигід та витрат значною
мірою робиться на основі міркувань. Більше того, витрати необов’язково
несуть ті, хто отримує вигоди. Вигоди можуть отримувати не тільки
користувачі, для яких готується інформація; наприклад, надання подальшої
інформації кредиторам може знизити витрати підприємства на позику.

Порівнянність. Фінансова звітність має надавати можливість користувачам
порівнювати:

фінансові звіти підприємств за різні періоди;

фінансові звіти різних підприємств.

Важливою передумовою забезпечення якісної характеристики зіставності є
надання користувачам інформації щодо облікової поліяких змін у цій
політиці та впливу таких змін. Користувачі мають бути спроможні
визначати відмінні риси різних облікових політик щодо схожих операцій та
інших подій, які використовуються одним і тим же підприємством у різні
проміжки часу та різними підприємствами.

Оскільки користувачі бажають із часом порівнювати фінансовий стан,
результати діяльності та зміни у фінансовому стані підприємства,
важливо, аби фінансові звіти відображали відповідну інформацію за
попередні періоди.

Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких
принципів:

автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як
юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно і
зобов’язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності
підприємства;

безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов’язань
підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні
періоди часу з метою складання фінансової звітності;

історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки
активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення
фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного
періоду з витратами, які було здійснено для отримання цих доходів. При
цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності в момент їх
виникнення незалежно від часу надходження і сплати грошей;

повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність має містити всю
інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка
може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

послідовності, який передбачає постійне (з року в рік) застосування
підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики має
бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в
бухгалтерському обліку, мають запобігати заниженню оцінки зобов’язань та
витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

превалювання змісту над формою, за яким операції мають обліковуватись
відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення
всіх операцій підприємства в його фінансовій звітності в єдиній грошовій
одиниці.

Фінансові звіти відображають фінансові результати операцій та інших
подій, об’єднуючи їх в основні класи згідно з економічними
характеристиками. Ці основні класи мають назву елементи фінансових
звітів. Елементи, що безпосередньо пов’язані з визначенням фінансового
стану підприємства:

активи — ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих
подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання
економічних вигід у майбутньому (економічна вигода є потенційною
можливістю отримання підприємством грошових коштів внаслідок
використання активів).

зобов’язання — заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок
минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, зумовить
зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

власний капітал — частина в активах підприємства, що залишається після
вирахування його зобов’язань.

Елементи, які безпосередньо пов’язані з оцінкою результатів діяльності
підприємства:

доходи — збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або
зменшення зобов’язань, які приводять до зростання власного капіталу (за
винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

витрати — зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або
збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу
(за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або
розподілення власниками).

стаття, яка відповідає визначенню елементу, має бути визнана (наведена)
у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям:

— існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх еко номічних
вигод, пов’язаних з цією статтею. Дана концепція ймовір ності відповідає
невизначеності, що характеризує середовище, в яко му діє підприємство.
Оцінка ступеня невизначеності стосовно при пливу майбутніх економічних
вигід робиться на основі свідчення,наявного на момент складання
фінансових звітів.

Наприклад, якщо існує ймовірність погашення дебіторської заборгованості
підприємству, визнання такої заборгованості як активу буде виправданим в
разі відсутності свідчень протилежного. Але у випадку наявності значної
кількості рахунків дебіторів, як правило, певний ступінь несплати
вважається ймовірним, і, таким чином, визнаються витрати, які
відображають очікуване зменшення економічних вигід;

— оцінка статті може бути достовірно визначена. Якщо не можна зробити
такої достовірної оцінки, стаття не визнається у фінан сових звітах.
Наприклад, надходження, які очікуються в результаті успішного судового
процесу, можуть відповідати визначенню як ак тиву і доходу, так і
критерію ймовірності при визнанні; проте, якщо неможливо достовірно
визначити претензію, вона не повинна визна ватись як актив або дохід
(але існування претензії може розкрива тися у примітках, пояснювальному
матеріалі).

2. Класифікація звітності та її користувачі

З метою впорядкування складання звітності її класифікують за такими
найбільш поширеними ознаками: змістом і джерелами формування, терміном
подання, ступенем узагальнення, обсягом, періодичністю подання,
охопленням видів діяльності, поширенням на галузі народного
господарства, характером спрямування і використання, ступенем
використання обчислювальної техніки.

Насамперед слід розрізняти звітність за будовою:

звітність, у якій інформація наводиться станом на певну дату (вона
містить моментні показники);

звітність, що містить інформацію за певний (звітний) період (її
складають інтервальні показники).

За змістом і джерелами формування розрізняють статистичну, фінансову,
податкову, спеціальну, внутрішньогосподарську (управлінську) звітність.

Статистична звітність містить інформацію, що є необхідною для
статистичного вивчення господарської діяльності підприємств та побудови
макроекономічних показників.

Фінансова звітність містить інформацію про фінансове становище,
результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний
період. її складають з дотриманням балансового узагальнення облікової
інформації. Цей принцип закладено у структуру звітних форм, у внутрішній
і міжформовій ув’язці показників.

Податкова звітність містить інформацію про валові доходи та валові
витрати, фінансові результати та розрахунок сум податків, що підлягають
сплаті до бюджету, а також надмірно сплачених сум, що підлягають
відшкодуванню.

Спеціальна звітність подається з питань розрахунків і використання
коштів фонду соціального страхування, пенсійного фонду, фонду зайнятості
тощо.

Внутрішньогосподарська (управлінська) звітність відображає необхідну
інформацію для прийняття рішень на рівні структурних підрозділів і
розробляється підприємством самостійно.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що
використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського
обліку.

За термінами подання розрізняють нормативну і строкову звітність.
Нормативна подається на певну дату, строкова — у термін до 25 днів після
закінчення звітного періоду.

За ступенем узагальнення звітність поділяють на первинну, що подається
підприємствами, і зведену, що узагальнює дані первинної звітності у
межах міністерств і відомств.

За обсягами відображених результатів діяльності розрізняють повну і
скорочену звітність.

,

b

d

`

b

f

r

t

d

r

t

adafaeaia4aJa`aNaePae¦

?

H за який характеризується діяльність підприємства, тобто за
періодичністю подання розрізняють річну і проміжну (щоквартальну,
щомісячну) звітність.

З погляду охоплення видів діяльності звітність може відображати усі види
діяльності, якою займається підприємство, або обмежуватися лише основним
із них.

З погляду поширення на галузі народного господарства звітність є типовою
і галузевою. Типові форми звітності застосовують для відображення
облікових даних однакового змісту, галузеві містять показники за
специфічними видами діяльності.

За характером спрямування розрізняють внутрішню звітність, призначену
для внутрішнього управління підприємством, і зовнішню, яка виходить за
межі підприємства і подається органам виконавчої влади, іншим
користувачам.

Звітність за способом подання користувачам поділяють на подану поштовим
зв’язком, телеграфом, електронною поштою або подану власноруч.

Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про
власні господарські операції, складають та подають консолідовану
фінансову звітність. Консолідована фінансова звітність відображає
фінансовий стан і результати діяльності юридичної особи та її дочірніх
підприємств як єдиної економічної одиниці.

Об’єднання підприємств, крім власної звітності, складають і подають
зведену фінансову звітність щодо всіх підприємств, які входять до
їхнього складу. Об’єднанням підприємств є з’єднання окремих підприємств
у результаті приєднання одного підприємства до іншого або внаслідок
одержання контролю одним підприємством над чистими активами та
діяльністю іншого підприємства. Об’єднання підприємств може відбуватися
у вигляді придбання або у вигляді злиття (у цьому випадку жодна зі
сторін не може бути визначена як покупець). Все це зумовлює вимоги до
розкриття інформації, особливості складання фінансових звітів об’єднань
підприємств.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери
управління яких належать підприємства, засновані на державній власності,
та органи, які здійснюють управління майном підприємств, заснованих на
комунальній власності, крім власних звітів, складають та подають зведену
фінансову звітність щодо всіх підприємств, що належать до сфери їх
управління. Зазначені органи також окремо складають зведену фінансову
звітність щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких
перебувають відповідно в державній та комунальній власності.

Зведена фінансова звітність складається за основною діяльністю
підприємств промисловості, будівельних та проектних організацій,
капітального будівництва, наукових організацій, постачальницько-збутових
та підприємств і організацій торгівлі та громадського харчування,
підприємств з виробництва сільськогосподарської продукції, побутового
обслуговування, транспорту, зв’язку, житлово-комунального господарства,
організацій з ремонту і утримання автомобільних шляхів, правлінь
громадських організацій та їх підрозділів, інших видів діяльності.
Перелік видів діяльності, щодо яких складається зведена фінансова
звітність, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24
лютого 2000 р. № 37.

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

придбання, продажу та володіння цінними паперами;

участі в капіталі підприємства;

оцінки якості управління;

оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;

забезпеченості зобов’язань підприємства;

визначення сум дивідендів, що підлягають розподілу;

регулювання діяльності підприємства, інших рішень.

Користувачами фінансових звітів є наявні та потенційні інвестори,
працівники, постачальники та інші торгові кредитори, замовники, уряд та
урядові установи, громадськість, інші фізичні та юридичні особи. Вони
використовують фінансові звіти для задоволення різноманітних потреб у
фінансовій інформації. Такі потреби, зокрема, мають:

інвестори — особи, які дають венчурний капітал, та їх консультанти,
стурбовані ризиком, властивим інвестиціям, і доходам від цих інвестицій.
їм потрібна інформація, яка допомагає визначити, що необхідно робити:
купувати, утримувати або продавати. Акціонери також зацікавлені в
інформації, що дає їм змогу оцінити спроможність підприємства сплачувати
дивіденди;

працівники і групи їх представників, які зацікавлені в інформації щодо
стабільності та прибутковості роботодавців. Вони також зацікавлені в
інформації, яка дає їм змогу оцінити здатність підприємства
забезпечувати оплату праці, пенсію та зайнятість;

позикодавці, котрі зацікавлені в інформації, яка дає їм змогу визначити,
чи будуть їхні позики та відсотки із суми позик сплачені своєчасно;

постачальники та інші торгові кредитори, котрі зацікавлені в інформації,
яка дає їм змогу визначити, чи будуть вчасно сплачені заборговані їм
суми. Ймовірно, що торгові кредитори будуть цікавитися підприємством
протягом більш короткого проміжку часу порівняно з позикодавцями, якщо
тільки вони не залежать від існування підприємства як головного клієнта;

клієнти, які виявляють інтерес до інформації щодо безперервності
діяльності підприємства, особливо у випадках, коли вони мають
довгострокові угоди з підприємством або залежать від нього;

уряд та урядові установи, які зацікавлені у розміщенні ресурсів, а отже,
і у діяльності підприємства. Інформація їм також потрібна для того, щоб
регулювати діяльність підприємств, визначати податкову політику і як
основа статистичних даних про валовий внутрішній продукт (ВВП) тощо;

громадськість. Підприємства впливають на членів суспільства по-різному.
Наприклад, підприємства можуть робити істотний внесок у місцеву
економіку різними шляхами, у тому числі забезпечуючи зайнятість.
Фінансові звіти можуть допомогти громадськості наданням інформації щодо
останніх тенденцій і досягнень у соціальній сфері підприємства та
обсягів його діяльності.

З погляду відношення до підприємства користувачів фінансової інформації
можна поділити на внутрішніх (акціонери, вищий управлінський персонал та
ін.) та зовнішніх (інвестори, уряд та урядові органи та ін.). Останні, у
свою чергу, можуть мати прямий фінансовий інтерес до підприємства (тобто
бути зацікавленими в результатах діяльності підприємства — інвестори,
кредитори та ін.) або непрямий (державні органи).

Слід зазначити, що фінансова звітність має задовольняти потреби тих
користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням
їхніх інформаційних потреб.

3. Порядок складання, подання й оприлюднення фінансової звітності

Підприємство складає квартальну та річну фінансову звітність, яку подає
користувачам відповідно до чинного законодавства. Найбільшим за обсягом
й інформативністю є річний звіт у складі: балансу, звіту про фінансові
результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал та
приміток до звіту. Підготовка та складання річного фінансового звіту має
свої етапи, що зумовлено тривалістю облікового періоду і складністю
виконуваних робіт.

Насамперед необхідно перевірити повноту відображення в поточному обліку
господарських операцій, оформлених відповідними документами, і завершити
облікові записи; уточнити розподіл витрат і доходів між суміжними
звітними періодами; перевірити стан розрахунків з дебіторами і
кредиторами, зокрема розрахунків з податковими та фінансовими органами,
у необхідних випадках відрегулювати її; визначити обсяги валових доходів
і валових витрат і списати відповідні суми на фінансові результати та
закрити рахунки; відобразити чисті прибутки (збитки) і їх розподіл чи
погашення. Під час проведення цієї роботи перевіряють правильність
облікових запасів, звіряють дані синтетичного й аналітичного обліку і
роблять виправні записи для усунення виявлених помилок.

Якісна відмінність між квартальним і річним фінансовим звітом полягає в
тому, що перший складають в основному за даними поточного обліку, а
показники річної звітності підтверджуються результатами інвентаризації
активів та зобов’язань, що забезпечує їх достовірність.

Правові основи порядку складання, подання та оприлюднення фінансової
звітності закладені в статті 14 Закону України “Про бухгалтерський облік
та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 p. № 996-XIV та у
Порядку подання фінансової звітності, затвердженому постановою Кабінету
Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419.

Підприємства подають фінансову звітність таким адресатам:

органам, до сфери управління яких належать підприємства;

трудовим колективам на їх вимогу;

власникам (засновникам) відповідно до установчих документів;

іншим органам та користувачам, зокрема органам державної статистики щодо
використання бюджетних асигнувань, одержаних з державного бюджету,
органам Державного казначейства, а щодо використання асигнувань,
одержаних з місцевих бюджетів, — відповідно фінансовим відділам
держадміністрацій.

Термін подання фінансової звітності визначає уряд. Так, квартальна
фінансова звітність (крім зведеної та консолідованої) подається
підприємствами адресатам не пізніше 25 числа місяця, що настає за
звітним кварталом, а річна — не пізніше 20 лютого наступного за звітним
року. Місячний звіт про використання бюджетних асигнувань підприємства
подають не пізніше 5 числа, наступного за звітним, квартальний — не
пізніше 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річний — не
пізніше 22 січня наступного за звітним року.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади подають зведену
фінансову звітність про виконання кошторисів доходів і видатків
розпорядниками бюджетних коштів Державному казначейству та Рахунковій
палаті щокварталу не пізніше 30 числа місяця, що настає за звітним
кварталом, та щороку не пізніше 1 березня наступного за звітним року.

Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про
власні господарські операції, подають консолідовану фінансову звітність
власникам (засновникам) у визначені ними терміни, але не пізніше 45 днів
після закінчення звітного кварталу та не пізніше 15 квітня наступного за
звітним року.

Датою подання фінансової звітності для підприємства вважається день
фактичної її передачі за належністю, а в разі надсилання її поштою —
дата одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства
зв’язку, що обслуговує адресата. У разі, коли дата подання звітності
випадає на неробочий день, термін подання переноситься на перший після
вихідного робочий день.

Форми фінансової звітності підписуються керівником підприємства і
головним бухгалтером, а у випадку відсутності на підприємстві
бухгалтерської служби — керівником спеціалізованої організації або
фахівцем-бухгалтером, які за угодою виконували роботу з ведення
бухгалтерського обліку і складання звітності. Особи, які підписали
звітність, несуть повну відповідальність за достовірність звітних даних.

Фінансова звітність підприємства є відкритою, крім випадків передбачених
законодавством. Оприлюднення звітності — це офіційне подання фінансової
звітності до органів Державного комітету статистики України, Державної
податкової адміністрації України, Фонду державного майна,
Антимонопольного комітету України, Комітету у справах нагляду за
страховою діяльністю, Державної комісії з цінних паперів та фондового
ринку та інших установ і організацій, які відповідно до законодавчих
актів України вповноважено для отримання бухгалтерської звітності від
суб’єктів господарювання, а також офіційна публікація звітів про
фінансовий стан підприємства в засобах масової інформації, якщо це
передбачено законодавством.

Відкриті акціонерні товариства, підприємства — емітенти облігацій,
банки, довірчі товариства, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди,
інвестиційні компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди,
страхові компанії та інші фінансові установи зобов’язані не пізніше 1
червня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову
звітність та консолідовану звітність шляхом публікації у періодичних
виданнях або розповсюджувати її у вигляді окремих друкованих видань.

Контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та
фінансову звітність в Україні здійснюють відповідні органи в межах їх
повноважень, передбачених законами.

Відповідні органи при перевірці поданої на їхню адресу звітності
встановлюють правильність оформлення звіту і звітних даних, наявність
всіх звітних форм, взаємозв’язок і погодженість між окремими показниками
та формами звітності.

Затвердження звітності підприємства відповідним органом оформлюється
актом (протоколом), у якому дається також оцінка діяльності підприємства
та пропозиції щодо поліпшення його діяльності.

4. Форми фінансової звітності

Фінансова звітність підприємства включає: баланс, звіт про фінансові
результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та
примітки до звітів. Для суб’єктів малого підприємництва і представництв
суб’єктів господарської діяльності національними Положеннями
(стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова
звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.

Форми фінансової звітності підприємств і порядок їх заповнення
встановлює Міністерство фінансів України. Методологія та форми складання
фінансової звітності регулюються в Україні затвердженими Міністерством
фінансів такими національними Положеннями (стандартами):

П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”;

П(С)БО 2 “Баланс”;

П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати”;

П(С)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів”;

П(С)БО 5 “Звіт про власний капітал”.

Призначення форм фінансової звітності розглянуто в табл. 1.

Таблиця 1. Форми фінансової звітності та їх призначення

Форми фінансової звітності Зміст Використання інформації

1 2 3

Баланс Наявність економічних ресурсів, які контролюються підприємством,
на дату балансу Оцінка структури ресурсів підприємства, їх ліквідності
та платоспроможності підприємства

Прогнозування майбутніх потреб у позиках

    Оцінка та прогнозування змін економічних ресурсів, які підприємство,
ймовірно, контролюватиме в майбутньому

Звіт про фінансові результати Доходи, витрати і фінансові результати
діяльності підприємства за звітний період Оцінка та прогноз
прибутковості діяльності підприємства, структури доходів та витрат

Звіт про власний капітал Зміни у складі власного капіталу підприємства
протягом звітного періоду Оцінка та прогноз змін у власному капіталі

Звіт про рух грошових коштів Генерування та використання грошових коштів
протягом звітного періоду Оцінка та прогноз операційної, інвестиційної
та фінансової діяльності підприємства

Примітки до звіту Обрана облікова політика

Інформація, не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але
обов’язкова за П(С)БО Додатковий аналіз статей звітності, необхідний для
забезпечення її зрозумілості Оцінка та прогноз облікової політики
ризиків або непевності, які впливають на підприємство, його ресурси та
зобов’язання; діяльності підрозділів підприємства тощо

Структура фінансових звітів узгоджена зі структурою Плану рахунків
бухгалтерського обліку.

План рахунків

Клас Назва класу

1 Необоротні активи

Баланс Розділ 1 активу

2 Запаси

Розділ 2 активу

3 Кошти, розрахунки та інші активи

Розділи 2 і 3 активу

4 Власний капітал та забезпечення зобов’язань

Розділи 1 і 2 пасиву

5 Довгострокові зобов’язання

Розділ 3 пасиву

6 Поточні зобов’язання

Розділи 4 і 5 пасиву

7 Доходи і результати діяльності

Звіт про фінансові результати

8 Витрати за елементами

9 Витрати діяльності

0 Позабалансові рахунки

Примітки до фінансових звітів

Форми фінансових звітів є взаємозв’язаними, взаємодоповнюючими, оскільки
вони відображають різні аспекти одних і тих же операцій або інших подій.

Висновки

метою складання фінансової звітності є надання користувачам для
прийняття рішень повної, правдивої та неупе-редженої інформації про
фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Відповідно до чинного господарського законодавства та установчих
документів підприємства зобов’язані подавати квартальну та річну
фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать,
власникам, органам державної виконавчої влади та іншим користувачам
(податковим, фінансовим, статистичним органам, фондам, банкам тощо).

Фінансова звітність складається на основі даних бухгалтерського обліку,
за достовірність якого несуть відповідальність керівник і головний
бухгалтер підприємства. Ця обставина зумовлює засвідчення даних
фінансової звітності підписами керівника і головного бухгалтера.
Відповідно до чинного законодавства та установчих документів вони несуть
відповідальність за організацію та здійснення бухгалтерського обліку й
складання фінансової звітності.

Фінансові звіти відображають фінансові результати операцій та інших
подій, об’єднуючи їх в основні класи згідно з економічними
характеристиками. Ці основні класи мають назву елементи фінансових
звітів. Елементи, що безпосередньо пов’язані з визначенням фінансового
стану підприємства: активи, зобов’язання, власний капітал.

За змістом і джерелами формування розрізняють статистичну, фінансову,
податкову, спеціальну, внутрішньогосподарську (управлінську) звітність.

Підприємство складає квартальну та річну фінансову звітність, яку подає
користувачам відповідно до чинного законодавства. Найбільшим за обсягом
й інформативністю є річний звіт у складі: балансу, звіту про фінансові
результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал та
приміток до звіту. Контроль за додержанням законодавства про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюють
відповідні органи в межах їх повноважень, передбачених законами.

Фінансова звітність підприємства включає: баланс, звіт про фінансові
результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та
примітки до звітів. Для суб’єктів малого підприємництва і представництв
суб’єктів господарської діяльності національними Положеннями
(стандартами) встановлюється скорочена за показниками фінансова
звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.

Список використаних джерел

Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”
від 16 липня 1999 p. № 996-XIV.

Порядок подання фінансової звітності, затверджений постановою Кабінету
Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419.

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку:

П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”;

П(С)БО 2 “Баланс”;

П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати”;

П(С)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів”;

П(С)БО 5 “Звіт про власний капітал”;

П(С)БО 6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах”;

П(С)БО 20 “Консолідована фінансова звітність”;

П(С)БО 25 “Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва”.

Швець В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. — К.: Знання, 2004.
— 447 с.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020