.

Розвиток пізнавального інтересу молодших школярів у процесі вивчення курсу ‘Я і Україна’ в 1-4 класах

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
99 3465
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

ДОКУРСОВЕ ЗАВДАННЯ

на тему:

«Розвиток пізнавального інтересу молодших школярів

у процесі вивчення курсу «Я і Україна» в 1-4 класах»

ПЛАН

Вступ

1. Психолого-педагогічні засади пізнавальної діяльності учнів, сутність
пізнавальних інтересів

2. Активізація та організація пізнавальних інтересів учнів

3. Засоби розвитку пізнавального інтересу в учнів початкової школи на
уроках курсу «Я і Україна»

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Головне завдання сучасної української школи – підвищення ефективності
навчально-пізнавального процесу з метою сприяння всебічному і
гармонійному розвитку людини, її інтелектуальному і пізнавальному
зростанню.

Одним із сучасних напрямків української освіти є розвиток пізнавального
інтересу, здібностей, нахилів та навичок учнів у процесі вивчення
навчальних предметів. Стає необхідним створення сприятливих умов для
пізнавальної діяльності учнів загальноосвітньої школи, які б сприяли
формуванню потреби особистості в здобутті знань та розвитку їх
пізнавальних інтересів.

Перед початкової школою постає завдання навчити дітей вчитися, прищепити
інтерес до знань, прагнення самостійно збагачуватись ними.

Розв’язання даного завдання потребує від кожного учителя початкової
ланки загальноосвітньої школи домогтися того, щоб кожен урок сприяв
розвитку пізнавального інтересу дітей.

Пізнавальний інтерес є ефективним засобом успішного навчання, необхідною
умовою досягнення позитивних наслідків, найважливішим мотивом
пізнавальної діяльності людини, який збуджує її до пошуку істини, сприяє
оволодінню учнями досвідом пошукової діяльності в атмосфері загального
захоплення цікавою справою.

Навчальний курс «Я і Україна», у якому інтегруються суспільствознавчі та
природничі знання, володіє великими можливостями для розвитку
пізнавальних інтересів молодших школярів. Це зумовлено тим, що його
вивчення ґрунтується на безпосередніх дитячих спостереженнях за
навколишніми явищами та об’єктами природи, елементарних дослідженнях,
які проводять учні.

Проблема формування і розвитку пізнавальних інтересів особистості завжди
привертала увагу психологів, педагогів, методистів, учителів-практиків.
Ця проблема розглядалась у працях Н.М.Бібік, Б. Друзь, Дубровіної,
О.І.Киричук, О.Я.Савченко, М. Савчин, О. Скрипченко, В.О.Сухомлинського,
І.Шамової, Г.І.Щукіної та інших. У працях І. Вікторенко, С. Журавель,
Л. Нарочної, Л. Шелестова, Л.Шушори та інших педагогів розглядаються
методи і засоби формування пізнавального інтересу молодших школярів у
процесі вивчення природи.

Вивчення шкільної практики навчання учнів курсу «Я і Україна» засвідчило
необхідність удосконалення процесу розвитку пізнавального інтересу в
молодших школярів.

1. Психолого-педагогічні засади пізнавальної діяльності учнів,

сутність пізнавальних інтересів

Інтерес – одна із форм спрямованості особистості, яка полягає у
зосередженості уваги, думок, помислів на конкретному предметі; це прояв
не тільки пізнавальної, але й інших потреб людини. Інтерес є одним з
найбільш суттєвих стимулів здобуття знань, розширення кругозору,
підвищення пізнавальної активності. Всебічно розвиненій особистості
притаманні широта і різносторонність інтересів. В основі інтересів
лежать потреби людини, які насамперед визначаються соціально-історичними
та індивідуальними умовами її життя. У старшокласників досить чітко
окреслюються інтереси до вивчення конкретної науки, галузі знань, сфери
діяльності. Наявність у них специфічних інтересів стимулює їхнє
прагнення до здобуття, розширення і поглиблення знань з певної галузі
наук. Тому їм притаманні соціальні, власне пізнавальні та особистісні
мотиви.

Пізнавальний інтерес – це вибіркова спрямованість особистості, звернена
до сфери пізнання, її предметності та власне процесу оволодіння
знаннями, це інтерес до глибоко свідомого пізнання.

У центрі уваги учнів опиняється проблема (пізнавальні завдання), яку
потрібно розв’язати.

Пізнавальний інтерес як прагнення не лише пізнати закономірності
теоретичних основ, але й застосувати їх на практиці, активно вплинути на
світ, що вимагає від особистості глибоких знань і стійких переконань.

Динаміка розвитку інтересу:

Цікавість ? Допитливість ? Пізнавальний інтерес ? Теоретичний інтерес

Перелічені стадії інтересу тісно переплетені, взаємопов’язані й можуть
співіснувати навіть на одному й тому ж рівні: учні переходять від
зацікавленості (перша стадія) до допитливості (друга стадія) і далі – до
розкриття причинно-наслідкових зв’язків (тертя стадія).

Необхідно постійно стимулювати пізнавальні інтереси. Головними напрямами
стимулювання пізнавальних інтересів є добір змісту матеріальну та
раціональна організація діяльності.

Розвиток здатності здійснювати пізнавальну діяльність має різні рівні.

І рівень – засвоєння забезпечується сприйняттям, усвідомленням та
запам’ятовуванням матеріалу.

ІІ рівень – дозволяє використовувати знання за незвичайних умов, що
вимагають творчого підходу до використання знань, наявних в учня.

2. Активізація та організація пізнавальних інтересів учнів

У час розбудови національної школи актуального значення набула проблема
розвитку пізнавальних інтересів учнів, що на думку дослідників, є
неодмінною складовою активізації пізнавальної діяльності. Розв’язуючи
її, педагогічні колективи шкіл України прагнуть до того, щоб кожний урок
сприяв становленню навчальних інтересів учнів, набуттю ними навичок
самостійного поповнення знань. Адже без активної самостійної праці не
можна досягти глибоких і міцних знань, оволодіти раціональними прийомами
навчальної діяльності.

Проблема розвитку пізнавальних інтересів завжди цікавила вітчизняних
педагогів і психологів. Однак через багатоплановість і різноаспектність
ця проблема не підпадає під просте й однозначне вирішення.

Як свідчить аналіз розгляду її у психолого-педагогічній і методичній
літературі, теоретичні основи розвитку пізнавальних інтересів учнів при
вивченні природничого циклу ще не знайшли свого достатнього висвітлення.
А питання цілеспрямованого розвитку інтересів у зв’язку з вивченням
рідного краю, фізичної та економічної географії також чекають своєї
розробки. Мова йде передусім про використання з вказаною метою
проблемного викладу знань, про розвиток самостійної
навчально-пізнавальної діяльності учнів, про забезпечення єдності
раціонального і емоційного навчання в цій діяльності, дидактичних ігор,
зацікавленості, системи пізнавальних знань, форм і методів навчання та
краєзнавчого принципу у навчанні.

Однією з необхідних умов підвищення ефективності шкільного навчання є
розвиток пізнавальних сил учнів, які стимулюють їх пізнавальну
активність, спрямовану на оволодіння знаннями, безперервне збагачення і
застосування останніх. У цьому зв’язку стимулом пізнавальної діяльності
є пізнавальний інтерес, який визначається як вибіркова спрямованість
особистості, звернена до галузі пізнання.

Досліджуючи проблему пізнавального інтересу, психологи і педагоги
сходяться на тому, що закономірності розвитку природи і суспільства
становлять неабиякий інтерес для учнів. Він стимулює розвиток їх
творчого мислення, розвиває творчу індивідуальність. У результаті
виникають можливості для управління процесом пізнавальної діяльності
учнів

Серед важливих засобів розвитку пізнавальних інтересів у
психолого-педагогічній і методичній літературі називаються пізнавальні
завдання, дидактичні ігри, читацькі конференції, олімпіади, конкурси,
вікторини, інші засоби, під впливом яких пізнавальні інтереси учнів
стають стійкими і дійовими.

Розвиток пізнавальних інтересів учнів проходить ряд етапів. Перший,
скажімо, характеризується тим, що спочатку інтереси бувають нестійкі,
ситуативні. Для наступного — властиві елементи відбору. Учні обирають
навчальні предмети, до яких мають підвищений інтерес. Виконання
різноманітних завдань сприяє розвитку і поглибленню пізнавальних
інтересів, що проявляються вже в молодших класах

Відомо, що інтерес виникає з потреби щось знати, бачити, чимось
оволодівати. Виникаючи як первинне орієнтування в пізнанні і
проявляючись в активній самостійній діяльності, інтерес набуває значення
нового стимулу, коли учні прагнуть до більш глибокого пізнання. Саме
тому потреби в знаннях і пов’язані з ними пізнавальні інтереси духовно
збагачують особистість людини.

Пізнавальні інтереси розвиваються в навчальній діяльності, яка має
об’єктивні закономірності і впливає на її інтенсивність. Оволодіваючи
знаннями, учні розв’язують пізнавальні завдання різної складності. Вони
осмислюють навчальний матеріал, роблять висновки на основі викладеного
вчителем, виконують різні практичні і лабораторні роботи. Така
діяльність сприяє оновленню первинних знань. Учні розв’язують,
систематизують, аналізують, узагальнюють. У результаті логічних операцій
вони одержують нові для них факти, висновки, набувають прийоми
пізнавальної діяльності, на основі евристичного пошуку вчаться
розв’язувати нестандартні завдання, розвивають свої творчі здібності.
Описаний рівень навчальної діяльності характеризується самостійним
застосуванням одержаних знань.

У навчальній діяльності важливими показниками вважаються розумовий
розвиток усіх учнів, їхнє безперервне проникнення в суть предметів, які
вивчаються, процесів і явищ, зростання пізнавальних інтересів.

У педагогічній літературі зустрічається думка про те, що вчитель повинен
виробляти в учнів осмислене ставлення до учіння, навчати їх шукати і
знаходити, бо самостійний пошук породжує інтерес. Наприклад, учень
уважно розглянув і запам’ятав контур Південної Америки, що надрукований
у підручнику на лівій стороні листка, потім уявив, що цей контур
розташований на правій стороні і у думці побачив гори Анди, ріку
Амазонка. Тобто, змінив, перетворив образ, що тримав у голові. Уявляючи,
учень удосконалює розумові дії. Так само перетворюються поняття, образи,
якщо до них додаються певні суттєві ознаки.

Наявність пізнавального інтересу в учнів визначається відповідними
критеріями. На основі вивчення досліджень багатьох авторів можна зробити
висновок про те, що такими критеріями вважаються:

а) наявність таких запитань до вчителя, які потребують передусім
вияснення причинно-наслідкових зв’язків і розкриття закономірностей;

б) пошукова активність, що проявляється в ініціативності і
самостійності;

в) уміння учнів самостійно розв’язувати пізнавальні завдання, виконувати
тренувальні вправи, знаходити вихід з проблемних ситуацій;

г) підвищений інтерес до теоретичних знань. Прагнучи оволодіти цими
знаннями, учні не заспокоюються почутим на уроці, а самостійно
поповнюють свої знання з різних джерел.

3. Засоби розвитку пізнавального інтересу в учнів початкової школи

на уроках курсу «Я і Україна»

Сучасна методична література містить багато рекомендацій щодо розвитку
пізнавальних інтересів. Існує безліч методичних посібників з різними
видами завдань (пошукових, логічних), дидактичних ігор, проте в процесі
роботи виникає багато проблем, які треба вирішувати з урахуванням
конкретних можливостей, особливостей даного класу.

О. Біда зазначає, що на вихованні дитячих інтересів позначаються:

глибоке знання вчителем свого предмета і любов до нього, прагнення до
постійного вдосконалення педагогічної майстерності;

використання наочних посібників, ТЗН;

залучення усіх учнів до роботи шляхом створення проблемно – пошукових
ситуацій, дослідницького підходу до засвоюваного матеріалу;

формування загально – пізнавальних умінь;

практична спрямованість викладання з урахуванням вимог науки і
виробництва, а також особистого досвіду учнів;

індивідуалізація підходу до дітей і диференціація вимог до них;

створення моделі педагогічної структури особистості;

тісний зв’язок уроків із позакласними заняттями.

Аналіз педагогічної літератури дає можливість встановити, що розвитку
пізнавальних інтересів на уроках сприяють захопленість викладанням,
досліди, незвичайна форма подачі матеріалу, що викликає здивування в
учнів, емоційність мови вчителя, дидактичні ігри, ігрові ситуації,
цікавинки, завдання з логічним навантаженням, завдання
проблемно-пошукового характеру, нестандартні завдання (завдання на
складання казок, віршів, вправ і задач).

Зміст навчального матеріалу, що засвоюється молодшими школярами, володіє
великим можливостями для розвитку пізнавального інтересу. Для пояснення
окремих явищ потрібно вчити дітей звертатися до науково – популярної
літератури. Потрібна вона і для того, щоб дібрати цікаві й потрібні
відомості про життя рослин, тварин та неживу природу.

Наприклад, щоб викликати інтерес і збагатити уявлення учнів про
властивості підземної води на уроці «Я і Україна» під час опрацювання
теми «Вода нашої місцевості», учитель може розповісти не тільки про
звичайні мінеральні джерела, а й про існування в природі джерел з
гарячою мінеральною водою. Як свідчить досвід, використання науково –
популярної літератури на уроках «Я і Україна» в початкових класах дає
позитивні результати. Під впливом почутих цікавих відомостей учні стають
уважнішими на уроках, а це один з критеріїв виявлення інтересів.

Сьогодні головні джерела інформації – телебачення, газети, журнали. Їх
повідомлення відрізняються і по формі і по можливостям використання їх в
навчальному процесі. Газетні і журнальні статті легко опрацьовувати,
відібрати доступні за змістом фрагменти, зачитувати учням на уроці
вголос, розмножувати і давати учням в друкованому вигляді. Телевізійні
передачі позитивно впливають на емоційну сферу дитини.

Розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів сприяє використання
дослідів і спостережень, наочності на уроках.

За допомогою наочності активізуються увага, сприймання, пам’ять,
мислення; вона стимулює живе, зацікавлене спілкування дітей з приводу
побаченого й почутого, викликає асоціативні зв’язки, розширює і уточнює
поверхові і неповні уявлення дітей про рослинний світ. Наочність на
уроках природознавства може бути натуральною (об’єкти природи живі і
препаровані) і зображувальною (таблиці, схеми, муляжі, кінофільми). Усе,
що учні сприймають, пізнаючи явища та об’єкти за допомогою зору та інших
аналізаторів, належить до засобів наочності. Відомо, що учням важко
розпізнати рослини вивчені лише за таблицями і альбомами. Якщо ж рослини
бачити і вивчати як живий витвір природи, то, діючи на різні аналізатори
дітей, вони викликають яскраві відчуття, безпосередні чуттєві сприйняття
й чіткі уявлення. Натуральні предмети чи об’єкти пізнаються за допомогою
не лише зорового, а й слухового, зорового, нюхового та інших
аналізаторів.

До наочних методів належить демонстрування дослідів, натуральних
об’єктів, зображувальних посібників. Під час застосування наочних
методів джерелом інформації стають досліди, живі об’єкти, кінофільми,
таблиці. Отже, основним джерелом знань є спостереження, а не слово, але
слово залишається провідним в усьому навчальному процесі. Мета
застосування наочних методів — збуджувати й розвивати активність
сприйняття і мислення учнів.

Формування знань про рослини, тварин потребує демонстрації натуральних
об’єктів, оскільки дає живі образні уявлення. Для демонстрування живих
рослин залучають учнів, які вже ставили досліди за завданням учителя в
позаурочний час, у куточку живої природи.

Для вивчення багатьох об’єктів, не доступних для сприймання в натурі,
вчитель застосовує зображувальну наочність, коли використовується лише
зображення предметів або явищ природи у вигляді таблиць, малюнків,
моделей, муляжів, діапозитивів, кінофільмів тощо. Зображувальна
наочність використовується для пояснення будови предметів живої та
неживої природи, взаємозв’язків, що існують у довкіллі, теоретичного
обґрунтування явищ, що спостерігаються. Завдання вчителя – керувати
спостереженням дітей під час малювання, допомогти їм уважно розглянути
предмет і зафіксувати на малюнку те, що є найхарактернішим для його
зовнішнього вигляду.

% hN

hN

hN

hN

hN

hN

2

a ae ? o ue th 2

8

o

oe

DFHRTVXo

2

oe

FTVo

???????¤?¤?$???????©?Використання ігор у навчанні допомагає активізувати
навчальний процес, розвиває спостережливість дітей, увагу, пам’ять,
мислення, збуджує інтерес до навчання.

На уроках доцільно використовувати такі дидактичні ігри, організація
яких не потребує багато часу на приготування обладнання,
запам’ятовування громіздких правил. Перевагу слід надавати тим іграм,
які передбачають участь у них більшості дітей класу, швидку відповідь,
зосередження довільної уваги.

Ігри, які використовуються на уроці «Я і Україна», класифікують за
дидактичними навантаженнями:

ігри, які сприяють формуванню вміння класифікувати;

ігри, мета яких перевірка правильності сформованих уявлень;

ігри, спрямовані на виявлення природних зв’язків, сутність явищ;

ігри, спрямовані на формування вміння орієнтуватися на місцевості.

Переважно використовують сюжетно-рольові, ігри-вправи. Вони можуть :

– бути тільки в словесній формі;

– поєднувати слово і практичні дії;

– поєднувати слово й наочність;

– поєднувати слово і реальні предмети.

Великі можливості дає застосування ігор під час екскурсій. Розкрити
перед дітьми різноманітність і красу навколишньої дійсності, привернути
увагу до малопомітних, але істотних ознак тваринного світу значно легше,
якщо залучити учнів до активного емоційного сприймання.

Головні умови ефективності застосування ігор – органічне включення в
навчальний процес; захоплюючі назви; наявність справді ігрових
елементів, зокрема зачинів, римування, обов’язковість правил, які не
можна порушувати; використання лічилок; емоційне ставлення самого
вчителя до ігрових дій, його слова й рухи цікаві, несподівані для дітей.
Пояснення вчителя під час пояснення гри має бути лаконічним і
зрозумілим, пробуджувати інтерес.

При використанні ігор необхідно:

правильно і чітко сформулювати мету і завдання гри;

зміст гри має відповідати змісту завдання;

гра має бути посильною для всіх учнів, охоплювати всіх учасників;

чітке формулювання правил;

після гри потрібно зробити висновки.

Крім ігор, можна провести на лоні природи конкурси:

– «Чий букет кращий?» (оформлення і назва);

– «Хто знає птахів?» (окремі діти пробують імітувати голоси птахів, а
інші називають їх);

– «Наші загадки» (діти самостійно складають загадки про явища природи,
пори року, лісових птахів, квіти, овочі, фрукти, тварин).

Дуже цікавими є географічні подорожі за допомогою карти. Під час
«подорожі» діти дізнаються про міста і села, про будівництво
гідроелектростанцій, зрошувальних систем, розвиток сільського
господарства. Під час «подорожі» крім карт використовують й інші види
унаочнення: настінні таблиці і картини, діапозитиви, фрагменти
діафільмів, натуральні об’єкти, які допомагають конкретизувати уявлення.
Подача нового матеріалу у вигляді подорожі збуджує емоції дітей,
розширює кругозір, викликає почуття гордості за свою Батьківщину.

Різноманітність ігрових засобів, пізнавальних завдань, ігор створює
широкі можливості для того, щоб учитель міг вибрати саме таку гру чи
завдання, що найбільше відповідають меті уроку. В іграх вправах молодші
школярі розв’язують ребуси, складають загадки. Усе це не тільки
пожвавлює навчальний процес, а й запобігає втомі.

Використання ребусів, кросвордів, чайнвордів, шарад, анаграм – важливий
засіб розвитку інтересу молодших школярів. Вони викликають позитивні
емоції учнів, підвищений інтерес до виучуваного, є цікавими формами
перевірки засвоєння фактичного матеріалу. Гра зі словами є помічником
класоводів, оскільки вона збагачує словниковий запас дітей, активізує
мислення, тренує пам’ять, розвиває загальну ерудицію, розширює обсяг
знань, допомагає в інтелектуальному спілкуванні, є надійним засобом
психологічного розвантаження розумової праці школярів.

Кросворди складають на базі основного програмного матеріалу із
зашифрованими природознавчими поняттями і термінами. Та на уроці
кросворди мають бути цілеспрямовані не на перевірку загальної ерудиції
учнів, а на краще засвоєння ними фактичного матеріалу.

Для закріплення у дітей уміння розрізняти предмети живої і неживої
природи використовують чайнворди. Для учнів молодших класів чайнворди
добирають у вигляді загадок.

Значне місце серед засобів, що сприяють активізації пізнавальної
діяльності молодших школярів належить загадкам. Загадка містить у собі
великі можливості для розвитку уваги, кмітливості, уяви, асоціативного
мислення, формування уміння виділяти й уподібнювати істотні ознаки
об’єктів, стимулює допитливість. Вміло підібрані і вдало використані на
уроці, загадки розвивають позитивне ставлення до процесу засвоєння
поняття, пізнавальний інтерес, ознайомлюють учнів з усною народною
творчістю. До кожної програмової теми курсу «Я і Україна» можна дібрати
загадки, що характеризують виучуваний об’єкт чи явище. Наприклад:

Дихають, ростуть, а ходити не можуть.

(Рослини.)

Узимку голі мерзнуть в полі.

А весною, диваки, одягають кожушки.

(Дерева.)

Висить – зеленіє, лежить – жовтіє, впаде – чорніє.

(Листя.)

Сидить дівка в коморі, а коса її надворі.

( Морква.)

Сама жовта і цукриста, я красуня золотиста

(Диня.)

Що то за голова, що лиш зуби й борода.

(Часник.)

Червоне личко, зелена стрічка.

(Помідори.)

Молодші школярі чутливі й емоційні слухачі. Їм до вподоби поетичні
рядки, віршовані примовки, влучні і виразні прислів’я, та приказки:

– «Проліски – очі березня»;

– «Осінь іде – дощі за собою веде».

На увагу заслуговують також міфи, легенди як жанр народної творчості.
Доцільно ознайомити молодших школярів з різноманітними історіями з життя
рослин, використовуючи народні легенди та повір’я. Дізнавшись про
легенду – історію певної рослини, можна запропонувати учням скласти
легенду про іншу квітку, або історію рослини, яку розглядали на уроці.

На почуття, мислення дитини впливає краса опису процесів, явищ природи і
предметів навколишнього світу. Корисно включати в розповідь учителя або
під час бесіди уривки з художніх творів, віршів, пісень. Уривки з прози
або вірші можна використовувати на початку уроку, що підвищує інтерес
учнів до виучуваного матеріалу, або для закріплення знань.

Краса природи оспівується в творах багатьох письменників. Саме цими
творами може користуватись вчитель на уроках «Я і Україна».

У педагогічній літературі зазначається, що розвитку пізнавальних
інтересів сприяє запровадження різних форм роботи: роботи в парах,
груповій роботі, застосування диференціації навчання. Мета такої роботи
— спонукати дітей до постійної активної праці, розвивати інтерес учнів
до оволодіння предметом, вчити спілкуватися, прислухаючись не лише до
себе, а й до інших.

Формування пізнавальних інтересів є більш ефективним, якщо:
організується різноманітна творча діяльність, види якої систематично
чергуються. Для належного формування природничих понять багато уваги
слід приділяти розвитку логічного мислення, використанню завдань з
логічним навантаженням як необхідної умови розвитку пізнавальних
інтересів. Дітей треба залучати до активної участі у розв’язуванні
посильних пізнавальних завдань, поступово ускладнюючи їх. Розвиток
логічного мислення — це копітка наполеглива робота упродовж всього
періоду навчання. Оскільки діти швидко втрачають інтерес до одного виду
діяльності, треба робити процес пізнання цікавим.

Активна пізнавальна діяльність уроці, розвиток пізнавальних інтересів
неможливі, якщо вчитель працює з класом, не враховуючи індивідуальні
особливості учнів. Діти різні, рівень підготовленості до навчання —
також. Тому необхідна диференціація. В. О. Сухомлинський зазначав, що до
кожного школяра треба мати підхід, давати йому посильне завдання. Лише
за цієї умови можливий розвиток пізнавальних інтересів.

Урок природознавства в початковій школі – це ідеальний матеріал для
створення проблемних ситуацій. Значно кращі успіхи у навчанні
досягаються там, де процес навчання будується на основі
проблемно-пошукової діяльності молодших школярів. Серцевиною проблемного
уроку є взаємодія вчителя і учнів, коли між ними розвиваються діалогічні
взаємостосунки під час вирішення проблеми. Важливе не тільки вміння
вчителя створювати проблемну ситуацію, а й здатність організувати
обговорення і розв’язання її учнями. Саме на цих уроках у дітей виникає
дуже багато питань: “Чому?”, “Як?”, “Звідки?”. Вчитель разом з дітьми
може розв’язувати проблемні ситуації всіма можливими шляхами:

– через проблемне викладання знань учителем;

– через організацію частково-пошукової діяльності;

– через організацію дослідницької діяльності шляхом спостереження учнів
у природі чи за результатами самостійного досліду.

Важливим засобом створення проблемних ситуацій у вивченні природи є
дослідницька робота (розв’язання завдань випливає із спеціально
створених умов. Наприклад: теми «Термометр», «Органи рослин», «Умови
життя рослин», «Вегетативне розмноження рослин», «Сніг і лід», «Корисні
копалини», «Вода — розчинник» тощо).

Створення проблемних ситуацій та їх розв’язання тут досягаються
частково-пошуковим методом, іноді дослідницьким, за допомогою
лабораторних, демонстраційних і домашніх дослідів. Відкриття, які учні
роблять при цьому, незначні, але дітям вони дають велике інтелектуальне
задоволення. Чим більше створюватиметься для учнів складних ситуацій,
які вони спроможні подолати, тим інтенсивніше в них розвиватиметься
інтерес до знань, науки, школи.

У ході вивчення курсу природознавства можна створити певну постійно
зростаючу систему залучень учнів до вирішення проблемних ситуацій, а
також до самостійної пошукової діяльності.

Висновки

Отже, у процесі вивчення педагогічної літератури з’ясовано, що
пізнавальний інтерес розглядають як основний мотив навчальної
діяльності, як виразну інтелектуальну спрямованість особистості на пошук
нового у предметах, явищах, подіях, супроводжувану прагненням глибше
пізнати їх особливості; майже завжди усвідомлене ставлення до предметів,
явищ, подій Це прагнення до знань, що виявляється в активному ставленні
учня до пізнання сутнісних властивостей предметів і явищ дійсності.
Головна функція пізнавального інтересу полягає в тому, щоб зблизити учня
з учінням, заохотити так, щоб учіння для нього стало бажаним, потребою,
без задоволення якої нереальне його формування.

За своєю природою інтерес не є вродженою властивістю особистості, він
виникає не сам по собі, а обумовлений впливом на людину навколишньої
дійсності, тобто носить соціальний характер. Характерними особливостями
інтересу є: його усвідомленість, емоційність, особлива вольова
спрямованість до пізнання.

Зі вступом до школи інтереси дитини переключаються поступово з ігрової
діяльності на учіння. Спочатку інтерес виникає до всіх видів навчальної
діяльності, згодом він починає диференціюватися. У молодшому шкільному
віці він характеризується досить виявленим емоційним відношенням,
обумовлений зовнішніми факторами, не завжди локалізований, що залежить
від навчального досвіду учнів, розвитку процесів мислення.

Загальний інтерес до школи у школярів послаблюється, коли вони
зустрічаються з першими труднощами, бачать успіх товариша і свої
невдачі. Для підтримки пізнавальних інтересів надзвичайно важливо
стимулювати емоції, інтелектуальні почуття. Кожен урок має бути
по-своєму привабливим, емоційним.

Пізнавальний інтерес притаманний усім компонентам навчально-пізнавальної
діяльності, перебіг якої охоплює чотири етапи: сприйняття і розуміння
отримання інформації; осмислення та запам’ятовування; застосування;
контроль і самоконтроль . Він виникає і зміцнюється лише в ситуації
пошуку нових знань, інтелектуальної напруги, самостійної діяльності.

З’ясовано, що процес розвитку пізнавального інтересу учня включає ряд
етапів. Перший етап – цікавість – природна реакція людини на все нове
або неочікуване. Вона спрямовує увагу людини на розгляд навчального
матеріалу, але не переноситься на інший навчальний матеріал. Він має
ситуативний характер. Швидко виникає, а під час зміни ситуації – зникає.
Другий етап – допитливість, характеризується бажанням і намаганням
пізнати сприйнятий об’єкт, розширити свої знання про нього Третій етап –
глибокий пізнавальний інтерес, при якому учень прагне пізнати об’єкт,
виявити суть предмета, встановити його зв’язки і залежності. Усі етапи
взаємозв’язані і проявляються під час навчання.

З’ясовано, що значення пізнавальний інтересу у житті дитини полягає в
тому, що він є джерелом самостійного здобуття знань; підвищує
інтенсивність розумової роботи, мобілізує увагу, знімає втому та сприяє
підвищенню якості засвоюваних знань, їх розширенню і поглибленню,
впливає на поведінку учня, на становлення його духовної і
інтелектуальної сфери, розумові, морально-етичні і комунікативні
здібності.

Виявлено, що головна особливість педагогічного аспекту проблеми
формування пізнавальних інтересів учнів полягає в тому, що пізнавальний
інтерес може виступати і як мета, і засіб, і результат навчання та
виховання.

Визначено умови розвитку пізнавальних інтересів:

розуміння дитиною змісту і значення матеріалу;

новизна навчального матеріалу, його практична спрямованість;

емоційна насиченість навчання;

створення можливостей для учнів проявити розумову самостійність і
ініціативність на основі використання активних методів навчання,
проблемних запитань, ситуацій і завдань;

глибоке знання вчителем предмета, інтерес до нього, вміння зацікавити
ним дітей.

З’ясовано, що розвитку пізнавальних інтересів на уроках сприяють різні
методи і засоби навчання (досліди, незвичайна форма подачі матеріалу,
емоційність мови вчителя, дидактичні ігри, ігрові ситуації, цікавинки,
завдання з логічним навантаженням, завдання проблемно-пошукового
характеру, тощо).

Список використаної літератури

Байбара Т.М. Методика навчання природознавства в початкових класах:
Навчальний посібник. – К: Веселка, 1998.- 334 с.

Бібік Н.М. Формування пізнавальних інтересів молодших школярів. – К.:
Віпол, 1987.- 96 с.

Біда О.А. Роль малюнків на уроках природознавства // Мистецтво та
освіта. – 2002. – № 4.- с. 45 – 47.

Білецька Н.Д. Українські загадки, прислів’я, приказки про природу //
Розкажіть онуку. – 1999. – №2. – С.34-35.

Бойченко С.О. Використання елементів народознавства у
навчально-виховному процесі //Початкова школа. – 1996. – №9. – С.33-36.

Бугрій О.В., Буряк В.К. Формування в учнів пізнавальних умінь // Рідна
школа. – 1993. – № 2. – с. 31 – 34.

Бутрім В. Ігрові завдання з природознавства // Початкова освіта. – 2004.
– № 9. – с. 21 – 23.

Вікова і педагогічна психологія: Навч. посіб. / О.В. Скрипченко, Л.В.
Волинська, З.В. Огороднійчук. – К.: Каравела, 2008. – 400 с.

Вікторенко І. Формування пізнавального інтересу до природознавства
засобами усної народної творчості. // Рідна школа. – 2004. – № 3. – с.
54 – 56.

Водолазька С. Формуємо пізнавальний досвід дитини // Початкова школа. –
1997. – № 4. – с. 9 – 10.

Данилова Л. Розвивати пізнавальну активність учнів // Рідна школа. –
2002. – № 6.- с. 18 – 20.

Жаркова І, Мечник Л. Система пізнавальних завдань як засіб формування
дієвих природничих знань молодших школярів. // Початкова школа. 2003. –
№ 4. – с. 19 – 21.

Заперченко Н. Цікаві завдання з природознавства. // Початкова школа. –
2006. – № 1. – с. 26 – 28.

Коберник О., Коберник Т. Активізація навчально-пізнавальної діяльності
школярів. // Рідна школа. – 1999. – № 12. – с. 55 – 60.

Корнеев В.П. Основи розвитку пізнавальних інтересів // Рідна школа.-
1993.- № 5. – с. 36 – 40.

Косоротова Ю. Використання творчих завдань на уроках природознавства //
Психолог, 2004. –№21-22.–С.94-100.

Лозова В.І. Пізнавальна активність школярів: (Спецкурс із дидактики):
(Спецкурс із дидактики): [Навч. посібник для пед. ін-тів]. – Х.: основа,
1990. – 89 с.

Федотова Н. Цікаві задачі з природничим змістом// Початкова школа, 2000.
– №6.–С.8–10.

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020