UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІсторія лінгвогеноциду
Автор
РозділРізне, реферати, курсові з різних напрямків
ФорматWord Doc
Тип документуКонтрольна
Продивилось1325
Скачало62
Опис
Якісна безкоштовна робота.
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

HYPERLINK "http://www.ukrreferat.com/" www.ukrreferat.com – лідер

серед рефератних сайтів України!

 

1. Історія лінгвогеноциду

 

2. Вклад І.Котляревського і Т.Шевченка у становлення і розвиток укр.мови

 

3. Культура мовлення під час дискусії

 

4. Специфіка мовлення фахівця (музика, сприпаль)

 

1.Історія лінгвогеноциду

 

Сучасна мовна ситуація в Україні є насамперед результатом тривалої війни

проти української мови, української ідентичності й української

державності, яку Росія розпочала після 1654 р. Нині часто згадуваний

циркуляр міністра внутрішніх справ імперії Павла Валуєва від 18.07.1863

р. був своєрідним симптомом того, що попри всі перешкоди українська мова

існувала й розвивалась. Інакше П.Валуєву не довелося б посилатися на тих

«малоросів», які, мовляв, самі «досить ґрунтовно доводять, що ніякої

малоросійської мови не було, немає і не може бути, і що говірка їх, яку

використовує простолюд, є та сама російська мова, тільки зіпсута впливом

на неї росіян, і навіть більш зрозуміла, ніж українська мова, яка тепер

вигадана для них деякими малоросіянами і особливо поляками».

 

Мовне питання тісно ув'язувалося з політичним, з тими «сепаратистськими»

задумами, у яких звинувачували українців, підбурюваних (на переконання

багатьох поколінь московських політиків, чиновників і аналітиків)

поляками, австрійцями і німцями з ворожими намірами щодо Росії.

Примітним етапом у розвитку антиукраїнської політики стала поява в 1876

р. Емського указу. Цим документом, підписаним царем Александром ІІ у

німецькому місті Емсі, вимагалося: «1) Не допускати ввозу в межі

Імперіїі і без особливого на те дозволу Гол. Упр. у Справ. Друк.

будь-яких брошур, що видавалися за кордоном малоросійською говіркою; 2)

друкування і видання в Імперії оригінальних творів тією самою говіркою

заборонити, за винятком лише: а) історичних документів і пам'яток і б)

творів художньої літератури, але з тим, щоб під час друкування

історичних пам'яток обов'язково зберігався правопис оригіналів; у творах

же художньої літератури не допускати жодних відступів від

загальноприйнятого російського правопису, і щоб дозвіл на друкування

творів художньої літератури давався не інакше, як після розгляду

рукописів у Гол. Упр. у Спр. Друк. Заборонити також різні сценічні

вистави і читання малоросійською говіркою, а також друкування нею ж

текстів до музичних нот; припинити подальше видання газети «Кіевскій

телеграф». У 1881 році царський уряд дещо модифікував Емський указ,

зробив певне полегшення, дозволивши друкувати українські словники,

тексти до нот, ставити українські театральні вистави. Останнє було

особливо важливо, оскільки український театр, по суті, був єдиною

публічною трибуною, з якої у той час можна було почути українське слово.

 

Утиски українського слова тривали і у ХХ столітті. Під час революційних

1905-1907 рр. подій українці виступили з вимогами щодо розвитку

шкільництва та викладання рідною мовою. У деяких вузах було відкрито

українознавчі кафедри. Однак навіть царський маніфест 17.10.1905 р. і

«Тимчасові правила про періодичну пресу» від 24 листопада того самого

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ