UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКультурно-історичний метод дослідження у літературі
Автор
РозділРізне, реферати, курсові з різних напрямків
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1558
Скачало77
Опис
Якісна безкоштовна робота.
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

HYPERLINK "http://www.ukrreferat.com/" www.ukrreferat.com – лідер

серед рефератних сайтів України!

 

РЕФЕРАТ

 

З навчальної дисципліни

 

«Методологічні концепції української літератури»

 

на тему:

 

«Культурно-історичний метод дослідження у літературі»

 

ПЛАН

 

Вступ

 

1. Місце культурно-історичного метода у вітчизняному літературознавстві,

виникнення культурно-історичної школи

 

2. Основні праці представників культурно-історичної школи

літературознавства в Україні

 

Висновок

 

Список використаної літератури

 

Вступ

 

Родоначальник культурно-історичної школи французький історик,

мистецтвознавець Іпполіт Тен (1828—1893 pp.). Школа базувалася на

філософії позитивізму, основоположником якого був Опост Конт (1798— 1857

pp.). Під впливом позитивізму І. Тен вимагав від мистецтва правдивості

фактів, вважав, що особливості мистецтва перебувають у прямій залежності

від суспільства. Зміни в суспільстві позначаються на мистецтві.

Соціологізм І. Тена базувався на трьох факторах:

 

1) раса (особливості національного характеру, ознаки спадковості);

 

2) середовище (природа, клімат, соціальні умови, географічні, політичні

обставини, економіка);

 

3) момент (історична епоха, її традиції, рівень культури).

 

Заслуга І. Тена в тому, що він намагався пояснити особливості мистецтва

об'єктивними суспільними умовами. Недоліком є те, що вчений обмежував

літературу відображенням, ігнорував специфіку мистецтва, його естетичну

своєрідність, прирівнював художні твори до історичних джерел.

 

Послідовниками І. Тена були Ф. Брюнетьєр, Г. Лансон (Франція), В. Шерер,

Г. Гетнер (Німеччина), О. Пипін, М. Тихонравов (Росія).

 

Культурно-історичний метод функціонував і в працях українських

літературознавців. Як відзначає І. Михайлин, цю методологію українська

критика виробляє "ще в період свого становлення, в 1840—1860-ті роки".

Однак в умовах бездержавності "українські... автори-представники всіма

засобами знищуваної літератури — не змогли пробитися на європейський

простір ідей, а також вивершити свої концепції стрункими побудовами та

яскравими формами".

 

Оригінальні концептуальні ідеї видатних талановитих фольклористів М.

Максимовича, О. Бодянського, П. Куліша та М. Костомарова стосовно

вивчення фольклору і літератури послужили основоположними принципами

української культурно-історичної школи, викристалізовували її

національну модель.

 

З усіх літературознавчих шкіл, відомих наприкінці XIX ст., І.Франко

найбільш придатними для створення курсу історії української літератури

вважав дві — критично-естетичну та культурно-історичну; він

підкреслював, що розуміння духовного життя даної епохи і розуміння її

смаку, й духовних і літературних уподобань та ідеалів є головною метою

дослідів над історією літератури школи культурно-історичної. Не твори,

не їх автори і не психологія та техніка їх творчості для неї були

головними, а намагання окреслити загальні обриси духовного життя епохи.

 

У XX столітті культурно-історичний напрям, відзначає Ю. Ковалів,

"втратив свої масштаби, профанувався соціологічним

літературознавством.., поступившись перед новими, часто антиестетичними,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ