.

Посткласичний, колоніальний та постколоніальний період (близько 900-1821 рр.) цивілізації майя

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
73 1410
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

на тему:

«Посткласичний, колоніальний та постколоніальний період (близько
900-1821 рр.) цивілізації майя»ПЛАН

Вступ

1. Місце розташування

2. Особливості посткласичного, колоніального та постколоніального
періодів (близько 900 – 1821 рр.) цивілізації майя

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Майя – цивілізація в Центральній Америці, що існувала приблизно з 1500
р. до н.е. до іспанського завоювання у ХVІ ст. до н. е. Давня
цивілізація майя була такою високорозвиненою, що дотепер дивує світ.
Майя – одна з найяскравіших цивілізацій доколумбової Америки. Це
«культура-загадка», «культура-феномен», повна суперечностей і
парадоксів. Вона породила величезну кількість питань, та не на всі є
відповіді.

Майя, проживаючи практично в кам’яному віці (не знали металів до X ст.
н.е., колісних візків, плуга, в’ючних і тяглових тварин), створили
точний сонячний календар, найскладнішу ієрогліфічну писемність,
використали поняття нуля раніше арабів й індусів, передбачали сонячні й
місячні затемнення, обчислили рухи Венери з помилкою лише на 14 секунд
на рік, досягли значної досконалості в архітектурі, скульптурі, живописі
й виробництві кераміки. Поклонялися своїм богам й у той же час
підкорялися царям і жерцям, будували під їхнім керівництвом храми й
палаци, проводили ритуальні обряди, приносили себе в жертву, воювали із
сусідами. Майя створили незвичайні самі по собі міста, побудовані за
допомогою лише ручної праці. Цікаво, що майже всі міста класичного
періоду мають на собі сліди насильницького руйнування. Назви багатьох
міст й окремих споруджень майя були надані їм після іспанського
завоювання й не є справжніми (наприклад: «Тікаль» придумали археологи, а
«Паленке» по-іспанськи – фортеця).

Багато чого доводиться археологам домислювати і придумувати самим.
Навряд чи коли-небудь ми будемо точно знати, що тоді відбувалося, і як
жили ці загадково-екзотичні для нас індіанці. Але це не зупиняє
ентузіастів учених. І з кожним роком ми хоч трохи, але наближаємося до
розгадок таємниць цивілізації майя.

Цивілізація майя склалася на мексиканському півострові Юкатан і
території гірської Гватемали. Її історія тривала з 1500 р. до н.е. до
XVIІІ ст. н.е. Високорозвинені індіанці створили процвітаючі
міста-держави й гігантські піраміди, досягли вражаючих успіхів у науці й
культурі. У порівнянні з іншими народностями цієї частини Південної
Америки майя залишили найбільшу кількість ієрогліфічних текстів –
писемність, що застигла в камені, живописі та кераміці. Майя будували
кам’яні міста, багато з яких були покинуті задовго до приходу
європейців, інші залишилися населеними й після їх приходу.

Календар, розроблений майя, використовували й інші народи Центральної
Америки. Саме майя застосовували ієрогліфічну систему письма, яке
сьогодні лише частково розшифроване. До наших днів збереглися їх
численні написи на пам’ятниках. Майя створили ефективну систему
землеробства, мали глибокі знання в астрономії. Нащадками древніх майя є
не тільки сучасні народи майя, що зберегли мову предків, але й частина
іспаномовного населення південних штатів Мексики, Гватемали, Гондурасу.
Деякі міста майя включені ЮНЕСКО до списоку об’єктів Всесвітньої
спадщини: Паленке, Чіч?єн-Іца, Ушмаль у Мексиці, Тикаль і Куірігуа у
Гватемалі, Копан у Гондурасі, Хойя-де-Серен у Сальвадорі – невелике село
майя, що було поховане під вулканічним попелом і зараз розкопане.

Цей народ, що володів геніальними творчими можливостями, називають одним
з найвидатніших народів на планеті. Майя – група індіанських народів,
які є спорідненою мовною групою. До них відносяться індіанці юкатеки,
чоли, лакандони, чонтали, чорті, чухи, цельтали, цоцили, тотики,
хакальтеки, хаустеки, киче, пакоман, покомчи й інші. Загальна їхня
чисельність приблизно 2,7 мільйонів осіб. Звідки взялися ці народи? Як
вони з’явилися в джунглях Америки? На жаль, на сьогодні точної відповіді
на ці й інші питання немає. У різні часи вчені висловлювали іноді й
зовсім протилежні версії. А на сьогоднішній день одна з основних точок
зору по цьому питанню полягає в тому, що Америку було заселено з Азії
через Берингову протоку в період верхнього палеоліту, тобто приблизно 30
тисяч років тому.

За одними джерелами періоду іспанської конкісти, назва «майя»
застосовувалося до всього півострова Юкатан, що суперечить назві країни,
наведеній в іншому повідомленні – «у луумил куций йетел кех» («країна
індиків й оленів»). По інших – воно використовувалося лише до порівняно
невеликої території, центром якої була древня столиця Майяпан.

Висловлювалися також припущення, що термін «майя» був назвою загальною і
виник із презирливого прізвиська «ахмайя», тобто, «неспроможні люди».
Втім, є й такі переклади цього слова, як «земля без води», що,
безсумнівно, варто визнати простою помилкою.

1. Місце розташування

Близько 10 000 років тому, коли закінчився останній льодовиковий період,
люди з півночі рушили освоювати південні землі, відомі тепер під назвою
Латинська Америка. Вони розселилися на території, що склала потім
область майя, з горами й долинами, густими лісами й безводними
рівнинами. До область майя входять сучасні Гватемала, Беліз, південна
Мексика, Гондурас, Сальвадор. Протягом наступних 6 000 років місцеве
населення перейшло від напівкочового існування мисливців-збирачів до
більш осілого землеробського способу життя. Вони навчилися вирощувати
кукурудзу й боби, за допомогою різноманітних кам’яних пристосувань
подрібнювали зерно й готували їжу. Поступово виникали селища. Приблизно
в 1 000 р. до н. е. почалося масштабне будівництво поселень сільського
типу, що стало початком так званого «докласичного періоду», з якого веде
відлік існування цивілізації майя.

Відповідно до переказів, майя прийшли на територію теперішньої Мексики з
Гондурасу й Гватемали. Швидкий та масштабний ріст їхніх міст наштовхує
на однозначний висновок: до свого приходу сюди майя вже мали єдину й
давню культуру. Нова територія майя мала форму трикутника, його кути
утворювали міста Вашактун, Паленке, Копан. Інші центри, що виникли
пізніше, перебували на сторонах трикутника й усередині нього. Тоді
виявилася ще одна специфічна риса майя – розширення земель ішло від
периферії до центру, а не навпаки, як усюди.

Міста-держави народу майя (самі великі й відомі з них – Тікаль. Копан,
Чіч?єн-Іца, Ушмаль) були осередками влади й культури. Вони мали свою
схему забудови. Ядро (ритуальна, храмова зона) розташовувалося на
пагорбі. Довкола нього перебували палаци жерців і знаті (амельхенів).
Зазвичай це були монументальні палаци з каменю й поступово переходили в
одно- та п’ятиповерхові споруди, які були розташовані на терасах і

платформах, фасадом орієнтовані на схід. Вони мали свої вівтарі, лазні,
були обставлені простими, але зручними меблями (ліжками із пруття,
дерев’яними й кам’яними ослонами, столами й ширмами).

У цей час (2007 р. до н. е.) територія, на якій відбувався розвиток
цивілізації майя, входила до складу держав: Мексики (штати Ч?япас,
Кампече, Юкатан, Кінтана-Роо), Гватемали, Белізу, Сальвадору, Гондурасу
(західна частина). Знайдено близько 1 000 городищ культури майя (на
початок 80-х років XX ст., але не всі з них на сьогодні розкопані або
досліджені археологами) та 3 000 селищ.

Ареал цивілізації майя за весь період її існування весь час змінювався,
тому місце розташування майя потрібно визначати в певний період на
певній території.

На ранньому докласичному етапі розвитку майя (близько 2000-900 рр. до н.
е.) з’являються перші поселення й розвивається землеробство в районах
розселення. Перші віднесені до цивілізації майя побудови в Куейо (Беліз)
датовані приблизно 2000 р. до н. е. Із цього місця відбувається
розселення племен майя на північ до Мексиканської затоки. У Копане
(Гондурас) мисливці оселилися близько 1100 р. до н. е. На ранньому
докласичному етапі було засноване місто Ламанай (Беліз), що відноситься
до найстаріших міст цивілізації майя. Приблизно в 1000 р. до н. е.
засновано Кахаль Печ (Беліз), що проіснував до VІІ ст. н. е.

У середньому докласичному періоді розвитку (близько 900-400 рр. до н.
е.) відбувається подальше розселення майя, розвивається торгівля між
містами. VІІ ст. до н. е. датуються сліди поселень в області Тікаля
(Гватемала). На узбережжі Мексиканської затоки перші поселення й храми
з’явилися близько 500 р. до н. е. До перших великих міст майя цього
періоду відносяться Ель Мірадор (з найбільшою відомою пірамідою майя) і
Накбе, що перебувають на території сучасної Гватемали. Близько 700 р. до
н. е. у Мезоамериці з’явилася писемність. У мистецтві майя цього періоду
помітний вплив ольмекської цивілізації, що виникла в Мексиці на березі
затоки, й встановлення торговельних зв’язків з усією Мезоамерикою. Деякі
вчені (А. Русявий, К. Ламберг-Карловські, Дж. Саблов, В. І. Гуляєв)
вважають, що створенням ієрархічного суспільства й царської влади давні
майя зобов’язані ольмекській присутності в південних районах області
майя з 900 – 400 рр. до н. е.

У пізній докласичний період (близько 400 років до н. е. – 250 року н.
е.), приблизно 400 р. до н. е. майя винайшли самий ранній сонячний
календар, висічений на камені. У цей час майя сприйняли ідею
ієрархічного суспільства, керованого королями й особами королівської
крові. Побудова міста Теотіуакана відноситься також до пізнього
докласичного періоду. Теотіуакан протягом декількох століть був
культурним, релігійним і торговим центром Мезоамерики, що поширив
культурний вплив на регіони майя.

До раннього класичного періоду (близько 250- 600 року н. е.) відноситься
найдавніша, датована 292 р. н. е., стела в місті Тікале, що зображує
фігуру правителя Кинич-Еб-Шока. Близько 500 р. місто Тікаль стало
«наддержавою», громадяни Теотіуакана оселилися в ньому, вносячи нові
звичаї, ритуали й людські жертвоприношення. В 562 р. спалахнула війна
між містами Калакмуль і Тікаль, у результаті якої правитель Калакмуль
зачарував правителя Тікаля Яш-Еб-Шока II і приніс його в жертву.

Цивілізація майя пізнього класичного періоду (близько 600-900 рр. н. е.)
являла собою територію міст-держав, кожна з яких мала свого правителя.
Культура майя, що поширилися на весь Юкатан, переживала епоху свого
розквіту, були засновані міста Чіч’єн-Іца (бл. 700 р.), Ушмаль і Коба.
Міста з’єднувалися між собою дорогами, так званими сакбе. Міста майя
нараховували понад 10 000 жителів, що перевершувало по чисельності
населення існуючих у той час середньоєвропейських міст.

2. Особливості посткласичного, колоніального та постколоніального
періодів (близько 900 – 1821 рр.) цивілізації майя

R

`

b

TH R

b

південних рівнинних областях. До 900 р. н .е. Будівництво на цій
території припиняються, колись багатолюдні міста, покинуті жителями,
перетворюються в руїни. Але культура майя усе ще живе в північній
частині Юкатана. Такі прекрасні міста, як Ушмаль, Кабах, Сайіль, Лабна в
гористій місцевості Пуук, існують аж до 1000 р.

Історичні хроніки передодня конкісти й дані археології наочно свідчать
про те, що в X ст. н.е. на Юкатан вторглись войовничі
центрально-мексиканські племена – тольтеки. Але, не дивлячись на все це
в центральній області півострова населення уціліло й швидко
пристосувалося до нових умов життя. І через короткий час з’явилася
своєрідна синкретична культура, що поєднує в собі майянські й
тольтекські риси. В історії Юкатана почався новий період, що одержав у
науковій літературі назву «мексиканський». Хронологічно його рамки
припадають на X – XIII ст. н. е.

Центром цієї нової культури стає місто Чіч’єн-Іца. Саме в цей час для
міста наступає пора процвітання, що триває 200 років. Уже до 1200 р.
величезна площа забудови (28 квадратних кілометрів), велична архітектура
й чудова скульптура говорять про те, що це місто було головним
культурним центром майя останнього періоду. Нові скульптурні мотиви й
архітектурні деталі відбивають зрослий вплив мексиканських культур,
переважно тольтекський, що розвилася в Центральній Мексиці раніше
ацтекської. Після раптового й загадкового падіння Чіч’єн-Іци головним
містом на Юкатані стає Майяпан. Юкатанські майя, очевидно, вели між
собою більш жорстокі війни в порівнянні з тими, що велися їхніми
побратимами на півдні. Хоча докладні описи конкретних боїв відсутні,
відомо, що воїни з Чіч’єн-Іци боролися проти воїнів з Ушмаля й Коби, а
пізніше люди Майяпана напали на Чіч’єн-Іцу й розграбували її. На думку
вчених, на поводженні жителів півночі позначився вплив інших народів, що
напали на територію майя. Не виключено, що вторгнення відбувалося мирним
шляхом, хоча це й малоймовірно. Наприклад, у єпископа де Ланде були
відомості про якихось людей, що прийшли із заходу, яких майя назвали
«іца». Ці люди, як говорили нащадки, що залишилися, майя єпископові де
Ланде, напали на Чіч’єн-Іцу й захопили її. Якщо забудова Чіч’єн-Іци й
Ушмаля повторює інші міста майя, то Майяпан у цьому випадку досить таки
відрізнявся від загальної схеми. Майяпан, обнесений стіною, був містом
хаотичної забудови. Крім того, тут не було величезних храмів. Головна
піраміда Майяпана була не дуже гарною копією піраміди Ель-Кастільо в
Чіч’єн-Іці. Чисельність населення в місті досягала 12 тисяч осіб. Учені
припускають, що в Майяпані був досить високий рівень економіки, і що
суспільство майя поступово переходило на ділові відносини, приділяючи
усе менше уваги давнім богам. 250 років у Майяпані правила династія
Кокомів. Вони зберігали за собою влада, утримуючи своїх потенційних
ворогів у заручниках за високими стінами міста. Ще більше зміцнили свої
позиції Кокоми, коли прийняли до себе на службу цілу армію найманців з
Ах-Кануля (мексиканський штат Табаско), чия відданість була куплена
обіцянками військових трофеїв.

Повсякденне життя династії більшою своєю частиною було зайняте
веселощами, танцями, бенкетами й полюваннями. В 1441 р. Майяпан упав у
результаті кривавого повстання, піднятого вождями сусідніх міст, місто
було розграбоване і спалене.

Падіння Майяпана пролунало похоронним дзвоном над всією цивілізацією
майя. Майяпан був останнім містом на Юкатані, якому вдавалося підкорити
собі інші міста. Після його падіння конфедерація розпалася на 16
міні-держав, що суперничали між собою, кожна з яких боролася за
територіальні переваги силами власної армії. У постійних війнах міста
піддавалися набігам: захоплювали в основному молодих чоловіків, щоб
поповнити ними військо або принести їх у жертву; підпалами, змушували
хліборобів підкоритися. У безперервних війнах архітектура й мистецтво
були занедбані.

Незабаром після падіння Майяпана, усього через кілька десятиліть, на
півострові висадилися іспанці, і доля майя була вирішена. Колись один
пророк, слова якого приводяться в «Книгах Чілам-Балам», пророкував появу
чужоземців і її наслідки. От як звучало пророцтво: «Приймайте ваших
гостей, бородатих людей, які йдуть зі сходу… Це початок загибелі». Але
ті ж самі книги попереджають і про те, що не тільки зовнішні обставини,
але й самі майя будуть винні в тому, що трапиться. «І не було більше
щасливих днів, – говорить пророцтво, – розсудливість нас залишила».
Можна подумати, що задовго до цього останнього завоювання майя знали, що
слава їх потьмяніє й давня мудрість забудеться. І все-таки, немов
передбачаючи майбутні спроби вчених викликати з небуття їхніх світів,
вони висловили надію, що коли-небудь голоси з минулого будуть почуті:
«Наприкінці нашої сліпоти й нашої ганьби все відкриється знову».

Індіанці, що належать до лінгвістичної групи майя, розділилися на три
основних галузі: майя, кіче, хуастеки. Нащадки індіанців майя усе ще
живуть у цьому великому районі. У наші дні ареал перебування майя
поширюється на 5 країн – Південну Мексику, Гватемалу, Беліз, Гондурас,
Сальвадор і його спадщину становить приблизно 6 млн. осіб. Звичайно,
вони більше не живуть у могутній імперії, але сповнені рішучості не
забувати традиції своїх предків. Вони зберегли традиційну культуру.
Займаються землеробством, соляним промислом, рибальством, працюють на
плантаціях кави. Деякі жінки наймаються прислугою в містах. У сучасних
майя розвинені бджільництво, птахівництво, тваринництво (корови, свині,
коні, кози, осли, вівці). Зберігаються ремесла: гончарство, вишивка,
плетиво, теслярство, різьблення по дереву, у горах – візерункове
ткацтво, виробництво прикрас, музичних інструментів, черепиці, човнів.
Переважає прямокутне житло з жердин, очерету, соломи з високим дахом,
критої пальмовим листям, часто білене зсередини й зовні. Традиційний
одяг використовували по святах: чоловіки й жінки носять візерункові
пояси, жінки – широкі спідниці, плащі.

Дохристиянські культи й вірування тісно переплелися з католицизмом:
культ гір, печер, колодязів, хреста, аграрна й поминальна обрядовості,
шаманство, чаклунство, знахарство. У ритуалах користуються древнім
календарем майя. Збереглася міфологія, пісні, легенди, казки, танці.

Мова майя існувала до заборони її церквою в XVI ст. А сьогодні в майя
навіть немає єдиної загальної мови. Навіть іспанською (яка є державною
мовою для країн, в яких проживають майя) володіють не всі. Лінгвістичне
сімейство майя включає більше двох дюжин живих мов. Деякі (наприклад,
мочо) на грані зникнення, а деякі (какчікель) процвітають. Сучасні майя
користуються писемністю на основі латинського алфавіту.

Висновок

Отже, ма?йя — одна з цивілізацій Месоамерики, що відома своєю розвиненою
писемністю, разючими досягненнями в архітектурі, мистецтві, астрономії
та математиці. Попри поширені хибні уявлення, народ майя нікуди не зник,
мільйони індіанців майя продовжують жити на тих самих територіях, де
тисячу років тому мешкали їхні предки; багато в чому вони все ще
дотримуються тих самих традицій і мови, що й сторіччя тому. Зникла лише
велична у своїй красі класична цивілізація майя.

Цивілізація майя почала формуватися у докласичну добу (2000 до н. е. —
250 н. е.), досягла розквіту в класичний період (250—900) і продовжувала
існувати в гірській Гватемалі та на Юкатані аж до прибуття
конкістадорів.

Історію і культуру стародавньої цивілізації майя прийнято ділити на три
основні періоди:

– Докласичний період (1000 до н. е. — 317);

– Класичний період (317—987);

– Посткласичний період (987 — 16 століття).

В 8-му та 9-му сторіччі починається занепад цивілізації майя. Більшість
міст-держав центральних низин виявились покинутими. Між археологами не
існує одностайної думки щодо причин занепаду. Деякі вважають, що
безперервні війни, екологічний занепад ораних земель, а також посухи
могли бути причиною того, що майя залишили ці центри свого суспільства.

Існують дві великі теорії, які пояснюють причини чому майя залишили свої
міста. Одна з теорій — екологічна. Ті, хто дотримується цієї теорії
вважають, що причиною занепаду цивілізації майя було погіршення
становища земель, які майя використовували в рільництві. Археологічні
розкопки підтверджують, що майя практикували підсічно-вогневе
рільництво. Одна з гіпотез пояснювала, що причиною занепаду було
виснаження ґрунтів та ерозія, в результаті чого навколишні землі вже
були неспроможні прогодувати населення міст, яке постійно зрозстало.
Також стверджується, що населення міст досягло таких розмірів, що
рільництво регіону було вже нездатне забезпечити життєві потреби майя.

Інша теорія пояснює занепад цивілізації майя зовнішніми причинами,
такими як вторгнення іноземних загарбників, епідемії, кліматичні
катаклізми. Деякі археологічні знахідки дійсно підтверджують вторгнення,
наприклад тольтеків та інших, але більшість дослідників схиляються
думки, що це не могло бути єдиною причиною занепаду суспільства. Також
висуваються теорії занепаду суспільства в зв’язку із знищенням
торговельних шляхів після падіння Теотіуакану в 700 чи 750 р. н. е., або
такі як повстання селян проти еліти суспільства.

Всі ці теорії безперечно заслуговують на увагу, однак жодна з них
повністю не пояснює занепад всіх міст-держав цієї цивілізації.

Список використаної літератури

Відкриття Америки. Збірник. – К., 2001

Галленкамп Ч. Майя. Тайна исчезнувшей цивилизации – М., 1966

Галич М. История доколумбовых цивилизаций – М., 1990

Гуляев В.И. Давние майя: загадки погибшей цивилизации – М., 1983

Гуляев В.И. Загадки погибших цивилизаций – М., 1992

Гуляев В. И. Забытые города майя – М., 1994

Майкл Дж. Майя. Исчезнувшая цивилизация: легенды и факты – М., 2004

Де Ланда Диего. Сообщение о делах в Юкатане – М., 1955

Загубленый мир майя – М., 1997

История исскуств. – Минск, 1997

Керам К. Боги, гробницы, ученые – М., 1994

Кинжалов Р.В. Орел, кецаль и крест: почерки по культуре Месоамерики –
С-Пб., 1991

Ламберг-Карловски К., Дж. Саблов. Древние цивилизации. Ближний Восток и
Мезоамерика – М., 1992

Посконина О. И. История Латинской Америки (до ХХ в.) – М., 2005

Рубель В. А. Історія цивілізації Доколумбової Америки – К., 2005

Гуляєв В.И. По следам конкистадоров – М., 1976 – С. 64

Ламберг-Карловски К., Дж. Саблов. Древние цивилизации. Ближний Восток и
Мезоамерика – М., 1992 – С. 157

www. mesoamerica. narod. ru

Відкриття Америки. Збірник. – К., 2001 – С. 123-125

Керам К. Первый американец. Тайны индианцев доколумбовой епохи – М.,
1975 – С. 29-30

Диего де Ланда Сообщение о делах в Юкатане – М., 1955 – С. 67-69

Галич М. История доколумбовых цивилизаций – М., 1990 – С. 153

Там саме. С. 155

Гуляєв В.И. Загадки погибших цивилизаций – М., 1992 – С. 57

PAGE

PAGE 14

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020