.

Ігрове середовище як джерело емоційного розвитку дошкільника

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
66 2608
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

«Ігрове середовище як джерело емоційного розвитку дошкільника»

ПЛАН

Вступ

1. Особливості організації предметно-ігрового середовища дошкільника

як джерела емоційного розвитку

2. Характеристика елементів ігрового середовища

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Емоційний світ дитини починає формуватися з перших днів і продовжує
розвиватися разом з особистістю – від першого плачу та усмішки до
широкої гамми виявів позитивних та негативних переживань і станів. Від
емоцій, які найчастіше переживає і виявляє дитина, залежить успіх її
взаємодії з соціумом.

Виховання в дитини позитивних якостей – це свідоме створення в ній
позитивних емоцій, які уможливлюють розвиток позитивних рис характеру і
сповільнюють негативні.

Не можна жадати від дитини не переживати, коли вона переживає, але можна
допомогти їй справлятися зі своїми станами, переборювати їх, а за
необхідності і керувати ними.

Уже в дошкільному віці починає реально формуватись особистість дитини,
при чому цей процес тісно пов’язаний з розвитком емоційно-вольової
сфери, із формуванням інтересів та мотивів поведінки, що відповідно,
детерміновано соціальним оточенням, передусім типовими для даного етапу
розвитку взаєминами з дорослими.

З метою розвитку емоційної сфери необхідно передбачити гармонійне
виховання різних почуттів і емоцій, а також формувати в дитини необхідні
навички в керуванні своїми почуттями і емоціями (гнів, занепокоєння,
страх, провина, сором, співчуття, жалість, емпатія, гордість,
шляхетність, любов та інші); навчити дитину розуміти свої емоційні стани
і причини, що їх породжують. З емоційним благополуччям дитини пов’язана
її оцінка самої себе, своїх здібностей, моральних і інших якостей.

Особливе місце в емоційному розвитку дошкільника посідає розвивальне
середовище, особливо – ігрове середовище.

Розвивальне середовище – це сукупність умов, які забезпечують
різнобічний розвиток дітей; це система матеріальних об’єктів їхньої
діяльності. Створення в дошкільному закладі повноцінного розвивального
середовища та забезпечення відповідної позиції вихователя в організації
діяльності дітей – провідний засіб реалізації завдань сучасного
реформування освіти. Адже правильно організоване розвивальне середовище
сприяє соціалізації дитини, впливає на всі аспекти її розвитку.

Розвивальне середовище – комплекс психолого-педагогічних,
матеріально-технічних, санітарно-гігієнічних, естетичних умов, що
забезпечують організацію життя дітей у дошкільному закладі. В цілому
розвивальне середовище можна представити у вигляді круга, в центрі якого
розташоване «Я» (мій простір, середовище мого внутрішнього життя) і який
поділено на сегменти – предметно-ігрове, природне та соціальне
середовище.

1. Особливості організації предметно-ігрового середовища дошкільника

як джерела емоційного розвитку

Як відомо, незаповнене і безбарвне предметно-ігрове середовище чинить на
дітей негативний вплив, гальмує розвиток особистості. Перенасичене
предметне середовище так само погано впливає на психіку малят. І тільки
періодично поновлюване, варіативне, оптимально організоване
предметно-ігрове середовище має розвивальний вплив, спонукає дитину до
активної пізнавальної діяльності, позитивно впливає на її емоційну
сферу, мобілізує процеси мислення.

Особливо ефективним є модульне предметно-ігрове середовище. Прикладами
предметів-модулів можуть слугувати легкі куби різного розміру,
виготовлені за типом вкладишів, і середні за розміром модулі –
«меблі-іграшки». Дитина може перетворювати модулі на корабель,
будиночок, казкову печеру тощо. Середовище повинно пробуджувати у дітей
активність, надавати їм можливості для різноманітних видів діяльності.
Разом із тим, навколишнє середовище повинно при необхідності гасити
надзвичайну активність, надавати можливість відпочити. Тому розвивальне
середовище передбачає наявність місця для релаксації. Це може бути і
«куточок усамітнення», і затишна кімната з м’якими меблями та іншими
елементами, які сприяють відпочинку. Емоційний комфорт підтримується і
за рахунок організації виставок дитячих робіт (малюнки, аплікація тощо)
всіх дітей, незалежно від рівня виконання.

Створити таке предметно-ігрове середовище можливо за умови дотримання
таких вимог:

·       предметно-ігрове середовище має бути адекватне вікові дітей та
відповідати їхнім функціональним можливостям із незначним перевищенням
ступеня складності;

·       предметно-ігрове середовище має бути динамічним, варіативним,
різноманітним. Хоча воно організовується дорослими, але повністю
підвладне дитині, не обмежує її діяльності, забезпечує повну свободу;

·       ігровий простір повинен сприяти орієнтовно-пізнавальній
діяльності, що забезпечує набуття нових знань, формування розумових дій,
розвиток провідних психічних процесів дитини;

·       не можна забувати про значення форм і кольору – саме вони
надають виразності об’єктам та подіям і завдяки зіставленню допомагають
дитині отримати достовірні знання про довкілля. Всі ігрові предмети
мають бути якісними, бо що досконаліша форма, то повніше реалізується її
призначення;

·       необхідно включати у предметно-ігрове середовище національні,
етнокультурні особливості, аби дитина творчо прилучалася до духовних
цінностей народу, вчилася любові до рідної землі.

Для кожного вікового періоду предметно-ігрове середовище особливе.

Облаштування розвивального середовища для дітей раннього віку в
дошкільному закладі має починатися з роздягальні. Щоб зробити її
затишною і привабливою, шафи, в яких зберігаються речі малюків, можна
пофарбувати в різні кольори, а зверху на них розмістити великі яскраві
іграшки, які привертатимуть увагу малюків. На стінах роздягальні можна
повісити ілюстрації або картини із зображенням пір року чи панно на теми
дитячих казок. Групову кімнату також рекомендується прикрасити. Усі
значущі для дітей фрагменти інтер’єру мають розміщуватися на рівні
зросту малят, щоб вони могли їх краще роздивитися і їм було легше
діставати все, що може знадобитися для виконання тих чи інших дій.

У дітей середнього дошкільного віку росте потреба в русі, тому в групі
слід виділити місце для спортивного куточка. Можна створити в кімнаті
доріжку руху, де за допомогою модулів, картинок та знаків буде
визначено, які рухи повинні виконувати діти (ходьба, повзання, лазіння,
подолання перешкод тощо).

Середній вік – розквіт сюжетно-рольової гри. Діти цього віку вже можуть
використовувати предмети-замінники, символи, які дозволяють вийти за
рамки реальної предметної дії та відтворити загальний задум у скороченій
ігровій формі (наприклад, ляльку годувати не з чашки, а з кубика,
уявляючи його чашкою). Ця особливість відіграє важливу роль в
інтелектуальному розвитку дитини, отже, бажано замість реальних
предметів якомога більше пропонувати предметів-замінників. Враховуючи,
що в середньому дошкільному віці інтерес проявляється до мови, ігрове
середовище необхідно наповнити дидактичними іграми. Різноманітнішим, ніж
у молодшому віці, стає матеріал для будівельних та конструктивних ігор,
виникає потреба у місці для експериментування.

У старших вікових групах необхідно застосовувати різні матеріали, які
сприяють оволодінню читанням, математикою: друковані літери, слова,
таблиці, книжки з великим шрифтом, посібники з цифрами,
настільно-друковані ігри з цифрами та літерами, ребуси, головоломки. Так
само використовують матеріали, що стимулюють розвиток пізнавальної
активності дітей – дитячі енциклопедії, ілюстровані видання про
тваринний та рослинний світ, дитячі журнали, альбоми. Обов’язково
виділяється місце для дидактичних ігор математичного змісту, причому
таких, де б діти могли виявляти самостійність у виборі матеріалу. Не
забуваймо і про предмети для дослідно-пошукової діяльності – магніти,
збільшувальне скло, пружини, ваги, мензурки, великий вибір природних
матеріалів.

2. Характеристика елементів ігрового середовища

Одним із основних елементів розвивального ігрового середовища є іграшка.

Іграшка є узагальненим, матеріальним, естетичним і етичним засобом
культурно-історичної наступності досвіду поколінь, носієм того змісту
суспільного і предметного світу, який належить дитині засвоїти в період
раннього і дошкільного дитинства.

Аналізуючи значущість різних іграшок, визначимо, що особливу педагогічну
цінність мають іграшки, яким притаманні такі властивості:

– поліфункціональність (можливість широкого використання у відповідності
до замислу сюжету гри, яка сприяє розвитку творчих здібностей, уяви,
знакової символічної функції мислення);

– дидактичні якості (можливість навчання дитини конструювання,
ознайомлення з кольором та формою, наявність механізмів програмованого
контролю, наприклад, в електрифікованих та електронних іграшках);

– можливість використання групою дітей (придатність використання іграшки
декількома дітьми, в тому числі за участю дорослого як граючого
партнера, наприклад, для колективних побудов);

– високий художньо-естетичний рівень або їхня належність до творів
художнього мистецтва, яке забезпечує залучення дитини до світу мистецтва
та народної творчості;

– безпека використання.

На сучасному етапі, на думку С. Л. Новосьолової, формується розуміння
іграшки як педагогічної категорії.

Іграшки різняться за своєю тематикою (кого або що вони зображують) та за
способами, якими представлені в ній реальні предмети і образи – повно чи
фрагментарно, детально чи в найбільш загальних рисах.

До сюжетних іграшок підносяться ті, що відтворюють риси (образ)
реального прототипу. За характером відтворення цього образу сюжетні
іграшки поділяються на:

– реалістичні (точні копії справжніх предметів);

$

$

v

‚oooooooooooooooooooooooooooo

– прототипні або умовно-узагальнені (що імітують реальні предмети
особливим способом через означення і навіть перебільшення основних,
головних деталей, пов’язаних зі специфічними функціями предмета і
ігнорування його другорядних деталей).

Так, газова плита, у якої всі крани крутяться, духовка, яка
відкривається – відносяться до реалістичних іграшок; плита, духовка, у
яких намальовані крани – до прототипних або умовно-узагальнених.

У педагогіці відомі різні підходи до педагогічної класифікації іграшок
(С.А.Аркин, О.М.Фльоріна, Г.Г.Локуцієвська, І.О.Школьна, Н.О.Реуцька,
Т.О.Пржегодська та ін.)

На сучасному етапі найбільш відомою є класифікації іграшок,
запропонована С. Л. Новосьоловою. На нашу думку, ця класифікація
найбільш повно відображає реальну ситуацію відносно іграшок нового
покоління, які сприяють розвитку дитини. Автор виділяє такі іграшки:
сюжетно-образні; дидактичні (навчальні); іграшки-головоломки; музичні;
спортивні; театральні; святково-карнавальні; іграшки-забави.

Розглянемо основні групи іграшок.

Сюжетно-образні іграшки

До них відносяться:

– ляльки, фігурки людей, тварин, елементів природи – квітів, грибів,
дерев (і м’які іграшки);

– аксесуари   для   гри   (лялькові   меблі,   посуд,   побутова
техніка  –  праска,   пральна  машина,   пилосос,   швейна машина тощо);

– технічні іграшки (транспорті, механічні, ігрові набори типу
“Перукарня”, “Айболить”).

Цей клас іграшок розширює уявлення дитини про навколишній світ. Граючись
з такими іграшками, діти вчаться діяти в уявлюваній ситуації, творчо
перетворювати різноманітні враження, отримані з різних джерел, проявляти
максимум самостійності та соціальну активність; у них розвивається уява.

Однією з найулюбленіших іграшок є лялька.

У чому ж призначення ляльки? Граючись з “пупсиком”,
ляльками-немовлятами, дівчинка “приміряє” на себе роль мами, що доглядає
за дитиною, а одягаючи їх, вчиться шити чи вишивати, то розвиває художні
смаки. І це, звичайно, важливий компонент жіночої ролі.

Також необхідні і аксесуари лялькового житія: це і набір посуду, і
побутова техніка, і меблі, адже дівчата готуються стати господарками.

Особливо треба виділити значущість м’якої іграшки (м’яконабивної).
Спостереження показують, що дитина особливо відноситься саме до м’якої
іграшки. Вона дарує їй свою ніжність, не розлучається з нею впродовж
довгого часу. У відношенні до м’якої іграшки проявляються якісь дуже
глибинні потреби маленької дитини. І не враховувати цього не можна.

На жаль, тривалий час ці іграшки були заборонені для ігор в дошкільних
закладах. Зараз вони виготовлюються із суперсучасних матеріалів, які
легко обробляються, тому вони мають право на життя в дошкільному
закладі.

Технічні іграшки знайомлять дитину і процесом праці. У творчих іграх ці
іграшки розповідають про досягнення сучасної техніки, а також про
техніку минулого і навіть про техніку майбутнього.

Дидактичні (навчальні) іграшки

До цієї групи іграшок відносяться суто дидактичні ігрові набори з
правилами, конструктори та будівельні набори.

Суто дидактичні іграшки – це:

– мотрійки, пірамідки (засновані на принципі самоконтролю);

– великі порожні  куби-вкладки відповідно до масштабу розміру тіла
дитини (кількість 2-3 комплекта з 5-7 кубів дає можливість утворювати
будь-яку уявну ситуацію – кухню, цирк, магазин, космодром тощо).

Традиційно дидактична іграшка ставить перед дитиною навчальне
(розвивальне) практичне завдання. Мета дидактичних іграшок передача
дітям різних знань; розвиток спритності, влучності, сенсомоторної
координації, мовлення, мислення, пам’яті, уяви тощо.

Дидактичні ігрові набори з правилами

До них відносяться:

– поліграфічні іграшки, які використовуються переважно для ігор на столі
(набори, які складаються з ігрового поля, дрібних карточок, фігурок та
комплектуючих деталей з картону, дерева, пластмаси та інших матеріалів).

– великі іграшки-вкладиші (вони корисні не тільки як засіб вільної
фантазійної організації ігрового простору, а і як засіб, який спонукає
до більшої рухливості різноманітності рухів).

Ігрові набори з правилами вимагають від дитини певного рівня розвитку
сприймання, уваги, пам’яті, мислення, мовлення дитини і в той же час
створюють умови для подальшого удосконалення цих психічних процесів.

Дидактичні (навчальні) цілі в цих іграх заховані в цікавих задачах і
правилах гри.

Конструктори і будівельні набори. Це:

– тематичні та універсальні конструктори,  конструктор LEGO (пер.лат. “я
вчуся”, “я складаю”);

– набори будівельних матеріалів: “ЛЕГО ПРИМО” (до 2 років), який
стимулює рух, зір та слух дитини; “ЛЕГО ДУПЛО” (від 1,5 до 5 років) – з
його допомогою діти “приміряють”     різні професії, можуть побувати
шоферами, фермерами, пожежниками;

– набір “ФРІСТАЙЛ” (від 3 до 12 років) – дає можливість зібрати будь-яку
модель – будинки,тварин, транспорт;

– “ЛЕГО ТЕХНІКА” – це набори транспортних засобів (гоночні автомобілі,
машини-амфібії, літаки, підводні човни тощо).

– комп’ютерні ігри LEGO – це поєднання відомих LEGO іграшок та сучасних,
комп’ютерних технологій. (Так, є сучасна програма “LEGO Мій світ:
незабаром до школи”, гонки “LEGO Racers”, конструктор “LEGO Гаррі
Поттер” та програма для дівчат “LEGO Friends”).

– пазли – сучасна  настільна  гра  (ілюстрації до  казок, зображення
звірів, репродукції   робіт відомих художників, пейзажі, “колекції””
різних видів транспорту – літаків, автомобілів,  парусників).  Вони
складаються з багатьох частинок, які треба скласти в зображення.

Своєрідність конструкторських та будівельних наборів – у різних засобах
з’єднання деталей. Конструктори знайомлять дітей з основами та
можливістю конструювання, в процесі якого здійснюється інтелектуальний
розвиток дитини, формуються здібності до технічної творчості. Ці іграшки
розвивають розум, кмітливість і трудові навички.

Іграшки-головоломки

Це готові іграшки з дерева, пластмаси, дрібні або середні за розміром.
До них відносяться вікторини, мозаїки, “змійки”, циліндрики з кульками,
складені картинки.

Метою іграшок-головоломок є розвиток інтелекту, уяви, спритності,
наполегливості в рішенні ігрових завдань на основі образного та
логічного мислення.

Музичні іграшки

Іграшкові інструменти: заводні (механічні), інерційні, що імітують
справжні. Вони сприяють розвитку у дітей музичних здібностей, умінь
зосередитися для сприйняття окремих музичних звуків, відчувати їх
висоту, темброве забарвлення, довготу, силу (динаміку) звучання. Діти
вчаться слухати і узнавати знайомі мелодії пісень, танців, емоційно
відгукуватись на мелодію, ритм, самим творити, імпровізувати прості
мелодії.

Спортивні іграшки

Це м’ячі, кільця, обручі, кеглі, волами, самокати, велосипеди,
бадмінтон, серсо, городки; для спортивних розваг – велосипеди: санки,
лижі.

Ці іграшки сприяють найбільшому прояву рухової активності дітей,
розвивають рух, координацію, силу, спритність, влучність, окомір,
зміцнюють фізичне і психічне здоров’я.

Театральні іграшки

Іграшки,     які     призначені     для     театралізованих     ігор
розрізняються за видами театральних дій, засобами їх використання у грі,
матеріалом, розміром. Це:

– костюми, елементи костюмів, атрибути, елементи декорацій, театральна
бутафорія для ігор-драматизацій:

– ляльки-іграшки, декорації та бутафорія для ігор у ляльковий театр;

– театральні ляльки, маріонетки, театральні лялькові декорації, костюми
та елементи костюмів, маски, бутафорія, декоративна атрибутика для
святкових карнавалів.

Святково-карнавальні іграшки

До них відносяться костюми, маски, жезли, іграшки-сюрпризи. Ці іграшки є
важливим атрибутом всіх дитячих свят, і не завжди вони невеликі за
розміром; святково-карнавальні іграшки можуть бути занадто великими,
декоративними.

Іграшки-забави

Це ваньки-встаньки, м’ячі на гумових шнурках, іграшки, які можуть
механічно заводитись, стрибати, нявчати, гавкати, танцювати (жабенятко,
що стрибає; пташка, яка дзьобає), людина-яйце, клоуни, різні електронні
іграшки, роботи, головоломки та інші.).

Іграшки-забави викликають у дітей допитливість, радість, розвивають
почуття гумору. Вони об’єднують дітей різного віку, дітей і дорослих у
хвилини відпочинку, спільних розваг.

Висновок

Отже, у створенні розвивального предметно-ігрового середовища важливу
роль відіграє характер розміщення ігрового обладнання в приміщенні, яке
повнимо забезпечити дитині вільний доступ до ігор та іграшок.

Потрібно також уникати тих ігрових матеріалів, які вносять у
сюжетно-рольові ігри штампи, одноманітність, перешкоджають прояву
самостійної ігрової творчості дитини. До таких небажаних стереотипів
слід віднести традиційні ігрові куточки для сюжетних ігор із незмінними
темами і сюжетами (“Лікарня”, “Пошта”, “Пароплав”, “Магазин” тощо).

Предметно-ігрове середовище передбачає: підбір і розміщення іграшок
(деталізованих та умовних), ігрових модулів, макетів,
предметів-замісників, різних атрибутів з урахуванням особливостей
розвитку ігрової діяльності в різні вікові періоди дошкільного дитинства
та формування у дітей тих чи інших дій з цими ігровими матеріалами.

Список використаної літератури

Бреслав Г. М. Эмоциональные особенности формирования личности в детстве.
– М.: Педагогика, 1990. – 144 с.

Гаспарова Е. Эмоции ребенка раннего возраста в игре // Дошкольное
воспитание. – 2001. – № 10. – С. 61-64.

Колосова Е. Развитие эмоций у детей раннего возраста в действиях с
предметами // Дошкольное воспитание. – 1981. – № 7. -С.65-67 .

Кононко О. Л. Соціально-емоційний розвиток особистості. -К.,1998. –
255с.

Люблінська Г. О. Дитяча психологія. – К.: Вища школа., 1984.

Урунтаева Г. А. Дошкольная психология. – М.: Изд. центр “Академия”,
1997.

Эмоциональное развитие дошкольника / Под ред. А. Д. Коше-левой. – М.:
Педагогика, 1985.

PAGE

PAGE 9

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020