.

Емоційний добробут дитини в родині та дошкільному закладі – визначний фактор розвитку її особистості

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
73 991
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

«Емоційний добробут дитини в родині та дошкільному закладі – визначний
фактор розвитку її особистості»

ПЛАН

Вступ

1. Сутність дитячих емоцій, їх особливості

2. Особливості формування емоційного добробуту у дошкільних закладах

3. Поради для батьків щодо спілкування з дітьми,

які мають емоційні труднощі

Список використаної літератури

Вступ

Останнім часом проблема емоційного розвитку дітей дошкільного віку все
частіше привертає увагу педагогів і психологів.

Проблема емоційного розвитку досліджувалася багатьма психологами та
педагогами (Л. С. Виготський, Л. С. Зіньківський, О. В. Запорожець,
Ельконін, Л. І. Неверович, В. Т. Кудрявцев, Л. П. Стрєлкова та ін)

Емоційний розвиток дошкільника пов’язано, перш за все, з появою в нього
нових інтересів, мотивів і потреб. Інтенсивно починають розвиватися
соціальні емоції і моральні почуття. Зміни в емоційній сфері пов’язані з
розвитком не тільки мотиваційної, а й пізнавальної сфери особистості,
самосвідомості.

Останнім часом усе частіше нам доводиться спостерігати, як важко дітям
впоратись з емоціями, зі своїми емоційними сплесками, збоями,
некерованістю. Від цього страждають не лише діти, але й близькі люди,
які їх оточують. Чому це відбувається? Як цьому зарадити?

1. Сутність дитячих емоцій, їх особливості

До сьогоднішнього дня вчені не прийшли до однієї думки щодо визначення
природи емоцій. Але однозначно емоції – це те, що ми переживаємо (в
якійсь ситуації, дії, події), це наш внутрішній й досить яскравий,
складний світ.

Ми, дорослі, часто самі маємо проблеми з самоконтролем, то що тоді
казати про дітей. Психіка дітей більш вразлива, чутлива до різних подій
чи реакцій дорослих, спрямованих на них. А процес саморегуляції
психічних процесів формується до 7-го віку, тому з вихованням дітей
треба бути дуже толерантними і в той же час справедливими та стійкими.
Якщо батьки імпульсивні, емоційні, бурхливо проявляють свої емоції, то в
їхніх дітей емоційний фон може бути вдвічі «яскравіший». Якщо мама
тривожна, завжди хвилюється, то як правило й у дитини буде підвищений
рівень тривожності. Формування емоційно-вольової сфери відбувається в
дітей через «життєвий конструкт», фундамент якого закладаємо ми, батьки.
Як кажуть, «не буває вогню без іскри».

Часто діти ідентифікують свої емоції через дорослу призму. Наприклад:
всі ми бачили, як малюк забігає в калюжу й при цьому спостерігає за
реакцією мами. Що в цьому випадку наша реакція може закласти в малюка?
Гнів – якщо мама розсердиться; страх – якщо мама злякається (як правило
за одяг); сміх – якщо мамі байдужий одяг, а важливі посмішка й
позитивний настрій малюка; образа і т. ін. Тобто малюк вивчає й зчитує
емоції з нас. У його психіці всі емоції розкладаються «по полицях». І
коли друзі йому запропонують побігати по калюжах або проїхатись на
велосипедах, то ЯКА в нього буде реакція й емоція? Вірно, ТАКА, яку
проявила колись його мама.

Дуже серйозно впливає на емоційний світ дитини й виховання. У
авторитарних батьків «діти емоційно холодні», у батьків, які проявляють
гіперпіклування, діти плаксиві, капризні, дратівливі, всім незадоволені.
Найлегше тим дітям, які чують вислови батьків про їхній стан. На кшталт:
«Мене ображає твоя поведінка» або «Я відчуваю смуток і образу, коли ти
кричиш на мене». Таким діткам дуже легко висловити свої відчуття на
якусь подію, ситуацію.

На сьогодні порушення в емоційно-вольовій сфері – одна з найпоширеніших
проблем. Все більш людей звертаються за допомогою до спеціалістів. Тому,
враховуючи потреби клієнтів, в Дитячій клініці «Добробут» починають
роботу групові заняття з психологом. Програма розрахована на дітей, які
мають емоційні розлади. Саме в групах діти максимально розкриваються,
рівняються один на одного і з великим ентузіазмом працюють.

2. Особливості формування емоційного добробуту у дошкільних закладах

Формування «розумних» емоцій і корекцію недоліків емоційної сфери
необхідно розглядати як одну з найбільш важливих, можна сказати –
пріоритетних завдань виховання. Відомо, що в процесі розвитку
відбуваються зміни і в емоційній сфері дитини: змінюються його погляди
на світ і стосунки з оточуючими, а здатність усвідомлювати та
контролювати свої емоції зростає. Але сама по собі емоційна сфера якісно
не міняється. Її необхідно розвивати.

Замикаючись на телевізорі, комп’ютері, діти стали менше спілкуватися з
дорослими і однолітками, а адже саме спілкування збагачує чуттєву сферу.
В результаті діти практично розучилися відчувати емоційний стан і
настрій іншої людини реагувати на них. Тому робота, спрямована на
розвиток емоційної сфери, представляється нам досить актуальною.

*

d

c

¤

°

?

¤

°

?

gdAWUe Кому, як не педагогам, зрозуміло: протягом усього дитинства,
буквально від колиски, потрібно прагнути до того, щоб підтримувати в
дитині радісний настрій, виховувати вміння знаходити радість і дозволяти
дитині з усією дитячою безпосередністю віддаватися їй. Непросто створити
такий радісний настрій.

Щоб розвивати емоції, треба вчитися розуміти малюка і задовольняти його
потреби. З самого народження необхідно розпізнавати різні емоційні
реакції своєї дитини і визначати, чим вони були викликані. Закріплюються
ті емоції, які отримують відповідну реакцію з боку дорослих. Тому
обов’язково слід реагувати не тільки на негативні емоції, але і
підтримувати позитивні – посмішку, гуління, сміх і т. д. Багатство
емоційних реакцій і почуттів дитини, сприйняття світу залежить від
якості і кількості емоційного спілкування з дорослим, особливо мамою.

Позитивні емоції розвиваються в дитини в грі і в дослідницькій
поведінці. Також дитині необхідно, щоб її любили і щоб їй було кого
любити і за кого нести відповідальність. Дитина, якій не вистачає любові
і ласки, виростає холодною і нечуйною. Для виникнення емоційної чуйності
важлива відповідальність за іншого, турбота про молодших братів і
сестер, а якщо таких немає, то про домашніх тварин. Потрібно, щоб дитина
сама про когось піклувався, за когось відповідала.

Важливо не створювати умови для розвитку негативних емоцій, але не менш
важливо не задавити позитивні – адже саме позитивні емоції лежать в
основі моральності і творчих здібностей людини. Проте багато батьків не
розуміють, у чому радість для їхніх дітей. Тому вони, бажаючи бачити
своїх дітей щасливими, нерідко задаровують їх великою кількістю дорогих
і красивих іграшок. Але якщо іграшок багато, діти втрачають радість
володіння ними, перестають їх цінувати і берегти. З такого
безвідповідального ставлення до іграшок поступово формується зневажливе
ставлення до речей як предметів людської праці.

3. Поради для батьків щодо спілкування з дітьми,

які мають емоційні труднощі

Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необхідно
навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища
зовнішнього середовища.

Не існує поганих і хороших емоцій і дорослий у взаємодії з дитиною
повинен постійно звертатись до доступних їй рівнів організації емоційної
сфери.

Почуття дитини не можна оцінювати, не слід вимагати, щоб вона не
переживала те, що вона переживає. Як правило, бурхливі афективні реакції
— це результат тривалого стримування емоцій.

Потрібно навчити дитину усвідомлювати свої почуття, емоції, виявляти їх
у культурних формах, спонукати до розмови про свої почуття.

Не слід вчити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих
полягає в тому, щоб навчити правильно спрямовувати, виявляти свої
почуття.

Не слід у процесі занять з «важкими» дітьми намагатися цілком ізолювати
дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити в повсякденному
житті, і штучне створення «тепличних умов» тільки тимчасово вирішує
проблему.

Треба враховувати не просто модальність емоцій (негативні чи позитивні),
а й їхню інтенсивність. Надлишок одноманітних емоцій спричиняє негативні
явища.

Для профілактики емоційного напруження слід долучати дитину до різних
видів діяльності. Корисним для емоційного розслаблення є застосування
гумору.

З метою ліквідації негативних емоцій потрібно спрямовувати їх у творче
русло: мистецтво, поезію, літературу, музику чи заняття танцями.

Ефективність навчання дитини володіти своїми емоційними станами значною
мірою залежить від особливостей її ставлення до себе. Завищена чи
занижена самооцінка суттєво погіршує самопочуття дитини, створює бар’єри
для необхідних змін. У таких випадках потрібно починати роботу з
корекції ставлення до себе, дитячої самооцінки.

Список використаної літератури

Виготський Л.С. Дитяча психофізіологія: Навчальний посібник. – М.:
«Академія», 2000. – 336 с.

Ежков Н. Дошкільний вік: Освіта з урахуванням емоційного компонента / /
Дошкільне виховання – 2004. – № 8. – С.65-70

Ежков Н. Розвиток емоцій у спільній з педагогом діяльності: Емоційний
розвиток дітей дошкільного віку // Дошкільне виховання – 2003. – № 1. –
С.20-27

Запорожець А.В. Дитяча емоційність: Педагогіка. – М.: «Академія», 2000.
– 512 с.

Зеньковський В.В. Психологія дитинства. – М., 1998. – С. 378

Кудрявцев В.Т. Дошкільне виховання: Підручник з педагогіки. – М.:
Профиздат, 2003. – 345 с.

Неверович Я.З. Психологія дитини: Навчальний посібник. – Санкт
Петербург: Изд-во Михайлова В.А., 2002. – 318 с.

Сивак І. Радість кожен день: Емоційне виховання дошкільнят // Дошкільне
виховання – 2004. – № 10. – С.34-38

PAGE

PAGE 7

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020