.

Шрифти, їх види та характеристика (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
526 29069
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

КУРСОВА РОБОТА

з інформатики

на тему:

“Шрифти, їх види та характеристика”

ПЛАН

Вступ

1. Поняття шрифту, класифікація

2. Застосування комп’ютерних шрифтів

3. Історія створення шрифтів. Сучасні технологічні підходи

4. Формати шрифтів

5. Головні вимоги до шрифтів, основні терміни

6. Редактори контурних шрифтів

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Класифікація шрифтів

Вступ

Актуальність дослідження зумовлена тим, що без шрифтів на сьогоднішній
день важко уявити сучасне життя: книги, документи різного рівня, газети,
рекламні тексти – все це відображається через той чи інший шрифт.
Інформатизоване суспільство не може обходитися без графічного
відображення слова.

Історія писемності налічує декілька тисячоліть. Спочатку були малюнки,
піктограми, і тільки потім з’явилися літери в сучасному розумінні цього
слова – виник фонетичний лист, в якому кожному звуку мови відповідає
окремий знак.

Сучасним алфавітом є результат тривалого розвитку писемності,
поступового переходу від складних зображень до простішим. Вже в VII-VI
століттях до н.е. сформувався грецький капітальний шрифт. На основі
грецького листа був вироблений латинський алфавіт і створений римський
капітальний шрифт, класичним прикладом якого вважається напис на колоні
Траяна в Римі (близько 114 року н.е.).

Книги з’явилися теж дуже давно. Відома бібліотека глиняних табличок,
папірусові свити… Приблизно в I столітті н.е. книга приймає сучасний
вигляд – зшиті листи пергаменту, увязнені в палітурку.

З XV століття веде свій початок сучасне книгодрукування – втім, на
Сході, в Китаї набірні літери були відомі ще в XI столітті. Букви
вирізувалися з дерева, з них збиралися слова, рядки і цілі сторінки.
Далі на сторінку наносилася фарба, і текст перекладався на папір. Після
друку сторінка розбиралася на окремі літери, з яких можна було набрати
новий текст. Ця технологія протрималася до наших днів, тільки замість
дерев’яних літер почали використовуватися металеві.

У XV-XVI століттях багато художників займалися розробкою шрифтів. Вже у
той час шрифти придбали цілком закінчений сучасний вигляд. Деякі шрифти
того часу застосовуються до цих пір. Прикладом може служити шрифт Клода
Гарамона, на основі якого створена оцифрована і русифікована версія
шрифту ITC Garamond.

Останнім часом для виготовлення шрифтів і друку почали використовуватися
комп’ютери, і це зробило великий вплив на розвиток шрифтового мистецтва.

Мета і завдання роботи: в даній роботі плануємо розглянути сутність
шрифтів, особливості їх застосування, їх різновиди, використання
компютерних технологій для використання та розроблення нових видів
шрифтів тощо.

Об’єкт дослідження: шрифти.

Предмет дослідження: особливості застосування шрифтів у компютерних
технологіях, редактори створення та обробки шрифтів, їх класифікація,
вимоги до розроблення та використання тощо.

Структура роботи: дана робота складається зі вступу, основної частини,
яку складають 6 розділів, висновків, списку використаної літератури та
додатків.

Методи дослідження: літературний, графічний методи, методи аналізу та
синтезу, часовий метод, метод порівнянь та узагальнення.

Загальний обсяг роботи – 30 сторінок.

1. Поняття шрифту, класифікація

Шрифт (нім Schrift, від schreiben — писати).

Повний комплект друкарських літер певного типу й рисунку, необхідний для
набору якого-небудь тексту; сукупність металевих рельєфних літер, цифр,
розділових знаків у друкарській машинці.

Комп’ютерний файл, що містить в собі всі параметри необхідні для
відтворення на екрані чи цифрових друкарських машинах текстів.

Графічна форма літер при писанні, характер малюнка написаних літер,
накреслення букв та знаків, що складають єдину композиційну та
стилістичну систему.

Шрифти створюются художниками у відповідності з:

вибраним замислом;

вимогами єдності стилю та графічної композиції;

конкретними змістовними та художньо-декоративними задачами.

Шрифти характеризуються:

гарнітурою: об`єднанням різних за кеглем та нарисом, але однаковим за
характером накреслення шрифтів;

нахилом: прямий (regular), похилий (oblique), курсив (italic);

насиченістю: контурний, світлий (light), ужирений, напівжирний
(semibold), жирний (bold), наджирний;

шириною: надвузький, вузький (condensed), нормальний (normal), широкий
(extended), надширокий;

ілюміновкою: оконтурений, відтінений, штриховий, орнаментований,
негативний, кольоровий;

розміром (кеглем) в пунктах (1 пункт = 1/72 дюйма).

Шрифти деяких розмірів мають свої історичні назви: перл – 5 пунктів
Дідо, нонпарель (6), міньйон (7), петіт (8), борґес (9), корпус (10),
цицеро (12), мітель (14), терція (16), парангон (18), текст (20). Назви
виникли задовго до появи сучасних стандартів, тому співпадіння їх
розміру зі значенням в пунктах приблизне.

Класифікація друкарських шрифтів (відповідно до ГОСТ 3489.1-71):

Група рублених шрифтів. До цієї групи належать шрифти, що не мають
засічок.

Група шрифтів з ледь помітними засічками — це гарнітури з дещо
потовщеними кінцями вертикальних штрихів.

Група медієвальних шрифтів — гарнітури з помірною контрастністю штрихів,
з засічками у вигляді плавного потовщення кінців основних штрихів, що
наближаються за своєю формою до трикутника, переважно з похилими осями
круглих літер.

Група звичайних шрифтів — гарнітури з контрастними штрихами, з довгими
тонкими заічками, що сполучаються з основними штрихами під прямим кутом,
інколи з легким заокругленням, округлі літери з вертикальними осями.

Група брускових шрифтів — гарнітури з неконтрастними або
малоконтрастними штрихами з довгими засічками, що сполучаються з
основними штрихами під прямим кутом або з легким закругленням.

Група нових малоконтрастних шрифтів — гарнітури, що мають малоконтрастні
штрихи з довгими засічками, переважно з закругленими кінцями, які
сполучаються з основними штрихами під прямим кутом або з легким
закругленням.

Група додаткових шрифтів, до цієї групи належать такі шрифти, побудова
та характер малюнків яких дуже відрізняється від шрифтів шести основних
груп.

2. Застосування комп’ютерних шрифтів

Перші комп’ютери були далекі від проблем поліграфії. Вони призначалися в
основному для обчислень, і друк результатів був другорядною справою. Для
друку використовувалися пристрої типу телетайпу (практично це електрична
машинка, що пише, керована комп’ютером) або широко поширені в 60-80 роки
апарати під назвою АЦПУ (алфавітно-цифровий друкуючий пристрій). На
жаль, якість друку на АЦПУ була невисокою. Молоточки ударяли по паперу
нерівно і з різною силою; стрічка, що використалася для друку, швидко
стиралася, була нерівномірно забарвлена.

Першими по-справжньому комп’ютерними шрифтами можна вважати векторні і
матричні шрифти. Векторні шрифти використовуються для виводу на графічні
пристрої і векторні дисплеї. Символи задаються у вигляді набору
векторів, що визначають переміщення пера графічного пристрою по паперу
або електронного променя в трубці векторного дисплея. Ці шрифти мають
обмежений круг застосування, пов’язаний з вивідними пристроями
векторного типу.

Матричні (або растрові) шрифти призначені для виводу на растрові
пристрої, до яких відносяться растрові дисплеї, матричні, струменеві і
лазерні принтери, фотонабірні апарати, тобто більшість пристроїв,
використовуваних в даний час. Проте растрові шрифти мають свої недоліки,
і головний з них – непристосованість до трансформацій, таким як
масштабування, поворот, нахил. Отже, для кожного розміру символів в
цьому випадку необхідне окреме зображення, для кожного вивідного
пристрою зі своїм дозволом – окремий шрифт.

В даний час найбільш популярні контурні шрифти, засновані, як випливає з
їх назви, на описі контура символів. Зазвичай контур представляється у
вигляді набору відрізань і гладких кривих, що мають точний математичний
опис. У контура значно більше можливостей для трансформацій, він легко
масштабується. Для виведення символів на растровий пристрій необхідна
спеціальна програма – растеризатор.

Широке розповсюдження контурні шрифти отримали після 1985 р., коли фірма
Adobe випустила шрифти у форматі Adobe Type 1 (інше, поширеніша назва –
PostScript Type 1) разом з мовою опису сторінок PostScript. Шрифти
формату PostScript Type 1 вважаються професійними поліграфічними
шрифтами, і саме на роботу з ними в більшості своїй розраховано
поліграфічне устаткування.

Інший поширений формат контурних шрифтів – це TrueType, сумісна розробка
фірм Apple і Microsoft для застосування в операційних системах Mac
System 7.x і Windows 3.x. Основним стимулом для створення формату
TrueType послужило, видно, прагнення до незалежності від фірми Adobe, що
володіла всіма правами на формат Type 1. Підтримка формату TrueType була
включена в системи MS Windows 3.1 і Mac System 7.0, що привело до його
широкого розповсюдження.

Зараз PostScript Type1 і TrueType – це два найбільш поширених формату
комп’ютерних шрифтів. Робота з шрифтами TrueType дещо простіше, оскільки
вони підтримуються операційними системами MS Windows і Mac OS, тоді як
для установки і використання шрифтів PostScript потрібна спеціальна
програма Adobe Type Manager. Але якщо документ потрібно підготувати для
друку в друкарні, перевага все ж таки віддається шрифтам PostScript, з
якими працюють абсолютна більшість фотонабірних автоматів.

В даний час з’являються нові формати комп’ютерних шрифтів, але вони ще
не набули достатнього поширення.

У 80-х роках, з приходом в нашу країну персональних комп’ютерів, виникла
безліч саморобних непрофесійних шрифтів. Російська мова на комп’ютері
була потрібна всім, і багато програмістів створювали власні шрифти,
вбудовували їх в свої програми, роздавали колегам. Шрифти ці були в
основному растрові – простіші у виготовленні. Вони використовувалися не
тільки в програмних продуктах, але і записувалися на мікросхеми;
мікросхеми вставлялися на відеоплату комп’ютера або в принтери, так що
комп’ютер IBM РС показував на екрані російські букви так само, як і
“рідні” латинські. Якість таких шрифтів, як правило, була невисокою, але
вони робили свою справу – давали україномовному користувачеві можливість
бачити на екрані і друкувати українські та російські тексти.

Надалі проблемою русифікації та українізації персональних комп’ютерів
зайнялися цілі колективи, що включають професійних
дизайнерів-шрифтовиків, а старі саморобні шрифти практично зникли.

3. Історія створення шрифтів. Сучасні технологічні підходи

Комп’ютер полегшив використання шрифтів і розширив сферу їх
застосування, але історія шрифтів і писемності) почалася, природно, за
багато століть до настання комп’ютерної епохи. Якщо говорити про сучасні
європейські системи писемності, то їх прародителем вважається
фінікійський лист, що розповсюдився в Середземномор’ї на початку першого
тисячоліття до н. е. Від фінікійського відбувся, зокрема, грецький
алфавіт, а через його посредство — латиниця, вірменський і грузинський
алфавіти, глаголиця і кирилиця. Малюнок шрифту впродовж багатьох століть
значною мірою визначався формою інструменту, що писав, — різця, стила,
плоского пера і тому подібне Саме це зумовило традиційну форму зарубок і
залежність товщини штрихів від їх напряму. Латинський шрифт, близький до
сучасному, існував вже в Стародавньому Римі, в цьому легко переконатися,
поглянувши на написи, що покривають колону Траяна (II століття н. е.).
Вони виконані так званим латинським капітальним листом (у англійській
мові прописні букви до цих пір називаються Capitals — заголовні). Для
менш урочистих випадків стародавні застосовували різні форми унциала,
курсиву і минускула — рукописних зображень, від яких відбулися сучасні
рядкові і курсивні букви.

Епоха Відродження дала могутній поштовх розвитку шрифтового мистецтва.
Винахід Іоганном Гутенбергом книгодрукування в середині XV століття
зробило книги масовим явищем і викликало потребу в легких для читання
набірних шрифтах. На зміну численним різновидам середньовічного
готичного листа прийшли гуманістичні, або ренесансні, антікви —
гарнітури, що відрізнялися лаконічними, легко розрізняними, ясними
формами. Як відомо, як зразок для наслідування творці епохи Ренесансу
розглядали культурну (зокрема шрифтове) спадщину античності — звідси і
назва нового вигляду шрифтів.

Латинські шрифтові гарнітури епохи Відродження стали “двохалфавітними”,
об’єднавши в собі прописні і рядкові букви — елементи, події відповідно
від римського капітального листа і минускула. До цього заголовні букви в
рукописних книгах використовувалися практично виключно для ініціалів
(буквиці); правда, у Візантії суміш прописних і рядкових грецьких букв
використовувалася вже з IX століття. Авторами багатьох ренесансних
гарнітур були талантливейшие художники, наприклад Леонардо да Вінчі і
Альбрехт Дюрер. А одним з перших професійних друкарів — шрифтовиків і
друкарів — вважається французький художник XVI століття Клод Гарамон,
який, крім іншого, створив гарнітуру-антикву, названу його ім’ям і в
трохи зміненому вигляді що використовується до цих пір (не виключено, що
і на вашому комп’ютері встановлений шрифт Garamond).

У епоху бароко (XVII — почало XVIII в.) провідну роль в типографіці
відіграли художники французькою і голландською шрифтових шкіл, пізнє
лідерство переходить до англійців.

Класицизм (XVIII—XIX століття), який наступив услід за бароко,
ознаменувався переходом до простіших і стрункіших форм. До епохи
класицизму відноситься творчість знаменитого італійського шрифтовика
Дж.-Б.Бодоні, а також французьких друкарів з сім’ї Дідо.

У Росії та Україні виникнення книгодрукування в 1564 р. пов’язане з
ім’ям Івана Федорова (до речі, ще раніше, в 1517 р., підданий Великого
князівства Литовського, Франциск Ськоріна, став білоруським
першодрукарем, випустивши в Празі декілька книг Біблії, вперше в історії
не написаних від руки, а набраних кирилицею). У російських друкарнях
XVI—XVII ст.ст. застосовувалися шрифти статут і напівстатут. На початку
VIII століття за ініціативою Петра I в Росії була вироблена реформа
писемності, що полягала в спрощенні алфавіту і створенні російського
цивільного шрифту на базі латинської антикви і кирилічного друкарського
напівстатуту. Починаючи з цього часу зв’язок російського шрифтового
мистецтва з європейським стає тіснішим. Перший російський шрифт нового
зразка відлив в Голландії, але незабаром і наші вітчизняні друкарі
освоїли європеїзовані шрифти.

У XIX столітті розвиток капіталізму, немислимого без реклами, викликав
широке розповсюдження акцидентних гарнітур. Інша тенденція цього часу
пов’язана з появою малоконтрастних шрифтів, що отримали назву
єгипетських.

У XX столітті різноманітність шрифтів виросла. Як і у всіх жанрах
мистецтва, в типографіці це століття було революційним і ознаменувалося
пошуком нових виразних засобів, часто парадоксальних і придатних лише
для декоративних цілей. Кажучи про розвиток текстових шрифтів, особливо
слід зазначити розповсюдження рубаних гарнітур, найзнаменитішою з яких,
напевно, є Гельветіка (у перекладі на російський — швейцарська; як ви
пам’ятаєте, по класифікації Microsoft вся група рубаних шрифтів
називається Swiss, що також переводиться як швейцарська). Один з
найпопулярніших сучасних шрифтів-антикв, Таймс, був створений в
тридцятих роках і вперше використаний в друкарні лондонської газети
Times. Прекрасні кирилічні шрифти створювалися російськими і радянськими
художниками, зокрема В. Лазурським, Р. Банникової, С. Телінгатером.
Всього в даний час в світі налічується декілька десятків тисяч гарнітур
професійної якості.

Розвиток комп’ютерних технологій не тільки спростило використання
шрифтів, але і породило нові художні рішення і навіть шрифтові жанри.
Зокрема, з’явилися анімовані екранні шрифти, а також “стохастичні”
набори символів, форма яких може випадковим чином мінятися при виводі на
принтер, екран або інший пристрій.

У 80-х роках фотонабір з речовими шрифтоносіями був витиснений
електронним фотонабором, при якому зображення на фотоматеріалі
формується світловим променем, керованим програмою. Наступила ера
цифрових шрифтів, що описуються програмним шляхом, зберігаються в
електронному вигляді і придатних для використання у фотонабірних
автоматах і на персональних комп’ютерах.

Існує декілька способів опису і зберігання цифрових шрифтів; для нас
найбільш интересними є растровий і контурний. У шрифті растрового
формату символи зберігаються у вигляді растрових картинок — прямокутних
матриць з крапок-пікселів, кожна крапка описується окремо. По цих описах
дуже просто крапку за крапкою побудувати зображення символу на
будь-якому вивідному пристрої. Проте даний метод позбавлений гнучкості:
при спробі як-небудь перетворити шрифт (наприклад, збільшити кегль)
якість зображення різко погіршується, тому для забезпечення шрифтової
різноманітності кожне зображення і кожен кегль всіх використовуваних
гарнітур необхідно описувати і зберігати окремо. Растрові шрифти
використовуються в багатьох лазерних принтерах, в алфавітно-цифровому
режимі DOS, а також для відтворення текстових елементів інтерфейсу
Windows.

Набагато більшими можливостями володіють контурні шрифти (їх іноді не
зовсім точно називають векторними). Для їх побудови і зберігання
використовується метод, заснований на математичному описі контурів
символів. Такий універсальний опис дозволяє практично в необмежених
межах масштабувати і модифікувати шрифти, робить їх незалежними від
конкретного вивідного пристрою і його дозволу.

Для виведення контурного шрифту на принтер, екран або інший растровий
вивідний пристрій необхідно виконати растеризування — перетворення опису
контурів в масиви крапок. Растеризування може бути програмним або
апаратним (остання застосовується у фотонабірних пристроях). Модуль,
відповідальний за растеризування, називається растеризатором, або
растровим процесором (raster image processor, RIP).

4. Формати шрифтів

По-справжньому масовим використання масштабованих шрифтів стало на
початку 80-х років, коли американська фірма Adobe розробила могутню мову
опису сторінок — PostScript, що став стандартом де-факто в сучасній
поліграфії і комп’ютерній графіці. Контури об’єктів, зокрема шрифтів, в
PostScript описуються за допомогою кривих Безье третього порядку
(технологія, знайома багатьом по роботі з графічними редакторами). Ця
мова забезпечила бурхливий розвиток настільних видавничих систем на базі
персональних комп’ютерів.

Мова PostScript була покладена в основу декілька чисто шрифтових
форматів фірми Adobe, найбільш поширеним з яких є формат Турі 1 (є ще
формати Турі 0, Турі 3, Турі 5). Разом з самими описами контурів (у
вигляді програм на PostScript) найважливішим елементом шрифтів Турі 1 є
так звані хинти (hints, буквально — натяки)  допоміжна інформація, за
допомогою якої RIP може компенсувати погрішності растеризування при
виведенні символів на пристрій з низьким дозволом.

Конкретна реалізація шрифту Турі 1 залежить, як правило, від операційної
системи. Зокрема, на платформі Windows один шрифт буває представлений
двома файлами: перший, з розширенням PFB, містить упаковані описи
контурів, другий, з розширенням PFM, — так звані метрики принтера.
Строго кажучи, PFB- і PFM-файли не містять даних у форматі PostScript
(хоча і побудовані на основі відповідної технології), працювати з ними
безпосередньо RIP не можуть. У програмах, що використовують PFB-файли,
перед виведенням тексту на PostScript-совместимое пристрій ці файли
зазвичай перетворяться у формат PFA, що містить код PostScript.

Мова PostScript швидко завоювала популярність — засоби його підтримки
почали вбудовувати у фотонабірні автомати, фірма Apple ще в 1985 р.
використовувала його в своєму лазерному принтері LaserWriter. Незабаром
з’явилися і інші PostScript-совместимие принтери, а також видавничі і
графічні пакети, в яких ця мова застосовувалася для внутрішнього
представлення даних. У деяких операційних системах (NEXT, окремі версії
Unix) екранна графіка обробляється за допомогою вбудованої мови Display
PostScript.

Тим часом спочатку єдиним виробником високоякісних шрифтів Турі 1 була
сама фірма Adobe: специфікація на формат PostScript була відкритою, але
все пов’язане з інформацією про хинтах трималося в секреті. Крім того,
використання PostScript вимагало значних ліцензійних відрахувань фірмі
Adobe, тому конкуренти почали шукати альтернативні варіанти вирішення
проблеми масштабованих шрифтів. В результаті в 1991 р. фірми Apple і
Microsoft спільно створили специфікацію TrueType і застосували її в
своїх операційних системах — MACOS і Windows 3.1.

На відміну від PostScript формат TrueType використовує для опису
символів криві другого порядку — В-сплайни. TrueType-технология
передбачає розмітку хинтов і дозволяє створювати не менш досконалі
шрифти, чим PostScript. Правда, як затверджують фахівці, виготовити
високоякісний TrueType-шрифт складніше, ніж аналогічний
PostScript-шрифт. Специфіка технології TrueType вимагає від дизайнера
вищої кваліфікації і трудовитрат: дані про хинтах необхідно задавати в
явному вигляді для кожного символу.

Вся інформація про TrueType-шрифте зберігається в одному файлі з
розширенням TTF (правда, в Windows 3.1 для кожного шрифту створювався ще
і допоміжний FOT-файл). Об’єм такого файлу може бути більше сукупного
об’єму файлів з аналогічним PostScript-шрифтом. Річ у тому, що у файлах
TrueType міститься докладніша розмітка шрифту. Вважається, що TrueType —
інтелектуальний формат, що дозволяє використовувати відносно прості
растеризатори, тоді як PostScript — менш інтелектуальний формат, що
пред’являє відповідно вищі вимоги до інтелектуальності RIP.

Формат TrueType був із самого початку відкритий для розробників і був
“рідним” для двох найпопулярніших програмних середовищ — Windows і
Macintosh. Поява такої конкуренції примусила Adobe ще до виходу
остаточних версій Windows 3.1 і MACOS, сумісних з TrueType, повністю
відкрити специфікацію Турі 1.

В даний час PostScript (зокрема, його різновиди, що отримали назви
PostScript Level 2 і PostScript Level 3) є мовою внутрішнього
представлення даних для більшості популярних фотонабірних пристроїв,
тому сервісні центри по виготовленню поліграфічних фотоформ вважають за
краще отримувати файли смуг, що верстають, саме в цьому форматі. Хоча
специфікація PostScript Level 3 передбачає сумісність з форматом
TrueType, змішення шрифтів різних типів в одному документі іноді
приводить до ускладнень.

Для повноцінної роботи з шрифтами PostScript в середовищі Macintosh і
Windows фірма Adobe випустила програму Adobe Type Manager (АТМ), що
забезпечує управління шрифтами Турі 1 і їх коректний вивід на екран.

Багато користувачів Windows 95 до цих пір застосовують TrueType-шрифти,
успадковані від Windows 3.1. Існують програми, що конвертують такі
“старі” шрифти відповідно до кодувань Unicode і WGL 4.0. Можна знайти
також ряд утиліт для перетворення шрифтів TrueType і Турі 1 з кодування
Macintosh в Windows і назад; слідує, правда, пам’ятати, що використання
таких утиліт може бути зв’язане з порушенням авторських прав розробників
шрифтів.

Прагнучи забезпечити гнучкішу систему управління зображеннями шрифтів
Турі 1, фірма Adobe запропонувала в 1993 р. технологію Multiple Master,
що розширює специфікацію PostScript. Суть її зводиться до того, що
основні характеристики шрифтів (величина зарубок, нахил, контрастність і
пропорційність) представляються в числовому вигляді, після чого за
наявності двох довільних зображень можна отримати множину інших,
проміжних, плавно міняючи ті або інші параметри.

Схоже рішення було запропоноване фірмою Apple, яка розробила технологію
QuickDraw GX і застосувала її для розширення можливостей використання
шрифтів у форматах Турі 1 і TrueType (правда, тільки на платформі
Macintosh). Втім, не дивлячись на багатство можливостей, що надаються,
шрифти Multiple Master і GX не набули широкого поширення.

Важливою віхою на шляху до універсальної шрифтової сумісності стало
поміщене в 1996 р. фірмами Adobe і Microsoft угода про сумісну розробку
нового формату Ореntуре, що I базується на стандарті Unicode що
дозволяє об’єднувати в одному шрифті елементи TrueType і PostScript.

5. Головні вимоги до шрифтів, основні терміни

Кегль (зустрічається варіант написання кегель). Так називається розмір
символів, точніше, їх висота, що обчислюється в друкарських пунктах.
Один пункт рівний 1/72 дюйми. Правда, дюйм, використовуваний англійцями
і американцями, трохи менше аналогічної міри, прийнятої у Франції і у
ряді інших країн. Відповідно є дві друкарські системи вимірювань 
французька (система Дідо), така, що була в ходу в дореволюційній Росії,
СРСР і країнах континентальної Європи, і англо-американська, вживана в
англомовних державах. У французькій системі один пункт рівний 0,376 мм,
в англійській  0,353 мм. Довгий час дві системи співіснували на рівних,
але зараз комп’ютеризація поліграфії привела практично до повсюдного
переходу на англійську систему, оскільки пріоритет в області
комп’ютерних технологій явно належить американцям.

Поліграфісти і любителі кросвордів знають, що багато кеглів мають свої
особливі традиційні імена.

Наприклад, кегль 6 пунктів називається незрівнянному, 8 п.  петит,
10 п.  корпус, 12 п.  цицеро, 20 п.  текст. Слід враховувати, що кегль
зазвичай визначається по висоті прописної букви Н, а співвідношення
висот прописних і рядкових букв в різних шрифтах, як правило, не
співпадає, тому при рівному кеглі одні шрифти виглядають більшими за
інших.

Пропорційність. Так називається відношення ширини знаків певного
шрифтового набору до їх висоти (визначається по символу М). Залежно від
пропорційності шрифти можуть бути широкими, нормальними, вузькими або
надвузькими.

Контрастність. Ця величина визначається співвідношенням товщини
горизонтальних і вертикальних штрихів. У неконтрастних шрифтів вона
рівна одиниці, у висококонтрастних може бути менше 1:2.

Насиченість. Цим терміном позначають товщину основних штрихів,
співвіднесену з висотою символів. Залежно від насиченості розрізняються
світлі, нормальні, напівжирні і жирні зображення шрифтів.

Міжсимвольні відстані. Стандартні відстані між буквами, звані апрошами,
забезпечуються за рахунок того, що ширина власне зображення символу
звичайна менше ширини відповідного прямокутного шрифтового очка. За
часів ручного і “гарячого” набору, про яких мова піде нижчим, ці
відстані можна було тільки збільшити шляхом додавання пробільних
елементів. Перехід до цифрових технологій дозволив при необхідності
зменшувати їх. Така необхідність виникає, наприклад, коли із-за
специфіки малюнка двох сусідніх букв стандартна відстань між ними
здається занадто великою (поєднання типу ГД, ТЛ і AV). У цих парах
рекомендується застосовувати кернінг — вибіркове зменшення міжбуквеної
відстані для поліпшення зорового сприйняття і підвищення компактності
тексту (у високоякісних комп’ютерних шрифтах закладений опис декількох
сотень або тисяч кернингових пар).

F

X

¦

D

F

¦

I

?

O

TH

¦

?

TH

*

крупнокегельних фрагментах — зменшують, щоб зберегти злиту слів. Такі
зміни називаються трекінгом.

Тут же слід згадати про разноширинних (пропорційних) і моноширинні
шрифти; у перших ширина шрифтового очка залежить від ширини зображення
символу, у других ширина очка постійна (як в більшості машинок, що
пишуть). Текст, набраний моноширинним шрифтом, виглядає гіршим (багато
слів втрачають монолітність).

Види і групи шрифтів. Залежно від призначення шрифти прийнято ділити на
текстових (ними набрана більшість символів в книгах і журналах, такі
шрифти виглядають найбільш “нейтрально” і забезпечують максимальну
легкість для читання), виділення (що дозволяють зробити фрагмент
помітним серед великих масивів тексту), титульні (заголовні), акцидентні
(декоративні, вживані в буквиці, написах на плакатах, етикетках і інших
прикрасах). Використання шрифтів одного вигляду там, де необхідний інший
(особливо, коли замінюють текстовий шрифт на заголовний або
декоративний), зазвичай впадає в очі і сприймається погано.

Існує декілька класифікацій, що підрозділяють шрифти залежно від
загальних особливостей малюнка. За радянських часів вся вітчизняна
поліграфія використовувала досить складну класифікацію ГОСТ; зараз для
користувачів комп’ютерів актуальніше простіша схема, запропонована
фірмою Microsoft. Ця схема включає наступні групи:

· Roman

· Swiss — разноширинні рубані;

· Modern

· Script

· Decorative

Гарнітура. Усередині груп шрифтів розрізняють окремі гарнітури. Цим
терміном позначають сукупність основних художніх прийомів зображення
символів, що визначає єдиний стиль шрифтового набору, його
індивідуальність. Для символів однієї гарнітури характерна спільність
форми штрихів, величини зарубок, контрастності, характеру з’єднань
штрихів один з одним і т. п.|

Шрифтовики використовують достатньо гнучку класифікацію шрифтів PANOSE,
розроблену свого часу фірмою ElseWare і що ліцензіює компанією
Hewlett-Packard. У системі PANOSE кожній гарнітурі привласнюється
ідентифікатор, що складається з 10 , що визначають значення основних
параметрів: тип шрифту, наявність зарубок, насиченість, пропорційність,
контрастність, характер штрихів і тому подібне

Зображення. Так називають результат перетворення символів, при якому
вони, не втрачаючи приналежності до початкової гарнітури, набувають
загальних додаткових особливостей. Наприклад, основні штрихи можуть
стати товще (зміна насиченості), ширина символів може збільшуватися або,
навпаки, зменшуватися (зміна пропорційності), символи можуть нахилятися
під певним кутом. В рамках більшості текстових гарнітур є декілька
зображень; найбільш споживаними є (крім основного — прямого світлого)
напівжирне (по-англійськи — bold), курсивне (italic) і їх поєднання.
Часто за курсивне зображення помилково приймають похиле (oblique): і у
тому, і в іншому основні штрихи нахилені. Проте відмінності між цими
зображеннями вельми істотні: курсив (у перекладі на російський  збіглий)
імітує рукописний стиль і характеризується формами штрихів, що
округляють, похилий же виходить шляхом простого перетворення
прямокутного очка початкового (прямого) символу на паралелограм.

6. Редактори контурних шрифтів

Сучасний комп’ютерний шрифт – це не просто малюнок або контур символів,
це ще і величезне число інструкцій, що визначають вид символів різного
розміру, поєднань символів і багато що інше. Створення комп’ютерного
шрифту неможливе без використання спеціальних програм – шрифтових
редакторів.

У всьому світі основним комп’ютером для видавничої діяльності вважається
Macintosh. Більшість шрифтових редакторів були створені саме для
Macintosh, які в наший країні ще не набули достатньо широкого поширення.
Редакторів шрифтів, що працюють на РС-СОВМЕСТІМИХ комп’ютерах, не так
вже і багато. Назвемо три найпопулярніших в наший країні – Fontographer,
FontLab і Fontain.

Не зупиняючись детально на відмітних особливостях цих систем, відзначимо
тільки, що всі вони призначені для професійних дизайнерів, дозволяють
будувати якісні шрифти у форматах TrueType і PostScript і украй складні
у використанні. Крім того, вони дорогі (за винятком системи Fontain, яка
не продається). Тому людині, не пов’язаній з розробкою шрифтів
професійно, немає сенсу витрачати свої сили і гроші на придбання і
освоєння цих інструментів.

Будь-якій людині, а що особливо сидить за комп’ютером, завжди хотілося
прийняти участь в процесі творчості, створити що-небудь нове, своє або,
в крайньому випадку, “поліпшити” що-небудь чуже. Кожному хотілося б мати
в своїй шрифтовій колекції які-небудь особливі шрифти, яких немає ні у
кого іншого. Причому це вірно як для простого користувача, так і,
наприклад, для видавця журналу. Створення якісного шрифту – справа
трудомістке, тому залишимо його професіоналам. Але є можливість з
мінімальними витратами на основі своїх малюнків або модифікувавши
готовий шрифт створити цілком повноцінний новий комп’ютерний шрифт для
використання в текстових документах.

Інструменти, що дозволяють робити це, – програми FastFont і ParaNoise –
дві нові розробки фірми Параграф для широкого круга користувачів.
Створені з їх допомогою шрифти при наборі довгого тексту, звичайно ж, не
можуть порівнятися за якістю з професійними, проте для введення в текст
нестандартних ефектів, виділення фрагментів, створення барвистих
заголовків вони ні в чому не поступаються, а багато в чому і
перевершують решту шрифтів.

FastFont – програма для створення рукописних шрифтів

Багато персональних комп’ютерів оснащено графічним планшетом, на якому
можна писати електронним пером. Саме для таких комп’ютерів призначена
програма FastFont, хоча, в крайньому випадку, годиться і комп’ютер із
звичайною мишею. Користуватися програмою надзвичайно просто. Ви пишете
букви алфавіту. Писати можна у будь-якому порядку, можна складати слова
або цілі фрази. При цьому на екрані видно, як виглядають букви в різних
поєднаннях. Можна підправляти, стирати, домальовувати різні елементи,
регулювати відстані між буквами. У вашому розпорядженні є декілька пір’я
різних форм і нахилу, а можливість враховувати натиснення пера надає
листу природнішому вигляду. Отримавши на екрані комп’ютера задовільний
малюнок, ви натискаєте кнопку “Побудувати шрифт” і буквально вже через
декілька хвилин можете використовувати знов побудований шрифт в
текстових документах. Таким же чином створюється шрифт з малюнків і
піктограм. Можна додати в шрифт свій підпис або яке-небудь коротке
вітання, побудувати фірмовий логотип.

Можна намалювати свій власний, абсолютно новий шрифт, а можна
використовувати як основу для вашого шрифту будь-який що вже існує.
Завантажте шрифт, що є на вашому комп’ютері, і починайте домальовувати
або, навпаки, стирати якісь деталі. При хорошій уяві може вийти
непоганий результат.

Програма корисна не тільки любителям, але і професійним дизайнерам. Вона
дозволяє швидко спробувати нові шрифтові ідеї, подивитися на результат і
потім довести його до досконалості за допомогою професійних
інструментів.

FastFont не вимагає від користувача ніяких додаткових знань: її може
використовувати будь-яка людина, що працює на персональному комп’ютері.

ParaNoise – засіб для створення “живих” шрифтів

Основою ідеї програми ParaNoise послужив шрифт Beowolf, створений в 1989
році художниками авангардної дизайнерської групи LettError Еріком ван
Блокландом і Юстом ван Россумом. Цей шрифт був першим з серії
“випадкових” шрифтів, що змінюють свою форму. Він (насправді шрифт був
декількома різними зображеннями) мав формат PostScript Type 3, що
дозволяє при описі символів використовувати програми, зокрема звертатися
до датчика випадкових чисел. При цьому контури символів генеруються
кожного разу наново, так що всі символи виходять різними. Формат
PostScript Type 3 підтримується всіма PostScript-устройствами.

Програма ParaNoise дозволяє істотно розширити можливості даного методу.
Узявши шрифт PostScript Type 1, вона накладає на нього різні ефекти, які
змінюють форму букв по певному закону. У числі ефектів – розбиття
контура на частини, зсув точок контура по певних правилах, обертання,
масштабування і тому подібне – словом, практично будь-які дії над
контурами. Послідовне застосування до контура декількох процедур
приводить до виникнення абсолютно фантастичних ефектів.

За допомогою програми ParaNoise створюються так звані “живі” або
“випадкові” шрифти, які при друці постійно міняють форму знаків. Всі
букви в такому документі будуть різними. Надрукувавши одну і ту ж
сторінку кілька разів, ви отримаєте неспівпадаючі результати.

Користуватися програмою просто. Завантажте шрифт у форматі PostScript,
виберіть із списку декілька ефектів і встановіть за допомогою движка їх
інтенсивність. На екрані можна подивитися, як виглядатимуть букви нового
шрифту. Потім дайте команду на побудову нового шрифту і отримайте
PostScript-шрифт в двох формах – динамічною і статичною. Динамічна форма
(це PostScript Type 3) використовуватиметься при виводі на пристрої,
підтримуючі PostScript, і дозволить динамічно міняти форму символів, а
статична (PostScript Type 1) – при виводі на останніх, наприклад на
екран (для цього буде потрібно Adobe Type Manager).

Висновки

Отже, шрифт – це набір символів визначеного розміру і малюнка
(наприклад, напівжирний шрифт New Baskerville розміром 10 пунктів).

Велику частину шрифтів можна розділити на чотири групи: шрифти з
зарубками, чи антиква (serif), шрифти без зарубок, чи гротески (sans
serif), декоративні (decorative) і рукописні (script).

Нижче приведені зразки деяких широко розповсюджених у DTP шрифтів:

Для кожного шрифту існує кілька варіантів накреслення: нормальне
(plain), курсивне (italic), жирне (bold) і жирне курсивне (bold italic).
Різні варіанти накреслення деякого шрифту всіх можливих розмірів
(кеглів) поєднуються в одне шрифтове чи сімейство гарнітуру.

Нижче приведений приклад різних накреслень гарнітури Таймс:

Times Plain

Times Italic

Times Bold

Times Bold Italic

Звичайно, це далеко не всі можливі накреслення, однак ці накреслення
обов’язково присутні у всіх гарнітурах. Крім них можна назвати такі
широко розповсюджені накреслення, як: світле (light), суперсвітле (extra
light), напівжирне (demi bold), супержирне (extra bold), стиснуте
(compressed чи condensed). Існує і безліч інших, для яких іноді навіть
немає загальноприйнятого найменування.

У залежності від пропорцій знаків шрифт може бути стиснутим (condenced),
нормальним (normal) і широким (expanded). Реалізація стиснутого шрифту
деякої гарнітури як окремого різновиду в DTP-системах скоріше
виключення, чим правило. У переважній більшості стиснутих шрифтів
виходять засобами самої DTP-системи – шляхом пропорційної деформації.
Причому така деформація може являти собою не обов’язковий стиск –
будуються і розтягнуті накреслення.

Однієї з цікавих можливостей оформлення будь-яких шрифтів є побудова
контурних літер (Outline-ефект). У DTP-системах реалізована також
можливість створення тіньового (Shadow) ефекту для будь-яких шрифтів.

Ці і багато інших ефектів реалізуються комп’ютером шляхом модифікації
стандартних шрифтів по визначених алгоритмах.

Серед інших, часто використовуваних оформлювальних операцій, можна
назвати наступні: підкреслення і подвійне підкреслення, перечеркивание,
зсув тексту щодо нормального положення рядка і різноманітні їхні
комбінації.

Розміром шрифту називається відстань між верхньою і нижній шрифтовими
лініями. Звичайно розмір шрифту (кегль) виражається в пунктах.

Візуальне визначення розміру шрифту представляє складність тільки для
починаючих користувачів DTP-систем. Навіть після нетривалої роботи
користувач здобуває досвід і через якийсь час розпізнає практично
безпомилкова більшість кеглів часто використовуваних гарнітур.

На наступній ілюстрації зображені кілька кеглів однієї гарнітури:

Існують специфічні найменування для окремих кеглів, також «успадковані з
минулого»: діамант (3 пункти), діамант (4 пункти), перлина (5 пунктів),
нонпарель (6 пунктів), міньйон (7 пунктів), петит (8 пунктів), боргес (9
пунктів), корпус (10 пунктів), цицеро (12 пунктів), мітель (14 пунктів),
терція (16 пунктів), текст (20 пунктів).

Кожен шрифт має свій загальний чи тон насиченість – чисто визульний
параметр, що характеризує, як буде виглядати конкретний шрифт на
сторінці. Він може бути світлим чи темної. Насиченість міняється в
залежності від виду шрифту і накреслення, рівномірності розташування
тексту.

Шрифти того самого кегля можуть мати різну ємність, тобто в одному рядку
може міститися різна кількість знаків. У деяких книгах по типографике
приводяться таблиці ємності шрифтів для визначення середньої кількості
знаків для різних кеглів у рядках різного формату. Я б не радив їх
використовувати, тому що параметри того самого шрифту міняються в
залежності від виробника. Більш прийнятним способом є самостійне
визначення ємності. Для цього наберіть колонку тексту і зробіть її
дублікати для шрифтів, що ви збираєтеся використовувати.

На малюнку нижче той самий текст набраний одним кеглем, але має для
різних шрифтів свою ємність і насиченість:

Для кожної групи видань добре б знайти визначений набір гарнітур. Але це
не виходить, що ви повинні обмежитися лише декількома шрифтами.
Вибирайте більше гарнітур, чим потрібно для одного документа, – це
розширить ваші творчі можливості.

Загальним принципом є застосування гарнітур із зарубками для основного
тексту і рубаних – для заголовків і інших елементів. Але немає правил
без виключень. В одному документі можна обмежитися тільки рубаними
гарнітурами, у тільки з зарубками. Треба тільки враховувати, що текст,
набраний рубаним шрифтом, сутужніше читати; особливо це стосується
великих обсягів.

Нижче приводяться трохи простих рад по використанню шрифтів:

Для основного тексту використовуйте пряме світле накреслення шрифту.

При виборі шрифту (особливо це стосується дуже світлих гарнітур)
визначите, на якому пристрої будете виводити ваш документ. Справа в тім,
що лазерні принтери друкують букви більш товстими, чим вони виходять на
фотоскладальних автоматах, причому чим гірше дозвіл принтера, тим толще
виходять букви. У будь-якому випадку, перш ніж приймати рішення,
переглянете спробні відбитки.

Для заголовків і підзаголовків застосовуйте більш жирне накреслення.
Уникайте однакових гарнітур для заголовків і основного тексту. З іншого
боку, для заголовків і підзаголовків краще використовувати схожі
гарнітури; це ж стосується тих випадків, коли в основному тексті існує
трохи гарнітур.

Якщо заголовок займає більш трьох рядків, гарнітура повинна бути
дорівнює по насиченості основному тексту. Якщо гарнітури заголовка і
тексту збігаються, відокремите заголовок від тексту. Використовуючи
напівжирне накреслення шрифту для перших слів заголовка, ви як би даєте
шапку, а набір курсивом допоможе відокремити заголовок від основного
тексту, не відволікаючи уваги. Якщо заголовок займає менш трьох рядків,
ефектно смотрится гарнітура більш солідного виду, чим в основного
тексту. Намагайтеся не застосовувати на смузі більш трьох різних
гарнітур, а обходитеся різними накресленнями однієї гарнітури в
елементах документа (заголовках, основному тексті, шапках і ін). Однак
деякі гарнітури дуже схожі між собою, і ви можете використовувати їхній
як варіанти однієї гарнітури.

Курсив відмінно смотрится в шапках, рядках із прізвищами авторів, бічних
заголовках і заголовках-кватирках.

Список використаної літератури

Андрієнко В.С. Шрифтологія сьогодні в вчора. – К., 2003.

Знаменская Л.Н. Разработка технологии создания шрифтов для систем
электронных публикаций. – М., 2004.

Комп’ютер і поліграфія / Упорядник Я.І – Харків, 2004.

Барышников Г.М. Шрифты. Разработка и использование. – М., 2000.

Шемченко Я.И. Разработка шрифтов на ПК. – М., 2001.

Ярмола Ю. Компьютерные шрифты. Спб: BHV—Санкт-Петербург, 1994.

Donald E. Knuth. Computer Modern Typefaces. Addison Wesley Publishing
Company, 1985.

Adobe Type Products // www.adobe.com/type/typeprod.html — каталог
шрифтових програм фірми Adobe;

Microsoft Typography // www.microsoft.com/typography — короткий путівник
по шрифтових технологіях Microsoft;

LinotypeLibrary // www.linotypelibrary.com — каталоги шрифтів і інша
інформація, що надається одній з найбільших поліграфічних фірм миру;

Раrатyре: кирилічні і багатомовні шрифти //
www.paratype.ru/ru/welcome.htm — колекції шрифтів, каталог програм,
електронний журнал про шрифти і тому подібне

FontLab Developers Group // www.fontlab.com — каталог редакторів
шрифтів, є можливість переписати безкоштовні демоверсии;

webcom.net/~nfhome/homepage.htm — особиста сторінка канадця Ніколаса
Фабіана, чудового знавця типографики, що містить багато корисних
відомостей і посилань.

ДОДАТКИ

Шрифт з засічками

(виділені червоним)

Мал. 1. Види шрифтів із засічками і без засічок

Мал. 2. Пропорційний і моноширинний шрифти

Класифікація шрифтів

ПО ОБЛАСТІ ЗАСТОСУВАННЯ

Залежно від області застосування розрізняють текстові шрифти, виділення,
титульні і акцидентні (декоративні). Окрім цього, можна виділити групу
шрифтів, призначених для набору спеціальних знаків.

ІСТОРИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ

Гуманістична антиква

Гуманістична антиква з’явилася в XV столітті в Італії як альтернатива
готичному листу, який, на думку майстрів Відродження, мав дуже багато
недоліки. Своєю за мету вони поставили розробку такого методу листа,
який міг би легко відтворюватися і був би простним, лаконічним і
легкочитаемим. Гуманістична антиква по зображенню щонайближче
наближається до найбільш старих (римським капітальним) шрифтів.
Розробкою антикви в різний час займалися такі майстри, як Леонардо да
Вінчі, Лука Пачиолі, Альбрехт Дюрер, Клод Гарамон і ін. Найбільш
помітним представником цієї групи є шрифт Гарамонд (Garamond).

Перехідна антиква

Що відноситься до стилю бароко, перехідна антиква відрізняється більшою
витонченістю, трохи великим контрастом штрихів і складнішою формою
зарубок. Прикладом сучасного шрифту цієї групи можна вважати Палатіно
(Palatino).

Нова антиква

Ця група шрифтів сформувалася в епоху класицизму. Шрифти, засновані на
малюнку нової антикви, мають дуже високий контраст і довгі тонкі
зарубки, які з’єднуються з штрихами під прямим кутом або з легким
скругленням. Найбільш характерним прикладом можна назвати шрифт Бодоні
(Bodoni).

Шрифти брусків

У цих шрифтах відсутній видимий контраст між штрихами. Зарубки мають
форму бруска, товщина якого співпадає з товщиною основних штрихів, і
з’єднуються з штрихами під прямим кутом. Найбільш поширеним шрифтом цієї
групи можна назвати Кур’єр (Courier).

Кларедон

Це варіант шрифту бруска, який можна виділити в окрему групу. Шрифти
цієї групи мають невеликий контраст штрихів і тонші зарубки брусків, що
плавно з’єднуються з штрихами. Як приклад таких штрихів можна назвати
Century Schoolbook.

Рубані шрифти

Виниклі в XX столітті шрифти типу гротеск (пізніше – рубані шрифти)
отримали дуже широке розповсюдження. Лаконічність (вони не мають
контрасту і зарубок) разом з великою художньою виразністю забезпечують
широке застосування рубаних шрифтів. Найбільш поширеними можна назвати
Гельветіку (Helvetica), Футуру (Futura).

КЛАСИФІКАЦІЯ ДРУКАРСЬКИХ ШРИФТІВ ПО ГОСТ

Група рубаних шрифтів

До цієї групи входять гарнітури, що не мають зарубок, наприклад:
Журнальна рубана, Стародавня, Плакатна, Буквар.

Група шрифтів із зарубками, що ледве намітилися

Сюди входять гарнітури, кінці штрихів яких трохи потовщені, наприклад
Жовтнева.

Група медиевальних шрифтів

Це якнайповніша група шрифтів. Зарубки шрифтів, що входять до цієї
групи, плавно сполучаються з основними штрихами і, як правило, будуються
як дуги кіл. Приклади гарнітур цієї групи: Літературна, Банниковськая,
Лазурського, Таймс.

Група звичайних шрифтів

Шрифти цієї групи мають яскраво виражений контраст і довгі тонкі прямі
зарубки, що з’єднуються з основними штрихами під прямим кутом. Приклад:
Звичайна нова, Єлизавета, Бодоні.

Група шрифтів брусків

Контраст в цих шрифтах відсутній або малопомітний, потовщені прямі
зарубки з’єднуються з основними штрихами під прямим кутом. Приклади:
Брусок газетна, Балтіка.

Група нових малоконтрастних шрифтів

Як правило, шрифти цієї групи, які характеризують довгі закруглені
зарубки, що м’яко сполучаються з основними штрихами, використовуються
при наборі великої кількості тексту, в книгах і газетах. Приклади: Нова
газетна, Шкільна, Бажановськая, Журнальна, Академічна.

Група додаткових шрифтів

До цієї групи входять всі шрифти, які не можна віднести ні до однієї з
решти груп. Наприклад рукописні гарнітури, такі як Жіхаревськая.

КЛАСИФІКАЦІЯ MS WINDOWS

Roman

Визначає шрифти із зарубками, наприклад Таймс або Бодоні

Swiss

Визначає рубані шрифти, що мають змінну товщину штрихів, наприклад
Гельветіка або Футура

Modern

Визначає шрифти, що мають постійну товщину штрихів, і всі моноширние
шрифти, наприклад Кур’єр

Script

Визначає шрифти, імітуючі рукописні, наприклад Декор

Decorative

Визначає декоративні шрифти, наприклад готичні

Dont know

Визначає загальний тип шрифтів, використовується у тому випадку, коли
інформація про шрифт недоступна

КЛАСИФІКАЦІЯ ПО СИСТЕМІ IBM CLASSIFICATION

Примітка: Приводиться без посилання на підкласи. ГИК – історична
класифікація.

Oldstyle Serifs

Шрифти, засновані на латинській традиції XV-XVII вв., з яскраво
вираженим діагональним контрастом і плавним переходом від штрихів до
зарубок (гуманістична антиква по ГИК).

Transitional Serifs

Шрифти, засновані на латинській традиції XVIII-XIX вв., з вираженим
вертикальним контрастом і плавним переходом до зарубок (перехідна
антиква по ГИК).

Modern Serifs

Шрифти, засновані на латинській традиції почала XX в., з сильним
контрастом і кутовим переходом до зарубок (нова антиква по ГИК).

Clarendon Serifs

Варіант Oldstyle Serifs і Transitional Serifs, із слабким контрастом і
гладким переходом до зарубок (група кларендон).

Slab Serifs

Характеризуються прямокутним переходом до зарубок і малим контрастом
(група шрифтів брусків).

Freeform Serifs

Шрифти із зарубками, які важко віднести до інших типів класифікації.

Sans Serifs

Більшість шрифтів (виключаючи рукописні і орнаментальні), які не мають
зарубок (рубані шрифти).

Ornamentals

Декоративні і сильно стилізовані шрифти, зазвичай використовувані для
виділення заголовків.

Scripts

Більшість шрифтів, що імітують рукописне написання.

Symbolic

Не залежні від дизайну шрифти, що містять набори спеціальних символів
(математичних, музичних і ін.), які можуть використовуватися з будь-яким
шрифтом.

No classification

Шрифти, що не відносяться ні до однієї з груп. Для таких шрифтів
неможлива автоматична підстановка.

СИСТЕМА ОПИСУ ШРИФТІВ PANOSE

Розроблена фірмою ElseWare, система класифікації шрифтів PANOSE, на
відміну від перерахованих систем, оперує не описовими характеристиками
дизайну всього шрифту, а окремими найбільш характерними параметрами
символів. Такий підхід забезпечує велику гнучкість при описі шрифтів,
дозволяє проводити точнішу підстановку і навіть дає можливість
автоматично синтезувати бракуючі шрифти (що і реалізоване в технології
InfiniFont тієї ж фірми).

 У системі PANOSE шрифти описуються по 10 параметрам, утворюючи набір з
10 цифр, що однозначно описує всі деталі зовнішнього вигляду символів:

FAMILY

Визначає тип шрифту.

Any (0), No Fit (1), Text & Display (2), Script (3), Decorative (4),
Pictorial (5)

SERIF

Визначає форму зарубок.

Any (0), No Fit (1), Cove (2), Obtuse Cove (3), Square Cove (4), Obtuse
Square Cove (5), Square Thin (6), Bone (7), Exaggerated (8), Triangle
(9), Normal Sans (10), Obtuse Sans (11), Perp Sans (12), Flared (13),
Rounded (14)

WEIGHT

Визначає насиченість шрифту

Any (0), No Fit (1), Very Light (2), Light (3), Thin (4), Book (5),
Medium (6), Demi (7), Bold (8), Heavy (9), Black (10), Nord (11)

PROPORTION

Визначає пропорційність символів шрифту

Any (0), No Fit (1), Old Style (2), Modern (3), Even Width (4), Expanded
(5), Condensed (6), Very Expanded (7), Very Condensed (8), Monospaced
(9)

CONTRAST

Визначає контраст шрифту

Any (0), No Fit (1), None (2), Very Low (3), Low (4), Medium Low (5),
Medium (6), Medium High (7), High (8), Very High (9)

STROKE

Визначає форму штрихів

Any (0), No Fit (1), Gradual/Diogonal (2), Gradual/Transitional (3),
Gradual/Vertical (4), Gradual/Horisontal (5), Rapid/Vertical (6),
Rapid/Horisontal (7), Instant/Vertical (8)

ARM

Визначає форму розчерків

Any (0), No Fit (1), Straight Arms/Horisontal (2), Straight Arms/Wedge
(3), Straight Arms/Vertical (4), Straight Arms/Single Serif (5),
Straight Arms/Double Serif (6), Non-Straight/Horisontal (7),
Non-Straight/Wedge (8), Non-Straight/Vertical (9), Non-Straight/Single
Serif (10), Non-Straight/Double Serif (11)

LETTERFORM

Визначає загальну форму символів

Any (0), No Fit (1), Normal/Contact (2), Normal/Weighted (3),
Normal/Boxed (4), Normal/Flattened (5), Normal/Rounded (6), Normal/Off
Center (7), Normal/Square (8), Oblique/Contact (9), Oblique/Weighted
(10), Oblique/Boxed (11), Oblique/Flattened (12), Oblique/Rounded (13),
Oblique/Off Center (14), Oblique/Square (15)

MIDLINE

Визначає положення середньої лінії

Any (0), No Fit (1), Standart/Trimmed (2), Standart/Pointed (3),
Standart/Serifed (4), High/Trimmed (5), High/Pointed (6), High/Serifed
(7), Constant/Trimmed (8), Constant/Pointed (9), Constant/Serifed (10),
Low/Trimmed (11), Low/Pointed (12), Low/Serifed (13)

X-HEIGHT

Визначає співвідношення висот рядкових і прописних букв

Any (0), No Fit (1), Constant/Small (2), Constant/Standard (3),
Constant/Large (4), Ducking/Small (5), Ducking/Standard (6),
Ducking/Large (7)

Кожному значенню параметра відповідає певне число, яке і зберігається
разом з шрифтом і надалі служить основою для підстановки шрифтів.
Наприклад, набору значень 2 2 6 3 6 5 5 2 3 4 в системі PANOSE
відповідає шрифт Таймс. Набірний шрифт (2), що має зарубки, що плавно
з’єднуються з штрихами (2), світлим по насиченості (6), таким, що має
класичні пропорції (3), невисокий контраст (6), бічний наплив в округлих
буквах (5), односторонні вертикальні зарубки (5), звичайну форму
символів (2), звичайне положення середньої лінії (3), стандартне
співвідношення висот прописних і рядкових букв (4).

 TrueType-шрифти мають (або повинні мати) описи за системою PANOSE. Type
1-шрифти таких описів не мають. 

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020