.

Кримінально-правова характеристика незаконного полювання (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
132 4609
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“Кримінально-правова характеристика незаконного полювання”

ПЛАН

Вступ

1. Головні підходи у вивченні незаконного полювання кримінальним
правом

2. Об’єкт та предмет незаконного полювання, об’єктивна сторона
злочину

3. Порушення правил полювання, суб’єктивна сторона незаконного
полювання

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність дослідження. Право власності українського народу на
природні ресурси, які знаходяться в межах території України,
закріплені Конституцією України від 28 червня 1996 року (ст.
13) [1]. В підтвердження цих конституційних положень Законом
України від 13 грудня 2001 року «Про тваринний світ» (ст.ст.
9, 10) кожному громадянину надано право спеціального використання
тваринного світу, серед різновидів якого мисливство знаходиться
на першому місці [5].

Враховуючи те, що екологічна ситуація в сфері охорони
раціонального використання, відтворення й оздоровлення мисливських
звірів та птахів, які перебувають у стані природної волі в
Україні, формується під впливом закономірностей розвитку природи
та суспільства в процесі природокористування, а тваринний світ
виділяється з інших природних ресурсів – він належить до живої
природи, що найбільш об’єднує його з людиною, то безсумнівно,
відображає особливу актуальність досліджень у цьому напрямку.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 16 жовтня
1992 року «Про пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки»
дослідження в сфері кримінально-правової охорони навколишнього
природного середовища, серед яких є тваринний світ, займають
провідне місце в реалізації екологічної політики в Україні. На
цьому шляху як головний вектор вирішення проблем кримінальної
відповідальності за незаконне полювання в юридичній літературі
розглядається насамперед поліпшення нормотворчої діяльності та
практики застосування чинного кримінального законодавства.

Переважна більшість правових вимог, в тому числі й
кримінально-правових, щодо охорони, відтворення, раціонального
використання та оздоровлення мисливських звірів і птахів як
складової частини тваринного світу України знайшли своє
відображення в законах України: від 22 лютого 2000 р. «Про
мисливське господарство та полювання» із змінами і доповненнями,
внесеними Законами України: від 7 лютого 2002 р. № 3053-ІІІ,
від 15 травня 2003 р. № 762-ІV, від 11 липня 2003 р. №
1122-ІV, від 20 квітня 2004 р. № 1695-ІV; від 13 грудня 2001
р. «Про тваринний світ» [7]; від 7 лютого 2002 р. «Про
Червону книгу України» [8]; в Наказі Державного комітету
лісового господарства України від 27 грудня 2000 р. № 153 «Про
затвердження Інструкції про порядок видачі ліцензії на добування
мисливських тварин та порядок здійснення полювання на цих
тварин»; в Наказі Державного комітету лісового господарства
України від 8 квітня 2004 р. № 62 «Про проведення полювання в
мисливський сезон 2004/2005 року»; в Наказі Державного комітету
лісового господарства України від 21 квітня 2003 р. № 76 «Про
проведення полювання на диких парнокопитних і хутрових звірів у
мисливський сезон 2003/2004 року та інших.

Проте, незважаючи на певну врегульованість питання щодо відносин,
що стосуються мисливських звірів і птахів, багато громадян не
дотримуються приписів полювання, які є центральним питанням, в
якому визначається як загальний режим мисливського господарства
та тваринного світу, так і порядок здійснення полювання: від
моменту виникнення права на полювання, місць, строків,
обстановки, способів, засобів, знарядь і видів полювання. Це
стосується в повній мірі і меж кримінальної відповідальності за
дії, що суперечать цим приписам.

Таким чином, вибір теми курсового дослідження обумовлений
соціально-політичною актуальністю проблеми кримінально-правової
боротьби з незаконним полюванням, поширеністю відповідних
злочинних посягань, прагненням сформулювати певні положення, що
стосуються теорії кримінального права, пропозиції з удосконалення
як судової практики, так і кримінального законодавства в цій
частині.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є проведення
всебічного юридичного аналізу складу злочину, передбаченого ст.
248 КК України, на базі комплексного його вивчення та
дослідження, вироблення пропозицій щодо вдосконалення практики
застосування норм чинного кримінального законодавства.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що
положення роботи можуть бути використані як теоретична основа
для подальших наукових розробок у галузі кримінального права,
кримінології і кримінально-виконавчого права, для уточнення
формулювань нормативних положень ст. 248 КК України при
розслідуванні та розгляді окремих кримінальних справ тощо.

Об’єкт дослідження: незаконне полювання як злочин.

Предмет дослідження: підходи кримінального права у вивченні
незаконного полювання, об’єктивна та суб’єктивна сторони злочину,
розгляд порушень правил полювання та відповідальність при цьому.

Структура роботи: дана робота складається зі вступу, основної
частини, яка містить три розділи, висновків та списку
використаних джерел.

Загальний обсяг роботи – 24 сторінки.

1. Головні підходи у вивченні незаконного полювання

кримінальним правом

В юридичній літературі питанню кримінальної відповідальності за
незаконне полювання приділялась певна увага. Відповідні проблеми, в тій
чи іншій мірі, досліджували такі вчені як: В.І. Андрейцев, Ю.С.
Богомя-ков, В.І. Борисов, Т.Д. Бушуєва, П.А. Воробей, С.Б. Гавриш, В.Г.
Гон-чаренко, В.К. Грищук, М.С. Грінберг, П.С. Дагель, С.А. Данилюк, О.О.
Дудоров, Є.М. Жевлаков, М.Й. Коржанський, А.М. Комісаров, О.М. Костенко,
З.Г. Корчева, І.П. Лановенко, Б.М. Леонтьєв, Ю.І. Ляпунов, В.К.
Матвійчук, А.Й. Мілер, В.Л. Мунтян, П.Т. Накіпєлов, В.Д. Пакутін, П.Ф.
Повеліцина, О.Я. Свєтлов, Є.Л. Стрельцов, В.Я. Тацій, С.В. Трофімов,
І.А. Тяжкова, В.І. Шакун, Ю.С. Шемшученко, В.А. Широков, С.С. Яценко та
ін. Проте опубліковані роботи, в переважній своїй більшості, виконані в
минулі роки, на базі раніше діючого законодавства, вони стосуються
аналізу лише окремих питань чинного законодавства і не враховують
сучасної «Концепції розвитку законодавства України на 1997-2005 рр.», не
ґрунтуються на нових правових, економічних та організаційних засадах
діяльності юридичних та фізичних осіб у сфері мисливського господарства
та полювання. Вони не враховували нині діючий наскрізний принцип, що
забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у
взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського
господарства, організації охорони, використання, відтворення та
оздоровлення тваринного світу.

Реформа кримінального законодавства і, зокрема, положень щодо
кримінально-правової охорони тваринного світу, прийняття нового
фауністичного законодавства та цілої низки підзаконних нормативних актів
у зазначеній сфері, потребують глибокої і всебічної наукової
аргументації [12, c.689].

Крім того, такий аналіз зумовлений вимогами незалежної держави України
до правоохоронних органів, зокрема, до органів внутрішніх справ, органів
прокуратури щодо вдосконалення боротьби з вищевказаними злочинами. Ці
вимоги підтримуються широкою громадськістю, яку турбує катастрофічне
зменшення тварин – невід’ємної частини навколишнього природного
середовища, яка істотно впливає на рівновагу в природі.

У кримінально-правовій літературі недостатньо розроблені питання, що
стосуються витоків та історії кримінальної відповідальності за незаконне
полювання та впливу цих знань для вдосконалення законотворчої
діяльності. У деяких наукових дослідженнях висвітлюються тільки
фрагментарно окремі питання, що в тій чи іншій мірі пов’язані із
злочинним полюванням. Крім того, автори цих праць мають значні
розбіжності в поглядах навколо суспільних відносин, що поставлені під
охорону кримінального закону, на структуру об’єкта, на предмет, його
місце в складі злочину щодо інших складоутворюючих цього
суспільно-небезпечного діяння і їх ознак.

Суттєві прогалини існують в теорії і на практиці відносно спеціальних
питань кримінальної відповідальності за незаконне полювання. Зокрема,
необхідно зазначити, що останнє не знайшло певних досліджень і
висвітлення в порівняльно-правових аспектах цього явища, у відмежуванні
складу злочину незаконного полювання від суміжних складів злочину та
аналогічного адміністративно-правового делікту, в розкритті
кваліфікуючих ознак цього діяння та деяких питань індивідуалізації
відповідальності та покарання.

Відсутні ґрунтовні пропозиції з удосконалення кримінального
законодавства, що стосується охорони, раціонального використання,
відтворення та оздоровлення об’єктів тваринного світу, останнє тим більш
важливе в умовах, коли відбулася чергова кодифікація кримінального
законодавства України. Зазначений ст. 248 КК України склад злочину
потребує детального наукового обґрунтування та подання пропозиції щодо
практичного застосування цієї статті [17, с.281].

2. Об’єкт та предмет незаконного полювання,

об’єктивна сторона злочину

Згідно статті 248 чинного Кримінального Кодексу України,
порушення правил полювання, якщо воно заподіяло істотну шкоду, а
також незаконне полювання в заповідниках або на інших
територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, або полювання
на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені
до Червоної книги України,— караються штрафом до ста
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі
на строк до трьох років, з конфіскацією знарядь і засобів
полювання та всього добутого. Ті самі дії, якщо вони вчинені
службовою особою з використанням службового становища, або за
попередньою змовою групою осіб, або способом масового знищення
звірів, птахів чи інших видів тваринного світу, або з
використанням транспортних засобів, або особою, раніше судимою за
злочин, передбачений цією статтею,— караються штрафом від ста
до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або
обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі
на той самий строк, з конфіскацією знарядь і засобів полювання
та всього добутого.

Об’єктом злочину є встановлений порядок охорони, раціонального
використання і відтворення тваринного світу суходолу — диких
звірів і птахів як невід’ємної складової частини довкілля.

Предмет злочину — дикі звірі та птахи, які охороняються законом
і перебувають у стані природної волі або утримуються в
на-піввільних умовах (у штучно створених ізольованих ділянках) у
межах мисливських угідь і можуть бути об’єктами полювання. До
мисливських звірів належать, зокрема, хохулі, кролі дикі,
зайці-біля-ки, зайці-русаки, білки, бобри,, нутрії, ондатри,
лисиці, вовки, ведмеді, олені благородні і плямисті, кабани,
лані, козулі, лосі, муфлони, зубри, а до мисливських птахів —
гагари, лебеді, гуси, качки, голуби, кулики.

Не є предметом злочину, передбаченого ст. 248: 1) комахи,
плазуни, земноводні, риби, водні безхребетні тварини, морські
ссавці; 2) шкідливі звірі і птахи, які не охороняються
кримінальним законом, хоч їх відстріл і відлов відбувається у
встановленому порядку (наприклад, ховрахи, хом’яки, криси,
тушканчики, бродячі собаки і коти, сороки, сірі ворони, граки);
3) мисливські тварини у неволі (які утримуються у розплідниках,
вольєрах, зоопарках, на фермах тощо). В останньому випадку дії
особи, яка незаконно заволодіває дикими тваринами чи птахами,
можуть бути кваліфіковані як відповідний злочин проти власності
[2, ст.248].

Червона книга України — основний державний документ, в якому
містяться узагальнені відомості про сучасний стан видів тварин і
рослин, що постійно або тимчасово перебувають чи зростають у
природних умовах на території України, в межах її територіальних
вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної
зони і які знаходяться під загрозою зникнення. Види тварин,
занесені до Червоної книги, залежно від стану та ступеня
загрози для популяції поділяються на такі категорії: зниклі,
зникаючі, вразливі, рідкісні, невизначені, недостатньо відомі,
відновлені. Занесені до Червоної книги України види тваринного
світу підлягають особливій правовій охороні, їх добування, а
також добування їхніх гнізд, яєць здійснюється у виняткових
випадках лише з науковою і селекційною метою за спеціальним
дозволом.

З об’єктивної сторони злочин виражається у: 1) порушенні правил
полювання, якщо воно заподіяло істотну шкоду; 2) незаконному
полюванні в заповідниках або на інших територіях та об’єктах
природно-заповідного фонду; 3) полюванні на звірів, птахів чи
інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги
України.

3. Порушення правил полювання,

суб’єктивна сторона незаконного полювання

Полюванням визнаються дії людини, спрямовані на вистежування,
переслідування з метою добування і саме добування (відстріл,
відлов) мисливських тварин, що перебувають у стані природної
волі або утримуються у напіввільних умовах.. Полюванням у смислі
ст. 248 слід також визнавати перебування осіб: а) у межах
мисливських угідь, у т.ч. на польових і лісових дорогах (крім
доріг загального користування), з будь-якою стрілецькою зброєю
або з капканами та іншими знаряддями добування звірів і птахів,
або з собаками мисливських порід чи ловчими звірами і птахами,
або з продукцією полювання; б) на дорогах загального
користування з продукцією полювання або з будь-якою зібраною
розчохленою стрілецькою зброєю.

Полювання визнається кримінально караним за умови його
незаконності. Порушення правил полювання означає, що даний вид
використання тваринного світу здійснюється без належного дозволу,
в заборонений час, у недозволених місцях, у т.ч. на територіях
та об’єктах природно-заповідного фонду, забороненими знаряддями
або способами, стосовно тих видів тварин, які занесені до
Червоної книги [8, с.462].

Полювання без належного дозволу має місце тоді, коли воно
здійснюється самовільно, без належного документа, виданого
уповноваженим органом. Документами на право полювання є:
посвідчення мисливця; щорічна картка обліку добутої дичини і
порушень правил полювання з позначкою про сплату державного
мита; дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія,
відстрільна картка тощо); відповідний дозвіл на право
користування вогнепальною мисливською зброєю; паспорт на собак
мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів з відміткою про
допуск до полювання у поточному році у разі їх використання
під час полювання.

За відстрільною карткою здійснюється полювання на пернату дичину,
кроля дикого, зайця-русака, єнотоподібного собаку, вовка та
лисицю. За ліцензією здійснюється полювання на ведмедя, кабана,
лань, оленів, козулю, лося, норку американську та ін. Ліцензія
— це документ суворої звітності, який видається державними
органами лісового господарства і засвідчує право мисливця на
добування однієї особини тварин того виду, статі і віку, які
зазначені в ньому. Ліцензія з незаповненими реквізитами,
виправленнями, простроченими термінами полювання або не
зареєстрована у відповідних журналах, вважається недійсною, а
полювання за нею — незаконним.

Незаконність полювання слід вбачати і в тому разі, коли воно
відбувається з відступом від умов, зазначених у дозвільних
документах, наприклад добування тварин, які не зазначені у
ліцензії або понад встановлену у дозволах норму, або в угіддях,
не зазначених у дозволі.

Полювання в заборонений час означає, що воно здійснюється тоді,
коли займатись полюванням на будь-яких тварин заборонено а)
взагалі (наприклад, у темний період доби (пізніше години після
заходу сонця і раніше години до його сходу) або на тварин,
які за знають лиха); б) у строки, протягом яких забороняється
полювати на певних видів диких звірів і птахів. Тривалість
мисливського сезону стосовно конкретних представників фауни
встановлюється законодавством. Строки полювання (конкретна дата
відкриття та закриття полювання на той чи інший вид мисливських
тварин, дні полювання) визначаються нормативно-правовими актами і
доводяться до відома користувачів мисливських угідь і
громадськості. Відстріл та відлов хижих і шкідливих тварин,
добування мисливських тварин для наукових потреб або переселення
у нові місця перебування може здійснюватись у встановленому
порядку поза межами мисливського сезону [14, ст.183].

Полювання у недозволених місцях — це полювання у таких місцях,
де воно взагалі заборонено, або де для цього потрібен
спеціальний дозвіл. Полювання забороняється: на територіях та
об’єктах природно-заповідного фонду; на відтворювальних ділянках;
у межах населених пунктів, .за винятком випадків, передбачених
рішеннями обласних рад; на відстані ближче ніж 200 метрів від
будівель населеного пункту та окремо розташованих будівель, де
можливе перебування людей.

Забороненими слід визнавати ті знаряддя і способи, якими
полювати взагалі не дозволяється або які заборонено
використовувати для відстрілу чи відлову певних об’єктів
тваринного світу. До таких знарядь і способів слід відносити
зокрема: використання клеїв, петель, гачків, самострілів, ловчих
ям, отруйних та анестезуючих принад, живих сліпих чи знівечених
тварин як принади, звуковідтворювальних приладів та пристроїв,
приладів нічного бачення, дзеркал та інших пристроїв, що
осліплюють тварин, заливання нір звірів. На пернату дичину
забороняється полювати з нарізною вогнепальною зброєю, а на
копитних тварин та ведмедя — з використанням малокаліберної
гвинтівки під патрон кільцевого запалювання або набоїв,
споряджених картеччю чи шротом.

Порушення правил полювання є закінченим з моменту заподіяння
істотної шкоди.

Вирішуючи питання про те, чи є шкода істотною, потрібно у
кожному конкретному випадку враховувати кількість, вартість та
екологічну цінність здобутих або знищених звірів і птахів,
шкоду, заподіяну довкіллю й обчислену за спеціальними таксами.
Наприклад, істотною шкодою потрібно визнавати знищення хоча б
одного лося, зубра, ведмедя, підрив популяції тварин, відстріл
невеликих звірів і птахів, але на велику суму або у кількості,
яка в декілька разів перевищує величину, вказану у дозвільному
документі.

Незаконне полювання у заповідниках або на інших територіях та
об’єктах природно-заповідного фонду, або полювання на об’єкти
тваринного світу, що занесені до Червоної книги України, є
формальним складом злочину і вважається закінченим з моменту
початку полювання незалежно від того, чи були фактично здобуті
відповідні мисливські тварини.

Порушення правил полювання, яке не заподіяло істотної шкоди, не
здійснюється у межах територій та об’єктів природно-заповідного
фонду і не пов’язано з полюванням на ті види тваринного світу,
що занесені до Червоної книги України, тягне за собою
адміністративну відповідальність (ст. 85 КАП).

Суб’єкт злочину загальний.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом.

c

TH

a

i

i

c

Ue

TH

i

i

oiiiiieaeaeaaaYaeaeaeOaeaeaeYaAE

?|?iiYYiIAAYYYYYYYYYYYYii

є його вчинення: 1) службовою особою з використанням
службового становища; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3)
способом масового знищення звірів, птахів чи інших видів
тваринного світу; 4) з використанням транспортних засобів; 5)
особою, раніше судимою за цей злочин.

До способів масового знищення звірів, птахів чи інших видів
тваринного світу потрібно відносити такі прийоми полювання, які
мають загальнонебезпечний або винищувальний характер і здатні
викликати загибель великої кількості представників дикої фауни:
використання автоматичної зброї, газу, вибухових речовин,
електричного обладнання тощо.

Полювання з використанням транспортних засобів означає, що
транспортний засіб (літак, вертоліт, автомототранспортний або
плавучий засіб) застосовується безпосередньо для вистежування,
переслідування і добування звірів і птахів (наприклад,
підсвічування мішеней фарами автомобіля).

Вчинення злочину особою, раніше судимою за цей злочин, має
місце у тому разі, коли незаконне полювання вчинюється особою,
яку вже було засуджено за ст. 248, і судимість з неї не
знята і не погашена у встановленому порядку.

Протиставлення термінів полювання на «звірів і птахів» і (чи)
«інші види тваринного світу», що занесені до Червоної книги
України, суперечливе, тому що полювання здійснюється на тварин,
що належать до мисливського фонду. Тут мова може йти про
тварин, що занесені до Червоної книги, залежно від стану і
ступеня загрози для популяції (зниклі, зникаючі, вразливі,
рідкісні, не визначені, недостатньо відомі, відновлені), але які
відносяться до мисливського фонду і їх добування здійснюється
лише у виняткових випадках з науковою і селекційною метою за
спеціальним дозволом.

Під незаконним полюванням на звірів і птахів чи інших видів
тваринного світу, що занесені до Червоної книги України, слід
вважати полювання на тварин, які постійно або тимчасово живуть
чи зростають у природних умовах на території України, що
внесені до цього офіційного державного документа, який містить
перелік рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення
у межах території України, її континентального шельфу та
виключної (морської) економічної зони, а також узагальнюючі
відомості про сучасний стан цих видів тваринного світу та
заходів щодо їх збереження, відтворення та оздоровлення.

До заборонених способів незаконного полювання необхідно відносити:
полювання на хутрових звірів і птахів «котлом», «підковою»,
«засідками», стрільбою «з-під фар», стрільба «з під’їзду»,
розкопування й заливання нір, стрільба в темряві не по чітко
видимій мішені, переслідування тварин по льодовому насту чи
глибокому снігу, копання ловчих ям і таке інше.

Суб’єктом незаконного полювання може бути фізична осудна,
службова, неслужбова й приватна особа (громадянин нашої країни,
іноземний громадянин, особа без громадянства або яка має
подвійне громадянство), яка до моменту вчинення злочину досягла
16-річного віку.

Незаконне полювання, передбачене ст. 248 КК здійснюється лише з
прямим умислом стосовно всіх дій, крім тих, що викликають
істотну шкоду. Щодо наслідків можливе ставлення у вигляді
побічного умислу. Мотиви і мета вчинення цього злочину можуть
бути різні і на кваліфікацію незаконного полювання не впливають.

Коли певна обтяжуюча обставина при незаконному полюванні
знаходить своє закріплення як кваліфікуюча обставина в
конкретному складі злочину, передбаченому ч. 2 ст. 248
Кримінального кодексу України, то під час застосування покарання,
вона не повинна додатково враховуватись як пом’якшуюча чи
обтяжуюча.

В ч. 2 ст. 248 КК України ознака «Ті самі дії, якщо вони
вчинені службовою особою з використанням службового становища»
має обмежене застосування і не охоплює дії службових осіб, які
постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади. Щоб
уникнути таких розбіжностей, вказана ознака має бути
сформульованою в такому вигляді: «Ті самі дії, якщо вони
вченені службовою особою внаслідок зловживання владою або
службовим становищем».

Ознака вчинення незаконного полювання за попередньою змовою
групою осіб повинна мати такі складові: 1) наявність попередньої
змови до початку виконання об’єктивної сторони злочину; 2)
стихійність, ситуативність домовленності на вчинення злочину; 3)
стихійність розпаду злочинної групи; 4) єдність місця і часу
вчинення незаконного полювання; 5) відсутність жорсткого
планування місця та часу вчинення злочину; 6) відсутність
жорсткого планування функцій кожного співучасника злочину; 7)
спрямованість умислу співучасників на вчинення одиничного злочину.

Під такою кваліфікуючою ознакою як «ті самі дії, якщо вони
вчинені способом масового знищення звірів, птахів чи інших видів
тваринного світу» слід розуміти застосування способів, що мають
загальновинищувальний, загальнонебезпечний характер і призводять до
винищення тварин повністю або майже повністю на території
мисливського угіддя чи його певної частини, або на значну суму.
Враховуючи те, що розуміння способів, засобів і знарядь, які
можуть призводити до масового знищення тварин при незаконному
полюванні не використано як кваліфікуюча ознака, то слід
зазначену ознаку викласти в такій редакції: «ті самі дії, якщо
вони вчинені з застосуванням вибухових речовин або з
використанням газів, або з застосуванням інших засобів, знарядь
і способів масового знищення звірів і птахів».

Кваліфікуюча ознака «ті самі дії, якщо вони були вчинені з
використанням транспортних засобів» значно впливає на суспільну
небезпечність цього злочину, але вона досить не повна. Тому,
вона повинна мати такий зміст: «або з використанням механічного
транспортного засобу або повітряного судна».

Ознака попередньої судимості за незаконне полювання буде в тому
разі, коли особа раніше була засуджена за незаконне полювання
за ч.1 або ч.2 і судимість з неї не була знята і погашена у
встановленому порядку.

Встановлюючи властиві незаконному полюванню ознаки, слід виключити
ті з них, які йому не притаманні, постійно поглиблюючи аналіз
даної правової норми на підставі дослідження фактичних обставин
вчиненого. Лише тоді ми прийдемо до тієї сутності ознак, що
дадуть відмежувати злочин, передбачений ст. 248 КК України, від
суміжного.

Відмежування незаконного полювання (ст. 248 КК) від незаконного
заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом
необхідно проводити за всіма об’єктивними і суб’єктивними
ознаками цих злочинів.

Висновки

Отже, на основі вище розглянутого можна зробити наступні
висновки:

Під полюванням необхідно розуміти вид спеціального користування
тваринним світом, який характеризується пошуком, вистежуванням з
метою добування, лову, розселення, використання в зоопарках, а
також переслідуванням і самим добуванням диких звірів і птахів,
які знаходяться у стані природної волі або утримуються в
напіввільних умовах, особою, яка має право на полювання (до
останнього прирівнюється перебування в мисливських угіддях з
рушницями, мисливськими собаками, ловчими птахами, капканами й
іншими знаряддями полювання, а також мисливською вогнепальною
зброєю, продукцією полювання).

Під незаконним полюванням слід розуміти пошук, вистежування з
метою добування, лову, розселення, використання в зоопарках,
переслідування і саме добування диких звірів і птахів, котрі
знаходяться в стані природної волі або утримуються в
напіввільних умовах, особою, що не має на це дозволу (до
незаконного полювання прирівнюється протиправне перебування в
мисливських угіддях з рушницями, мисливськими собаками, ловчими
птахами, капканами й іншими знаряддями полювання, а також
мисливською зброєю у зібраному вигляді поза дорогами загального
користування чи з добутою продукцією полювання).

До незаконного полювання, що підлягає кримінальному покаранню,
слід віднести умисні пошук, вистежування з метою добування,
лову, розселення, використання в зоопарках, переслідування і саме
добування диких звірів і птахів, які знаходяться в стані
природної волі, або утримуються в напіввільних умовах, особою,
яка не має на це дозволу (до незаконного полювання, що
підлягає покаранню, прирівнюється і перебування в заповідниках
або на інших територіях і об’єктах природно-заповідного фонду,
або знаходження службових осіб з використанням свого службового
становища, або знаходження їх за попередньою змовою групою осіб
з рушницями, ловчими птахами, собаками, капканами й іншими
знаряддями полювання, а також з мисливською зброєю в зібраному
вигляді поза дорогами загального користування або з продукцією,
добутою під час полювання та для дій, передбачених ознакою
«порушення правил полювання, що завдало істотну шкоду», –
перебування в мисливських угіддях, або поза дорогами загального
користування цих угідь з продукцією, добутою під час полювання),
в заборонених для цього місцях, заборонений час, забороненими
знаряддями й способами, з порушенням установленого порядку для
певної території, полювання на заборонених для добування тварин,
що спричинило до істотної шкоди чи вчинено в заповідниках або
на інших територіях та на об’єктах природно-заповідного фонду,
або полювання на звірів, птахів чи інші види тваринного світу,
що занесені до Червоної книги України, або якщо такі дії
вчинені службовою особою з використанням службового становища,
або за попередньою змовою групою осіб, або способом масового
знищення звірів, птахів чи інших видів тваринного світу, або з
використанням транспортних засобів, або особою, раніше судимою за
злочин, передбачений ст. 248 КК України, вчинені суб’єктом
злочину.

Суспільна небезпечність незаконного полювання визначається:
1) посяганням на суспільні відносини, що
забезпечують охорону, раціональне використання, відтворення та
оздоровлення мисливських звірів і птахів; 2) такими складовими
як: а) високий ступінь суспільної небезпечності цього злочину;
б) відносна поширеність цих злочинів; в) порушення цими
злочинами елементів природної рівноваги; 3) пов’язаністю цих
діянь з іншими протиправними діяннями, в тому числі й тяжкими
злочинами; 4) сприянням указаних протиправних дій споживацькому
ставленню до природи.

Отримало подальший розвиток положення про родовий об’єкт злочину
на який посягає таке діяння, як незаконне полювання.
Зазначається, що ним є суспільні відносини з приводу умов
(стосунків), що забезпечують існування багатофункціональної
збалансованої єдиної системи (що складає навколишнє природне
середовище), її охорону, оздоровлення, раціональне використання і
відтворення такої єдиної системи для теперішніх та майбутніх
поколінь.

По-новому сформульоване визначення безпосереднього об’єкта злочину,
передбаченого ст. 248 КК України. Наголошується, що ним є
суспільні відносини, що забезпечують умови охорони, раціонального
використання, відтворення і оздоровлення диких тварин, що
охороняються законом і перебувають у стані природної волі або в
напіввільному стані, включені до державного мисливського фонду,
проживають у мисливських угіддях, випущені туди з метою
розмноження, а також створюють сприятливі умови їх існування та
зберігання цілісності природних груп і зграй.

Зазначається, що структурними елементами безпосереднього об’єкта
цього злочину є: предмет відносин – можливість (умови) для
охорони мисливських звірів і птахів, суб’єкти – юридичні особи,
фізичні особи і їх соціальні об’єднання; соціальний зв’язок –
створення та підтримання суб’єктами відносин стану, що забезпечує
охорону, раціональне використання, відтворення та оздоровлення
диких звірів і птахів, що знаходяться в стані природної волі.

Предметом незаконного полювання охоплюються: а) дикі звірі і
птахи, які перебувають у стані природної волі або напіввільному
стані; б) звірі і птахи, які включені до
державного мисливського фонду; в) мисливські звірі і птахи, які
мешкають в мисливських угіддях, а також випущені туди з метою
розведення, розмноження; г) звірі і птахи, котрі охороняються
законом, або інші види тваринного світу.

Дії по відношенню до диких тварин, які викрадаються (що
вирощувалися на договірних засадах з державними організаціями або
приватними особами), слід кваліфікувати як розкрадання державного
або колективного майна.

Незаконний вилов ондатри, бобра необхідно кваліфікувати за ст.248
Кримінального кодексу України, а не за ст. 249 КК, тому що
ондатра, бобер відносяться до цінного виду хутряних тварин.

Впольовані звірі чи птахи, які потім тримаються на фермі чи в
неволі (зоопарках для задоволення культурних потреб або з метою
наукового дослідження), в разі подальшого заволодіння ними
виступають предметом викрадення чужого майна.

Заволодіння дичиною в розплідниках, вольєрах має кваліфікуватися
як викрадення чужого майна.

Серед обов’язкових передбачені такі ознаки як: дії, злочинні
наслідки, необхідний причинний зв’язок між дією та указаними
наслідками, що мають місце в діянні (коли мова йде про завдану
істотну шкоду), місце (в заповідниках або на інших територіях
та об’єктах природно-заповідного фонду, тощо), спосіб, час,
знаряддя та засоби вчинення цього злочину.

Об’єктивна сторона незаконного полювання характеризується активними
діями, які мають місце у визначених об’єктивних умовах:
полювання в заборонений час; полювання в недозволених місцях;
полювання забороненими знаряддями; полювання забороненими
способами; зазначеними наслідками (істотна шкода), а також
незаконним полюванням у заповідниках або на інших територіях та
об’єктах природно-заповідного фонду; або полювання на звірів і
птахів, або на інших видів тваринного світу, що занесені до
Червоної книги України (ч.1 ст. 248 КК); або полювання, вчинене
службовою особою з використанням службового становища; або за
попередньою змовою групою осіб; або способом масового знищення
звірів, птахів чи інших видів тваринного світу; або з
використанням транспортних засобів; або особою, раніше судимою за
злочин, передбачений цією статтею (ч.2 ст. 248 КК).

Зазначений злочин характеризують такі дії: 1) пошук, вистежування
з метою добування звірів і птахів; 2) вистежування з метою
відлову звірів; 3) переслідування й саме добування звірів і
птахів; 4) перебування в мисливських угіддях з рушницями; 5)
перебування в мисливських угіддях з ловчими птахами; 6)
перебування в мисливських угіддях з капканами та іншими
знаряддями полювання; 7) перебування в межах мисливських угідь
поза дорогами загального користування з мисливськими рушницями у
зібраному вигляді; 8) перебування в мисливських угіддях зі
здобутою продукцією (п. 5, 6 ,7, 8 Закону України «Про
мисливське господарство та полювання» – лише стосовно істотної
шкоди та інших перерахованих ознак).

Для притягнення до кримінальної відповідальності за окресленими
вище ознаками необхідно, щоб між порушенням правил полювання і
наслідками був необхідний причинний зв’язок.

Під незаконним полюванням на території державного заповідника
слід розуміти полювання на території природних заповідників –
природоохоронних, науково-дослідних установ загальнодержавного
значення, які створюються з метою зберігання у природному стані
типових чи унікальних для даної ландшафтної зони природних
комплексів і явищ, тощо. Пропонується доповнення Закону України
«Про природно-заповідний фонд України» окремою статтею з указаним
вище поняттям.

Список використаних джерел

Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради
України 28 червня 1996 р. – К.: Голова спеціаліз. рад. літ.
мовами нац. меншин України, 1996. – 111 с.

Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. – К.: Юрінком
Інтер, 2001 р. – 240 с.

Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”від
26 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. –
1991. – № 4. – Ст.547.

Закон України “Про природно-заповідний фонд України” від 16
червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. –
№ 34. – Ст.502.

Закон України “Про тваринний світ” від 3 березня 1993 р. //
Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 18. – Ст.191.

Закон України “Про мисливське господарство та полювання” від 22
лютого 2000 р. // Голос України. – 2000. – 28 березня.

Про Червону книгу України: Закон України від 7 лютого 2002 р.
// Офіційний вісник
України. Щотижн. зб. актів законодавства. – 2002. – № 10. –
С. 462.

Про внесення змін до Закону України «Про мисливське господарство
та полювання»: Закон України від 7 лютого 2002 р. № 3053-ІІІ
// Офіційний вісник України. – № 10. – 2002. – Ст. 460.

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України: Закон
України від 15 травня 2003 р. № 762-ІV // Офіційний вісник
України. – № 32. – 2003. – Ст. 1688.

Кодекс України про адміністративні правопорушення (станом на
02.03.2004 р.) – К.: Атіка, 2004. – 240 с.

Гавриш С.Б. Коментар до ст. 248 КК України // Кримінальний
кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.В.
Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Концерн «Видавничий дім «Ін Юре»,
2003. – С. 689-693.

Гавриш С.Б., Корчева З.Г. Злочини проти довкілля // Кримінальне
право України: Особлива частина: Підруч. для студ. вищ. навч.
закл. освіти/ М.І. Бажанов, В.Я. Тацій, В.В. Сташис, І.О.
Зінченко та ін. / За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В.
Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Юрінком Інтер; Харків: Право, 2002.
– С.214-230.

Гавриш С.Б. Кримінально-правова охорона довкілля в Україні.
Проблеми теорії, застосування і розвитку кримінального
законодавства. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради
України, 2002. – 636 с.

Дудоров О.О. Коментар до ст. 248 КК України //
Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5
квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. –К.:
Канон, 2001. – С. 660-664.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Під
загальною редакцією Потебенька М.О., Гончаренка В.Г. – К.:
«Форум», 2004., у 2-х ч. – Ч.2. – 984 с.

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5
квітня 2001 року. / За ред.М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. –
К.: Каннон, А.С.К., 2001

Осадчий В.І. Кримінально-правовий захист правоохоронної діяльності.
– К.: Атіка, 2004. – 336 с.

Яценко В.І. Правові аспекти полювання. – Харків, 2004. – 312
с.

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

PAGE

PAGE 24

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020