.

Оцiнка та облiк виробничих запасiв пiдприемства (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
344 14799
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“ОЦIНКА ТА ОБЛIК

ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСIВ ПIДПРИЕМСТВА”

(на основi ДП “УКРГАЗЕНЕРГОСЕРВIС”)

ЗМІСТ

Вступ
………………………………………………………………
……………………………………… 3

Огляд законодавчих джерел з питань обліку виробничих запасів………..
5

Економiчна суть та види виробничих
запасiв…………………………………….. 9

Організаційно-економічна характеристика базового підприємства…….. 14

Порядок документального оформлення операцій з виробничими

запасами……………………………………………………….
…………………………………… 26

Синтетичний і аналітичний облік виробничих
запасів………………………… 34

Інвентаризація як засіб контролю виробничих запасів підприємства……
38

Висновки та
пропозиції……………………………………………………..
…………………….. 44

Список використаної
літератури……………………………………………………..
……….. 47

Додатки………………………………………………………..
………………………………………….. 52

Вступ

Актуальність даного дослідження зумовлена тим, що запаси є однією з
найбільших складових собівартості продукції, робіт, послуг. Від
правильності ведення обліку запасів залежить достовірність про отриманий
підприємством прибуток та збереження самих запасів.

Раціональне й ощадливе використання матеріальних ресурсів підприємства є
на сьогодні одним з найактуальніших завдань, що стоять перед
підприємством.

Здійснення виробничого процесу на будь-якому вітчизняному підприємстві,
яке займається створенням матеріальних благ, неможливо уявити без
матеріальних запасів, основною метою придбання й утримання яких є
задоволення потреби, що виникає в процесі виробництва в придбаних
запасах (сировині, матеріалах, купованих напівфабрикатах, паливі, тарі,
тарних матеріалах, запасних частинах для ремонту, малоцінних та
швидкозношуваних предметах). Таким чином, матеріальні запаси – це
товарно-матеріальні цінності, призначені для використання, але які
тимчасово не використовуються, очікуючи надходження в процес виробничого
споживання.

Аналіз опублікованих робіт і практика господарської діяльності виявили
неоднозначність характеристики завдань, пов’язаних з рухом виробничих
запасів. Основна проблема полягає у визначенні сутності та цільового
призначення запасів з позиції торгового та фінансового менеджменту.
Запаси розглядаються з точки зору предметно-речовинного складу або з
позиції іммобілізованих коштів. Однак умови функціонування підприємств
вимагають застосування системного та комплексного підходу до управління
запасами. Тема дослідження виробничих запасів знайшла відображення у
працях багатьох вчених, що обумовило вибір і актуальність теми курсової
роботи.

Метою написання курсової роботи є висвітлення питань обліку виробничих
запасів, а саме: дослідження організації обліку виробничих запасів
підприємства, організаційне управління виробничими запасами, надання
бухгалтерської оцінки стану управління виробничими запасами, дослідження
з використанням комп’ютерних технологій та наведення шляхів покращення
використання виробничих запасів за даними підприємства
“Укргазенергосервіс”, а також, на основі нормативних актів (стандартів)
та літературних джерел перевірити достовірність складання річної
фінансової звітності, виявляти недоліки при її складанні і внести
конкретні пропозиції по дотриманню облікової політики підприємства і
витяг прийнятих національних стандартів бухгалтерського обліку.

Теоретичною та методологічною базою виконання курсової роботи є роботи
вчених, статті періодичної преси, нормативні законодавчі документи,
передовий світовий і вітчизняний досвід.

Об’єктом курсової роботи є виробничі запаси підприємства.

Методами дослідження, які використовувалися при написанні курсової
роботи, є: економічний аналіз, статистичні розрахунки, інформаційне
моделювання.

Дана курсова робота складається з 6 питань, в яких розглядаються
теоретичні аспекти організації обліку та аудиту виробничих запасів,
контролю рівня запасів, як основній складовій оптимізації управління
виробничими запасами, дослідження методики управління виробничими
запасами, подана організаційно-економічна характеристика підприємства,
розкриття стану управління запасами на підприємстві, розраховані основні
економічні показники діяльності підприємства.

В якості джерел інформації для дослідження використані наступні дані
фінансової інформації: Звіт про фінансові результати (форма №2), баланс
(форма №1); Головна книга; Журнали-ордери №10, 11, 15, 7, 8 та інші;
Відомості №1-а, №2-а, №3 та нормативні і законодавчі акти тощо.

1. Огляд законодавчих джерел

з питань обліку виробничих запасів

Необхідною умовою виробництва продукції є безперебійне забезпечення його
матеріальними ресурсами: сировиною, матеріалами, паливом, енергією,
комплектуючими напівфабрикатами.

Обов’язковою умовою стійкого виробничого процесу є своєчасне і повне
забезпечення його необхідними матеріальними ресурсами. Тому керівництву
підприємства необхідно відслідковувати та оцінювати, наскільки
підприємство забезпечене матеріальними ресурсами: паливом,
комплектуючими виробами, електроенергією.

У процесі споживання матеріальні ресурси трансформуються в матеріальні
витрати. У загальній сукупності витрат витрати на виробництво займають,
як правило, найбільшу частку, що свідчить про високу матеріаломісткість
продукції. Відповідно виробнича діяльність підприємства та її результати
залежать від ефективної організації постачання і раціонального та
економного виробництва продукції, і використання матеріальних ресурсів.

При організації бухгалтерського обліку виробничих запасів необхідно
керуватися певними законодавчими та нормативними документами.

Зокрема, організація бухгалтерського обліку на підприємстві регулюється
Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні” від 16.07.1999 р. № 996-ХІV, згідно з яким “бухгалтерський
облік – це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення,
узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність
підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень”.

Виходячи із реалій реформування в країні економічних відносин, зміни
форм власності, а також враховуючи те, що одним із найбільш важливих
елементів системи бухгалтерського обліку виступають бухгалтерські
рахунки, – Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. за №
291 затверджено “План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу,
зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій”, який на
даний час повністю запроваджено у всіх суб’єктах господарювання, які
ведуть облік з використанням бухгалтерських рахунків.

Треба зазначити, що План рахунків розроблено з урахуванням
загальновизнаних прийомів і міжнародних стандартів обліку щодо
забезпечення керівників необхідною інформацією для здіснення
управлінських функцій, надання інформації акціонерам та іншим бізнесовим
партнерам, а також складання податкової і статистичної звітності
підприємства.

Інструкція із застосування Плану рахунків спрямована на забезпечення
єдності відображення однорідних за замістом господарських операцій на
відповідних синтетичних рахунках і субрахунках. В інструкції наведена
коротка характеристика і призначення синтетичних рахунків та
субрахунків, типова схема реєстрації та групування інформації про
господарські операції (кореспонденція рахунків першого порядку).

Міністерство фінансів України розробило і затвердило Положення
(стандарти) бухгалтерського обліку.

Так, згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №2 “Баланс”,
затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87,
бухгалтерський баланс визначається Концептуальною основою складання та
подання фінансових звітів, як компонент фінансових звітів, який
відображає фінансовий стан підприємства на певну дату.

Облік запасів на підприємствах, організаціях всіх форм власності з 1
січня 2000 р. регулюються П(С)БО 9 “Запаси”, затвердженим Наказом
Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. № 246 і
зареєстрований у Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за №
751/4044, де наводиться порядок визнання запасів активами, класифікація
запасів для цілей бухгалтерського обліку, порядок визнання первісної
вартості запасів при їх надходженні, характеристика методів оцінки
запасів при вибутті, порядок списання вартості МШП, порядок оцінки
запасів на дату складання звітності та уцінки запасів, зазначається
інформація, яку обов’язково слід наводити в Примітках до річної
фінансової звітності [4].

Національне Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 9 „ Запаси”
визначає методологічні засади формування в обліку інформації про запаси
і розкриття їх у фінансовій звітності.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”,
затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31 грудня
1999 р. та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України №27/4248 від
19 січня 2000 р. – визначається вартість запасів витрачених у
виробництві за елементами, застосовується при класифікації витрат у
виробництві [5] .

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 „Фінансовий звіт суб’єкта
малого підприємництва” визначає зміст і форму фінансового звіту суб’єкта
малого підприємництва у складі Балансу і звіту про фінансові результати.
У стандарті наводяться особливості заповнення балансу в розрізі його
статей, а також особливості заповнення звіту про фінансові результати.

Одним із основних законів, що регулює питання мої теми курсової роботи,
є Закон України «Про підприємства в Україні», який введений в дію
Постановою ВР № 888-12 від 27.03.91 (ВВР 1991, № 24, ст. 273). Даний
Закон спрямований на реалізацію Декларації про державний суверенітет
України. Закон визначає види і організаційні форми підприємств, правила
їх створення, реєстрації, реорганізації і ліквідації, організаційний
механізм здійснення ними господарської діяльності в умовах переходу до
ринкової економіки. Розкриває поняття підприємства. Відповідно до ст. 1
даного Закону підприємство – це основна організаційна ланка народного
господарства України. Згідно положень частини першої статті 3 Закону
України “Про підприємства в Україні” підприємства мають право на
добровільних засадах об’єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та
інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному
законодавству України.

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції Закону
від 22 травня 1997 року № 283/197-ВР зі змінами і доповненнями,
внесеними згідно з Законом України від 19.09.1997 року № 535/97-ВР, від
4.11.1997 року № 607/97-ВР, від 18.11.1997 року № 639/97-ВР, а також
Правила застосування Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств”, що затверджене постановою Верховної Ради України від 27
червня 1995 року №247/95-ВР визначає платників податку на прибуток,
об’єкт оподаткування, ставку податку, порядок сплати цього податку тощо.

Закон України “Про електронні документи та електронний документообіг”
від 22 травня 2003 року N 851-IV.

Цей Закон встановлює основні організаційно-правові засади електронного
документообігу та використання електронних документів.

Згідно нього електронний документообіг здійснюється відповідно до
законодавства України або на підставі договорів, що визначають
взаємовідносини суб’єктів електронного документообігу.

Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється
згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених
цивільним законодавством.

Отже, сучасна побудова обліку і контролю стосовно вимог сьогодення
передбачає своєчасну підготовку відповідних нормативно-правових актів та
їх впровадження в практичну роботу.

2. Економічна сутність та види виробничих запасів підприємства

Господарська діяльність підприємства передбачає використання значних
ресурсів землі, власних та орендованих основних засобів, виробничих
запасів, коштів. Для того, щоб стабільно здійснювати процес виробництва
продукції на підприємстві, постійно мають бути оборотні засоби в
матеріальній формі. Так, підприємство повинне мати в необхідних розмірах
запаси сировини і матеріалів, насіння, кормів, нафтопродуктів та інших
цінностей. При їх витрачанні збільшуються витрати на виробництво,
результатом якого є створення готової продукції.

В сучасних умовах господарювання погано налагоджена та неефективно діюча
система управління запасами призводить до несвоєчасного забезпечення
виробництва необхідною сировиною і матеріалами або до надлишкового їх
накопичення на підприємстві, неможливості своєчасної акумуляції грошових
коштів для придбання запасів і, що може бути наслідком, до зупинки
виробництва тощо.

В обліковій літературі можна зустріти багато різних понять, пов’язаних
із запасами.

Матеріальні ресурси – це засоби виробництва, які включають засоби праці
і предмети праці. Застосування терміну „матеріально – виробничі запаси”
пов’язано з певними суперечливими моментами, адже матеріальними запасами
є не лише предмети праці, а й засоби праці.

Під терміном „запаси” розуміють резерв матеріальних ресурсів, які не
використовуються в поточній діяльності підприємства і призначенні для
забезпечення безперервності процесу виробництва. Запаси, як правило, є
найбільш важливою і значною частиною активів підприємства, вони займають
особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат
підприємства різних сфер діяльності; при визначенні результатів
господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про
її фінансовий стан. Запаси відносять до складу оборотних активів, тому
можуть бути перетворенні на грошові кошти протягом року.

Найбільш поширеними видами запасів є сировина та матеріали, незавершене
виробництво, готова продукція, запаси товарів для перепродажу,
компоненти готової продукції, наливні чи насипні речовини. Елементи, які
включаються до складу запасів, залежать від особливостей підприємства.
Машини, обладнання, що є основними засобами для одних підприємств, для
підприємств, що їх виготовляє, є готовою продукцією, а для підприємств,
що здійснює їх перепродаж – товаром.

Запаси поділяють на виробничі і товарні. Виробничі запаси підприємства
дещо відрізняються від товарних запасів.

Виробничі запаси – придбані або самостійно виготовлені вироби, які
підлягають подальші переробці на підприємстві. В процесі виробництва
виробничі запаси використовуються неоднаково. Деякі з них повністю
споживаються у технологічному процесі (сировина і матеріали), інші –
змінюють лише свою форму і розмір, треті – входять до складу виробу без
будь-яких зовнішніх змін(запасні частини), четверті – лише сприяють
виготовленню виробів, але не включаються до їх маси або хімічного
складу.

Під виробничими запасами розуміють активи, які використовують для
подальшого продажу, споживання під час виробництва продукції, виконання
робіт та надання послуг, а також управління підприємством. У процесі
використання матеріальні ресурси переходять з одного стану в інший.
Запаси надходять на підприємство у вигляді сировини, матеріалів,
комплектуючих виробів, призначених для виробництва, а також товарів
призначених для перепродажу.

Виробничі запаси поділяються на такі групи:

Сировина – добуті, виробленні власними силами або придбанні на стороні
оборотні ресурси, які на момент придбання не пройшли жодної стадії
обробки.

Матеріали – придбанні на сторонні оборотні ресурси, призначенні для
використання у власному виробництві як необхідний компонент майбутнього
продукту цього виробництва. Матеріали за способом включення до
собівартості продукції поділяють на основні і допоміжні. Основні
матеріали – це матеріали, які становлять основу продукту виробництва.
Допоміжні – це матеріали, які використовуються для обслуговування
процесу виробництва і управління, до них відносять: паливо, тару, тарні
матеріали, будівельні матеріали.

Паливо виділяють в окрему групу запасів з огляду на його економічне
значення та специфіку споживання.

Тара – оборотні матеріальні активи, призначенні для виготовлення і
ремонту тари. До тари належать предмети, які використовують для
пакування, транспортування.

Запасні частини – оборотні матеріальні активи, призначенні для
використання під час проведення ремонту, реконструкції, ремонту
обладнання та машин за замовленнями сторонніх осіб і для використання з
метою гарантійного ремонту таких засобів.

Напівфабрикати – це сировина і матеріали, які пройшли певні стадії
обробки, але ще не є готовою продукцією. У виготовленні продукції вони
виконують таку ж роль, як і основні матеріали, тобто утворюють її
матеріальну основу.

Товарні запаси – придбані підприємством товари, призначені для
подальшого перепродажу. При цьому, підприємство, як правило, не вносить
суттєвих змін до їх фізичної форми, вже при закупці у постачальника вони
є готовою продукцією.

До складу запасів включаються всі товарно – матеріальні цінності, якими
підприємство володіє на певну дату, незалежно від місця їх знаходження.
Одночасно на території, що належать підприємству, можуть знаходитись
предмети, що є власністю інших фізичних та юридичних осіб. Такі предмети
не є запасами підприємства.

Для правильної організації обліку запасів важливе значення має їх
науково обґрунтована класифікація. Запаси можна класифікувати за
наступними ознаками. Проте, класифікація запасів повинна забезпечувати
виконання основних завдань обліку та контролю запасів, серед яких:

достовірна оцінка товарно-виробничих запасів,

забезпечення своєчасного документального оформлення руху запасів,

розрахунок фактичної собівартості витрачених матеріалів та їх залишків,

контроль за повним і своєчасним оприбуткування товарно-виробничих
запасів та їх збереження у місцях зберігання.

Критичний огляд літературних джерел з організації обліку виробничих
запасів наведено у Додатку А, звідки можна дослідити, за якими ознаками
характеризують виробничі запаси різні автори.

Отже, ефективність управління запасами, як зауважує проф. Ф.Ф. Бутинець
у посібнику “Бухгалтерський управлінський облік”, суттєво впливає на
результати господарської діяльності та обумовлюється зовнішніми та
внутрішніми факторами.

Раціональному використанню запасів на підприємстві сприяє реалізація
сучасних концепцій управління ними. Приймаючи рішення про створення
запасів, потрібно щоб витрати на утримання запасів були мінімальними та
не виникав дефіцит, який порушує ритмічний хід виробництва і продажу
продукції.

Під виробничими запасами, як вважає проф. Ф.Ф. Бутинець у посібнику
“Бухгалтерський фінансовий облік”, розуміють активи, які
використовуються для подальшого продажу, споживання під час виробництва
продукції і виконання робіт та надання послуг, а також управління
підприємством.

На думку Л.М. Вороновича у посібнику “Бухгалтерський облік”, виробничі
запаси – це частина оборотних коштів на підприємстві, які не залучено до
процесу виробництва.

Н.В. Чебанова та Ю.А. Василенко у посібнику “Бухгалтерський фінансовий
облік” дають інше визначення запасів, а саме: матеріальні ресурси
(засоби виробництва, предмети споживання, інші цінності) необхідні для
забезпечення розширеного відтворення обслуговуючої сфери нематеріального
виробництва, які зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх
наступного використання .

У виробничому процесі використовують велику кількість матеріалів.
Вихідним моментом побудови їх управління є класифікація. Ткаченко Н. М.
у посібнику “Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України”
класифікацію виробничих запасів поділила на економічну і технічну [63].

В основу економічної класифікації матеріалів було покладено їх значення
для процесу виробництва, одні формують речовинну основу майбутнього
продукту, інші беруть участь у процесі виробництва, або надаючи виробам
відповідних властивостей або сприяючи виробничому процесу. Першу групу
називають основними матеріалами, другу — допоміжними. Зі складу основних
матеріалів відокремлюють куповані напівфабрикати.

Н.М. Ткаченко у посібнику “Бухгалтерський облік на підприємствах з
різними формами власності” [63] до виробничих запасів відносить
матеріали, паливо, запасні частини, насіння та корми, а також МШП. Для
забезпечення безперебійної роботи виробництва на складах підприємства,
зауважує автор, завжди мають бути виробничі запаси в межах норм,
передбачених потребою підприємства. Бухгалтерський облік має забезпечити
контроль за залишками, надходженням і витратами виробничих запасів на
складі, що є важливою умовою для забезпечення збереження власності
підприємства. Важливою умовою правильної організації обліку виробничих
запасів є їх правильне групування.

Однією з важливих умов правильної організації обліку матеріалів є
попередня розробка норми запасу матеріалів по кожному номенклатурному
номеру і норм витрат кожного виду матеріалів на кожний вид вироблюваної
продукції, що необхідно для контролю за станом залишків матеріалів на
складах підприємства в межах потреб.

Оцінку запасів (матеріалів, малоцінних та швидкозношуваних предметів,
товарів тощо) за їх окремими видами слід розглядати на різних етапах
руху. Згідно з Положенням (стандартом) 9 придбані або вироблені запаси
зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю.

3. Організаційно-економічна характеристика базового підприємства

Підприємство «Укргазенергосервіс» було створено в 1973 році, і
складалося з одного цеху в м. Боярка та трьох ремонтних дільниць.

З часом обсяги комплексних ремонтних та пуско-налагоджувальних робіт
збільшились, і вже в 1977 році підприємство у своєму складі мало 3
ремонтних цехи (м.Боярка, м.Харків, м.Стрий), Бердичівський цех
агрегатно-вузлового ремонту та спеціалізоване пуско-налагоджувальне
управління у м.Київ.

В 1978-80-роках із введенням в дію магістрального газопроводу «Союз» до
складу ВРТП увійшли Первомайська, Олександрівська та Гайсинська ремонтні
бази.

Виробниче ремонтно-технічне підприємство «Укргазенергосервіс» є філією
дочірньої компанії «Укртрансгаз», не є юридичною особою, керується у
своїй діяльності Положенням про філію, чинним законодавством України,
наказами Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної
промисловості України, НАК «Нафтогаз України», Статутом Компанії.
Підприємство має незакінчений баланс, свій фірмовий бланк, печатку з
повним найменуванням державною мовою, необхідні штампи, діє на принципах
господарського розрахунку.

Головним завданням підприємства є сервісне технічне обслуговування, яке
включає :

комплексний ремонт, модернізація, теплотехнічне обстеження, налагодження
електрообладнання, контрольно-вимірювальних приладів та автоматики ГПА
КС та компресорних установок АГНКС;

забезпечення потреб сервісного обслуговування технологічного обладнання
запасними частинами та матеріалами;

реконструкція компресорних станцій магістральних газопроводів;

монтаж, наладка, ремонт електромереж та засобів електрохімзахисту
магістральних газопроводів;

пусконалагоджувальні роботи обладнання новозбудованих компресорних
станцій, АГНКС;

санітарно-гігієнічне обстеження зон робочих місць та екологічне
обстеження середовища КС та АГНКС;

відомча прийомка основного енергетичного обладнання на
підприємствах-виробниках на території України.

Структура підприємства складається з 10 управлінь, працюючих по
територіальному принципу. До складу управлінь входять ремонтні бази,
дільниці і бригади. Виробничі підрозділи оснащені сучасними засобами
контролю та вимірювання, неруйнівного контролю, електро- та
пневмо-інструментом, засобами малої механізації.

Персонал управління укомплектовується фахівцями усіх спеціальностей,
необхідних для забезпечення безперебійної і безаварійної роботи
виробничих об’єктів у залежності від об’ємів виробництва, чинних
нормативів і норм обслуговування, вимог і правил по безпечному
проведенню робіт і експлуатації обладнання.

Для ведення господарсько-фінансової діяльності управління відкрито
поточні рахунки в кредитно-банківських установах.

Організаційна структура підприємства спрямована, насамперед, на
встановлення чітких взаємозв’язків між окремими підрозділами
організації, розподілу між ними прав і відповідальності.

Організаційна структура організації і її управління постійно змінюється,
удосконалюється відповідно до зміни умов. Організаційні структури
управління промисловими організаціями відрiзняються великою
різноманітністю і визначаються багатьма об’єктивними факторами й
умовами.

Очолює підприємство директор, який керує виробничою діяльністю Філії,
використовуючи надані йому права; вирішує самостійно всі питання
діяльності Філії, за довіреністю діє від імені Компанії, представляє її
інтереси у всіх вітчизняних підприємствах, фірмах і організаціях.

Дані відображено у табл. 3.1 “Динаміка економічних показників
підприємства “Укргазенергосервіс” за 2004-2006 роки.

Потрібно відмітити те, що прибуток підприємства, отриманий з кожної
гривні засобів, вкладених в активи, залежить від оборотності обігових
коштів і від того, яка доля чистого прибутку у виручці від реалізації,
що ми і спостерігаємо, порівнюючи дані за досліджувані роки.

Таблиця 3.1

Динаміка економічних показників підприємства за 2004-2006 рр.

Роки

2004 2005 2006

1 2 3 4 5 6 7 8

1 Виручка від реалізації (тис. грн.) 974.0 1183.0 744.3 121.4 62.9

2 ПДВ (тис. грн.) 94.0 134.0 167.1 142.5 124.7

3 Чистий дохід від реалізації продукції (тис. грн.) 880.0 1049.0 577.2
119.2 55.02

4 Собівартість реалізованої продукції (тис. грн.) 818.0 778.0 593.3
95.1 76.25

5 Валовий прибуток (тис. грн.) 62.0 271.0 – 437.0 –

6 Інші операційні доходи (тис. грн.) 248.0 197.0 332.7 79.4 168.8

7 Елементи операційних витрат:

– матеріальні витрати; % 65,6 56,9 45,9 86.7 80.6

– витрати на оплату праці; % 21,2 24,5 29,4 115.5 120

– відрахування на соціальні заходи; % – 0,5 0,55 – 110

– амортизація; % 4,84 4,9 7,65 101.2 156

– інші операційні витрати. % 8,4 13,1 16,4 155.9 125.1

8 Фінансові результати від операційної діяльності тис. грн 74 212 152.9
286.0 72.1

9 Інші доходи тис. грн 6,0 – – – –

10 Фінансові результати від звичайної діяльності тис. грн 74,0 212,0
152,9 286.0 72.1

11 Податок на прибуток тис. грн – – – – –

12 Чистий прибуток тис. грн 74,0 85,0 63,8 114.8 75.0

13 Рентабельність (збитковість) діяльності % 1374,5 1398,0 1108,5 101,7
79,3

14 Середньооблікова чисельність персоналу чол. 123 127 130

15 Середньомісячна заробітна плата працівників грн 369,0 380,0 380,0
102,9 100

Дані табл. 3.1 дозволяють зробити висновок, що в цілому по господарству
спостерігається підвищення ефективності використання його майна.

Фінансовий стан підприємства – це складна, інтегрована за багатьма
показниками характеристика якості його діяльності.

Фінансово-господарська діяльність підприємства забезпечується наявними
фінансовим ресурсами (капіталом). Ознакою фінансової стійкості
будь-якого суб’єкта господарювання є постійне зростання загальної суми
його фінансових ресурсів.

З таблиці (додаток Д) бачимо, що на 01.01 їх загальна сума становила
4380.0 тис. грн., а станом на 01.12 – 4006.8 тис. грн., що призвело до
загального зменшення на 373.2 тис. грн.

Поділ загальної суми фінансових ресурсів підприємств на власні і
залучені, тобто питома вага позитивного капіталу у всьому капіталі, який
використовується, залежить від безлічі факторів, такими, наприклад, як
галузь діяльності підприємства, рівень сезонності, тактичні і
стратегічні завдання, які стоять перед підприємством на тому чи іншому
етапі його розвитку, ступінь довіри до підприємства з боку банків, інших
кредиторів.

За всіх умов підприємство повинне дбати про певний рівень своєї
фінансової незалежності, тобто не допускати залучення фінансових
ресурсів у розмірах, які перевищують його власні фінансові ресурси, бо в
такому разі воно стає неспроможним покрити свої фінансові зобов’язання
власними коштами. Показником, який визначає ступінь фінансової
незалежності підприємства є коефіцієнт, який визначає питому вагу
власного капіталу підприємства у загальній сумі його власних і залучених
коштів. В таблиці (додаток Д) наведено розрахунок коефіцієнта фінансової
незалежності ТОВ “Укргазенергосервіс”, який станом на 01.01 становив
0.94, а на 01.12 – 0.93.

В аналізі використовується також показник, який характеризує питому вагу
залученого капіталу у загальній сумі власних і позикових коштів
підприємства. Коефіцієнт фінансової залежності станом на 01.01 становив
0.06, станом на 01.12 – 0.07.

Однією з ключових ознак фінансової стійкості підприємства є його
ліквідність. Під терміном “ліквідність” прийнято розуміти здатність
підприємства виконувати свої фінансові зобов’язання всіма контрагентами
і державою. Необхідність аналізу стану ліквідності підприємств у
ринкових умовах зумовлюється, насамперед тим, що жодне з них у цих
умовах не гарантоване від банкрутства.

Більш послідовна точка зору пов’язана за диференціацією всіх активів
підприємства за ступенем ліквідності, тобто за швидкістю їх можливого
перетворення на гроші. У такому разі всі активи підприємства можна
поділити на групи:

1 група (найбільш ліквідні активи)

На даному Підприємстві ця група активів станом на 01.01 становила 23
тис. грн., а на 01.12 вона зменшилась на 22.2 тис. грн. і становила 0.85
тис. грн.

2 група (активи, що швидко реалізуються)

Станом на 01.01 становили 733 тис. грн., а 01.12 – 435.2 тис. грн., як
видно така група активів теж зменшилась на 297.8 тис. грн. З даних
таблиці видно, що до зменшення даної групи призвело зменшення в її
складі дебіторської заборгованості, а також готової продукції.

3 група (активи, що реалізуються повільно)

Станом на 01.01 становила 1165 тис. грн., а на 01.12 вона становила
1201.1 тис. грн. В даній групі відбулось збільшення активів на 37.7 тис.
грн..

4 група (важкореалізовувані (необоротні) активи) також зменшились на
90.3 тис. грн. і відповідно становила 2459 тис. грн. і 2368.7 тис. грн.

У свою чергу весь капітал підприємства також поділяється на групи, які
диференціюють за термінами, на які відповідні фінансові ресурси надійшли
у розпорядження підприємства, тобто за термінами виконання підприємством
своїх фінансових зобов’язань:

1 група “Негайні пасиви”. Дана група пасивів підприємства
«Укргазенергосервіс» станом на 01.01 становила 257 тис. грн., а на 01.12
– 272.7 тис. грн. У даній групі відбулося збільшення на 15.7 тис. грн.

2 група “Короткострокові пасиви” (зобов’язання, строки сплати яких
настають у найближчий час).

3 група “Довгострокові пасиви” (зобов’язання, строки сплати яких
віддалені на більш тривалий час).

4 група “Постійні пасиви”. Дана група займає найбільш питому вагу в
структурі капіталу підприємства і станом на 01.01 становила 4123 тис.
грн., а 01.12 – 3734.1 тис. грн., дана група пасивів зменшилась на 388.9
тис. грн.

В таблиці Додатку Е розраховано коефіцієнт ліквідної платоспроможності,
який 01.01 становив 7.5, а 01.12 – 6.0. Даний коефіцієнт ліквідної
платоспроможності зменшився на 1.5, що негативно впливає на ліквідність
Підприємства.

При проведенні аналізу балансу підприємства, насамперед, здійснюють
класифікацію активів підприємства за їх ліквідністю та пасивів за
терміновістю оплати (табл. 3.2).

З даних, наведених у табл. 3.2, можна зробити висновок, що ліквідність
підприємства знаходиться на недостатньому рівні, тобто підприємство не
може скористатись вигідними комерційними можливостями. Проте, на кінець
періоду показники ліквідності дещо покращились.

Таблиця 3.2

Оцінка ліквідності балансу ТОВ “Укргазенергосервіс” за 2006 р., тис.
грн.

АКТИВ На поч. періоду На кінець періоду ПАСИВ На поч. періоду На кінець
періоду Плат. надлишок або нестача

На початок На кінець

Найбільш ліквідні активи 23,0 1,1 Найбільш термінові зоб-ня 111,0 118.4
-88

-117,3

Швидко ліквідні активи 230,0 230,4 Короткості. пасиви 490,0 418,0 -260
-187,6

Повільно реалі-зуємі активи 459,0 499,6 Довгостро-кові пасиви 284,0
285,6 175 214,0

Середньореалі-зуємі активи 1505,0 1487,3 Постійні пасиви 1332,0 1396,4
173 90,9

БАЛАНС 2217,0 2218,4 БАЛАНС 2217,0 2218,4 0 0

Отже, для характеристики фінансової стійкості підприємства важливо
визначити його готовність постійно виконувати свої фінансові
зобов’язання з платежів, строк сплати яких настав. Міра такої готовності
називається платоспроможністю. У фінансово-економічному аналізі
показники платоспроможності мають дещо інше аналітичне навантаження, ніж
показник ліквідності: якщо ліквідність характеризує підприємство з точки
зору можливості розрахуватися за своїми зобов’язаннями за певний час за
допомогою перетворення своїх активів на гроші, то під платоспроможністю
розуміють здатність підприємства розрахуватися з кредиторами негайно, в
день настання строку платежів, тобто йдеться про постійну наявність у
нього в необхідних розмірах платіжних засобів або активів, які можуть
негайно бути перетвореними у платіжні засоби.

За період, що аналізується, фінансова стійкість підприємства
покращилась.

Коефіцієнт розрахункової платоспроможності розрахований в таблиці
(додаток Е) на 01.01 даний коефіцієнт був 1.9, а на 01.12 – 1.

Показники фінансової залежності та незалежності знаходяться у
нормальному співвідношенні і характеризують фінансову стійкість ТОВ
“Укргазенергосервіс” як задовільну. Це досягнуто за рахунок того, що
Підприємство зазнало збитку в 2006 році, а всі попередні роки ТОВ
працювало прибутково.

На нашу думку, в ТОВ “Укргазенергосервіс” є значні перспективи
покращення його фінансової стабільності, якщо в наступному році
господарство працюватиме прибутковiше.

На підприємстві бухгалтерський облік здійснюється згідно статті 8 Закону
України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність”, за якою однією
із складових організації обліку підприємства є облікова політика, яка
являє собою сукупність принципів, методів і процедур, що
використовуються підприємством для складання та подання фінансової
звітності.

Облікова політика може вплинути на фінансовий результат діяльності
підприємства за звітний період залежно від вибору методів оцінки активів
та зобов’язань. Вибір усіх положень про облікову політику має
закріплюватись наказом про облікову політику, який необхідно складати на
підприємстві самим першим з початку року.

За деяких обставин відсутність такого наказу може дати підставу
відповідним органам визнати фінансову звітність такою, що складена з
помилками. В подальшому, виходячи з принципу послідовності, підприємство
має дотримуватися однакових принципів оцінки і методів обліку
відповідних об’єктів з року в рік.

Запаси на підприємстві при їх оцінці згідно з обліковою політикою
визнаються оцінюються та обліковуються згідно з вимогами П(С)БО 9
„Запаси”.

Таблиця 3.3.

Аналіз організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві
«Укргазенергосервіс»

Об’єкти облікової політики Аспекти облікової політики,

які розкриваються в наказі

1 2

Наявність наказу по підприємству „Про організацію бухгалтерського
обліку” Наказ по підприємству „Про організацію бухгалтерського обліку та
облікову політику” видано „01” лютого 2001 р. №3.

Відповідальний за організацію бухгалтерського обліку Головний бухгалтер

Укладення договорів на матеріальну відповідальність Укладено договори на
матеріальну відповідальність із всіма матеріально-відповідальними
особами

Відповідальний за організацію податкового обліку Головний бухгалтер

Визначені методи нарахування зносу – основних засобів За методом
зменшення залишкової вартості, норми амортизації за ставками
передбаченими ст.8.6 Закону України „Про оподаткування підприємств” від
27.05-97р. №283

Визначення методів оцінки:

– незавершеного будівництва За витратами матеріалів на будівництво

– сировини, матеріалів, готової продукції та товарів За методом
середньозваженої вартості

– придбаних товарів За цінами продажу

Порядок відображення обліку загально виробничих та адміністративних
витрат У порядку визначеному Інструкцією про застосування Плану рахунків
бухгалтерського обліку, затвердженою Наказом Мінфіну України № 291 від
30.11.99р.

Система оплати праці та наявність колективного договору Колективний
договір прийнято 16 березня 2004 року, на підприємстві застосовується
погодинна форма оплати праці

Наявність автоматизації бух. обліку Автоматизація бух обліку на
підприємстві не застосовується

Графік документообігу Графік документообігу розроблений та затверджений,
встановлений наказом по підприємству 01.02. 2001 р. №3

З наведеної інформації можна зробити висновок, що в цілому облік на
підприємстві організовано згідно вимог чинного законодавства.

Згідно наказу “Про облікову політику” на підприємстві застосовується
журнально-ордерна форма обліку, відповідно до чинного Положення про
організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні.

Записи в накопичувальних регістрах виконують по показниках, необхідних
для управління і контролю за фінансово-господарською діяльністю
підприємства, а також для складання періодичної та річної бухгалтерської
звітності. Основними регістрами при цій формі обліку є журнали-ордери,
що ведуться по кредиту синтетичних рахунків (синтетичного обліку) і
дебету кореспондуючих рахунків.

Наприкінці місяця підсумкові дані кредитових оборотів із
журналів-ордерів переносять до Головної книги, в якій підраховують
обороти по дебету кожного рахунка. Головну книгу використовують для
узагальнення даних журналів-ордерів, взаємної перевірки зроблених
записів по окремих рахунках і складання звітного балансу.

У Головній книзі відображають початкове сальдо, поточні обороти і
сальдо на кінець звітного періоду (місяця, кварталу, року) по кожному
синтетичному рахунку. За методом подвійного запису суми дебетових і
кредитових оборотів, а також дебетових і кредитових сальдо мають бути
між собою рівними. Головна книга відкривається на рік.

Журнали-ордери щомісяця закривають і їх підсумки переносять у Головну
книгу, яка відкривається на рік. На першому її аркуші ведеться реєстр
ордерів, який має довідкові значення. В даному реєстрі по кожному
журналі-ордері записується загальною сумою обороти за місяць по кредиту
одного чи групи рахунків, які включені в журнал-ордер.

Наступні за реєстром аркуші Головної книги слугують для запису даних по
дебету і кредиту кожного синтетичного рахунку окремо, причому дебетові
обороти по кожному рахунку записуються із поділом їх по кореспондуючих
рахункам. Для того, щоб в дебеті рахунків Головної книги кореспондуючі
рахунки були розміщені в порядку зростання номерів, їх потрібно
проставити в заголовках граф попередньо, при відкритті Головної книги,
керуючись кореспонденцією рахунків.

У Головній книзі поточні обороти записуються лише по синтетичним
рахункам. При цьому, обороти по кредиту кожного синтетичного рахунка
відображаються одним записом – в графі “Оборот по кредиту”. Обороти по
дебету кожного рахунка переносяться у Головну книгу із різних
журналів-ордерів, їх сумують,i загальну суму по рахунку записують у
графу “Всього за дебетом”.

В останніх двох графах дописують із журналів-ордерів сальдо на кінець
місяця. По тих рахунках, сальдо яких в журналах-ордерах не
відображаються, а приводяться лише обороти, сальдо виводиться
безпосередньо в Головній книзі.

В нових умовах господарювання журнально-ордерна форма не відповідає
усім потребам управління підприємством. На основі даних бухгалтерського
обліку підприємства зобов’язані складати фінансову звітність. Фінансову
звітність підписують директор та бухгалтер підприємства.

Вся робота, пов’язана з веденням бухгалтерського обліку на
підприємстві, здійснюється бухгалтерським апаратом. Очолює
бухгалтерський апарат головний бухгалтер, який несе безпосередню
відповідальність за правильну організацію обліку, достовірність звітних
показників і, як правило, безпосередньо здійснює загальне керівництво
роботою всього бухгалтерського апарат фінансово-розрахункової і
зведено-балансової груп. На досліджуваному підприємствi структура
апарату бухгалтерії залежить від змісту та об’єму облікової роботи. В
об’єднаннях і великих промислових підприємствах, бухгалтерія поділяється
на ряд відділів: розрахунковий, матеріальний, виробничо-калькуляційний.
На підприємстві обсяг облікової роботи є відносно невеликим, а тому тут
існує лише загальний відділ.

Головний бухгалтер в даному товаристві займається організацією
бухгалтерського обліку згідно посадової інструкції (додаток З), здійснює
ведення Головної книги і ведення податкового обліку.

Головний економіст розробляє плани, завдання для успішної діяльності
кооперативу, приймає наряди на відрядну роботу, веде виробничі звіти по
допоміжних виробництвах.

Касир здійснює оформлення касових операцій, веде оплату праці водіїв.

Бухгалтер по рослинництву веде виробничий звіт по рослинництву, декілька
рахунків і є Головою ревізійної комісії.

Бухгалтер по тваринництву веде оплату праці працівників молочно-товарної
ферми, свиноферми, веде деякі рахунки та журнал-ордер №9.

Бухгалтер по заробітній платі займається веденням аналітичного обліку по
оплаті праці працівникам підприємства.

На Підприємстві є також секретар та інспектор по кадрах, які також
належать до апарату бухгалтерії і здійснюють обслуговування працівників.

Таким чином, посадові обов’язки на підприємстві розподілені рівномірно,
що сприяє своєчасному та якісному веденню обліку. Товариство
укомплектоване штатом бухгалтерів, які мають відповідну освіту та стаж
роботи.

Запаси є найбільш важливою та значною частиною активів підприємства,
займають особливе місце у складі його майна, а тому правильна
організація обліку запасів є важливою передумовою раціонального їх
використання.

На підприємстві виробничі запаси оцінюються за методом середньої
вартості (середньозважена собівартість).

Середня вартість одиниці може розраховуватись як загалом за звітний
період, так і після кожного наступного надходження того чи іншого виду
запасів, а також вибуття. Розглянемо відображення у бухгалтерському
обліку надходження запасів відповідно до застосовуваного Плану рахунків,
що зображений у табл. 3.4:

Таблиця 3.4

Облік операцій по придбанню запасів за грошові кошти

Кореспонденція рахунків

Дебет Кредит

1 2 3 4 5

1 При попередній оплаті вартості за запаси з ПДВ

Відображено податковий кредит 371

641 311

644 6000,00

1000,00

2 Відображено суму запасів, придбаних у постачальника за грошові кошти,
без ПДВ 20, 21, 22 631 5000,00

3 Відображено суму ПДВ, включеному до вартості запасів, на рахунку 644,
якщо оприбуткуванню запасів

передувала передплата, або на рахунку 641, якщо надходження запасів –
перша подія 644, 641

631

1000,00

4 Відображено залік заборгованості 631 371 6000,00

5 Оплачено вартість запасів і сума податкового кредиту по ПДВ (після
оплата) 631 311 6000,00

Таблиця 3.5

Облік придбання запасів підзвітною особою

Кореспонденція рахунків

Дебет Кредит

1 2 3 4 5

1 Видано кошти для придбання запасів підзвітною особою 372 301 600,00

2 Оприбутковано запаси, придбані підзвітною особою за грошові кошти, без
ПДВ 20, 21, 22 372 500,00

3 Відображено суму ПДВ у складі податкового кредиту 641 372 100,00

Крім придбання виробничих запасів за грошові кошти, достатньо
розповсюдженими є ситуації, коли виробничі запаси одержують за бартером.
При обміні подібними запасами не визначається дохід, а тому і не
визначаються фінансові результати.

4. Порядок документального оформлення операцій

з виробничими запасами

Переважну більшість виробничих запасів підприємства придбають у
постачальників на підставі укладених договорів (контрактів, угод).

На відвантажені (відпущені) матеріальні цінності постачальник виписує
рахунок-фактуру та інші розрахунково-платіжні документи (у яких
вказуються назва, номенклатурний номер, одиниця виміру, кількість, сорт,
ціна кожного виду матеріальних цінностей, що відпускаються, ставка і
сума ПДВ, загальна сума, що підлягає до оплати), а також податкову
накладну. Податкова накладна надає право покупцеві, зареєстрованому як
платник ПДВ, на включення до податкового кредиту суми ПДВ, сплачену
постачальнику при придбанні матеріальних цінностей (робіт, послуг).

Приймання матеріалів, що надійшли на склад підприємства, здійснюється
на підставі накладної на відпуск товарно-матеріальних цінностей (ф. №
М-20) або оформляється прибутковим ордером (ф. № М-4), якщо під час
приймання виявлені розходження між фактичною кількістю матеріальних
цінностей, що надійшли, і кількістю, вказаною у накладній. При цьому,
нестача (псування) матеріальних цінностей, яка виявлена при прийманні їх
від залізниці (порту), оформляється комерційним актом, а при прийманні
їх на складі – приймальним актом. Ці акти є підставою для пред’явлення
претензії винуватцю недостачі (або псування) матеріальних цінностей
(транспортній організації) постачальнику – у разі недовантаження або
неправильної упаковки (затарення), що послужило причиною псування
цінностей при перевезенні).

Матеріали, доставлені автотранспортом, оприбутковуються на підставі
товарно-транспортних накладних (ф. № І-ТН, № І-ТН спирт). Приймання
матеріалів від своїх цехів та інших підрозділів (невикористані
матеріали, відходи виробництва (обрубки, обрізки, стружка тощо),
непоправний брак, матеріальні цінності від списання основних засобів або
малоцінних і швидкозношуваних предметів, зношені шини та утильна гума
тощо) здійснюється за накладною, яка виписується цехом-здавальником або
іншим підрозділом.

Запаси, які надійшли на підприємство без товаросупровідних документів
постачальника (невідфактуровані поставки), приймаються на облік за
приймальними актами (ф. № М-7) і оформляються записом по дебету рахунка
20 «Виробничі запаси» (відповідні субрахунки) в кореспонденції і
кредитом рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками». Після
одержання від постачальника рахунків-фактур та інших товаросупровідних
документів раніше зроблений запис (у цій же кореспонденції рахунків)
сторнується і робиться звичайний запис на суму, яка значиться в
одержаних документах.

Якщо при прийманні вантажу виявлена недостача матеріальних цінностей,
то на дебет рахунка 20 «Виробничі запаси» оприбутковують тільки фактично
одержані цінності; на вартість недостачі матеріалів, що виникла при
перевезенні, на підставі належно оформлених актів пред’являть претензію
(передають до судового органу) винуватцю (транспортній організації тощо)
і в бухгалтерському обліку відображають по дебету рахунка 374
«Розрахунки за претензіями» в кореспонденції з кредитом рахунка 63
«Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».

У разі обгрунтованої відмови від оплати розрахункове платіжних
документів за матеріали, що надійшли на адресу підприємства
(невідповідність якості, номенклатури, ціни умовам договору тощо), такі
цінності приймаються за актами на відповідальне зберігання і
обліковуються на забалансовому рахунку 02 «Активи на відповідальному
зберіганні» (субрахунок 023 «Матеріальні цінності на відповідальному
зберіганні») до вказівок постачальника про повернення, переадресування
або реалізації на місці.

Облік розрахунків з постачальниками і підрядчиками (транспортними та
іншими сторонніми організаціями) за надані послуги по перевезенню
вантажу здійснюється в журналі-ордері № 6, а при спрощеній формі обліку
– у відомості ф. № В-7 «Відомість обліку розрахунків з постачальниками»
(яка за своїм змістом аналогічна журналу-ордеру № 6).

Основним первинним документом на відпуск матеріалів у виробництво є
лімітно-забірні картки (ф. № М-8 та № М-9), в яких вказується ліміт
видачі даному цеху (бригаді, дільниці) матеріалів відповідного
номенклатурного номера (на декаду, півмісяця, місяць), а потім робиться
запис про фактичний відпуск матеріалів з виведенням залишку
невикористаного ліміту, який підтверджується підписом завідуючого
складом (у лімітній картці одержувача) і одержувача (у лімітній картці
складу). Наприкінці місяця лімітно-забірні картки подаються до
бухгалтерії для обліку витрат матеріалів.

Відпуск матеріалів на господарські та інші потреби, а також при
понадлімітному відпуску матеріалів (за дозволом керівника підприємства
або уповноваженої ним особи здійснюється за вимогами (ф. №М-10 та
№М-11).

Щомісяця цехи та інші виробничі підрозділи складають Звіт про
використання сировини, основних матеріалів і напівфабрикатів.

Бухгалтерія складає Зведений звіт про використання матеріалів по
груповій номенклатурі (в натуральних і грошовому вимірниках), на
підставі якого роблять відповідні облікові записи на списання
використаних матеріалів.

Підставою для списання використаних у виробництво матеріалів слугує
Відомість розподілу витрат матеріалів і палива за рахунками і статтями
витрат, яка складається за видатковими документами (лімітно-забірними
картками, вимогами, актами тощо). В ній зазначається, на який
синтетичний рахунок, субрахунок, продукцію (замовлення, переділ) або на
яку статтю треба віднести вартість витрачених запасів.

За даними цієї відомості витрачені протягом місяця виробничі запаси за
обліковими цінами списують з кредиту рахунка 20 «Виробничі запаси»
(відповідний субрахунок) у дебет рахунків:

23 «Виробництво» (на вартість виробничих запасів, використаних для
виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг);

91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати» (на
вартість запасів, використаних для загальновиробничих і
загальногосподарських потреб);

93 «Витрати на збут» (на вартість запасів, використаних на потреби,
пов’язані з реалізацією (збутом) продукції);

949 «Інші витрати операційної діяльності» (на вартість запасів,
використаних на утримання об’єктів житлово-комунального та
соціально-культурного призначення) та ін.

Для того, щоб до собівартості продукції (робіт, послуг) запаси були
включені за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі), наприкінці
місяця визначають і списують суму відхилення від облікових цін, яка
відноситься до витрачених у виробництві запасів. З цією метою визначають
середній процент відхилення від облікових цін за формулою:

С% = (В+В1) • 100 : (Мз+ Мо), (2.1)

де, В – сума відхилення від облікових цін, що відноситься до залишку
запасів на початок місяця;

В1 – сума відхилення за звітний місяць;

Мз – вартість залишку запасів за обліковими цінами на початок місяця;

Мо – вартість оприбуткованих за обліковими цінами запасів, що надійшли
від постачальників протягом місяця.

f

?

@

\

@

(

L

??¤

¦

¬

G @

???????$??$??????¬

®

$ахунків, на які протягом місяця були списані запаси за обліковими
цінами (тобто дебет рахунків 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі
витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та ін).
Отже, до собівартості виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг)
матеріали включаються за фактичною собівартістю їх придбання
(заготівлі).

Для забезпечення достовірності операції з руху сировини і матеріалів на
підприємстві (надходження, переміщення, відпуск) передбачені типові
форми первинних документів, перелік яких наведено в табл. 4.1.

Таблиця 4.1

Типові форми первинних документів для обліку виробничих запасів

№ п/п Форма документа Назва документа Призначення документа

1 2 3 4

1. М-1 Журнал обліку вантажів, які надійшли Застосовується для
реєстрації транспортних документів, пов’язаних з отриманням вантажів та
оприбуткуванням їх на склад підприємтсва

2. М-2 Довіреність Призначена для підтвердження права окремої посадової
виступати довіреною особою підприємства при отримані запасів

М-2а Акт списання бланків довіреностей Призначений для списання
використаних бланків довіреностей

3. М-3 Журнал реєстрації довіреностей Призначений для реєстрації
виданих довіреностей та розписки в їх отриманні

4. М-4 Прибутковий ордер Використовується на складі, заповнюється в
день надходження запасів при відсутності розбіжностей з документами
постачальника, при оприбуткуванні запасів переробки

5. М-7 Акт про приймання матеріалів Застосовується при прийнятті
запасів, якщо є розбіжності з документами постачальника, або коли
виробничі запаси надійшли без документів. Використовується для обліку
надходжень запасів і для направлення листа-претензії постачальнику

6. М-7 Акт про приймання матеріалів Застосовується при прийнятті
запасів, якщо є розбіжності з документами постачальника, або коли
виробничі запаси надійшли без документів. Використовується для обліку
надходжень запасів і для направлення листа-претензії постачальнику

7. М-8 Лмітно-забірна картка Використовується для систематичного
відпуску у виробництво лімітованих матеріалів а також для поточного
контролю за дотриманням встановлених лімітів їх відпуску. Зазаначається
місячний ліміт відпуску даному цеху.

8. М-11 Накладна – вимога на відпуск (внутрішнє переміщення)
Використовується для разового відпуску запасів на складі.

9. М-12 Картка складського обліку матеріалів Використовується для обліку
виробничих запасів на складі

10 М-16 Матеріальний ярлик Використовується для позначення одиниць
запасів

11 МШ-2 Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів
Застосовується для обліку МШП, виданих під розписку робітнику чи
бригадиру (для бригади) із роздавальної комори цеху для тривалого
користування

12 868 Рахунок-фактура Використовується для розрахунків між
постачальником та покупцями за відвантажені (відпущені) товари.

13 1 Товарно-трнспортна накладна Призначена для обліку поставок запасів
та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Використовується для якісного та кількісного приймання запасів

14 – Акт закупки ТМЦ Використовується при закупівлі запасів підзвітними
особами у фізичних осіб на ринках та в інших мсцях торгівлі

15 92 Акт приймання грубих та соковитих кормів Застосовується для
оприбуткування кормів власного виробництва

16 82 Акт на сортування і сушки продукції рослинництва Застосовується
для оприбуткування зерна після його сортування та сушіння

17 78а Реєстр приймання зерна від водія Застосовується для
оприбуткування зерна власного виробництва

18 95 Накладна на приймання с/г продукці від громадян Застосовується
для оприбуткування продукції, яка надійшла від громадян за договором

Для забезпечення вчасного надходження необхідної інформації як для
обліку, так і для контролю та оперативного управління рухом запасів,
необхідна правильна організація структури документообігу.

Від правильності документального оформлення операцій з надходження
запасів залежить правильне віднесення їх вартості на витрати діяльності,
а також реальність оцінки незавершеного виробництва та його відображення
у звітності. Приймання запасів може здійснюватися як на складі
підприємства-покупця, так і на складі підприємства-постачальника.

Структура документообігу повинна бути такою, щоб забезпечити власне
надходження необхідної інформації як для обліку, так і для контролюй
оперативного управління рухом матеріальних запасів.

Графік документообігу оформлюють у вигляді схеми або переліку робіт із
створення, перевірки та обробки документів, що виконуються кожним
підрозділом підприємства, а також усіма виконавцями із зазначенням їх
взаємозв’язку і строків виконання робіт.

На Підприємстві користуються відповідними нормативними документа-ми, які
розроблені за допомогою програмних продуктів Word та Excel та збережені
у комп’ютері головного бухгалтера, за у мови, наявності в товаристві
кількох комп’ютерів та мережі значно мінімізувалась робота
бухгалтерського апарату.

Для забезпечення розрахунків за виробничі запаси (незалежно від факту
заключного письмового договору або усної домовленості щодо поставки) від
постачальника на адресу підприємства виставляється “Рахунок-фактура”
(форма № 868). Форма документа наведена у додатку.

З метою одержання від постачальника виробничих запасів по факту
здійсненої передоплати представнику одержувача видають “Довіреність на
одержання цінностей”. Бланки довіреностей є документами суворої
звітності, підписується керівником та головним бухгалтером підприємства.

Довіреність на одержання цінностей від постачальника за договором,
замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається
довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації
довіреностей.

Для отримання належних підприємству виробничих запасів у бухгалтерії
постачальника, спираючись на дані із заключних договорів купівлі-продажу
та інформації здійснюється виписка товарно-транспортних накладних
(додаток).

Для обліку та контролю за надходженням та оприбуткуванням матеріальних
цінностей на підприємстві застосовується “Журнал обліку вантажів, що
надійшли” (форма № М-1). Записи виконуються відділом постачання в міру
надходження матеріальних цінностей на склад підприємства на основі
товарно-транспортних документів, прибуткових ордерів, актів приймання
матеріалів (додаток Ж). При оприбуткуванні матеріальних цінностей
комірник підприємства використовує “Прибутковий ордер” (форма № М-4).
Прибутковий ордер складається у двох екземплярах
матеріально-відповідальною особою у день надходження на склад.

Для оформлення приймання матеріальних цінностей, які мають кількісні та
якісні розбіжності з даними супровідних документів постачальника, а
також при прийманні матеріалів, які прибули без документів
застосовується “Акт про приймання матеріалів” (форма М-7). Після
приймання цінностей акти з прикладанням документів передаються: один до
бухгалтерії підприємства для обліку переміщення матеріальних цінностей,
а другий – відділу постачання.

Для обліку руху матеріальних цінностей в середині підприємства та їх
відпуску підрозділам свого підприємства, а також для сторонніх
організацій застосовується “Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє
переміщення) матеріалів” (форма № М-11), що виписується у двох
примірниках і підписується головним бухгалтером. У випадку відпуску
матеріалів підрозділам свого підприємства один примірник передається
одержувачам (цеху, дільниці), другий – для складу, який потім
передається до бухгалтерії .

Для оформлення відпуску матеріалів, що систематично витрачаються при
виготовленні продукції використовуэться “Лімітно-забірна картка” (форми
№ М-8 та М-9, М-28 та М-28а). Лімітно-забірна картка виписується на одне
або декілька найменувань матеріалів у двох примірниках. В
лімітно-забірній картці дільниці розписується комірник, а в
лімітно-забірній картці складу – представник дільниці.

По факту оприбуткування або видачі із складу товарно-матеріальних
цінностей комірник, використовуючи інформацію зазначену у первинних
документах, здійснює записи у картках складського обліку. Документ
“Картка складського обліку матеріалів” (форма № М-12) застосовується для
обліку руху матеріалів на складі за кожним сортом, видом та розміром,
заповнюється на кожний номенклатурний номер матеріалу і ведеться
матеріально відповідальною особою. Записи у картці виконують на підставі
первинних прибутково-видаткових документів у день, коли відбувається
операція.

З метою прискорення пошуку тих чи інших запасів на складі у картках
складського обліку зазначаються поряд з іншим номери стелажу та чарунки.
Поряд з цим для характеристики матеріалів кожного номенклатурного
номера, що знаходиться в місцях зберігання, використовують “Матеріальний
ярлик” (форма № М-16). Виходячи із даних звіту про рух матеріальних
цінностей бухгалтер здійснює записи про надходження, вибуття та залишки
товарно-матеріальних запасів за окремий місяць у регістр синтетичного і
аналітичного обліку „Оборотна відомість по товарно-матеріальних
рахунках” або Відомість М-2. Облік розрахунків з постачальниками і
підрядчиками (транспортними та іншими сторонніми організаціями) за
надані послуги по перевезенню вантажу здійснюється в журналі-ордері № 6.

5. Синтетичний і аналітичний облік виробничих запасів

Організація синтетичного обліку виробничих запасів на Підприємстві
здійснюється на рахунку 20 “Виробничі запаси”, до якого відкривають
наступні субрахунки:

– 201 “Сировина й матеріали”,

– 202 “Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби”,

– 203 “Паливо”,

– 204 “Тара й тарні матеріали”,

– 205 “Будівельні матеріали”,

– 206 “Матеріали, передані в переробку”,

– 207 “Запасні частини”,

– 208 “Матеріали сільськогосподарського призначення”,

– 209 “Інші матеріали”.

По дебету рахунка 20 «Виробничі запаси» та його субрахунків відображають
надходження відповідних запасів на підприємство та збільшення їх
вартості в результаті дооцінки, по кредиту — витрати на виробництво,
відпуск в переробку, на сторону, а також зменшення вартості запасів
внаслідок уцінки.

На субрахунку 201 «Сировина й матеріали» ведеться облік наявності і руху
сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що
виготовляється, а також допоміжні матеріали, які використовуються при
виготовленні продукції або для господарських потреб (забудовники облік
будівельних матеріалів ведуть на субрахунку 205 “Будівельні матеріали”).

На субрахунку 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби»
ведуть облік наявності і руху купованих напівфабрикатів і комплектуючих
виробів, придбаних підприємствами для виробництва продукції; конструкцій
і деталей (металевих, дерев’яних, залізобетонних тощо).

Субрахунок 203 «Паливо» призначений для обліку твердого і рідкого палива
(нафтопродукти), що використовується для технологічних потреб
виробництва, роботи автотранспорту, опалення приміщень тощо, а також
оплачених талонів на нафтопродукти і газ.

На субрахунку 204 «Тара й тарні матеріали» ведуть облік усіх видів тари,
а також тарних матеріалів, які використовуються для виготовлення тари та
її ремонту.

На субрахунку 205 «Будівельні матеріали» підприємства-забудовники ведуть
облік будівельних матеріалів, конструкцій і деталей, а також обладнання,
що потребує монтажу.

Витрати на придбання обладнання, що не потребує монтажу, транспортних
засобів, верстатів, будівельних машин, сільськогосподарських машин,
інструментів тощо відображаються на рахунку 15 «Капітальні інвестиції».

Устаткування і будівельні матеріали, передані підрядній організації для
виконання робіт, після підтвердження їх використання списуються з
кредиту цього субрахунку на дебет рахунка 15 «Капітальні інвестиції».

На субрахунку 206 «Матеріали, передані в переробку» підприємство веде
облік матеріалів, які передані підприємствам – переробникам для
виготовлення продукції і включаються до її собівартості.

На субрахунку 207 «Запасні частини» ведуть облік придбаних і
виготовлених запасних частин, вузлів і деталей, призначених для
проведення ремонту, заміни зношених частин обладнання і транспортних
засобів.

На субрахунку 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення» ведуть
облік мінеральних добрив; отрутохімікатів для боротьби зі шкідниками
сільськогосподарських рослин; кормів тварин (власного виробництва і
купованих); насіння і саджанців для посіву і висаджування.

На субрахунку 209 «Інші матеріали» ведуть облік відходів виробництва,
непоправного браку, зношених шин, металобрухту та інших матеріальних
цінностей, оприбуткованих за ціною можливого використання або
реалізації. Синтетичний облік придбаних запасів на рахунку 20 «Виробничі
запаси» та його субрахунках підприємства обліковують за фактичною
собівартістю їх придбання (заготівлі), яка, як зазначалося раніше,
включає: покупну вартість і транспортно-заготівельні витрати (витрати по
транспортуванню, навантажен-ню, розвантаженню, доставці до складів
підприємства, включаючи націнки постачальницьких і посередницьких
організацій, вартість послуг товарних бірж і брокерських контор, мито і
митні збори тощо). Ця собівартість формується, як правило, наприкінці
місяця – після відображення всіх заготівельних операцій і розподілу їх
між окремими видами запасів.

Документи на оприбуткування і списання витрачених матеріалів, що
надходять до бухгалтерії, вимагають їх систематичного опрацювання і
відображення в облікових регістрах, що неможливо зробити без попередньої
оцінки матеріалів. Тому аналітичний облік запасів протягом місяця ведуть
за прийнятими обліковими цінами: покупними (з відокремленим обліком
транспортно-заготівельних витрат) або за розрахунково-плановою
собівартістю (з відокремленим обліком відхилення від фактичної
собівартості).

Якщо при прийманні вантажу виявлена недостача матеріальних цінностей, то
на дебет рахунка 20 «Виробничі запаси» прибуткують тільки фактично
одержані цінності; на вартість недостачі матеріалів, що виникла при
перевезенні, на підставі належно оформлених актів пред’являть претензію
(передають до судового органу) винуватцю (транспортній організації тощо)
і в бухгалтерському обліку відображають по дебету рахунка 374
«Розрахунки за претензіями» в кореспонденції з кредитом рахунка 63
«Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».

У разі обґрунтованої відмови від оплати розрахункове платіжних
документів за матеріали, що надійшли на адресу підприємства
(невідповідність якості, номенклатури, ціни умовам договору тощо), такі
цінності приймаються за актами на відповідальне зберігання і
обліковуються на позабалансовому рахунку 02 «Активи на відповідальному
зберіганні» (субрахунок 023 «Матеріальні цінності на відповідальному
зберіганні») до вказівок постачальника про повернення, переадресування
або реалізації на місці.

Транспортно-заготівельні витрати, пов’язані з придбанням (заготівлею)
виробничих запасів обліковуються на аналітичному рахунку
«Транспортно-заготівельні витрати», який відкривається в складі рахунка
20 «Виробничі запаси».

На суму транспортних та інших витрат, які підлягають оплаті
постачальникам та іншим стороннім організаціям, у бухгалтерському обліку
підприємства роблять запис по дебету рахунка 20 «Виробничі запаси»,
аналітичний рахунок «Транспортно-заготівельні витрати», і кредиту
відповідних рахунків (63, 685 тощо).

Таким чином на дебеті синтетичного рахунка 20 «Виробничі запаси»
(відповідний субрахунок) відображається покупна вартість запасів і
транспортно-заготівельні витрати, що в сукупності становлять їх фактичну
собівартість.

Аналітичний облік матеріалів за субрахунками 231, 234-239 у
бухгалтеріях бюджетних установ ведеться за найменуваннями, сортами,
кількістю, вартістю і матеріально відповідальними особами на картках ф.
№ З-7 (у книзі ф. № З-6).

Аналітичний облік запасів, придбаних за рахунок коштів спеціального
фонду, ведеться за тими самими обліковими реєстрами, але окремо від
операцій за рахунок коштів загального фонду.

6. Інвентаризація як засіб контролю виробничих запасів підприємства

Однією з основних вимог, що ставляться до бухгалтерського обліку, є
достовірність його показників. Проте, в процесі зберігання і відпуску
товарно-матеріальних цінностей між фактичною наявністю і даними
бухгалтерського обліку можуть виникнути розходження, які не піддаються
повсякденному обліку, зокрема, в результаті пересортиці, несправності
ваговимірних приладів, помилкових записів, втрати документів, зловживань
матеріально відповідаль-них осіб та ін. У зв’язку з цим виникає
об’єктивна необхідність у такому способі, який би забезпечив можливість
взяти на облік можливі розходження між даними обліку і фактичною
наявністю господарських засобів. Це досягається за допомогою
інвентаризації.

Отже, інвентаризація є способом виявлення (з наступним обліком)
господарських засобів і джерел їх формування, не оформлених поточною
документацією, для забезпечення достовірності показників обліку і
звітності підприємства.

Здійснюється інвентаризація шляхом перевірки в натурі наявності майна
(господарських засобів) підприємства (зважуванням, переліком, обміром
тощо) і порівняння одержаних результатів з даними бухгалтерського
обліку. Це дає змогу встановити розходження між даними обліку і
фактичною наявністю засобів, тобто лишки або нестачі (якщо вони мали
місце), які оформляють відповідними документами і відображають в обліку.

Періодичне проведення інвентаризації є не лише засобом уточнення
показників обліку, а й засобом боротьби із зловживаннями матеріально
відповідальних осіб, а також упорядкування складського господарства,
оскільки при її проведенні одночасно перевіряють стан складських
приміщень, правильність зберігання матеріальних цінностей, справність
ваговимірних приладів.

Інвентаризація фінансових розрахунків допомагає уточненню розрахункових
відносин з дебіторами і кредиторами, зміцненню розрахунково-фінансової
дисципліни.

Залежно від повноти охоплення перевіркою засобів господарства
розрізняють інвентаризацію повну і часткову.

Повна інвентаризація передбачає суцільну перевірку всього майна
підприємства і стану розрахункових відносин. Повна інвентаризація
проводиться, як правило, перед складанням річного звіту, а також у
випадках, передбачених чинним законодавством (при зміні матеріально
відповідальних осіб, приватизації державних підприємств тощо). Вона дає
найбільш повну інформацію, проте не завжди доцільна, оскільки
трудомістка і відволікає значну кількість працівників від основної
роботи.

Часткова інвентаризація охоплює окремі види засобів (грошових коштів у
касі, готової продукції на складах тощо).

За характером інвентаризації поділяють на планові і позапланові.

Планова інвентаризація проводиться за завчасно складеним планом
відповідно до розробленого графіка її проведення (наприклад, перед
складанням річного звіту).

Позапланова інвентаризація проводиться за розпорядженням керівника
господарства (за вимогою перевіряючого органу, у випадках пожежі,
стихійного лиха тощо).

Найбільш ефективними є раптові часткові інвентаризації, оскільки вони
підвищують відповідальність матеріально відповідальних осіб у
своєчасному оприбуткуванні і списанні матеріальних цінностей,
правильності їх зберігання, запобігають зловживанням.

Проведення й оформлення результатів інвентаризації залишків виробничих
запасів здійснюється підприємствами відповідно до вимог інструкції по
інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів,
товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів, розрахунків
та інших активів, затвердженою наказом Мінфіну України від 11.08.94 №
69.

Інвентаризація виробничих запасів здійснюється інвентаризаційною
комісією, призначеною наказом керівника підприємства, по місцях
зберігання матеріальних цінностей у присутності матеріально
відповідальних осіб.

До початку інвентаризації матеріальні цінності на складах повинні бути
згруповані, розсортовані та розкладені за найменуваннями, сортами і
розмірами в порядку, зручному для підрахунку, що значно прискорює
проведення їх інвентаризації.

Працівники бухгалтерії до початку інвентаризації повинні закінчити
опрацювання всіх документів по надходженню і видатку матеріальних
цінностей, визначити залишки на рахунках на день інвентаризації.

Матеріально відповідальні особи до початку інвентаризації надають
розписки у тому, що всі прибуткові і видаткові документи здані ними до
бухгалтерії і що ніяких неоприбуткованих або несписаних на видаток
цінностей у них немає. Після цього ніякі документи до уваги не
приймаються (Додаток ).

Інвентаризація матеріальних цінностей проводиться за місцями їх
зберігання в присутності матеріально відповідальних осіб. При
інвентаризації матеріальних цінностей, що зберігаються в непошкодженій
тарі постачальників, дозволяється, в порядку винятку, їхню кількість
встановлювати за документами (з обов’язковою вибірковою перевіркою в
натурі правильності документальних даних), про що в інвентаризаційному
опису роблять відповідні відмітки.

Дані інвентаризації кожного виду матеріальних цінностей заносять в
інвентаризаційні описи, які складаються в двох примірниках за місцями
зберігання матеріальних цінностей і матеріально відповідальними особами.
Після закінчення інвентаризації описи підписуються всіма членами
комісії. Матеріально відповідальні особи на кожному опису ставлять свій
підпис під текстом такого змісту: “Всі цінності, поіменовані в даному
опису, комісією перевірені в моїй присутності і внесені в опис, у
зв’язку з чим претензій до інвентаризаційної комісії не маю. Цінності,
вказані в опису, знаходяться на моєму відповідальному зберіганні.”

Один примірник опису залишається у матеріально відповідальної особи,
другий – передається до бухгалтерії. Цінності, що не належать
підприємству,, але знаходяться у нього в користуванні або на
відповідальному зберіганні, записують в окремий інвентаризаційний опис.
На виявлені інвентаризаційною комісією зіпсовані матеріальні цінності
складають акти, в яких вказують причини й осіб, що допустили псування
цінностей.

Дані інвентаризації кожного виду матеріальних цінностей заносяться в
інвентаризаційний опис (ф.№21), який складається в двох примірниках і
підписується всіма членами комісії. Один примірник опису залишається у
матеріально відповідальної особи, а другий – передається до бухгалтерії.
В бухгалтерії фактичні залишки матеріальних цінностей, зафіксовані в
описах, звіряють з даними бухгалтерського обліку. Матеріальні цінності,
по яких виявлені розходження (залишки, недостача), записують в
порівняльну відомість, а матеріально відповідальна особа повинна давати
інвентаризаційній комісії письмове пояснення про причини їх виникнення.

Свої висновки і пропозиції щодо врегулювання інвентаризаційних різниць
комісія оформляє протоколом і подає на затвердження керівнику
підприємства. Керівник повинен прийняти рішення про оприбуткування
лишків і списання нестач матеріальних цінностей і затвердити протокол у
5-денний строк.

У бухгалтерському обліку результати інвентаризації відображають в
такому порядку. Залишки виробничих запасів зараховують в доход
операційної діяльності записом:

Д-т рах. 20 «Виробничі запаси» (відповідний субрахунок)

К-т рах. 719 «Інші доходи від операційної діяльності».

Вартість нестачі виробничих запасів списується з кредиту рахунка 20
«Виробничі запаси» (відповідний субрахунок) на дебет рахунка 947
«Нестачі і втрати від псування цінностей».

Нестачі і втрати від псування цінностей з вини матеріально
-відповідальних осіб відносяться на їх рахунок записом:

Д-т рах. 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків»

К-т рах. 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

Якщо на час виявлення недостачі виробничих запасів конкретні винуватці
не встановлені, то вартість такої нестачі відображується на
забалансовому рахунку 07 «Списані активи», субрахунок 072
«Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей». Після
встановлення осіб, які повинні відшкодувати витрати, належна до
відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості в
доход звітного періоду записом:

Д-т рах. 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків»

К-т рах. 716 «Відшкодування раніше списаних активів».

Розмір збитку по недостачі і псуванню матеріальних цінностей, який
підлягає відшкодуванню винними особами. визначається відповідно до
Закону України «Про визначення розміру збитків, нанесених підприємству,
установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею
або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів і валютних
цінностей».

У бухгалтерському обліку на суму вартості збитку недостачі цінностей,
визначену відповідно до Закону України № 218 або Порядку № 116, яка
підлягає відшкодуванню винними особами, роблять запис по дебету рахунка
375 «Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків» і кредиту рахунка 716
«Відшкодування раніше списаних активів».

У разі відшкодування винними особами належної суми збитку від недостачі
і псування матеріальних цінностей роблять запис по дебету рахунка 30
«Каса», 31 «Рахунки в банках» (або рахунка 66 «Розрахунки з оплати
праці», якщо керівником підприємства прийнято рішення про утримання суми
збитку Із заробітної плати винуватця) і кредиту рахунка 375 «Розрахунки
по відшкодуванню завданих збитків».

Із суми, сплаченої винними особами згідно із зазначеним нормативним
актом, відшкодовуються збитки, нанесені підприємству від недостачі і
псування цінностей, решта суми (різниця між балансовою вартістю
недостачі (псування) цінностей і відшкодованою сумою) підлягає
перерахуванню до бюджету, що в бухгалтерському обліку відображається
записом по дебету рахунка 716 «Відшкодування раніше списаних активів» і
кредиту рахунка 642 «Розрахунки за обов’язковими платежами».

При регулюванні інвентаризаційних різниць взаємний залік залишків і
недостач запасів, що виникають внаслідок пересортиці, може бути
допущений як виняток, якщо пересортиця виникла у однієї і тієї самої
матеріально відповідальної особи, за один і той же період і з
матеріальними

цінностями одного і того самого найменування (якщо цінності мають
схожість за зовнішнім виглядом або упаковані в однакову тару – при
відпуску її без розпаковки тари).

Різниця у вартості недостач і залишків при більшій вартості нестачі
цінностей списується на рахунок осіб, що допустили пересортицю, і з них
стягується.

Якщо конкретні винуватці пересортиці не встановлені, то сумові різниці
розглядаються як недостачі цінностей понад норми природного збитку з
віднесенням їх на результати діяльності підприємства. У цьому разі в
протоколі інвентаризаційної комісії має бути наведено обґрунтоване
рішення, чому саме такі різниці не можуть бути віднесені на винних осіб.

Висновки та пропозиції

Отже, зі сказаного вище, можна зробити наступні висновки:

Господарська діяльність підприємства передбачає використання значних
виробничих запасів. Для того, щоб стабільно здійснювати процес
виробництва продукції на підприємстві, постійно мають бути оборотні
засоби в матеріальній формі. Так, підприємство повинне мати в необхідних
розмірах запаси сировини і матеріалів, насіння, кормів, нафтопродуктів
та інших цінностей. При їх витрачанні збільшуються витрати на
виробництво, результатом якого є створення готової продукції.

Виробничі запаси посідають особливе місце у складі майна та домінуючі
позиції у структурі витрат підприємства різних сфер діяльності і
визначенні результатів господарської діяльності та при висвітленні
інформації про фінансовий стан. Запаси відносять до складу оборотних
активів, оскільки можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року
або одного операційного циклу.

Найбільш поширеними видами запасів є сировина та матеріали, незавершене
виробництво, готова продукція, запаси товарів для перепродажу,
компоненти готової продукції, наливні чи насипні речовини (нафта,
борошно) тощо. Елементи, які включаються до складу запасів, залежать від
особливостей підприємства. Машини та обладнання, що є основними засобами
для одних підприємств, для підприємства, що їх виготовляє, є готовою
продукцією, а для підприємства, що здійснює їх перепродаж – товаром.

При виконанні курсової роботи було визначено наскільки досліджуване
підприємство забезпечене матеріальними ресурсами, а саме:

проаналізували систему ведення обліку виробничих запасів;

визначили характер виробничих матеріальних запасів і зміну їх структури;

перевірили обґрунтованість норм виробничих запасів і потребу в
матеріальних ресурсах;

– виявили можливості прискорення руху виробничих запасів і потреби у
матеріальних ресурсах тощо.

Перевіряючи розрахунки бухгалтерського обліку, з’ясували, чи враховані
зміни в номенклатурі та асортименті призначеної до випуску продукції, чи
враховані зміни питомих норм витрат на одиницю продукції, чи враховані
заходи спрямовані на підвищення технічного рівня виробництва,
вдосконалення організації виробництва і праці. При великій номенклатурі
визначили потребу у тих матеріалах, які мають найбільш питому вагу у
собівартості продукції.

Застосування автоматизації обліку збільшує продуктивність праці
бухгалтерів, підвищує її якість. Застосування автоматизації обліку на
підприємстві вимагається часом, тобто на сьогодні багато органів
(зокрема податкова інспекція) вимагає переходу на подачу звітності в
електронному вигляді.

Безпосередній зв’язок оперативного аналізу з управлінням вимагає
своєчасного його проведення. Тому автоматизація обробки аналітичної
інформації на сучасному етапі стає необхідною

На досліджуваному підприємстві автоматизація за допомогою комп’ютерів та
бухгалтерських систем для ведення обліку не використовується. Що
призводить до низьких темпів роботи облікового апарату. Внаслідок цього
звіти (річні, квартальні, а також помісячно) складаються із
запізненнями. В свою чергу це призводить до невірного, запізнілого
прийняття управлінського рішення.

Для того, щоб приймати рішення з питань управління в динамічних ринкових
ситуаціях адміністрації потрібна своєчасна, оперативна і аналітична
інформація про наявність виробничих запасів, витрати, доходи і
результати діяльності підприємства. У цьому зв`язку виникає потреба
створення та організації такого внутрішньогосподарського обліку, котрий,
як частина бухгалтерського обліку, виконував би завдання, пов`язані з
управлінням не тільки підприємством в цілому, а і його внутрішніми
підрозділами. Важливою передумовою організації внутрішньогосподарського
обліку є організація автоматизованих робочих місць з обліку й аналізу
виробничих запасів.

Для ефективного управління необхідна раціональна організація обліку,
аудиту та аналізу. Для забезпечення організації та ведення обліку на
підприємстві створена бухгалтерська служба на чолі з головним
бухгалтером. Вона має централізовану структуру. Кожен бухгалтер
підприємства виконує обов’язки згідно посадових інструкцій, які
розроблені головним бухгалтером. Для забезпечення швидкого та
правильного відображення в обліку господарських операцій підприємству
необхідно затвердити порядок обробки інформації, тобто скласти графік
документообігу.

Усі первинні документи на досліджуваному підприємстві потрібно складати
у відповідності до законодавчих вимог. Організація обліку на
підприємстві здійснюється за ручною та частково автоматизованою
журнально-ордерною формою.

Досліджуваному підприємству необхідно проводити інвентаризацію, та
призначити матеріально-відповідальних осіб.

Для встановлення відповідності внутрішньо-фірмових документів,
організації та ведення бухгалтерського обліку проводити аудит облікової
політики.

Необхідно поліпшення системи обліку і контролю основних фондів, яка б
дозволяла приймати конструктивні рішення по підвищенню ефективності їх
використання за рахунок більш швидкого оволодіння новими потужностями,
підвищення змінності праці машин та обладнання, удосконалення
організації матеріально-технічної бази, ремонтної служби, підвищення
кваліфікації робітників, технічного переоснащення підприємства.
Пропонується провести підвищення кваліфікації кадрів.

Необхідно покращити забезпечення бухгалтерії підприємства
нормативно-правовими, законодавчими та методичними документами, для
більш швидкого реагування на зміни у законодавстві та уникнення порушень
і сплати штрафів при перевірці державними контролюючими органами.

Список використаної літератури

1. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні” №996-XIVвід 16 липня 1999 р.

2. Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” №283/97 – ВР в
редакції від 22.05.97 р., зі змінами та доповненнями.

3. Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22.04.93 р.№ 312-XII.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс” (затверджено
наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99 р., зареєстровано
в Міністерстві юстиції України за № 396/3689 від 21.06.99р)

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 „Запаси” (затверджено
наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.99 р.,
зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 751/4044 від 2.11.99р)

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 „Витрати” (затверджено
наказом Міністерства фінансів України №318 від 31 грудня 1999 р.
зареєстрованим у Міністерстві юстиції №27/4248 від 19 січня 2000 р.)

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 „Фінансовий звіт
суб’єкта малого підприємництва”.

8. Наказ Міністерства фінансів України „План рахунків бухгалтерського
обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій
підприємств і організацій” №291 від 30.11.1999 р.

9. Наказ Міністерства фінансів України „Про зміни та доповнення до
Інструкції про порядок реєстрації, виданих, повернених і використаних
довіреностей” №226 від 18.10.96 р.

10. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку

активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і
організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11 1999 року,
№291.

11. Аудит предприятия. Методология аудиторской проверки хозяйственно-

финансовой деятельности предприятия: Учеб. Пособие/ Сост. В.В.

Житецкий, Н.Н. Кудрявцев. – М.: Дело, 2006. – 448 с.

12. Аудит і ревізія підприємницької діяльності. Навч. посібник для
студентів

вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106. „Облік і аудит”. За
ред.

проф. Ф. Ф. Бутинця – Житомир: ПП “Рута”, 2004. – 416 с.

13. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. -М., 2003.

14. Бодюк А.В. Метрологічні та нормативно-правові аспекти аудиту

підприємницької діяльності: Монографія.– К.: Кондор, 2005. – 356 с.

15. Бухгалтерський словник. – 2-ге вид., доп. – М.: Фінанси і
статистика, 2003.

– 208 с.

16. Бухгалтерський облік та звітність в Україні: збірник
нормативно-правових

актів. Видав. 2-ге , доп. і перероб./ Упорядник М. І. Камлик. – К.:
Атіка,

2005. – 800 с.

17. Бухгалтерський облік та звітність – об’єкти фінансового контролю.

Методичний посібник. – К.: Атака, Ельга – Н. – 2004. – 304 с.

18. Бухгалтерський облік у сільському господарстві: Навчальний посібник
для

студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106. „Облік і

аудит”. За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця та к.е.н., доц.. М. М. Коцупатрого.
– Житомир: ПП „Рута”, 2004. – 512 с.

19. Бухгалтерський управлінський облік Навчальний посібник для студентів

вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106. „Облік і аудит”. За
ред.

проф. Ф. Ф. Бутинця. – Житомир: ПП „Рута”, 2004. – 438 с.

20. Бутинець Ф.Ф. та інші Бухгалтерський управлінський облік: Підручник
для

студентів спеціальності 7.050106. „Облік і аудит” вищих навчальних

закладів. – 3-тє вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП “Рута”, 2005 – 480
с.

21. Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: Навчально-

практичний посібник/ під ред. С. Ф. Голова. – Дніпропетровськ, ТОВ
“Баланс-клуб”, 2005. – 832 с.

22. Бухгалтерський фінансовий облік. Конспект лекцій. Навчальний
посібник

для студентів спеціальності 7.050106. „Облік і аудит” вищих навчальних

закладів./ За ред. проф.. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ЖІТІ, 2004. – 288 с.

23. Бухгалтерський облік в Україні: Навчальний посібник. – За ред. Р.Л.

Хом’як. – 3-є вид., доп. і перероб. – Львів: Національний університет
“Львівська політехніка”, 2004. – 912 с.

24. Буфатіна С. О. Облік запасів. // Все про бухгалтерський облік
№52(477) 7

червня 2005 р.

25. Бухгалтерський облік у галузях економіки: Підручн. для студ. вищ.
навч.

закл./ В.Б Захожай, М.Ф. Базась; За ред. В.Б. Захожая, М.Ф. Базася. –
К.:

МАУП, 2005. – 968 с.

26. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємства: Навч.

посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних

закладів І-ІV р. Друге видання, виправлене та доповнене . – К.:
“Каравела”;

Лівів: “Новий світ-2000”, 2004. – 298 с.

27. Воронович Л.М. Бухгалтерський облік. – К.: Вища школа, 2004. –223 с.

Визначення приросту (убутку) запасів // Головбух. – №19 (225) від 19

травня 2004 р.

28. Грабова Н.М. та ін. Бухгалтерський облік у торгівлі: Навчальний
посібник

для студентів вищих навчальних закладів. К.: А.С.К., 2004. – 800 с.

29. Гряник Г. М., Лехман С. Д., Бутко Д. А. та ін. Охорона праці: навч.

посіб. для студ. та викладачів вищ. навч. закладів інженерних спец.

Міністерства сільського господарства і продовольства України. К.:

Урожай, 2004.-272с.

30. Генеза ринкової економіки: терміни, поняття, персоналії. Укладачі:
В.С.

Іфтемічук та ін. За ред. Г.І. Башнянина. – К.: “Магнолія плюс”, 2004.-
688 с.

31. Довідник кваліфікаційних характеристик професій і працівників//
Головбух.

– № 32 (186) від 12 серпня 2005 р.

32. Давидов Г.М. Аудит: Підручник . – К.6 Знання, 2004. – 511 с.

33. Економічна енциклопедія. – К.: Видавничий центр “Академія”. – 2005.
у 3-х

томах.

34. Економічний аналіз: Навчальний посібник для студентів спеціальності

7.050106. „Облік і аудит” / За ред. проф. Ф.Ф Бутинця. – Житомир: ПП

“Рута”, 2004. – 680 с.

35. Енциклопедичний словник бізнесмена. Менеджмент, маркетинг,

інформатика. За ред. Г.Л. Миронова та ін. В-во “Техніка”, Київ, – 2005.

36. Завгородній В. П. Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю,
аналізу

і аудиту – Київ.: А.С.К., 2004.- 768 с.

37. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. –
4-те

вид., випр. та доп.- К.: Товариство “Знання”, 2004. – 237 с.

Золотогоров В.Г. и др. Экономический словарь – 2-е изд., перераб. и доп.
– Мн.: Наука і техніка, 2000. – 415 с.

Інформаційні системи бухгалтерського обліку. – Підр. для ст. вищ. навч.
закл. спец. 7.050106. „Облік і аудит”. За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця; 2-ге
вид., перероб. і доп. – Житомир ПП „Рута”, 2006. – 544с.

Кадуріна Л.О. Основи аудиту: Навч. посібник – Київ: Видавничий Дім
“Слово”, 2005. – 187 с.

Коблянська О.І. Фінансовий облік: Навчальний посібник – К.: Знання,
2004. – 473 с.

Кужельний М.В., Лінник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник –
К.: КНЕУ, 2004. – 334 с.

Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Організація і методика аудиту: Навч.
посібник- К.: Каравела, 2004.-568 с.

Кучерак Д.М. Визначення приросту (убутку) запасів // Головбух “№ 19 (25)
19 травня 2006 р.

Кириченко В.В. Організація обліку: Опорний конспект (для студентів
економічних спеціальностей денної і заочної форм навчання). – Вінниця,
ВІРЕУ, 2004. – 187 с.

Лишиленко О. В. Бухгалтерський фінансовий облік. Навчальний посібник. –
Київ: Вид-во „Центр навчальної літератури”, 2004. – 528 с.

Лень В.С., Гливенко В.В. Бухгалтерський облік в Україні: основи та
практика: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004.
– 576 с.

Матвєєв М.Я., Хомин П.Я. Бухгалтерський облік на малих підприємствах за
різними формами: Навч. посібник – Київ: Центр навчальної літератури,
2004. – 352.

Методи оцінки вибуття запасів Л. Ілляш // Головбух. – № 21 (227) від 31
травня 2006 р.

Нашкерська Г.В. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. – Київ: Центр
навчальної літератури, 2004. – 464 с.

“Новий” бухгалтерський облік в Україні (побудова і застосування):
Навчально-методичний посібник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – 288 с.

Павлюк Г.С. Оцінка запасів// Бухгалтерський облік і аудит , № 6, 2007.

Пушкар М.С. Тенденції та закономірності розвитку бухгалтерського обліку
в Україні (теоретично-методичні аспекти):Монографія. – Тернопіль:
Економ. думка. 2003. – 423 с.

Пушкар М.С. Облікова політика і звітність. Навчальний посібник. –
Тернопіль: Карт-бланш, 2005. – 141 с.

Сук Л. К., Первинний облік матеріальних запасів – Бухгалтерія в
сільському господарстві. №7. – 2006.

Словник сучасної економіки Макміллана Пер. З англ.. – К.: “Артек”, 2004,
– 640 с.

Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України:
Підр. для студентів економічних спеціальностей вищ. навч. закл. – 6-те
вид. – К.: А.С.К., 2005. – 784 с.

Ткаченко Н.М. Бухгалтерський облік на підприємствах з різними формами
власності: Навчально – методичний посібник. – К.: ВТОВ “А.С.К.”, 2006. –
512 с.

Теорія бухгалтерського обліку: Навчальний посібник – К.: Знання-Прес,
2005. – 444 с.

Чебанова Н.В., Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник.
– К.: Видавн. Центр “Академія”, 2004. – 672.

Шеремет О., Циганок Ю. Автоматизація Бухгалтерського обліку. – Податки
та бухгалтерський облік №32 (486). – 2007. – Квітень 2007.

ДОДАТКИ

Додаток А

Класифікація виробничих запасів

П/п Класифікаційні групи запасів Вид запасів Характеристика

1 2 3 4

1. За призначенням і причинами утворення Постійні Частина виробничих і
товарних запасів, що забезпечують безперервність виробничого процесу між
двома черговими поставками.

Сезонні Запаси, що утворяться при сезонному виробництві продукції чи
при сезонному транспортуванні

2. За місцем знаходження Складські Запаси, що знаходяться на складах
підприємства

У виробництві Запаси, що знаходяться в процесі обробки

В дорозі Продукція, що відвантажена споживачу, і ще ним не отримана,
знаходиться в дорозі

3. За рівнем наявності на підприємстві Нормативні Запаси, що
відповідають запланованим обсягам запасів, необхідним для забезпечення
безперебійної роботи підприємства

Понаднормові Запаси, що перевищують їх нормативну кількість

4. За наявністю на початок і кінець звітного періоду Початкові Величина
запасів на початок звітного періоду

Кінцеві Величина запасів на кінець звітного періоду

5. Відносно до балансу Балансові Запаси, що є власністю підприємства

Позабалансові Запаси, що не належать підприємству, і знаходяться у
нього через певні обставини

6. За ступенем ліквідності Ліквідні Виробничі та товарні запаси, що
легко перетворюються на грошові кошти у короткий термін і без значних
втрат первісної вартості таких запасів

Неліквідні Виробничі та товарні запаси, які неможливо легко перетворити
на грошові кошти у короткий термін і без значних втарт первісної
вартості таких запасів

7. За походженням Первинні Запаси, що надійшли на підприємство від
інших підприємств і не підлягають обробці на даному підприємстві

Вторинні Матеріали та вироби, що після первинного використання можуть
застосовуватися вдруге на виробництві (відходи виробництва та споживання
продукції)

8. За обсягом Вільні Запаси, що знаходяться у надлишку на підприємстві

Обмежені Запаси, що знаходяться в обмеженій кількості на підприємстві

9. За сферою використання У сфері виробництва Запаси, що знаходяться у
процесі виробництва (виробничі запаси, незавершене виробництво)

У сфері обігу Запаси, що знаходяться у сфері обігу (готова продукція,
товари)

У невиробничій сфері Запаси, що не використовуються у виробництві

10. За складом і структурою Запаси виробничі (предмети та засоби праці)
Запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів
власного виробництва, купівельних напівфабрикатів, комплектуючих
виробів, палива, запчастин, тари і тарних матеріалів, МШП

Запаси незавершеного виробництва Частина продукції, що не пройшла всіх
стадій обробки та не прийнята відділом технічного контролю (ВТК)

Запаси готової продукції (продукти праці) Продукція, закінчена
виробництвом, що прийнята ВТК і знаходиться на складі

Запаси товарні (продукти праці) Товари, що знаходяться у сфері обігу, а
також продукція, що знаходиться в дорозі.

Додаток Б

Додаток

до Положення (стандарту)

бухгалтерського обліку 3, затвердженого наказом Міністерства фінансів
України від 31 березня 1999 р. N 87 і зареєстрованого в Міністерстві
юстиції України

21 червня 1999 р. за N 397/3690

КОДИ

Дата (рік, місяць, число)

01

Підприємство за ЄДРПОУ 31045236

Територія Він. області за КОАТУУ 0547388000

Форма власності за КФВ 20

Орган державного управління за СПОДУ 07693

Галузь виробнича за ЗКГНГ 18756

Вид економічної діяльності виробництво за КВЕД 10.76.0

Одиниця виміру: тис. грн. Контрольна сума

Адреса

Звіт про фінансові результати

за 2006 р.

Форма N 2 Код за ДКУД 1801003

I. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

Стаття Код

рядка За звітний

період За попередній

період

1 2 3 4

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 010
11420,0 4558,0

Податок на додану вартість 015 (1906,0 ) ( 711,0 )

Акцизний збір 020 ( 4675,0) ( 2070,0 )

Інші вирахування з доходу 030 ( – ) ( – )

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
035 4839,0 1777,0

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) 040 (
3629,0 ) ( 1562,0 )

Валовий:

прибуток 050 1210,0 215,0

збиток 055 ( ) ( )

Інші операційні доходи 060 ( 87,0 ) ( 484,0 )

Адміністративні витрати 070 ( 547,0 ) ( 139,0 )

Витрати на збут 080 ( 154,0 ) ( 48,0 )

Інші операційні витрати 090 ( 455,0 ) ( 471,0 )

Фінансові результати від операційної діяльності:

прибуток 100 141,0 41,0

збиток 105 ( ) ( )

Доход від участі в капіталі 110

Інші фінансові доходи 120

Інші доходи 130

Фінансові витрати 140 (48,0 ) ( 23,0 )

Втрати від участі в капіталі 150 ( ) ( )

Інші витрати 160 ( ) ( )

Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:

прибуток 170 93,0 18,0

збиток 175 ( ) ( )

Податок на прибуток від звичайної діяльності 180 ( 23,0 ) ( 92,0 )

Фінансові результати від звичайної діяльності:

прибуток 190 70,0

збиток 195 ( ) ( 74,0 )

Надзвичайні:

доходи 200

витрати 205 ( ) ( )

Податки з надзвичайного прибутку 210 ( ) ( )

Чистий:

прибуток 220 70,0

збиток 225 ( ) ( 74,0 )

II. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

Найменування показника Код

рядка За звітний

період За попередній

період

1 2 3 4

Матеріальні затрати 230 2858,0 1237,0

Витрати на оплату праці 240 575,0 220,0

Відрахування на соціальні заходи 250 216,0 80,0

Амортизація 260 284,0 113,0

Інші операційні витрати 270 937,0 214,0

Разом 280 4870,0 1864,0

III. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ

Назва статті Код

рядка За звітний

період За попередній

період

1 2 3 4

Середньорічна кількість простих акцій 300

Скоригована середньорічна кількість простих акцій 310

Чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію 320

Скоригований чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію 330

Дивіденди на одну просту акцію 340

Додаток В

Коди

Дата (рік, місяць, число)

01

Підприємство за ЄДРПОУ

Територія ________________________________ за КОАТУУ

Форма власності __________________________ за КФВ

Орган державного управління ______________ за СПОДУ

Галузь __________________________________ за ЗКГНГ

Вид економічної діяльності _______________ за КВЕД

Одиниця виміру: тис. грн. Контрольна сума

Адреса ___________________________________________________

БАЛАНС

на 31 грудня 2006 р.

Форма N 1 Код за ДКУД 1801001

АКТИВ Код

рядка На початок звітного періоду На кінець звітного періоду

1 2 3 4

I. Необоротні активи

Нематеріальні активи:

залишкова вартість 010

первісна вартість 011

накопичена амортизація 012

Незавершене будівництво 020

Основні засоби:

залишкова вартість 030 979,0 2584,0

первісна вартість 031 1249,0 3156,0

знос 032 ( 270,0 ) ( 572,0 )

Довгострокові фінансові інвестиції:

які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств 040

інші фінансові інвестиції 045

Довгострокова дебіторська заборгованість 050

Відстрочені податкові активи 060 72,0 120,0

Інші необоротні активи 070 112,0 112,0

Усього за розділом I 080 1163,0 2816,0

II. Оборотні активи

Запаси:

виробничі запаси 100 580,0 844,0

тварини на вирощуванні та відгодівлі 110

незавершене виробництво 120

готова продукція 130 64,0 243,0

товари 140 40,0 32,0

Векселі одержані 150

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:

чиста реалізаційна вартість 160 1131,0 869,0

первісна вартість 161 1131,0 869,0

резерв сумнівних боргів 162 ( ) ( )

Дебіторська заборгованість за розрахунками:

з бюджетом 170

29,0

за виданими авансами 180

з нарахованих доходів 190

із внутрішніх розрахунків 200

Інша поточна дебіторська заборгованість 210 45,0 73,0

Поточні фінансові інвестиції 220

Грошові кошти та їх еквіваленти:

в національній валюті 230 51,0 29,0

в іноземній валюті 240

Інші оборотні активи 250 305,0 587,0

Усього за розділом II 260 2216,0 2706,0

III. Витрати майбутніх періодів 270 114,0 25,0

Баланс 280 3493,0 5547,0

ПАСИВ Код

рядка На початок звітного періоду На кінець звітного періоду

1 2 3 4

I. Власний капітал

Статутний капітал 300 1000,0 1000,0

Пайовий капітал 310

Додатковий вкладений капітал 320

Інший додатковий капітал 330 763,0 2201,0

Резервний капітал 340 18,0 28,0

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 350 275,0 335,0

Неоплачений капітал 360 ( 1,0 ) ( – )

Вилучений капітал 370 ( ) ( )

Усього за розділом I 380 2055,0 3564,0

II. Забезпечення наступних витрат і платежів

Забезпечення виплат персоналу 400

Інші забезпечення 410

Цільове фінансування 420

Усього за розділом II 430

III. Довгострокові зобов’язання

Довгострокові кредити банків 440

Інші довгострокові фінансові зобов’язання 450

Відстрочені податкові зобов’язання 460

Інші довгострокові зобов’язання 470

Усього за розділом III 480

IV. Поточні зобов’язання

Короткострокові кредити банків 500 475,0 490,0

Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями 510

Векселі видані 520 128,0

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 530 422,0
1081,0

Поточні зобов’язання за розрахунками:

з одержаних авансів 540

з бюджетом 550 492,0 209,0

з позабюджетних платежів 560

зі страхування 570 14,0 20,0

з оплати праці 580 32,0 45,0

з учасниками 590

із внутрішніх розрахунків 600

Інші поточні зобов’язання 610 3,0 10,0

Усього за розділом IV 620 1438,0 1983,0

V. Доходи майбутніх періодів 630

Баланс 640 3493,0 5547,0

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

PAGE

PAGE

PAGE 58

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020