.

Виробництво лікарських засобів на Україні. Заводи виробники

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
113 6378
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“Виробництво лікарських засобів на Україні.

Заводи виробники”

ПЛАН

Вступ

1. Загальні засади виробництва лікарських засобів в Україні

2. Осособливості розвитку сучасної фармацевтичної галузі України

3. Основні показники розвитку

фармацевтичної промисловості України

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

В умовах зростання фармацевтичної складової у забезпеченні здоров’я
нації об’єктивна і повна інформація про виробництво лікарських засобів
необхідна для своєчасного прийняття політичних і стратегічних рішень як
на державному, так і на регіональних рівнях.

Здійснювані у нашій державі економічні реформи мають забезпечити
інтеграцію народного господарства України у світову економіку і гідне
місце у ній за дотримання таких головних умов: в основу реформ необхідно
покласти принципи й механізм, що панують у світовій економічній
спільноті; при здійсненні перетворень потрібно врахувати особливості
попереднього розвитку й сучасного стану економіки країни.

Фармація – одна із стратегічно важливих галузей розвитку нашої держави,
що має бути в центрі уваги при розробці стратегії піднесення економіки
та підвищенні їх технологічного рівня.

Ліки – відносяться до найважливіших для суспільства товарів, які завжди
користуються попитом, оскільки людство ще не здолало хвороби, але весь
час намагається це зробити.

Здоров’я суспільства значною мірою залежить від рівня розвитку в державі
фармацевтичної промисловості. В усьому світі фармацевтичний бізнес
вважається одним із найвигідніших, найприбутковіших. У деяких країнах на
фарміндустрії базується мало не вся державна економіка. Медикаменти
випускає переважно невелика кількість розвинутих країн. Частка
найбільших продуцентів лікарських засобів, до яких відносяться США,
Японія, Франція, Німеччина, Великобританія, Італія, Швейцарія, Іспанія,
Нідерланди, перевищує 75%. Частка країн, що розвиваються, залишається
невисокою і за останні роки не перевищує 15-20%. Україна перебуває у
залежності від зарубіжних виробників лікарських субстанцій на 80%,
медпрепаратів – на 70% і не забезпечує потреб населення як самостійної
держави в лікарських засобах відповідно до рекомендацій Всесвітньої
організації охорони здоров’я (ВООЗ). За станом на 1 січня 2008 р. в
Україні зареєстровано всього 10524 лікарських засоби (у 1991 р. на
вітчизняному ринку їх було лише 2700), з них 3473 – вітчизняних і 7051 –
зарубіжних. Вітчизняні виробництва фармацевтичної промисловості
недостатньо підготовлені до інтеграції в світову економіку і потребують
великих витрат на модернізацію виробництва і перш за все з метою
створення конкурентоспроможних та імпортозамінних видів продукції.

Забезпечення населення та системи охорони здоров’я України ефективними,
нешкідливими та доступними для кожної людини лікарськими засобами (ЛЗ) є
однією з найважливіших медико-соціальних проблем і невід’ємною складовою
національної політики в галузі охорони здоров’я. Вирішення цього питання
в умовах розбудови незалежної України, поступового переходу економіки до
ринкових відносин потребує контролю з боку держави, яка повинна
гарантувати країні життєво необхідні лікарські засоби, використовуючи
для цього всі потрібні механізми, при одночасному створенні умов для
розвитку вітчизняної фармацевтичної індустрії та медичної науки. Головне
– створити такі умови інвестування ідей, розробок для промисловості, які
були б економічно сприйнятними, і такі закони, що дали б змогу
використовувати вигідне інвестування у створення вітчизняних
підприємств.

1. Загальні засади виробництва лікарських засобів в Україні

Виробництво лікарських засобів здійснюється фізичними або юридичними
особами на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому
законодавством.

Підставою для видачі ліцензії на виробництво лікарських засобів є
наявність відповідної матеріально-технічної бази, кваліфікованого
персоналу (кваліфікації в окремого громадянина в разі індивідуального
виробництва), а також умов щодо контролю за якістю лікарських засобів,
що вироблятимуться.

Загальні вимоги до матеріально-технічної бази для виробництва
лікарських засобів, для проведення виробничого контролю їх якості, а
також технологічних регламентів встановлюються Державним комітетом
України з медичної та мікробіологічної промисловості.

Для виробництва лікарських засобів можуть використовуватись діючі,
допоміжні речовини і пакувальні матеріали, дозволені до застосування
Міністерством охорони здоров’я України або уповноваженим ним органом.

Виробництво лікарських засобів здійснюється за технологічним регламентом
з додержанням вимог фармакопейних статей та інших державних стандартів,
технічних умов з урахуванням міжнародних норм щодо виробництва
лікарських засобів. У разі зміни діючої, допоміжної речовини виробник
лікарського засобу зобов’язаний здійснити реєстрацію лікарського засобу.

Маркування, що наноситься на етикетку, зовнішню та внутрішню упаковку
лікарського засобу, повинно містити такі відомості: назву лікарського
засобу; назву та адресу його виробника; реєстраційний номер; номер
серії; способи застосування; дозу діючої речовини в кожній одиниці та їх
кількість в упаковці; термін придатності; умови зберігання; запобіжні
заходи. Під час державної реєстрації(перереєстрації) можуть
затверджуватись додаткові вимоги до маркування та упаковки у зв’язку з
особливостями застосування лікарського засобу. Лікарські засоби,
призначені для клінічних досліджень, повинні мати позначення “Для
клінічних досліджень”. До кожного лікарського засобу, що реалізується,
додається інструкція про застосування лікарського засобу, яка повинна
містити: назву лікарського засобу; загальну характеристику (хімічну
назву, основні фізико-хімічні властивості, склад); відомості про
фармакологічні властивості; показання для застосування; протипоказання;
взаємодію з іншими лікарськими засобами; способи застосування та дози;
побічну дію; запобіжні заходи; форми випуску; умови та строки
зберігання; умови відпуску.

2. Осособливості розвитку

сучасної фармацевтичної галузі України

Виробництво лікарських засобів належить до найбільш пріоритетних і
соціальне значущих напрямків розвитку та структурної перебудови
економіки України. Від стану справ у цій галузі значною мірою залежать
можливості держави у підтриманні здоров’я нації та зміцненні економічної
незалежності.

Кардинальні політико-соціальні та економічні зміни, що відбулися в
колишньому СРСР на початку 90-х років, призвели не лише до погіршення
лікарського забезпечення населення України, але і прискорили справжню
кризу фармацевтичної галузі. Це сталося внаслідок порушення економічних
зв’язків з підприємствами, що розташовані переважно поза межами України;
суттєво зменшились обсяги поставок готових медикаментів і сировини для
вітчизняної фармацевтичної промисловості. Виникла гостра потреба у
збільшенні обсягів та збуту медикаментів власного виробництва.

Молода незалежна Україна отримала у спадщину фармацевтичну індустрію з
високим рівнем технічного і морального спрацювання основних фондів
фармацевтичних підприємств, відсутністю сучасної нормативної бази та
фахівців і фірм з маркетингу, консалтингу, валідації та сертифікації,
низьким рівнем галузевої науки, дефіцитом виробництва життєво важливих
лікарських засобів, відсутністю підприємств, які працюють у системі
міжнародних стандартів GMP, відсутністю гнучкої системи ціноутворення і
наукових підходів до маркетингу та реклами, недостатнім розвитком
стратегічного планування в діяльності фармацевтичних підприємств.
Застаріла, неефективна система управління виробництвом і реалізацією
ліків перетворилась на справжнє гальмо розвитку фармації.

Негативні зміни соціально-економічного характеру, дефіцит життєво
необхідних лікарських препаратів, різке підвищення цін на ліки зумовили
високий рівень захворюваності населення України на серцево-судинні,
онкологічні, венеричні хвороби, туберкульоз. Намітилась тенденція
скорочення зростання населення, коли рівень народжуваності не забезпечує
відтворення покоління.

Вирішення таких глобальних загальнодержавних проблем можливе лише за
умов економічного зростання України як держави та формування її нової
національної системи медикаментозного забезпечення населення і розвитку
фармацевтичної промисловості відповідно до вимог законів ринку.

Першими кроками незалежної України в цьому напрямку на початку 90-х pp.
стало народження національної системи закладів, покликаних
регламентувати створення, аналіз, дослідження, впровадження в медичну
практику та виробництво фармацевтичних засобів.

Були створені національні Фармакологічний та Фармакопейний комітети як
гаранти якості вітчизняних та імпортних лікарських засобів, що надходять
до фармацевтичного ринку України, Комітет з контролю за наркотиками,
Комітет з питань імунобіологічних препаратів. Державна інспекція з
контролю якості ліків, Бюро реєстрації лікарських засобів тощо.

З проголошенням незалежності України у 1991 p. значних змін зазнала
форма власності фармацевтичних підприємств та аптечних закладів.
Створено багато недержавних фармацевтичних фірм, централізоване
забезпечення ліками населення змінилось на децентралізоване шляхом
прямого постачання ліків від виробників до аптечних закладів.

Наприкінці XX ст. на фармацевтичному ринку України діє близько 200
фармацевтичних фірм. Характерною особливістю сучасного українського
фармацевтичного ринку є завезення значної кількості медикаментів
імпортного виробництва без певної системи урахування можливості
забезпечення потреб населення та лікувально-профілактичних закладів.
Сьогодні в Україні зареєстровано близько 5000 лікарських препаратів, у
тому числі 1150 вітчизняного виробництва. Насичення ринку відбувається
переважно не шляхом пропозиції нових оригінальних препаратів, а за
рахунок уже відомих засобів, які приховані за різними фірмовими назвами
і нерідко вже виготовляються вітчизняною фармацевтичною промисловістю.
Мають місце випадки, коли фактично один і той самий препарат
реєструється і постачається під різними торговельними назвами.
Наприклад, є 32 синоніми аспірину, 20 — анальгіну, 38 — парацетамолу.

Статистичні дані засвідчують, що Україна може забезпечити себе власними
медикаментами без сторонньої допомоги лише на 28 %. Решта (72 %)
належить іноземним фірмам.

Вивчення номенклатури лікарських засобів, які надходять за імпортом,
свідчить, що, незважаючи на значну насиченість українського ринку з
окремих фармакологічних груп, асортимент ліків недостатній. Зокрема, з
більш як половини зареєстрованих імпортних препаратів, що є на ринку
України, “ядерну групу” становлять препарати 5 фармакотера-певтичних
груп із ЗО затверджених Фармакологічним комітетом МОЗ України. Це засоби
для лікування інфекційних, серцево-судинних, шлунково-кишкових
захворювань, анальгетики, жарознижуючі, нестероїдні протизапальні
засоби, гормональні препарати, контрацептиви. Разом з цим в Україні у
1997 p. зареєстровано незначну кількість препаратів окремих
фармацевтичних груп: наприклад, групи імуностимуляторів – лише 6
препаратів, сорбентів – 6, лише 2 препарати — для профілактики і
лікування променевої хвороби, 2 – для лікування педикульозу, 4 – для
лікування діареї. Не зареєстровано жодного препарату для лікування
токсоплазмозу, препаратів для лікування сифілісу, малярії, епілепсії,
СНІДу, за темпами росту інфікованості на який Україна посідає перше
місце в Європі.

Отже, незважаючи на великий асортимент фармацевтичних засобів на ринку
України, населення все ж таки залишається малозабезпеченим важливими
препаратами різних лікарських форм, величезна кількість з яких є
імпортного виробництва і не викликає довіри щодо безпечного вживання.
Лікарські засоби, особливо вітчизняні, сьогодні надзвичайно дорогі, і
більшість людей не в змозі придбати їх для лікування тих чи інших
захворювань або ж підтримання здоров’я на певному рівні.

Слід зазначити, що в Україні навіть у найважчі періоди не припинялась
робота зі створення та впровадження нових лікарських засобів. Це надає
впевненості у можливості відродження і розвитку вітчизняної фармації.

За період переходу до ринкової економіки фармацевтичній промисловості
вдалось не лише зупинити падіння виробництва, але й поступово розширити
номенклатуру, обсяги випуску і реалізації лікарських засобів, довівши
конкурентоспроможність своєї продукції на ринку, де панує засилля
імпортних препаратів.

Сьогодні на фармацевтичному ринку України активно працюють вітчизняні
виробники: AT “фф “Дарниця”, AT “Київмедпрепарат”, AT “Фармак”, AT
“Борщагівський ФЗ”, AT ФФ “Здоров’я”, AT “Галич-фарм” та ін. Проте в
останні роки інтенсивно зростає обсяг імпорту препаратів іноземних фірм,
частка яких сягнула 72 % обсягу ринку.

Сучасний етап розвитку охорони здоров’я в Україні, який характеризується
зростанням виробництва лікарських засобів підприємствами різних форм з
використанням здебільшого імпортних субстанцій, а також надходженням на
вітчизняний фармацевтичний ринок великих обсягів імпортних лікарських
засобів, висуває більш високі вимоги до їх якості і потребує
удосконалення служби їх контролю.

Забезпечення належної якості лікарських засобів суттєво залежить від
правильної організації контролю, його дієвості та ефективності, а також
від рівня вимог, закладених у нормативно-технічну документацію, від
використаних методів аналізу.

В Україні вже зроблено значні кроки в цьому напрямку. Такі як створення
“Закону про лікарські засобі”, введення реєстрації ліків, ліцензування
імпортної продукції, створення лабораторій з контролю якості ліків,
стандартизації та сертифікації фармацевтичної продукції, розробка планів
впровадження стандартів належної практики виробництва.

Наказом Держкоммедбіопрому від 27.02.97 № 27 “Про створення Державної
фармакопеї України і визнання інших фармакопей” передбачено, що загальні
статті і монографії, які створюються, повинні базуватись на відповідних
статтях останніх видань фармакопей ЄС, Великобританії, США, Японії.
Провідне місце в цьому ряду відводиться Європейській фармакопеї, яка є
одним з механізмів функціонування інтегрованої системи контролю за
якістю лікарських препаратів. Сьогодні Україна має статус спостерігача в
Європейській фармакопейної комісії, шо дозволяє відповідним вітчизняним
структурам вирішувати питання гармонізації своєї нормативно-технічної
бази в галузі стандартизації лікарських засобів з вимогами ЄС.

Ще одне важливе питання, яке належить вирішити НАК України. це питання
регулярного надходження інформації, пов’язаної з контролем якості
лікарських препаратів і нормативно-технічної документації, до
контрольно-аналітичних лабораторій, НДІ, вузів.

Поряд з розвитком і удосконаленням системи контролю якості лікарських
засобів пріоритетним стратегічним завданням фармацевгичної галузі слід
вважати забезпечення якості, чому повинно сприяти впровадження системи
GMP на вітчизняних підприємствах і що врешті-решт допоможе встановити
розумний баланс між вибірковим і посерійним контролем.

Органам охорони здоров’я не можна недооцінювати значення проблеми
безпеки харчових продуктів. Уряд України розуміє важливість цієї
проблеми, про що свідчить об’єднання в межах Національного агентства
структур, які забезпечують контроль якості харчових продуктів і
лікарських засобів.

Актуальною проблемою галузі є лікувальна косметика, до якої належать
лікарські засоби, призначені для профілактики і лікування захворювань
шкіри. Лікувальна косметика законодавче повинна підпорядковуватись
вимогам Закону України “Про лікарські засоби”, проте “Положення про
реєстрацію і порядок видання дозволу на ввіз і використання закордонних
і вітчизняних засобів лікувальної косметики” ФК МОЗ України допускає ряд
невідповідностей основним положенням закону, зокрема як нормативна
документація можуть бути представлені ТУ, клінічні дослідження
проводяться вибірково, у міру потреби, яку визначає ФК. Цей факт
спричинив те, що в Україні нині відсутня нормативна база, яка
регламентує показники якості і безпеки лікувальної косметики, методи їх
досліджень, а недосконалість законодавчих актів провокує порушення
міжнародних правил торгівлі косметичними засобами, що констатувала
Комісія ЄС від 14.06.99.

Для вирішення зазначених проблем передусім необхідні:

— законодавчі документи, що адекватно гармонізують вимоги до якості та
безпеки лікарської та косметичної продукції;

— нормативні документи, які регламентують показники безпеки лікувальної
косметики і методи їх визначення;

— нормативні документи, що регламентують якість лікувальної косметики,
представлені на рівні ФС.

Важливою складовою фармації є аптечна мережа, яка безпосередньо. виконує
функції лікарського забезпечення лікувально-профілактичних закладів і
населення. Незважаючи на проблеми економічного характеру. які пов’язані
з оподаткуванням і ставленням до аптечних закладів лише як до
торговельних організацій, аптечна мережа не тільки збереглась, а її
отримала стрімкий розвиток. На сьогодні функціонує близько 12 тис.
аптек, у тому числі 53 % державних, 35,6 % колективних форм власності та
6,4 % приватних. Для порівняння: якщо до 1992 p. на одну аптеку
припадало 7,9 тис. жителів, то тепер — 4,3 тис, хоча залишаються
проблеми у сільській місцевості.

Соціально-медична функція, яку виконують аптеки, залежить від кадрового
потенціалу. В аптечній мережі працюють близько 80 тис. фахівців, у тому
числі 55,6 % зі спеціальною фармацевтичною освітою, серед яких

45 % провізорів і 55 % фармацевтів. За таких умов співвідношення між
провізорами та фармацевтами становить 1:1,2. Порівняно з періодом до
1992 p., коли це співвідношення було на рівні 1:1,3, як бачимо, існує
тенденція до зростання кількості фахівців з вищою освітою. І це не
дивно, бо вимоги до професійної діяльності працівників аптек значно
зросли і потребують більших знань і умінь, що пов’язано з розширенням
номенклатури лікарських засобів, у тому числі безрецептурного відпуску
препаратів зарубіжних виробників. Тобто вимоги до кадрового потенціалу
зростають і відповідно зростають вимоги до діяльності вузів
(факультетів) з підготовки фахівців.

Ринкові відносини, накопичення інформації у галузі фармації, розширення
зв’язків України на міжнародній арені у сфері економічної, культурної,
наукової, медичної, фармацевтичної, освітньої діяльності потребують
постійної роботи з фармацевтичними кадрами. В цьому напрямі важливе
місце відводиться системі післядипломної підготовки фахівців фармації.
Важливо, що вона у нас збереглась і на сьогодні активно розвивається.
Відповідно до указу Президента України “Про основні напрямки
реформування вищої освіти”, Закону України “Про освіту”, державної
національної програми “Освіта”, низки постанов Кабінету Міністрів
протягом останніх років визначено стратегічні завдання, напрями та шляхи
реформування післядипломної ланки освіти. Вперше створені Концепція та
Програма розвитку системи післядипломної освіти лікарів і провізорів як
складова неперервної освіти, де змінені погляди на її зміст,
реформується система діагностики рівня знань і вмінь фахівців на рівні
Міжнародних класифікаційних вимог.

Все вищезазначене вселяє впевненість в тому, що необхідний рівень
лікарського забезпечення лікувально-профілактичних закладів та населення
не тільки збережеться, а й буде зростати.

Проблема ефективного забезпечення населення України лікарськими засобами
породжує цілу низку інших проблем, які органічно випливають одна з одної
і пов’язані між собою. Це, насамперед, питання соціального характеру:
медичне страхування, ціноутворення, організація рецептур ного та
безрецептурного відпуску лікарських препаратів.

Законодавчі гарантії доступності лікарської допомоги, велика соціальна
значущість медикаментів у профілактиці та лікуванні пацієнтів (хворих)
вимагають, як свідчить світовий досвід, державного регулювання рівня
цін. Різні підходи до організації національних систем охорони здоров’я
та медичного страхування, велика різниця у розмірах податків зумовлюють
велику різницю в оптових і роздрібних цінах на одні й ті ж препарати у
різних країнах, і, як наслідок, у споживанні медикаментів. Тільки в
країнах ЄС ціни варіюють більше ніж у два рази. Тому визначення
соціальне ефективної системи ціноутворення на лікарські засоби є
міжнародною проблемою.

Реформування планового ціноутворення в Україні передбачало дію
специфічного механізму регіонального регулювання цін на лікарські засоби
та вироби медичного призначення, згідно з яким місцеві органи влади
установлюють крайній рівень торговельної націнки підприємствам оптової
та роздрібної торгівлі.

В цілому склалась позитивна тенденція зниження середнього по Україні
рівня торговельних націнок. Проте суттєвим недоліком у системі
фармацевтичного ціноутворення є значні відміни рівня торговельних
націнок по областях України, оптові і роздрібні ціни на лікарські
препарати у різних областях і навіть в одному регіоні відрізняються
більше ніж у 2-3 рази. Як правило, високі ціни і в сільській місцевості.
І це при нашій дуже низькій платоспроможності населення.

Слід визнати негативні наслідки скасування в Україні державного
регулювання цін на медикаменти у 1996 p. (постанова KM від 25.12.96 №
1548). Практика та життя примусили нас у 1997 p. повернутись до
державного регулювання щодо життєво необхідних препаратів: онкологічних,
протидіабетичних тощо (постанова KM від 15.07.97 № 747).

Сьогодні система ціноутворення на медикаменти явно неефективна, вона
повинна бути переглянута за такими напрямками:

— розробка всеохоплюючих механізмів зниження витрат у виробництві та
торгівлі;

— впровадження диференційованих націнок на лікарські засоби, які будуть
стимулювати продаж недорогих ліків, наприклад системи знищуючих націнок
(чим дорожче ліки, тим менше націнка);

— запровадження фіксованих (тарифних) націнок на життєво важливі
медикаменти;

— перехід від регіональних механізмів регулювання цін на лікарські
засоби та вироби медичного призначення до єдиного для України механізму
державного регулювання та контролю цін.

Процеси міжнародної інтеграції вимагають від нас вже у найближчій
перспективі переходу до Директив ЄС з регулювання цін на лікарські
препарати та включення їх до сфери дії системи медичного страхування,
тобто переходу до гласної та прозорої системи заходів з декларації рівня
цін та їх публікації.

Проблема організації рецептурного та безрецептурного відпуску лікарських
засобів є в Україні однією з найгостріших, тому що веде до
нераціонального використання медикаментів. Сьогодні найбільше ліків, які
належать до відпуску суворо за рецептом, можна купити в аптеці без
рецепта в порушення наказів МОЗ України (від 30.06.94 № 117, від
25.07.97 № 23. та ін.). Рецепт, виписаний лікарем, — це рідкісне явище.
Найважливіші традиції та норми (правила) призначення ліків,
взаємовідносин лікаря, провізора і пацієнта через рецепт практично
втрачені. Очевидно, багато хто з працівників охорони здоров’я забув, що
рецепт є важливим медичним та юридичним документом і порушення порядку
виписування рецептів та відпуску рецептурних форм веде не лише до
адміністративної, але й до кримінальної відповідальності.

Основна причина цієї проблеми — поширення самолікування серед населення,
яке спричиняють об’єктивні та суб’єктивні фактори, а саме:

зростання пропозицій лікарських засобів, проблеми фінансування системи
охорони здоров’я, віра в могутність ліків, поступове старіння населення
тощо.

Важливою проблемою, що також стоїть перед МОЗ України, є організація
виробництва і реалізації психотропних і наркотичних засобів.

Для підвищення ефективності медичних заходів щодо боротьби з наркоманією
в Україні та поліпшення лікарського забезпечення
лікувально-профілактичних закладів і відповідних категорій хворих
наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами створена
широка законодавчо-нормативна база, проведена певна реструктуризація
системи постачання і контролю за обігом даної групи лікарських засобів.

$

6

v

??????J?J?J?????†

?

7a7&:‚>dDJGtIjKooooooeeoooooooaeaeOIIIII

dha$

`„A

Nхотропних речовин та їх аналогів здійснюється згідно з Законом України
“Про обіг в Україні реалізації наркотичних засобів, психотропних
речовин, їх аналогів і прекурсорів”. Завдання з формування державної
політики у цій сфері покладено на Комітет з контролю за наркотиками при
Міністерстві охорони здоров’я. Функції щодо надання погоджень на
закупівлю (зокрема імпортування) та реалізацію на внутрішньому ринку
наркотичних, психотропних лікарських засобів і прекурсорів, що
застосовуються в медичній практиці, після державної реєстрації виконує
ДАК “Ліки України”.

Але соціальні та медичні заходи, що запроваджуються з метою зниження
темпів поширення наркоманії, знаходяться у протиріччі з нормальним
розвитком фармацевтичного ринку України.

Так, згідно з чинним законодавством виробництво наркотичних засобів,
психотропних речовин та їх аналогів можуть здійснювати тільки
фармацевтичні підприємства державної форми власності. Між тим переважна
частина вітчизняних виробників лікарських засобів вже акціонована і
приватизована. Таким чином, реальні постачальники вітчизняних
наркотичних і психотропних засобів, які мають матеріальний,
технологічний та кадровий потенціал, виключені з числа суб’єктів цього
сегмента ринку. Дефіцит даної групи лікарських засобів ліквідується за
рахунок зарубіжних аналогів, зареєстрованих в Україні, що є прерогативою
ДАК “Ліки України”.

Аналогічна ситуація склалась і в сфері роздрібної торгівлі, де право
реалізації наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів
надане тільки державним аптекам України.

Логічним продовженням оптимізації шляхів вирішення цієї проблеми стало
прийняття нової “Інструкції про порядок придбання сировини, що містить
наркотичні і психотропні речовини, прекурсорів, виробництва наркотичних
і психотропних засобів, здійснення їх обліку, зберігання, перевезення,
пересилання і збуту”, затвердженої наказом Комітету медичної та
мікробіологічної промисловості України від 02.04.99 № 41.

На цей час потрібні і передбачаються логічні зміни в законодавстві
України щодо обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та їх
аналогів у напрямку розширення правових меж у сфері їх виробництва та

реалізації з одночасним суворим контролем з боку держави за здійсненням
цих видів діяльності.

З метою оптимізації використання наркотичних і психотропних лікарських
засобів для медичних цілей необхідно переглянути, науково обґрунтувати
та привести у відповідність до рекомендацій ВООЗ норми споживання їх на
1000 чол. населення.

Виникає ще одна проблема, яка потребує термінового вирішення. Справа в
тому, що структура управління фармацією повинна відповідати вимогам
сьогодення. За нашого часу ми не маємо єдиного органу управління
фармацією на рівні держави. Такий центр потрібно створити, бо через
нього можна буде активізувати формування законодавчої та
підза-конодавчої бази з регулювання фармацевтичної діяльності, створення
рівних умов для підприємств різних форм власності, координації
діяльності обласних управлінських структур і, взагалі, для реалізації
державної політики стосовно фармацевтичної галузі та ін.

Таким становищем скористались комерційні структури і проникли до сфери
фармацевтичної діяльності, переслідуючи, як правило, єдину мету —
отримання прибутку за рахунок реалізації ліків. За таких умов виконання
держзамовлення на пільгове лікарське забезпечення населення в умовах
епідемій та непередбачених ситуацій, поточне гарантоване лікарське
забезпечення, в тому числі дорогими розчинами для ін’єкцій, очними
краплями, покладається тільки на аптечні заклади, і тим самим
підвищуються їх облікові витрати. Створились умови не на користь сильної
та високопрофесійної аптечної мережі. А якщо врахувати величезні витрати
на експлуатаційне утримання аптек (теплопостачання, електроенергію,
охорону об’єктів, водопостачання, телефонний зв’язок, оренду приміщень),
то стає зрозумілим, що фінансовий стан аптечних установ незадовільний.
Потрібно правильно, без хибних підходів, визначитись з аптечною мережею,
провести науковий аналіз діяльності аптечної мережі кожного регіону з
метою виявлення економічного стану, використання матеріально-технічної
бази, перспектив розвитку. Це дозволить визначитись у кількості та
розташуванні аптечних установ. Ось цим повинен займатись державний орган
управління фармацією. До його функцій повинні бути віднесені координація
діяльності фармацевтичної галузі в цілому, створення відповідних
комплексних програм, формування економічної політики в галузі фармації,
включаючи ціноутворення на ліки, залучення додаткових джерел та ін.

Створено Державну акціонерну компанію “Ліки України”, яка нарощує темпи
діяльності з лікарського забезпечення закладів охорони здоров’я та
населення, в тому числі визначеними Переліком ліками, як того вимагає
постанова Кабінету Міністрів від 07.07.97 № 707.

Фармація України будується за зразком прогресивного фармацевтичного
світу. Замість фармацевтичного товариства відродилась нова

структура — Фармацевтична асоціація України, яка має стати суттєвою
підмогою в розвитку фармації в нашій державі.

Для ефективного управління галуззю (планування, оцінка й аудит)
недостатньо використовується фармацевтична інформація. Одним із шляхів
вирішення цієї проблеми є автоматизація збору, аналітико-синтетична 18
обробка фармацевтичної та медичної інформації та створення єдиного
інформаційного поля в масштабах України.

Основна мета створення інформаційного поля — забезпечення спеціалістів
медицини і фармації офіційною та фаховою аналітичною інформацією, що
постійно й оперативно оновлюється та необхідна для роботи як державних,
так і приватних підприємств, які діють на фармацевтичному ринку України;
для підвищення рівня надання медичної допомоги населенню, а також для
інформаційної підтримки наукових кадрів.

Для створення і впровадження національної системи фахової інформації
необхідно створювати сприятливі умови, що полягають у розвитку
регіональних центрів інформації про лікарські засоби, створенні єдиної
інформаційно-довідкової системи, а також насиченні фармацевтичних
підприємств усіх рівнів персональною обчислювальною технікою.

Успішний розвиток фармацевтичної галузі в умовах ринкової економіки
визначається якістю обслуговування населення та гнучкою ціновою
політикою. Для вирішення таких питань, як визначення співвідношення
потреби в лікарських препаратах, необхідні автоматизація та
комп’ютеризація діяльності всіх фармацевтичних підприємств, а також
поєднання за допомогою локальних мереж в єдину систему комп’ютеризованих
робочих місць фахівців усередині кожного підприємства. Це дозволить
підвищити рівень професіоналізму працівників фармації, а галузі вийти на
новий сучасний рівень розвитку.

Основними завданнями створення більш широкого інформаційного поля є:

— створення єдиної універсальної інформаційно-довідкової системи та
інформаційного банку даних в Україні, які могли б об’єднати всіх, хто
працює у фармацевтичній галузі. Ця система повинна мати мінімум два
розділи: довідково-інформаційний та інформаційно-аналітичний;

— створення та обслуговування комп’ютерних комплексних систем і мереж, а
також надання навчально-консультаційних, експертних і маркетингових
послуг;

— впровадження в роботу фармацевтичних і медичних закладів перспективних
інформаційних технологій;

— проведення інформатизації медичної та фармацевтичної сфер;

— здійснення пошуку і аналізу інформації про лікарські засоби з
використанням різноманітних типів літературних джерел та електронних баз
даних.

Таким чином, настав час, щоб фармація заявила про себе на всіх рівнях і
відстоювала свої інтереси. Важливо, щоб усі зрозуміли, що ліки — зброя
лікаря, без якої 90 % усіх заходів в охороні здоров’я виконати
неможливо. Тому фармацевтичні заклади — це не підприємства торгівлі. Їх
призначення в іншому — у виконанні, в першу чергу, соціально-медичних
функцій.

З гордістю можна сказати, що Україна має життєздатну фармацевтичну
галузь, розвинений фармацевтичний ринок, прогресивну структуру в особі
Національного агентства з контролю за якістю та безпекою продуктів
харчування лікарських засобів і виробів медичного призначення. Все це
надає впевненості у майбутньому фармації України.

3. Основні показники розвитку

фармацевтичної промисловості України

Фармацевтична сфера в Україні на сьогоднішній день – це сформована
структура, яка має всі складові, необхідні для її самореалізації.

Ядром фармацевтичної сфери є вітчизняне виробництво лікарських засобів,
що динамічно розвивається. Питома вага медико-біологічного виробничого
комплексу в загальних обсягах промислового виробництва України на
початку 2008 року становила 0,9%. На сьогодні цей показник перевищує
1,1%.

Фармацевтична промисловість України – це 160 суб’єктів підприємницької
діяльності, що мають ліцензії на виробництво лікарських засобів.

За формою власності виробники лікарських засобів в Україні поділені на
державні – 29 (18%), колективні – 123 (77%) і приватні – 8 (5%).

Двадцять два виробники виготовляють 85% від загального обсягу
вітчизняної продукції і основний асортимент вітчизняних ліків, займають
провідне місце в політиці технічного переозброєння, розробки і
впровадження у виробництво нових препаратів.

У ряду основних виробників лікарських засобів в Україні – ЗАТ
«Фармацевтична фірма «Дарниця» (14,9% загального обсягу вітчизняного
виробництва в грошовому вираженні), АТ «Київмедпрепарат» (14,4%), АТ «ФФ
«Здоров’я» (12,9%), АТ «Фармак» (11%), АТ «Борщагівський ХФЗ» (7,6%),
АТЗТ «Індар» (5,4%), ДП «Біостимулятор» (4,9%), АТ «Галичфарм» (3,9%),
АТ «Київський вітамінний завод» (3,5%), Дослідний завод ДНЦЛЗ (3,3%).

Серед традиційних виробників лікарських засобів є підприємства, що
виробляють наркотичні лікарські засоби у формі розчинів для ін’єкцій
(ДФП «Здоров’я народу», м. Харків) та психотропні препарати (ДП
«Біостимулятор», м. Одеса). Відповідно до прийнятого у 1999 році Закону
України «Про внесення змін до Закону України «Про обіг в Україні
наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» та
з виходом ліцензійних умов коло виробників психотропних препаратів
розшириться (ЗАТ «ФФ «Дарниця», ВАТ «Фармак», ВАТ «Галичфарм», ВАТ «ФФ
«Здоров’я»).

Традиційну номенклатуру медикаментів (водні та водно-спиртові розчини,
краплі, настоянки, мазі) виробляють фармацевтичні фабрики. За основними
критеріями (зростання рівня технології виробництва, забезпечення його
нормативно-аналітичною та технологічною документацією) провідними є
Тернопільська, Артемівська та Київська фармацевтичні фабрики. За роки
незалежності на ринок виробників лікарських засобів вийшли нові
підприємства з високим рівнем технологічного та технічного забезпечення.
Серед них: ЗАТ «Індар», ВАТ «Стиролфарм» концерну «Стирол», Концерн
«Грамед», СП «Сперко Україна», АТ «Лекхім Харків» та інші, а також
виробники оригінальних препаратів на основі лікарської рослинної
сировини, продуктів бджільництва, гомеопатичних препаратів (ТОВ «ЕЙМ»,
ТОВ «Апітек», ТОВ «Арніка») і такі, що здійснюють синтез нових для
України хімічних субстанцій (СП «Інтерхім», НДІ «Хімтехнологія», НВФ
«Мікрохім») та фасування продукції з in bulk (ТОВ «У-Фарма», ТОВ
«Відродження ЛТД»).

Фармацевтична промисловість України сьогодні володіє достатніми
проектними потужностями випуску лікарських засобів, оновлює технології
виробництва, створює наукові центри з розробки та впровадження нових
лікарських засобів. Такі центри вже діють на базі НВЦ «Борщагівський
ХФЗ», СП «Інтерхім», ВАТ «Фармак», ВАТ «Стиролфарм». І це тільки початок
стратегічних змін у системі розробки та впровадження нових лікарських
засобів.

Продуктивність праці на фармацевтичних підприємствах у 2000 році зросла
на 32,9% порівняно з 1999 роком. За 10 місяців 2001 року цей показник
збільшився ще на 16,8%. За 11 місяців 2001 року обсяг фармацевтичного
виробництва досяг 1,56 млрд. грн., що у фактичних цінах в 1,2 рази
більше, ніж за відповідний період 2000 року; обсяги виробництва на
медичних підприємствах, порівняно з відповідним періодом 2000 року,
збільшились на 17,2%, у тому числі на фармацевтичних підприємствах – на
15,5%. Приріст обсягів виробництва промислової продукції України за
аналогічний період становить 15,4%.

При збереженні вищезазначених темпів розвитку до кінця поточного року
обсяги виробництва продукції медичної промисловості у порівняльних цінах
можуть досягти 1,6 млрд. грн., а фармацевтичного виробництва – 1,4 млрд.
гривень.

За 1998-2008 роки на вітчизняних підприємствах за їх власні кошти
впроваджено 291 лікарський препарат. До кінця року заплановано
впровадити у виробництво ще 19 препаратів.

Стосовно повноти асортименту ліків вітчизняного виробництва, то тут
провідні позиції займають ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця», ВАТ
«Фармацевтична фірма «Здоров’я», ВАТ «Фармак», ЗАТ НВЦ «Борщагівський
ХФЗ», АТ «Галичфарм», АТ «Київмедпрепарат», ДП «Дослідний завод ДНЦЛЗ»,
ДАК «Укрмедпром».

Номенклатура вітчизняних лікарських засобів охоплює 22
фармакотерапевтичні групи. А випуск препаратів у різних формах дає
можливість коригувати лікувальний процес з урахуванням фізіологічних
особливостей пацієнта. Сьогодні наявність на ринку України понад 40 форм
випуску лікарських засобів дає можливість вибору як лікарям, так і
споживачам.

Структура виробництва готових лікарських засобів включає майже всі
лікарські форми, які має світова фармацевтична промисловість.

Збільшується кількість виробництв лікарських форм, що є традиційними для
вітчизняної промисловості, а також освоюються нові.

Серед 257 зареєстрованих в Україні імунобіологічних препаратів 109 –
вітчизняного виробництва. Обсяг виробництва всієї української
фармацевтичної галузі у 2008 році становив 260 млн. дол. Для
порівняння – річний обсяг виробництва лікарських засобів фірми «Гедеон
Ріхтер» (Угорщина) становить 250 млн. дол. США, «ІСN» (Росія) – 175 млн.
доларів США.

Обсяг внутрішнього ринку фармацевтичної продукції у 2001 році досяг 3,5
млрд. грн., виробів медичного призначення – 3,7 млрд. гривень.

Співвідношення ліків іноземного та вітчизняного виробництва на
внутрішньому ринку у вартісному вираженні склалося на рівні 54/46 %.

Серед зарубіжних лікарських засобів превалюють препарати, що походять з
Німеччини, Індії, Польщі, Франції, Угорщини, Швейцарії, Словенії,
Великої Британії, Італії, Чехії, США, Австрії, Бельгії. За
січень-вересень 2001 року обсяг імпорту в Україну фармацевтичних
продуктів становив

221,9 млн. дол. США і перевищив аналогічний показник 2007 року на 45%.
Імпортних лікарських засобів завезено в Україну за 5 місяців 2009 року в
обсязі 45,7 млн. дол. США, що на 44% більше порівняно з відповідним
періодом 2008 року.

Обсяг експорту фармацевтичних продуктів з України за цей період становив
35,31 млн. дол. США і перевищив аналогічний показник 2008 року на 24,5%.
Обсяг експорту лікарських засобів вітчизняного виробництва за 5 місяців
2009 року становив 32,2 млн. дол. США, що на 23% більше порівняно з
відповідним періодом 2008 року.

За останні два роки індекс споживчих цін на медикаменти утримується на
рівні, нижчому від загальнодержавного. Виконання національних цільових
медичних програм та збільшення їх фінансування за рахунок коштів
Державного бюджету в 2008 році дали змогу підвищити загальний рівень
забезпечення хворих на інсулінозалежний цукровий діабет препаратами
інсулінів – з 34% від загальної потреби у 2007 році до 59% у 2008 році.
За прогнозними показниками на 2009 рік, забезпеченість інсулінами може
досягти 90%. Крім того, забезпеченість хворих протитуберкульозними
препаратами на сьогодні вже досягла 100%.

На рівні місцевих бюджетів плануються обсяги видатків на лікарські
засоби, значно менші за існуючі потреби. При цьому фактичне фінансування
не досягає 100%. Наприклад, на 2009 рік заплановано коштів на рівні
регіонів для придбання протитуберкульозних препаратів на 24% від
існуючої потреби, онкологічних препаратів – на 9% та інсулінів – лише на
43%.

Сьогодні Україна імпортує фармацевтичної продукції майже в 2,3 рази
більше, ніж випускає. Імпорт перевищує експорт у 16 разів. Активна
динаміка зростання імпорту спостерігається як у сировинних сегментах,
так і в поставках фармацевтичної продукції. Імпортні поставки визначають
сьогодні в основному і тенденції внутрішнього споживання та ринку
фармацевтичної продукції в Україні. Сьогодні імпортна складова
внутрішнього фармацевтичного ринку у вартісному вимірі більше ніж у 2
раза перевищує обсяги вітчизняної продукції, яка споживається на
внутрішньому ринку. Частка експорту в зовнішньоторговельному обігу
становить 8,2%, імпорту у внутрішньому споживанні – 68,2% і має
тенденцію до збільшення, що робить імпортні поставки та митно-тарифне
регулювання зовнішньоторговельними потоками впливовим чинником
функціонування галузі та формування обсягів зовнішнього продажу її
продукції. За останні п’ять років експортні поставки фармацевтичної
продукції виросли в 1,5 разів, імпортна складова у внутрішньому
споживанні – в 2,8, загальне від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі – в 3,1
рази.

За обсягами виробництва протягом 2008 року найкращі показники було
досягнуто підприємствами, перелік яких наведено у табл. 1.

Таблиця 1. Топ 20 українських виробників фармацевтичної продукції.

  Найменування Обсяг виробництва продукції

за 2008 р. тис. грн.

1 ЗАТ “Фармацевтична фірма “Дарниця” 303791

2 ВАТ “Фармак” 258201

3 ВАТ “Київмедпрепарат” 245937,4

4 ЗАТ НВЦ “Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод”,
науково-виробничий центр 215400

5 ТОВ “Фармацевтична компанія “Здоров’я” 155941,8

6 ЗАТ “Індар” по виробництву інсуліну 92429,40

7 АТ Відкритого типу “Галичфарм” – Акціонерне товариство 85300

8 ЗАТ “Київський вітамінний завод” 70787

9 ОВХФП “Біостимулятор” у формі ТОВ 58933,5

10 ВАТ “Концерн Стирол” 37976,4

11 ЗАТ “Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та
лікарських препаратів “Біолік” 33404,9

12 “ДЗ ДНЦЛЗ”- Дочірнє підприємство “Укрмедпром” 31688,2

13 ЗАТ “Ліктрави” 31536

14 Спільне українсько-іспанське підприємство у формі ТОВ “Сперко
Україна” 30854,77

15 ВАТ “Луганський ХФЗ” 29106,3

16 ЗАТ “Технолог” 24410

17 ВАТ “Вітаміни” 24159,8

18 ВАТ “Тернопільська фармацевтична фабрика” 23916,7

19 ВАТ “Монфарм” 22888

20 ХДФП “ЗДОРОВ’Я НАРОДУ” ДАК “Укрмедпром” -Харківське державне
фармацевтичне підприємство 20307,6

  Всього 1796969,77

Варто відзначити, що за обсягами виробництва лікарських засобів, перша
20-ка українських виробників виробляє понад 80% фармацевтичної продукції
України.

Дані щодо обсягів реалізації фармацевтичної продукції найкращими
вітчизняними та іноземними виробниками (Топ-20) у грошовому та
кількісному вираженні, за інформацією ТОВ «Моріон» (щотижневик
«Аптека»»).

Таблиця 2. Топ-20 вітчизняних виробників у грошовому вираженні

  Виробник Млн. грн. Млн упаковок

1 Дарниця ЗАТ (Україна, Київ) 184,29 165,80

2 Фармак ВАТ (Україна, Київ) 129,12 69,94

3 Здоров’я ТОВ ФК (Україна, Харків) 124,12 55,11

4 Київмедпрепарат ЗАТ (Україна, Київ) 120,33 39,46

5 Борщагівський ХФЗ ЗАТ НВЦ (Україна, Київ) 118,84 55,52

6 Галичфарм АТВТ (Україна, Львів) 48,08 25,91

7 Київський вітамінний завод ЗАТ (Україна, Київ) 42,45 25,10

8 Концерн Стирол ВАТ (Україна, Горлівка) 42,21 24,76

9 Сперко УкраЇна СП ТОВ (Україна, Вінниці) 32,43 3,29

10 Біофарма ЗАО (Україна, Київ) 29,97 4,41

11 Ліктрави ЗАО (Україна, Житомир) 25,63 15,85

12 Вітамины ВАТ (Україна, Умань) 24,58 12,41

13 ДЗ ДНЦЛЗ ДП (Україна, Харків) 23,37 11,33

14 Луганська ФФ КП (Україна, Луганськ) 18,83 11,68

15 Тернопільська ФФ ОАО (Україна, Тернопіль) 18,69 19,42

16 Червона Зірка ТОВ (Україна, Харків) 18,18 15,05

17 Лубнифарм ВАТ (Україна, Лубни) 17,47 16,42

18 Фітофарм ВАТ (Україна, Артемівськ) 16,85 9,00

19 Стома АТ (Україна, Харків) 16,75 11,26

20 Монфарм (Україна, Монастирище) 15,85 10,51

  Всього 1 068,06 602,24

Таблиця 3. Топ-20 вітчизняних виробників у натуральному вираженні

  Виробник Млн. упаковок Млн грн.

1 Дарниця ЗАТ (Україна, Київ) 165,80 184,29

2 Фармак ОАО (Україна, Київ) 69,94 129,12

3 Борщагівський ХФЗ ЗАТ НВЦ (Україна, Київ) 55,52 118,84

4 Здоров’я ТОВ ФК (Україна, Харків) 55,11 124,12

5 Київмедпрепарат ЗАТ (Україна, Київ) 39,46 120,33

6 Галичфарм АТВТ (Україна, Львів) 25,91 48,08

7 Київський вітамінний завод ЗАТ (Україна, Київ) 25,10 42,45

8 Концерн Стирол ВАТ (Україна, Горлівка) 24,76 42,21

9 Тернопільська ФФ ВАТ (Україна, Тернопіль) 19,42 18,69

10 Лубнифарм ВАТ (Україна, Лубни) 16,42 17,47

11 Ліктрави ЗАО (Україна, Житомир) 15,85 25,63

12 Червона Зірка ТОВ (Україна, Харків) 15,05 18,18

13 Вітамины ВАТ (Україна, Умань) 12,41 24,58

14 Луганський ХФЗ ВАТ (Украина, Луганск) 11,91 9,66

15 Луганська ФФ КП (Україна, Луганськ) 11,68 18,83

16 ДЗ ДНЦЛЗ ДП (Україна, Харків) 11,33 23,37

17 Стома АТ (Україна, Харків) 11,26 16,75

18 Монфарм (Україна, Монастирище) 10,51 15,85

19 Фітофарм ВАТ (Україна, Артемівськ) 9,00 16,85

20 Натуропрепарат ДП (Україна, Київ) 7,36 8,16

  Всього

1 023,48

Висновки

Отже, аналіз фармацевтичного виробництва в Україні дає підстави
охарактеризувати його як такий, що потребує подальшого розвитку,
залучення інвестицій, реструктуризації та диверсифікації структури
експорту за рахунок збільшення в ньому частки наукоємної,
високотехнологічної продукції, що відповідає міжнародним стандартам GMP
(належна виробнича практика) та ISO-9001-2000 і ISO—14001, яких
дотримаються найвідоміші світові лідери фармацевтичної індустрії. Це
можливо за умов формування і реалізації виваженої державної політики у
сфері інвестиційного режиму, створення законодавчих і адміністративних
засад регулювання цього ринку, підвищення рівня організаційного
менеджменту в компаніях, що працюють на ньому, вжиття відповідних
заходів на законодавчому та виконавчих рівнях, які сприяли б реальному
прискоренню вирішення науково-технічних проблем, удосконаленню
нормативно-правової бази щодо покращення організаційних засад
регулювання обігу лікарських засобів з урахуванням законодавства
Європейського співтовариства, порядку державної реєстрації лікарських
засобів, підвищення державного управління у цій сфері, оптимізації
системи підготовки кадрів з урахуванням необхідності запровадження
правил GMP (Cool Manufacturing Practice for Medicinal Products). При
цьому треба широко використати інновації, які накопичені у державі,
створити механізм інноваційної активності підприємств і фінансування цих
проектів, забезпечити нерозривність науково-технічних та інноваційних
процесів.

Основні напрями технічної політики розвитку фармацевтичного виробництва
України повинні включати:

• технічне переозброєння на основі європейських стандартів;

• упровадження системи управління, в основі якої лежать принципи GMP
ЄС, міжнародні стандарти ISO та Європейська модель ділової досконалості;

• удосконалення нормативно-правової бази, яка сприяє створенню та
забезпеченню запроваджень нововведень.

Стратегічними напрямами розвитку фармацевтичного виробництва як у
найближчі роки, так і на довгострокову перспективу повинні стати:
оптимізація його структури на основі здійснення її перебудови,
реалізація інноваційної моделі економічного зростання, прискорений
розвиток високотехнологічних конкурентоспроможних виробництв, підвищення
рівня якісних параметрів розвитку виробництва.

Виходячи з основних напрямів науково-технічного прогресу в
фармацевтичній промисловості, можна зробити такий висновок: розвиток
нових технологій вимагає концентрації зусиль як на державному, так і
регіональному рівнях шляхом утворення інтегрованих науково-виробничих
комплексів.

Список використаної літератури

Бенюх Н. Історія фармації Галичини. – К., 1999.

Верхратський С.А. Історія медицини.- К., 2001.

Гаевий М.Д. Фармакологія. – К., 2002.

Дані ДП “Державного фармакологічного центру МОЗ України”

Державний комітет статистики

Западнюк В.Г, М.О.Гарбарець. Фармакологія з рецептурою. – К., 2003.

Організація і економіка фармацевтичної справи / І.М.Гунський. – К.,
2000.

Скакун М.П., К.А.Посохова. Основи фармакології з рецептурою. – К., 2004.

Словник-довідник фармацевта. – К., 2006.

Яценко В.М. Виробництво лікарських препаратів: проблеми та досягнення. –
К., 2005.

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

PAGE

PAGE 30

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020