.

Музичні товари (товарознавство)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
219 10412
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

з дисципліни “Товарознавство”

на тему:

“Музичні товари”

ПЛАН

1. Класифікація музичних інструментів

2. Духові музичні інструменти

3. Характеристика струнних музичних інструментів

4. Ударні музичні інструменти

5. Електромузичні інструменти

6. Маркування та правила зберігання музичних товарів

7. Виробники музичного обладнання

Список використаної літератури

1. Класифікація музичних інструментів

Музичні інструменти класифікують: за конструкцією, видом джерела звуку,
способом вилучення звуків, діапазоном і тембровим забарвленням і т. ін.
За видом джерела звуку їх поділяють на 5 основних груп: струнні,
язичкові, духові, ударні, електромузичні. Усередині груп виділяються
підгрупи за способом видобування звуку.

Струнні: джерело звуку – натягнута струна. До них відносяться щіткові:
балалайка (3-х, 4-х, 6-струнні; прима, секунда, альт, бас, контрабас);
гітара (6-ти, 7-ми, 12-струнні); мандоліни (овальні, напівовальні,
плоскі); домри (пікколо, прима, альт, тенор, бас та ін.) З домр і
балалайок складають оркестри народних інструментів.

Смичкові інструменти – звук видобувається від тертя смичка і струни. Усі
смичкові інструменти мають по 4 струни і своєрідну форму корпуса. До них
відносяться: скрипка, альт, віолончель, контрабас.

Ударно-клавішні – звук видобувається коливаннями струн, спричиненим
ударом пальців музиканта по клавішах механізму. До них відносяться:
рояль і піаніно. Завдяки багатству звуків від голосних (югіе – сильно)
до тихих (ріапо -тихо) рояль і піаніно одержали загальну назву
фортепіано.

Язичкові інструменти – звук утворюється від коливань пружних сталевих
язичків під дією потоку повітря, що нагнітається міхом. До них
відносяться: гармонії, баяни, акордеони.

Духові музичні інструменти – джерелом звучання в них є стовп повітря, що
коливається в каналі інструмента. Духові інструменти залежно від способу
видобування звуку і конструктивних особливостей поділяють на амбушюрні:
корнет, труба, альт, тенор, баритон, бас, валторна і цуг-тромбон;
лінгвальні (язичкові): кларнет, саксофон, гобой, англійський ріжок,
фагот; лабіальні – джерелом звуку в них є струмінь повітря, що
продувається під кутом до бічного отвору – лабиуму: флейти.

Ударні музичні інструменти – перетинчасті: барабани, бубни, литаври;
пластинчасті: металофони, ксилофони; самозвучні: оркестрові тарілки,
трикутники, кастаньєти та ін.  

Електромузичні інструменти – звук у них утворюється за участю
електронних чи електроакустичних приладів. Вони представлені трьома
групами: електронні, адаптерні та електропневматичні.

2. Духові музичні інструменти

Духові? музи?чні інструме?нти — музичні інструменти, що являють собою
різні за розмірами та матеріалом трубки, в яких внаслідок коливання
стовпа повітря, що міститься в них усередині, утворюється звук.

Характер звука духових музичних інструментів залежить від форми та
обсягу повітря в них, способу видобування – вдування повітря в канал
інструмента, механізму виникнення коливань та матеріалу, з якого
виготовлено резонатор. Зміна частоти коливань, а відповідно і висоти
звуку інструменту досягається музикантами у два способи:

збільшуючи або зменшуючи обсяг звучного стовпа повітря за допомогою
спеціальних пристосувань – клапанів, вентилів, пістонів, куліси, якими
музикант керує пальцями;

більш сильним вдуванням розсікаючи стовп повітря розсікається на дві,
три, чотири й т.д. частини, внаслідок чого починає звучати не основний
тон, а який-небудь із його верхніх гармонічних складових.

Духові інструменти діляться на дерев’яні й мідні. Ця класифікація
історично зумовлена матеріалами, що використовувались для виготовлення
інструментів, однак у наш час відображає спосіб звуковидобування,
застосовуваний на них. Так, флейта, що відноситься до дерев’яним
духових, може бути виготовлена з металу або навіть скла, деякі моделі
гобоя або кларнета виконані із пластику й інших матеріалів, саксофон
завжди виготовляється з металу, але також уважається дерев’яним
інструментом. Інструменти, що називаються мідними, роблять не тільки з
міді, але також з латуні, срібла й інших металів.

Існують також клавішні інструменти, де повітря приводиться у коливальних
рух за допомогою спеціальних міхів або механічних пристроїв – це такі
інструменти, як орган, акордеон та інші, однак ці інструменти як правило
не розглядають як духові, а відносять до пневматичних інструментів.

Дерев’яними називаються духові інструменти, принцип гри на які
ґрунтується на вкороченні звучного стовпа повітря шляхом відкривання
отворів, розташованих на корпусі інструмента на певній відстані один від
одного.

На ранніх етапах свого розвитку ці інструменти виготовлялися винятково з
дерева, звідки історично й одержали своє найменування. Деякі сучасні
інструменти такого типу (наприклад, флейта) майже не виготовляються з
дерева, для виготовлення інших дерево застосовується поряд з іншими
матеріалами.

Мідними називаються духові інструменти, принцип гри на які полягає в
одержанні звуків гармонічного ряду шляхом зміни сили потоку повітря, що
вдмувається в інструмент, або особливим положенням губ виконавця. Раніше
звукоряд цих інструментів був натуральним, пізніше, з винаходом у 1830-і
роки вентильного механізму мідним інструментам став доступний
хроматичний звукоряд. На тромбоні хроматичних звукоряд забезпечується
завдяки особливій висувній трубці – кулісі.

Як правило, ці інструменти виготовляються з металу (латуні, міді, рідше
срібла), хоча деякі з інструментів епохи Середньовіччя й барокко з
подібним способом звуковидобування (наприклад, серпент) були виконані з
дерева.

В сучасній практиці мідні духові використовують як в симфонічних та
духових оркестрах, так і як сольні інструменти. Духові інструменти
поширені також і в народній музиці – це свиріль, сопілка, зурна, най та
інші

3. Характеристика стру?нних музичних інструментів

Стру?нні музичні інструменти – музичні інструменти, джерелом звуку яких
є вібруюча струна. Звук струни підсилюється корпусом інструменту, який
виготовляють як правило з деревини. В класифікації Е.М. фон Хорнбостела
i К. Закса струнні інструменти називаються хордофонами.

Струнні інструменти поділяються на:

щипко?ві – струна вщипується пальцем або спеціальним приладом. До
щипкових відносяться: арфа, клавесин, лютня, бандура, торбан, балалайка
та ін.

смичко?ві – звук видобувається за допомогою смичку? (скрипка, альт,
віолончель, контрабас, колесна ліра)

уда?рні – по струні вдаряють паличками (цимбали, гуслі) або молоточками
(фортепіано).

Струнні інструменти належать до найстародавніших музичних інструментів.
Найстаріший відомий взірець прадавніх струнних знайдено у французьких
печерах, де був намальований чоловік, який грає на інструменті з однією
струною за допомогою смичка. Перші відповідники сучасних щипкових
інструментів виникли на Близькому Сході ще в 3 тисячолітті до н.е.,
звідки поширились в Європу.

4. Ударні музичні інструменти

Уда?рні музи?чні інструме?нти – музичні інструменти, звук на яких
видобувається ударом (руками, паличками, молоточками і т.д.) по
звучащому тілу. Найчисенльніше і найстародавніше сімейство серед усіх
музичних інструментів. Іноді ударні музичні інструменти називають словом
перку?сія (від англ. percussion).

Музикант, що грає на ударних інструментах називається уда?рником або
перкусіоні?стом, в рок- та джазових групах – також бараба?нщиком.

В залежності від джерела звуку ударні інструменти можуть бути:

ідіофонами – джерело звуку – корпус інструменту. Ідіофонами є дзвони
оркестрові, ксилофон, трикутник, тарілки, кастаньєти, гонги та ін.

мембранофонами – джерело звуку – натягнута шкіра, “мембрана”. До
мембранофонів належать барабани, литаври, том-томи та ін.

В залежності від властивостей звуку розрізняють:

Інструменти з невизначеною висотою звучання – трикутник, тарілки,
кастаньєти, барабани, том-томи та інші.

Інструменти з визначеною висотою звуку – ксилофон, вібрафон, маримба,
дзвіночки, дзвони оркестрові, литаври та інші.

Ймовірно першим барабаном був порожній стовбур дерева, на який натягали
шкіру рептилій або риб. Пізніше стали використатися шкіри тварин, убитих
на полюванні, з’явилися перші ціпки. Для прикріплення шкіри до корпуса
застосовувалося кілька різних методів: цвяхи, клей, заклепки, шнур
навколо корпуса й т.п.

Прообраз малого барабана швидше за все прийшов в Іспанію від арабів і
спочатку був сугубо фольклорним інструментом. Спочатку звук з барабана
видобували руками, а пізніше стали використати ціпки округлої форми.
Настроювання барабана здійснювалося шляхом стягування мембран жилами,
мотузками й пізніше за допомогою металевих натяжних кріплень, які
натягали або послабляли мембрани, і завдяки цьому звук барабана змінював
свій тон. У різні часи й у різних народів були зовсім не схожі один на
одного інструменти. Біля 14-го століття він починає використатися у
військах. Тоді ж з’являються жильні струни, натягнуті уздовж поверхні
нижньої шкіри. Старший брат малого барабана – теноровий барабан – також
використався в армії як зі струнами, так і без.

Великий барабан і тарілки потрапили в Європу з Туреччини з військами
Оттоманської імперії у 18-му столітті. Довгий час інструмент яничарів
іменувався європейцями турецьким барабаном. Перші ноти для барабана
датовані 16-м століттям.

В 17-18 столітті ударні інструменти поступово потрапляють до складу
симфонічних оркестрів. В 19 столітті в симфонічний оркестр входять
литаври, трикутник, тарілки, малий барабани та великий барабани, а також
ксилофон та оркестрові дзвони. В 20 столітті набір оркестрових ударних
інструментів значно розширюється.

8

|

?

?

???о виконання так, щоб один виконавець міг грати відразу на двох
інструментах. У той же час вони розвивали новий стиль гри, що базувався
на колективній імпровізації, що пізніше стане основою джазу. З винаходом
хай-хету в середині 1920-х років ударна установка набуває схожого на
сучасний вигляд. Характерною для останніх десятеліть є тенденція до
залучення в музичну культуру найрізноманітніших ударних інструментів
різних національних культур.

5. Електромузичні інструменти

Електромузи?чні інструме?нти (електрофони) — група музичних
інструментів, в яких звук видобувається за допомогою електричних
коливань.

В залежності від способу формування цих коливань розрізняють:

Електричні інструменти (електромеханічні) — в яких акустичні коливання
(напр. струни) підсилюються і обробляються за допомогою електронної
апаратури.

Електронні інструменти — у яких коливання електричного струму
здійснюється виключно електрогенераторами.

В загальному випадку електромузичний інструмент складається з наступних
елементів:

Генератор електричних коливань (OSC)

Пристрої, що дозволяють грати на інструменті, наприклад клавіатура

Пристрої, що дозволяють корегувати тембр звуку

Підсилювач, що підсилює електричні коливання

Гучномовець, що перетворює електричні коливання в акустичні.

Найпершим електромузичним (електромеханічним) інструментом вважається
Музичний телеграф, сконструйований в 1876 році американським
телеграфістом Еліша Греєм.

Першим цілковито електромузичним інструментом став телармоніум,
запатентований Таддеусом Кахіллом в 1897 і сконструйований в 1906.
апарат важив 200 тонн, мав довжину близько 19 метрів, містив
145 спеціальних електрогенераторів. Інструмент проіснував до 1916.
Записів не зберіглося.

В 1920 російський винахідник Лев Термен сконструйовав Терменвокс.
Головною частиною терменвокса є два високочастотних коливних контури,
настроєні на спільну частоту. Електричні коливання звукових частот
створюються генератором на електронних лампах, сигнал пропускається
через підсилювач і перетворюється гучномовцем в звук. Висота і гучність
звуку залежала від магнітного поля навколо антен.

В 1928 Л. Термен сконструював другий відомий інструмент — Хвилі Мартено,
який мав клавіатуру та кілька допоміжних контролерів. Цей інструмент
використовувався О. Мессіаном в симфонії «Турангалілла» та інших творах.

1935 року побачив світ орган Хаммонда. Призначений спочатку для
церковних цілей, як дешевший аналог духових органів, цей інструмент
отримав широке застосування не тільки в духовній музиці, але й,
починаючи з 1960-х років у рок- та поп-музиці.

1952 року сконструйовані перші електрогітари та бас-гітари, що згодом
стали знаковими інструментами рок-музики.

У 1960-х роках в СРСР був розроблений синтезатор АНС, що працював на
основі фотооптичного синтезу звуку. В ці ж роки під керівництвом
Я.Ксенакіса розроблений музичний комп’ютер UPIC

1963 року сконструйовано мелотрон, попередник сучасних семплерів.

1964 року сконструйовано синтезатор Муґа

У 1970-х роках завоювали популярність клавішні електромеханічні
інструменти — клавінет та електропіаніно, а також такий інструмент, як
вокодер.

1978 року розроблена технологія таблично-хвильового синтезу (Wavetable),
що невдовзі знайшла у використання у синтезаторах фірм Yamaha, Korg та
інших

1983 року розроблено стандарт MIDI, що дав початок створення
MIDI-сумісних інструментів

У 1990-ті роках з’являється програмне забезпечення для синтезу звуку,
зокрема у 1996 році розроблено стандарт VST-інструментів.

6. Маркування та правила зберігання музичних товарів

Маркування: найменування і товарний знак (марка), найменування виробу,
артикул або інше умовне позначення, номер стандарту, дату випуску. До
кожного інструменту додається паспорт, де вказуються всі дані, включені
в маркіровку, а також умови зберігання, штамп перевірки якості, адреси
гарантійних майстерень і незаповнений (чистий) гарантійний талон.

При упакуванні кожен музичний інструмент спочатку завертають в папір або
поліетиленовий пакет, а потім укладають в чохол або футляр. Інструменти
не повинні вільно переміщатися у футлярі.

Зберігати музичні інструменти необхідно в сухому, опалювальному
вентильованому, закритому приміщенні з температурою повітря +10…+25
градусів, при відносній вологості повітря 50-60%.

Інструменти повинні бути захищені від протягів, шкідливої пари, дії
прямих сонячних променів. Не допускається зберігання поряд з хімічно
активними речовинами і укладання навалом. Зберігають інструменти на
стелажах, полицях в нерозпакованому вигляді, підвішеними або в штабелях
на відстані не менше 1,5м від опалювальних і нагрівальних приладів.

7. Виробники музичного обладнання

* AKG

* Alesis

* Casio

* Electro-Harmonix

* Fodera

* Kawai

* Marshall Amplification

* Roland

* Yamaha

* Львівська фабрика музичних інструментів

* Чернігівська фабрика музичних інструментів

Yamaha (ямаха кабусікі-ґайся, «Акціонетрне товариство Ямаха») — японське
підприємство, що випускає широкий асортимент продукції, переважно
музичні інструменти та електроніку. Засноване у 1887 році Ямахою
Торакусу, майстром по виготовленню язичкових органів.

Всесвітню популярність завоювала завдяки високій якості звуку, отриманій
у результаті синтезу традиційних методів конструювання й виробництва із
сучасними технологіями, останніми досягненнями області електронної
техніки. Наразі Ямаха є єдиною компанією у світі, що виробляє практично
всі види музичних інструментів — роялі і піаніно, духові, ударні
інструменти, гітари й електрогітари, клавішні синтезатори, семплери й
тони-генератори, а також устаткування для обробки й посилення звуку.

Діяльність Ямаха не обмежується виробництвом музичних інструментів й
устаткування. Важливим напрямком діяльності є пошук і підтримка молодих
обдарованих музикантів шляхом проведення конкурсів і фестивалів,
заснування фондів.

Roland Corporation (укр. Роланд корпорейшн; рорандо кабусікі-ґайся,
«акціонерне товариство Ро?ланд») — японське підприємство, яке виробляє
електронні музичні інструменти, а також музичне програмне забезпечення.

Заснована 18 квітня 1972 року в місті Осака, Какехасі Ікутаро з
капіталом 33 мільйони єн. У 2005 році офіс фірми був перенесений до
міста Хамамацу.

Ро?ланд має фабрики у Японії, США, Італії та на Тайвані. Продукція
реалізується під кількома марками, зокрема BOSS та Edirol.

Завдяки своїм інструментам, Ро?ланд мав значний вплив на розвиток
багатьох музичних напрямків.

Чернігівська фабрика музичних інструментів ім. Павла Постишева —
заснована 1933; до 1950 виробляла народні струнно-щипкові музичні
інструменти: згодом — піаніно, з 1955 малогабаритні піаніно (уперше в
СРСР). У 1970 вироблено (у тис.): 26,3 піанін, 75,9 гітар, 16,5
балалайок, 1,5 бандур; у 1960, відповідно — 14, 27, 33,2, 48,2, 586).

Експериментальний цех виготовляв оркестрові бандури для Київської
Державної капели бандуристів — виготовляли бандури: альти, баси і
контрабаси. Також виготовлено і ладкові бас-бандури, які користувалися
популярністю серед артистів капелі.

У експериментальному цеху серійно виготовляли і цимбали конструкції О.
Незовибатька та І. Скляра.

У періоді економічних змін кількість робітників на фабриці зменшилося з
1600 на 68. Фабрика перестала виробляти фортепіано: зараз виробляє із
дерев’яних запасів для італійського замовника — труни.

Майстрів, які вдома ще виробляють бандури, залишилося двоє: ціни
концертних бандур пінялися до $850 за кожну (1999), а в (2007) — до
$2000.

При фабриці колись існував музей, де були представлені зразки найкращих
інструментів фабрики: ці унікальні інструменти розкрадено та вивезено
закордон.

Льві?вська музи?чна фа?брика «Трембі?та» — відкрилася 1946 року.

Спершу виробляла гітари та мандоліни для масового, так і для
індивідуального використання музикантами.

Львівські гітари систематично представляються на виставках у Польщі,
Росії та на Міжнародному музичному ярмарку у Києві.

Окрім виробництва гітар, «Трембіта» є єдиним в Україні виробником
народних музичних інструментів.

Виробляє бандури за технологією та конструкції В.Герасименка.

Бандури київського та харківського типу з перемикачами, а також для
підлітків.

Бандури, вироблені у Львові, знають в Україні, Канаді, Австрії, США,
Росії та Франції.

2003 — фабрика розширила асортимент народних інструментів: шестиструнна
кобза «Пріма», кобза «Альт», домра, російський національний інструмент
балалайка, грецький інструмент бузуки.

Музичниі інструменти, вироблені у Львові, продаються у Молдові, Росії,
Білорусі, країнах Балтії, Голландії, Чехії, Словенії, Греції, Норвегії,
США, Канаді, Польщі.

Список використаної літератури

Жук Ю.Т., Жук В.А., Кисляк Н.К., Кушнір М.К., Орлова Н.Ю.. Салашинський
М.А. Теоретичні основи товарознавства: Навч посібник. – К.: НМЦ
“Укоопосвіта”, 2000.

Кушнір М.К., Тихонова Н.К. Товарознавство взуттєвих товарів. -К.: НМЦ
“Укоопосвіта”, 2001 p.

ДСТУ 3993 – 2000. Товарознавство. Терміни та визначення.

Пугачовський Г.Ф., Тихонова Н.П. Товарознавство непродовольчих товарів.
Навчальний посібник. – К.: КНТЕУ. – 2003. – 324с.

Петров В. П. Видеотехника. Ремонт й регулировка: Учебник для нач. проф.
образования. – М.: Академия, 2002. – 152с.

Приходько Я. В. Сучасні напрями розвитку асортименту і якості побутових
радіоелектронних виробів: Монографія. – Полтава: РВВ ПЦСКУ, 2002. – 206
с.

Товароведение и организация торговли непродовольственными товарами:
Учеб. для нач. проф. образование / Под. ред. А. Н. Неверова, Т. Й.
Тальїх. – М.: ИРПО; Изд. центр “Академия”, 2000. – 463 с.

Ярочкина Г. В. Радиоэлектронная апаратура и приборы: Монтаж й
регулировка: Учебник для нач. проф. образования. – М.: ИРПО; Проф. обр.
издат. 2002. – 240 с.

Боднарук М.С., Полікарпов І.С. Товарознавство сировини, матеріалів та
засобів виробництва. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної
літератури, 2006. – 560с.

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

PAGE

PAGE 15

Контрабас і смичок

Струни фортепіано

Бандура

Електрогітара

Ударна установка

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020