.

Християнство римлян

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
103 988
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

“Християнство римлян”

ПЛАН

Вступ

1. Передумови виникнення християнства

2. Особливості організації християнської церкви

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Розгляд зародження християнської церкви в І-ІІІ ст. н.е. тісно
пов’язаний з виникненням і поширенням самого християнства. Християнська
церква у сучасному розумінні почала повноцінно формуватися в окремий
релігійний інститут тільки в ІІІ ст. н.е., тому в даній роботі будуть
розглянуті як підстави виникнення християнства в цілому, так і
особливості його поширення та укріплення через єпархії, церковні
установи та ін.

1. Передумови виникнення християнства

Християнство виникло в греко-римському середземноморському світі, коли
він переживав епоху релігійних змін. Існувала безліч культів, включаючи
культ богів Риму і культи богів тих міст і країн, які увійшли до складу
Римської імперії. Особливо важливе значення надавалося культу
імператора. Широке поширення мали містеріальні культи, присвячені
грецьким божествам. Усі вони були пов’язані з поклонінням якомусь богу,
який був убитий своїми ворогами, а потім повстав з мертвих. Обряди ці
зберігалися в таємниці від сторонніх, посвячені ж вірили, що, здійснюючи
ці обряди, вони є спільниками у смерті бога і через його воскресіння
знайдуть безсмертя. Інша релігійна традиція, герметизм, обіцяла своїм
прихильникам звільнення від кайданів плоті і безсмертя.

Християнство відкидало шанування язичеських богів та імператора. Воно
мало визначені риси подібності з містеріальними культами, але істотно
відрізнялося від них – зокрема, тим, що в ньому шанувався не міфічний
персонаж, а реальна історична особистість, чиє життя і вчення стали
предметом шанування і віри. Християнське віровчення істотно відрізнялося
також від того, що пропонували інші культи. Християнство частково
запозичило свою термінологію з грецької філософії, – насамперед
стоїчної, платонічної і неоплатонічної – однак його значеннєве ядро –
віра в те, що у Христі вічний Бог став людиною, перетерпів смерть на
хресті, а потім воскрес з мертвих – не мало нічого загального з
існуючими на той час філософськими системами.

Послідовники християнства зіштовхнулися з постійними гоніннями з боку
населення і влади, що поставила християнство поза законом. Однак, число
християн множилося, й імператори вживали рішучих заходів, щоб змусити їх
відмовитися від своєї віри. Протягом 3 ст. два імператори – Децій і його
спадкоємець Валеріан – зробили все, щоб назавжди покінчити з
християнством. На початку 4 ст. Діоклетиан поширив найжорсткіше з усіх
гонінь на християн. Однак за п’ять століть, що минули з часу розп’яття
Ісуса Христа, переважна частина населення Римської імперії, включаючи
імператорів, приймає християнство.

У 312 році імператор Костянтин Великий прийняв цю віру, його прикладу
дотрималися троє його синів, які також стали імператорами. Спроба
племінника Костянтина, імператора Юліана (прозваного “Відступником”),
відродити язичництво (у 361-363) провалилася. До кінця 5 ст.
християнство стало державною релігією Вірменії, християнські громади
з’явилися в Перській імперії, в Індії й у німецьких народів на північних
рубежах Римської імперії.

У першому поколінні християн було кілька видатних місіонерів, серед яких
найвидатнішими можна вважати апостолів Павла і Петра. Вони та їхні менш
прославлені сучасники проповідували християнство переважно серед
грекомовоного населення імперії. З великих міст віра поширювалася в
малі, а звідтіля – у сільську місцевість.

Серед причин, що спонукали більшість населення Римської імперії прийняти
християнство, можна назвати такі:

– поступовий занепад греко-римської культури;

– прийняття християнської віри Костянтином і його спадкоємцями;

– той факт, що в християнстві люди усіх класів і національностей
приймалися в єдине, загальне братерство і що ця релігія могла бути
адаптована до місцевих народних звичаїв;

– безкомпромісна прихильність церкви своїм переконанням і високі
моральні якості її членів;

– героїзм християнських мучеників.

2. Особливості організації християнської церкви

Становлення християнської церкви — складний і тривалий процес.
Малочисельні, сектантські за своєю сутністю громади перших християн
(друга половина І ст.) складалися з рабів, плебейства римських окраїнних
провінцій Палестини та Малої Азії. Це була релігія поневолених і
гноблених.

Такі громади чекали першого пришестя Христа-Спасителя, який нещадно
покарає верхи і власті Римської імперії, знищить місто-блудницю Рим,
встановить на землі своє тисячолітнє царство. Потім спаситель прийде на
землю вдруге і влаштує суд над усіма людьми. Громади перших християн
складалися передусім з євреїв, отже, особливу роль у своїх віруваннях
вони відводили іудейському народу: Христос врятує іудеїв, царювати з
Христо-сом будуть іудеї, судити всі народи належить іудеям.

На початку II ст. гнані, «катакомбні» громади перших християн вгамовують
свої бунтарські пристрасті щодо властей Римської імперії. Вони визнають,
що спасіння потребують не лише іудеї, вони пускають у свої громади і
неєвреїв, але й далі ставлять іудеїв вище за тих, хто не визнавав обряду
обрізання. Армія проповідників християнства (скорого, грядущого для всіх
спасіння) поволі створює цілу мережу християнських громад, яка
поширилася на всю імперію.

З середини II ст. у християнські громади починають вливатися
представники правлячої верхівки Римської імперії. Саме християнство
докладає зусиль до того, щоб домогтися довір’я властей. Починається
період євангелізму: царство Боже переноситься в потойбічний світ,
пришестя Христа визнається здійсненним фактом, а страшний суд — справою
віддаленого майбутнього.

Християнські громади все ще переслідуються державою як політично
неблагонадійні. Переслідування, зрештою, мали й відверту мету
пограбування християн і збагачення можновладців. Однак поступово починає
формуватися церква, консолідуючи розрізнені, різновірні й нерідко
ворогуючі громади віруючих.

a

?Т??”

a

???????ідується в єдину пануючу церкву, підпорядковуючи церковному
апаратові основну частину віруючих. У 325 р. християнство указом
імператора Константина Великого проголошується державною релігією
Римської імперії. Конституюючись у державну церкву, християнство починає
енергійно переслідувати як інші релігії, так і нецерковних християн.

У 1054 р. колись єдина християнська церква остаточно розкололася на:
західну (католицьку, римо-католицьку, латинську) і східну (православну,
ортодоксальну, візантійську, грецьку).

В XVI ст. у Європі в ході Реформації виникає протестантизм, який згодом
поділився на кілька течій, основні з яких лютеранство, кальвінізм,
англіканство.

Нині християнство поділяється на чотири головних церкви: давньосхідні
(Антиохійська, Александрійська, Єрусалимська, Константинопольська);
католицька; православна; протестантизм. Ці церкви та напрями, що виникли
з них (деномінації, розколи та секти) охоплюють 95 % сучасних християн.

Християні вірили, що складають єдину всесвітню церкву. Вона була
організована за принципом “діоцезів” (термін, що позначав територіальну
одиницю у складі імперії), або “єпархій” на чолі з єпископом. Особливою
шаною користувалися єпископи Єрусалима, Олександрії, Антіохії,
Карфагена, Константинополя і Риму. Єпископу Римському як главі церкви
імперської столиці віддавалася першість перед іншими єпископами.

Крім того, відповідно до традиції, першим єпископом Риму був апостол
Петро, якого сам Христос поставив главою церкви. Мірою росту церква
змушена була піклуватися про чистоту віри, сприйнятої від апостолів.
Християнству загрожувала небезпека втратити цю чистоту в ході адаптації
до тих або інших місцевих умов. У 1 ст. існувала небезпека поглинання
християнства іудаїзмом. У запобіганні такого результату головну роль
зіграв Павло.

Щоб протистояти цьому й іншим подібним течіям, християнська церква
виробила три принципи, що дозволяли забезпечити збереження віри в її
споконвічній чистоті.

По-перше, це була доктрина апостольського спадкоємства, відповідно до
якої апостоли засвоїли Євангеліє безпосередньо від Христа, а потім,
перед смертю, передали його – разом зі своїм віронавчальним авторитетом
– єпископам, обраним християнами місцевої церкви, а ці єпископи, у свою
чергу, передавали його своїм спадкоємцям.

По-друге, необхідно чітко визначити коло писань, у яких утримувалося
справжнє навчання апостолів.

По-третє, стояло завдання дати коротке й чітке формулювання, що виражала
б сутність християнської віри, у результаті чого виникли символи віри, з
яких найбільш розповсюдженим був так званий Апостольський символ віри.

Концепція апостольського спадкоємства єпископів, новозавітний канон і
Апостольський символ віри дотепер залишаються фундаментом, що визначає
життя більшості християнських церков.

Висновок

Отже, християнство зародилося в середині І ст. н. е. в східних
провінціях Римської імперії за часів глибокої кризи рабовласницького
ладу. Внутрішня ситуація в імперії відзначалася напруженістю: постійно
точилася боротьба між рабами і вільними, багатими і бідними,
загарбниками і підкореними.

Поразка народних рухів породжувала настрої відчаю, беззахисності, надії
на допомогу надприродних сил. Породжене загальним економічним,
політичним, інтелектуальним і моральним розпадом Римської імперії
християнство повинно було задовольнити духовну потребу суспільства, яке
вже не мало надії на соціальне визволення.

Віра в месію, тобто у божественного спасителя, як основи християнської
релігії, значно поширилася в східних провінціях імперії, де численні
проповідники сповіщали про прихід справедливого ладу.

Становлення християнської церкви — складний і тривалий процес.
Малочисельні, сектантські за своєю сутністю громади перших християн
(друга половина І ст.) складалися з рабів, плебейства римських окраїнних
провінцій Палестини та Малої Азії. Це була релігія поневолених і
гноблених.

Такі громади чекали першого пришестя Христа-Спасителя, який нещадно
покарає верхи і власті Римської імперії, знищить місто-блудницю Рим,
встановить на землі своє тисячолітнє царство. Потім спаситель прийде на
землю вдруге і влаштує суд над усіма людьми. Громади перших християн
складалися передусім з євреїв, отже, особливу роль у своїх віруваннях
вони відводили іудейському народу: Христос врятує іудеїв, царювати з
Христосом будуть іудеї, судити всі народи належить іудеям.

На початку II ст. гнані, «катакомбні» громади перших християн вгамовують
свої бунтарські пристрасті щодо властей Римської імперії. Вони визнають,
що спасіння потребують не лише іудеї, вони пускають у свої громади і
неєвреїв, але й далі ставлять іудеїв вище за тих, хто не визнавав обряду
обрізання. Армія проповідників християнства (скорого, грядущого для всіх
спасіння) поволі створює цілу мережу християнських громад, яка
поширилася на всю імперію.

З середини II ст. у християнські громади починають вливатися
представники правлячої верхівки Римської імперії. Саме християнство
докладає зусиль до того, щоб домогтися довір’я властей. Починається
період євангелізму: царство Боже переноситься в потойбічний світ,
пришестя Христа визнається здійсненним фактом, а страшний суд — справою
віддаленого майбутнього.

Християнські громади все ще переслідуються державою як політично
неблагонадійні. Переслідування, зрештою, мали й відверту мету
пограбування християн і збагачення можновладців. Однак поступово починає
формуватися церква, консолідуючи розрізнені, різновірні й нерідко
ворогуючі громади віруючих.

Список використаної літератури

Дулуман Є. К. Релігія як соціально-історичний феномен. — К., 1994.

Калінін Ю., Харьковщенко Є. Релігієзнавство: Підручник. – К.: Наукова
думка, 1995.

Каутський К.І. Історія християнства. – М., 1990.

Лобовик Б. А. Религия как социальное явление. — К., 1982.

Лубський В.І. Релігієзнавство: Підручник. – К.: Вілбор, 1997.

Релігієзнавство / За ред. Рибачука. – К.: Освіта, 1997.

Релігієзнавство / За ред. Бублика. – К.: Юрінком Інтер, 1998.

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

PAGE

PAGE 8

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020