Валеологія – завдання, мета, предмет

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

“Валеологія – завдання, мета, предмет”

ПЛАН

Вступ

1. Предмет і мета валеології як науки

2. Завдання валеології

3. Основні поняття предмету валеології

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Вчений І.П.Павлов стверджував: «Здоров’я – це безцінний дар природи,
воно дається, на жаль, не навіки, його треба берегти. Але здоров’я
людини багато в чому залежить від неї самої, від її способу життя, умов
праці, харчування, її звичок…».

Засновником науки про здоров’я людини в сучасному її розумінні
справедливо вважають І.І.Брехмана, який працював у Владивостоку. Саме
він сформулював методологічні основи збереження та зміцнення здоров’я
практично здорових осіб.

В узагальненому вигляді І.І.Брехман назвав це валеологією (від лат.
valeo бути здоровим) і 1987 р. видав монографію “Введення до
валеології науки про здоров’я . В книзі автор стверджував, що наука
про здоров’я не може обмежуватися тільки медициною, а повинна
формуватися також на основі екології, біології, психології та інших
наук, тобто бути інтегративною.

Другим після Владивостока центром розвитку валеології став Київ, де
формування валеологічного напряму було пов’язано із спортивною медициною
і де 1985 р. на виїзному засіданні Бюро Наукової Ради АМН СРСР.

Медичні проблеми фізичної культури та спорту вперше було представлено
модель для оцінки рівня соматичного здоров’я індивіда (Г.Л.Апанасенко).
В моделі використовувались прямі показники, що відкривало перспективу її
застосування в широкомасштабних профілактичних та оздоровчих заходах.
Того ж року статтю Г.Л.Апанасенка з цієї проблеми опублікував журнал
“Гігієна і санітарія”.

Перший навчальний посібник з медичної валеології для студентів з’явився
в Алтайському медичному інституті (м. Барнаул, 1989), де при кафедрі
нормальної фізіології було створено відповідний курс (професор
В.П.Куликов).

Міністерства освіти Росії та України належним чином оцінили важливість
нових підходів до проблеми збереження здоров’я молодих людей і ввели в
педагогічних навчальних закладах викладання предмету “Валеологія”.

1. Предмет і мета валеології як науки

Валеологія (лат. valeo – бути здоровим і грец. logos – учення, наука) –
наука про формування, збереження та зміцнення здоров’я людини в
духовному, психічному, фізичному і соціальному плані.

Наука валеологія виникла на стику низки наук, зокрема медицини,
фізіології, психології, педагогіки, соціології тощо.

Об’єктом сучасної медицини є хвора людина та людина, яка перебуває у
«третьому стані». Ця наука в основному лікувальна, а зусилля
профілактичної медицини спрямовані, головним чином, на захист людей від
певних захворювань.

Об’єктом науки валеології є здорова людина і людина, котра перебуває у
«третьому стані», а її предметом – здоров’я індивіда, що живе в
реальному, складному світі.

Людям доводиться відчувати на собі переважно негативний вплив факторів
навколишнього середовища, які призводять до виникнення у них стану
передхвороби, або «третього стану».

Завданням, валеології є не тільки констатація «третього стану»
організму, але й розробка методів і способів виведення людини з нього, а
також запобігання цьому станові з метою покращання здоров’я.

Таким чином, валеологія зосереджує свої зусилля не на ліквідації хвороб
(цим займається в основному медицина), а на недопущенні їх, створюючи
умови для запобігання їхньому виникненню.

Валеологія має переважно прикладний характер і дає практичні
рекомендації людині для підтримання здоров’я на всіх рівнях: духовному,
психічному, фізичному та соціальному. Основною метою цієї науки є
виховання здорового, повноцінного члена суспільства.

Культура здоров’я – це важливий складовий компонент загальної культури
людини, що визначає формування, збереження та зміцнення її здоров’я.
Культурна людина є не тільки «споживачем» свого здоров’я, але й його
«виробником».

Високий рівень культури здоров’я людини передбачає її гармонійне
спілкування з природою й оточуючими людьми.

Елементом культури здоров’я є уважне і правильне ставлення людини до
самої себе, прагнення до самопізнання, формування, розвитку і
самовдосконалення своєї особистості.

Культура здоров’я – це не тільки сума знань, обсяг відповідних умінь і
навичок, але й здоровий спосіб життя гуманістичної орієнтації. Рівень
культури здоров’я визначається знанням резервних можливостей організму
(фізичних, психічних, духовних) і вмінням правильно використовувати їх.

Отже, довголіття, здорове, щасливе життя багато в чому залежать і від
самої людини.

Якщо люди часто хворіють, мають надлишкову масу тіла, вживають алкоголь,
палять, дратівливі, некомфортно почувають себе з оточуючими, тобто не
дотримуються здорового способу життя, – це означає, що у них низький
рівень культури здоров’я.

Аргументоване обгрунтування необхідності бути здоровим і прагнути стати
таким – це і є елементи культури здоров’я, якими повинна володіти кожна
сучасна людина.

2. Завдання валеології

Головні завдання та цілі валеології можна згрупувати наступним чином:

І. Формувати знання про здоров’я людини як складову біосоціальних систем
(природи і суспільства), давати інформацію про:

складові частини тіла та його анатомічну будову;

режим життя, як основу фізичного і психічного здоров’я;

гігієнічний догляд за тілом;

рухи тіла та їх значення для здоров’я людини;

вплив загартування (природних факторів – сонця, повітря і води) на
здоров’я;

природне оточення дитини і його здоров’я;

встановлення гармонійних відносин людей з живою та неживою природою,
доброзичливе ставлення до її об’єктів і дарунків;

природу, як виток харчування людей і людей, фізичної, психічної і
духовної сили, життєвої радості, наснаги, щастя;

отруйні рослини і гриби;

особливості відносин між людьми: хлопчиками та дівчатками, чоловіками та
жінками, відмінність рис характеру, манер, міміки, емоцій, фізичних
проявів організму;

встановлення позитивних відносин між людьми, однолітками;

культуру поведінки людей як основу здоров’я;

профілактику та усунення шкідливих звичок;

дорожньо–транспортний травматизм, його профілактику;

хвороби та їх профілактику;

деякий медичний інструментарій та обладнання (градусник, гірчичники,
шприці);

лікарські рослини, напої, відвари, їх оздоровчу цінність;

доступні методи самолікування (пиття чаїв, елементи механічного масажу
тощо);

необхідність лікарсько–педагогічного контролю за станом здоров’я людей
(валеологічний моніторинг).

ІІ. Формування у людей зародків валеологічної свідомості, бережливе і
дбайливе ставлення до власного здоров’я, здоров’я інших людей, як
найвищої цінності.

ІІІ. Виховувати у людей мотивації здорового способу життя та мотиваційні
установки на пріоритет здоров’я перед хворобами. Здоровий спосіб життя –
головна мета формування, збереження і зміцнення фізичного, психічного,
духовного і соціального здоров’я.

ІV. Формувати практичні вміння та навички по зміцненню особистого
здоров’я в:

гігієнічному догляді за тілом, його частинами, органами;

загартуванні, виконанні гімнастичних рухів; засвоєнні культурно –
гігієнічних навичок в їжі;

правильному харчуванні;

приготуванні відварів трав, морсів, оздоровчих чаїв;

спілкуванні з дорослими і товаришами;

проявах доброти, уваги, милосердя, чутливості до інших людей і людей;

самостійному урегулюванні збудженої поведінки;

користуванні правилами особистої безпеки, дорожньо – транспортного руху,
наданні першої допомоги собі та іншим людям при травмах і отруєннях,
підвищенні температури, головному болі;

використанні музики, танців, художнього слова, художніх картин, кольору,
рухливих і пальцевих ігор, мімічних і пантомімічних вправ,
хореографічних етюдів в особистому оздоровленні;

спілкуванні з рослинами, тваринами, користуванні їх природною силою,
догляді за ними;

організації самостійного життя дома без дорослих („Один вдома”).

V. Виховувати у людей бажання брати активну участь в оздоровленні
оточуючих людей, використовуючи придбанні елементи практичних навичок.

3. Основні поняття предмету валеології

Здоров’я. Згідно з існуючим визначенням, здоров’я – це природний
динамічний стан організму, що характеризується його самоврівноваженістю
і врівноваженістю з навколишнім середовищем у духовному, фізичному, а
також соціальному плані й ефективно протидіє захворюванням.

Інакше кажучи, як проголошує статут Всесвітньої організації охорони
здоров’я, «…здоров’я –це стан повного фізичного, духовного та
соціального благополуччя».

Природа людину наділила досконалим функціональним організмом із
універсальним захистом від усіляких зовнішніх і внутрішніх негативних
впливів. Проте здоров’я слід розглядати не в статиці, тобто як щось
набуте і незмінне, а як стан організму, котрий постійно змінюється. Тому
необхідно завжди стежити за своїм здоров’ям і підтримувати його у
гармонійній рівновазі з довкіллям, а для цього потрібно вести здоровий
спосіб життя.

* – це насамперед її комфортне самопочуття у ньому. Такий стан
передбачає сприятливе поєднання умов життя як природних (температура
повітря, атмосферний тиск та інші фізичні параметри), так і соціальних
(культура, побут, суспільновиробничі відносини).

Внутрішня рівновага організму людини – це збалансованих систем:
серцево-судинної, дихальної, нервової, гуморальної та інших. Внутрішня
гармонія передбачає стан психічної зрівноваженості та духовної
цілісності особистості.

Духовний аспект здоров’я передбачає розуміння нами цілісності
особистості, визначає сенс життя людини, її гармонійність як індивідуума
й у спілкуванні з оточуючими. Невід’ємною частиною духовного здоров’я
людини є її здатність до співпереживання та співчуття, добросовісність,
доброзичливість, порядність, терпимість.

Психологічний аспект здоров’я – це збалансованість психічних процесів та
їхніх проявів, тобто здатність особи керувати собою за умов високих
життєвих навантажень на основі взаєморозуміння й емоційного комфорту в
суспільстві, а також особистого внутрішнього комфорту.

Фізичний аспект здоров’я передбачає оптимальне, тобто без істотних
відхилень, функціонування усіх систем організму людини
(серцево-судинної, дихальної, м’язової та ін.). При цьому поняття
«фізичне здоров’я» пов’язують із умінням володіти своїм тілом, фізичною
витривалістю, високим рівнем працездатності.

Соціальний фактор і здоров’я. Розуміння здоров’я як багатоаспектної
системи дозволяє правильно усвідомлювати його значення в житті людини і
суспільства. Кожна особа прагне

Суспільство, зі свого боку, зацікавлене у здоров’ї громадян, оскільки
тільки здорові громадяни зможуть принести максимальну користь для його
розвитку.

Хвороба. Поняття «хвороба» визначається як порушення життєдіяльності
організму під впливом, шкідливих подразників зовнішнього чи внутрішнього
середовища. При цьому знижується пристосовуваність живого організму до
зовнішнього середовища й водночас мобілізуються його захисні сили.

Виникнення хвороби у людини – наслідок впливу на організм шкідливих
природних і соціальних факторів.

Одним із факторів, що спричинює хвороби, є недостатня пристосованість
організму людини до досить складного комплексу умов життя. Цей комплекс
включає в себе фізіологічні особливості організму людини (залежно від
статі, віку тощо), кліматографічні та соціальні особливості (побут,
суспільно-виробничі відносини і т. ін.), а також умови проживання
індивіда.

Причиною хвороб людини може бути і спадковість, в основі якої лежать
генетичні процеси і яка зумовлює передачу хвороби від покоління до
покоління.

Хвороба може виникати і внаслідок природно закладеної певної
спрямованості біологічних процесів, які здійснюються в нашому організмі
від народження до старіння та смерті.

Одним із симптомів хвороби є біль. Біль можна розглядати як сигнал
небезпеки для організму і як захисне пристосування, що спричинює захисні
рефлекси і реакції.

Допомогти організму боротися з хворобою може лікар і сам хворий. У
період видужування людини велике значення має націленість хворого на
подолання хвороби. І доречно нагадати слова стародавнього сирійського
лікаря А.Фараджі, звернені до хворого: «Дивись, нас троє: я, ти і
хвороба. Якщо ти будеш на моєму боці, нам удвох буде легше подолати її».

«Третій стан» (передхвороба). Здоров’я і хвороба – це два протилежні
стани, властиві організму людини. Однак існує ще й проміжний стан – це
передхвороба, або «третій стан».

Більша частина населення планети знаходиться у «третьому стані», який
можна розглядати як передумову до хвороби.

Вся сума факторів негативного впливу фізичної, хімічної, біологічної,
психічної й іншої природи, що притаманні сучасним умовам життя,
призводить не тільки до розвитку захворювань, але й до появи низки
загальних симптомів, характерних для «третього стану» (неврастенії,
втрати апетиту, дратливості, головного болю, сухості шкіри та ін.).

Люди, котрі вживають наркотики, алкоголь і палять, також знаходяться у
«третьому стані», тому що всі ці речовини згубно впливають на їхнє
здоров’я.

Найбільше людей перебуває у «третьому стані» через неправильне
харчування і невміння дотримуватися здорового способу життя.

Дія різних несприятливих факторів виявляється насамперед у зміні
загального стану, самопочуття і працездатності, а не у захворюванні.
Саме такі зміни в організмі і є проявом «третього стану», або
передхвороби.

Якщо хвороба триває впродовж декількох діб, тижнів, місяців і довше,
«третій стан» може зберігатися роками, десятиліттями і навіть усе життя.
При цьому людина володіє приблизно тільки половиною психофізичних
можливостей, закладених природою.

Одне із завдань предмета, що вивчається нами, – це навчитись запобігати
передхворобі, розпізнавати й усувати її.

Здоровий спосіб життя. Дуже велике значення для здоров’я людини має її
спосіб життя, який вона може і повинна будувати на позитивному досвіді
старшого покоління.

Здоровий спосіб життя – це діяльність, спрямована на формування,
збереження та зміцнення здоров’я людей як необхідної умови для
прогресивного розвитку суспільства в усіх його напрямках.

Здоровий спосіб життя передбачає знання і дотримання режиму навчання та
відпочинку, правил харчування й особистої гігієни, визначення й
обов’язкове виконання фізичних вправ, які забезпечують оптимальний
руховий режим, а також усвідомлення шкідливості вживання наркотиків,
алкоголю, тютюну. При цьому велике значення має правильний вибір
індивідуальних оздоровчих систем або їхнє поєднання та практичне
використання з метою зміцнення здоров’я (самомасаж, загартовування,
дихальні вправи, аутогенне тренування тощо).

Дотримання здорового способу життя впливає на формування, збереження та
зміцнення здоров’я, сприяє інтелектуальному і духовному розвиткові
особистості, успішному навчанню.

Спосіб життя впливає й на фізичний стан здоров’я людини. Оптимальний
руховий режим сприяє гармонійному розвиткові її тіла і забезпечує
високий рівень функціонування систем організму. Це, у свою чергу, є
умовою високої працездатності людини. На фізичне здоров’я позитивно
впливає дотримання правил особистої гігієни, режиму навчання і
відпочинку, правильного харчування, загартовування, а також ряд інших
чинників, які зумовлюють позитивне функціонування організму.

Здоровий спосіб життя людини, позитивно впливаючи на стан її здоров’я,
на її духовність, моральні орієнтири, формування певних рис характеру
(напр., волі, оптимізму, цілеспрямованості) та інші якості, полегшує
переборювання психоемоційних навантажень, стресових ситуацій, що
свідчить, у свою чергу, про високий рівень її психічного здоров’я.

Отже, здоровий спосіб життя сприяє зміцненню соціального здоров’я
особистості та суспільства в цілому. Він включає в себе цінності
високого порядку, оскільки спрямований на гуманізацію й активізацію
людської діяльності, удосконалення індивідуальних якостей особистості.

Висновки

Отже, валеологія — наука про індивідуальне здоров’я, його сутність і
механізми, а також про використання особистістю чинників довкілля для
його формування, збереження й відновлення.

Важливо зазначити, що здоров’я людини — основа здійснення нею своїх
біологічних і соціальних функцій, тобто воно є фундаментом
самореалізації особистості.

Список використаної літератури

Брехман И.И. Валеология – наука о здоровье. – М.: Физкультура й спорт,
1990.–208с.

Войтенко В.П. Здоровье здорових. – Киев: Здоровье, 1991. – 248 с.

МартыненкоА.В., Валентин Ю.В., Подлесский В.А. идр. Формирование
здорового образа жизни (медико-социальные аспекти). – М.: Медицина,
1988. –192с.

Петрик О.І. Медико-біологічні та психолого-педагогічні основи здорового
способу життя: курс лекцій. –Львів: Світ, 1993. – 120 с.

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter