.

Цикли ділової активності в економічній системі (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
90 3230
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

КУРСОВА РОБОТА

з курсу «Макроекономіка»

на тему:

«Цикли ділової активності в економічній системі»

ПЛАН

Вступ

1. Теорія економічних циклів. Поняття циклу ділової активності

2. Концепції циклічності розвитку економічних систем

3. Теорія ділового циклу Кейнса

4. Монетаристське трактування ділового циклу

5. Моделі економічних циклів

6. Антициклічні методи регулювання економіки та атникризова політика

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність дослідження зумовлена тим, що економічний розвиток
відбувається нерівномірно і періоди піднесення чергуються зі спадом.
Тому важливою рисою економіки є її нестабільність. Процвітання
змінюється крахом або панікою. Національний доход, зайнятість і
виробництво падають. Ціни і прибуток знижується, а робітників викидають
на вулицю (зростає безробіття). Врешті-решт досягається критична точка і
починається пожвавлення. Відновлення може бути повільним або швидким.
Воно може бути неповним і ,навпаки, настільки сильним, що призведе до
нового буму. Нова смуга процвітання може означати тривалий, стійкий
рівень пожвавленого попиту, велику кількість вільних робочих місць,
підвищення цін і життєвого рівня. Або вона може означати швидке
інфляційне роздування цін і зростання спекуляції, за якими настає нова
важка криза.

Хоча жоден цикл не подібний до іншого, всі вони мають багато спільного.
Вони не подібні між собою, як близнюки, але в них можна виявити риси
приналежності до однієї сім’ї. За своїм бурхливим і неврівноваженим
проявом економічні цикли нагадують хвилі епідемічних захворювань,
мінливості погоди.

Це попереднє зауваження повинно показати, що економічний цикл – це лише
один з аспектів проблеми досягнення і підтримки високого рівня
зайнятості та виробництва, а також прогресуючої економіки.

Кожний цикл являє собою певну послідовність, яка складається з
альтернативних фаз, які повторюються одна за одною. Це означає, що кожна
з його попередніх фаз повинна мати здатність до відтворення наступних. У
підсумку економічний цикл набуває здатності до самовідтворення. Крім
цього, кожному економічному циклу притаманна регулярність його
проходження. Все це дає змогу відзначити принципову спільність структури
економічних циклів у ринковій економіці, а також більш-менш чітко
виражену послідовність фаз.

Оскільки такий рух відбувається хоча й нерівномірно, але безперервно
(останні фази попереднього циклу накладаються на перші фази наступного),
то динаміка макроекономічних показників має хвилеподібний вигляд: у
кінці попереднього і при народженні нового циклу (криза) відбувається
погіршення показників; на нижньому рівні (депресія) встановлюється
короткочасна рівновага; під час розширення нового економічного циклу
(пожвавлення) показники різко зростають; на верхньому рівні піднесення
(процвітання, бум) – досягнення рівноваги; потім знову спад (криза) і
т.д.

Початковою фазою економічного циклу є криза. Вона порушує нормальний хід
економічного розвитку, а всі наступні фази – відновлюють його. При цьому
кожна попередня фаза утворює умови для її власного відмирання та
виникнення наступної фази.

Економічні цикли охоплюють не лише сферу безпосереднього виробництва, а
й обміну, розподілу і споживання. Тому їх ще називають циклами
відтворення. Матеріальна основа циклічного виробництва – масове фізичне
оновлення капіталу і, насамперед, засобів праці.

Особливо актуальним є вивчення циклів ділової активності в економічних
системах на фоні загальносвітової кризи, яка сьогодні продовжує тримати
в заручниках ціле світове господарство.

Мета роботи: дослідити циклічні коливання економічного розвитку (ділової
активності) в економічних системах.

Об’єкт дослідження: цикли ділової активності в економічній системі.

Предмет дослідження: сутність циклічності, природа і наслідки ділових
циклів для економічних систем, основні фази та ін.

Структура роботи: вступ, основна частина, висновки, список використаної
літератури.

Методи дослідження: під час виконання роботи були використані такі
методи дослідження як літературний, графічний, метод формулювання,
аналіз, синтез, порівняння та узагальнення.

Загальний обсяг роботи – 35 сторінок.

1. Теорія економічних циклів. Поняття циклу ділової активності

Економічний розвиток відбувається нерівномірно і періоди піднесення
чергуються зі спадом. Коливання економіки відтворюється як регулярний
періодичний процес. Поняття економічний цикл означає – рух економіки від
однієї кризи до іншої.

Економічний цикл (цикл ділової активності) — це періодичний підйом або
спад реального ВВП на фоні загальної тенденції до зростання.

Причинами циклічності можуть бути:

– технічні нововведення (НТР), які впливають на інвестиції та споживчі
витрати, а відповідно — на виробництво, зайнятість і рівень цін;

– політичні й випадкові події (наприклад, війни, «перебудова» в СРСР та
перехідний період у нових незалежних державах);

– зміни в кредитно-грошовій політиці (коливання обсягів грошової маси);

– нестача національних інвестицій;

– зміни цін на нафту, газ та інші види сировини тощо.

Якщо в основу класифікації економічного циклу покласти їх тривалість, то
розрізняють:

1. короткі цикли ділової активності 3 – 4 роки.

2. середнє коливання ділової активності 7-11 років.

3. великі коливання ділової активності 40-60 років.

4. вікові циклічні коливання

Умови сучасного розвитку характеризуються глибокими змінами. У структурі
економічних циклів це пов’язано з:

– впливом НТР;

– активне запровадження ресурсозберігаючих технологій;

– збільшення питомої ваги галузей, що виробляють товари народного
споживання і сфери послуг;

– часткове монополістичне планування.

У загальному виді економічний цикл представляє собою результат коливання
різних показників економічної активності і темпів зростання ВНП
загального обсягу продажу, загального рівня цін, рівня безробіття.

Кожен економічний цикл складається з 4 фаз.

а) криза;

б) депресія;

в) пожвавлення;

г) піднесення.

Криза – це головна фаза циклу. Криза завершує попередній цикл і є
початком наступного.

– вона розпочинається труднощами збуту готової продукції. Починається
затоварювання і підпр-ва на склад.

– скорочується обсяг виробництва;

– зростає безробіття і скорочується номінальна зарплата, зменшуються
реальні доходи.

– з обігу зникають вільні грошові засоби, що ускладнює розрахунки між
виробниками;

– зростає попит на позичковий капітал і збільшуються процентні ставки за
кредит.

Депресія – це фаза циклу, яка проявляється у застої виробництва.

Характерні риси:

– поступово реалізуються товарні запаси;

– поступово зростає сукупний попит;

– скорочується попит на кредитні ресурси.

Пожвавлення – це фаза, яка розпочалася з невеликого зростання обсягів
виробництва.

Характерні риси:

– перехід до стійкого розширення виробництва;

– зростання попиту на сировину, паливо, енергію;

– зростання попиту на робочу силу;

зростання зарплати і відповідно попиту на товари особистого споживання.

Обсяг виробництва нарешті досягає докризового рівня, зростають ціни,
прибуток і зарплата, економіка вступає у піднесення.

Піднесення – це фаза циклу, коли виробництво переживає рівень
попереднього циклу і зростає високими темпами.

Характерні риси:

– значний приріст виробничих інвестицій;

– зростання попиту на товари

– розширення комерційної діяльності;

– зростання ставки проценту.

Розпочинається швидке економічне піднесення, що готує грунт для
наступної кризи. А отже і циклу.

Отже, економічний цикл є більшою реакцією ринку на порушення
макроекономічних пропорцій. В умовах вільної конкуренції не існувало
іншого способу досягнення необхідних пропорцій економічного ринку.

В макротеорії цикл виступає об’єктом управління. При характеристиці
економічного циклу вживається 3 підходи до їх вивчення :

– економічний цикл розглядається як відхилення від нормального стану
рівноваги;

– цикл трактується як загальна форма економічного процесу, а економічна
рівновага не розглядається як норма до якої повинна прагнути економіка в
процесі коливань;

– ряд теорій не визнають закономірно періодичність циклу.

Зростання і падіння обсягів національного виробництва, цін, процентних
ставок і зайнятості складають діловий цикл, який є характерною рисою
ринкової економіки.

В макроекономіці не існує цілісної теорії економічного циклу, й
економісти різних напрямків концентрують свою увагу на різних причинах
циклічності. Але більшість з них вважають, що рівень сукупних витрат (D
= С + G +I + NE) безпосередньо визначає рівень зайнятості і безробіття.

Окремі економічні цикли суттєво різняться між собою за тривалістю та
інтенсивністю, проте всі вони складаються з одних і тих самих фаз (див.
додаток А, Б).

При цьому циклічно змінюються обсяг випуску, рівні зайнятості,
безробіття, інфляції, відсоткової ставки, обсяг грошової маси і т. п.
Проте основними індикаторами фази циклу слугують:

– рівень зайнятості;

– рівень безробіття;

– обсяг випуску.

Рівні інфляції і відсоткової ставки не враховуються, оскільки їх
динаміка може бути різною в залежності від факторів, які спричинили спад
(див. додаток В).

Випереджальними, або провідними (leading), називають параметри, що
досягають максимуму (мінімуму) перед досягненням піка (відповідно нижчої
точки активності).

Запізнілими, або відстаючими (lagging), називають параметри, що
досягають максимуму (мінімуму) після досягнення економічного піка
(відповідно нижчої точки).

Параметри, що називаються співпадаючими (coincident), змінюються
одночасно й відповідно до зміни економічної активності.

Фактичний реальний обсяг випуску продукції коливається при цьому навколо
потенційного рівня ВВП, під яким ми розуміємо обсяг виробництва за умови
повної зайнятості ресурсів. Він опускається нижче цієї позначки під час
спаду, потім поступово повертається до неї, а інколи навіть перевищує
цей рівень під час чергового підйому економіки. Коливання фактичного
обсягу ВВП навколо потенційного характеризується показником, який має
назву «розрив ВВП»:

Циклічний характер розвитку економіки вимагає від держави відповідної
реакції і впровадження певних заходів по усуненню негативних наслідків
циклічності розвитку. Найважливіші заходи державної політики
представлені в таблиці 3 (див. додаток Г).

2. Концепції циклічності розвитку економічних систем

Економічний розвиток відбувається нерівномірно і періоди піднесення
чергуються зі спадом . Коливання економіки відтворюється як регулярний
періодичний процес. Поняття економ. цикл означає – рух економіки від
однієї кризи до іншої. Сучасна економ. теорія трактує як явище яке має
ряд спільних моментів:

– економічний цикл складається з послідовних фаз: криз і піднесень;

– в 2-й половині 20-го ст. цикл розглядають як багатокомпонентний процес
із малих, середніх, довгих циклів;

– із середини 30-х років в теорії макроекономіки цикл розглядають як
коливання, які відбуваються навколо стану рівноваги;

– циклічні коливання відбуваються навколо трендової траекторії
економічний зростання.

– циклічність економіки треба розглядати не як недолік в економічному
стані, а як спосіб саморегулювання ринкової економіки, при чому
циклічний розвиток має особливість, що коли не регулювати коливання то
вони можуть підсилювати один одного, можуть увійти у резонанс і здатні
зруйнувати економічну систему.

В макротеорії цикл виступає об’єктом управління. При характеристиці ек.
циклу вживається 3 підходи до їх вивчення :

– економічний цикл розглядається як відхилення від нормального стану
рівноваги;

– цикл трактується як загальна форма економічного процесу, а економічна
рівновага не розглядається як норма до якої повинна прагнути економіка в
процесі коливань;

– ряд теорій не визнають закономірно періодичність циклу.

В сучасній макроекономіці проблема циклічності розглядається з позиції
визнання чи ні закономірності циклів і виявлення аналізу зв’язків між
циклом і рівновагою .

1-й підхід розглядає економічні цикли як наслідки дії таких процесів:

Теорія нововведень Йозефа Шумпетера: розглядає економіку з точки зору 2
фаз, які:

– віддаляють економіку від рівноваги: піднесення і депресії;

– або повертають до рівноваги: кризи і пожвавлення .

Шумпетер вважав, що кожне нововведення порушує рівновагу бо їх власники
отримують техн. переваги, підвищують прибутки, розширюють виробництво.
Інші теж прагнуть до цього тому теж застосовують інновації, прискорюючи
розвиток виробництва. Ці дії призводять до надвиробництва товарів, до
порушення рівноваги попиту і пропозиції, і в економіці починається криза
надвиробництва.

Грошова  теорія Ральфа Хоутрі і Ф. Хаєка: за теорією Хоутрі  причина
кризи є штучне звуження грошової пропозиції емісійними банками, які
підвищують ставку % для захисту касової готівки чи з метою підтримки
курсу нац. валюти . За Хаєком причиною є кредит, розширення якого
провокує диспропорції в економіці. Зокрема такою диспропорцією є вищі
темпи росту цін на предмети споживання ніж на засоби виробництва

До 1-ї групи теорій відносять теорії недоспоживання у суспільстві і
теорії які спираються на визнання факту відсутності синхронності в
розвитку різних сфер економіки.

2 підхід ґрунтується на відмові від розуміння циклічності як відхилення
від рівноваги. Спирається на положення економетрики і відповідно до
поглядів Самуельсона, Тімбургена рівновага – це ідеальний стан
економіки.

Отже економ. цикл- це макроекономічне явище пов’язане із зміною ВНП,
нац. доходу, інвестицій, споживання, які викликають сплески темпів росту
чи падіння.

В Макроаналізі найбільша увага приділяється діловому чи класичному
циклу, який досліджують з середини 19 століття. Він охоплює такі сторони
економічного життя як виробництво, зайнятість, доходи, ціни і
складається з фаз:

1. експансії (піднесення)

2. стиснення (криза)

3. депресії

4. пожвавлення

Фаза піднесення характеризується ростом цін виробників, обсягом
зайнятості, обсягів виробництва. Інвестицій і особистих доходів і
закінчується все бумом, тобто періодом надвисокої зайнятості і
перевантаження виробничих потужностей. Під час буму ціни, ставка з/п і
норма  % надзвичайно високі і в найвищій точці циклу  ці показники
досягають максимуму.

Неминучим наслідком буму є поворот у розвитку циклу і перехід до спаду;
цей перехід свідчить про настання  фази кризи.

Під час кризи зростають нереалізовані тов. запаси, знижуються обсяги
виробництва, скорочуються вир. інвестиції і падає попит на робочу силу.
Росте безробіття. У виробництві починається скорочення попиту на
сировину, падають ціни на неї, не реалізація викликає падіння тов. цін,
падіння прибутків, попиту на кредити і зниження % ставки.

У фазі депресії зберігається падіння НД і ріст безробіття, інвестиції
наближаються до 0 і в цей час економіка опускається до нижньої точки
циклу (дно циклу). В цій точці відбувається поворот розвитку і економіка
починає входити у фазу пожвавлення. Всі економічні показники у фазі
пожвавлення змінюють напрям і в економіці починається економічне
зростання. Зміна фаз піднесення і спаду не є різкою і яскраво вираженою,
– це пов’язано з неспівпаданням темпів зміни різних параметрів:

1. Випереджаючі досягають макс (мін) перед досягненням піка чи дна
циклу. Це: чисельність укладених ділових угод і створених ділових
підприємств, індекси фондового ринку, прибутки корпорацій, зміни
грошової маси.

2. Відстаючі параметри, які досягають макс (мін) після проходження
критичної точки циклу. Це: питомі витрати на зарплату, середній рівень %
ставки комерційних банків.

3. Співпадаючі параметри, які змінюються одночасно зі зміною економічної
активності. Це: ВНП, рівень безробіття, особистий дохід, ціни
виробників, % ставки нац. банку. В останні 50 років циклічний розвиток
набув деяких особливостей, які визначають специфіку ділового циклу.
Зокрема:

1) зменшилася амплітуда коливань економічної активності: фази піднесення
стали тривалішими, спаду – коротшими.

2) спад не завжди тягне за собою тривале безробіття, а пік циклу – повну
зайнятість.

3) від спаду найбільше страждають галузі, які виробляють засоби
виробництва і споживчі товари тривалого користування.

4) галузі які випускають прод. товари і споживчі товари першої
необхідності менше підлягають циклічним коливанням, бо попит на них
майже не змінний. В цих галузях циклічні коливання впливають на ціни
більше і менше на виробництво і зайнятість.

Ділові цикли досить повно досліджував Кейнс, який розробив концепцію
ділового циклу залежно від коливання динаміки інвестицій. Він пов’язав
через механізм мультиплікатора серію коливань виробничого доходу, зміни
попиту і відповідно проаналізував залежності які впливають на ці зміни і
визначають рух сукупного попиту.

3. Теорія ділового циклу Кейнса

         В макроаналізі найбільша увага приділяється діловому чи
класичному циклу, який досліджують з середини 19 століття. Він охоплює
такі сторони економічного життя як виробництво, зайнятість, доходи, ціни
і складається з фаз:

1. експансії (піднесення)

2. стиснення (криза)

3. депресії

4. пожвавлення

Фаза піднесення характеризується ростом цін виробників, обсягом
зайнятості, обсягів виробництва. Інвестицій і особистих доходів і
закінчується все бумом, тобто періодом надвисокої зайнятості і
перевантаження виробничих потужностей. Під час буму ціни, ставка з/п і
норма  % надзвичайно високі і в найвищій точці циклу  ці показники
досягають максимуму.

Неминучим наслідком буму є поворот у розвитку циклу і перехід до спаду;
цей перехід свідчить про настання  фази кризи.

Під час кризи зростають нереалізовані тов. запаси, знижуються обсяги
виробництва, скорочуються вир. інвестиції і падає попит на робочу силу.
Росте безробіття. У виробництві починається скорочення попиту на
сировину, падають ціни на неї, не реалізація викликає падіння тов. цін,
падіння прибутків, попиту на кредити і зниження % ставки.

У фазі депресії зберігається падіння НД і ріст безробіття, інвестиції
наближаються до 0 і в цей час економіка опускається до нижньої точки
циклу (дно циклу). В цій точці відбувається поворот розвитку і економіка
починає входити у фазу пожвавлення. Всі економічні показники у фазі
пожвавлення змінюють напрям і в економіці починається економічне
зростання. Зміна фаз піднесення і спаду не є різкою і яскраво вираженою,
– це пов’язано з неспівпаданням темпів зміни різних параметрів:

1. Випереджаючі досягають макс (мін) перед досягненням піка чи дна
циклу. Це: чисельність укладених ділових угод і створених ділових
підприємств, індекси фондового ринку, прибутки корпорацій, зміни
грошової маси.

         2. Відстаючі параметри, які досягають макс (мін) після
проходження критичної точки циклу. Це: питомі витрати на зарплату,
середній рівень % ставки комерційних банків.

         3. Співпадаючі параметри, які змінюються одночасно зі зміною
економічної активності. Це: ВНП, рівень безробіття, особистий дохід,
ціни виробників, % ставки нац. банку. В останні 50 років циклічний
розвиток набув деяких особливостей, які визначають специфіку ділового
циклу. Зокрема:

1) зменшилася амплітуда коливань економічної активності: фази піднесення
стали тривалішими, спаду – коротшими.

2) спад не завжди тягне за собою тривале безробіття, а пік циклу – повну
зайнятість.

3) від спаду найбільше страждають галузі, які виробляють засоби
виробництва і споживчі товари тривалого користування.

4) галузі які випускають прод. товари і споживчі товари першої
необхідності менше підлягають циклічним коливанням, бо попит на них
майже не змінний. В цих галузях циклічні коливання впливають на ціни
більше і менше на виробництво і зайнятість.

Ділові цикли досить повно досліджував Кейнс, який розробив концепцію
ділового циклу залежно від коливання динаміки інвестицій. Він пов’язав
через механізм мультиплікатора серію коливань виробничого доходу, зміни
попиту і відповідно проаналізував залежності які впливають на ці зміни і
визначають рух сукупного попиту.

І варіант. Постійний ріст інвестицій.

Починаючи з І-го періоду, Yг в кожному наступному періоді (постійно
росте).

 

Графік 3.1. Постійний ріст інвестицій

Націнальний доход росте більш високими темпами, ніж інвестиції, що
пояснюється неперервним ростом споживання.

II варіант. Коливання  інвестицій.

Капіталовкладення то ростуть, то падають, що відображає графік:

Графік 3.2. Коливання інвестицій

Аналіз:

1) При зміні напрямків динаміки інвестицій (періоди 3,5,6,7,8,9) зміни
доходу меньші   , ніж зміни інвестицій  , оскільки сукупне споживання
змінюється в напрямку, супротивному до зміни інвестицій. В цьому
проявляється стабілізуюча функція мультиплікатора відносно національного
доходу.

2)При збереженні напряму динаміки інвестицій хоча б на протязі двох
періодів (періоди 2,4,10), зміни доходу більші, ніж зміни інвестицій,
оскільки в цьому випадку сукупне споживання змінюється в тому ж
напрямку, що і зміна інвестицій, тут мультиплікатор підвищує вплив на
національний доход.

4. Монетаристське трактування ділового циклу

В сучасних умовах  діловий цикл аналізується з позиції визначення
факторів які впливають на його динаміку. З 70-х років макротеорія
використовує концепцію шоків пропозиції.

 Шок пропозиції – це зміщення в економіці яке відбувається під впливом
зміни пропозиції і відповідної зміни сукупного попиту.

Графік 4.1. Шок пропозицій

В ході підвищення цін на сировину і інші ресурси спостерігається
скорочення виробництва і крива AS переміщується на AS1. Відповідно ціни
при незмінному попиті зростають від P до P2. Нова рівновага при вищих
цінах  встановлюються при меншому обсязі виробництва Y1. Однак виробники
намагаються підтримувати обсяги виробництва, і тому з одного боку вони
змушені стимулювати ріст попиту від AD до AD1, з другого змушені
підвищувати ціни від Р1 до Р2 щоб стимулювати виробника не скорочувати
виробництво.

Отже, за цих заходів виробництво, знизившись до У1, повертається до
попереднього рівня У, в цьому випадку є можливим ріст зарплати як один
із заходів по підвищенню сукупного попиту. Шоки пропозиції викликають
коливання рівноваги національної економіки навколо точки рівноваги Е
доЕ1 і Е2.

Теорія ділового циклу крім шоку від зростаючих цін враховує шок від
росту продуктивності праці і росту урядових витрат. Прикладом шоку
продуктивності є ефект від впровадження нових технологій, а урядових
витрат – прийняття певних урядових програм зі збільшенням обсягів
державних інвестицій. Названі фактори, які викликають шокові події в
економіці, впливають на обсяги ВНП, викликаючи їх коливання. Шокові
впливи в економіці можуть виникати на ринку праці з боку пропозиції
праці, викликаючи ефект міжчасового заміщення пропозиції праці. Суть
його в тому, що людина має схильність заміщувати час відпочинку часом
роботи, якщо їй пропонується вища ставка з/п. При цьому чим більша
ставка тим більше росте пропозиція праці, та після досягнення певної
межі людина перестає збільшувати кількість годин робочого часу і віддає
перевагу відпочинку, вільному часу. Це означає, що коли ставки з/п є
зависокими, то можливим є  скорочення числа бажаючих багато працювати.
Скорочення числа працюючих теж може впливати на обсяги виробництва.

         Ще одним фактором, що викликає ефект шокових потрясінь є рівень
% ставок по вкладах. Оскільки людина може віддати перевагу % доходу від
вкладених коштів перед коштами отриманими у вигляді з/п. Міжчасова
відносна ціна праці складе

                            ((1+і)*w1)/w2

де:

 і- ставка процента;

w1-реальна з/п за 1-й рік;

w2-реальна з/п з врахуванням % доходу у 2-му році.

Ефект % ставки теж може викликати скорочення кількості праці в економіці
і впливає на трудову активність. Так, теорія реального ділового циклу
має на меті виділити сукупність факторів, що впливають на обсяги
пропозиції і виробництва і знання яких дозволяє моделювати і
прогнозувати майбутні ситуації в національній економіці.

5. Моделі економічних циклів

N

?

????????ae1-2oe2 3‚3Ya i Iyb, але yI і через виниклий надлишок на Рблаг
в-во почне скорочуватися, поки економіка не досягне нової
короткострокової стійкої рівноваги в точці А при низькому рівні
економічної активності. При такій економічної кон’юктурі розмір S почне
скорочуватись, що відобразиться зрушенням кривої S вниз. Крим того, як
що на протязі років обсяг в-ва збережеться на низькому рівні, то запаси
готової продукції поступово скоротяться, виникне дефіцит благ і це
послужить сигналом до розширення в-ва і збільшення попиту на інвестиції.
Крива І почне зміщуватись вгору. В результаті зустрічного руху кривих S
та І сумістяться точки А та В.

    

Зміщення кривих S та І у фазі пожвавлення

Графік 5.4. Фаза пожвавлення

В точках А і В рівновага не стійка, отже при пожвавленні економіці
обсяги в-ва будуть перевищувати рівень А і В: y>yAB. На Рблаг виникне
дефіцит, якій буде подолано, коли y=yC. Таким чином, пройшовши через
кон’юктурні ціни, економіка стабілізується не деякий час в умовах
високої економічної активності. З часом крива S почне рух вгору при
одночаснім зміщенні кривої І вниз і, це ознаменує початок чергового
економічного циклу.

Модель Крафта-Вайзе і модель Гудвіна

В моделі Крафта-Вайзе виникнення кон’юктури коливань в економіці
пояснюється зміною стратегії поведінки макроекономіческих суб’єктів.
Оскільки при визначенні варіантів поведінки суб’єкта спираються на свої
прогнози відповідних реакцій контрагента, бо в цій моделі
використовується системні теорії ігор. Нехай суспільство складається із
8 макроекономічних суб’єктів: підп-ців і дом. Госп-в. Останні на ринку
праці представлені профспілками. Зміни економічної стратегії підприємців
зводиться до переходу від великого обсягу інвестицій І+ до малого , і
назад. Профспілка, виходячи із текучої кон’юктури і оцінюючи
перспективи, повинна прийняти рішення: вимагати у даний час високу w+ чи
низьку w- ставку заробітної плати. В залежності від обраної кожним
суб’єктом стратегії поведінки в економіці виникає одна з ситуацій.

Ситуація  І  (J+w-) виникає тоді, коли профспілка згодна на низьку
ставку заробітної плати, підприємець робить великі інвестиції.

В таких умовах зайнятість буде дуже високою (надлишковою), тому фонд
заробітної плати буди більшим, не дивлячись на низьку ціну праці.
Великий фонд оплати праці і висока інвестиційна активність створюють
великий сукупний попит на ринку благ, що разом з низькими видатками на
одиницю праці забезпечує підприємцям великий прибуток.

, тоді в економіці встановиться повна зайнятість.

Доля праці в НД досягає максимуму. В наслідок збільшення витрат на
оплату праці прибуток буде невеликий. Оскільки обсяг інвестицій великий,
то обсяг прибутку, який виплачується на дивіденди, будуть дуже
маленькими. Це може послугувати причиною переходу економіки у ситуацію 
ІІІ  чи  ІV.

Якщо при низький інвестиційній активності підприємців профспілка згідна
на низьку ставку заробітної плати, то складеться ситуація  ІІІ,  яка
характеризується наступними ознаками. Неповна зайнятість, оскільки
сукупний попит нижчий нормального через малий обсяг інвестицій.
Наявність кон’юктурного безробіття разом з низькою ставкою  заробітної
плати знижує частку праці в НД до мінімуму. Прибуток відповідно
збільшується і більша його частина розподіляється на дисиденти. Якщо при
малих обсягах інвестицій профспілка добивається високої оплати праці
(ситуація  ІV (J-w+), то безробіття стає величезним, зайнятими
залишаються лише найбільш кваліфіковані робітники. В цьому випадку і
фонд заробітної плати і прибуток будуть невисокими, оскільки в ний НД
невеликий.

В систематизованому вигляді кон’юктурні характеристиці чотирьох
перерахованих станів економіці подані у таблиці 5.1:

Таблиця 5.1

Стани економіки, їх основні риси

Кожний з макроекономічний суб’єктів ранжирує можливі ринкові ситуації у
відповідність до своєї функції корисності. Припустимо, що в даний момент
підприємці вище за все ставлять інтереси акціонерів і тому їх переваги
виражаються так

U0u: III > I > IV > II.

Це означає що підприємці найперше значення надають розміру прибутку.

Припустимо, що профспілка розставив 4 можливих варіанти ринкової
кон’юктури у такій послідовності  U0n: II > I > IV > III, тобто
профспілка головну увагу звертає на частку праці в НД. Кожній із сторін
відомі предпочтенія іншої сторони.

В цих умовах профспілка мислить так. Якщо погодиться на низьку ставку
зарплати, то з 8 можливих в економіці станів  І і ІІ  підприємці оберуть
стан  ІІІ, а при вимогах високої ставки заробітної плати підприємцям
прийдеться обирати між  ІІ і ІV  станом і вони зупиняться на  ІV.
Відповідно від рішення профспілки залежить виникнення в економіці
ситуації  ІІІ чи ІV. При  ІV стані ситуація буде характеризуватися
великим безробіттям і скороченням обсягу реалізації капіталу через
недостатнє інвестування.

Довгочасне перебування в такій ситуації може побудити профспілку змінити
систему своїх переваг. Тепер вони будуть орієнтуватися і на заробітну
плату і на рівень зайнятості. Тоді школа цінностей профспілки
змініться   U1н : I > II > III >IV.

Це зміна зображена у таблиці 5.2:

Оскільки підприємці не змінили переваг, то профспілка, як і раніше може
обирати лише між станами  ІІІ і ІV. При новій системі вона обере стан 
ІІІ, який і встановиться в економіці, оскільки при низькій ціні праці
дивіденди будуть найбільшими при малих інвестиціях.

Внаслідок зниження ставки зарплати і приросту зайнятості у підприємців
зростуть прибутки. В очікуванні під’йому економіки підприємці при виборі
стратегії поведінки будуть спиратися на ріст інвестицій. Це змінить
шкалу переваг так        

                              U1u : II > III > II > IV.

Якщо віддати перевагу U1u з варіантів з низькою ставкою зарплати
підприємці виберуть варіант  І, а в умовах високої ставки – варіант  ІІ.
Відповідно, профспілці прийдеться обирати між ситуаціями  І і  ІІ. При
перевагах U1u він вибере стан  І.

6. Антициклічні методи регулювання економіки

та атникризова політика

Причини, які викликали різноманітні види циклів, різні, а тому необхідно
визначити не лише ці причини, але й адекватні способи протидії.

Короткостроковий цикл відчувається, насамперед, окремими підприємствами,
а оскільки кожний виробник зв’язаний з багатьма іншими, то циклічні
коливання у виробництві викликають резонуючі коливання у ринковій
кон’юнктурі в масштабі всієї національної економіки. Найдійовішим
засобом боротьби є стратегія планування у межах підприємства та
маркетинг.

Стратегічне планування – це визначення довгострокових цілей завдань
підприємства, прийняття курсу дій та розподілу ресурсів необхідних для
досягнення цих цілей.

Стратегічне планування включає 4 етапи:

І. Аналіз можливостей підприємства, та його навколишнього
соціально-економічного середовища;

ІІ. Визначення цілей і основних проблем розвитку;

ІІІ. Розробка альтернативних варіантів розвитку, оцінка та вибір
стратегічних дій;

ІV. Складання програми дій та контроль за її реалізацією.

Маркетинг – це система заходів щодо виробництва і реалізації продукції
за умов функціонування ринку “покупців”.

Найдієвішими методами антициклічного регулювання середнього строкового
циклу є антикризова політика держави (основною економічною ареною є
національна економіка), яка містить:

І – фіскальні інструменти та заходи (податки, субсидії, державні
покупки…);

ІІ – кредитно-грошові або монетарні методи (зміна рівня проценту
Центрального банку, державні позики, управління державним боргом…).

ІІІ – заходи та інструменти прямого державного контролю (обмеження
зовнішньої торгівлі, контроль над цінами…).

Довгі хвилі охоплюють світову економіку загалом, а тому засобом
антициклічного регулювання є розвиток міжнародного співробітництва,
кооперації, ролі міждержавних економічних організацій.

Антициклічне регулювання здійснюється також за допомогою податкової,
фінансово-кредитної, грошової політики тощо.

Тому, економічний цикл у післявоєнний період стає коротшим, а кризи – не
такими глибокими. Замість надвиробництва товарів з’являється
надвиробництво основного капіталу, коли виробничі потужності навіть у
період відсутності кризи завантажені на 75-80 %, відсутнє різке зниження
цін, тощо. Тому під час кризи 1990-1992 рр. падіння промислового
виробництва у США становило 1,9 %, а тривалість кризи – 10 місяців. В
Україні в 1991-1993 рр. внаслідок розриву господарських зв’язків,
скорочення платоспроможного попиту населення, галопуючої інфляції,
відсутності науково-обгрунтованої економічної політики уряду та інших
факторів промислове виробництво скоротилось на 42%, кількість офіційно
зареєстрованих безробітних досягла 1 млн., а приховане безробіття
охопило близько 40% працездатного населення. Все це відбувалось на фоні
різкого підвищення цін, зростання масштабів підпільної (тіньової)
економіки тощо. За цих умов урядові необхідно перш за все всебічно і
глибоко вивчати досвід антициклічного регулювання у розвинутих країнах
заходу і застосовувати його стосовно специфічних умов економічної кризи
в Україні.

Причини виникнення криз у світовій економічній літературі поділяються
на:

1. Положення Д.Рікардо, про зумовленість криз несправедливістю розподілу
багатства;

2. Твердження Жана Батіста де Сісмонді, що причина їх криється у
недоспоживанні народних мас, невідповідності між виробництвом і
споживанням;

3. Теза М.І.Туган-Барановського про диспропорційність розвитку економіки
тощо.

Але названі причини не розкривають головну причину, зумовлену на думку
К.Маркса основною суперечністю капіталізму – суперечністю між суспільним
характером виробництва і капіталістичним привласненням його результатів.

Існує понад 200 концепцій за допомогою яких описуються кризи та їх
циклічність, серед яких слід виділити такі:

1) грошова теорія (Хаунтрі, Туган-Барановський та ін.) пояснюють цикл
розширенням чи звуження банківського кредиту;

2) інноваційна теорія (Хансен, Шумпетер) використання на виробництві
важливих нововведень;

3) психологічна теорія (Пігу, Беджгард) – настрої по песимізму та
оптимізму, які охоплюють населення та впливають на ділову активність;

4) теорія “неспоживання” ( Гапсон, Фостер та ін.) – надмірні збереження
порівняно з можливостями інвестування;

5) теорія “надмірного інвестування” (Хайєн, Мизес), як головну причину
циклічного розвитку висуває випереджаючий відрив інвестицій від
збережень у результаті чого виникає криза надвиробництва;

6) теорії “сонячних плям”, “погодніх умов” тощо. – Пояснюють циклічний
розвиток впливом географічних факторів.

Антикризова (кон’юнктурна) політика направлена на регулювання коливань
економічної активності в суспільстві в періоди передкризового стану і
запобігання розвитку економічних криз.

Двома основними періодами, які повинні знаходитися під особливим
контролем у цьому зв’язку, в періоди депресії і буму.

Характерні риси депресії:

– скорочення виробничих інвестицій;

– збільшення запасів;

– скорочення попиту на робочу силу;

– різке падіння норми чистого прибутку;

– падіння обсягу продажу;

– скорочення кількості нових заказів;

– скорочення попиту на кредитні ресурси;

Характерні риси пожвавлення:

– перехід до стійкого розширення виробництва;

– зростання попиту на активні елементи засобів виробництва
(устаткування, машини, механізми тощо);

– зростання попиту на робочу силу;

– зростання заробітної плати і відповідно попиту на товари особливого
споживання.

Характерні риси економічного буму:

– значний приріст виробничих інвестицій;

– скорочення запасів;

– різке зростання попиту на робочу силу;

– значний приріст загального рівня цін.

Характерні риси кризи:

виробництво і зайнятість скорочуються, проте ціни не завжди мають
тенденцію до зниження, вони падають тільки в тому випадку, коли
спостерігається депресія ( глибокий і тривалий спад ).

Найважливіші заходи антикризової політики:

В періоди бумів В періоди депресії

Грошово-кредитна політика

* збільшення облікової ставки* зниження облікової ставки

* продаж державних цінних паперів на відкритому ринку * купівля
державних цінних паперів на відкритому ринку

* підвищення норми обов’язкових банківських резервів * зниження норм
обов’язкових банківських резервів.

Фіскальна політика

* скорочення витрат держбюджету * додаткові витрати держбюджету

* збільшення податкових ставок * зменшення податкових ставок

Політика заробітної плати і тарифів

* зниження заробітної плати * зростання заробітної плати

Політика державний інвестицій

* скорочення державного будівництва

* прискорення виконання інвестиційних програм

Висновок

Отже, можна зробити наступні висновки:

Будь-яке цивілізоване суспільство прагне до економічного зростання.
Технічний прогрес, запровадження нових технологій, збільшення виробничих
потужностей та підвищення життєвого рівня людей є стратегічними
напрямами динамічного розвитку економіки кожної країни. Проте
довгострокове економічне зростання не завжди є рівномірним. Воно
переривається періодами економічної нестабільності, коливаннями у темпах
економічного зростання, структурі й ефективності відтворення. Періоди
швидкого зростання економіки перериваються спадом виробництва, низьким
рівнем зайнятості (безробіттям) та зростанням цін (інфляцією).

Циклічність була помічена давно вченими-економістами. Особливо коли
почастішали періодичні економічні кризи – торгові, фінансово-кредитні, а
потім і промислові. Спочатку вони охопили окремі найрозвинутіші країни (
насамперед Англію ), а потім набули характеру світових криз. Циклічний
розвиток економіки став предметом дослідження багатьох
учених-економістів.

Отже, важливою особливістю ринкової економіки є її нестабільність.
Чергування піднесень і спадів у економіці призводить до того, що її
розвиток носить непрямолінійно зростаючий, а хвилеподібно зростаючий
характер. У макроекономічній науці домінує думка, що хвилеподібні
коливання в економіці відбуваються не хаотично, а в формі економічних
циклів.

На базі опрацьованої інформації можна зробити деякі висновки:

По-перше, корткострокові і середньострокові цикли в ринковій економіці
мають ідентичну внутрішню структуру і у багатьох випадках спільні
рушійні механізми.

По-друге, середньострокові цикли мають переважно локальну дію і не
впливають одночасно на всі сфери економічної діяльності, а у сукупності
вони здатні викликати загальнонаціональні тривалі довгострокові цикли,
рушійними силами яких є масове оновлення науково-технічного потенціалу
України й значні структурні зміни в економіці.

Незважаючи на всі розбіжності відносно першопричини економічних циклів,
беззаперечним є визнання того, що в кінцевому підсумку циклічні
коливання в економіці зумовлюються суттєвим відхиленням сукупного попиту
від сукупної пропозиції, супутних витрат від потенційних можливостей
виробництва. Головними індикаторами цих відхилень є коливання рівня
виробництва, безробіття, продуктивності праці, реальних доходів
населення тощо.

Висновки

Отже, економічний цикл є більшою реакцією ринку на порушення
макроекономічних пропорцій. В умовах вільної конкуренції не існувало
іншого способу досягнення необхідних пропорцій економічного ринку.

В макротеорії цикл виступає об’єктом управління. При характеристиці
економічного циклу вживається 3 підходи до їх вивчення :

– економічний цикл розглядається як відхилення від нормального стану
рівноваги;

– цикл трактується як загальна форма економічного процесу, а економічна
рівновага не розглядається як норма до якої повинна прагнути економіка в
процесі коливань;

– ряд теорій не визнають закономірно періодичність циклу.

Зростання і падіння обсягів національного виробництва, цін, процентних
ставок і зайнятості складають діловий цикл, який є характерною рисою
ринкової економіки.

Економічний цикл (цикл ділової активності) — це періодичний підйом або
спад реального ВВП на фоні загальної тенденції до зростання.

Причинами циклічності можуть бути:

– технічні нововведення (НТР), які впливають на інвестиції та споживчі
витрати, а відповідно — на виробництво, зайнятість і рівень цін;

– політичні й випадкові події (наприклад, війни, «перебудова» в СРСР та
перехідний період у нових незалежних державах);

– зміни в кредитно-грошовій політиці (коливання обсягів грошової маси);

– нестача національних інвестицій;

– зміни цін на нафту, газ та інші види сировини тощо.

Сучасна макроекономіка трактує діловий цикл явище, яке має ряд спільних
моментів:

– економічний цикл складається з послідовних фаз: криз і піднесень;

– в 2-й половині 20-го ст. цикл розглядають як багатокомпонентний процес
із малих, середніх, довгих циклів;

– із середини 30-х років в теорії макроекономіки цикл розглядають як
коливання, які відбуваються навколо стану рівноваги;

– циклічні коливання відбуваються навколо трендової траекторії
економічний зростання.

– циклічність економіки треба розглядати не як недолік в економічному
стані, а як спосіб саморегулювання ринкової економіки, при чому
циклічний розвиток має особливість, що коли не регулювати коливання то
вони можуть підсилювати один одного, можуть увійти у резонанс і здатні
зруйнувати економічну систему.

В макроаналізі найбільша увага приділяється діловому чи класичному
циклу, який досліджують з середини 19 століття. Він охоплює такі сторони
економічного життя як виробництво, зайнятість, доходи, ціни і
складається з фаз:

1. експансії (піднесення)

2. стиснення (криза)

3. депресії

4. пожвавлення

         В сучасних умовах  діловий цикл аналізується з позиції
визначення факторів які впливають на його динаміку. З 70-х років
Макротеорія використовує концепцію шоків пропозиції.

 Шок пропозиції – це зміщення в економіці яке відбувається під впливом
зміни пропозиції і відповідної зміни сукупного попиту.

Для характеристики циклічного розвитку розглядають ряд моделей, серед
яких виділяють модель Калдора, Крафта-Вайзе, модель Гудвіна.

Список використаної літератури

Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка. – К.: Четверта хвиля,
2005.

Борисов Е.Ф. Экономическая теория. – М., 2005.

Будаговська С., Ківієвич О. Макро- і мікроекономіка. – К.: Основи, 2002.

Будаговська С., Кілієвич О. та ін. Мікроекономіка і макроекономіка. –
К.: “Основи”. 1998.

Економічна теорія / Під ред. д.е.н. Камаева В.Д. – М.: Владос, 2003.

Економічна теорія технологічних змін: Навчальний посібник. Бажал Ю.М. –
К.: Заповіт, 2001.- 240 с.

Ивашковский С.Н. Макроэкономика. – М.: Дело, 2000 .

Кембелл Р. Макконел, Стенлі Л. Брю. Економікс. – Львів, 2005.

Макроэкономические аспекты теории эволюционной экономики// Эволюционный
подход и проблемы переходной экономики. 1995, №6, с. 144-149.

Мочерний С.В., Мехасюк І.Р. Економічний словник-довідник. – К.: Femina,
1996.

Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії: книга перша. – Київ: Либідь,
2003.

Павловський М. “Макроекономіка перехідного періоду”. К.: “Техніка”.
1999.

Политическая экономия. – М.: Издательство политической литературы 1998.
стр.72-74

Проблеми економічного зростання України. – К.: “БМТ”, 2001. – 423 с.

Савченко П.А., Пухтаєвич Т.О. Макроекономіка. – К.: Основи, 2002.

Самуельсон П.А., Нордгауз В.Д. Макроекономіка. – К.: Основи, 2004.

Эволюционный подход и проблемы переходной экономики (доклады и
выступления участников международного симпозиума, г. Пущино, 12-15
сентября, 1994 г.). М., 1995.

Экономическая теория. Под ред. д.э.н. Николаевой И.П. – М.: Проспект
2000. ст. 256-263.

Додатки

Додаток А

Таблиця 1

Фази економічних циклів

Додаток Б

Рис. 1. Економічні цикли

Додаток В

Таблиця 2

Основні показники економічної активності

по класифікації NBER

Додаток Г

Таблиця 3

Заходи державної політики в періоди піків та спадів

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

PAGE

PAGE 36

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020