.

Огірок. Хімічні та фізичні властивості, харчова цінність

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
112 3187
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

«Огірок. Хімічні та фізичні властивості, харчова цінність»

ПЛАН

Вступ

1. Батьківщина та історія поширення огірка, різновиди огірків

2. Харчова цінність огірка, хімічні та фізичні властивості,

вплив на організм людини

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Огірки стоять в одному ряді з помідорами серед найбільш популярних
овочевих культур, належать до сімейства гарбузових. Як кавун і гарбуз,
це зовсім не овоч, а несправжня ягода.

Огірок на 96% складається з води і не може похвалитися великою кількістю
вітамінів. І проте плід з “нефритовою шкіркою” зробив прекрасну
кулінарну кар’єру! Навряд чи ми обійшлися б тепер без огірка. Гідність
цього чудового овоча – в смаку. Як приємно хрустить на зубах соковита
м’якоть юного пупирчатого огірочка, виділяючи тонкий трав’яний аромат! А
як апетитні терпкі солоні і пряні мариновані огірочки! Розсольник,
окрошка, салати – усюди в головній ролі” огірок. Неповноцінний без цього
овоча стіл, особливо святковий.

Огірок (Cucumis sativus) – городна рослина сімейства гарбузових з
довгастим зеленим плодом. Плоди містять багато мінеральних солей –
фосфору, кальцію, магнію, заліза і мікроелементів.

Дуже широко використовуються в кулінарії. Огірки відомі як овочева
рослина близько шести тисяч років. Батьківщиною огірків, найімовірніше,
є Індія, де і сьогодні можна зустріти їхніх диких родичів.

Кулінарне застосування огірки знаходять в основному у свіжому вигляді, в
окрошках, салатах (закусочних) і салатах до других м’ясних страв. Краща
заправка до салатів зі свіжих огірків – сметана без будь-яких інших
доповнень. До м’ясних других страв огірки подаються без заправки.

Друге застосування огірків – квашення і маринування. Кращим
використанням є квашення. Воно значно підвищує харчову цінність.

1. Батьківщина та історія поширення огірка, різновиди огірків

Огірок — одна з найдавніших рослин серед овочів, йому понад шість тисяч
років! Але й досі ще не визначено батьківщини дивовижного плоду наших
грядок. Вважають, що цей сонцелюбний овоч походить із Південно-Східної
Азії.

Із цих країв, можливо, огірок потрапив до Китаю та Японії і майже
водночас — через Іран та Афганістан — до Малої Азії та Древньої Еллади.
Звідси вже став поширюватися по всій Європі.

Однак існує що одна версія. На думку деяких ботаніків, батьківщиною
огірків була Північно-Західна Індія. Там ще й нині чимало диких заростей
цієї рослини. Вона, мов ліана, обвивав двадцятиметрові дерева і часом
утворює непролазні хащі. В Непалі огудипа сиккімського огірка
випростується на 8 метрів, його листя сягає майже півметра в перетині, а
вага їстівного плоду становить близько 9 кг.

До слов’ян огірок потрапив від візантійців на межі VI— VII століть.
Греки називали недоспілий плід цього овоча «аорос», від нього пішло
«агурус», а потім — і наше слово «огірок».

У Європі огірок з’явився спочатку в Древній Греції (ІІІ-IV ст.), а потім
поширився й в інші країни. Його зображення залишилося на фресках
Древнього Єгипту й у грецьких храмах.

У Китаї та Японії землевласники знімають врожай різних овочів 3 рази на
рік. Вони спочатку вирощують огірки в ящиках на дахах, а потім
висаджують на добре удобрену землю городу і підв’язують до колів. Зі
шпалер звисають величезні плоди огірків у 1,5 м довжиною. Цей сорт
китайських огірків обробляють у Європі в теплицях.

Огіркові рекорди занесені навіть до Книги Гіннесса. Так, найдовший
огірок – 1,83 м – вирощений в Угорщині та належить до китайського
різновиду огірків. У приміщенні вдалося виростити огірок вагою більше
6 кг, а у відкритому ґрунті трохи менший – 3,7 кг.

Асортимент огірків дуже багатий. Для відкритого ґрунту районовано
близько 80 сортів і гібридів, для захищеного – близько 60 (головним
чином гібридів).

За характером використання плодів розрізняють салатні сорти (продукцію
споживають у свіжому вигляді, в основному в ранній термін), засолювальні
та сорти універсального використання; за термінами дозрівання
ранньостиглі (до 45 діб), середньостиглі (до 50 діб) і пізньостиглі
(понад 50 діб). Такий розподіл деякою мірою є умовним, оскільки
тривалість вегетаційного періоду в огірків надто залежить від
температури, вологості ґрунту й інших факторів середовища.

Сорти також розрізняють за довжиною стебла, формою і масою плодів, їхнім
опущенням і бугорчатістю, стійкістю до хвороб і шкідників, наявністю або
відсутністю гіркоти.

2. Харчова цінність огірка, хімічні та фізичні властивості,

вплив на організм людини

Ще й досі побутує думка: мовляв, огірок як харчовий продукт — ніщо. Але
ж не завжди цінність рослини, зокрема й огірка, визначають калорійністю.
Тут користь в іншому.

Огірки збуджують, а квашені й мариновані підсилюють виділення шлункового
соку, мають жовчогінні властивості, сприяють засвоєнню жирів, білків та
інших складників їжі. Вони діють сечогінно, виводять з організму воду та
кухонну сіль, що так важливо для людей із захворюваннями
серцево-судинної системи та нирок. Послаблювальні властивості огірків
мають значення при запорах і атонії кишечника. Свіжий огірковий сік,
присмачений медом або цукровим сиропом, вгамовує кашель, пом’якшує
відхаркування мокроти.

Цей овоч справді низькокалорійний, і його рекомендують споживати
схильним до ожиріння.

Огірки містять 95—96 % води, в них 1,7—2,7 % цукрових речовин. Це
переважно глюкоза та фруктоза, сахарози мало або зовсім нема. Крім того,
наявна незначна кількість пектинових речовин (0,4%), крохмалю (0,1),
клітковини (0,7). З органічних кислот в огірках виявлено лише яблучну.
До того ж, у плодах обмаль білків і, отже, нема незамінних амінокислот.

Зате в огірках чимало мінеральних речовин, особливо сполук калію (140 мг
на 100 г), фосфору (42 мг на 100 г), а ще — магнію, кальцію та хлору. З
мікроелементів багато заліза (600 мг на 100 г — більше, ніж у суницях
або винограді) та алюмінію (425 мг на 100 г), знайдено сполуки йоду,
фосфору, цинку, марганцю, міді, молібдену. Цей овоч багатий на
стероїдний сапонін — кукурбітацин, який надає його плодам гіркуватого
присмаку. Доведено, що огірковий кукурбітацин здатний тамувати
патологічне розростання тканин.

Завдяки полівітамінності хімічного складу огірків їх радять вживати тим,
у кого порушено обмін речовин в організмі, кому треба вивести «шлаки»,
воду та хлориди кухонної солі. Людям з гіпертонічною хворобою,
сечокислим діатезом та ожирінням можна періодично влаштовувати на основі
споживання огірків розвантажувальні дні, коли хворий щодня вживає 2 кг
свіжих овочів. Розвантаження найкраще робити раз на тиждень, в суботу
або неділю, щоб водночас обмежити й фізичні навантаження.

Хімічний склад огірків

Види овочів Масова частка, % на сиру масу

цукрів білків крох-

малю клітко

вини органічних

кислот мінеральних

речовин вітаміну С, мг%

Огірки відкритого грунту

Огірки закритого грунту

2,5

1,8

0,8

0,7

0,1

0,1

0,7

0,5

0,1

0,1

0,5

7

10

7

Огірки залежно від призначення поділяють на огірки для споживання у
свіжому виді і соління та для консервування. За довжиною огірки
поділяють на короткоплідні — 11—14 см, середньоплідні — не більше 25 см
і довгоплідні — більше 25 см.

Огірковий сік зміцнює серце й судини. Ця властивість його пов’язана з
великою кількістю калію. Тому овоч корисно вживати під час профілактики
напруження міокарда, для заспокоєння нервової системи. Сік діє
антисклеротично, поліпшує пам’ять. За добу його можна випити до одного
літра. Але сік рекомендують вживати не в чистому вигляді, а в суміші з
іншими, скажімо, соком чорної смородини, яблучним, з грейпфрутів,
томатним, часниковим.

Свіжі огірки дуже добре впливають на живлення шкіри. Від огіркового соку
або кашки зі свіжих огірків вона стає білою, ніжною, еластичною, її пори
звужуються, зникають зморшки. Саме цю властивість огіркового соку широко
використовують у косметиці при приготуванні лосьйонів, кремів, масок.
Для жирної шкіри роблять маски із суміші натертих огірків та яблук.

Добре зарекомендували себе ланоліново-огіркові маски. З цією метою
беруть 20 г безводного ланоліну, 5 г стеарину, 1 г триетилену, 125 г
огіркового водного настою. Потім цю суміш заливають підігрітою до 80°
водою і тримають упродовж 2—3 днів у скляній посудині. Настій треба
процідити крізь марлю.

Суміш соку зі свіжих огірків та капусти — перевірений засіб для
зміцнення волосся.

Препарати з огірків відновлюють і пом’якшують шкіру, освіжають її та
вітамінізують. Смужки свіжого огіркового лушпиння прикладають до
обличчя, обгортаючи рушником. За 20—25 хвилин їх знімають, витирають
обличчя ватним тампоном, миють теплою водою та змащують звичайним
живильним кремом. Шматочками свіжого огірка можна робити масаж обличчя
так само, як при масажі пальцями. Ця процедура корисна чоловікам перед
голінням.

Для ранкового масажу обличчя сік із свіжих огірків та листя петрушки,
змішані у співвідношенні 3 : 1, з додаванням соку з квіток кульбаби
попередньо заморожують у морозильній камері холодильника. Від цієї
суміші шкіра чудово відбілюється, м’якшає, зморшки й пігментні плями
зникають. Такий масаж роблять упродовж 10— 12 днів, потім, після
двотижневої перерви, знову повторюють весь цикл.

Не завжди свіжі огірки можна вживати без міри. Часом їх споживання треба
обмежувати або зовсім виключати з раціону (під час загострення
виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, при гострих і
хронічних ентеритах та колітах).

Квашені і мариновані огірки не варто споживати людям з гострим гепатитом
і холециститом, жоьчнокам’яною хворобою. Не дуже рекомендують їх і під
час гіпертонічної хвороби, атеросклерозу. Огірки слід виключити з
раціону й тим, хто страждає гострим і хронічним нефритом (у стадії
загострення), хронічною нирковою недостатністю, сечокам’яною хворобою та
пієлонефритом.

Огірки вживають у вигляді салатів, у суміші з іншими овочами, квасять і
маринують.

Висновки

Огірок (лат.назва-Cucumis) – це однолітня теплолюбна трав’яниста рослина
відноситься до сімейства Гарбузові. Батьківщиною огірка вважають Індію і
Китай, де він був відомий більш 5000 років тому. В Індії і сьогодні
можна зустріти його диких родичів, зростаючих у лісі, обвиваючи дерева,
як ліани. Огірок зображений на фресках Древнього Єгипту й у грецьких
храмах, дозволяє судити про досить поважний його вік.

Огірок згаданий в Біблії як овоч Єгипту (Числа 11:5).

Відомо, що 200 рік до н. е. огірки були завезені з Персії до Китаю.

У Європі огірки з’явилися завдяки англійцям, які їх привезли з
Вест-Індії. Їм належить і дивовижний винахід — скляна трубка-циліндр,
так зване «огіркове скло», що використовувалося для того, щоб огірки
росли прямо. Ідея його створення приписується Джорджу Стефенсону,
винахідникові пароплава.

В їжу вживають молоді недоспілі плоди – зеленці: у свіжому виді,
солоному і маринованому.

Огірки складаються: на 95% з води, білка 0,7 – 1% , цукрів 2%, вітаміни
С, В1, В2, Р, провітамін А, ферменти, ароматичні речовини і мінеральні
солі.

Плоди огірка мають дуже цінні смакові, дієтичні і лікувальні якості.
Лужні солі (вони складають 75% від загальної кількості мінеральних
солей, що містяться в плоді огірка) знижують кислотність шлункового
соку, а високий зміст калію (174 мг – на 100 гр сирої маси) сприяє
видаленню води з організму і сприятливо впливає на роботу серця, нирок,
печінки.

Рослина огірка розділяється на корінь, стебло (батіг), листи, квітки і
плоди. Коренева система в огірка стрижнева, корені надзвичайно чуттєві
до тепла, особливо в період проростання насіння і появи сходів.
Оптимальна температура для проростання +22..+25°С. При температурі нижче
+12°С рослина погана росте, корені і коренева шийка занедужують і
рослина гине.

Стебло (батіг) огірка розділяють на ветвящийся, що стелиться і рідше
кущовий. Від головного стебла відходять бічні втечі першого порядку, від
них – другого, але вже більш короткі і т.д.

Листки огірка на одній рослині розрізняються по величині і забарвленню.
Перший листок утвориться через 5- 6 днів після появи сходів. У пазухах
кожного листа, починаючи з третього і вище, утворяться вусики, пасинки,
квітки і придаткові корені.

Квітки, як відзначалося, утворяться в пазухах листів. Запилюються
перехресно (комахами), але партенокарпічні гібриди не мають потреби в
запиленні. Цвітіння поширюється знизу у верх і з головного стебла на
пасинки першого, а потім і наступних порядків. Після запліднення зав’язь
спочатку росте в довжину, а потім у товщину. Через 5- 12 днів у
залежності від сорту й умов вирощування, утвориться технічно спілий
плід-зеленець, придатний для використання у свіжому виді і для
засолювання.

Плоди диких огірків дрібні і неїстівні через вміст гірких речовин —
кукурбітацинів.

Список використаної літератури

Машин І.Р. Ліки у вашій тарілці. – К., 2004.

Секрети довголіття // Молодь України. – 2006. – №10.

Яценко В.С. Еліксир молодості. – К., 2005.

Біологічна класифікація

Домен: Ядерні (Eukaryota)

Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)

Відділ: Streptophyta

– Судинні (Tracheophyta)

– Насінні (Spermatophyta)

– Покритонасінні (Magnoliophyta)

– Еудікоти (Eudicots)

Підклас: Розиди (Rosids)

Порядок: Гарбузоцвіті (Cucurbitales)

Родина: Гарбузові

Рід: Огірок Cucumis

Вид: Огірок звичайний Cucumis sativus

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020