HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!
РЕФЕРАТ
на тему:
“Соціальна робота з неповною сім’єю”
ПЛАН
Вступ
1. Напрями та зміст соціально-педагогічної роботи з неповними сім’ями
2. Робота шкільного психолога з неповними сім’ями
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Терміном “неповні” позначають категорії сімей, в яких дитина до 16 років
проживає з одним із батьків, що несе за неї повну відповідальність.
Нерідко в таких сім’ях по декілька дітей. У них відбуваються кризові
явища, що виразно простежуються в сучасному суспільстві: незадовільні
матеріальні умови, соціальна незахищеність, культурно-освітній занепад,
моральна деградація тощо. В Україні погіршується демографічна ситуація,
посилюються негативні тенденції в сімейно-шлюбних відносинах. Сьогодні у
нашій країні 13% дітей народжують матері, які не перебувають в
зареєстрованому шлюбі.
У більшості неповних сімей батьківські функції виконує мати. Питома вага
власне “батьківських” сімей незначна – усього близько 1%. До того ж
зростає кількість таких, де подружжя юридично перебуває у шлюбі, а
фактично мешкає окремо, тобто сім’я по суті відсутня. Мають місце також
“громадянські”, фактичні, але формально не зареєстровані шлюби. Все це
помножує кількість неповних сімей. Їх класифікують за різними ознаками:
причинами утворення, статтю батьків, структурою, кількістю членів,
етапами життєвого циклу, розподілом ролей і т.д. Основні причини
формування неповної сім’ї – позашлюбне народження дитини, розлучення
батьків, смерть когось із них, а також економічний фактор (свідома
відмова чоловіків від шлюбу та сім’ї, яку неспроможні утримувати).
Позашлюбні, матері-одиночки нерідко вважають чоловіків за “додатковий
тягар”, без якого “легше прожити”. Раніше чимало їх не реєстрували шлюб
для того, щоб скористатися пільгами.
Найбільш типова проблема неповної сім’ї – матеріальна. Залишаючись
наодинці з дитиною, мати не в змозі утримувати себе та її. Державна
допомога чи аліменти істотно не поліпшують ситуації. Особливо у важкому
становищі опиняються матері-студентки, непрацюючі, з кількома дітьми,
без житла. Тому неповна сім’я покликана бути об’єктом першочергової
матеріальної допомоги з боку державних органів і громадськості,
передусім різноманітних фондів соціальної підтримки населення. Вона може
включати цільові грошові виплати (на харчування, лікування),
безпроцентні кредити, натуральні форми (речі, продукти та ін.).
Соціальної підтримки заслуговують одинокі матері з маленькими дітьми (до
3-х років) та неповні сім’ї, в яких декілька неповнолітніх. Важливо
формальним і неформальним шляхами з’ясувати потреби сім’ї в матеріальній
допомозі, знайти засоби її надання і при цьому не принижувати гідність
матері й психологічне самопочуття дітей. Найефективніше при цьому –
забезпечення зайнятості матері, сприяння в пошуках роботи з вищою
оплатою. При щирому зацікавленому бажанні завжди можна знайти вихід із
матеріальної скрути.
Непроста для неповних сімей і наступна проблема – поєднання
професіональної і батьківської ролей. Як показують дослідження, близько
20% одиноких матерів не отримують від близького оточення допомоги по
догляду і вихованню дітей. Вони готові перекваліфікуватися, змінити
графік і місце роботи, зайнятися сумісництвом, надомною працею і та ін.,
аби лише мати змогу поєднувати роль основного годувальника сім’ї з
материнськими обов’язками. На місцях доцільно в першу чергу приймати їх
дітей в дошкільні дитячі заклади, запроваджувати продовжене перебування,
вечірні підгрупи та інші додаткові послуги. На Заході територіальні
соціальні організації широко розвивають, зокрема, допомогу нянечками “на
декілька годин в день”, “супровід дітей до школи”, “для догляду під час
канікул”, “на період домашнього лікування” та ін. Це робиться
безкоштовно або на пільгових умовах, з гуманною метою, на благодійних
засадах. І у нас є потреба у повсюдному запровадженні подібної
діяльності. В центрах соціальних служб для молоді, зайнятості, побутових
установах, на самоокупній основі варто організовувати різноманітну
підтримку дітей з неповних, як правило, малозабезпечених сімей,
імовірно, в умовах безробіття до цієї роботи можна буде залучати і
молодих чоловіків, не кажучи вже про ветеранів праці та студентів.
1. Напрями та зміст соціально-педагогічної роботи
з неповними сім’ями
Одним з основних об’єктів соціальної роботи виступають неповні сім’ї, в
першу чергу ті сім’ї, які мають проблеми у сімейному вихованні, сім’ї,
які за особливостями своєї життєдіяльності потребують соціальної
підтримки, допомоги, реабілітації.
Соціальна робота з такими сім’ями полягає у забезпеченні соціальної
профілактики сімейного неблагополуччя, здійсненні системи заходів,
спрямованих на запобігання аморальної, протиправної поведінки дітей та
молоді, наданні соціальної допомоги та послуг з метою реалізації
програми роботи з неповною сім’єю; наданні допомоги матері (батькові) у
розв’язанні складних питань сімейного виховання; здійсненні соціальних
послуг, здійснення соціальної реабілітації.
Соціальна робота з сім’єю — це система взаємодії соціальних органів
держави і суспільства та сім’ї, спрямована на поліпшення
матеріально-побутових умов життєдіяльності сім’ї, розширення її
можливостей у здійсненні прав і свобод, визначених міжнародними та
державними документами, забезпечення повноцінного фізичного, морального
й духовного розвитку усіх її членів, залучення до трудового,
суспільно-творчого процесу.
Мета соціальної роботи з сім’єю — це соціальна профілактика, соціальна
допомога, соціальний патронаж, соціальна реабілітація, надання їй
соціально-психологічної, психолого-педагогічної, соціально-медичної,
юридичної, інформативно-консультативної, психотерапевтичної допомоги та
підтримки з метою вдосконалення її життєдіяльності.
Одним з важливих принципів роботи з сім’єю є принцип самозабезпечення
сім’ї, тобто надання їй соціальної допомоги з метою пошуку і стимуляції
її внутрішніх резервів, які допоможуть сім’ї вирішити власні проблеми.
Соціальна робота з сім’єю спрямовується на всю сім’ю в цілому, а також
на окремих її членів (дітей, одного з батьків, інших членів родини). У
процесі такої роботи вирішується питання раціональної організації
внутрісімейного спілкування, нормалізації життєдіяльності і відпочинку
сім’ї та окремих її членів, спілкування з оточуючим середовищем,
допомога надається у раціональному розв’язанні складних сімейних
колізій, конфліктів, знімаються стреси.
Соціальна профілактична робота з сім’єю полягає у реалізації системи
соціально-психологічних, медико-соціальних і правових заходів,
спрямованих на усунення умов та причин виникнення проблем, а також
системи заходів з профілактики сімейного неблагополуччя, конфліктів,
стресових станів; формування відповідального батьківства, організація
роботи щодо запобігання помилок, розрахунків у системі сімейного
виховання.
Соціальна допомога — має на меті надання різноманітних соціальних послуг
сім’ї в умовах конкретного суспільства, конкретної ситуації. Ці послуги
сприятимуть формуванню у сім’ї нормальної життєдіяльності. Соціальні
послуги можуть мати інформаційний, консультативний характер, метою їх є
надання психолого-педагогічної, правової, соціально-медичної,
матеріальної підтримки сім’ям. Завдання полягає у тому, щоб допомогти
сім’ї в цілому і кожному з її членів справитися з повсякденними
життєвими труднощами, проблемами. Тобто кожна людина і сім’я в цілому
мусить продіагностувати проблеми, які з’явилися, і самостійно вирішити
їх. У разі потреби здійснюється їх корекція.
Соціальний працівник виступає посередником між сім’єю, державою,
громадськими організаціями та законодавчими органами. Соціальні послуги
спрямовані на допомогу створення й поліпшення умов життєдіяльності
сім’ї, можливостей її самореалізації, на захист її прав та інтересів.
Це, насамперед, роз’яснення про пільги, що надаються молодим сім’ям,
жінкам, одиноким, неповнолітнім матерям, дітям з неблагополучних сімей і
сімей групи ризику, їх батькам, формування їхньої правосвідомості,
відповідального ставлення батьків до батьківських обов’язків, надання
різних видів соціальних послуг дітям і сім’ям — жертвам екологічних,
технологічних, політичних катастроф, які опинилися в екстремальній
ситуації, а також молоді, яка збирається взяти шлюб. Молодій сім’ї,
неповнолітнім та молоді має бути гарантованим надання різного роду
інформативних консультацій.
Соціальної допомоги потребують також сім’ї, які мають проблеми у
вихованні дитини з будь-яких причин, проблеми у внутрісімейних
взаємовідносинах або у стосунках із суспільством, в організації
життєдіяльності сім’ї, а також сім’ї соціального ризику з несприятливими
умовами існування. Такі сім’ї потребують різних видів допомоги: з питань
планування сім’ї, виховання та догляду за дітьми, адаптації до зміни
зовнішніх умов, розробки індивідуальних сімейних стратегій, підготовки
молоді до вступу в шлюб, організації вільного часу молодої сім’ї,
налагодження сімейного побуту й господарства, удосконалення
взаємостосунків у сім’ї тощо.
Соціальний патронаж — один з напрямів соціальної роботи, спрямований не
постійне супроводження сімей, які потребують систематичної підтримки
умов, достатніх для забезпечення життєдіяльності соціально-незахищених
сімей (малозабезпечених, багатодітних, з дітьми-інвалідами та ін.).
Соціальна реабілітація — спрямована на надання допомоги молодій сім’ї з
метою подолання сімейних конфліктів, кризових станів, дисгармонії у
взаємостосунках, тимчасових або постійних труднощів у життєдіяльності
сім’ї, які з’являються внаслідок таких захворювань, майнових витрат,
конфліктних взаємостосунків, нервово-психічних захворювань, а також
допомоги тим, хто опинився у стані безвихідності, безпорадності чи
самотності. Крім того, соціальна реабілітація передбачає надання
допомоги сім’ям, члени яких мають стійку алкогольну чи наркотичну
залежність, повернулися з місць позбавлення волі тощо.
Робота з соціальної реабілітації проводиться як з кожним членом сім’ї
індивідуально, так і з усією сім’єю, та їх родичами. Основні мета такої
роботи — виведення членів сім’ї зі стресового стану, надання
соціально-медичної, соціально-правової допомоги, відновлення честі,
гідності, права і свободи членів сім’ї.
??????????
?Т?Т?дуально-психологічних особливостей кожної дитини, підготовка дитини
до школи, застосування різних форм і методів сімейного виховання,
вирішення складних проблем у взаємостосунках батьків та дітей, вирішення
юридичних проблем цих взаємостосунків.
В процесі такої роботи надається також соціальна, психолого-педагогічна
допомога вчителям, шкільним психологам, класним керівникам з питань
організації їх взаємостосунків з батьками, класним колективом, вивчення
особливостей окремих класних колективів та дітей, робота з окремими
категоріями сімей та дітьми з таких сімей.
Питання сімейної психотерапії є найбільш складним у реалізації в
діяльності соціальних педагогів.
2. Робота шкільного психолога з неповними сім’ями
В роботі з неповною сім’єю реалізуються всі найважливіші функції
діяльності соціально-психологічної служби, серед яких відомий вчений
П.Д.Павленок в першу чергу виділяє: діагностичну, прогностичну,
профілактичну, правозахисну, соціально-педагогічну , психологічну,
соціально-побутову, комунікативну, морально-гуманістичну, організаційну.
Реалізація діагностичної функції передбачає вивчення психологом і
соціальним педагогом особливостей сімейного мікросередовища, постановку
соціального прогнозу.
Прогностична функція реалізується шляхом 5 програмування і прогнозування
впливу на об’єкт роботи (неблагополучну сім’ю) всіх соціальних
інститутів суспільства, формування певної моделі поведінки сім’ї.
Превентивна або соціально-терапевтична функція дозволяє привести в дію
соціально-правові, юридичні, психологічні, соціально-медичні,
педагогічні та інші механізми попередження і подолання негативних явищ,
організувати всебічну допомогу і підтримку неблагополучної сім’ї, щоб
попередити подальші можливі негативні наслідки її становища і поведінки.
Правозахисна функція доповнює попередню і передбачає не тільки надання
допомоги сім’ї, але і захист її прав. Реалізація психологічної функції
передбачає різні види консультування і корекції міжособистісних
взаємовідносин в сім’ї, допомогу в соціальній адаптації і соціально-
психологічній реабілітації.
Соціально-медична функція в діяльностісоціально- психологічної служби
реалізується шляхом організації роботи з сім’єю по забезпеченню
необхідних санітарно-гігієнічних норм життя сім’ї, планування сім’ї,
формування правильного ставлення до репродуктивної і сексуальної
поведінки, підготовки молоді до сімейного життя.
Реалізуючи комунікативну функцію, психолог і соціальний педагог
встановлюють необхідні контакти з членами сім’ї, організують обмін
інформацією, сприяють правильному сприйманню людьми один одного,
досягненню взаєморозуміння , забезпечують контакти сім’ї з
представниками інших соціальних служб.
Організаційна функція може бути виділена як окрема, але разом з тим вона
тісно зв.язана з іншими. Її реалізація полягає в тому, щоб сприяти
координації дій різних соціальних служб в наданні допомоги сім’ї.
А.К.Железнова визначає ряд принципів роботи соціально-психологічної
служби з неповною сім’єю. Серед них: індивідуальний підхід, постійний
контакт з сім’єю протягом тривалого періоду часу, довірливі відносини
між працівниками служби і членами сім’ї , незвинувачення (замість нього
– реальна допомога, захист), повага, ділове співробітництво, орієнтація
на розвиток на основі позитивного потенціалу сім’ї, її здатності до
самодопомоги, гнучкість у виборі методів, підходів і засобів впливу.
Кожна неповна сім’я дуже своєрідна, зі своїми конкретними проблемами і,
відповідно, індивідуальним підходом. Проте в роботі
соціально-психологічної служби з неблагополучними сім’ями можна виділити
ряд загальних етапів, характерних для роботи з будь-якою неповною
сім’єю.
Так, перший етап – це знайомство з сім’єю, визначення необхідності і
можливостей роботи з даною сім’єю , оцінка реальної ситуації в сім’ї.
Другий етап – входження в сім’ю, метою якого є створення мотивації до
тривалої роботи, підвищення відповідальності сім’ї. Тут відбувається
встановлення доброзичливих контактів, започатковується ділове
співробітництво з сім’єю.
Третій етап – детальне глибоке вивчення сім’ї, формування правильних
уявлень про різні аспекти функціонування сім’ї, створення необхідної
інформаційної бази для подальшого забезпечення необхідних змін.
Четвертий етап – аналіз інформації, вибір відповідних напрямків,
способів і засобів роботи. При цьому дуже важливо співставити
інформацію, отриману з різних джерел, різними методами і правильно
узагальнити дані.
П’ятий етап – корекційна робота, яка полягає у створенні нових або
відновленні зруйнованих позитивних взаємовідносин в сім’ї, контактів
сім’ї з соціумом, у розв.язанні конкретних проблем сім’ї, підвищенні
рівня соціальної компетентності і відповідальності сім’ї.
Шостий етап – вихід із сім’ї в результаті досягнення мети роботи:
стабілізації внутрісімейного мікроклімату, підвищення відповідальності і
т. п. Дуже важливо забезпечити поступовість виходу, уникати раптового
припинення контактів із сім’єю.
Тому сьомий етап передбачає контроль за сім’єю протягом певного періоду
часу.
I.В.Дубровiна вiдзначає, що основний змiст психологiчної освiти батькiв
полягає в тому, щоб: а) знайомити їх з основами дитячої педагогiчної i
соцiальноi психологiї; б) популяризувати i роз.яснювати результати
найновiших психологiчних дослiджень; в) формувати потребу в
психологiчних знаннях, викликати бажання використовувати їх в роботi з
дитиною та в iнтересах власного розвитку
. Основнi форми, в яких реалiзується даний вид роботи – це лекцiї,
бесiди, семiнари, виставки, пiдбiр вiдповiдної лiтератури для
iндивiдуального використання батьками, тематичнi конференцiї, вечори
запитань i вiдповiдей, участь i виступи на загальношкiльних i класних
батькiвських зборах. Останнє особливо ефективним, але тiльки в тому
випадку, якщо перед цим проведена попередня вiдповiдна робота
(анкетування, тестування, спостереження, експеримент), тобто, психолог
має можливiсть виступити з узагальненням конкретних результатiв. Тодi
розмова з батьками буде предметною, а не абст-рактною. Iнодi доцiльно
запросити iнших спецiалiстiв (наприклад, медикiв).
В роботі з неповними сім’ями повинні брати участь: шкільний психолог,
класний керівник, адміністрація школи.
Висновки
Отже, під терміном “неповні сім’ї” слід розуміти такі категорії сімей, у
яких одинока мати (батько) проживає з дитиною чи дітьми неповнолітнього
віку і несе за нього (них) відповідальність. На жаль, статистика
враховує лише такі категорії неповних сімей, у яких хтось один з
подружжя проживає з дитиною (дітьми) окремо від інших родичів чи з одним
із своїх батьків або батьків колишнього чоловіка (дружини), і виключає
ті випадки, коли, наприклад, з дитиною проживають і бабуся, і дідусь. Не
фіксується також той факт, що багато батьків, які юридично перебувають у
шлюбі, фактично проживають окремо, тобто сім’я, по суті, розділена.
З іншого боку, при статистичному обліку до неповних сімей відносяться і
ті випадки, коли одинока мати проживає разом з батьком дитини (або
навпаки) чи з іншим чоловіком (жінкою).
Неповні сім’ї потрібно класифікувати за різними ознаками: причинами,
внаслідок яких вони утворились, статтю одного з батьків, структурою
(кількістю дітей, наявністю чи відсутністю родичів, що спільно
проживають з ними), наявністю і мірою участі другого з батьків у
вихованні дитини (дітей), етапом життєвого циклу сім’ї (визначається як
за віком одиноких батьків, так і за віком дітей). Шкільному психологу
належить значна роль у пiдвищеннi рiвня психологiчної освiти батькiв в
неблагополучних сім’ях.
Дослідження особливостей соціальної роботи з неповними сім’ями дозволило
зробити ряд висновків.
Неповною, по формулюванню соціологів, називається така сім’я, яка
складається з одного батька з одним або декількома неповнолітніми
дітьми. Серед проблем неповної сім’ї, як об’єкту соціальної роботи,
особливо актуальною є проблема її функціонування як інституту виховання
і соціалізації дітей.
Неповні сім’ї мають серйозні матеріальні проблеми, фактично всі вони
залежать від соціальної підтримки держави і потрапляють в соціально
незахищені групи населення.
Неповні сім’ї, переважно материнські, у зв’язку з цим додаткову загрозу
їм представляє нинішня політика зайнятості в країні, оскільки йде
витіснення жінок з робочих місць в сферу низько оплачуваних установ.
Хоча, варто відзначити, що кількість неповних сімей на чолі з батьком
також зростає. Наступна проблема неповної сім’ї полягає в здоров’ї
дітей.
Учені прийшли до виводу, що діти з неповних сімей значно частіші, ніж
діти з повних сімей, схильні до гострих і хронічних захворювань, що
протікають в гострішій формі. При цьому неблагополучні показники
здоров’я дітей пов’язані не лише з впливом стресів розлучення, але і з
низькою медичною активністю матері (батька). В рамках виховної
діяльності дорослим не удається здійснити повноцінний контроль над
дітьми і в цілому ефективно впливати на їх поведінку. Тому соціалізація
неповної сім’ї стає актуальної проблемою соціальної педагогіки.
Основними напрямами соціально-педагогічної роботи з неповними сім’ями
мають бути: підтримка батьків у вихованні дітей; допомога у визначенні
їх фізичних, психологічних і соціальних потреб; соціальне і терапевтичне
сприяння сім’ям у скрутному становищі; юридична допомога і ради, з тим,
щоб запобігти всім формам експлуатації (насильство, правопорушення), як
фізичні, так і психологічні.
Спеціальною формою соціально-педагогічної діяльності, націленої на
неповні сім’ї є виховання батьківських відчуттів і обов’язків. Щоб
надавати справжню допомогу сім’ї, а точніше, щоб здійснювати педагогічне
керівництво родинним вихованням, потрібно глибоко і всесторонньо знати
кожну сім’ю. Це для педагогів і соціальних працівників “проблема номер
один”.
Робота з неповною сім’єю проводиться по трьом напрямам: робота з
дитиною, робота з матір’ю (батьком), підвищення її соціально-культурного
і інтелектуального рівня.
При зміні відношення до батьків і включення їх в число партнерів по
взаємодії (поряд з іншими умовами) можливий позитивний результат, тобто
відновлення порушених соціальних основ дитини з неповної сім’ї.
Список використаної літератури
Андрущенко В.П., Мигович І.І., Бех В.П., Михальченко М.І. Соціальна
робота: менеджмент соціальної роботи. – К.: ДЦССМ, 2003. – Кн.7.
Ващук Ф.Г., Козубовська І.В., Сагарда В.В. Шкільна психологічна служба
// Школа. – 2001. – №5. – С. 19-24.
Головатий М.Ф., Лукашевич М.П., Дмитренко Г.А. Управлінські аспекти
соціальної роботи: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2002. – 376 с.
Зобенько Н.А. Робота психологічної служби з неблагополучними сім’ями //
Наук.Вісник УжДУ. Серія Педагогіка і соціальна робота. – К., 1998.
-С.102-105.
PAGE
PAGE 3
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
