.

Особливості сучасних популярних газетних видань (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
201 11711
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“Особливості сучасних популярних газетних видань”ПЛАН

Вступ

1. Архітектоніка газети як принцип побудови

2. Графічні елементи сучасних популярних газетних видань, їх
характеристика

3. Розмірно-просторова і візуально-естетична організація газети

4. Газета і мовна норма

Висновки

Список використаних джерел

Додаток

Вступ

Актуальність даного дослідження зумовлена необхідністю осмислення
теоретичних положень щодо оформлення газетних видань у контексті
сучасного розвитку журналістської науки, визначається удосконаленням
поліграфічної техніки, автоматизацією макетування і систем верстки. У
сучасній науці й досі залишається невирішеним ряд проблем, що стосуються
системної організації та закономірностей розподілу елементів зовнішньої
форми газетного видання. Дослідники друкованих видань зосереджуються,
переважно, на питаннях зовнішньої форми книги, газетні видання
розглядаються у змістовому плані. Відсутність критеріїв оцінки газет
потребує виділення зовнішнього оформлення та структури та їх параметрів,
які дають змогу розв’язати ряд питань загального оформлення газет,
уточнити їх систематизацію. Актуальним є аналіз саме сучасних газет, для
чого виділяються елементи, які впливають на оформлення видання.

Метою дослідження є з’ясування системної організації та закономірностей,
виявлення архітектонічної структури сучасного українського газетного
видання, здійснення комплексного аналізу зовнішніх форм.

Досягнення поставленої мети пов’язується з розв’язанням таких завдань:

– визначити критерії оцінки газетних видань, основою яких пропонується
вважати поняття архітектоніки, окреслити особливості архітектоніки
сучасної української газети;

– виділити структуру, їх характеристики на функціональній основі, дати
кількісні оцінки; виявити закономірності сполучення, основні прийоми та
засоби оформлення в сучасних українських газетах;

– простежити відмінності у зовнішньому оформленні сучасних українських
газет та розробити їх типологію за архітектонічними закономірностями;

– визначити особливості сучасних популярних газетних видань

Джерельна база дослідження – найпоширеніші в Україні газети за списком
громадсько-політичних та літературно-художніх видань у “Каталозі видань
України” Державного комітету зв’язку та інформації України державного
підприємства з розповсюдження періодичних видань “Преса” станом на 1
січня 2008 року: “Вечірній Київ”, “Говорить і показує Україна”, “Голос
України”, “Деловая неделя”, “Демократична Україна”, “День”, “Дзеркало
тижня”, “Киевские новости”, “Київські відомості”, “Київський вісник”,
“Кіевскій телеграфъ”, “Комуніст”, “Літературна Україна, “Народна
газета”, “Наша газета +”, “Нова генерація”, “Новый век”, “Правда
Украины”, “Робітнича газета”, “Рух”, “Свобода”, “Сегодня”, “Селянська
зоря”, “Сільські вісті”. Крім цих видань, для демонстрації певних
архітектонічних закономірностей наведено приклади з інших газет, що
видаються в Україні: “Високий замок”, “Влада і політика”, “Експрес”,
“Київська правда”, “Президентський вісник”, “Самостійна Україна”,
“Україна молода”, “Час”.

Об’єктом дослідження є архітектонічна організація газетних видань як
система, що визначається розташуванням і функціонально обумовленими
взаємозв’язками складових елементів.

1. Архітектоніка газети як принцип побудови

Останніми роками значна увага приділяється структурі і верстці газетних
видань з метою поліпшення оформлення, удосконалення зовнішньої форми.
Сучасні періодичні видання характеризуються значною кількістю та якістю
зображальних матеріалів, різноманітністю шрифтів, зменшенням обсягу і
збільшенням кількості публікацій. Водночас новітні технологічні
досягнення в галузі поліграфії дають змогу робити газету більш
інформативною, зручною щодо читацького сприйняття.

Одним із актуальних завдань сучасної української журналістики є
дослідження стилю оформлення періодичних видань, зокрема їх
архітектоніки. Архітектоніка є основою зовнішньої форми, закономірностей
побудови, моделі оформлення видання (в цьому дослідженні – газетного) з
погляду складових елементів та їх взаємодії. Стабільність у застосуванні
архітектонічних елементів (далі – АЕ) формує закономірності, притаманні
кожному друкованому виданню, власне, створює його “обличчя”. АЕ з
конкретними параметрами, які використовуються для конкретного видання, є
засобами оформлення. На відміну від елементів оформлення, взаємодія АЕ
при повторюваності їх параметрів та композиційних побудов впливає на
визначення архітектонічного типу. Розгляд періодичного видання, зокрема
сучасної української газети з точки зору архітектоніки, виділення АЕ та
закономірностей їх взаємодії здійснюється вперше.

Дослідження періодичних видань посідає в теорії журналістики особливе
місце, проте зовнішня форма газети як об’єкт наукових розробок найменш
вивчена. Принципи та засоби зовнішньої форми різних видів друкованих
видань мають спільні засади, оскільки виражальні можливості, закладені в
мистецтві шрифту, зображення, у комп’ютерних обробках, композиційних
варіантах, зумовлені спільними архітектонічними закономірностями.
Показано, що аналіз оформлення друкованих видань можна поділити на дві
частини: історія і художнє оформлення книги та теоретичний і практичний
досвід оформлення газет.

Досліджували архітектуру, структуру і композицію книги та окремих
елементів її оформлення Ю.Б. Адамов, Л. Гессен, Ю.Я. Герчук, Н.А.
Гончарова, С.Ф. Добкін, В.М. Ляхов, В.В. Пахомов, О.О. Сидоров, сучасні
дослідники книжкового мистецтва Б.В. Валуєнко, С.Ф. Гавенко, Я.П.
Запаско, О.А. Лагутенко, І.Д. Нілова, О.І. Овчаренко, А.О. Пучков, В.І.
Сава, А.П. Шпаков.

Проблеми оформлення, структури, композиції періодичного і, зокрема,
газетного видання теоретично та практично розроблено недостатньо,
більшість авторів з теорії газетного оформлення спираються на праці
митців книги. Оформлення періодичних видань досліджується у працях І.В.
Прокопенка, О.В. Гутянської, В.Ф. Іванова, В.В. Попова, С.М. Гуревича,
О.П. Кисельова. Проте проблеми оформлення періодичних видань все ж
залишаються недостатньо вивченими, більшість дослідників віддають
перевагу теоретичним розробкам і змісту, сучасний рівень розвитку
видавничих технологій і комп’ютерних інструментів дизайну вимагає нових
підходів до оформлення газетних видань.

Безумовно, дослідження газетної форми неможливе без виявлення її
зв’язків зі змістом. Правильне уявлення про характер газети неможна
скласти, виходячи лише з структури та оформлення. Важливий передусім
предмет оформлення, він і визначає графічну концепцію видання, засоби
оформлення. Хоча є й інший бік цієї проблеми: зміст не може у повному
обсязі відобразити головні характеристики, стиль оформлення. Зміст
газетних матеріалів передається літературною формою, через неї
формується їх сутність, а вже потім обираються графіка шрифтів,
зображення, співвідношення розмірів частин і цілого, засоби побудови
сторінок та розворотів.

Головна функція газети – відтворення та передача інформації –
здійснюється через шрифт. На шрифт як основний елемент друкованого
видання дослідники покладають такі завдання: полегшення сприйняття
тексту, організація різнорідної інформації, підвищення змістовності
тексту, активізація впливу газети на читача, виділення інформаційних
блоків або окремих елементів видання, оформлення заголовного комплексу.
Зміст газетного матеріалу відображає не лише текстова частина, а й
зображальний ряд – фотодобірка, фотокомпозиція. При цьому текстової
частини або взагалі немає, або вона має другорядне, пояснювальне
значення.

Аналіз газет з погляду методів і засобів їх оформлення спонукав авторів
(О.І. Акопова, В.В. Бакшина, А.Г. Бочарова, С.І. Галкіна, Д. Георгієва,
П.М. Керженцева, О.В. Циганова) до їх класифікації. Газети класифікують
за кількістю шрифтів, типами верстки, тематичною спрямованістю,
ілюстративністю. Проте виведення типології з сукупності всіх елементів,
що можуть бути використані при оформленні, не здійснено.

Архітектоніка – наука про структуру і композицію видання. Структура –
внутрішньозмістова будова газети, виділення елементів, зв’язаних у єдине
ціле, визначення місця кожного з них на сторінці та у виданні.
Композиція – розташування та взаємопідпорядкування елементів засобами
структурної організації. Архітектоніка охоплює структуру і композицію,
поєднує смисловий, структурний та зображальний аспекти видання через
змістові та конструктивні зв’язки. Композиційно-графічна модель і
зв’язки між АЕ є основою класифікації газет. Оформлення газети як
художньої форми, що поєднує зміст, призначення, структуру, дизайн,
функції видання, лежить в основі архітектоніки газети. Термін
“архітектоніка” в друковані видання прийшов з архітектури, де означає
образну інтерпретацію конструкції. Спорідненість функцій архітектоніки в
різних галузях дає змогу користуватися працями вчених з
мистецтвознавства, архітектури, історії, формоутворення, дизайну і,
зрозуміло, оформлення друкованих видань, зокрема, книг.

Основними характеристиками архітектоніки є матеріально-просторова
структура і зовнішнє оформлення. Тобто архітектоніка базується на двох
головних параметрах – внутрішньому змісті і формі вираження. Безперечно,
матеріально-просторова структура визначає найважливіші риси газети та її
форми – загальний вигляд, формат, пропорції і розміри. Тому у формуванні
видання функціонально і композиційно структура є головною, а зовнішнє
оформлення – підпорядкованим, але активним і важливим. Для всебічного
розуміння поняття архітектоніки газети слід розглядати не лише її
конструктивно-організаційний аспект, а й необхідні композиційно-художні
засоби. До основних архітектонічних засобів можна віднести декоративні
та пробільні елементи (лінійки, підкладки, проміжки), світлотіні,
кольори, що поєднуються за законами композиції (цілісність, типізація,
постійність та універсальність), гармонії (симетрія, ритм,
пропорційність, співмірність).

Аналіз архітектоніки газети умовно поділяється на дві частини: виділення
складових елементів і визначення зв’язків між ними, функцій,
закономірностей їх об’єднання та взаємодії. Архітектоніка всіх видів
друкованих виробів будується на однакових закономірних зв’язках між
змістом і формою, складається з подібних АЕ, які зв’язуються за єдиними
ознаками певними засобами.

Розгляд газети як архітектонічної системи складається з таких стадій:

– формування мовної системи архітектоніки газети;

– визначення елементів системи, ієрархічних рівнів і підсистем;

– виявлення властивостей, зв’язків і відношень між елементами і
комплексами, які їх утворюють.

До мови архітектоніки газети належать: “лексика” – АЕ (декоративні,
зображальні, шрифтові, пробільні); “граматика” – об’ємно-просторова
структура та закономірності зв’язків між елементами (симетрія,
асиметрія, метр, ритм, контраст, нюанс, пропорції, масштаб, цілісність,
типізація, динаміка, рівновага); “фонетика” (світлотіньові та кольорові
ефекти). АЕ, як “слова”, з’єднуються у “фрази” і “тексти” з урахуванням
певних правил граматики архітектоніки й набувають тонового відтінку
через освітленість.

Поняття “елемент оформлення” загальне для всіх друкованих видань. АЕ, на
відміну від оформлювальних елементів, не лише передають зміст виразними
засобами, а й будують видання за законами єдності, повторюваності,
цілісності, симетрії, ритму, за іншими законами гармонії та композиції.
Архітектонічним елементом є складник зовнішньої форми газети, якому
властиві такі ознаки: певний засіб передачі інформації або функція;
специфічні графічні параметри; роль у формуванні зв’язків – закони
сполучення з іншими елементами, постійність застосування. Характерними
рисами АЕ є універсальність і двовимірність, а їх застосування
визначається змістом публікації. АЕ – не найпростіший елемент газетної
сторінки, а такий, що сам або у поєднанні з іншими застосовується лише в
даному випадку і своїми параметрами впливає на формування “обличчя”
видання. До елементів, що впливають на формування архітектонічного типу
газети, відносимо: шрифт, зображальні елементи, декоративні елементи,
проміжки або пробільні елементи.

2. Графічні елементи сучасних популярних газетних видань,

їх характеристика

Навіть з першого погляду сучасні газетні видання дуже відрізняються від
попередніх. І хоча більшість елементів оформлення залишилися тими
самими, проте сучасні технології, вітчизняний та закордонний досвід,
насиченість інформаційними подіями та інші чинники знайшли своє
відображення у формуванні нових тенденцій в оформленні газет.

Проблема схожості й розбіжностей в оформленні періодичних видань
становить як теоретичний, так і практичний інтерес. На формування типу
газети впливають, насамперед, прийоми оформлення, які залежать від
способів групування традиційних елементів оформлення і зв`язків між
ними.

На основі аналізу 40 загальнонаціональних громадсько-політичних газет
України розглянемо класифікацію, види, значення, функції, призначення
елементів оформлення.

Видатний митець книги В. А. Фаворський бачив в основі композиційної
системи неможливість оцінювати “спокійним оком” весь предмет одночасно.
Ми бачимо тільки окремі частини, говорив він, і за допомогою руху
з’єднуємо їх, маємо уявлення про просторову форму в цілому. Тому рух і
рухові уявлення лежать в основі тієї зорової цілісності зображення, що в
наслідок розгляду відчуває читач1.

Усі види друкованої продукції (книги, часописи, газети) будуються на
однакових закономірних зв’язках між змістом і формою, складаються з
подібних елементів, які зв`язуються за єдиними ознаками певними
засобами. “Архітектура книги включає в себе… загальне художнє
вирішення, створення архітектурного образу, архітектоніку, втілену
набірними та малювальними засобами, усі елементи та способи просторового
зображення літературного твору, у тому числі верстку або монтаж
розворотів, ритмічне співвідношення пробільних та задрукованих місць,
застосування всього арсеналу функціональних розділових, видільних і
художньо-виражальних засобів набору, друкарської й малювальної графіки,
різноманітних поліграфічних матеріалів”2.

Класифікація елементів газети базується на визначенні поняття “елемент”
у загальному розумінні (“складова частина чого-небудь, складник,
інгредієнт, деталь, риса, аспект…”, “окрема сторона, риса
чого-небудь…”3), і переноситься у видавничу галузь. Елемент оформлення
в газеті має такі особливі ознаки (рис.1):

Рис. 1. Визначення елемента оформлення

– визначений засіб передачі інформації або функція;

– специфічні графічні параметри;

– роль у формуванні зв’язків.

За засобами передачі інформації елементи оформлення поділяються на дві
групи: набірні та клішовані4. Критерієм того, до якої групи належить той
чи інший елемент, є характер інформації (текстова або зображальна). Тому
до набірних елементів належать шрифтові та пробільні елементи, до
клішованих — зображення та декоративні елементи.

Графічні параметри відображені у розмірах, накресленні, просторових
ознаках, універсальності призначення. Наприклад, шрифтові елементи мають
світле, жирне або курсивне накреслення, розмір визначається кеглем,
малюнок — гарнітурою. Розмірні характеристики (довжина, висота і ширина)
притаманні всім без винятку елементам газети, а їх співвідношення є
основною рисою тієї чи іншої газети. Однак розмірні характеристики
елементів оформлення визначаються основними параметрами газети: її
форматом, площею набору, кількістю та шириною колонок.

Всі елементи оформлення газети вступають у певні зв’язки між собою, що
впорядковує різнорідні матеріали і надає цілісності газетній сторінці й
виданню в цілому. Аналізуючи художню форму книги, О. О. Сидоров виділив
чотири типи зв’язків між елементами оформлення: образно-смислові,
просторово-пластичні, матерiально-функцiональні та декоративні. Саме
вони створюють видання, що сприймається читачем як єдність змісту та
художнього оформлення.

Більшість елементів оформлення універсальні за своїми функціями, але
існують ознаки, які відрізняють їх від інших і від яких залежить
застосування цих елементів у тих чи інших випадках. Відомий теоретик
оформлення книги В. М. Ляхов стверджував, що основною ознакою елементів
оформлення є універсальність. “Більшість елементів у книзі — і
насамперед шрифт набору — типові, стандартизовані, розраховані на
різноманітні комбінації. Сучасна книга демонструє величезну кількість
рішень на основі єдиної типометричної сітки зі стандартними
елементами”5.

Саме за допомогою таких елементів будується будь-яке видання. Наприклад,
у газеті “Правда України” однаковим шрифтом набираються і текстові
матеріали і заголовки, відрізняються вони лише кеглем та насиченістю.
Майже в усіх газетах такі декоративні елементи, як лінійки,
застосовуються в будь-яких випадках: для виділення добірки,
відокремлення текстових колонок, підкреслення прізвища автора,
розмежування окремих матеріалів.

Роль елементів оформлення у газеті надзвичайно різноманітна. Вона
визначається тими значеннєвими, функціональними, архітектонічними,
композиційними, конструктивними й іншими зв’язками, завдяки яким одна
газета відрізняється від інших. Титульний шрифт, наприклад,
використовується для набору заголовків (функція), виділяє їх
(призначення), характеризується кеглем, накресленням і малюнком. Лінійки
використовуються для виділення, відокремлення або об`єднання інших
елементів і характеризуються малюнком та товщиною.

Складові газети відрізняються від елементів інших видів друкованих
видань через характерні риси газетного видання: формат, розміщення на
одній сторінці великої кількості різнорідних матеріалів, групування їх у
добірки, поділ на колонки (іноді різної ширини), наявність самостійних
зображальних матеріалів тощо. “Первісні елементи газетної форми —
формат, обсяг, колонки. Вони відрізняють газетну форму від форми всіх
інших творів друку, періодичних і неперіодичних (журнали, книги,
бюлетені, альбоми тощо). Основною фізичною межею і мірою для частин
газетного змісту — матеріалів, рубрик, розділів — служать полоси і
колонки”.

Хоча самі елементи оформлення є постійними для будь-якої газети, проте
їхня структура, функції й сполучення один з одним для кожної газети
моделюються індивідуально. Це залежить насамперед від структури
інформаційного матеріалу, видання в цілому.

Формування архітектоніки газети здійснюється на основі якостей,
властивих елементам оформлення (поділ газети на рубрики, тематичні
сторінки, виділення в окремий блок коротких інформаційних повідомлень,
виділення початку або закінчення текстів, утворення складених
зображальних матеріалів) для зручності користування виданням.

Таким чином, традиційні елементи оформлення стають показниками складних
зв’язків, які об’єднують усі компоненти видання. Зв’язки (значеннєві,
архітектонічні, функціональні, композиційні, конструктивні) — це та
незмінна основа, на якій базується видання. Саме вони надають сторінкам
такі якості, завдяки яким їх називають “оркестром різних інструментів”7;
вони вимагають поділу великих матеріалів на частини, що вміщують на
різних сторінках, використання цитат, резюме, виділення окремих
матеріалів титульними шрифтами та розташування їх над ілюстративним
матеріалом тощо. Аналіз відношень різноманітних типів зв’язків елементів
усередині твору В. М. Ляхов уважав найактуальнішим завданням теорії
композиції.

З усіх графічних елементів шрифтові елементи найяскравіше демонструють
особливості мови архітектоніки. Графічні ознаки шрифтів аналогічні
виразним можливостям людського голосу. Наприклад, посилення звуку
відображає збільшення кегля шрифту; тембр голосу – колір, малюнок;
регістр звучання – накреслення, насиченість; інтонація – своєрідність
малюнка гарнітури шрифту, накреслення і його сполучення; ритм читання і
паузи замінюють проміжки між літерами, словами, рядками. Саме тому шрифт
є чи не найважливішим елементом газети. Графічні ознаки шрифтових
елементів впливають на художній образ друкованого видання, тому малюнок
шрифту неодмінно пов’язується з іншими елементами – зображальними,
декоративними.

Поділ шрифтових елементів на титульні та текстові дає змогу виявити
тенденції щодо їх застосування: основний текстовий шрифт має основну
функцію та призначення – зручність читання й оформлення, яке не
відволікає від змісту, тому в 87% газет він прямий світлий розміром
8-9,5 п., хоча в 21% сучасних газет використовується 10 кегль. У 56%
газет основний шрифт – рубаний, в 15% виявлено таку закономірність:
основний шрифт – із зарубками, для бічних блоків і врізів використовують
рубаний. Додатковий текст має менший обсяг, отже, і розмаїття його
характеристик більше – прямий світлий (22%), жирний (40%), курсивний
(25%), широкий, вузький, розмірами від 6 до 12 п., у взаємодії з
декоративними елементами. Шрифт 6 п. застосовують для текстівок,
невеликих повідомлень на вузький формат. Серед сучасних газет
одногарнітурних – 35%, малогарнітурних – 53%, багатогарнітурних – 12%;
один титульний шрифт використовується у 24% газет, більше 15 – у 21 %.

Існує така тенденція: якщо основний текст в одногарнітурній газеті
рубаний, заголовки, за законом контрастності, складаються шрифтом із
зарубками і навпаки. Рубрики, врізи, текстівки у 82% газет також мають
рубаний шрифт. Для підписів і текстівок 95% газет застосовує фіксований
шрифт.

Пробільні елементи є засобом виділення і відокремлення окремих
матеріалів, групування добірок, акцентування, розчленування, вони
посилюють дію елементів газетної сторінки, створюють ритмічну структуру
газети. Кількість і розміри проміжків постійні для кожної газети і
закладаються в її композиційно-графічній моделі. Внутрішні проміжки
займають 5-16% площі сторінки, поля – 15-22%. У більшості сучасних газет
внутрішні поля становлять 14,7 мм, верхні – 19 мм, зовнішні – 20,3 мм,
нижні – 21,2 мм. Простежується тенденція до зменшення внутрішніх
проміжків зі збільшенням полів і навпаки. Абзацний відступ у сучасних
газетах постійний – від 3 мм (48% газет) до 5 мм (26%). Міжшпальтні
проміжки не є величиною сталою, їх розміри відрізняються в середині
публікації та між сусідніми матеріалами, у поєднанні з лінійками (10 %
газет), рамками. Вони різні в газетах формату А3 (4 мм – 69%) та А2 (5
мм – 54%). Колонтитули виділяються збільшеними проміжками – 5-7 мм у 53%
газет формату А3 та 6-7 мм у 58% газет формату А2; заголовки – 6-8 мм у
16% газет. В газетах з великими проміжками під заголовком (до 7 мм)
надзаголовний простір дорівнює 3-5 мм.

Декоративні елементи – лінійки (застосовуються в 85% газет), повні або
неповні рамки (90%), плашки (82%), підкладки (76%), ініціали (47%),
фігурні позначки (57%) – мають спільні з пробільними елементами функції,
але їх дія відрізняється через сильнішу графічну насиченість,
необхідністю сполучення з параметрами шрифтів, кількістю та формою
зображальних матеріалів. Їх застосування утворює цілісну систему, яка
зумовлюється функціями архітектонічності, акцентування, виділення та
відокремлення графічним контрастом з іншими АЕ. Їх основне призначення –
надання конструктивної чіткості газетній сторінці, створення руху
читання.

Поєднання шрифтових елементів з декоративними застосовується у 90%
газет: плашка-виворотка назв рубрик (76%), підкладка для додаткових
текстів (35%), заголовки в рамках (13%), виділення лінійками, рамками,
підкладками врізів (60%). Фігурні елементи в сучасних газетах
застосовуються як декоративно-видільно-роздільний засіб для формування
добірок (17% газет), замість заголовків (14%), для відокремлення
підзаголовка (18%), виділення врізу (8%), позначення рубрики (20%) або
закінчення матеріалу (17%). Ініціал не лише вказує на початок матеріалу,
коли заголовок розташований посередині, а й використовується як прикраса
при відсутності зображень на сторінці. У 47% українських газет кожен
матеріал починається з ініціалу, у 17% – завершує кінцівками. Непомірне
використання різноманітних декоративних елементів створює враження
темних плям і контрастує за насиченістю із зображеннями.

Зображальні елементи в газеті виконують не лише функцію доповнення до
тексту – вони можуть виступати як самостійний елемент видання, який з
більшою повнотою розкриває зміст. Зображальні елементи займають від 5 до
45% площі сторінки газети. У спеціальних випусках – святкових,
ювілейних, тематичних або на сторінках-фотодобірках площа зображального
матеріалу збільшується до 70%. Обсяг зображальних матеріалів, їх площа
обумовлюється наявністю рекламних блоків (8% всіх зображень на
сторінці), якщо вони не винесені на окремі сторінки.

Зображальні елементи поділяються на фотографічні (77%), штрихові (13%) й
інфографіку (10%). Фотографічні зображення застосовуються у всіх
сучасних газетах, площа однієї фотографії в середньому 710 мм2,
штрихових елементів – 747 мм2, інфографічних – 829 мм2 у 10% газет.
Групування їх у добірки відбувається подібно до текстових матеріалів.
Фотодобірки зустрічаються лише у 7% сучасних українських газет. Штрихові
зображальні елементи, порівняно з фотографіями, займають більшу площу і
розташовуються так, аби врівноважити одні одних. Іноді рівновага
досягається завдяки великим заголовкам або пробільним елементам. У 20%
газет зображення займають менше 10% площі набору, а в 8% газет – понад
30%.

Інфографічні зображальні елементи (схеми, діаграми, таблиці), як
правило, обрамлені рамкою чи лінійками. Різновиди інфографіки
поєднуються або застосовуються по кілька на сторінці. Діаграми
становлять 6% всіх зображальних елементів, таблиці – 22%, причому
більшість із них пояснюють тексти, інші – діаграми, 13% таблиць –
незалежні матеріали. Схеми зустрічаються лише у великих за обсягом
газетах, в яких публікуються аналітичні матеріали на всю сторінку або
розворот. Незалежно від розмірів зображення буває стандартним – на рівну
кількість текстових шпальт, нестандартним (41%), замкненим (85%),
відкритим (10%), перекритим заголовком (24%) або врізом. Динаміка
незамкненого зображення передається у текстовий матеріал, утворюючи з
ним тісніший зв’язок. Зображальні елементи мають різну форму:
вертикальну (40%), горизонтальну (37%), квадратну (20%), фігурну (3%).

В сучасних газетах (у 70%) майже кожен текстовий матеріал супроводжують
одним-двома зображеннями. Але зі зменшенням формату зменшується
кількість зображень та їх площа. Газети формату А3 мають у середньому 3
зображення на сторінку площею 5450 мм2, А2 – 4,7 – 9870 мм2, хоча
сумарна площа всіх зображень приблизно однакова – 17-18% формату
сторінки. У 33% газет – 1-2 зображальних елементи на сторінці, у 20% –
більше п’яти.

У досліджуваних газетах застосовується 11 композиційних варіантів та їх
модифікацій розташування зображень щодо тексту й заголовка (рис.1): над
текстом і над або під заголовком (40% матеріалів), у верхній (65%) або
нижній (30%) частині текстового блоку ліворуч, праворуч або посередині,
збоку від заголовка (12%), на висоту (10%) або ширину текстового блоку
(12%), посередині (18%), внизу (14%), поряд із текстом (8%). У 97%
матеріалів ширина зображення менша або дорівнює тексту. Більшість
зображальних елементів розташовується у верхній частині ліворуч (2л) або
праворуч (2п) під заголовком.

Основні характеристики зображальних елементів та їх композиційні
побудови щодо текстів та заголовків є вирішальними при класифікації
сучасних періодичних видань: усі досліджувані газети застосовують
обмежену кількість композиційних варіантів зображень щодо тексту та
заголовків, причому враховується кількість зображень на один текстовий
матеріал. Варіантів розміщення зображення на висоту тексту (5л, 5п, 6л,
6п) не мають 34% газет. Зображення посередині текстового блоку
розташовується у 45% газет, з них 37% таку композиційну побудову
використовують і для одного, і для кількох зображень на текст, а 13% –
лише в разі кількох зображальних елементів.

Збереження монолітності тексту – основне правило в розміщенні
зображальних та декоративних матеріалів.

При поділі елементів за ступенем складності користуються такими
ознаками, як смисл, функціональне призначення, структура. Наприклад,
група рядків, абзац, сторінка набору, блок сторінок, рубрика, сторінка з
ілюстраціями або текст без ілюстрацій, заголовок, ініціал, колонтитул,
проміжок. В. М. Ляхов ілюструє “різнорідність” елементів такою тезою: “У
третьому ярусі знаходяться найпростіші елементи, що складають і
організують матеріальне “тіло” книги. Це — різноманітні знаки
писемності, окремі елементи блокової конструкції (сторінки, плетіння,
форзац тощо)…”.

Виділення груп елементів оформлення грунтується на поділі їх за ступенем
складності на кілька рівнів. До нижчого рівня відносять елементарні
складові або найпростіше групування елементів одного або двох видів:
літери, пробіли, лінійки тощо.

Поєднання цих найпростіших елементів утворює новий елемент, який
належить до наступного за ступенем складності рівня: текстовий рядок,
заголовки, зображення тощо. Наприклад, текстовий рядок можна розглядати
як сукупність текстового або заголовного шрифту і пробілів, обмеження
матеріалу рамкою — як сполучення лінійок і пробілів.

Більш високий рівень складності об’єднує елементи з кількома загальними,
однаковими ознаками і характеристиками. Наприклад, текстовий та
титульний шрифти разом утворюють такий узагальнений елемент, як
шрифтовий; лінійки та прикраси у поєднанні можна віднести до
декоративних (службових) елементів; сукупність текстових рядків,
пробільних елементів (міжрядкових, міжколонкових, поля), лінійок (як
елементів виділення або відокремлення), заголовків утворює такі
елементи, як колонки, добірки, колонтитули тощо.

Таку складену форму об’єднання елементів оформлення, яка забезпечує
цілісність, архітектонічність газетної сторінки та видання в цілому
можна назвати комплексом. Прикладом об’єднання подібного рівня можна
назвати заголовний комплекс, до складу якого входять різнохарактерні за
призначенням (і, відповідно, за розмірами та іншими характеристиками)
елементи (титульний шрифт, лінійки, зображальні, пробільні елементи).

Як уже зазначалося, майже всі елементи оформлення багатофункціональні,
призначення одного й того самого елемента досить широке. Наприклад,
лінійки можуть виділяти, відокремлювати, групувати, зсувати зоровий
центр. Саме багатофункціональність елементів оформлення, вважав В. М.
Ляхов, перетворює видання на структурне явище, а модель
(композиційно-графічне моделювання) розкриває зв’язки між елементами.
Архітектоніка газети стає показником гармонійного сполучення елементів
значеннєвими, функціональними і іншими зв’язками. Правильне розуміння
композиції й архітектоніки газети залежить від слушності розуміння її
структурної організації.

Застосування складових частин газети — від найпростіших елементів до
системи вищого рівня — визначається на змістовій основі. Композиція
вказує на порядок розміщення матеріалів на сторінці залежно від значення
і відображає зміст. Практичне втілення композиційних принципів
відображене в архітектоніці — конфігурація матеріалів, співвідношення
ширини і висоти публікації і відношення до осі симетрії, відокремлення
та групування окремих елементів засобами оформлення.

Стиль оформлення газети визначається через аналіз її
композиційно-графічної моделі, в якій усі елементи оформлення мають своє
місце. Такою моделлю на практиці служить жорсткий макет, оснований на
таких комплексних елементів:

– формат набору (розмірні характеристики, кількість та розмір колонок,
текстові та титульні шрифти тощо);

– заголовний комплекс (система рубрикації);

– постійне місце на сторінці;

– елементи виділення (декоративні, пробільні);

– принципи верстки (схема розташування текстових та ілюстративних
матеріалів).

Чітка система рубрикації дозволяє без використання спеціальних елементів
і засобів оформлення групувати окремі матеріали, визначати взаємозв`язок
окремих елементів у середині рубрик та надає виданню світлого стилю
оформлення.

Елементи оформлення газети можна розділити на такі основні групи:
шрифтові, пробільні, декоративні та зображальні. Будь-яка складова
газети належить до однієї з цих груп. Наприклад, лінійки належать до
групи декоративних елементів, діаграма — до зображальних, назва рубрики
— до шрифтових. Деякі автори (Сидоров О. О., Гончарова Н. А., Галкін С.
І. та ін.) користуються більш детальною класифікацією, наприклад, до
різних груп відносять текстові та титульні шрифти, тонові та штрихові
ілюстрації, таблиці. “Елемент оформлення — одна з складових частин
зовнішньої форми періодичного видання, якій властива певна функція при
передаванні змісту і має власне призначення та ряд специфічних ознак,
які дозволяють виділити даний елемент з усієї системи оформлення. До
елементів оформлення відносять, наприклад, текстовий шрифт, міжколонкові
пробіли, лінійки тощо”10.

Коротко охарактеризуємо роль кожної групи елементів оформлення газети.

Велике значення в архітектоніці газетного видання має “повітря”, тобто
пробільні елементи. Простір значно пожвавлює композицію газети, він
присутній на кожній сторінці, розвороті, в середині газети та навколо
кожного її елемента, на фоні білого будується модель газети. В усіх
періодичних виданнях знаходимо такі види пробілів, як міжлітерні,
міжслівні, міжрядкові, міжколонкові, навколо заголовків, резюме,
колонтитулів, зображальних елементів і підписів, поля. На діаграмі (рис.
2) показані розміри (у міліметрах) основних пробільних елементів газет,
що досліджувалися.

Як видно з діаграми, у більшості газет пробіли між зображальними
елементами, заголовками, підписами і іншими елементами газети
знаходяться в межах 2—7 мм (лише у газеті “Літературна Україна”
зображення може відокремлюватися від тексту пробілами у 25 мм), але
розміри полів не можна звести до середнього значення: у газеті
“Демократична Україна” вони дорівнюють 14 мм, а в газеті “День” — 26 мм.

Рис. 2. Розміри пробільних елементів у сучасних газетах України (в мм)

Декоративними елементами називаються такі елементи, призначення яких
полягає у виділенні або відокремленні інших елементів, групуванні
окремих матеріалів. Декоративні елементи надають специфічних рис
оформленню того чи іншого видання (або типу видання). Їх відсутність
погіршує орієнтацію читача на сторінках газети, розмиває межі між
матеріалами, послаблює деякі акценти, але не змінює зміст. До
декоративних елементів належать лінійки, повні або неповні рамки;
різноманітні фігурні позначки, кінцівки; плашки, підкладки; ініціал.

Діаграма (рис. 3) демонструє відсоткові значення використання
декоративних елементів у сучасних газетах.

Рис. 3. Застосування декоративних елементів у сучасних газетах (у %
відносно загальної кількості)

На формування типу газетного видання значною мірою впливає насиченість
сторінок декоративними елементами й їх різновидами. Існують газети, в
яких декоративні елементи майже не використовуються, а функції
відокремлення та виділення виконують пробільні елементи. Наприклад,
газета “Вечірній Київ” лише добірки вміщує у тонку рамку, а всі інші
елементи газети відокремлюються пробілами або назвами рубрик на плашці.
Деякі газети використовують увесь набір декоративних елементів (плашки,
ініціали, підкладки) — “Влада і політика”, “Президентський вісник” тощо.

Слід зауважити, що газети, в яких не використовуються лінійки, кожен
матеріал обмежується рамкою. Винятком є газета “Свобода”, в якій лінійки
та рамки не знайшли свого місця, і з усіх декоративних елементів
використовуються лише ініціал, лінійка для підкреслення резюме (1—2 на
номер) та плашка для рубрики (1—2 на номер). Навіть у колонтитулах
будь-які декоративні елементи відсутні, а відокремлення матеріалів
здійснюється за рахунок збільшення пробільних елементів.

Зображальні елементи присутні в будь-якій газеті й значною мірою
відрізняються від книжних ілюстрацій. Це пов’язано з тим, що вони
одночасно є елементом оформлення та підсистемою, тобто окремою
публікацією, самостійним інформаційним повідомленням. Зображальні
елементи є не лише складовою зовнішнього образу (змісту) газети, але й
її змістовим наповненням. Ці два аспекти слід розглядати одночасно,
оскільки й оформлювальні функції, і зміст взаємопов’язані і мають
загальне призначення: характер відображення зображальних елементів
впливає на їх сприйняття читачем, привертає увагу до публікації,
змістове наповнення — задовольняє потребу в інформації.

Засоби масової інформації використовують три види зображальних
елементів: фотографічні (тонові), нефотографічні (штрихові),
інфографіка. Інфографіка у вигляді діаграм, карт, таблиць з’явилася на
сторінках газет останніми роками задля наочного подання інформації,
досягнення візуального ефекту, аналізу інформації.

Діаграма (рис. 4) показує частоту застосування різних видів зображальних
елементів у сучасних газетах України.

Рис. 4. Розподіл видів зображальних елементів за частоою застосування
елементів в газетах України

У газеті трапляються і складні ілюстрації — сполучення декількох видів
зображальних елементів, наприклад, картодіаграми (розміщення елементів
діаграми на місцевості, на карті), або сполучення фотографії і креслення
(“Деловая неделя”). Таке поєднання різноманітних видів ілюстрацій
характерне для різного роду монтажів.

Фотографічні елементи застосовують усі сучасні газети, чого не скажеш
про штрихові — у 16 % газет їх немає. Хоча в середньому інфографіка
займає стільки ж місця в газеті, як і штрихові зображення, проте у 58 %
сучасних газет діаграми, таблиці та картосхеми не використовують. За
площею фотографічні та штрихові зображальні елементи мало чим
відрізняються, інфографіка має більші розміри при меншій кількості на
сторінку. Ряд газет (8 %), крім фотографій, на своїх сторінках не
застосовує ніяких інших зображальних елементів. До них можна додати 5 %
газет, в яких, крім фотографій, є рекламні блоки.

Усі види зображальних матеріалів використовують 39 % сучасних газет, і
вони відрізняються не лише форматом, але і розташуванням і взаємодією
між собою.

Основну площу газетної сторінки займають текстові матеріали, а в їх
основі лежать шрифтові елементи. Принципи використання шрифтів у
періодичних виданнях практично однакові. Шрифт як елемент оформлення
розділяється на титульний та текстовий, кожен з яких має свої функції та
призначення. Характерними ознаками шрифту є кегль, накреслення і малюнок
(гарнітура).

Для набору тексту використовується, як правило, шрифт світлого прямого
накреслення невеликих кеглів. На цьому фоні виділяються заголовки,
набрані великими літерами, шрифтами переважно напівжирних та жирних
накреслень. Аналізуючи застосування тієї або іншої кількості гарнітур
для набору тексту, варто виділити такі стилі оформлення, як
одногарнітурний, малогарнітурний і багатогарнітурний.

Сполучення одного елемента з іншими супроводжується певним набором
специфічних співвідносних характеристик. Титульний шрифт
використовується для набору заголовків (функція), виділяє їх
(призначення). Текстовий шрифт є самостійною одиницею оформлення, що
відрізняється від титульного такою специфічною ознакою, як кегль. Це
розмірна (кількісна) ознака. Проте, поряд із цією особливістю, текстовий
шрифт має свою основну функцію (набір тексту), призначення (позначити і
донести до читача текст із найменшими викривленнями й утрудненнями,
тобто в найзручнішій для читання формі) і, крім того, ще ряд специфічних
ознак залежно від стилю видання.

Просторові та графічні ознаки (розмірні характеристики, накреслення)
будь-якого елемента оформлення надають йому додаткових нових
властивостей. Наприклад, зміна накреслення дозволяє виділити декілька
слів у рядку. Рамка об’єднує публікації в добірку. Зменшення кількості
літер у рядку утворює просторово виділений блок. Ці дві властивості —
видільні й об’єднувальні — існують одночасно в комплексах і системах
різних рівнів. Виділення будь-якого матеріалу одночасно об’єднує його з
іншими. До того ж видільні й об’єднувальні властивості притаманні не
лише елементам оформлення, але й комплексам елементів. І ці властивості
різняться за силою впливу так само, як і рівні організації елементів.

Текстовий або заголовний рядок об’єднує декілька елементів (текстових,
декоративних, пробільних), що складають його, і відокремлює (виділяє) їх
від інших, розташованих у сусідніх рядах і входять у єдиний комплекс.
Рамка об’єднує публікації в добірку та виділяє їх на сторінці. Сторінка
об’єднує матеріали і добірки, що знаходяться на ній, і виділяє їх від
інших публікацій номера. Номер як частина газети об’єднує всі матеріали
і одночасно відокремлює ці матеріали від інших номерів. А сам
об’єднується з іншими номерами в системі “газета”.

Застосування елементів в конкретній газеті зумовлюється їхньою роллю.
Порядок їх розташування, логічні зв’язки між ними лежать в основі
структури видання. Перенесення наголосу (головного зв’язку) змінює не
лише загальний вигляд газетної сторінки, але й склад елементів
оформлення та їх дію. Подібне стає можливим лише при гармонійному
сполученні всіх змістових і оформлювальних елементів. Будь-яке порушення
єдиної композиції сторінки призводить до атектонічності форми і змісту,
погіршує сприйняття газети, руйнує загальноприйняту модель.

На основі аналізу оформлювальних елементів як системи визначається тип
газетних видань.

До відмінностей, за якими формуються типи видань, належать: формат;
обсяг; періодичність; кількість використовуваних шрифтів; наявність
лінійок, кліше, інших елементів виділення та відокремлення.

Цілісності газетна сторінка набуває, коли засобами виділення утворюються
змістові блоки. “Її побудова, а потім й узгодження за вимогами того чи
іншого стилю — побудова двох розгорнутих одна навпроти одної сторінок є
основним завданням композиції книги”. Тобто за допомогою окремих
елементів (лінійок, пробілів) засобами виділення елементи групуються або
розмежовуються, встановлюються у потрібному місці, симетрично або
асиметрично, утворюють ритмічні ряди. Саме спосіб застосування елементів
визначає обличчя видання, його відміну від інших, а порівняння елементів
та засобів сучасних газетних видань дає змогу виділити окремі
архітектонічні типи.

3. Розмірно-просторова і візуально-естетична організація газети

Елементи оформлення та організації газети розглядаються як цілісна
система, встановлюються зв’язки між ними та закономірності їх поєднання,
виводяться архітектонічні типи газетних видань.

Формат, розмірні характеристики визначають наявність, кількість,
параметри та взаємодію складових газети. Розмірні характеристики –
кількість і ширина текстових шпальт, міжшпальтних проміжків, полів,
розміри та конфігурація зображальних елементів, обсяг текстових
матеріалів, кегль шрифту, співвідношення текстових та зображальних
матеріалів – зумовлюються обсягом і форматом газети, форматом набору,
кількістю та форматом окремих текстових і зображальних матеріалів.
Навіть постійна кількість шпальт дає різні варіанти їх розташування у
поєднанні з пробільними та декоративними елементами, симетричним та
асиметричним розташуванням, просторовими та графічними параметрами.
Більшість газет (69%) мають формат А3, майже третина (28%) – А2. 81%
газет формату А2 верстаються на 8 шпальт по 21/2 квадрата, формату А3 –
на 5-6 шпальт від 21/4 до 3 квадратів.

У мистецтві оформлення газети формат – не стільки розміри, скільки
пропорції. Горизонтальний формат закономірний для розлогої оповіді, тому
застосовується переважно у тижневиках з невеликою кількістю матеріалів
на сторінці; у вертикальному форматі композиція набуває динаміки,
спрямованості вгору або вниз – це ознака добірки; верстка блоками
гальмує динаміку дії й надає всім матеріалам подібних властивостей, що
відображається на сторінках з великою кількістю коротких повідомлень.
Серед досліджених газет не зустрічається таких, в яких усі матеріали
мали б однакову ширину шпальт, що відповідає основним архітектонічним
закономірностям та законам гармонії – симетрії, ритмічності,
пропорційності. Застосування однакового формату для всіх матеріалів
збільшує можливості виділення фрагментів, бічних блоків, окремих
матеріалів. Короткі повідомлення верстаються на одну широку шпальту,
середніх розмірів – на 21/4-2ѕ квадрати, великі розташовують у межах 4-5
шпальт по 21/2 квадрата, що надає сторінкам пропорційності (рис.2).

Заголовок як елемент архітектоніки газети є складним комплексом, в якому
органічно зливається змістова та графічна частини газети. До елементів
заголовного комплексу відносять: шапку, заголовок, підзаголовок,
рубрику, лід, вріз, епіграф. Заголовний комплекс у сучасній газеті
займає від 10 до 45% площі публікації.

Сучасні газети здійснюють шрифтове оформлення залежно від розташування
заголовка на сторінці або рубрики, в якій він використовується. Існує
три підходи до шрифтографії заголовків: малогарнітурний, застосування
шрифтів однієї групи, багатогарнітурний несистематизований або
систематизований. Жирність та курсивне накреслення є типовими ознаками
титульного шрифту. В 24% газет – лише один шрифт для заголовків, а в 12%
– до 15 титульних шрифтів.

В оформленні рубрик виділяють такі типи: зображальні та текстові на
плашці, вивороткою (43% газет), із підкресленням (14%), у рамці (10%), з
розривом лінійки (8%), з підкладками (5%), з іншими декоративними
елементами. Плашка рубрики може перериватися заголовком чи зображенням.
Підзаголовки поділяються на основні та внутрішні. 85% сучасних газет усі
підзаголовки оформляють однаково – одним шрифтом, кеглем, у сполученні з
певними декоративними та пробільними елементами. Кілька підзаголовків
групуються в окремий блок – анонс.

Розмаїття способів розташування заголовків щодо тексту зводиться до
шести основних: над текстом окремим рядком; між шпальтами тексту;
всередині тексту; збоку; під публікацією, вертикально. Архітектоніка як
цілісного, так і подрібненого заголовного комплексу відповідає такій
умові: одна частина має подвійний контраст із наступною.

Ритмічна структура газети включає ритм – текстовий, шрифтовий,
текстово-зображальний, ритм акцентів. На рівні газети в цілому виділяють
ритм горизонтальний та вертикальний, які покладено в основу
композиційно-графічного моделювання. У структурі газетної сторінки є
кілька зон симетрії: для сторінки в цілому, добірки, окремого матеріалу.
Ясно виражені пропорції наділяють видання просторовими властивостями,
пов’язаними з вертикальним чи горизонтальним рухом або зі статичністю. У
газетних ритмах перетинаються категорії композиції: пропорційність,
масштабність, вага, контраст, подібність, співмірність, симетрія, часова
і просторова протяжність. Ритмічна структура охоплює закономірності,
пов’язані зі створенням художньої форми газети.

,

r

O

¬

®

,

>

t

t

°

A

A

I

I

?

O

U

Ue

o

o

X O

Mтип” розглядають на кількох рівнях – як сукупність особливостей
оформлення конкретного видання, як характеристику єдності форми та
змісту, як сукупність особливостей композиції та графіки. В основу
кожного типу покладено перевагу одного чи кількох АЕ щодо інших або їхню
врівноваженість. До відмінностей, за якими формується архітектонічний
тип газети, належать:

формат, кількість матеріалів або рубрик на сторінці, розмірні
характеристики;

кількісно-якісні співвідношення шрифтів, шпальт, декоративних і
зображальних елементів, заголовних компонентів;

шрифтографія та вага текстового матеріалу щодо простору сторінки;

об’ємно-просторова організація елементів та комплексів, композиційні
схеми розташування заголовків та зображень.

Експресивний тип характеризується великою кількістю декоративних
елементів (понад 6), шрифтів, форматів набору. Площа зображень та
заголовків у сукупності складає понад 40%, а текстові матеріали займають
лише 50-60% площі набору. Динамічність структури, до 5 композиційних
варіантів оформлення заголовків та зображень – основні риси газет цього
типу: “Столиця”, “Факты”, “Сегодня” та інші.

В інформативному типі звичайно міститься до 10 текстових матеріалів на
сторінці (60-75% площі набору), заголовки займають 13-20%, проте
зображального матеріалу лише 5-10% площі (1-2 на сторінці).
Інформативний тип характеризується широкими полями (17-24 мм), 1-2
текстовими шрифтами. Декоративні елементи застосовуються лише в газетах
з малою кількістю зображень. Навпаки, присутність зображальних елементів
приводить до зменшення кількості декоративних. Серед досліджуваних газет
до цього типу належать “Вечерние вести”, “Голос України”, “Вечірній
Київ”.

Збалансований тип є зваженим, світлим, із стабільною структурою,
обмеженою кількістю форматів набору, закріпленими принципами побудови
заголовного комплексу, чіткою системою рубрикації. Усі АЕ органічно
доповнюють один одного; текстовий шрифт – один; площа заголовків,
зображень має середні показники (7-13% площі набору); текстових
матеріалів – до 5 на сторінці. Цей тип характеризується чіткими прямими
лініями, утвореними декоративними чи пробільними елементами, кількість
та ширина шпальт однакова, прямокутні зображальні матеріали на рівну
кількість шпальт (не більше двох на сторінці); з декоративних елементів
– лише лінійки та ініціали; характерною є симетричність розворотів. Якщо
зображень 7%, їх заміняють декоративними елементами. До газет цього типу
належать “Кіевскій телеграфъ”, “Столичные новости”, “Український форум”.

4. Газета і мовна норма

Проблема мовної норми – одна з найактуальніших і найскладніших проблем
сучасної лінгвістичної науки. Не зважаючи на те, що їй присвячено
величезну кількість праць, тут є ще багато суперечливого, а то й зовсім
недослідженого. Тільки в поодиноких роботах, та й то здебільшого
принагідно, висловлюються ті чи інші думки, зауваження з приводу мовної
(мовленнєвої) інтенсифікованої виразності, яка виникає внаслідок
свідомого, стилістично заданого відхилення автора (мовця) від
кодифікованої літературної норми [1, 2, 4, 6, 11].

Аналізуючи експресивні явища сучасної української мови, які постають на
ґрунті її нормативності, виходимо з того, що:

1.     Мовна норма – це система обов’язкових реалізацій, прийнятих у
мовленнєвій практиці даного суспільства на даному етапі його історичного
(культурного) розвитку, або іншими словами, це сукупність найбільш
стійких, традиційних реалізацій елементів мовної структури, відібраних і
закріплених суспільною мовною практикою, це сукупність найбільш
придатних для комунікативних цілей мовних засобів, що ним користується
мовне суспільство.

2.     Оскільки лінгвальна діяльність проявляється у різних формах і на
різних рівнях, то й мовні норми бувають різних видів і типів. По-перше,
є норми місцевих (територіальних) та соціальних діалектів. Норми
літературної мови (літературні норми) – це “сукупність колективних
реалізацій мовної системи, прийнятих суспільством на певному етапі його
розвитку й усвідомлюваних ним як правильні і зразкові” [3,7].
Літературні норми являють собою історично зумовлені, відносно стабільні
реалізації мовної системи, такі реалізації, що закріплені в кращих
зразках мовотворчості і яким віддає перевагу освічена частина
суспільства; вони є ідеалізованим втіленням того загального, що
вважається обов’язковим у незліченних конкретних актах мовленнєвої
комунікації поміж окремими індивідуумами [5,11]. Норми діалектів
(діалектні норми) – це також історично зумовлені, відносно стабільні
реалізації мовної системи, але такі реалізації, які закріплені в
територіально або соціально обмеженій мовленнєвій практиці. Носій
певного діалекту завжди має конкретні уявлення (здебільшого суб’єктивні)
про деякі особливості свого мовлення, що сприймаються ним на
літературному або інодіалектному тлі, як норми цього мовлення. Діалектні
норми – це “природні” норми, вони складаються стихійно і коригуються
лише інтуїтивними уявленнями мовців про правильне і неправильне в даному
діалекті; вони, на відміну від літературних норм, характеризуються
ослабленою імперативністю та недостатньою усвідомленістю, меншою
функціональною і стилістичною диференціацією, більшою проникністю і
надлишковою варіантністю.

По-друге, є норми різних рівнів мовної системи, тобто норми лексичні,
фразеологічні, словотворчі, фонетичні (акцентологічні, орфоепічні) та
граматичні (морфологічні й синтаксичні). Ці норми являють собою
історично зумовлені, відносно стабільні реалізації мовної системи, що
закріплені мовленнєвою практикою в ієрархічних ярусах даної мови.
По-третє, є норми стильові, міжстильові та стилістичні.

Поняття норми — не лише мовної — за своєю природою прагматичне і
відносне, проте аж ніяк не довільне і не суб’єктивне. Норми створюються
людьми, однак вони формуються на підставі реальних суспільних законів.

Історична залежність норми була завжди врівноважена іншою її властивістю
— відносною стабільністю, необхідною для нормального функціонування
мови. У нормі відбувається відбір того, що вже або є в системі, або
перебуває в ній у вигляді потенції. Вона вибирає те, що прямо чи
посередньо є в самій системі (тому, власне кажучи, поняття норми і
системи не протиставляються). Хоча норма, за висловленнями Р.О.Будагова,
і виявляється у сфері “свідомого розвитку”, це не заважає їй бути
по-своєму закономірною, спиратися на систему, взаємодіяти з нею. Мовна
норма визначається як “певна сукупність колективних реалізацій мовної
системи, прийнятих суспільством на певному етапі його розвитку, які
усвідомлюються ним як правильні і зразкові”. Порівн. ще таке визначення:
“Це сукупність найбільш придатних (“правильних”, “кращих”) для
обслуговування суспільства засобів мови, яка складається як результат
добору мовних елементів з існуючих, наявних, утворюваних знову чи
добутих з пасивного запасу минулого у процесі соціальної, в ширшому
розумінні, оцінки цих елементів” [Ожегов 7, 15].

Для культури мови — як галузі сучасного мовознавства — поняття мовної
норми конкретизується так: “норма — це реальний, історично зумовлений і
відносно стабільний мовний факт, який відповідає системі і являє собою
єдину можливість чи найкращий для цього конкретного випадку варіант,
відібраний суспільством на певному етапі його розвитку з співвіднесених
фактів загальнонародної (національної) мови в процесі спілкування.
Сукупність літературних норм з цієї точки зору — “літературна норма” як
збірне поняття — дорівнює поняттю “літературна мова”. Ці норми
безпосередньо відбивають факти системи мови і належать до найбільш
обов’язкових. Порушення їх утруднює спілкування (такі грубі помилки для
мови газет загалом не типові; якщо вони й трапляються, то переважно як
наслідок недогляду, як випадковість).

Функціонально-стилістичні норми виявляються на всіх рівнях мови, проте
найочевиднішими вони є на рівні лексики і фразеології, оскільки лексичні
і фразеологічні одиниці мови досить чітко закріплюються за окремими
стилями (хоча й уживаються за межами цих стилів). Використання їх поза
межами стилю може бути стилістично виправданим і ґрунтується саме на
тому, що читач відчує і правильно зрозуміє причину відступу від норми
(пошлемося тут на загальновідомі слова Л.В.Щерби: „коли чуття норми
виховане у людини, саме тоді вона починає відчувати усю чарівність
обґрунтованих відступів від неї…”). У художніх текстах такі відступи
від норми — одна з ознак стилю. Для мови газети вони сприймаються як
обґрунтовані й доречні лише в тих жанрах, які за всім комплексом своїх
мовних параметрів наближаються до художнього мовлення (нарис, фейлетон,
політичний памфлет та ін.).

Проте вищесказане не означає, що змінність норми — як одна з її
об’єктивно існуючих закономірностей — якось обминає мову газети.
Навпаки, газета як складна єдність різноманітних жанрів демонструє
розмаїття стильових різновидів літературної мови, оскільки перебуває в
центрі відображення змін, які відбуваються в мові. Саме мова газети, а
не мова художньої літератури, відбиває з дивовижною оперативністю ті
семантичні зсуви, незвичні у своїй новизні сполучення слів, які щодня
з’являються у мові.

У мові газети активно виявляють себе всі визначальні тенденції розвитку
норм. Останні іноді вступають у виразні суперечності: з одного боку, це
прагнення до збереження стабільності норми, з другого, — діахронічні
зміни; це, з одного боку, нормативна диференціація мови за стилями, з
другого, — тенденція до переходу норми з одного стилю до іншого (норми
наукового стилю починають діяти у публіцистичному стилі; у свою чергу,
публіцистичний стиль помітно впливає у наш час на мову художньої
літератури та ін.).

У мові преси виявляється тенденція до зближення норм усної і писемної
мови: з одного боку, оскільки варіанти писемної мови сприймаються як
найбільш очевидно нормативні, то вони починають діяти і в усному
мовленні, з другого боку — навіть у діловому стилі відбувається процес
поступової відмови від застарілих, книжно-писемних форм і конструкцій,
що закріплюється мовною практикою газет. На мову публіцистики помітно
впливає й така тенденція розвитку норми сучасної української
літературної мови, як орієнтація не лише на художнє мовлення, а й на
інші стилі при визначенні й кодифікації норм (це, насамперед, орієнтація
на науковий і діловий стилі).

При оцінці придатності лексичних одиниць для потреб газети звичайно
орієнтуються на належність слова до книжно-писемних стилів, оскільки, як
відомо, основу лексики

періодичної преси складають слова нейтральні та книжні; розмовні та
просторічні елементи використовуються з метою надання текстові
виразності або створення яскравої оцінності. При цьому постійно слід
мати на увазі, що лексичні одиниці першої і другої групи створюють лише
“видимість контрасту”, це часто лише певний “сигнал” контрасту (цим,
власне кажучи, і відрізняється мова газети від мови художнього тексту в
галузі використання розмовної і просторічної лексики та фразеології).
Найпростішою ілюстрацією до цього положення може бути історія вживання у
мові газети слів тепер, сьогодні, нині, зараз, які відрізняються як
відтінками значення, так і сферою переважного застосування; проте в
газеті вони нівелювалися не лише за своїм забарвленням, а й за значенням
(те саме спостерігаємо і в мові російських газет зі словами сегодня,
нынче, теперь, сейчас). Точність стилістичної оцінки слова і
фразеологічних одиниць ускладнюється і тим, що схема стилістичного
розшарування лексики та фразеології і система функціональних стилів не
накладаються одна на одну, що теж слід постійно мати на увазі.

Функції мови в пресі неоднорідні: тут зустрічаємо, поряд з
комунікативною функцією, також функцію експресивну та імпресивну. Це
залежить насамперед від газетного жанру (комунікативна функція проступає
на перше місце в інформації, повідомленні; експресивна — у репортажі,
фейлетоні та ін., імпресивна — у публіцистичній статті). Цей факт також
утруднює бездоганне користування мовою в газеті, тому що від журналіста
вимагається володіння літературною лексикою і фразеологією в дуже
широкому її обсязі (нарис, есе), діловою лексикою (повідомлення,
інформація), лексикою повсякденного спілкування, тобто усним варіантом
літературної мови (репортаж, фейлетон та ін.) Як відомо, кожен з нас, а
значить і журналіст, реалізує в своєму мовленні тільки певну частину тих
можливостей, які дає йому мова, залежно від віку, освіти, професійної
належності, особистих властивостей і уподобань, внутрішнього, духовного
життя, а також від потреб і обставин мовлення. Жодна людина не знає
всього лексичного запасу своєї мови; мовний досвід кожного з нас
частковий і однобічний. Проте газета — продукт колективної творчості,
тому вона й повинна прагнути до оптимальної лексичної і фразеологічної
повноти. Про негативні риси мови газет писалося й говорилося вже багато.
Найголовніші з них — “штампований пафос”, зловживання іншомовними
словами, засмічення лексики професіоналізмами і жаргонними словами,
надто ускладнений синтаксис, погано мотивована образність, невиправдана
строкатість лексики та ін. Мовна помилка — завжди і скрізь риса
індивідуального мовлення: адже у мові як системі помилок бути не може.
Навіть найбільш “закоренілі” канцеляризми і штампи як явище мови є
результатом потреб мови у постійно відтворюваних засобах вислову з
точним, локальним і звичайно вузьким змістом. Тому можна погодитися з
дослідниками, які твердять, що в мові немає шаблону, проте у мовленні
він є: ми натрапляємо на нього в текстах, автори яких пишуть шаблонно
(адже саме кількаразове повторення у тексті певного мовного засобу
створює враження шаблону, якщо цей мовний засіб аж надто високопарний,
недоречно вишуканий або загалом не властивий повсякденному мовленню).

Газета не має права на помилку. Навіть орфографічні помилки в газеті
завдають шкоди грамотності читачів. Будь-яка помилка — орфографічна,
стилістична, фактична — підриває довіру до друкованого видання,
засвідчуючи недбалість у збиранні та повідомленні інформації.

Серед факторів, що сприяли активному вживанню зниженорозмовних
фразеологізмів у мові сучасної періодики, слід назвати, перш за все,
суспільні передумови – економічна нестабільність, бідність,
невпевненість у майбутньому, “відчуття залишеності Богом”, переоцінка
системи вартостей. А будь-яке перетворення структур вартостей
“супроводиться струсами психіки спільноти, що жила цією культурою та
творила її. Це призводить, особливо на зламах епох, до конфліктів та
суперництва між новими та старими вартостями, що суб’єктивно, у
суспільній свідомості людей визначається як криза культури.

Буття невблаганно визначає свідомість. І висловлюємося ми так, як
живемо. Жорстко, без церемоній, але з фантазією. А газети й часописи
покликані адекватно віддзеркалювати життя, отже й вислови про нього.

Буквально протягом останніх кількох років у філології, крім понять
інформаційної екології та зниження культури мови, з’явилися інші:
демократизація мови ЗМІ, комунікативні варіанти мови, різні типи мовної
культури. Газетна мова стала розкутішою, гнучкішою, демократичнішою.

Мова публіцистики дає багатий матеріал для досліджень у галузі
функціональної і практичної стилістики, для з’ясування проблем
функціональних стилів, для розроблення теорії газетних жанрів і чітко
виділяється як окремий об’єкт вивчення. На газетних шпальтах
публіцистичний стиль репрезентований якнайширше, і тому поняття “мова
газети” і “публіцистичний стиль” часто ототожнюються. Досі дослідники
найбільшу увагу звертали на газетно-журнальний різновид цього стилю –
найпопулярніший вид масової комунікації. До основних рис мови газети
належать: економія мовних засобів, стислість викладу і водночас
інформативне його навантаження; вживання зрозумілих слів та висловів;
використання суспільно-політичної термінології; помітна наявність мовних
кліше, штампів; переосмислення лексики інших функціональних стилів.

Питання мови і стилю української періодики привертало увагу дослідників
від початку XX століття. Дослідження мови українських газет має свою
історію. Так, появу значної кількості статей спричинювали мовні дискусії
з питань культури мови, які так чи інакше торкалися мови преси, іноді це
залежало від зацікавлень мовою періодики окремих учених чи наукових
колективів. На початку минулого століття приводом для дискусій стали,
зокрема, дзеркало української мови” (1912). У середині 70-х рр. та на
початку 80-х років

XX століття дискусія про мову преси розгорнулася серед колективу авторів
монографій “Мова сучасної масово-політичної інформації” та “Особливості
мови і стилю засобів масової інформації”. Крім того, об’єктом аналізу,
докладнішого чи вибіркового, газетна мова ставала завжди тоді, коли
дослідники вивчали окремі факти української мови, ставили проблеми
культури мовлення та ін. Отже, мова преси з часом виділилася як
самостійний об’єкт вивчення, і сьогодні можна говорити про
пресолінгвістику як окрему галузь стилістики, тісно пов’язану з
філософією комунікації, соціологією, з наукою про основи культури мови.

Вивчення української “часописної мови”, як і “часописного українського
письменства”, запровадили ще на початку минулого століття своїми працями
І.Франко, Б.Грінченко, І.Нечуй-Левицький, Л.Мартович та ін. Мова
української преси (як, до речі, й сама преса), що виходила з 1914 року,
а також між двома світовими війнами на окремих територіях українських
земель, ще не стала об’єктом ґрунтовного дослідження. Є лише окремі
зауваження в цьому плані у працях М.Сулими, М.Гладкого та ін.
Соціологічні вивчення мови газети та її аудиторії в 20-х роках
поєднувалися з лінгвістичними спостереженнями, а опис мови преси був, як
правило, соціолінгвістичним. Уже в цей період мова преси виділяється як
окрема проблема. Чітко визначено, що основою її розвитку є народна мова,
помітні пошуки імпульсів для розвитку мови преси, визначення її значення
та місця в житті національної мови. На думку Ю.В.Шевельова, “газетна
мова” розвивається в тісному зв’язку з мовною практикою насамперед
інтелігенції, репрезентуючи вже “вищу мову”, й істотно впливає на
престиж національної мови. Мова української періодики 50-х років
характеризується рядом особливостей, зумовлених насамперед тим, що пресу
трактовано як частину ідеологічної структури, а мову – як засіб її
пропаганди. З 60-х років вивчення мови української преси розвивалося в
кількох напрямках. Перший із них – нормативно-стилістичний –
представлений значною кількістю праць, авторами яких є С.Я.Єрмоленко,
А.П.Коваль, М.М.Пилинський, К.В.Ленець, О.Д.Пономарів, В.М.Русанівський,
О.А.Сербенська, Н.М.Сологуб та ін. У межах цього напрямку мову періодики
вивчають з погляду того, наскільки воно відповідає нормам літературної
мови. Зокрема, О.А.Сербенська, вивчаючи мову преси кінця XX ст., робить
спробу системного опису і різнопланового аналізу (лінгвістичного,
соціологічного, психологічного) явищ публіцистичного мовлення як певного
естетичного стереотипу, що залежить від дії соціальних чинників.
Дослідниця довела, що в мові газет віддзеркалюються тенденції розвитку
загальнолітературних норм української мови. Другий напрям у вивченні
мови преси, який досить активно розвивається в Україні з

70-х років XX століття, пов’язаний з трактуванням мови газети як
особливого об’єкта. Це функціонально-стилістичний напрям,
репрезентований у працях таких учених, як М.М.Пилинський, Г.М.Колесник,
А.І.Мамалига, І.К.Білодід, Д.Х.Баранник Г.М.Сагач, О.А.Стишов,
Л.І.Шевченко та ін. Функціонально-стилістичний підхід передбачає
вивчення закономірностей і тенденцій формування внутрішньостильових
форм, з’ясування лінгвістичної природи жанрової форми, пошуки естетичних
критеріїв газетної мови. Окремий напрям у дослідженні мови українських
газет – історію становлення мови української преси – започаткували
М.А.Жовтобрюх та Ю.В.Шевельов. Різні аспекти сучасного етапу розвитку
мови української періодики (80-х – 90-х років XX століття) знайшли своє
висвітлення в працях Н.О.Бойченко І.І.Браги, А.М.Григораш, Т.А.Коць,
А.І.Мамалиґи, О.А.Стишова, Н.Г.Озерової та ін.

На сьогодні всі наукові дослідження газетної мови виходять з
функціональної своєрідності газетно-публіцистичного стилю, яка полягає в
діалектичній єдності двох функцій – впливу та повідомлення. Водночас,
хоча в різних жанрах публіцистики логічний та емоційно-експресивний
елементи мають бути взаємно зрівноважені, на сучасному етапі газетної
комунікації посилюється експресивна функція. У мові газети дедалі
частіше вживається поряд із розмовно-літературною лексикою і
розмовно-нелітературна: просторічна, в тому числі вульгарна, жаргонна,
діалектна, лексика позанормативних запозичень, фразеологічні одиниці, що
мають яскраво виражений зниженорозмовний, лайливий, грубий, вульгарний
характер, отже досить виразну експресію.

Така лексика і фразеологія характеризується переважно певною
стилістичною маркованістю, додатковими конотаціями. У мові мас-медіа
вона виконує роль виразних, дохідливих, влучних засобів, що забезпечують
образність висловлювання і спрямовані на досягнення певної мети тощо.

Отже, в інноваційних змінах, що стосуються мови сучасної української
преси кінця ХХ – початку ХХІ століття, простежуються такі чинники: 1)
демократизація всіх галузей суспільного життя; 2) істотне позбавлення
цензури й само цензури; 3) державний статус української мови; 4)
задоволення практичних потреб мовців; 5) поширення моди на певні мовні
форми; ошуки нових форм і засобів експресивного вираження.

Висновки

У роботі наведене теоретичне обґрунтування і узагальнення проблеми
системної організації та закономірностей розподілу елементів зовнішньої
форми сучасного українського газетного видання. Новий підхід до проблеми
базується на понятті архітектоніки, яка відображає матеріальний та
інформаційно-естетичний взаємозв’язок внутрішнього змісту та елементів
структури газети, логічну організацію співпідпорядкованості та
гармонійне застосування елементів і засобів, розмірні та кількісні
пропорції, збалансоване поєднання шрифтових та зображальних блоків. З
архітектонікою нерозривно пов’язані композиція та структура газети.
Структура визначає місце кожного з елементів газетної сторінки щодо їх
ролі та змісту, композиційні закономірності встановлюють взаємозв’язки
та відношення елементів – рівнозначність, підпорядкованість. Завдання
архітектоніки газети полягає у виборі елементів і організації моделі на
їх основі, візуально-змістової єдності всіх зорово сприйманих елементів:
зображень, шрифтів, лінійок, плашок, кольорів, тонів, проміжків.

Критеріями оцінки газетних видань є сукупність елементів оформлення та
їх параметрів у взаємозв’язках. Сучасній газеті притаманні власне
обличчя і характер, ясно видимі відмінності, що виділяють її серед
інших. Мова архітектоніки газети – оптимальна наочна образно-асоціативна
форма вираження, узагальнення, кодування інформації через “лексику” –
АЕ, “граматику” – засоби виразності та композиційні залежності і
“фонетику” – графічні світлотіньові плями. Елементи організації газет,
на відміну від оформлювальних, не лише передають зміст виразними
засобами, а й структурують, будують видання за законами єдності,
повторюваності, цілісності, симетрії, ритму, за іншими законами гармонії
та композиції. Ієрархія заснована на русі від функціонального аналізу
системи через аналіз комплексів і стійких сполучень до простіших
елементів. Загальний функціональний підхід забезпечує знакове тлумачення
всіх АЕ друкованого видання і класифікації газет за архітектонічними
типами.

У сучасному газетному виданні виділені такі архітектонічні елементи:
шрифтові, декоративні, пробільні, зображальні. Характеристики даних
елементів, пов’язані з графікою, насиченістю, конфігурацією, розмірами,
кількістю, композиційними варіантами, та їх співвідношення є
визначальними у типології газетних видань.

Графіка шрифтових елементів є головною ознакою при класифікації видань,
особливо при сполученні малюнка шрифту (гарнітури, насиченості,
накреслення, кегля, щільності) з іншими АЕ. Стильову єдність виявлено в
газетах, де шрифти систематизовано. Поділ газет на одногарнітурні (35%),
малогарнітурні (29%) та багатогарнітурні (12%) лежить в основі
визначення архітектонічних типів. Встановлено, що додатковий шрифт у
малогарнітурних газетах застосовується для невеликих публікацій,
текстівок, добірок коротких повідомлень, бічного блоку, а
одногарнітурність закономірно супроводжується подібністю інших прийомів
оформлення: формату, оформлення заголовків, декоративних елементів. У
багатогарнітурних газетах застосування шрифтів залежить від значення,
обсягу, розміщення, оформлення сусідніх матеріалів, наявності зображень,
декоративних елементів. Система шрифтового оформлення передбачає
закріплення гарнітур за розділами, рубриками, сторінками. У сучасних
газетах виявлено безсистемне і системне використання текстових шрифтів.

Пробільні та декоративні елементи виконують у газеті функції виділення,
відокремлення, групування, акцентування, посилюють дію інших елементів,
створюють ритмічну структуру видання, його обличчя. Призначення
пробільних елементів – створення оболонки, в якій розміщуються інші
елементи сторінки, їх кількість і розміри постійні для кожної газети.
Розміри зовнішніх пробільних елементів – полів – лежать в основі
організації простору сторінки, вони впливають на розташування та
взаємодію всіх елементів газети. Підраховано, що в середньому поля
займають 16% (А2)-21% (А3) формату газети: газети формату А3 мають
більші поля – від 17% до 28% площі, А2 – від 14% до 18%. Тенденція –
постійність абзацного відступу, перемінність міжшпальтних проміжків,
надзаголовний проміжок більший за підзаголовний – простежується в
більшості сучасних газет.

Декоративні елементи надають специфічних рис оформленню газети, їх
застосування утворює цілісну систему, яка зумовлюється функціями
архітектонічності, акцентування, видільно-роздільною через графічний
контраст з іншими архітектонічними елементами. Декоративні елементи
виділяють заголовні компоненти, підписи, колонтитули, врізи, добірки,
створюють горизонтальний або вертикальний ритм, систематизують складники
газети, підкреслюють їх єдність. У сучасних українських газетах
виділяються такі види декоративних елементів: лінійки, рамки, плашки,
підкладки, ініціали, фігурні позначки, кінцівки. 65% видань застосовує
більше 5 видів декоративних елементів, із них 3% – усі види, 23% – 6-7
видів. 5% газет із декоративних елементів використовує лише лінійки та
рамки.

Зображальні елементи не лише доповнюють текстовий матеріал, а й
виступають самостійним елементом з власним змістом і поділяться на
фотографічні, штрихові, інфографіку. У всіх досліджуваних газетах
простежується тенденція щодо зменшення кількості зображень та їх площі
зі зменшенням формату. На форму зображальних елементів та їх замкненість
істотно впливає кількість зображень на сторінці, кількість заголовків,
декоративних елементів. Виявлено 11 композиційних варіантів та їх
модифікацій розташування зображень щодо тексту та заголовка. Кожна з
досліджуваних газет застосовує обмежену кількість варіантів у чітко
визначених випадках.

Система рубрикації газети – основа ритмічної системи, яка чітко
розподіляє АЕ за їх місцем та значенням, встановлює ієрархічні
залежності і відповідне оформлення. Заголовок як АЕ – комплекс,
складений з основного заголовка, підзаголовка, рубрики, шапки, врізу й
деяких інших елементів, які утворюють цілісний блок або рознесені по
тексту. Оформлення компонентів заголовного комплексу визначає їх
приналежність до зображальних або шрифтових. Заголовок у 78% випадків
сполучається з декоративними елементами і в 26% – із зображенням. Існує
шість композиційних варіантів розташування заголовка: над текстом
окремим рядком, всередині, між текстовими шпальтами, збоку, під текстом,
вертикально.

Формат, розмірні характеристики визначають наявність, кількість,
параметри та взаємодію АЕ газети. Дослідження формату набору сучасних
українських газет дає змогу виділити типи газет з постійною та змінною
кількістю шпальт; з однією для всіх матеріалів шириною шпальт, яка
змінюється лише у бічних блоках; з чітко вираженою горизонтальною чи
вертикальною версткою, безсистемна різноформатиця. Формат набору є
засобом виділення матеріалу нешрифтовим способом. У сучасних газетах
помітна спрямованість до зменшення формату, звуження шпальт, зменшення
обсягів публікацій, збільшення кількості матеріалів, до використання
рубрик коротких повідомлень, зменшення кеглю основного шрифту.

У результаті аналізу сучасних загальнонаціональних громадсько-політичних
газет встановлено істотні відмінності в їх зовнішньому оформленні, на що
впливає обсяг, формат, кількість матеріалів (на сторінку чи розворот),
кольорові вставки, шрифти та декоративні елементи, рекламні сторінки,
вид і кількість зображень, розмір і склад заголовного комплексу. У 53%
газет переважають короткі повідомлення і, відповідно, є велика кількість
заголовків, до того ж 3-4-рядкових. Ряд газет аналітичного характеру має
1-3 матеріали на сторінку та малу кількість зображального матеріалу, що
надає сторінкам спокійного графічного фону. Щоденні газети відображають
оперативну інформацію і, як наслідок, мають матеріали невеликого обсягу
чи добірки коротких повідомлень. Визначальним для типології газети є
ознаки її АЕ: сталість чи періодичність застосування, рівень
розмаїтості, просторові характеристики. Системність застосування АЕ веде
до однотипності композиційних рішень на всіх сторінках, забезпечує
гармонію – єдність частин у цілому і повторення цілого в його частинах.

На визначення архітектонічних типів сучасних газет впливають: формат,
розмірні характеристики; кількісно-якісні співвідношення шрифтів,
шпальт, декоративних і зображальних елементів, заголовних компонентів;
об’ємно-просторова організація елементів та комплексів, композиційні
схеми розташування заголовків та зображень. На великій кількості
фактичного матеріалу виділено три архітектонічні типи, в основі яких
лежить перевага одного чи кількох АЕ щодо інших або їх урівноваженість:
експресивний, інформативний, збалансований типи.

Розгляд газети як динамічного комплексу взаємозалежних елементів дає
змогу визначити такі тенденції формування архітектонічно цілісного
видання:

дотримання пропорцій між АЕ газети як основи поєднання їх в єдине ціле;

наявність ритмічності та послідовності у відображенні постійних
елементів через систему рубрикації;

чітко виражений акцентований елемент (або комплекс), що підкреслює
головну проблему.

Список використаних джерел

Баранник Д.Х. Образна семантика і газетний текст. Метафора в газеті //
Про культуру мови. – К.: Наук. думка, 1964. – С.155-166.

Валуенко Б.В. Архітектура книги. — К.: Мистецтво, 1976. — С.19.

Васильева А.Н. Газетно-публицистический стиль. – М.: Русский язык, 1982.
– 198 с.

Галкин С.И. Оформление газеты и журнала: от элемента к системе. — М.,
1984, — С.12.

Галкин С.И. Оформление газеты и журнала: от элемента к системе. — М.,
1984. — С.10.

Григораш А.М. Фразеология и стиль. – К.: Вища школа, 1991. – С.106-122.

Жовтобрюх М.А. Мова української періодичної преси (кінець ХІХ – поч. ХХ
ст.). – К.: Наук. думка, 1970.

Жовтобрюх М.А. Мова української преси (до сер. 90-х рр. ХІХ ст.). – К.:
Вид-во АН УРСР, 1963. – 413 с.

Киселев А.П. От содержания к форме. Основные понятия и термины газетного
оформления. — М., 1974. — С.6.

Коваль А.П. Газета і мовна норма // Журналістика. Преса. Телебачення.
Радіо. – К.: Вища школа, 1977. – Вип. 3. – С.9-18.

Ляхов В.Н. О художественном конструировании книги. — М., 1975. — С.28.

Ляхов В.Н. Очерки теории искусства книги. — М., 1971. — С. 62.

Новий тлумачний словник української мови: у 4 т. — К., 1998. Т.1. —
С.890.

Ожегов С.И. Очередные вопросы культуры речи // Вопросы культуры речи. –
Вып. 1. – М., 1955. – С.15.

Сербенська О. Уваги до стильових особливостей та правописної практики в
сучасних періодичних виданнях // Український правопис і наукова
термінологія: проблеми норми та сучасність. – Львів, 1997. – С.76-84.

Фаворский В.А. О композиции // Декоративное искусство. — 1965. — №7. —
С.11.

Фаворский В.А. Рассказы художника-гравера. — М., 1976. — С.51.

Шевченко В.Е. Графічна організація друкованого тексту та його художня
інтерпретація засобами складання // Наукові записки Інституту
журналістики. – К., 2001. – Т.2. – С. 53–69.

Шевченко В.Е. Елементи оформлення сучасного газетного видання // Наукові
записки Інституту журналістики. – К., 2000. – Т.1. – С. 88-95.

Шевченко В.Е. Заголовний комплекс сучасної молодіжної газети – важливий
засіб її змістового спрямування // Стиль і текст. – Вип. 2. – К.:
Інститут журналістики. – 2001. – С. 197-207.

Шевченко В.Е. Композиція та архітектоніка друкованого видання // Вісник
Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія:
журналістика. – К., 2000. – Вип. 8. – С. 70-75.

Шевченко В.Е. Лексика комп’ютерних редакційно-видавничих систем:
Англо-український словник. – К.: Видавничо-поліграфічний центр
“Київський університет”, 2000. – 112 с.

Шевченко В.Е. Нові тенденції в ілюструванні сучасних газетних видань (на
матеріалі газет “Урядовий кур’єр”, “Голос України”, “Демократична
Україна”) // Нові тенденції розвитку ЗМІ в посттоталітарний період. –
К.: Центр вільної преси, 1999. – С. 170-171.

Шевченко В.Е. Основні принципи конструювання макету видання // Сучасна
інформаційна політика. – К.: Центр вільної преси, 1999. – С. 105-108.

Шевченко В.Е. Складники мови архітектоніки газетно-журнального видання
// Стиль і текст. – Вип. 1. – К.: Інститут журналістики. – 2000. – С.
188-193.

Додаток

Аналіз газети «Чорноморські новини»

Газета “Чорноморські новини” друкується у видавництві «Чорномор’я» і
виходить з липня 1917 року (але тоді вона ще мала назву «Чорноморська
комуна») двічі на тиждень (по вівторках і суботах), містить 8 сторінок,
кожна з яких являє собою окрему рубрику. Газета вважається
громадсько-політичною і зазвичай видається українською мовою, але інколи
може побачити світ й російськомовний примірник видання. Газета виходить
по Одеській області, але має настільки маленький тираж, що далеко не всі
можуть її прочитати.

Логотипом газети є силует чайки в польоті поряд із назвою. На першій
(титульній) сторінці, як і в більшості газетних видань, містяться
найновіші інформаційні повідомлення – зазвичай, про політику,
керівництво нашої країни та якісь зміни у місті та області, що скоро
стануться.

Є в газеті полоси під назвами:

Держава. Економіка. Право;

Здоров’я. Благодійність. Листи;

Суспільство і людина;

Версії. Пізнання. Відкриття;

Мистецтво. Телебачення. Реклама;

Постаті. Література. Духовність;

Для вас. Для сім’ї. Для дому.

Кожна з цих полос ще ділиться на окремі рубрики, як в стандартних
виданнях, це свідчить про те, що «Чорноморські новини» відповідають
нормам газетного друкарства.

Щодо паперу, на якому надрукована газета, можна сказати дві речі:
по-перше, він стандартний газетний, що досить типово для звичайної
газети та для досить дешевого видання, а по-друге, було б дуже добре для
здоров’я читачів, якби газета була надрукована на екологічно чистому
папері, але я гадаю, що видавництво просто не може собі дозволити таку
розкіш. Отже, доводиться задовольнитися тим, що є.

Судячи по якості паперу, можна сказати, що газета надрукована на папері
№2, який зазвичай використовується в дешевих газетних виданнях. Такий
папір складається з 25-50% целюлози, а решту становить необроблена
древесна маса. Такий папір не вважається якісним, він швидко рветься та
жовтіє, але це непринципово для періодичних видань такого типу, бо
інформаційні газети, в яких подаються новини, на відміну від книг, не
перечитують багато разів, тому зовсім не обов’язково друкувати їх на
щільному високоякісному папері. До того ж, це буде доволі дорого
коштувати видавництву, і тому це не досить зручно.

Друк чорно-білий. Це також свідчить зовсім не про коштовність та
якісність видання, але такий стан речей виправдовується ціною (30
копійок за примірник). Вид поліграіфчного друку (офсетний, глибокий чи
високий), на жаль, визначити не можна, проте, скоріш за все, газета
виготовлялася за допомогою високого друку (коли друковані елементи
розташовані вище від пробільних, а на листові папери текст наноситься за
допомогою друкованої форми, на якій друковані елементи нанесені в
дзеркальному відображенні, і лише потім листи паперу розрізаються
спеціальним ножем). Такий друк має доволі помітні недоліки: по-перше,
високий друк сильно поступається офсетному в швидкості, по-друге,
друкована форма дуже швидко виходить з обігу, а по-третє, якість
ілюстрацій (зазвичай фото) не досить висока. Але цей друк значно кращий
за глибокий друк, бо в глибокому друці використовується дуже токсична
(можна навіть сказати, отруйна) фарба, яка є дуже шкідливою для здоров’я
читачів.

Раніше редактори, які працюють з НВС (настільною видавничою системою),
користувалися матричними принтерами, в яких потрібне зображення
переносилося на папір ударами голок, але такі принтери вже досить
застарілі, і на їхнє місце прийшли струйні кольорові чорнильні принтери,
в яких дрібні краплі чорнил переносилися на папір під дією електронних
імпульсів. На мою думку, у видавництві «Чорномор’я», яке видає
«Чорноморські новини» використовуються саме струйні принтери, бо вони є
на сьогоднішній день досить розповсюдженими і дешевими, але такі
принтери друкують повільно і неякісно порівняно з лазерними принтерами,
які вважаються зараз новою та в принципі доступною технікою. Такі
принтери мають найбільш розподільну здатність: в них лазерний струмінь
засвітлює точки, що відповідають потрібним символам або малюнкам на
світлочуттєвому барабані, а засвітлені ділянки набувають електричного
заряду, на який потім налипають дрібні частини фарби, які потім
переносіться на папір і закріплюються на ньому в процесі підігріву.
Таким чином досягається велика швидкість друку, отже я б порадила
видавництву використовувати саме лазерні принтери – це суттєво
зекономило б час при підготовці видань.

Газета складається з двох листів формату А1, сфальцьованих в 8 разів. Ці
листи не закріплені між собою, і це, з одного боку, неправильно, бо
випадково лист, що вкладено всередину, може випасти і загубитися. До
того ж, коли стаття знаходиться близько до згину цих листів, це дуже
незручно, бо такі згини зазвичай швидко затираються, і через декілька
разів розгортання газети ті надруковані рядки, що знаходяться на згині,
вже прочитати неможливо. В цьому також винна і якість газетного паперу.
Але, з іншого боку, коли, наприклад, нам потрібно взяти лише один лист
цієї газети, ми можемо взяти його з зошиту газети, і тоді вже немає
потреби носити з собою всю газету чи виривати сторінку.

Щодо формату газети можна сказати, що він доволі незручний, тому що дуже
важко тримати настільки великі листи паперу при читанні (особливо в
місцях, де знаходиться велика кількість людей).

На кожній сторінці газети зверху є змінний рубрикаційний колонтитул
(довідковий рядок над текстом сторінки, що визначає зміст полоси), і це
правильно, бо газеті не потрібні мертві колонтитули, вони будуть тільки
набридати.

Щодо графічного дизайну газети можна сказати, що воно доволі бідне:
рубрики одна від одної відділяються лише блідими сірими лініями,
колонлінійки являють собою чотири чорні тонкі стрічки, на яких
надрукована назва розділу (тобто даної полоси). В цих стрічках губиться
індивідуальність газети. Було б краще, якби замість цих стрічок
використовувався якийсь ненав’язливий орнамент, на який було би приємно
глянути.

Взагалі в будь-якому виданні прийнято використовувати два-три
поліграфічних шрифти, які становили б ознаку даного видання.
«Чорноморські новини» використовують три стандартні, схожі за своєю
структурою і гарнітурою шрифти. Але шрифт, яким друкуються статті в цій
газеті, дуже малий. Враховуючи читацьку аудиторію даного видання (а
купують цю газету, в основному, особи похилого віку, пенсіонери), можна
сказати, що читачам досить важко розрізняти друкований текст, і
настільки малий шрифт потрібний лише для того, щоб зекономити папір. Для
такого некоштовного видання, як «Чорноморські новини», це досить типово.
Добре, що шрифти, що використовуються виданням, неконтрастні, бо в
іншому випадку читати цю газету було б ще важче. Газеті вдалося уникнути
досить типових помилок стосовно шрифтів (тобто використання
дилетантських шрифтів, в яких певні елементи відверто випадають з
гарнітури, та використання екстравагантних шрифтів, до яких читачеві
важко звикнути).

Газета використовує набір з виключкою (коли текстом заповнюється повний
формат рядка), бо такий набір не порушує геометрії набірної полоси і
цілісності тексту, а заради уникнення неоднакових за розміром
пробільних елементів активно використовується перенос. З точки зору
книгодрукарства це також дуже правильно.

Зорове членування тексту майже відсутнє: немає орнаментальних елементів
та ініціалів (великих літер на початку тексту), інформаційне
повідомлення в газеті може тільки ділитися підзаголовками, але це вже
передбачено автором статті, тому далеко не завжди можна побачити
членування повідомлення ще на три-чотири підрозділи. Саме ж повідомлення
візуально ділиться на колонки, як і в будь-якій іншій газеті.

Ілюстрації в «Чорноморських новинах» доволі маленькі. Це зрозуміло, бо в
такому випадку на полосі вміщується більше тексту, а зовсім без
ілюстрацій та фотографій теж не можна обійтись. Але я б запропонувала
газеті виробити своє специфічне оформлення ілюстраційного матеріалу
(наприклад, обрамляти фотографії якимось оригінальним та приємним для
людського ока орнаментом).

Особисто мені подобається, що в цій газеті доволі мало рекламних
повідомлень, бо реклама в наш час заполонила і телебачення, і радіоефір,
і всі без винятків журнально-газетні видання. В нашому місті немає вже
жодної вулиці, на якій не було б рекламних щитів, бігбордів та об’яв,
тому реклама встигла, я гадаю, набриднути кожному.

Добре, що в газеті одразу ж друкується і програма передач на тиждень, бо
це позбавляє необхідності купувати ще одне видання, хоча не можна не
погодитися з тим, що весь час купувати лише «Чорноморські новини» для
того, щоб знати, що коїться у світі, недостатньо. Ця газета дає тільки
загальну оцінку громадсько-політичній ситуації в Одесі та Одеській
області, тому все одно доводиться відшукувати ще декілька цікавих
видань, які б забезпечили нас необхідною інформацією.

Також газета «Чорноморські новини» надає можливість читачеві трохи
розслабитися, почитати анекдоти, що надруковані на останній сторінці,
поспілкуватися з редакцією у рубриці «Читач – газета: зворотній
зв’язок»: люди можуть надіслати в газету свої думки щодо якоїсь події, і
це також дуже добре.

Обурює те, що коли в редакцію подаються матеріали (статті), надруковані
російською мовою, їх перекладають на українську, і перекладають доволі
непрофесійно. Неозброєним оком можна помітити дослівний переклад, а не
контекстуальний, і тому часом виходить якась маячня замість стилістично
правильно складеного речення. Помітні також машинальні помилки,
«опечатки» в статтях. Це свідчить про те, що або в газеті немає зчитщика
та вичитщика – осіб, без яких редакційний процес не може бути
завершеним, – або вони погано виконують свою роботу. Я б запропонувала
«Чорноморським новинам» взяти на роботу (на посаду вищезазначених
професій) нових людей з обов’язковою вищою філологічною освітою, які
буди б фахівцями у сфері української мови.

Щодо аналізу всього текстового матеріалу в цілому, слід сказати, що весь
матеріал базується на строгому документалізмі. «Чорноморські новини» не
є жовтою пресою, це – якісна газета, яка подає достовірні факти та
перевірену інформацію. З цього боку до даного видання немає претензій.
Звісно, не обійшлося і без політичної гостроти: в газеті міститься
досить багато повідомлень, які безпосередньо стосуються політики.
Практична спрямованість теж присутня, бо журналісти зазвичай спонукають
в своїх статтях до якихось дій (залежно від тематики самої статті).
Повторюваності тем і проблем, на жаль, уникнути не вдається, бо кожен
день перед нами постають одні й ті самі проблеми і в побуті, і в
спілкуванні з іншими людьми, і стосовно керівництва нашої країни та
нашого міста тощо. Щодо актуальності треба відмітити, що в статтях
порушуються проблеми, які хвилюють принаймні більшість з нас, тому
повідомлення просто не можуть не бути неактуальними. З оперативністю
також проблем немає, тому що як тільки сталася якась подія, яку негайно
треба освітити та донести реципієнтові, журналісти в газеті почитають
збирати та обробляти потрібну інформацію, і потрібне повідомлення
виходить вчасно. Але досить часто в газеті (і не лише в «Чорноморських
новинах») друкуються статті, що не прив’язані до конкретного часу, і
тоді про оперативність газетного повідомлення говорити не доводиться.

Приємно, що газета «Чорноморські новини» надає можливості висловитися не
лише своїм працівникам, а й молодим журналістам, які тільки-но почали
пробивати собі дорогу, – тобто студентам. Досить часто можна побачити,
що в газеті друкуються повідомлення студентів кафедри журналістики
нашого університету, і за це хочеться подякувати редакції даної газети.

В якості висновку можна сказати, що на газету «Чорноморські новини»
витрачено небагато коштів, але в цьому є і позитив: цю газету може
придбати кожний, бо ціна її мізерна. Але ж у газетні кіоски завозять
зазвичай лише по два примірники газети, отже більшість її постійних
читачів вимушена цю газету передплачувати, інакше це видання просто не
зможе потрапляти до їхніх рук кожен раз.

Взагалі можна сказати, що обладнання видавництва, яке випускає газету
«Чорноморські новини», вже не спроможне друкувати якісну (з точки зору
технічних та типографських аспектів, але ніяк не з точки зору подачі
інформації) продукцію, і рівень одеської преси та журналістики в цілому
(принаймні, продукції саме видавництва «Чорномор’я» – не будемо зараз
обговорювати приватні видавництва) останнім часом суттєво знизився
порівняно із, наприклад, столичною – київською – журналістикою, і цей
рівень треба якомога швидше піднімати, в цьому власне лише ми й
зацікавлені.

PAGE

PAGE 4

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020