.

Галузі спеціалізації господарського комплексу Східного економічного району, передумови їх розвитку і особливості розміщення

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
74 1437
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

з дисципліни “Регіональна економіка”

на тему:

“Галузі спеціалізації господарського комплексу Східного економічного
району, передумови їх розвитку і особливості розміщення (центри)

ПЛАН

Вступ

1. Провідні галузі господарського комплексу

Східного економічного району

2. Допоміжні галузі Східного економічного району

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Існують різні підходи до визначення економічного районування в Україні.
Серед провідних вчених, які виділяють економічні райони в Україні,
виділяють Ф.Заставного, Є.Качана, О.Шаблія, І.Єрьоміна та ін.

Тому розглядаючи Східний економічний район в даній контрольній роботі
визначимо, що у його складі розглядаються такі адміністративні області
як Харківська, Полтавська, Сумська (районування за І.Є.Єрьоміним), дані
області за Є.П.Качаном, наприклад, відносять до Північно-Східного
економічного району.

Східний економічний район, так зване Лівобережне Придніпров’я,
розташований на лівому березі річки Дніпро, у північно-східній частиш
України. Він дещо витягнутий у широтному напрямі і включає три області:
Харківську, Полтавську, Сумську.

За площею (13,9% від загальної площі країни) і населенням (12,1%
загальнодержавної його чисельності) Лівобережне Придніпров’я дещо
поступається іншим економічним районам України.

Лівобережне Придніпров’я характеризується сприятливим
економіко-географічним положенням. Район межує з найбільш промислове
розвиненими в Україні Донбасом і Промисловим Придніпров’ям, зі столичним
Київським районом. На сході межує з Росією, давні і дуже інтенсивні
виробничі зв’язки з нею сприяли його економічному розвитку.

На заході, він прилягає до річки Дніпро, маючи вихід до Чорного моря
через основну водну магістраль країни. Територію району перетинають
важливі транспортні магістралі. Вони з’єднують його з іншими регіонами
України, з Росією і багатьма країнами СНД. Розташування більшої частини
району в одній природній лісостеповій зоні, спільність
транспортно-географічного положення, історичних особливостей розвитку
визначають його природно-господарську цілісність.

1. Провідні галузі господарського комплексу

Східного економічного району

У Лівобережному Придніпров’ї сформувався один з провідних господарських
комплексів України. Він характеризується близькими до середніх по країні
або трохи вищими показниками економічного розвитку та реформування
економіки (за винятком обсягів іноземних інвестицій, які складають 5%
від загальноукраїнських). Тут виробляється більше 13% ВВП країни, 11%
промислової та 14% сільськогосподарської продукції. Сюди надходить майже
14% вітчизняних капіталовкладень, й частка приватизованих об’єктів
складає 10%. На цьому фоні невиправдано низькою виглядає частка експорту
регіону в загальноукраїнському його обсязі – 8%. У цілому ж суттєве
падіння ВВП за період 1990-1997рр. свідчить про неефективність
реформування економіки краю. У районі чітко виражений
індустріально-аграрний профіль господарства. Промисловість дає близько
70% сумарної промислової і сільськогосподарської продукції району.

Провідну роль у промисловості відіграє машинобудування. Це відобразилося
і на участі району у територіальному поділі праці. Машинобудування
особливо активно представлене у структурі вивозу. Значне місце у
структурі вивозу займають також паливна, залізорудна, харчова
промисловість. Сільське господарство постачає на зовнішній ринок цукор,
соняшникову олію, зерно, плоди та овочі.

Галузева структура промисловості достатньо диверсифікована. У ній
переважають переробні галузі. Це єдиний економічний район України, в
якому на частку машинобудування в докризовий період припадало близько
половини усієї товарної продукції промисловості.

Саме ця галузь була локомотивом зростання продуктивних сил.
Машинобудування району представлене як металомісткими, так і
працемісткими галузями: енергетична (Харків), електротехнічна (Полтава,
Конотоп), гірничошахтна (Харків), транспортна (Харків, Кременчук).

Працемісткі види машинобудування зосереджені переважно в Харкові:
верстатобудування, електроніка, приладобудування.

До провідних галузей, крім машинобудування, належать також
паливно-енергетична, харчова, хімічна і легка промисловість.

Паливно-енергетична промисловість у її сучасному вигляді була створена у
другій половині XX ст. Район займає перше місце за запасами і видобутком
природного газу і нафти у країні. На його частку припадає п’ята частина
виробництва електроенергії. У структурі галузі виділяються нафто- і
газовидобування, нафтопереробка (Кременчуцький завод) і
електроенергетика, яка представлена великими тепловими електростанціями,
найпотужніша з них Зміївська ГРЕС. Працює також Кременчуцька ГЕС.

На основі різноманітних сільськогосподарських ресурсів розвивається дуже
значна за масштабами продукції, що виробляється, харчова промисловість.
До її основних галузей входять: цукрова, борошномельно-круп’яна,
маслосироробна, м’ясна і м’ясопереробна, плодоовочеконсервна, спиртова,
тютюнова і кондитерська. Підприємства харчової промисловості досить
широко розповсюджені по території району. Тут працює приблизно 40
цукрових заводів, багато м’ясокомбінатів. Деякі з них працюють з початку
століття і потребують технічного переоснащення. Основні центри галузі –
найбільші міста району: Харків, Полтава, Суми, Кременчук, Конотоп,
Шостка, Лубни та ін. Для виробництв, які створені пізніше (тютюнового,
шампанських вин, кондитерського), характерний вищий технічний рівень і
значна концентрація.

Легка промисловість за вартістю продукції посідає третє місце

в районі після машинобудування і харчової промисловості. Її розвиток
починався з напівкустарних виробництв тканин, одягу, взуття. Зараз це
розгалужена галузь промисловості, яка представлена багатьма великими
підприємствами. Вона забезпечує не лише власні потреби району, але й
бере участь у міжрегіональному поділі праці. Провідне місце займають
виробництва бавовняних і шерстяних тканин, трикотажу, швейних виробів,
шкіри, взуття, хутра. Основні центри галузі: Харків, Полтава, Суми,
Кролевець, Лебедин, Кременчук, Конотоп, Лубни, Куп’янськ.

Хімічна промисловість району займає незначне місце у галузевій структурі
промисловості. Але деякі її підгалузі беруть активну участь у
територіальному поділі праці. Основні виробництва: суперфосфатних
добрив, кіно- і фотоплівки, магнітофонних касет, пластмаси, хімічних
реактивів та ін. Галузь характеризується високим рівнем територіального
зосередження, невеликою кількістю підприємств. Основні центри: Харків,
Суми, Шостка, Кременчук.

2. Допоміжні галузі Східного економічного району

Важливу роль у розвитку продуктивних сил Лівобережного Придніпров’я
відіграє промисловість будівельних матеріалів. Вона використовує місцеву
сировину і представлена майже всіма своїми виробництвами. Основні з них:
виробництво залізобетонних виробів, в’яжучих (цементу), покрівельних
(шиферу), стінових матеріалів. В обласних центрах функціонують великі
житлово-будівельні комбінати.

У територіальному поділі праці беруть участь скляне і фарфоро-фаянсове
виробництва. Підприємства по виробництву найбільш масових видів
продукції широко розповсюджені на території. Основні центри: Харків,
Суми, Полтава, Кременчук, Балаклея, Лубни та ін.

Густа мережа залізниць, висококваліфіковані кадри й наукова база,
суміжне розташування з Донбасом та Придніпров’ям позитивно позначилися
на розвитку індустрії, зокрема машинобудування. Машинобудування й
металообробка відіграють провідну роль у структурі промислового
комплексу району; на цю галузь припадає майже 35% валової продукції. Тут
склався найпотужніший спеціалізований галузевий район машинобудування
України.

Галузі машинобудування в економічному районі представлені такими
підгалузями: енергетичне та електротехнічне машинобудування, яке
зосереджене в Харкові, де випускають парові турбіни для теплових і
атомних електростанцій та гідротурбіни великої потужності, потужні
турбогенератори, електродвигуни й електроустаткування для тепловозів,
прокатних станів, шахтових підйомних машин, крокових екскаваторів,
устаткування для автоматичного управління виробничими процесами в
металургійній, вугільній та інших галузях народного господарства; у
Полтаві – заводи електротехнічних виробів, газорозрядних ламп, запасних
частин для парових турбін, устаткування для електропідстанцій. У Глухові
виробляють електронні й агрегатні вузли. Заводи важкого
компресоробудування та електропомп розміщені в Сумах, помпи також
випускають в м. Свеса.

Найбільші підприємства підйомно-транспортного машинобудування розміщені
в Харкові (завод підйомно-транспортного машинобудування, що виробляє
мостові електрокрани, будівельні баштові крани).

Транспортне машинобудування зосереджене в Кременчуці (Кременчуцький
вагонобудівний завод випускає різні види вагонів), в Харківській області
(Ізюмський тепловозоремонтний завод).

Виробництво сільськогосподарських машин представлене Харківськими
тракторним заводом, заводом «Серп і молот», заводом тракторних двигунів;
Галешиським машинобудівним заводом (м. Карлівка), Сумським заводом
сільськогосподарського машинобудування (машини і обладнання для
сільського і лісового господарства), Охтирським заводом
сільськогосподарського машинобудування.

Впроваджується в життя спільний з Польщею проект виробництва
зернозбиральних комбайнів «Бізон» на заводі ім. Малишева (Харків).
Запчастини частково надходитимуть з Польщі, а частково вироблятимуться
на заводах України.

У районі зосереджено також виробництво устаткування для різних галузей
промисловості. Так, у Харкові випускають обладнання для легкої,
харчової, поліграфічної та промисловості будівельних матеріалів; у
Полтаві – для легкої промисловості (завод «Легмаш» випускає побутові й
промислові швейні машини). У Кременчуці завод технічного вуглецю
виробляє кислоти, луги, смоли, матеріали на хімічній основі та
функціонує завод, що випускає шляхові машини, -автоматизовані змішувачі
для приготування асфальтобетону. У Лубнах виробляється устаткування для
харчової і деревообробної промисловості, в Ромнах розміщені підприємства
поліграфічного, в Сумах – хімічного машинобудування. У Крюкові розпочато
випуск нової дорожної техніки – фронтального навантажувача, така техніка
виробляється вперше на теренах СНД.

b

t

?

A

R

ковантажні автомобілі загального призначення, а також підвищеної
прохідності, тягачі. Для вирішення проблеми забезпечення господарського
комплексу автомобілями малої вантажопідйомності створено спільне
підприємство з італійцями «КрАЗ-ІVЕКО».

У Харкові значного розвитку набула авіаційна промисловість. Планується
випуск літаків нового покоління -АН-140 (транспортно-пасажирські) і
АН-70 (військово-транспортні).

Верстатобудування зосереджено в Харкові (важкі круглошліфувальні
верстати загального та спеціального призначення, автоматичні лінії,
верстати високої точності з програмним керуванням); у Лубнах –
круглошліфувальні й спеціальні колові верстати високої точності.
Глухівське ВАТ «Верстатотехмаш» розпочало серійний випуск верстатів, що
не мають аналогів в СНД, для різання сортового прокату чорних та
кольорових металів усіх видів і профілів.

Прилади, точні машини, інструменти й механізми виробляють у Харкові –
контрольно-вимірювальні прилади, маркшейдерські інструменти, телевізори,
ЕОМ, калькулятори, радіоапаратуру; в Сумах – електронні мікроскопи. В
Полтаві прилади та інструменти виробляє Полтавський алмазний завод, який
будувався для забезпечення алмазним інструментом всього СРСР. Аналогічну
функцію він готовий виконувати і нині в рамках СНД. Приладобудування
зосереджене також у Лубнах, Червонозаводську.

Значного розвитку набула металообробка. Зокрема, в Полтавській області
споруджено Дніпровський гірничозбагачувальний комбінат, м.Комсомольськ,
який виробляє залізорудний концентрат та окотки. У Кременчуці та Полтаві
діють ливарно-механічні заводи.

Харчова промисловість району за обсягом виробництва займає друге місце
після машинобудування. Вона переробляє місцеву сільськогосподарську
сировину – зерно, цукрові буряки, насіння олійних культур, продукцію
тваринництва. В районі діють підприємства цукрової, м’ясної, молочної,
борошномельно-круп’яної, олійної, жирової, спиртово-горілчаної,
кондитерської та інших галузей харчової промисловості. Тут виробляється
10,3% найважливіших продуктів харчування від загального обсягу їх
виробництва в Україні.

Найбільше значення має цукрова промисловість, яка виробляє понад 18%
цукру в Україні. На території Північно-Східно-го економічного району є
39 цукрових заводів. Лохвицький цукровий комбінат (Полтавська область) –
одне з найпотужніших підприємств галузі в Україні. До великих цукрових
підприємств належать також Куп’янський, Орільський (Харківська область)
цукрові заводи та цукрорафінадний завод у м. Дружбі (Сумська область).

Район випускає 16,3% вершкового масла в Україні. Маслоробна
промисловість представлена значною кількістю підприємств, розміщених по
всій території району, та молочноконсервними заводами у Харківській
(Куп’янськ) і Полтавській (Кобеляки) областях. У районі працює мережа
консервних заводів. В Харкові освоїли випуск відмінної якості пива
«Рогань». яке досить успішно конкурує з київським «Оболонь» і впевнено
завоювало ринок не тільки Харківщини та України в цілому, але й країн
ближнього зарубіжжя.

Хімічна промисловість виробляє мінеральні добрива, пластмаси,
кіноплівку, хімреактиви, дубильні препарати, барвники, лаки та іншу
продукцію. В районі сформувався нафтогазохімічний цикл виробництва.
Підприємства хімічної промисловості зосереджені в Харкові; тут
налагоджено випуск пластмас, лаків, фарб, хімреактивів, речовин
побутової хімії, фармацевтичних препаратів. У Кременчуці функціонує
нафтопереробний завод, налагоджено виробництво технічного вуглецю. В
Сумах виготовляють фосфорні добрива, сірчану кислоту, отрутохімікати,
пігменти, лакофарбову продукцію, мінеральні домішки до кормів для худоби
(ВО «Хімпром»); у Шостці – кольорову і чорно-білу фотоплівки, стрічку
для магнітофонів (ВО «Свема»); у Шебелинці – хімічні реактиви (ВО
«Хімпром»).

Легка промисловість за обсягом виробленої продукції займає трете місце в
районі після машинобудування та харчової промисловості Значного розвитку
набули текстильна (виробництво вовняних, бавовняних, трикотажних
тканин), хутрова та шкіряно-взуттєва галузі.

Найбільшим центром легкої промисловості вважається м. Ромни, його з
недавнього часу називають столицею легкої промисловості України. Частка
підприємств цього міста у випуску гардинно-тюлевих виробів становить 75,
а взуття – 34 %. За 2004 р. підприємствами легкої промисловості Сумської
області випущено продукції на суму 47,7 млн грн., Харківської – на 39,6
млн грн., Полтавської – 19,0 млн грн. Великим центром легкої
промисловості є Харків. Тут зосереджена швейна, панчішно-шкарпеткова,
суконна, взуттєва галузі, найбільше в Україні хутрове об’єднання,
канатний і шкіряний заводи.

У Полтаві функціонують бавовнопрядильна, трикотажна, швейна фабрики,
шкіряно-взуттєвий комбінат; у Сумах – швейна, суконна й шкіряно-взуттєва
фабрики.

Значного розвитку в районі набуло виробництво товарів народного
споживання. Найбільше їх виробляється в Харківській області.

У районі широко ведеться промислове й житлове будівництво. Тому тут
значного розвитку набула промисловість будівельних матеріалів:
виробництво цементу, збірних залізобетонних виробів, стінових, в’яжучих
матеріалів, черепиці, будівельної кераміки, фаянсу тощо.

Особливо виділяються потужністю Кременчуцька база будівельної індустрії
та Балаклійський цементно-шиферний комбінат. Підприємства будівельної
індустрії розміщені по всій території району: в Кобеляках, Лохвиці,
Лубнах, Миргороді (Полтавська область); Богодухові, Ізюмі, Чугуєві
(Харківська область); Конотопі, Ромнах. Лебедині, Шостці (Сумська
область). У Полтаві, Мерефі, Будах розвинена скляна й фарфоро-фаянсова
промисловість. Економічні негаразди зачепили і промисловість будівельних
матеріалів, внаслідок чого випуск нею продукції зменшився на 50 %.
Виробництво цементу, наприклад, у Харківській області зменшилось з 3892
тис. т в 1990 р. до 418 тис. т в 2004 р. Для ефективної роботи
будівельного комплексу необхідно технічно переоснастити підприємства,
поліпшити якість їх продукції, розширити асортимент будівельних
конструкцій і виробів з металопрокату, пластмас, керамічних матеріалів.

Підприємства деревообробної і меблевої галузей розміщені переважно у
великих промислових вузлах – Харкові, Полтаві, Сумах, Кременчуці.

Сировиною для розвитку енергетики району слугують природні горючі гази,
нафта, вугілля Донбасу, торф і гідроенергія Дніпра. На Північно-Східний
економічний район припадає 20% загальнодержавного виробництва
електроенергії. Найбільше виробляють її теплові електростанції, які
об’єднані в Харківську енергосистему.

Особливе місце посідає газова і нафтова промисловість. Значну кількість
газу добувають у Харківській області. Тут знаходиться одне з найбільших
родовищ в Україні — Шебелинське (Балаклійський район). Поклади газу
належать до категорії сухих, мають високу теплоту згоряння. Крім того,
використовують попутний газ нафтових родовищ та експлуатують родовища
Полтавської області із дещо меншими запасами газу.

Висновки

Отже, Східний економічний район включає Полтавську, Сумську та
Харківську області (районування за І.Є.Єрьоміним) з населенням понад 6,3
млн. чол. Та площею 83,9 тис. км2.

Це індустріально розвинений район з вигідним економіко – географічним
положенням. На промисловість припадає 75% валового продукту регіону. Він
займає третє місце за розвитком промисловості та вартістю основних
виробничих фондів, де зосереджено 20% машинобудування України.

Даний район характеризується сприятливими природнокліматичними умовами,
значними запасами корисних копалин. 65,9% населення проживає в містах,
що пояснюється наявністю інтенсивного сільськогосподарського
виробництва.

Основними галузями є машинобудування, металообробна, харчова, хімічна,
легка промисловість. Машинобудування виробляє 35% валової продукції
регіону. Зосереджено машинобудування у Харкові (енергетичне і
електротехнічне), Полтаві (завод електротехнічних виробів, газорозрядних
ламп), Глухів (електронні та агрегатні вузли), Кременчук (транспортне
машинобудування), інші. За машинобудуванням за ступенем важливості ідуть
харчова та легка промисловість. Розвинені будівництво, газова,
деревообробна, меблева промисловості. Ведеться інтенсивне
сільськогосподарське виробництво на 5959,9 тис. га земель. Довжина
залізниць – 3198км., автомобільних доріг (з твердим покриттям) – 7,0
тис. км. У районі розвинута невиробнича сфера та рекреаційний комплекс.

у даному районі склався потужний індустріальне-аграрний господарський
комплекс. Провідне значення має промисловість, на яку припадає 75%
валового продукту народного господарства. За рівнем розвитку
промислового виробництва, вартістю основних виробничих фондів і
чисельністю промислово-виробничого персоналу район посідає третє місце в
Україні після Донбасу і Придніпров’я. У ньому зосереджено 20%
машинобудування України. Висока територіальна концентрація промисловості
визначає значні показники обсягів товарної продукції з розрахунку на
одного жителя, особливо це стосується Харківської області, де цей
показник майже на 23% вищий, ніж у середньому по Україні. На регіон у
1998 р припадало 13,9% усієї продукції сільського господарства, тоді як
частка сільського населення району в загальній кількості сільського
населення країни становила 12%. Район дає 15,1% валового збору зерна,
24,6% цукрових буряків, 15,4% насіння соняшнику, 12,7% картоплі, 15,1%
овочів На Північно-Східний район припадає 13,9% виробництва м’яса (у
забійній масі), 14,8% борошна, 18,0% цукру-піску, 16.3% вершкового
масла, 19,6% продукції Із незбираного молока, 19,8% сирів жирних.

В економічному районі вдало поєднуються рівнинна поверхня, сприятливий
кліматичний режим, родючі ґрунти й значні запаси корисних копалин.

Основою територіально-виробничого комплексу Північно-Східного
економічного району є машинобудівна й металообробна, харчова, хімічна та
легка промисловість. Вони є галузями спеціалізації. Добре розвинена
промисловість будматеріалів та залізорудна.

Список використаної літератури

Географія України. Масляк П.О., Шищенко П.Г. – К., 2000. – 432 с.

Єрьомін І.С. Розміщення продуктивних сил. Підручник. – К., 2005.

Заболоцький Б.Ф. Розміщення продуктивних сил України. – К., 2002. – 368
с.

Регіональна політика та механізми її реалізації / За ред. М.І. Долішного
.– К.: Наукова думка, 2003

Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка / Долішній М.І.,
Стадницький Ю.І., Загородній А.Г., Товкан О.Е. Навчальний посібник. –
Львів: “Інтелект-Захід”, 2003.

Розміщення продуктивних сил України: Підручник / За ред. проф. Є.П.
Качана. – К.: ВД «Юридична книга», 2004.

Статистичний щорічник України за 2007 рік . – К.: Консультант, 2008.

PAGE

PAGE 4

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020