.

Різновиди земноводних

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
103 3958
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

“Різновиди земноводних”

ПЛАН

Вступ

1. Класифікація земноводних

2. Систематичний огляд земноводних

3. Поширення та спосіб життя

4. Роль і значення земноводних. Їх охорона

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Земново?дні або амфібії (Amphibia) — найменший за кількістю видів (3-4
тисячі) клас хребетних. В Україні є 17 видів.

Це фактично перші наземні хребетні, котрі, щоправда, ще не зовсім
порвали з водяним середовищем, у процесі індивідуального розвитку вони
проходять водяну личинкову стадію, на якій мають зябра, а дорослими, як
додатковий орган дихання використовується гола, покрита слизом шкіра.
Процес перетворення личинки на дорослу істоту називається метаморфозом.
Розмножуються у воді. Так само як риби і рептилії, вони продовжують
рости протягом всього життя, і не можуть підтримувати температуру тіла
відмінною від температури навколишнього середовища.

Земноводні виникли не менше 300 млн. років тому і за час існування
одержали широке поширення – місця їхнього мешкання надзвичайно
різноманітні, діапазон пристосування до умов дуже широкий.

Сучасні земноводні містять у собі три ряди: безногих, хвостатих і
безхвостих тварин, із яких тут ви можете бачити жабу сіру, жабу ставкову
й озерну.

Усі земноводні корисні, тому що харчуються комахами, серед яких багато
шкідників сільського господарства. Багато хто з них є об’єктом промислу.
Жаби широко використовуються у всіх лабораторіях світу. Вдячні
дослідники поставили їм пам’ятники у Парижі та Токіо. Першими
космонавтами серед хребетних також були жаби.

1. Класифікація земноводних

Клас земноводних відноситься до царства тварин, типу – хордові, підтипу
– хребетні, надклас – чотириногі. Латинська назва класу земноводних –
Amphibia

Підкласи і відділи земноводних:

Безпанцирні (Lissamphibia)

Безхвості (Anura)

Безногі (Gymnophiona)

Хвостаті земноводні (Urodela)

Лабірінтодонти (Labyrinthodontia) (вимерли)

Антракозаври (Anthracosauria)

Іхтіостегіди (Ichthyostegalia)

Темноспондільні (Temnospondyli)

Тонкохребетні (Lepospondyli) (вимерли)

Acherontiscidae

Adelospondyli

Aпstopoda

Lysorophia

Microsauria

Nectridea

Отже, сучасні представники представлені трьома відділами:

Безхвості (жаби, жаби, квакші і т.  п.)  – близько 2100 видів.

Хвостаті (саламандри, тритони і т.  п.)  – близько 280 видів.

Безногі, єдине сімейство червяг  – близько 60 видів.

2. Систематичний огляд земноводних

Ряд хвостаті земноводні – найдавніша група амфібій, більшість із них є
постійними мешканцями води. Тіло видовжене, протягом всього життя
зберігається хвіст. Ноги короткі, приблизно однакової довжини.
Запліднення внутрішнє. Ряд об’єднує близько 280 видів. Належать тритони,
саламандри, протеї та інші.

Тритон звичайний (довжина тіла 8-11 см) зустрічається у зоні листяних та
змішаних лісів і в лісостепу, населяючи невеликі водойми. У самців у
період розмноження на хвості виростає гребінь, який є додатковим органом
дихання. Самка у квітні-травні відкладає від 60 до 700 яєць, з яких
через 2-3 тижні з’являються личинки. Личинковий період триває 60-70
днів. Дорослі тритони після розмноження, а молоді після завершення
метаморфозу перебираються на сушу, де тримаються вологих затінених
місць. Вдень ховаються у різні укриття, активні вночі. Живляться
різноманітними безхребетними, здебільшого личинками комарів. Зимують на
суші під листям, у норах гризунів, забираються у погреби. Ворогами
тритонів є вужі, гадюки, лелеки, чаплі.

Саламандра плямиста зустрічається у західних областях України. Живе у
вологих листяних лісах. Живиться безхребетними. Зимує на суші у
різноманітних укриттях. Самка народжує у воді від 2 до 70 личинок.
Ворогів мало завдяки отруйним виділенням шкірних залоз.

До ряду Безногі належать 56 видів червуг, поширених у тропіках. Тіло
вкрите слизом, видовжене, здебільшого з кінцевими перехватами. Живляться
безхребетними ґрунту.

Ряд Безхвості земноводні включає найбільш високоорганізованих амфібій,
що поширені на всіх континентах, крім Антарктиди. Тіло коротке, хвоста
немає. Запліднення зовнішнє.

Родина Справжні жаби – одна із найсильніших. Характерною особливістю їх
є наявність зубів на верхній щелепі.

Жаба озерна (довжина тіла до 17 см) поширена на всій Європі. Живиться
комахами, проте нападає і на дрібних хребетних. Поїдає також пуголовків
та мальків риб.

Жаба ставкова (довжина тіла до 10 см) поширена у водоймах широколистяних
та змішаних лісів. Активна здебільшого вдень.

Бурі жаби після розмноження залишають водойми і тримаються у вологих
місцях на суші.

Представники родини Ропухи найменш пов’язані з водою і зустрічаються
навіть у пустині. Тіло незграбне; шкіра багата на залози, що виділяють
отруйних секрет. Зубів не мають.

Ропуха звичайна або сіра (довжина тіла до 20 см). Населяє ліси, сади,
городи, поля, луки. У гори підіймається до 3000 м. Живиться жуками,
клопами, мурашками, слимаками.

Ропуха зелена (довжина тіла до 14 см). Стійка до високих температур.
Живиться комахами та їхніми личинками, молюсками, червами. Здобич
відшукує на землі. Зимує на суші.

До ряду безхвостих належать також кушки та джерелянки, які мають отруйні
залози та яскраві плями на черевці.

3. Поширення та спосіб життя

Як холоднокровні тварини з незахищеними шкірними покривами земноводні
поширені здебільшого у вологих тропіках і субтропіках. При просуванні на
північ і південь від тропіків, а також у гори кількість видів
земноводних зменшується.

Амфібії живуть у різних екологічних умовах. Є серед них водні форми, які
ніколи не виходять на сушу. Це переважно хвостаті земноводні (протеї,
сирени, більшість безлегеневих саламандр, деякі тритони). Дихають вони
як за допомогою зябер, так і за допомогою легенів, піднімаючись на
поверхню води і заковтуючи повітря (сирени, протеї). В окремих
представників легені повністю зникають і газообмін відбувається крізь
шкіру або слизову оболонку ротової порожнини (когтистий тритон,
безлегеневі саламандри). Водні форми мають видовжене тіло, довгий хвіст
з добре розвиненим плавцем. Кінцівки ж, навпаки, розвинені слабко. У
жителів підземних водойм, як, наприклад, у протея, зникає пігмент у
покривах і редукуються очі.

Більшість амфібій ведуть напівводний спосіб життя (тритони, саламандри,
жаби, джерлянки та ін.). Розмножуються і розвиваються вони у воді;
багато з цих тварин і зимують у водоймах. Бурі жаби, ропухи, саламандри
після розмноження виходять на сушу і ведуть наземний спосіб життя.
Більшість тритонів, зелені жаби зберігають зв’язок із водоймами і після
розмноження.

°

?

??J???????ється вода. Наші квакші ведуть деревний спосіб життя, але
розмножуються у водоймах. По деревах лазять за допомогою округлих
присосок на пальцях, залози яких виділяють липкий секрет.

Нарешті, є земноводні, які ведуть підземний спосіб життя, риючи ходи у
вологому грунті та рослинній підстилці. До них належать майже всі
безногі амфібії. Серед безхвостих також є види, здатні зариватися
глибоко в грунт. Це, наприклад, жаба земляна, яка вдень закопується на
глибину до 1 м. Багато земноводних використовують грунт для тимчасового
перебування.

З абіотичних факторів важливе значення для земноводних мають
температура, вологість (при виході на сушу), хімізм води та грунту.
Земноводні — холоднокровні тварини, тому температура їх тіла та
активність залежать від температури навколишнього середовища.

Оскільки шкіра земноводних гола, вони потребують значної вологості
повітря. При швидкому висиханні зменшення маси навіть на 15 % уже згубне
для жаб. Частково від пересихання шкіру захищає слиз. У ропух, які
ведуть наземний спосіб життя, шкіра ущільнена, зроговіла. Це знижує
можливість шкірного дихання, що компенсується збільшенням внутрішньої
поверхні легенів. При недостатній вологості навколишнього середовища
шкіра цих земноводних вкривається тонкою сухою блискучою плівочкою, яка
не пропускає воду. Пристосувальне значення має також поведінка
земноводних: більшість наземних видів активні у присмерку та вночі, коли
вологість повітря максимальна.

Амфібії не можуть жити в солоній воді або на засолених грунтах.
Розчинені у воді солі концентрацією понад 10 °/оо згубно впливають на
личинок та дорослих земноводних. Морська вода становить нездоланну
перешкоду при розселенні земноводних. Тому вони не зустрічаються на
океанічних островах.

Серед взаємозв’язків амфібій з іншими живими організмами першочергове
значення мають зв’язки типу ворог— жертва. Лише личинки амфібій
живляться рослинною їжею (зіскрібають м’якоть із рослин) і детритом. Уже
під кінець личинкового періоду вони переходять на живлення дрібними
водними безхребетними.

Амфібії — слабо захищені тварини. Більшість при небезпеці намагається
сховатися. Жаба земляна швидко заривається у грунт, деякі саламандри при
наближенні ворога набувають загрозливої пози. Пристосувальний характер
має захисне забарвлення. Найбільш ефективним захисним пристосуванням є
наявність в окремих земноводних отруйних залоз. Отрута амфібій, що
поширені на Україні, для людини не шкідлива. Надзвичайно отруйною є жаба
кокоа розмірами 2—3 см, яка водиться у Колумбії. З її шкіри місцеве
населення добуває отруту для стріл.

Земноводним властиві як добові, так і сезонні біологічні цикли.
Перебуваючи на суші, земноводні ведуть присмерковий та нічний способи
життя. Під час дощу та відразу після нього вони стають активними і
вдень. Водні форми — переважно денні тварини, хоча часто бувають
активними протягом доби, особливо у теплі літні ночі.

Сезонні цикли в земноводних чіткіше виражені у районах із різкими
сезонними змінами умов життя: у помірних широтах, горах, напівпустинях
та пустинях. Період розмноження у середній смузі припадає на весну. Для
відкладання ікри земноводні відшукують водойми, де вода добре
прогрівається сонцем. У цей період земноводні окремих видів здійснюють
міграції на значну відстань. Окремі види амфібій виявляють турботу про
потомство. Самка звичайного тритона яйця загортає у листок водяної
рослини. Самці деяких тритонів, що мають зовнішнє запліднення,
охороняють ікру. Особливо різноманітні форми турботи про потомство у
тропічних земноводних. Деякі земноводні (саламандри) затримують ікру в
яйцеводі і відкладають її у воду в момент виходу личинок або ж
народжують сформованих личинок.

4. Роль і значення земноводних. Їх охорона

Усі земноводні корисні для людини. Живлячись безхребетними, вони помітно
знижують чисельність комах-шкідників, кровососів, переносників
захворювань людини і тварин. Серед хвостатих земноводних України
найкориснішим є тритон звичайний, чисельність якого досить велика. У
його харчовому раціоні переважають комари (90%). Видовий склад кормів
червоночеревої джерелянки свідчить про велику її користь для рибного
господарства. Вона поїдає ворогів риб: личинок бабок, водяних клопів,
плавунців. Жаби ставкові також знищують велику кількість цих комах.
Наземні жаби, ропухи поїдають шкідників сільського та лісового
господарства. Вони активно знищують комах із неприємним запахом і
смаком, яких не їдять птахи. Користь від цих земноводних збільшується у
зв’язку з тим, що живляться вони вночі, коли комахоїдні птахи неактивні.

На основі вивчення будови і функціонування зорового аналізатора жаби
біоніки створили прилад ретинатрон, який на аеродромах разом із
радіолокаторами дає змогу добре розрізняти рухомі об’єкти (літаки),
стежити за ними.

Земноводні можуть завдавати і деякої шкоди: переносити небезпечні
захворювання (туляремію), поїдати мальків риб (жаби озерна і ставкова).

У деяких країнах Західної Європи у результаті діяльності людини
чисельність земноводних різко скоротилась. Тому у Польщі, Англії, ФРН та
деяких інших країнах ці тварини охороняються законом.

Окремі види стали нечисленними і в нашій країні. Повсюдно потребують
охорони плямиста саламандра, жаба прудка, ропуха очеретяна, тритони
карпатський та гірський, які занесені до Червоної книги.

Висновки

Отже, земноводні – перша група хребетних, що в процесі еволюції вийшли
на сушу, проте розмноження і розвиток їх відбуваються у прісній воді.
Предками земноводних були давні прісноводні кистеперні риби, які мали
подвійне дихання (зяброве і легеневе), а також добре розвинені парні
плавці з сильною мускулатурою і специфічним внутрішнім скелетом. У
відкладах верхнього девону знайдено перехідні форми між рибами і
справжніми земноводними – іхтіостегіди. За зовнішнім виглядом вони
нагадували сучасних хвостатих земноводних. Іхтіостегіди потіснили
кистеперих риб у прісних водоймах і розпочали освоєння вологих
прибережних ділянок. У кінці девону від іхтіостегід відособились
стегоцефали, які дали початок сучасним амфібіям, а також рептиліям.

Ссучасні представники земноводних представлені трьома відділами:

Безхвості (жаби, жаби, квакші і т.  п.)  – близько 2100 видів.

Хвостаті (саламандри, тритони і т.  п.)  – близько 280 видів.

Безногі, єдине сімейство червяг  – близько 60 видів.

Список використаної літератури

Земноводні та плазуни під охороною Бернської конвенції / Під редакцією
І.В. Загороднюка. – Київ, 1999. – 108 с.

Кузьмин С.Л. Земноводные бывшего СССР. – М.: Товарищество научных
изданий КМК, 1999. – 298 с.

Маркевич О.П., Татарко К.І. Російсько-українсько-латинський зоологічний
словник. Термінологія і номенклатура. – Київ: Наукова думка, 1983. – 411
с.

Таращук В.І. Фауна України. Земноводні та плазуни. Т.8. – К., 1989.

Червона книга України. Тваринний світ / Під ред. М.М. Щербака. – Київ:
Видавництво „Українська енциклопедія” ім. М.П. Бажана, 1994. – С.288-301

Щербак М.М., Щербань М.И. Земноводные и пресмыкающиеся Украинских
Карпат. – К.: Наукова думка, 1980. – С. 22-32

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020