.

Показання першої допомоги. Клінічна смерть, зовнішній масаж серця. Соціально-політичні небезпеки (тероризм). Біологічна дія іонізуючих випромінювань

Язык: украинский
Формат: контрольна
Тип документа: Word Doc
118 2686
Скачать документ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Безпека життєдіяльності»

Варіант 4

ПЛАН

1. Показання першої допомоги. Клінічна смерть, зовнішній масаж серця

2. Соціально-політичні небезпеки (тероризм)

3. Біологічна дія іонізуючих випромінювань

4. Система «людина – життєве середовище» та її компоненти

Висновки

Список використаної літератури

Показання першої допомоги

Клінічна смерть, зовнішній масаж серця

Перша допомога – це сукупність простих, доцільних дій, спрямованих на
збереження здоров’я і життя потерпілого.

По-перше: якщо є потреба і можливість, необхідно винести потерпілого з
місця події.

По-друге: оглянути ушкоджені ділянки тіла, оцінити стан потерпілого,
зупинити кровотечу і обробити ці ділянки. Потім необхідно іммобілізувати
і запобігти травматичному шокові.

Показаннями для надання екстреної, швидкої медичної допомоги можна
вважати:

• безпосередню загрозу життю хворого, яка без своєчасної медичної
допомоги може призвести до смерті;

• загрозливий стан, що може виникнути в будь-який час, виходячи з
патологічного процесу, хоча безпосередньої загрози життю немає;

• специфічна в психологічному стані поведінка хворого, що потребує
термінового медичного втручання в інтересах оточуючих людей.

Показаннями до надання невідкладної допомоги є:

• патологічний стан, який може призвести до стійких змін в організмі або
окремих органах;

• стан, що в найкоротший термін потребує полегшити страждання хворого.

При наданні першої долікарської допомоги треба керуватися такими
принципами: правильність і доцільність; швидкість; продуманість,
рішучість, спокій.

Клінічна смерть – це перехідний стан між життям та смертю. Починається з
моменту припинення функцій ЦНС; кровообігу і дихання. Тривалість
клінічної смерті в звичайних умовах 3-4 хв.

Основні ознаки клінічної смерті: відсутність пульсу на сонних артеріях;
відсутність самостійного дихання; розширення зіниць (зіниці розширюються
через 40-60 с після зупинки серця).

Діагноз клінічної смерті повинен бути поставлений протягом 7-10 с.
Допоміжні ознаки клінічної смерті: відсутність свідомості, блідість або
ціаноз шкірних покривів, арефлексія, адинамія.

Життя людини, котра перебуває у стані клінічної смерті, може бути
повністю відновлена.

При раптовому припиненні серцевої діяльності, ознаками якого є
відсутність пульсу, серцебиття і реакції зіниць на світло (зіниці широко
розкриті), негайно розпочинають непрямий масаж серця: потерпілого
кладуть на спину на тверду, жорстку поверхню. Стають з лівого боку від
нього і кладуть свої долоні одна на одну на ділянку нижньої третини
грудної клітки потерпілого. Енергійними ритмічними поштовхами (50-60
разів за 1 хв) натискують на груди, після кожного поштовху відпускаючи
руки, щоб дати можливість випростатися грудній клітці. Передня стінка
грудної клітки повинна зміщуватися на глибину не менше ніж 3-4 см.

Зовнішній (непрямий) масаж серця виконується в поєднанні зі штучним
диханням. У цьому випадку допомогу потерпілому надають двоє або троє.
Перший робить непрямий масаж, другий – штучне дихання способом «з рота в
рот», а третій стоїть справа від потерпілого, підтримує його голову і
має бути готовим замінити будь-кого з тих, хто надає допомогу, щоб
штучне дихання і непрямий масаж серця здійснювалися безперервно. Під час
вдування повітря натискати на грудну клітку не можна, це потрібно робити
поперемінно: 4-5 натискань на грудну клітку (на видиху), потім одне
вдування повітря в легені (вдих).

Штучне дихання у поєднанні з непрямим масажем серця є найпростішим
способом реанімації (оживлення) людини, котра перебуває у стані
клінічної смерті. Коли потерпілі літні люди, слід пам’ятати, що кістки в
такому віці крихкі, тому рухи повинні бути не дуже енергійними.
Здійснюючи непрямий масаж маленьким дітям, на грудну клітку натискають
пальцем.

Якщо припинення дихання і серцевої діяльності сталося внаслідок ураження
електричним струмом, то спочатку потерпілого звільняють від дії струму,
від тісного одягу, а потім негайно починають реанімацію.

Техніка виконання зовнішнього масажу серця

Встаньте на коліна збоку від потерпілого.

Покладіть кисть однієї руки (якщо ви “правша”, то лівої) на нижню
третину грудини. Не можна зміщати руку нижче – туди, де грудина
переходить у так називаний “мечоподібний відросток”, тому що ця тендітна
кіста може зламатися. Постарайтеся також не зміщати руку убік від
середньої лінії тулуба – тиск на ребра досить часто приводить до їхніх
переломів. Кисть повинна розташовуватися перпендикулярно грудині.

Кисть другої руки (якщо ви “правша”, то правої ) кладете зверху на першу
під кутом 45° для посилення тиску.

Починаєте масаж – ритмічні поштовхи тільки областю зап’ястя. Пальці не
повинні натискати на ребра. Ваші руки при цьому розігнуті в ліктьових
суглобах, це дозволить вам використовувати для натискання не тільки силу
рук, але і вагу тулуба .

Кисті після натискання від грудної клітки не відриваєте, однак
натиснення цілком припиняєте, щоб грудина повернулася у вихідне
положення .

Число рухів при масажі повинне бути в межах 80-100 у хвилину.

Якщо ви проводите штучне дихання і закритий масаж серця самостійно, то
після 2-х вдихів виконуйте 10-15 натискань на грудину. Якщо ж у вас є
помічник, то один з вас повинний забезпечувати вдих, а іншої – масаж.
Майте через, що навіть коли працюєте вдвох, вдих і натискання
виробляються по черзі: після 1-го штучного вдиху випливає 5 натискань на
грудину (одночасно наповняти легені повітрям і давити на грудну клітку
безглуздо).

Через кожні 2-5 хвилин штучного дихання і масажу випливає на кілька
секунд зупинитися, щоб перевірити, чи не з’явився пульс і чи не
відновився самостійний подих. Це необхідно робити до прибуття “швидкої
допомоги” або до відновлення серцевої діяльності і подиху .

Ефективність зусиль підтверджується наступними ознаками:

– Спроби постраждалого самостійно зробити вдих

– Поява пульсу на сонній або стегновій артерії

– Деяке “поліпшення” кольору шкіри

– Звуження зіниць

– Спонтанні рухи гортані (у чоловіків вона утворить виступ на шиї, що
прийнято називати “кадиком”)

Після відновлення пульсу і подиху поверніть потерпілого на бік і
підкладете йому що-небудь під голову, щоб він не захлинувся блювотними
масами.

2. Соціально-політичні небезпеки (тероризм)

Соціально-політичні небезпеки досить часто виникають при
соціально-політичних конфліктах. Існує досить багато визначень
конфліктів. Так, у політологічних словниках найпоширенішим є таке
трактування конфлікту: зіткнення двох чи більше різноспрямованих сил з
метою реалізації їхніх інтересів за умов протидії. Джерелами конфлікту
є: соціальна нерівність, яка існує в суспільстві, та система поділу
таких цінностей, як влада, соціальний престиж, матеріальні блага,
освіта.

Конфлікт — це зіткнення протилежних інтересів, поглядів, гостра
суперечка, ускладнення, боротьба ворогуючих сторін різного рівня та
складу учасників.

Конфлікт передбачає усвідомлення протиріччя і суб’єктивну реакцію на
нього. Якщо конфлікт виникає в суспільстві, то це суспільний конфлікт.

Будь-який соціальний конфлікт, набуваючи значних масштабів, об’єктивно
стає соціально-політичним.

Суб’єктами соціально-політичного конфлікту стають люди, які усвідомили
протиріччя і обрали як спосіб його вирішення зіткнення, боротьбу,
суперництво. Подібний спосіб вирішення протиріччя здебільшого стає
неминучим тоді, коли зачіпає інтереси й цінності взаємодіючих груп, коли
має місце відверте зазіхання на ресурси, вплив, територію з боку
індивіда, групи, держави (коли йдеться про міжнародний конфлікт).
Суб’єктами конфліктів можуть виступати: 1) окремі люди, групи,
організовані в соціальні, політичні, економічні та інші структури; 2)
об’єднання, які виникають у вигляді політизованих соціальних груп,
економічних і політичних груп тиску, кримінальних груп, які домагаються
певних цілей.

Війна — це збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або
соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні
слова — крайня ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними
політичними силами.

Сучасний світ дуже малий і вразливий для війни. Врятувати і зберегти
його неможливо, якщо не покінчити з думками та діями, які століттями
будувалися на прийнятності та припустимості війн і збройних конфліктів.

До соціально-політичних конфліктів належить виступ екстремістських
угруповань (тобто тероризм). В наш час явище тероризму досить поширене.
Якщо донедавна звертання до терору як засобу вирішення політичних або
релігійних проблем було винятковим, надзвичайним явищем, то в наші дні
практично щоденні повідомлення про терористичні акти сприймаються як
щось неминуче. Терор став органічною складовою сучасного життя і набув
глобального характеру.

Тероризм (від лат. terror — страх, залякування) — це форма політичного
екстремізму, застосування найжорсткіших методів насилля, включаючи
фізичне знищення людей, для досягнення певних цілей.

Тероризм здійснюється окремими особами, групами, що виражають інтереси
певних політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесений
до рангу державної політики.

Тероризм — антигуманний спосіб вирішення політичних проблем в умовах
протиборства, зіткнення інтересів різних політичних сил. Він може
застосовуватись і як засіб задоволення амбіцій окремими політичними
діячами, і як знаряддя досягнення своїх цілей мафіозними структурами,
кримінальним світом.

3. Біологічна дія іонізуючих випромінювань

Іони повітря утворюються внаслідок дії космічних та сонячних променів і
випромінювання радіоактивних речовин тощо. У повітрі приморських
місцевостей під час прибою, біля водоспадів і гірських річок, а також
навколо штучних фонтанів у повітрі, яке має негативний заряд, є велика
кількість іонів води, що заряджені позитивно. У процесі дії вищевказаних
факторів та приєднання до іонів окремих молекул, комплексу молекул та
інших домішок (диму, туману тощо) у повітрі створюються відповідні
стійкі комплекси -легкі, середні та важкі іони, які постійно руйнуються
та вступають у нові комбінації. Наявність легких іонів з негативним
зарядом є показником чистоти повітря. Коливання їх кількості залежить
від пори року, місцевості, наявності промислових підприємств та інших
факторів. Чистим можна вважати таке повітря, в 1 см3 якого міститься від
500 і більше пар легких іонів. У сільських та гірських районах, на
морських узбережжях їх кількість може збільшуватися до 1000-3000 в 1
см3.

Підвищений вміст важких та зменшення легких іонів свідчить про
забрудненість повітря димом, вихлопними газами, пилом і спостерігається
в більшості випадків у населених пунктах, де є багато джерел забруднення
атмосфери. Важкі та середні іони також можуть накопичуватись у повітрі
закритих приміщень, де відсутня ефективна вентиляційна система і є
скупчення людей, що призводить до забруднення повітря і негативного
впливу на здоров’я присутніх.

На підставі проведених досліджень можна вважати, що легкі іони позитивно
впливають на функціонування всіх систем організму – нервової,
серцево-судинної, дихальної та інших, поліпшують обмінні процеси. Тому
одним із потужних лікувальних і загально-зміцнювальних факторів
санаторіїв та будинків відпочинку, що розташовуються у лісистих,
приморських та гірських місцевостях, є аероіонотерапія. У закритих
приміщеннях підвищений вміст легких іонів створюють за допомогою
кондиціонерів та іонізаторів повітря.

Вміст у повітрі радіоактивних речовин, що утворюються під впливом дії
космічного випромінювання (радіоізотопи вуглецю- 14, фосфору-32) та
виділяються із грунту (родон, торон тощо), зумовлює радіоактивність
повітря. У процесі дихання атмосферним повітрям, особливо у місцях, де
відзначається підвищена концентрація цих радіоізотопів, відбувається
опромінення легенів з еквівалентною річною дозою до 0,25 мЗв.

Енергія Сонця є основним джерелом постачання біосфері тепла, світла та
енергії. На верхній межі атмосфери потік сонячної енергії становить 2950
кДж/см2 за добу. До поверхні Землі за рік доходить менше 230 кДж/см2
видимих сонячних променів, але і цієї частки достатньо для існування
життя на нашій планеті. Сонячна енергія спричиняє переміщення величезних
повітряних мас, внаслідок чого виникають зміни погоди та визначається
клімат, вона ж разом із силою тяжіння є причиною кругообігу води та
виникнення морських і океанських течій.

Продукти харчування є своєрідними «консервами» накопиченої сонячної
енергії і разом із сонячним промінням, що потрапляє через шкіру людини,
забезпечують як її існування, так і інших різноманітних форм життя на
Землі.

$

d

f

?

e

Et

????????H?H???????????????H?H?????, маючи більш високу активність,
реагують з молекулами білка, ферментів та інших елементів біологічної
тканини.

Це призводить до порушення біохімічних процесів в організмі. При цьому
порушуються обмінні процеси, сповільнюється та припиняється ріст тканин,
виниають нові хімічні з’єднання, невластиві організму токсини. Це
призводить до порушення життєдіяльності організму.

Викликані вільними радикалами хімічні реакції захоплюють молекули, не
захоплені випромінюванням, що є проявом специфічної дії іонізуючого
випромінювання на біологічні об’єкти.

Радіаційний вплив поділяється на соматичний та генетичний. Соматичний
вплив виявляється як гостра або хронічна променева хвороба, локальні
променеві ушкодження.

Можливі також віддалені реакції організму. Спостерігаються порушення
структурних елементів, відповідальних за спадковість.

Існують порогові значення дози випромінювання. За одноразового
рівномірного гама-випромінювання всього тіла з дозою 0,25 Гр змін у
стані здоров’я не спостерігається.

При поглинальній дозі 0,25-0,5 Гр мають місце тимчасові зміни складу
крові, котрі швидко зникають.

При дозах 0,5-1 Гр виникає почуття втоми, у 10% опромінених
спостерігається блювання, помірні зміни складу крові.

При поглинальній дозі 1,5-2 Гр спостерігається короткочасна легка форма
променевої хвороби. Проявом її є тривала лімфопенія. З’являється
блювання протягом першої доби після опромінення. Смертельних наслідків
не спостерігається.

При дозі 2,5-4 Гр виникає променева хвороба середньої важкості. Протягом
першої доби виникають нудота та блювання. Знижується вміст лейкоцитів в
крові, з’являються підшкірні крововиливи, в 20% випадків можливий
смертельний наслідок. Смерть настає через 2—6 тижнів після опромінення.

При поглиненій дозі 4-6 Гр розвивається важка форма променевої хвороби.
50% випадків захворювання закінчується смертю протягом першого місяця.

При дозах понад 6 Гр розвивається вкрай важка форма променевої хвороби.

Всі випадки захворювання закінчуються смертю внаслідок інфекційних
захворювань та крововиливів.

Наведені вище дані мають місце за відсутності лікування. В наш час існує
ряд протипроменевих засобів і комплексне лікування, що дозволяє
виключити летальний наслідок при дозах близько 10 Гр.

Хронічна променева хвороба може розвинутись за умови систематично
повторюваного опромінення нижче значення доз, котрі викликають гостру
форму, але вище гранично допустимої дози.

Найбільш характерними ознаками хронічної променевої хвороби є зміни
складу крові, деякі симптоми з боку нервової системи, місцеві ураження
шкіри, ураження кришталика, пневмосклероз, зниження імунореактивності
організму.

Іонізуючі випромінювання викликають також віддалені наслідки — лейкози,
злоякісні новоутворення, раннє старіння.

Ступінь впливу радіації залежить від того чи є опромінення зовнішнім чи
внутрішнім. Внутрішнє опромінення виникає при вдиханні, ковтанні
радіоізотопів та проникненні їх в організм через шкіру.

Можуть бути локальні ураження, оскільки деякі речовини поглинаються і
накопичуються в конкретних органах. Наприклад, кальцій, радій, стронцій
тощо накопичуються в кістках. Ізотопи йоду викликають ушкодження
щитовидної залози. Рідкоземельні елементи викликають переважно пухлини
печінки. Ізотопи цезія, рубідія викликають порушення кровотворення,
атрофію яєчників, пухлини м’яких тканин.

Найбільш небезпечними при внутрішньому опроміненні є
альфа-випромінювальні ізотопи полонія та плутонія.

4. Система «людина – життєве середовище» та її компоненти

Система «людина — життєве середовище» є складною системою в тому
розумінні, що в неї, як правило, входить велика кількість перемінних і
між якими існує велика кількість зв’язків. Відомо, що чим більше
перемінних та зв’язків між ними має система, тим важче ці зв’язки
піддаються математичній обробці і виведенню універсальних законів.
Складність вивчення систем «людина — життєве середовище» зумовлюється
також і тим, що ці системи є багаторівневими, містять у собі позитивні,
негативні та гомеостатичні зворотні зв’язки і мають багато емерджентних
властивостей.

Людина є одним з eлeмeнтiв зазначеної системи, в якій під терміном
«людина» – розуміється не лише одна істота, індивід, а й група людей,
колектив, мешканці населеного пункту, регіону, країни, суспільство,
людство загалом.

Хоч основним об’єктом вивчення безпеки життєдіяльності є зв’язки у
системі «людина — життєве середовище», у центрі уваги перебуває людина
як самоціль розвитку суспільства.

Залежно від того, що ми розуміємо під терміном «людина» в системі
«людина — життєве середовище», визначається рівень цієї системи, що
детально буде проаналізовано далі.

Життєве середовище — другий елемент системи «людина — життєве
середовище». Життєве середовище є частиною Всесвіту, де перебуває або
може перебувати в даний час людина і функціонують системи її
життєзабезпечення.

У цьому розумінні воно не має постійних у часі і просторі кордонів, його
межі визначаються передусім рівнем системи, тобто тим, що в даному разі
розуміється під терміном «людина».

Життєве середовище людини складається з трьох компонентів — природного,
соціального, або соціально-політичного, та техногенного середовищ.

Природне середовище (земний грунт, повітря, водоймища, рослини, тварини,
сонце, місяць, планети тощо)

Життєве соціальне, соціально-політичне середовище (форми середовище
спільної діяльності людей, єдність способу життя) людини техногенне
середовище (житло, транспорт, знаряддя праці, промислові та енергетичні
об’єкти, зброя, домашні і свійські тварини, сільськогосподарські рослини
тощо)

З одного боку людину оточують земний грунт, повітря, водоймища» рослини,
звірі, птахи, риби, мікроорганізми, тобто об’єкти природного походження
і створені ними екологічні системи. Природні об’єкти утворюють поля,
ліси, гори, ріки, озера, моря, океани континенти. Це оточення зветься
природним середовищем. У ньому переважно діють закони природного
розвитку — фізичні, хімічні, геологічні, біологічні. В ньому
відбуваються дощі, бурі, землетруси, виверження вулканів, тектонічні
дислокації тощо. Природними об’єктами також є космічні об’єкти — сонце,
місяць, планети, зірки, комети, астероїди. Сонце і місяць викликають
припливи і відпливи води, а також відповідний рух земної кори. Сонце
живить енергією всі біологічні об’єкти, а також спричиняє переміщення
повітряних мас, внаслідок чого на Землі змінюється рельєф, відбувається
кругообіг води і біологічних речовин. Фактично вся енергія, яку
використовувала і використовує людина, за винятком ядерної, є
трансформованою і накопиченою на Землі за мільярди років сонячною
енергією. Метеорити, що падають на Землю, спричиняють не лише локальні,
а й глобальні катаклізми,

З другого боку людину оточують інші люди. Форми спільної діяльності
людей, що історично склалися і характеризуються певним типом
взаємовідносин, утворюють людську спільноту, або соціум (від лат. socium
— загальне, спільне).

Соціум — це специфічна система, свого роду організм, що розвивається за
своїми особливими законами, які характеризуються надзвичайною
складністю. У соціумі взаємодіє величезна кількість людей. Результатом
їх зв’язків стають особливі умови життєдіяльності та особливе оточення,
які створюються в окремих соціальних групах. Ці умови можуть впливати на
інших людей, які не входять до цих груп.

Все це утворює соціальне, або соціально-політичне, середовище.

Процеси, що відбуваються у суспільстві загалом і в окремих суспільних
групах, вивчають суспільствознавство та соціологія. Закономірності
поведінки та діяльності окремих людей, зумовлені належністю їх до певних
соціальних груп, та психологічні характеристики цих груп досліджує
соціальна психологія. Вплив соціальних чинників на стан здоров’я
суспільства вивчає соціальна гігієна,

Третім компонентом життєвого середовища є житло, транспорт, знаряддя
праці, промислові та енергетичні об’єкти, зброя, домашні і свійські
тварини, сільськогосподарські рослини, тобто матеріальна культура,
створена людством за час його існування. Це оточення формується людиною
фактично в односторонньому порядку без участі природи, а переважно за її
рахунок і є сукупністю досягнень суспільства в результаті матеріального
і духовного розвитку. Слово, яким можна охарактеризувати таке оточення є
культура у широкому його значенні.

Техногенне середовище склалося в процесі трудової діяльності людини.
Воно багатопланове. Сутність його знаходиться там, де закінчується
природа і починається людина, причому не як біологічна істота, а як
істота, що мислить, має мораль і естетичне відчуття. До об’єктів
матеріальної культури належить будь-яка матеріальна субстанція, яка
створена не Богом чи природою, а людським генієм, його трудовою
діяльністю. Навіть запах парфумів у цьому плані принципове відрізняється
від запаху квітів, оскільки парфуми створені людиною, а квіти —
природою.

Висновки

Отже, можна зробити наступні висновки:

Перша допомога – це сукупність простих, доцільних дій, спрямованих на
збереження здоров’я і життя потерпілого.

Клінічна смерть – це перехідний стан між життям та смертю. Починається з
моменту припинення функцій ЦНС; кровообігу і дихання. Тривалість
клінічної смерті в звичайних умовах 3-4 хв. Основні ознаки клінічної
смерті: відсутність пульсу на сонних артеріях; відсутність самостійного
дихання; розширення зіниць (зіниці розширюються через 40-60 с після
зупинки серця). Життя людини, котра перебуває у стані клінічної смерті,
може бути повністю відновлена.

При раптовому припиненні серцевої діяльності, ознаками якого є
відсутність пульсу, серцебиття і реакції зіниць на світло (зіниці широко
розкриті), негайно розпочинають непрямий масаж серця: потерпілого
кладуть на спину на тверду, жорстку поверхню. Стають з лівого боку від
нього і кладуть свої долоні одна на одну на ділянку нижньої третини
грудної клітки потерпілого. Енергійними ритмічними поштовхами (50-60
разів за 1 хв) натискують на груди, після кожного поштовху відпускаючи
руки, щоб дати можливість випростатися грудній клітці. Передня стінка
грудної клітки повинна зміщуватися на глибину не менше ніж 3-4 см.

Зовнішній (непрямий) масаж серця виконується в поєднанні зі штучним
диханням. Соціально-політичні небезпеки досить часто виникають при
соціально-політичних конфліктах. Тероризм (від лат. terror — страх,
залякування) — це форма політичного екстремізму, застосування
найжорсткіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей, для
досягнення певних цілей.

Тероризм — антигуманний спосіб вирішення політичних проблем в умовах
протиборства, зіткнення інтересів різних політичних сил. Він може
застосовуватись і як засіб задоволення амбіцій окремими політичними
діячами, і як знаряддя досягнення своїх цілей мафіозними структурами,
кримінальним світом.

Іонізуючі випромінювання (ІВ), діючи на організм людини, викликають в
ньому зворотні та незворотні зміни. Внаслідок іонізації та збудження
складних молекул відбувається їх дисоціація, викликана розриванням
хімічних зв’язків. Такі зміни є ознакою безпосередньої дії радіації.
Опосередкована дія зумовлюється радіаційно-хімічними змінами,
зумовленими продуктами радіолізу води. Вільні радикали Н– та ОН–,
маючи більш високу активність, реагують з молекулами білка, ферментів та
інших елементів біологічної тканини.

Система «людина — життєве середовище» є складною системою в тому
розумінні, що в неї, як правило, входить велика кількість перемінних і
між якими існує велика кількість зв’язків. Людина є одним з eлeмeнтiв
зазначеної системи, в якій під терміном «людина» – розуміється не лише
одна істота, індивід, а й група людей, колектив, мешканці населеного
пункту, регіону, країни, суспільство, людство загалом.

Життєве середовище — другий елемент системи «людина — життєве
середовище». Життєве середовище є частиною Всесвіту, де перебуває або
може перебувати в даний час людина і функціонують системи її
життєзабезпечення.

Життєве середовище людини складається з трьох компонентів — природного,
соціального, або соціально-політичного, та техногенного середовищ.

Список використаної літератури

Безпека життєдіяльності людини. Підручник / За ред. Ковалевського М.І. –
К., 2002.

Винокурова Л.Е., Васильчук М.В., Гаман М.В. Основи охорони праці.- К.:
Вікторія, 2001.-191 с.

Денисенко Г.Ф. Охрана труда.- М.:Высшая школа,1985.-319 с..

Долин П.А. Справочник по технике безопасности.- М.: Энергоиздат, 1982. –
799 с.

Єлисєєв А.Г. Охорона праці.- К.: 1995.

Жидецький В.Ц., Джигирей В.С., Мельников О.В. Основи охорони
праці.-Львів:Афіша, 1999.-348 с.

Основи екологічної безпеки. – Харків, 2001.

PAGE

PAGE 4

Рис. 1. Техніка виконання непрямого масажа сердця

а – нижнє положення;

b — верхнє положення;

c — амплітуда 5-6 см

d — тазобедровий сустав

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020