HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!
ДОПОВІДЬ
зі стратегічного менеджменту
на тему:
“Теоретичні основи стратегічного менеджменту
в готельно-туристичному бізнесі”
ПЛАН
Вступ
1. Менеджмент готельно-ресторанного бізнесу на сучасному етапі розвитку
ринкової економіки України
2. Стратегічне управління в готельно-ресторанному бізнесі
3. Суть організації стратегічного планування й управління
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Готельно-ресторанний бізнес на думку науковців, економістів і
спостерігачів усього світу — це сфера людської діяльності, яка приречена
на бурхливий розвиток у найближчі роки. Для створення нових і
реконструювання старих підприємств галузі потрібні фахівці, озброєні
новітніми досягненнями науки, такі, що вміло управляють великими
колективами працівників, приймають ефективні, виважені професійні
рішення, планують діяльність і реалізовують ідеї по-новому, адекватно
реагують на негативні тенденції та явища макрооточення.
Пропонований навчальний посібник, підготовлений з урахуванням наукових
досягнень сучасного менеджменту, стане у великій пригоді не лише для
студентів що опановують спеціальні фахові дисципліни, пишуть курсові та
дипломні роботи, але й для фахівців нині діючих підприємств
готельно-ресторанного бізнесу різних форм власності, тому що в ньому
розглянуті найпроблематичніші питання галузевої діяльності, а саме:
планування розвитку підприємств на основі результатів дослідження
обсягів попиту й можливостей ринку, прогнозування прибутку й
рентабельності, аналіз факторів безпосереднього її внутрішнього
середовищ, визначення конкурентних позицій підприємств, сіткове
управління і планування тощо.
Розкриття основних теоретичних положень менеджменту у поєднанні зі
специфікою практичної діяльності, що має місце у даному посібнику, на
думку викладачів вищої школи, найкраще сприймається й засвоюється
студентами, слухачами курсів підвищення кваліфікації та фахівцями,
небайдужими до впровадження передових наукових ідей у практику
управління.
Беручи до уваги, що нині політична воля керівників держави спрямована на
створення сприятливих умов для розвитку малого й середнього бізнесу,
пропонований посібник надасть чималої допомоги тим, хто прагне до
створення й розвитку приватних підприємств у сфері гостинності.
1. Менеджмент готельно-ресторанного бізнесу
на сучасному етапі розвитку ринкової економіки України
Із набуттям Україною не формального, а реального суверенітету
першорядного значення набуває впровадження передових
організаційно-управлінських технологій в таку важливу її
соціально-економічну сферу господарства як готельно-ресторанний бізнес.
Наша країна перейшла до ринкових відносин у час, коли на міжнародному
ринку сталися суттєві зміни в туристичній галузі, важливою складовою
якої є готельно-ресторанний сервіс. Актуальність завдань щодо формування
й впровадження новітніх організаційно-управлінських засад зростає з
поглибленням процесів входження України до високо розвиненого
соціально-економічного, культурного й правового поля Європи й світу, в
цілому вже опанованого досконало організованими, нормативно
врегульованими та взаємопов’язаними туристичним системами.
На сучасному етапі функціонування підприємств готельно-ресторанного
бізнесу виникають об’єктивні фактори, що ускладнюють процеси прийняття
управлінських рішень, в умовах прискореного темпу суспільно-політичного
життя. Збільшується обсяг «фахової» інформації, яку слід опановувати й
використовувати у повсякденній діяльності, бурхливо розвивається наука й
техніка, що спонукає до впровадження більш продуктивних і якісно нових
зразків обладнання, новітніх виробничих технологій та надання широкою
спектра послуг. Структура виробничих колективів сучасних підприємств
готельно-ресторанної сфери значно ускладнилась, що зумовлене появою
нових професій, суттєвими змістовими змінами праці фахівців традиційних
спеціальностей, підвищенням рівня освіти та духовної культури
працівників, появою й диверсифікацією можливостей щодо реалізації
особистості в умовах економічної й політичної демократії.
На сучасному етапі розвитку готельно-ресторанного бізнесу процесу
прийняття рішень належить провідне місце в управлінні підприємствами,
тому що рішення, прийняті керівником визначають не лише рівень
ефективності його діяльності, але й забезпечують стійкий розвиток
об’єкта управління та утримання ним позицій на світовому ринку. При
цьому керівникам доводиться приймати обгрунтовано-об’єктивні рішення в
ситуаціях виключної складності й непередбачуваності. Компетентність
керівника визначається рівнем ефективності прийнятих ним рішень, вмінням
їх реалізувати й контролювати процес виконання. Колективна раціональна
діяльність на основі професійного управлінського рішення є запорукою
досягнення високої організаційної культури суб’єктів сучасного
готельно-ресторанного бізнесу.
Найважливішими рисами керівника нової формації є: професійна
компетентність, високий рівень підготовки у сфері менеджменту,
обізнаність в теоретичних питаннях економіки й права, вміння самостійно
й оперативно приймати вірні рішення з урахуванням інноваційних процесів
та новітніх тенденції розвитку бізнесу. Досить важливими вважаються
також організаторські здібності керівника: цілеспрямованість, вміння
підбирати й ефективно використовувати кадри, визначати їхні функції
відповідно до набутого рівня знань, делегувати їм певний обсяг
повноважень. Керівник повинен чітко визначати й використовувати
можливості й здібності працівників, виявляти турботу про умови їх праці
і побут, створювати позитивний соціально-психологічний клімат у
колективі.
У процесі формування української ринкової економіки, обтяженому
загальною економічною дестабілізацією, діяльність менеджерів значно
ускладнюється, тому що їм доводиться контролювати безпрецедентні
ситуації, перерозподіляти ресурси з метою найвигіднішого їх
використання. Менеджери готельно-ресторанного бізнесу приймають рішення
в умовах значного ризику й невизначеності, що потребує високого фахового
рівня, оперативності, самостійності та відповідальності.
Одним із головних критеріїв здійснення ефективної менеджерської роботи є
координація діяльності різних структурних підрозділів у процесі надання
певних видів послуг.
Запорукою ефективності менеджменту готельно-ресторанного бізнесу є
реалізація його контролюючої функції. Дієвий і надійний контроль з боку
керівництва є важливою й вирішальною умовою ефективного управління, якщо
здійснюються три основні його стадії: встановлення фактів, критична їх
оцінка й розробка заходів щодо вдосконалення діяльності підприємства.
2. Стратегічне управління в готельно-ресторанному бізнесі
Організатори-управлінці американських фірм працюють виключно на
стратегічний розвиток своїх підприємств. У них відсутній режим робочого
дня, а його тривалість визначається за їхнім власним розсудом. Ці
працівники наділені правом доступу до всіх документів, в тому числі і з
грифом «таємно», бути присутніми на нарадах різного рівня, виїжджати до
інших країн для вивчення передового досвіду, давати вказівки щодо
впровадження розроблених рекомендацій, минаючи вищі інстанції,
безпосередньо керівникам окремих структурних підрозділів.
Історія розвитку стратегічного управління в нашій країні лише
зароджується, але для його успішного становлення є всі передумови.
Нині існує багато визначень стратегії, але в основі всіх визначень
лежить поняття стратегії як усвідомленої й продуманої сукупності норм і
правил, використовуваних в процесі прийняття стратегічних рішень, що
впливають на майбутній стан підприємства. В літературних джерелах
пропонуються такі визначення стратегії:
Стратегія — програма, план, генеральний курс суб’єкта управління для
досягнення ним стратегічних цілей у всіх сферах діяльності.
Стратегія — це план управління фірмою, спрямований на закріплення її
позицій на ринку, задоволення попиту споживачів і досягнення поставлених
цілей.
Стратегія повинна пов’язувати минуле й майбутнє, водночас визначаючи
шлях до розвитку. Розробка стратегії базується на глибокому розумінні
дії механізмів ринку, вірогідній оцінці позицій підприємства на ринку,
усвідомленні й розвитку конкурентних переваг.
Головним завданням розробки стратегії є досягнення підприємством
конкурентних переваг і рентабельності.
Стратегії класифікуються як:
• корпоративні стратегії (стратегії, які є загальними для
підприємства). Наприклад, стратегія вдосконалення якості обслуговування
тих, хто проживає у готельному комплексі;
• стратегії за напрямами діяльності підприємства (стратегія бізнесу).
Наприклад, в готельних комплексах сферою діяльності є використання
номерного фонду, виготовлення продукції масового харчування й надання
додаткових послуг (туристичне обслуговування, надання послуг перукарні,
обмінного пункту валют, ксерокопіювання, торгівля промисловими товарами,
надання транспортних послуг тощо);
4
?
?
?
o
?????$??
oe
o
u
????H?H????????????H?H?????функціональні стратегії, прикладом яких
можуть бути стратегія маркетингу, стратегія проведення наукових
досліджень, стратегія управління персоналом, стратегія ресурсозбереження
тощо.
На відміну від командної, ринкова економіка передбачає не пошук
ефективних шляхів виконання завдань в умовах досить прогнозованого
зовнішнього середовища, а самовизначення й само-прогнозування самими
підприємствами своїх довготермінових цілей і стратегії їх досягнення.
Стратегічні рішення, які принесли деяким підприємствам успіх після 1991
р. нині виявляються неефективними, ряд організацій припинили діяльність,
або досягнувши певного рівня перебувають у стані стагнації. Саме тому
керівники організацій дійшли висновку про необхідність розробки
стратегії розвитку. Мінливість зовнішнього середовища вітчизняних
підприємств стимулює запровадження нових методів, систем і підходів до
стратегічного планування.
3. Суть організації стратегічного планування й управління
Проблема успішного функціонування і забезпечення безперервності розвитку
підприємств готельно-ресторанного індустрії є першорядною в умовах
ринкової економіки, в умовах динамічно не-визначеного й нестійкого
середовища. Для успішного функціонування підприємств в таких умовах
система управління повинна мати в своєму арсеналі не меншу кількість
різноманітних реакцій, ніж можлива кількість негативних змін, які можуть
виникнути у середовищі, яке його оточує.
Підприємства готельно-ресторанного сервісу, які функціонують на
визначеному ринку (середовищі), надають різноманітні послуги й
пропонують широкий асортимент продукції харчування, здійснюючи при цьому
певні витрати, розмір яких залежить від потенціалу підприємства,
організації управлінської, фінансової, правової діяльності, факторів
зовнішнього й безпосереднього середовища. Значна роль у скороченні
витрат належить організації стратегічного планування розвитку
підприємства.
Суть організації стратегічного менеджменту на підприємствах
готельно-ресторацного бізнесу полягає в створенні необхідних умов для
стратегічного управління, планування, реалізації планів та контролю за
їх виконанням.
Стратегічне управління підприємств являє собою діяльність спрямовану на
визначення сфери діяльності й досягнення довготермінових цілей в
постійно змінних умовах навколишнього середовища.
Характер діяльності підприємств готельно-ресторанного бізнесу
відповідатиме вимогам середовища лише тоді, якщо підприємства
виготовлятимуть і реалізовуватимуть продукцію та послуги такої якості й
у такому асортименті, які відповідатимуть потребам і вимогам даного
ринку за екологічними, економічними й фізіологічними показниками. В разі
порушення такої відповідності й структура громадського харчування
готельних комплексів, і сфера обслуговування в номерному фонді
зазнаватимуть втрат як матеріальних, так і моральних (втрата довіри до
підприємства з боку споживачів).
Зазначена невідповідність зумовлюється причинами, які поділяють на дві
групи: поточні й стратегічні.
До поточних причин відносять такі, що впливають на зниження
економічності виготовлених послуг і їх реалізації (нераціональне
використання виробничих потужностей, трудових і фінансових ресурсів,
низька продуктивність праці всіх категорій працівників, відсутність
ресурсозберігаючих технологій, зниження якості послуг і продукції,
звуження їх асортименту через виробничі проблеми, неефективна
організація маркетингової служби тощо).
До стратегічних причин відносять такі, що впливають на досягнення цілей
підприємства (непередбачуваність дій конкурентів, помилки у визначенні
платоспроможного попиту, сегменту ринку, оцінки якості пропонованої
продукції й послуг).
Поточну невідповідність можна ліквідувати засобами оперативного
управління, змінивши організацію виробничого процесу, кваліфікаційний і
чисельний склад працівників, підвищивши коефіцієнт використання діючого
обладнання, продуктивність праці, запровадивши ресурсозберігаючі та
інноваційні технології, більш досконалу рекламу.
Стратегічна невідповідність ліквідується за допомогою корегування або
зміни цілей підприємства, здійснення диверсифікації, застосування
принципово нових форм управління, посилення роботи маркетингової служби
тощо.
Розвиток підприємств готельно-ресторанного бізнесу — це процес
орієнтований на перспективу з урахуванням тенденцій змін навколишнього
середовища й своєчасної ліквідації поточних причин невідповідності.
Стратегічне управління й планування розвитку підприємств — це сфера
діяльності керівництва вищої ланки, головним обов’язком якої є
визначення пріоритетних напрямів діяльності та розвитку підприємств,
визначення цілей, розподіл ресурсів і всього того, що надає підприємству
конкурентних переваг.
Стратегія підприємства являє собою систему управлінських рішень для
визначення перспективних напрямів розвитку, сфери, форм і способів
діяльності підприємства в умовах оточуючого середовища, а також порядку
розподілу ресурсів для досягнення поставлених цілей.
За формою стратегія — це набір управлінських документів, представлених
як графіки, таблиці, описові тексти, слайди, інші зображення
ілюстративного характеру, які можна демонструвати всіма існуючими
засобами аудіо-, відеотехніки й візуального зображення.
За змістом стратегія — це модель напрямів дій, інструмент для досягнення
мети організації. На підприємствах готельно-ресторанного бізнесу
стратегія відбивається у стратегічних планах розвитку.
Висновки
Отже, стратегія — програма, план, генеральний курс суб’єкта управління
для досягнення ним стратегічних цілей у всіх сферах діяльності.
Стратегія — це план управління фірмою, спрямований на закріплення її
позицій на ринку, задоволення попиту споживачів і досягнення поставлених
цілей.
Стратегія повинна пов’язувати минуле й майбутнє, водночас визначаючи
шлях до розвитку. Розробка стратегії базується на глибокому розумінні
дії механізмів ринку, вірогідній оцінці позицій підприємства на ринку,
усвідомленні й розвитку конкурентних переваг.
Головним завданням розробки стратегії є досягнення підприємством
конкурентних переваг і рентабельності.
Суть організації стратегічного менеджменту на підприємствах
готельно-ресторанного бізнесу полягає в створенні необхідних умов для
стратегічного управління, планування, реалізації планів та контролю за
їх виконанням.
Стратегічне управління підприємств являє собою діяльність спрямовану на
визначення сфери діяльності й досягнення довготермінових цілей в
постійно змінних умовах навколишнього середовища.
Характер діяльності підприємств готельно-ресторанного бізнесу
відповідатиме вимогам середовища лише тоді, якщо підприємства
виготовлятимуть і реалізовуватимуть продукцію та послуги такої якості й
у такому асортименті, які відповідатимуть потребам і вимогам даного
ринку за екологічними, економічними й фізіологічними показниками. В разі
порушення такої відповідності й структура громадського харчування
готельних комплексів, і сфера обслуговування в номерному фонді
зазнаватимуть втрат як матеріальних, так і моральних (втрата довіри до
підприємства з боку споживачів).
Стратегічне управління й планування розвитку підприємств — це сфера
діяльності керівництва вищої ланки, головним обов’язком якої є
визначення пріоритетних напрямів діяльності та розвитку підприємств,
визначення цілей, розподіл ресурсів і всього того, що надає підприємству
конкурентних переваг.
Стратегія підприємства являє собою систему управлінських рішень для
визначення перспективних напрямів розвитку, сфери, форм і способів
діяльності підприємства в умовах оточуючого середовища, а також порядку
розподілу ресурсів для досягнення поставлених цілей.
Список використаної літератури
Ансофф И. Стратегическое управление. — М.: Экономика, 1989.
Фатхутдинов Р.А. Стратегический менеджмент. — М.: ЗАО «Бизнес-школа
«Интел-синтез»», 1998.
Маркова В.Д., Кузнецова С.А. Стратегический менеджмент. —
Москва-Новосибирск: ИНФРА — М: Сибирское соглашение, 1999.
Винокуров В А. Организация стратегического управления на предприятии. —
М.: Центр экономики и маркетинга, 1996.
Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес:
Ціноутворення, конкуренція, державне регулювання: Навчальний посібник. –
К.: Знання України, 2002. – 358 с.
Кабушкин Н.И. Менеджмент туризма: Учебник. – Минск: Новое знание, 2002.
– 409 с.
Кифяк В.О. Організація туристичної діяльності в Україні. – Чернівці:
Зелена Буковина, 2003. – 312 с.
Мальська М.П., Худо В.В., Цибух В.І. Основи туристичного бізнесу:
Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 272 с.
Менеджмент туризма: Экономика туризма: Учебник. – М.: Финансы и
статистика, 2001. – 320 с.
Нечаюк Л.І., Телеш Н.О. Готельно-ресторанний бізнес: менеджмент:
Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 348 с.
Школа І.М. та ін. Менеджмент туристичної індустрії: Навчальний посібник.
– Чернівці: ЧТЕІ КНЕУ, 2003. – 662 с.
PAGE
PAGE 4
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
