.

Історичні аспекти формальної етики й деонтології. Вчинок як початковий елемент етичної поведінки (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
84 1928
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

з етики та деонології на тему:

“Історичні аспекти формальної етики й деонтології.

Вчинок як початковий елемент етичної поведінки”

ПЛАН

Вступ

1. Історичні аспекти фармацевтичної етики і деонтології

2. Вчинок як початковий елемент етичної поведінки

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Фармацевтична етика як частина загальної етики є наукою про моральну
цінність вчинків фармацевтичних працівників всіх ланок, їх поведінку у
сфері своєї діяльності. Це обумовлюється особливостями їх практичної
діяльності, положенням і роллю в суспільстві.

Фармацевтична етика відрізняється як від лікарської, так і від торгової.
Особливо це торкається відносин з хворим, виробництва і збуту лікарських
препаратів. Специфіка фармацевтичної етики полягає в тому, що аптечні
працівники не лікують хворого, не роблять призначень, а лише прагнуть
допомогти йому швидким і точним приготуванням і відпуском потрібних
ліків, психотерапією, вселяючи в хворого віру в одужання, що зціляє дію
препарату, фармацію і медицину в цілому.

Кожний фармацевтичний і медичний працівник повинен бути знайомий як із
загальною етикою, так і з професійною медичною і фармацевтичною етикою і
деонтологією.

Етичне життя особи і суспільства відрізняється значним різноманіттям,
має безліч відтінків і проявів. З повсякденного життя не так легко
втілити навіть прості норми моральності, не говорячи вже про вищі етичні
цінності. Але існують ще такі види діяльності, в яких реалізація етичних
принципів відрізняється підвищеною напруженістю, складністю. Звичайно в
цих видах діяльності безпосереднім об`єктом дії є сама людина.

Тому можна сказати, що професійна моральність (мораль) є конкретизація
загальнолюдських принципів моралі стосовно умов діяльності даної
професії.

В даній роботі будуть розглянуті питання:

Історичні аспекти фармацевтичної етики і деонтології

Вчинок як початковий елемент етичної поведінки.

1. Історичні аспекти фармацевтичної етики і деонтології

Деонтологія ( deon – належне, logos – вчення) – це розділ етики, в якому
розглядаються проблеми обов’язку і належного як специфічної для
моральності форми прояву соціальної необхідності. Термін введений
англійським філософом Бентамом в 1834 році для позначення теорії
моральності в цілому.

У середині XX століття деонтологію стали розглядати в рамках професійної
етики, яка включає морально-етичну культуру професіонала, норми
поведінки і характер взаємостосунків всіх учасників професійної праці,
красу зовнішнього прояву цих норм, їх форму в професійній діяльності.

Фармацевтична деонтологія вивчає норми поведінки провізора, направлені
на максимальне підвищення ефективності медикаментозної терапії і
створення сприятливого клімату у взаємостосунках з хворим, лікарем,
колегами по роботі. Вона розглядає вимоги і правила поведінки
фармацевтичного працівника, що забезпечують виконання їм професійного
обов`язку, питання його совісті, честі і достоїнства, які служать
показником високої цивільної відповідальності.

Важливими проблемами фармацевтичної етики і деонтології є розробка
етичних основ управління аптечним колективом і вдосконалення
морально-психологічного клімату в ньому, вивчення специфіки етичних
відносин в аптечних колективах, суперечностей, які виникають в них, і
пошук шляхів їх вірішення.

Витоки становлення фармацевтичної етики і деонтології нерозривно
пов`язані з лікарською етикою і деонтологією, оскільки на певному
історичному етапі функції лікування і приготування ліків були
нероздільні один від одного.

Перші відомості про етичну сторону діяльності лікарів містяться в
письмових джерелах староіндійської, старокитайської культури.

У книгах Стародавньої Індії Аюр-Веди (“Наука життя”, VI вік до н.е.), в
навчаннях староіндійських лікарів (і перш за все Сушрути) містяться
чудові думки про обов’язок лікаря, його поведінку, відношення до хворих.
Згідно цим стародавнім уявленням лікар повинен володіти високими
моральними і фізичними якостями, бути жалісливим, терплячим і спокійним,
ніколи не втрачати самовладання. Особливе значення мало дотримання
правил поведінки лікаря по відношенню до хворих в пред- і
післяопераційний період, до вмираючих хворих і їх родичів.

Велика увага надавалася відбору майбутніх лікарів і методам їх
психологічної і етичної підготовки. Враховувався стан здоров`я, пам`ять
і такі необхідні якості як скромність, благочестя, цнотливість. Бажаючий
стати лікарем повинен позбавитися всякого роду пристрастей: ненависті,
користолюбства, хитрості і т.д.

Глибоке гуманістичне розуміння ролі медицини в зміцненні здоров`я людини
відображено в пам`ятнику старокитайської медицини – книзі Хуан ді
Ней-Цзіня “Про природу життя”. В цій книзі були зроблені спроби
визначити основні етичні правила, якими повинен керуватися лікар в своїй
практичній діяльності:

• необхідність вселяти хворому упевненість в одужанні;

• індивідуальний підхід до хворого з урахуванням його характеролог і ч
них особливостей.

Особливе місце в історії розвитку лікарської етики займає медицина
періоду Гіппократа (рубіж V-IV в. до н.е.). Найбільший лікар старовини
Гіппократ був першим, хто спробував систематизувати правила медичної
етики на підставі багатовікового досвіду медицини. В своїй знаменитій
“Клятві”, в книгах “Про лікаря”, “Про благопристойну поведінку”, “Про
мистецтво”, в ” Афоризмах”, написаних близько 2,5 тис. років тому він
створив Кодекс мо ральних норм, обов`язкових для тих, хто на все життя
вибрав лікування своєю професією.

Гіппократ рекомендував спрямовувати на лікування хворого зусилля не
тільки лікарів, але і всіх оточуючих.

Ні в одному трактаті Гіппократа не мовиться про відмінність між вільними
і рабами, за всіма признаються однакові права на увагу, турботу і пошану
з боку лікаря. Гуманізм медицини Гіппократа полягає в тому, що вона
самовіддано служила кожному хворому, незалежно від його соціального
положення.

Гіппократ створив зведення законів для багатьох поколінь лікарів. Понині
студенти всіх країн, закінчуючи медичні вузи вимовляють слова “Клятви”,
найбільшого пам`ятника лікарської етики, в якій мовиться:

Присягаюся Апполоном, лікарем Аськлепієм, Гігієєю і Панакєєю і всіма
богами і богинями, беручи їх в свідки, виконувати чесно, відповідно моїм
силам і моєму розумінню, наступну присягу і письмове зобов`язання:
рахувати того, що навчив мене лікарському мистецтву нарівні з моїми
батьками, ділитися з ним своїми достатками і у разі потреби допомагати
йому в його потребах; його потомство вважати своїми братами, і це
мистецтво, якщо вони схочуть його вивчати, викладати їм безвідплатно і
без жодного договору; повчання, усні уроки і все інше в навчанні
повідомляти своїм синам, синам свого вчителя і учням, зв`язаним
зобов`язанням і клятвою згідно із законом медичному, але нікому іншому.
Я спрямовую режим хворих до їх вигоди згідно з моїми силами і моїм
розумінням, утримуючись від спричинення всякої шкоди і несправедливості.
Я не дам нікому просимого у мене смертельного засобу і не покажу шляху
для подібного задуму; так само не вручу ніякій жінці абортивного пессарі
ю. Чисто і непорочно я проводитиму своє життя і своє мистецтво. Я у
жодному випадку не робитиму перетину у страждаючих кам`яною хворобою,
надавши це людям, цією справою, що займається. В який би будинок я ні
ввійшов, я ввійду туди для користі хворого, будучи далекий від того, що
всього має намір, неправедного і згубного, особливо від любовних справ з
жінками і чоловіками, вільними і рабами.

Щоб при лікуванні – а також і без лікування – я не побачив або не почув
відносно життя людського з того, що не слід коли-небудь розголошувати, я
умовчу про те, вважаючи подібні речі таємницею. Мені, непорушно
виконуючому клятву, так буде дано щастя в житті і в мистецтві і слава у
всіх людей на вічні часи; переступаючому ж і дає помилкову клятву та
буде зворотне цьому.

.

Список використаної літератури Грандо А.А. Лікарська етика і медична деонтология.- Вища школа, 1988. - 192с. Губський І.М. Деонтологія у фармації // Фармац. журнал. - 1987.— №2. Гусейнов А.А., Апресян Р.Г. Етика. - М . :Гардарики, 1999. – 470 с . Дорофеева Т.А. , Смирнова О.Е., Эльящевич Е.Г. Етичний аспект роботи провізорів і фармацевтів // Фармація, - 1991. - № 1. - С.52 -53. Малахов В. Етика: Курс лекцій. Навч. посібник. - 2-й вигляд., перероб. і доп. -К.: Либідь, 2000. — 384 с. Матвеев В.Р. Основы медичної психології, етики і деонтологиі . - М.: Медицина, 1984.-176 с. Міжнародні етичні прінципі фармацевтів // Бженед. Аптека.- 2001. Холопова Т.І., Лебедева М.М. Протокол і етикет для ділових людей. - М.: ИНФРА-М, 1995. - 257 с. PAGE PAGE 4

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020