.

Правова охорона знаків для товарів та послуг (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
116 2743
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

“Правова охорона знаків для товарів та послуг”

ПЛАН

Вступ

1. Особливості надання правової охорони знака

2. Права власника свідоцтва України на знак для товарів і послуг,
особливості отримання

3. Захист прав знаків для товарів і послуг

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Товарний знак відіграє важливу роль в економіці країни в цілому і в
господарській діяльності зокрема. Використання товарних знаків за умов
конкуренції дозволяє підприємцям певним чином виділити свої товари з
маси аналогічних, протиставити їх товарам конкурента, щоб полегшити
покупцеві вибір товару (послуги) і тим самим прискорити й розширити їх
збут.

Не секрет, що товарні знаки становлять активи, вартість яких може
обчислюватися мільйонами доларів. Йдеться насамперед про такі знаки, як
Coca-cola, Microsoft, General Electronic, Ford, Merill Lynch тощо. Однак
не всі знаки однаково цінні й не всі з них однаковою мірою дозволяють
підприємцеві розширювати збут товарів (послуг). Найбільшою довірою у
споживачів користуються знаки тих виробників, які завдяки гарній якості
продукції та значним витратам на рекламну кампанію, а також своїй
наполегливій праці на ринку завоювали собі добре ім’я. Такі знаки
зазвичай відомі широкому колу споживачів – їх називають
загальновідомими, добре відомими (англ. well-known), знаменитими або
знаками, що мають добре ім’я.

Відносини, які виникають у зв’язку із набуттям і здійсненням права
власності на знаки для товарів і послуг в Україні регулюються Законом
України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” із змінами і
доповненнями, внесеними Законами України від 16 червня 1999 р. №
751-ХІV, від 21.12.2000 р. № 2188 – ІІІ (далі – Закон).

Знак – позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від
однорідних товарів і послуг інших осіб.

Право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Свідоцтво України на
знак для товарів і послуг є офіційним охоронним документом, що видається
від імені держави уповноваженим на це органом – Державним департаментом
інтелектуальної власності України.

Обсяг правової охорони, що надається, визначається наведеними у
свідоцтві зображенням знака та переліком товарів і послуг.

Строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки і
продовжується за клопотанням, поданим його власником протягом останнього
року дії свідоцтва, щоразу на 10 років. Кількість продовжень не
обмежується.

Після припинення дії свідоцтва ніхто іншій, крім колишнього власника, не
має права на повторну реєстрацію знака протягом трьох років після
припинення дії свідоцтва.

 

1. Особливості надання правової охорони знака

Об’єктом знака можуть бути словесні, зображувальні, об’ємні та інші
позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі чи поєднанні
кольорів.

Правова охорона надається знаку, який не суперечить суспільним
інтересам, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються
підстави для відмови в наданні правової охорони.

Не можуть одержати правову охорону позначення, які зображують:

державні герби, прапори та емблеми;

офіційні назви держав;

емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових
організацій;

офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки;

нагороди та інші відзнаки.

Такі позначення можуть бути включені до знака як елементи, що не
охороняються , якщо вони не займають домінуючого положення і якщо на їх
використання як елементів знака є згода відповідного компетентного
органу держави або їх власників. В Україні таким компетентним органом є
HYPERLINK
“http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=151-2001-%EF” \t
“_blank” Міжвідомча комісія щодо погодження питань правової охорони
знаків для товарів і послуг , яка утворена та затверджена Постановою
Кабінету Міністрів України від 14.02.2001р. за № 151.

Також не можуть одержати правову охорону позначення, які:

не мають розрізняльної здатності;

є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду;

вказують на вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність
товарів і послуг, а також на місце і час виготовлення чи збуту товарів
або надання послуг;

є загальновживаними символами і термінами;

(такі позначення можуть бути внесені до знака як елементи, що не
охороняються, якщо вони не займають домінуючого положення в зображенні
знака);

є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги
або особи, яка виробляє товар або надає послугу.

Не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або
схожими настільки, що їх можна сплутати з:

знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на
ім’я іншої особи для однорідних товарів і послуг;

знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на
підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна;

фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам;

найменуваннями місць походження товарів, крім випадків, коли вони
включені як неохороноспроможні елементи до знака , що реєструються на
ім’я особи, яка має право користування такими найменуваннями;

сертифікаційними знаками, зареєсторованими у встановленому порядку.

Згідно з Законом не може бути зареєстровано як знак таке позначення, яке
добросовісно використовувалося до 1 січня 1992 року двома і більше
юридичними особами для позначення однорідних товарів.

Не реєструються як знаки позначення, які відтворюють:

промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам;

назви відомих (добре знаних) в Україні творів науки, літератури і
мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти
без згоди власників авторського права або їх правонаступників;

прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле
відомих в Україні осіб без їх згоди.

Право на одержання свідоцтва має будь-яка особа, об`єднання осіб або їх
правонаступники.

 

2. Права власника свідоцтва України

на знак для товарів і послуг, особливості отримання

Свідоцтво надає його власнику виключне право користуватися і
розпоряджатися знаком за своїм розсудом, так само як і забороняти іншим
особам використовувати зареєстрований знак без його дозволу.

Права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки.

Власник свідоцтва має право проставляти поряд із знаком попереджувальне
маркування, яке вказує на те, що цей знак зареєстровано в Україні.

Вимоги до складу, оформлення матеріалів і подання заявки визначені ”
HYPERLINK “http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0416-97”
\t “_blank” Правилами складання, подання та розгляду заявки на видачу
свідоцтва на знак для товарів і послуг “, що зареєстровані в
Міністерстві юстиції України за № 416/2220 від 22.09.1997 р.

Особа, яка бажає одержати свідоцтво і має на це право (заявник), подає
заявку на його видачу до Державного підприємства “Український інститут
промислової власності” (Укрпатент), який приймає та здійснює розгляд і
проведення експертизи заявок.

Заявку подають безпосередньо до Укрпатенту. За дорученням заявника
заявку може подати представник у справах інтелектуальної власності
(патентний повірений), зареєстрований відповідно до “Положення про
представника у справах інтелектуальної власності (патентного
повіреного)”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
10.08.94 за № 545 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від
27.08.1997 за № 938 із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів
України від 09.08.2001 за № 996 або інша довірена особа.

Іноземні особи та особи без громадянства, які проживають чи мають
постійне місцезнаходження поза межами України, реалізують свої права,
зокрема, право на подання заявки, тільки через патентних повірених, якщо
інше не передбачено міжнародними угодами.

Документ про сплату збору за подання заявки повинен надійти разом з
заявкою або протягом двох місяців від дати подання заявки.

Охорону знака в інших країнах можна одержати двома шляхами.

По-перше, подати заявку до Відомства країни, в якій заявник бажає
одержати охорону згідно з законом і правилами, які регламентують
реєстрацію знака в країні подання.

По-друге, зареєструвати знак в іноземних державах згідно з Мадридською
угодою про міжнародну реєстрацію знаків та Протоколом до цієї угоди. В
цьому випадку заявка із зазначенням переліку країн, в яких заявник бажає
одержати охорону, подається через Укрпатент. Порядок подання заявки на
міжнародну реєстрацію знака відповідно до Мадридської угоди визначено у
Правилах.

3. Захист прав знаків для товарів і послуг

Будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16
Закону “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, в тому числі
вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та
готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника
свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним
законодавством України.

На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а
порушник зобов’язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.

Власник свідоцтва може також вимагати усунення з товару, його упаковки
незаконно використаного знака або позначення, схожого з ним настільки,
що їх можна сплутати, або знищення виготовлених зображень знака або
позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати.

Вимагати поновлення порушених прав власника свідоцтва може за його
згодою також особа, яка придбала ліцензію.

Способи захисту прав:

1. Захист прав на знак здійснюється у судовому та іншому встановленому
законом порядку.

2. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у
зв’язку з застосуванням цього Закону.

Суди відповідно до їх компетенції розв’язують, зокрема, спори про:

встановлення власника свідоцтва;

укладання та виконання ліцензійних договорів;

порушення прав власника свідоцтва.

Ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва, не має права на
повторну реєстрацію знака протягом трьох років після припинення дії
свідоцтва згідно із пунктами 1-3 статті 18 Закону “Про охорону прав на
знаки для товарів і послуг”.

4. Вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав на знаки для товарів і
послуг.

Правова охорона надається знаку для товарів і послуг на підставі
державної та міжнародної реєстрації або здійснюється згідно зі статтею 6
bis Паризької конвенції про охорону промислової власності і статтею 25
Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” на
підставі визнання Апеляційною палатою або судом знака добре відомим.

Згідно з частиною 1 статті 500 Цивільного кодексу будь-яка особа, яка до
дати подання заявки на торговельну марку або, якщо було заявлено
пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності
добросовісно використала торговельну марку в Україні або здійснила
значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на
безоплатне продовження такого використання або використання, яке
передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача).

Отже, використання попереднім користувачем незареєстрованого знака, не
визнаного добре відомим, до дати подання заявки іншою особою або, якщо
було заявлено пріоритет, – до дати пріоритету заявки іншої особи, не дає
попередньому користувачеві виключних прав забороняти іншим особам,
включаючи тих, що подали заявку або заявили про пріоритет,
використовувати без його згоди незареєстрований знак. Проте попереднього
користувача не позбавлено права подати до закладу експертизи мотивоване
заперечення проти заявки щодо невідповідності наведеного в ній
позначення умовам надання правової охорони відповідно до вимог частини 8
статті 10 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і
послуг”.

Відповідно до пункту 4 статті 5 Закону України “Про охорону прав на
знаки для товарів і послуг” обсяг правової охорони, що надається,
визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесених
до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, і
засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до
названого реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Товари і послуги згруповано відповідно до Міжнародної класифікації
товарів та послуг для реєстрування знаків (далі – МКТП). МКТП
затверджено Ніццькою угодою про Міжнародну класифікацію товарів і послуг
для реєстрування знаків (далі – Ніццька угода), укладеною 15.06.1957.
Згідно з Законом України від 01.06.2000 № 1762-III Україна приєдналася
до Ніццької угоди, яка набрала чинності для України з 29.12.2000.

МКТП (у восьмій редакції) включає:

· перелік класів, супроводжуваний пояснювальними примітками; перелік
містить 34 класи товарів і 11 класів послуг;

· абетковий перелік товарів і послуг із зазначенням класу, до якого
належить кожний товар чи послуга.

$

&

4

oe

$

&

4

&

&

&

&

&

У разі якщо суб’єкт підприємницької діяльності користується знаком,
зареєстрованим відповідно до Мадридської угоди про Міжнародну реєстрацію
знаків 1891 року (далі – Мадридська угода), з метою оцінки правомірності
такого користування необхідно встановлювати, чи розповсюджується
міжнародна реєстрація відповідного знака на Україну та щодо яких саме
товарів і послуг відповідно до МКТП. Згідно із статтею 3ter Мадридської
угоди заява про поширення охорони, що виникає внаслідок міжнародної
реєстрації, на країну, яка скористалася можливістю, що надається статтею
3bis, повинна бути спеціально зроблена в заявці, передбаченій у пункті
(1) статті 3. Крім того, відповідно до статті 5 Мадридської угоди в
країнах, де законодавство це передбачає, відомства, проінформовані
Міжнародним бюро про реєстрацію знака чи заяви про поширення охорони
відповідно до статті 3ter, мають право заявити, що охорона не може бути
надана цьому знаку на їх території. Така відмова може бути зроблена лише
на умовах, які відповідно до Паризької конвенції про охорону промислової
власності застосовуються до знака, заявленого для національної
реєстрації та у строки, передбачені у пункті (2) статті 5 Мадридської
угоди. Тому судовим інстанціям у розгляді справ слід встановлювати, чи
направлялася така відмова, і якщо направлялася, то у які строки.

Відповідно до статті 4 Мадридської угоди з дати реєстрації, зробленої
таким чином в Міжнародному бюро відповідно до положень статей 3 та 3ter,
у кожній зацікавленій Договірній країні знаку надається така сама
охорона, як і у випадку, коли б він був заявлений там безпосередньо. У
разі невикористання знака саме з цієї дати починається відлік
трьохрічного строку, встановленого пунктом 4 статті 18 Закону України
“Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, із закінченням якого
може бути прийняте рішення про дострокове припинення дії міжнародної
реєстрації на території України. Офіційну інформацію стосовно дії
міжнародної реєстрації в Україні може бути одержано від Державного
департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки
України.

Оскільки згідно з пунктом 1 статті 16 Закону України “Про охорону прав
на знаки для товарів і послуг” з датою подання заявки на знак
пов’язується виникнення прав, які випливають із свідоцтва про право
власності на знак, у вирішенні питання про момент виникнення у власника
свідоцтва на знак для товарів і послуг права забороняти його
використання іншими особами господарському суду необхідно точно
з’ясовувати дату подання заявки на знак і дату видачі відповідного
свідоцтва.

Суди повинні оцінювати відповідність зареєстрованих позначень умовам
надання правової охорони згідно із законодавством, що було чинним на
дату подання заявки. Відповідно до абзацу п’ятого пункту 3 Постанови
Верховної Ради України від 23.12.1993 № 3771-XII “Про введення в дію
Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”
свідоцтво України може бути визнано недійсним у разі невідповідності
знака умовам його реєстрації, визначеним законодавством, що діяло на
дату подання заявки.

Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України “Про охорону прав на
знаки для товарів і послуг” правова охорона надається знаку, який не
суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який
не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони.

Підстави для відмови в наданні правової охорони, як і для висновку про
невідповідність вже зареєстрованих знаків умовам надання правової
охорони визначені статтею 6 Закону України “Про охорону прав на знаки
для товарів і послуг”. Розкриття змісту окремих підстав для відмови у
наданні правової охорони наводиться у Правилах складання, подання та
розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і
послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України від
28.07.1995 № 116.

Порушенням прав на знак, зокрема, визнається введення в цивільний оборот
позначень, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати
із: знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в
Україні на ім’я іншої особи для таких самих або споріднених з ними
товарів і послуг; знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без
реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна,
зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6bis
Паризької конвенції про охорону промислової власності; фірмовими
найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які
одержали право на них до дати подання заявки щодо таких же або
споріднених з ними товарів і послуг; кваліфікованими зазначеннями
походження товарів.

У разі подання позову про припинення порушення прав на зареєстрований
знак господарський суд не може з власної ініціативи визнати свідоцтво на
зареєстрований знак недійсним. Однак відповідач не позбавлений права
подати зустрічний позов про визнання свідоцтва на зареєстрований знак
недійсним для спільного розгляду з первісним позовом за правилами статті
60 ГПК, якщо підсудність місцевого господарського суду для розгляду обох
цих справ збігається. У цих випадках зустрічний позов завжди взаємно
пов’язаний з первісним.

У разі подання позову про визнання свідоцтва на зареєстрований знак
недійсним іншою особою або якщо підсудність місцевого господарського
суду для розгляду обох цих справ не збігається, суд, який розглядає
позов про припинення порушення прав на цей знак, має зупинити
провадження у справі до вирішення іншим судом спору у справі про
визнання свідоцтва на зареєстрований знак недійсним за правилами частини
першої статті 79 ГПК.

Використання особою запатентованого нею промислового зразка – етикетки,
яка є тотожною або схожою настільки, що її можна сплутати з
зареєстрованим знаком іншої особи, для позначення наведених у свідоцтві
товарів або споріднених з наведеними у свідоцтві товарами, не є
порушенням прав власника свідоцтва на знак для товарів і послуг. Однак
власник такого знака не позбавлений права подати позов про визнання
патенту на промисловий зразок – етикетку недійсним на підставі підпункту
“в” пункту 1 статті 25 Закону України “Про охорону прав на промислові
зразки”. В разі задоволення такого позову використання на підставі
відповідного патенту промислового зразка-етикетки вважатиметься
неправомірним з тієї дати, з якої розпочато його використання, якщо
знаком для товарів і послуг на зазначену дату отримано правову охорону.

Відповідно до статті 41 ГПК для роз’яснення питань, що виникають при
вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань,
господарський суд призначає судову експертизу.

У вирішенні спорів, пов’язаних із визнанням недійсними свідоцтв на знаки
для товарів і послуг з підстав невідповідності зареєстрованих знаків
умовам надання правової охорони, для з’ясування питань, що потребують
спеціальних знань (зокрема, про те, чи займає певний елемент домінуюче
положення у зображенні знака; чи є підстави вважати, що знак може
вводити споживача в оману щодо місця походження та якості товарів,
позначених цим знаком; які частини зображення є тотожними з іншим
зображенням; чи є схожими знаки настільки, що їх можна сплутати тощо)
господарському суду необхідно призначати судову експертизу, не
перебираючи на себе не притаманні суду функції експерта. Господарські
суди не повинні встановлювати схожість знаків для товарів і послуг на
власний розсуд. Відповідно до частини шостої статті 42 ГПК у разі
відхилення господарським судом висновку судового експерта це повинно
бути вмотивовано у рішенні.

Відповідно до пункту 7 статті 16 Закону України “Про охорону прав на
знаки для товарів і послуг” власник свідоцтва може передавати будь-якій
особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у
свідоцтві товарів і послуг на підставі договору. Передача права
власності на знак не допускається, якщо вона може стати причиною
введення в оману споживача щодо товару і послуги або щодо особи, яка
виготовляє товар чи надає послугу. Виготовлення продукції неналежної
якості новим власником знака не є підставою для визнання недійсним
договору про передачу права власності на знак, укладеного з первісним
власником, оскільки умова щодо якості товару не є змістом договору про
передачу прав, на відміну від ліцензійного договору.

Відповідачем у спорах про визнання свідоцтва на зареєстрований знак
недійсним повинен залучатися Державний департамент інтелектуальної
власності Міністерства освіти і науки України як орган, на який
покладено повноваження щодо видачі свідоцтв на знаки для товарів і
послуг. Тому у разі, якщо позивачем з таких справ у позовній заяві
названий Департамент не зазначено як відповідача, суд має за клопотанням
сторони або за своєю ініціативою залучити цей орган до участі у справі
як іншого відповідача за правилами статті 24 ГПК.

За змістом статті 49 ГПК у разі задоволення позову про визнання
свідоцтва на знак недійсним повністю або частково суд не має права
покладати сплату державного мита та інших судових витрат на Державний
департамент інтелектуальної власності, якщо останнього було залучено до
участі у справі як одного з відповідачів, а видачу відповідного
свідоцтва здійснено ним згідно з чинним законодавством.

У спорах про дострокове припинення дії свідоцтва на знак у зв’язку з
невикористанням знака господарським судам необхідно з’ясовувати, з яких
причин знак не використовувався власником, чи не обумовлено його
невикористання незалежними від власника свідоцтва причинами, та даватися
оцінка названим обставинам у разі посилання відповідача на наявність
таких причин.

У спорах про визнання знака добре відомим Державний департамент
інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України повинен
залучатися до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних
вимог на предмет спору.

Для задоволення вимоги про захист прав на знак шляхом опублікування
судового рішення в засобах масової інформації з метою відновлення
ділової репутації суб’єкта підприємницької діяльності, права якого
порушено, названа вимога повинна бути обґрунтованою.

У вирішенні відповідних спорів суди мають виходити з принципів
розумності та достатності, зобов’язуючи відповідача опубліковувати
судове рішення тільки в тому конкретному друкованому органі, в якому
відповідачем в будь-якій формі розміщувалася реклама продукції з
незаконним використанням знака, а не у ряді друкованих органів.

Висновки

Отже, знак для товарів і послуг – це позначення, за яким товари і
послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших
осіб.

Право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Свідоцтво України на
знак для товарів і послуг є офіційним охоронним документом, що видається
від імені держави уповноваженим на це органом – Державним департаментом
інтелектуальної власності України.

Обсяг правової охорони, що надається, визначається наведеними у
свідоцтві зображенням знака та переліком товарів і послуг.

Відносини, які виникають у зв’язку із набуттям і здійсненням права
власності на знаки для товарів і послуг в Україні регулюються Законом
України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” із змінами і
доповненнями, внесеними Законами України від 16 червня 1999 р. №
751-ХІV, від 21.12.2000 р. № 2188 – ІІІ (далі – Закон).

Правова охорона надається знаку, який не суперечить суспільним
інтересам, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються
підстави для відмови в наданні правової охорони.

Свідоцтво надає його власнику виключне право користуватися і
розпоряджатися знаком за своїм розсудом, так само як і забороняти іншим
особам використовувати зареєстрований знак без його дозволу.

Список використаної літератури

Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг»,
прийнятим 15 грудня 1993 року.

Інтелектуальна власність: словник-довідник/ За заг. ред. О. Д.
Святоцького.: У 2-х т. — К.: Ін Юре, 2000.

Лищишин М. Проблеми використання та захисту інтелектуальної власності в
Україні // Економіка України. – №7(500). – 2003. – С. 44-47.

Основи захисту інтелектуальної власності в Україні / За ред. Коваленка
Р.В. – К., 2002.

Підопригора О. Проблеми системи законодавства України про інтелектуальну
власність // Інтелектуальна власність. — 2000. — №3. – С.3-14.

Право інтелектуальної власності / За ред. О. А. Підопригори, О. Д.
Святоцкого. – К.: Ін Юрпе, 2002.

Сиденко В. Охорона інтелектуальної власності в Україні: проблеми й
розв’язання // Дзеркало тижня. – № 43 (367). – Субота, 3 – 9 Листопада
2001 року.

Шишка Р.Б. Охорона права інтелектуальної власності. — Харків, 2002.

PAGE

PAGE 4

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020