.

Легенди про походження знаків зодіаку, сузір’я, зоряного неба (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
289 14015
Скачать документ

HYPERLINK “http://www.ukrreferat.com/” www.ukrreferat.com – лідер
серед рефератних сайтів України!

РЕФЕРАТ

на тему:

“Легенди про походження знаків зодіаку,

сузір’я, зоряного неба”

ПЛАН

Вступ

1. Велика та Мала Ведмедиці

2. Сузір’я Кассіопеї та Оріона

3. Сузір’я Козерога

4. Сузір’я Терезів

5. Сузір’я Діви

6. Сузір’я Близнюків

7. Зодіакальне сузір’я Стрілець

Список використаної літератури

Вступ

Сузір’я — будь-яка з 88 ділянок, на які поділена небесна сфера. У менш
формальному контексті термін використовується для назви групи зірок,
взаємне розташування яких складає якусь фігуру чи контур.

Деякі відомі сузір’я містять добре помітні фігури, складені яскравими
зірками, які легко упізнати, наприклад, Велика Ведмедиця (контур ковша),
Оріон (фігура мисливця), Лев (контур лежачого лева), Скорпіон. Інші
сузір’я не мають таких визначних контурів і містять менш яскраві зірки.

Зірки у сузір’ї рідко мають якийсь зв’язок одна з одною і лише випадково
опиняються поруч, якщо їх розглядати саме з Землі. Насправді вони
розташовані у космосі в багатьох світлових роках одна від однієї.
Цікавий виняток з цього правила становить група зірок з сузір’я Великої
Ведмедиці.

Розподіл зірок по сузір’ях цілком довільний, і різні культури виділяють
на небі різні сузір’я. Однак декілька найбільш помітних контурів,
складених яскравими зірками, виділяються більшістю культур, хоча,
звичайно, отримують різні назви; такими є сузір’я Оріона і Скорпіона.

За грецькими поглядами небо складалося з сузір’їв і темних місць проміж
ними. До того ж, деякі обриси, що їх виділяли давні греки, могли
пересікатися, і деякі зірки належали до двох сузір’їв, а інші, що не
складали характерних контурів, взагалі не відносили до ніякого сузір’я.
Протягом часу у астрономів з’явилася потреба більш однозначного
визначення положення зірки на небі.

Джерелами назв сузір’їв, як правило, служили міфи про богів, сказання
про легендарних героїв і зв’язаних з ними подіях, різні тварини і,
нарешті, знаряддя виробництва, використовувані народами в повсякденному
житті.

Розглянемо найцікавіші з них.

1. Велика та Мала Ведмедиці

Так, відому групу із семи яскравих зірок, що нагадує обрис ковша, древні
греки назвали Великою Ведмедицею. Якщо до цієї групи зірок приєднати
слабкі зірки, розташовані поблизу ковша, то при достатній фантазії можна
провести границі цього сузір’я так, що вони будуть нагадувати обрису
якогось великого звіра.

Грецький міф розповідає про те, що німфа Каллісто була перетворена
ревнивою дружиною Зевса Герой у ведмедицю, що зацькував на полюванні
собаками її власний син Аркад (Волопас). Зевс дав Каллісто безсмертя,
помістивши її на небі у виді сузір’я Великої Ведмедиці.

Поруч з Великою Ведмедицею розташовані і її переслідувачі — Волопас і
Гончі Пси, але сузір’я Гончих Псів з’явилося на небі лише в XVII в.,
коли давньогрецький міф був доповнений супутниками мисливця.

У Древній Греції сузір’я Великої Ведмедиці називалося також Колісницею,
про що згадує Гомер у «Одісеї».

У Древній Русі це ж сузір’я мало різні назви — Віз, Колісниця, Каструля,
Ківш; народи, що населяли територію України, називали його Возом; у
Заволжя воно звалося Великим Ковшем, а в Сибіру — Лосем. І дотепер у
деяких областях нашої країни збереглися ці назви.

За аналогією іншу групу із семи, але більш слабких зірок, розташованих
поблизу Великої Ведмедиці і також нагадує обрису ковша древні греки
назвали сузір’ям Малої Ведмедиці. Ця ж група зірок була найменована
сибіряками Малим Ковшем, а народи, що населяли узбережжя Льодовитого
океану, бачили в ній білого ведмедя з задертою нагору головою, на носі
якого красувалася Полярна зірка, розташована в самому кінці ручки ковша.

Дуже оригінальна назва цих двох сузір’їв у народів, що населяли
територію нинішньої Казахської республіки. Спостерігаючи зоряне небо,
вони, як і інші народи, звернули увагу на нерухомість Полярної зірки, що
у будь-який час доби незмінно займає те саме положення над обрієм.
Цілком природно, що ці народи, основним джерелом існування яких були
табуни коней, назвали Полярну зірку «залізним цвяхом» («Темир-Казик»),
убитим у небо, а в інших зірках Малої Ведмедиці бачили прив’язаний до
цьому «цвяху» аркан, надягнутий на шию Коня (сузір’я Великої Ведмедиці).
Протягом доби Кінь обігав свій шлях навколо «цвяха». Таким чином, древні
казахи поєднували сузір’я Великої і Малої Ведмедиці в одне.

2. Сузір’я Кассіопеї та Оріона

Якщо середню зірку хвоста Великої Ведмедиці думкою з’єднати прямою
лінією з Полярною зіркою і продовжити цю лінію далі, те ми побачимо
сузір’я Кассіопеї, обрис якого нагадує перевернену і трохи розтягнуту
букву «М» (чи латинську «Ш»). Це сузір’я древніми греками було названо
на честь міфічної цариці Кассіопеї: в обрисах цього сузір’я вони бачили
трон із сидячої на ньому царицею. Білоруський народ бачив у цьому
сузір’ї двох косарів, що косять траву.

Зимовими вечорами над південною стороною обрію красується найефектніше
сузір’я неба — сузір’я Оріона, що кидається в очі своїми сьома яскравими
зірками, з яких розташування чотирьох нагадує гігантську букву X, а три
інші, витягнуті в ряд, перекреслюють цю букву посередині. Праворуч від
верхніх яскравих зірок, а також лівіше і вище них видно дві дуги зі
слабких зірок, звернені увігнутістю до яскравих зірок. Древні греки
назвали це сузір’я ім’ям міфічного велетня, мисливця Оріона, і
представляли його щитом, що прикривається, з левиної шкіри (права дуга
слабких зірок) і замахуючимся палицею, тобто дрюком (ліва верхня дуга
слабких зірок), на, що біжить до нього праворуч Бика (Тельця). Три
середні яскраві зірки відображали мисливський пояс, до якого привішений
меч — ряд слабких зірок, розташованих донизу від пояса. Сучасна
астрономія теж часто користається цими термінами — пояс і меч Оріона.

У III в. до нашої ери грецькі (олександрійські) астрономи звели назви
сузір’їв у єдину систему, що згодом запозичала європейська наука і
зберегла її до наших днів, особливо назви сузір’їв північної півкулі
неба. У південній же півкулі, вивчення якої європейцями почалося,
посуті, лише в XVIII і XIX ст., сузір’я одержали більш сучасні назви:
Телескоп, Годинник, Насос і інші.

3. Сузір’я Козерога

Козеріг (лат. Capricornus) — зодіакальне сузір’я південної півкулі неба,
що знаходиться між Водолієм і Стрільцем. Поряд розташовуються сузір’я
Мікроскопа, Південної риби та Орла. Сузір’я розташовується в нижній
частині екліптики 270° – 300°. Найбільш сприятливі умови для
спостережень в липні— серпні. Його зірки утворюють силует, що нагадує
перевернутий капелюх.

Складається із зірок не яскравіше за третю величину. Найяскравіша зірка
— ? Козерога — має блиск 2,85 видимої зоряної величини. Найбільш
примітний об’єкт в Козерозі — шарове скупчення М 30 з досить щільним
ядром. Сонце вступає в знак Козерога 22 грудня, а в сузір’я — 19 січня.

Це сузір’я найменш яскраве в зодіаку за винятком Раку. Його найяскравіші
зірки утворюють трикутник, вершинами якого є ? Cap (Giedi) — оптична
подвійна, а кожна із складових її зірок в свою чергу фізична потрійна, ?
Cap (Deneb Algiedi), та ? Cap.

2 тис. років тому, коли в Стародавній Греції складалися назви сузір’їв,
на Козеріг припадала точка зимового сонцестояння; з цим пов’язана назва
південного тропіка — тропік Козерога. Древній філософ Макробій вважав,
що Сонце, пройшовши найнижчу точку, починає дертися вгору, немов
гірський козел, що прямує до вершини. Сузір’я включено в каталог
зоряного неба Клавдія Птолемея «Альмагест».

Саме в цьому сузір’ї у 1846 Йоган Галле (Johann Gottfried Galle) і
Гейнрих д’Арре (Heinrich Louis d’Arrest) відкрили планету Нептун.

На першій російській зоряній карті, складеній за наказом Петра I у 1699
році І.Ф. Копієвським, це сузір’я значиться як Козел, або Козерожек. Але
за сузір’ям було закріплено назву міфічної тварини. Закохані в Елладу
астрономи вирішили, що це коза Амальтея, яка вигодувала Зевса. Ланцюгова
реакція міфологізації призвела до дивовижних зображень сузір’я у вигляді
істоти з козлячою мордою і риб’ячим хвостом.

Древні називали це сузір’я «риба-коза», зображали як фігуру козла з
витими рогами і довгим закрученим хвостом риби на багатьох зоряних
картах. Інколи ототожнюється з богом лісів, полів і пастухів козлоногим
Паном, син Гермеса. Він злякався стоголового велетня Тифона і в жахові
кинувся у воду. З тих пір став водним богом і провісником бур, в нього
виріс риб’ячий хвіст. Вважалося, що він посилає на землю рясні дощі. За
іншою легендою походить Козеріг від Епіана, що виріс разом із Зевсом на
острові Кріт недалеко від гори Іда і був вихований разом з ним. Коли
Зевс почав боротьбу проти свого батька Кроноса, щоб захопити владу над
Небом і Землею, Козеріг допомагав йому. Щоб віддячити, Зевс перетворив
його на сузір’я і залишив на небі. За іншою легендою – це коза Амалтея,
що вигодувала своїм молоком та «рогом достатку» Зевса.

Знак Козерога означає, що в результаті еволюції Риба перетворюється
наполовину на тварину, зберігаючи тільки частину тіла риб’ячою. Над
Козерогом зображений бог Хор, в правій руці у нього анх, в лівій уас.
Хор, за уявленням древних єгиптян, бог-добродійник, що знаходиться у
вічній боротьбі з богом Сетом – уособленням зла. За найпоширенішою
давньогрецькою легендою козлоногий бог Пан

Індійці назвали це сузір’я Макара, тобто чудо-дракон, теж наполовину
козел, наполовину риба. Деякі народи зображали його напівкрокодилом –
напівптахом. Схожі уявлення існували і в Південній Америці. Коли Сонце
вступало в сузір’я Козерога, індіанці святкували Новий рік, надягаючи
для церемоніальних танців маски, що зображали козлині голови. А ось
аборигени-австралійці називали йогго сузір’ям Кенгуру, за яким гоняться
небесні мисливці, щоб убити його і зажарити на великому багатті.

&

4

$

&

(

4

6

???????? ??????4

6

???????¤?¤?$?????? – Азазеле. Азазель («козловідпущення») – ім’я одного
з козлообразних богів, демонів пустелі. В день козловідпущення
відбиралися два козли: один – Богу, інший – Азазелю. Спочатку
приносилася жертва богу, а на іншого козла передкладали всі гріхи
народу. Після цього його відпускали в пустелю. Пустеля була символом
підземного царства і природним місцем для гріхів.

4. Сузір’я Терезів

Більш двох тисяч років тому точка осіннього рівнодення розташовувалася
в області сузір’я Терезів. При своєму видимому річному русі по екліптиці
Сонце знаходився в цій крапці 23 вересня, і тривалість дня була дорівнює
тривалості ночі. Імовірно, рівність дня і ночі і з’явилося причиною
найменування цієї області неба ще в далекій давнині. Так серед
зодіакальних сузір’їв, назви яких зв’язані з найменуваннями живих істот,
з’явилося сузір’я Терезів.

У сузір’ї Терезів інтерес викликає затемнено-перемінна зірка d Терезів.
Обидва її компонента мають приблизно однакові розміри – їхні радіуси
рівні 2 400 000 і 2 500 000 км. Одна з зірок синя, інша – жовта. Період
системи дорівнює 2,23 доби. Блиск d Терезів змінюється від 4,8m до 5,9m.

Більш двох тисяч років тому по екліптиці було розподілено тільки
одинадцять сузір’їв. А сучасне сузір’я Терезів тоді вважалося «ножицями»
(клішнями) Скорпіона.

Походження назви сузір’я зв’язують з давньоримським імператором
Августом. Імператор Август був справедливим правителем. Вдячні піддані
вирішили увічнити його ім’я, створили знак зодіаку Терезів як символ
правосуддя Августа. А місяць, у якому він народився, перейменували в
серпень. Великий римський поет Вергілій славить імператора Августа, що
народився під знаком сузір’я Терезів.

У греко-римській міфології символікою Терезів зв’язаний образ чарівного
Адоніса й історія його любові до богині Венері (Афродіті). Осліплений
болісною люттю Марс, беззмінний улюблений Афродіти, перетворюється в
страшного кабана й убиває свого суперника (протиставлення Марса і Венери
– це вісь Овен – Терези.

З походженням назви цього сузір’я зв’язують також міф про богиню Феміді.
Не тільки громовержець Зевс зберігає закони Олімпу, але і мати Прометея,
богиня Феміда. Вона скликає на вічному Олімпу зборів богів і стежить за
порядком і законом. У руках у неї ваги – знак правосуддя.

Терези є також знаком справедливості. Це царство богині Феміди; вона,
будучи викраденої Юпітером, родила Світ, Неупередженість і Закон. Від її
з’явилися на світло також три Грації, що представляють найбільш
позитивні риси Терезів (красу, гармонію і терпимість), і три Парки,
невблаганні істоти, що змотують у клубки нитки доль смертних: Клото
тримає прядку, Лахесис тягне нитки життя, а Атропос перерізає їх.

В античній міфології богинею справедливості була Астея, непідкупна дочка
Зевса і богині правосуддя Феміди, що уособлює високу мораль і моральну
чистоту. Вона ніколи не розставалася з вагами, що символізували уміння
знаходити зважене, розумне і справедливе рішення в будь-якій конфліктній
ситуації.

Терези символізують рівновага і є одним із самих древніх сузір’їв.
Терези – символ правосуддя в руках Діви, але одночасно асоціюються з
осіннім рівноденням. У цей день тривалість дня дорівнює тривалості ночі
(тобто сонце і місяць знаходяться в рівновазі).

Знак Терезів знаменує собою підкреслене значення протиставлення і
взаємної додатковості полюсів. Це твердження вічних пар – чорного і
білого, дня і ночі, світла і пітьми і т.д. Зі своїми “дуалістичними”
поглядами на світ, що супідрядний подвійної влади сил Добра і Зла (Бог і
Диявол), південно-французька культура катарів дуже нагадує світ знака
Терезів: настільки вона дивним образом коливалася між привабливим,
граціозним і витонченим світом трубадурів, любовних інтриг і труверів –
з одного боку, і – з інший сторони – пуританською суворістю й
аскетизмом, безмежним і строгим, що ратує за майже повне придушення
прояву життя.

У “Альмагесте” Птолемея сузір’я Терези описане як “клішні Скорпіона”;
лише незадовго до початку християнської ери римляни дали йому нинішнє
ім’я. Спочатку воно представляло вівтар; потім його стали зображувати як
чи вівтар лампу, затиснуту в гігантських клішнях скорпіона; а пізніше
клішні “відпустили” його. Дотепер зірки і Терезів ми називаємо
Південною і Північною Клішнями.

Сузір’я займає на небі площа в 538.1 квадратного градуса і містить 83
зірки, видимі неозброєним оком.

У старовину a і b Терезів називалися відповідно Kiffa australis і Kiffa
borealis (суміш латинського й арабського), що просто означало – південна
чашка (ваг) і північна чашка. Кіффа являє собою красиву близьку пару,
яка випадково опинилася поруч на небі. Одна з них – гаряча блакитна
(2,8m), інша – жовтувата (5,3m) розташована від першої на відстані
близько 5′.

Можливо, назва Терези за цією групою зірок затвердилося тому, що на
початку нашої ери в цьому сузір’ї знаходилася точка осіннього
рівнодення. Терези як би врівноважували день і ніч по тривалості. У нашу
пору Сонце буває в ньому в жовтні, а крапка осіннього рівнодення за 2000
років перемістилася в сузір’я Діви. Про це писав у I у до н.е. Римський
поет Вергілій: “Коли Терези зрівняють годинник дня і ночі і розділять
нарівно світло і морок, тоді, хлібороби, виводите в поле своїх волів”.

5. Сузір’я Діви

Велике й дуже цікаве сузір’я, що лежить у Зодіаці між Левом і Терезами.
Латинська назва: Virgo. Займає на небі площу в 1294.4 квадратні градуси
й містить 164 зірки, видимі неозброєним оком.

У міфах Діва представляє богиню любові або богиню материнства. Цікава
зірка Діви по імені Поррима; це подвійна з дуже витягнутою орбітою й
періодом 171 рік. Блиск кожного з її компонентів 3.5 зоряної величини, а
максимальна відстань між ними близько 6″. Таким воно було в 1925 р., а
до 2011 р. зменшиться до 0.5″.

Діва – древнє сузір’я. Включено в каталог зоряного неба Клавдія Птолемея
«Альмагест». Греки бачили в цьому сузір’ї самих різних богинь і героїнь.
Однак, найбільш розповсюджена версія, що це Деметра, дочка Кроноса і
Реї, богиня родючості і землеробства, мати Персефони. На зображеннях
Діва тримає колосся, по розташуванню відповідної зірки Спіка. Інша
яскрава зірка сузір’я — Віндеміатрикс, (Vindemiatrix — лат.
«виноробниця»). Вважали, що це — перетворений у зірку юнак Ампел,
улюбленець Діониса, бога плодоносних сил землі і виноробства.

6. Сузір’я Близнюків

Зодіакальне сузір’я, контур якого дійсно нагадує дві людські фігури.
Зірки Кастор і Поллукс представляють голови близнюків, тіла яких
спускаються до Молочному Шляху і граничать там з Оріоном.

“Великими близнюками” називали його шумери і вавілоняни, але яскравим
зіркам імен не дали. У грецькій міфології походження сузір’я Близнюків
зв’язується з міфом про Диоскурах – Кастор і Полідевкеї (Поллуксе). В
австралійських дуалістичних мифологиях племен кулин про культурного
героя Бунджиле і його браті Палиане розповідається, що вони живуть на
небі, причому їх ототожнюють із зірками із сузір’я Близнюків Кастор і
Поллукс.

Близнюки займають на небі площу в 513.8 квадратного градуса і містять
121 зірку, видиму неозброєним оком.

Позначаючи зірки в кожному сузір’ї грецькими буквами в порядку убування
блиску, Байер зробив Кастор Альфою Близнюків, хоча зараз він світить
слабкіше Поллукса. Одне з двох: чи Поллукс із тих пір став яскравішим,
чи блиск Кастору ослабнув. А може бути Байер помилився.

Костор – візуальна потрійна система, причому обоє його яскравих
компонентів є спектрально подвійними, а слабкий – затемнена подвійна.
Значить Кастор – це крихітне скупчення із шести зірок. Їх сумарна видима
зоряна величина 1.59 і відстань від Сонця 45 св. років. А зоряна
величина Поллукса 1.16 і відстань 35 св. років.

Латинська назва: Gemini.

7. Зодіакальне сузір’я Стрілець

Стрілець (лат. Sagittarius, Sgr) — зодіакальне сузір’я, що лежить між
Козерогом і Скорпіоном. Найяскравіші зірки 1,8 і 2,0 візуальної зоряної
величини. В Стрільці знаходяться точка зимового сонцестояння, а також
центр Галактики, віддалений від нас приблизно на 30 000 світлових років
і схований за хмарами міжзоряного пилу.

В Стрільці розташована найкрасивіша частина Молочного Шляху, Велика
кількість шарових скупчень, а також темних і світлих туманностей.
Наприклад, туманності Лагуна (M8), Омега (M17; інші назви — Лебідь,
Підкова), Потрійна (M20; інша назва — Трьохроздільна), розсіяні
скупчення M18, M21, M23, M25 і NGC 6603, шарові скупчення M22, M28, M54,
M55, M69, M70 і M75. В радіодіапазоні в Стрільці знаходиться кілька
яскравих джерел, одне з яких (Стрілець A*) вважається надмасивною чорною
дірою у центрі Галактики.

В північно-східній частині сузір’я, недалеко від полоси Молочного Шляху,
на відстані 1,7 млн. св. років від нас лежить карликова неправильна
галактика NGC 6822, відкрита Е. Барнардом у 1884 році.

Давнє сузір’я. Вважається, що назва запропонована Клеостратом. Включено
в каталог зоряного неба Клавдія Птолемея «Альмагест».

Давнім грекам сузір’я уявлялося у вигляді кентавра — міксаморфної істоти
з торсом людини на тілі коня. Так само сузір’я зображувалося і на усіх
небесних атласах. Грецький міф пов’язує сузір’я Стрільця з кентавром
Кротосом, про якого не існує розгорнутих міфів. Інший міф асоціює
сузір’я з мудрим Хіроном. Існує компілятивний міф наступного змісту.
Вважалося, що винахідником небесного глобуса бул кентавр Хірон, що
створив його спеціально для походу аргонавтів. На глобусі Хірон залишив
місце для себе у вигляді зодіакального сузір’я Стрілець. Але кентавр
Кротос випередив Хірона, зайняв його небесне місто, і тому довелося
задовільнитися менш почесним за положенням сузір’ям Центавр.

Список використаної літератури

Карпенко Ю.А. Названия звездного неба. — Издетельство «НАУКА», Москва
1981.

Енциклопедія юного астронома. – М., 2001.

Словник-довідник з астрономії / За ред. Коваленка В.І. – К., 2002.

PAGE

PAGE 4

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020