.

Малий бізнес: фінансово-кредитні механізми (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 357
Скачать документ

Реферат на тему:

Малий бізнес: фінансово-кредитні механізми

Київ 2016

Про оптимізм і кодекс честі. Фінансово-кредитні механізми регулювання
малого бізнесу

Про оптимізм і кодекс честі

Роблячи наступний крок, ми залишаємо осторонь тих деяких, кому пощастило
не спостерігати “аномальних” явищ у сфері малого бізнесу, щоб
подивитися, які ціннісно-нормативні представлення основної частини
респондентів, що вказують на наявні негативи. Назвемо “оптимістами” чи
“незгодними” тих, хто визнає наявність цих явищ, але вважає за можливе
їхнє усунення. Тих, хто такої можливості не бачить, назвемо
“песимістами” чи “приреченими”. Тих же, хто думає, що обійтися без таких
явищ хоча і з працею, але можна, будемо вважати “помірними”.

Коли мова йде про можливість не порушувати ділових зобов’язань, як це
робиться сьогодні, оптимістів предосить (більш половини опитаних). Майже
половина керівників оптимістично дивляться на можливість позбутися від
силових дій, вимагань і погроз у відносинах між партнерами. А от у те,
що можна благополучно існувати, не прибігаючи до хабарів, вірить лише
кожен дев’ятий.

Песимістами ж у перших двох випадках можна назвати кожного
дев’ятого-десятого. А у випадку з корупцією 45% керівників переконані,
що вона не тільки існує сьогодні, але і нездоланна в майбутньому.
Нарешті, помірні позиції висловлюють близько 40% керівників з невеликими
варіаціями в кожнім випадку.

У підсумку представників малого бізнесу при всій критичності їхніх
оцінок сучасної ситуації можна вважати оптимістами. Це, видимо, їх
“професійна” риса, що допомагає їм займатися своєю справою.

Ті, хто зайнятий державним регулюванням і підтримкою малого бізнесу,
відстоює інтереси малого підприємництва, у цілому більш песимістичні.
Можливо, керівники і “громадські працівники” краще інформовані
(відповідно до приказки: песиміст у нашій країні – це добре інформований
оптиміст?). Чи оцінки самих підприємців, що виходять зі свого особистого
досвіду, більш надійні, менш піддані негативному впливу засобів масової
інформації і тому більш помірні? З упевненістю на це питання зараз
відповісти важко.

Багато наших гіпотез не підтвердилися. Наприклад, не завжди чітко
виявляються галузеві розходження. Відсутні також або помітні зв’язки з
географічним розмахом господарської діяльності. Одна справа, якщо
зв’язку малого підприємства замкнуті в межах власного міста, інше – якщо
маються ділові партнери по всій країні, третє – якщо існують стійкі
контакти з далеким зарубіжжям. Але розходжень у нашому випадку не
спостерігається, усіх очікують загальні труднощі.

Розглянуті нами проблеми сьогодні піднімаються чи ледве не в кожнім
обговоренні, що стосується питань чи підприємництва проводили за участю
підприємців. Але чи робляться які-небудь практичні кроки по поліпшенню
ситуації?

Перші спроби прочертити нормативні границі в господарській діяльності,
створити Кодекс честі підприємця були зроблені ще в 1990-1991 р., але
особливого резонансу вони не мали. Останнім часом у цій області
спостерігається приплив творчої активності. Тільки в 1995 р. були
прийняті: Кодекс честі банкіра, Кодекс професійної етики російського
суспільства оцінювачів, Кодекс члена Російської гільдії ріелтерів,

Правила сумлінної діяльності членів професійної асоціації учасників
фондового ринку, Кодекс рекламної діяльності. Велике об’єднання “Круглий
стіл бізнесу Росії” запропонувало “Хартію бізнесу”, основною ідеєю якої
є заклик до незастосування сили в ділових відносинах (трагічна смерть
головного ініціатора Хартії, голови “Круглого столу” И. Кивелиди додає
цьому заклику особливий відтінок).

Майже одночасно Торгово-промислова палата Росії відкриває нову програму
“Ділова культура”. Звичайно, невідомо, чи будуть подібні хартії і
кодекси виповнюватися (у тому числі тими, хто їх підписав). І
обґрунтованого скептицизму на цей рахунок предосить. Але принаймні
розуміння важливості проблеми уже в наявності. І тому не будемо
відмовляти собі в надіях на кращу реальність.

Фінансово-кредитні механізми регулювання малого бізнесу

Фінансування малих підприємств у країнах з розвитий ринковою економікою
здійснюється за рахунок як внутрішніх, так і зовнішніх джерел.
Відповідно до російського законодавства, як зовнішні джерела
фінансування можуть використовуватися цільові банківські вклади, паї,
акції, технології, машини, кредити, товарні знаки, інтелектуальні
цінності.

Основними внутрішніми джерелами залучення коштів є фінансові ресурси і
внутрішньогосподарські резерви підприємця-інвестора, тобто прибуток, а
також амортизаційного відрахування, грошові нагромадження і заощадження
підприємців, кошту від страхування діяльності, грошові суми, одержувані
як неустойки, штрафів і т. п. До неформального ринку позичкових
капіталів (внутрішнє джерело фінансування) відноситься позика грошей у
рідних і знайомих. Цим джерелом користаються понад ‘/^ підприємців у
нашій країні.

Відповідно до Федеральної програми підтримки підприємництва, прийнятої в
квітні 1994 р., фінансування і розвиток інфраструктури малого бізнесу
повинні здійснюватися через Фонд підтримки підприємництва і розвитку
конкуренції при Державному комітеті РФ по антимонопольній політиці і
підтримці нових економічних структур. Участь Фонду у фінансуванні
-часткове. Один з головних принципів його діяльності – умова зворотності
коштів. Фонду дане право виступати заставником, поручителем, гарантом по
зобов’язаннях підприємств.

Коротко опишемо механізм кредитування малих підприємств. Спочатку
провадиться добір представлених у Фонд проектів і програм. На цьому
етапі головна задача – виявити проекти, що відповідають державним
економічним пріоритетам. Надалі операції безпосередньо по кредитуванню і
контроль за їхнім використанням здійснюються Фондом разом з
Міжекономзбербанком і його банками-агентами на місцях.

Міжекономзбербанк узяв на себе визначені зобов’язання, що дозволяють:
надавати банківські гарантії малим підприємствам для одержання кредитів
у комерційних банках; збільшувати ресурси для кредитування малого
бізнесу за рахунок коштів генерального банку; керувати банківською
системою підтримки підприємництва; одержувати дивіденди на вкладений
капітал.

Банк-агент виділяє кредитні ресурси строго відповідно до переліку
проектів, затвердженим у встановленому порядку Фондом, і в межах коштів
кредитної лінії, відкритої Міжекономзбербанком. Розмір маржі, стягнутої
банком-агентом, встановлюється в міжбанківському договорі з
Міжекономзбербанком і не може перевищувати 5°о.

Тимчасове положення від 25 листопада 1993 р. містить основні вимоги, що
будуть пред’являтися при розгляді заявок на одержання кредиту. Зокрема,
передбачено, що питома вага кредиту в загальній сумі фінансування
проекту повинний, як правило, складати 50% (але не більш 70%). Іншу
частину коштів вишукує підприємець за рахунок інших джерел, у першу
чергу власних. Чим більше частка інвестора у фінансуванні проекту, тим
нижче процентна ставка по кредиту. Максимальний термін реалізації
проекту і погашення кредиту – 1,5 року (для окремих проектів – до 2
років).

Укладаючи договори з банками-агентами на надання кредитних ресурсів.
Межэкономсбербанк із метою забезпечення своєчасного повернення кредиту і
сплати відсотків забороняє використовувати отримані банком-агентом
кредитні ресурси для зарахування на депозитні рахунки, здійснення
операцій по міжбанківському кредитуванню, покупки вільно конвертованої
валюти, а також відволікати кошту на інші мети, не передбачені
договором.

Для одержання кредиту суб’єкти малого підприємництва надають відповідні
документи в регіональні органи, що у місячний термін, провівши незалежну
експертизу проекту, виносять висновок про доцільність виділення на нього
коштів. Потім на їхній основі формується регіональна програма, що
спрямовується у виконавчу дирекцію Фонду.

Недоліком системи надання кредитів через Фонд є її
громіздкість. Доцільно, на наш погляд, створити при Фонді
совещательно-рекомендательный рада з представників суспільних об’єднань
малих підприємств в особі Торгово-промислової палати РФ, банківських
структур, зацікавлених міністерств і відомств.

^ – E

?$?????a?З огляду на загальний стан російської економіки і значний
дефіцит державного бюджету, єдиним реальним зовнішнім джерелом
фінансування малого бізнесу в даний час є банківський кредит. Для
об’єктів малого підприємництва через високі ризики, зв’язаних з наданням
кредиту, кредитні угоди варто оформляти під яку-небудь заставу:
нерухомості, товарів, цінних паперів.

Потрібно більш широко використовувати і нетрадиційні види фінансових
послуг. Приблизна схема фінансування малого підприємства за допомогою
лізингового кредиту укладається в наступному: підприємство хоче придбати
нове обладнання; банк оплачує цю послугу, тобто 100% вартості
устаткування; підприємство або бере його в банку в оренду, або
використовує лізинговий кредит з наступним викупом. Термін подібного
кредиту складає від 2 до 6 років. Існує також лізинг нерухомості:
будівництво будинку банком і здача його в оренду підприємству з умовою
його наступного викупу.

При факторингових операціях при несплаті вимог платником вони
передаються факторинговому відділу банку, і останній платить визначений
у договорі відсоток від суми вимог. Таким чином, у даному випадку
відбувається переуступка простроченої заборгованості.

Функціонування малих підприємств і кредитних установ у ринковій
економіці, з одного боку, вимагає рішення проблеми вироблення критеріїв
платоспроможності позичальника, а з іншого боку – проведення аналізу
умов надання кредитів і принципів їхнього використання. Кредитна
установа повинна бути упевнена в наявності в кредитуємого підприємства
коштів для розрахунків, у його здатності до своєчасного погашення
кредиту. На підставі даних бухгалтерського балансу можна оцінити,
наскільки прибуткова діяльність підприємства і який розмір ризику,
прийнятого на себе банком.

При розрахунку кредитоспроможності підприємства використовуються
наступні показники його хазяйновитої-господарчої-фінансово-господарської
діяльності:

коефіцієнт фінансового покриття – він характеризує загальну
кредитоспроможність підприємства – відношення поточних активів до
поточного зобов’язанням;

коефіцієнт поточної ліквідності – відношення коштів, коштів у
розрахунках і оборотних активах підприємства до поточного зобов’язанням;

коефіцієнт абсолютної ліквідності – відношення коштів підприємства до
поточного зобов’язанням;

коефіцієнт співвідношення власних коштів і притягнутого капіталу – він
характеризує фінансову стійкість підприємства;

коефіцієнт оборотних коштів – відношення власних коштів до підсумку
балансу.

Клас кредитоспроможності клієнтів визначається шляхом зіставлення
значень фінансових коефіцієнтів, отриманих на основі показників балансу,
із критеріальним рівнем, характерним для даного класу їхнього рейтингу.
Як показники таких рівнів повинні використовуватися середньогалузеві
значення фінансових коефіцієнтів.

На підставі представлених досьє клієнтів і їхньої гарантій комерційним
банкам останнім необхідно розробляти власні плани фінансування дрібних і
середніх підприємств, встановлюючи обсяг і терміни їхнього кредитування.

Можливий наступний порядок надання їм кредитів:

складання досьє клієнта;

розробка плану фінансування;

зіставлення кредиту з результатами діяльності підприємства, якщо
позичкою покривається 50-80% його витрат;

визначення класу кредитоспроможності підприємства;

вибір ставки відсотка за кредит (вона може бути постійної чи
перемінний);

розрахунок строку окупності кредиту;

ухвалення рішення про термін кредитування;

визначення регулярності відшкодування кредиту;

складання контракту (договору про повернення);

перевірка і контроль різних етапів виконання контракту;

у випадку затримки чи виконання невиконання умов контракту – спільні дії
по виправленню ситуації.

Створення спеціальної мережі комерційних банківських структур для
фінансування малих підприємств – одна з насущних проблем. Для підвищення
зацікавленості банків у такій діяльності необхідно передбачити, крім
загальних (зменшення ставки відсотка в 1,5 рази відповідно до указу
президента РФ від 22 грудня 1993 р.), додаткову систему пільг і
пріоритетів, наприклад, рекомендувати повне чи часткове звільнення від
податків прибутку банків, отриманої від вкладення коштів у малий бізнес,
а також визначити разом з Центральним банком Росії порядок компенсації
комерційним банкам пільг по цільових кредитах для підприємств малого
бізнесу.

Стимулювати комерційні банки до посередництва і надання кредитів малому
бізнесу буде поява організації по переобліку позик. Програми такого
переобліку привабливі тим, що вони приводять до росту портфеля позик без
зайвого навантаження на власні ресурси банків.

Зовнішнім позабюджетним джерелом фінансування малого бізнесу, крім
комерційних банків, є частка спонсорського фінансування. На Заході
нерідко за малою фірмою коштує велика приватна корпорація, зацікавлена в
результатах роботи тих чи інших підприємств, наприклад, венчурних
компаній, що беруть на себе ризик конструкторської, технологічної і
проектної розробки принципово нових технологій, досвідченого і
промислового їхнього освоєння.

Головний стимул венчурного інвестування – прибуток від приросту вартості
акцій компанії. Кредитор розраховує на те, що остання, швидко досягши
стадії серійного виробництва нової оригінальної продукції, стане
приносити підвищений прибуток. У цьому випадку фінансист, що надав
кредит в обмін на акції нової фірми, зможе з великою вигодою реалізувати
свою частку її цінних паперів. Незважаючи на те що багато венчурних фірм
зазнають невдачі (і відповідно кошту, надані їм, приходиться списувати в
збитки), прибуток, отриманий від успішних проектів, з лишком виправдує
ризик.

Використання венчурного капіталу поки не одержало широкого поширення в
російській підприємницькій практиці, хоча вітчизняне законодавство
передбачає можливість участі в інвестиційній діяльності як приватних
осіб, так і підприємств різних організаційно-правових форм.

Ще одним зовнішнім позабюджетним джерелом фінансування малих підприємств
може служити спільне інвестування. Наприклад, у ФРН банками і страховими
компаніями створюються спеціальні фірми, що беруть участь у капіталі
дрібних і середніх підприємств. Спільне інвестування в нашій країні
можливо через договори-підряди по фінансуванню якої-небудь розробки. У
залежності від характеру виконуваних робіт і досягнутих між сторонами
домовленостей фінансування провадиться шляхом часткової попередньої
оплати (авансування) чи передоплати.

Особливий інтерес представляє таке зовнішнє джерело фінансування, як
залучення капіталів за допомогою випуску і розміщення акцій і інших
цінних паперів за посередництвом інвестиційних інститутів. Істотним
недоліком акціонування як спосіб залучення додаткових коштів є
можливість часткової чи повної утрати підприємством-емітентом
самостійності.

Комерційні банки могли б організовувати співробітництво між вітчизняними
фінансово-промисловими групами і малим і середнім бізнесом за допомогою
контрактних, субпідрядних, орендних відносин. Це дозволило б з’єднати
мобільність, гнучкість, ініціативу малого виробництва і міць і вплив
великих підприємств. У результаті зросте конкуренція в сфері малого і
середнього бізнесу за контракти з корпораціями.

Фінансуванню малого бізнесу можуть сприяти кредитні програми і численні
регіональні, міські, цільові фонди. Оскільки діяльність самих малих
підприємств орієнтована головним чином на місцевий ринок, багато
фінансових питань необхідно вирішувати за участю місцевих органів влади.

Останні повинні визначити основні напрямки підтримки підприємництва,
розробити комплекс необхідних заходів, вишукати матеріально-технічні і
фінансові ресурси для їхньої реалізації за рахунок регіональних джерел.

Велику роль в організації фінансування малого бізнесу в регіонах могли б
зіграти суспільства взаємного кредиту і торгово-промислові палати, що
виступають як гарантів кредиту. Суспільство взаємного кредиту –
об’єднання страхової організації і банка для фінансування малих
підприємств. Йому надається право робити всі короткострокові банківські
операції, крім видачі цільових кредитів, насамперед
комісійний^-товарно-комісійні, облік і забезпечення векселів.

Названі суспільні структури повинні також давати комерційним чи банкам
міським фондам свої рекомендації з кредитування окремих підприємств
після відповідної перевірки їхнього фінансового стану. У цих випадках
кредит може видаватися без застави.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020