.

Банківська криза: поняття та причини (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 378
Скачать документ

Реферат на тему:

Банківська криза: поняття та причини

Київ 2016

Безпосередніми причинами кризи банку є неповернення наданих ним позик,
знецінення інвестицій, втрати при термінових угодах тощо. Але ці
негаразди з боку активів майже завжди збігаються із кризовими процесами
на боці пасивів, найважливіший з яких – відплив депозитів

Банкрутства окремих банків відбуваються не частіше ніж банкрутства інших
підприємств, але вони можуть мати більш негативні наслідки для
економіки.

Будь-яке значне банкрутство банку за принципом “доміно” може викликати
цепну реакцію банкрутств серед підприємств та банків, які тісно
пов’язані меж собою по лінії міжбанківського кредиту. Хвилі банківських
криз часто супроводжують загальні економічні кризи та загострюють їх.
Разом з цим банківські кризи можуть носити більш менш самостійний
характер.

До світової кризи 1929-1933 рр. банківські кризи були характерними для
США. За деякими оцінками за період 1800-1933 рр. мали місце 14
банківських криз, при цьому відбувалася масова призупинка банками
повернення вкладів. Відомі банківські кризи 19 ст. в Великобританії.

Величезні втрати, до яких призводять банківські кризи, стали одним з
головних факторів розвитку сучасних центральних банків та систем
контролю, нагляду та регулювання діяльності центральних банків. В США
банківські кризи відіграли важливу роль у трьох фундаментальних реформах
банківської системи:

створення Федеральної резервної системи (1913 р.)

відділення комерційних банків від інвестиційних та введення в дію
федеральної системи страхування депозитів (1933 р.);

поєднання систем страхування депозитів комерційних банків та ощадних
установ (1989 р.).

Світова економічна криза 1929-1933 рр. (Велика депресія в США) призвела
до закриття більш ніж 9000 комерційних банків із сукупними депозитами
6530 млн. дол.. Створення ФКСД та Федеральної корпорації страхування
ощадних установ (ФКСОУ) було важливішим фактором подолання економічної
кризи.

В 40-60-х роках банкрутства комерційних банків відбувалися досить рідко.
В 70-х роках становище деяких банків значно погіршилося. В США ФКСД
шляхом кредитної підтримки та організації зливань та поглинань не
допускала великі банки до формального банкрутства з виплатою компенсації
вкладникам. Серед вчених та практиків банківської справи з явилися
сумніви щодо такої політики, яка практично підштовхувала банкірів до
ризикованих операцій.

ae

?КСД величезних коштів. Криза розпочалася із чиказького банку
“Континентал Іллінойс нешнл бенк”, який в 1984 р. опинився на грані
краху. ФКСД направила на цю операцію 1,1 млрд. дол., а такі ж операції з
деякими техаськими банками коштували ще дорожче.

Криза ощадних установ у 80-ті роки була викликана рядом факторів. Стан
позико-ощадних асоціацій наприкінці 70-х років характеризувався
небезпечним співвідношенням структур пасивів та активів. Пасиви були
представлені ощадними рахунками, вилучення коштів з яких відбувалося
майже вільно. Що ж стосується активів, то в них переважали довгострокові
іпотечні позики на житлове будівництво з фіксованою ставкою відсотку. По
позикам, що були надані у 50-60-х рр., ця ставка не перевищувала 10%
річних. Тоді як наприкінці 70-х рр. внаслідок інфляції відсотки почали
зростати, асоціації залишалися з низькопроцентними позиками, що не
дозволяло їм підвищити відсоток за депозитами. Підвищити ж відсоток за
кредитами вони не могли внаслідок конкуренції з боку інших фінансових
інститутів.

Намагаючись зменшити втрати, асоціації почали нарощувати високодохідні,
але ризиковані вкладення: позики під заставу нежитлової нерухомості,
споживчий кредит. Внаслідок депресивного стану ряду галузей, неплатежі
за позиками різко зросли, фінансовий стан кредитних установ погіршився.

До кінця 80-х років криза в США прийняла величезні масштаби. За
оцінками, на 1991 рік збанкрутувало біля 1500 установ. Їх сукупні втрати
складали біля 200 млрд. дол. США. Якщо на кінець 1984 р. число
позико-ощадних асоціацій в США складало 2882, на них припадало 26,5%
депозитів всіх депозитних установ, то на кінець 1994 р. їх чисельність
складала 776, а частка у сукупних вкладеннях –4,4%.

Фінансова криза 1998 року, яка розпочалася в азіатсько-тихоокеанському
регіоні мала негативний вплив на світову фінансову систему. Вона стала
красномовним прикладом того, що процеси глобалізації та
інтернаціоналізації світового господарства ведуть до зростаючої
взаємозалежності національних економік і, відкриваючи нові захоплюючі
можливості, водночас несуть у собі ризики серйозних негараздів.

Причинами цієї кризи, крім макроекономічної незбалансованості, стали:

недостатній контроль над банківською системою;

підтримка відносно фіксованих валютних курсів, що призвела до значних
обсягів запозичень банків та корпорацій із міжнародних ринків капіталу;

використання зовнішніх запозичень для фінансування інвестиційних
проектів низької якості;

недостатня оцінка фінансових ризиків та незадовільне управління ними;

непрозора фінансова звітність приватного сектора та невідпрацьованість
урядових нормативних і законодавчих актів.

Щоб не допустити повторення подій, що сталися в Азії, світова фінансова
система діяльно реформується. Органи банківського нагляду перебуватимуть
у центрі уваги міжнародних фінансових організацій, оскільки саме вони
несуть відповідальність за забезпечення стабільності національних
банківських систем та захист інтересів кредиторів і вкладників.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020