В економіці перехідного періоду лише незначна частка цінних паперів компаній продається і купується регулярно. Перспектива швидкого розвитку саме цього ринку найближчим часом уявляються досить скромними, регулярна торгівля державними цінними паперами надає фінансовому ринку певної стабільності
Після проголошення незалежності у серпні 1991 року Україна поступово змінювала командну економіку, успадковану від колишнього СРСР. Розвиток фінансового ринку є складовою частиною реформ, що проводяться в Україні. Цей ринок поки що є недосконалим.
Досконалий фінансовий ринок – це ринок, який може відображати точно та своєчасно попит і пропозицію фінансових ресурсів і звести (за допомогою посередників) одного з одним постачальників та споживачів грошей або капіталу з найменшими витратами.
Але жоден з існуючих фінансових ринків не є досконалим. Є країни, де фінансові ринки утворювались поступово, протягом тривалого часу. Учасники багатьох розвинутих фінансових ринків задоволені відносною стабільністю цін і доходів, рівномірним розподілом доходу, вдалим балансом прямих та опосередкованих відносин між учасниками, тісними зв’язками між різними фінансовими інститутами. Такі ринки відображають стійке економічне зростання, відносно однорідний розвиток галузей та регіонів, низькі темпи інфляції, розумні масштаби оподаткування, стабільну законодавчу базу, сприятливий політичний клімат у країні та певний баланс інтересів у суспільстві.
Держави з перехідною економікою досить часто мають не високий рівень ВВП в розрахунку на душу населення, слабкий приватний сектор, недостатньо розвинуту інфраструктуру, приховане структурне безробіття, значний дефіцит державного бюджету, високі темпи інфляції, нестабільну валюту, важкий тягар оподаткування, великі масштаби “тіньової економіки “, політичну нестабільність, законодавство, що не відповідає реальному стану справ.
Зростання та удосконалення фінансових ринків у перехідній економіці вимагає побудови їх на принципах, що використовуються у розвинутих країнах, а саме:
- вільний доступ до інформації та ринкових інструментів для всіх учасників ринку;
- прозорість і реальний захист інвесторів;
- ліквідність і стабільність;
- конкурентоспроможність та ефективність;
- відповідність міжнародній практиці та стандартам.
Однак, значну кількість країн з перехідною економікою у тому числі й Україну не відносять до таких, де є вільний доступ до інформації та ринкових інструментів.
Важливими показниками розмірів ринку є величина і структура сукупних заощаджень та інвестицій, кількість сегментів ринку, загальний обсяг угод, частота й середній (максимальний, мінімальний) розмір угоди, середня кількість покупців та продавців і т. д..
Відбулися також позитивні зміни у структурі сукупних заощаджень, частка термінових вкладів у загальних вкладах юридичних осіб в банках поступово збільшувалась починаючи з 2000 року. Сприятливі зміни у загальній величині та структурі внутрішніх заощаджень, зростання приватного сектора стали умовами подальшого розвитку фінансового ринку України.
Основними характеристиками ринку цінних паперів є: ліквідність, усталеність, ефективність, міра конкуренції та ризик.
Усталеність ринку – важлива риса будь-якого фінансового ринку, вона відіграє значну роль у процесі прийняття рішень про капіталовкладення. Для усталеності фінансового ринку потрібна певна кількість (і відповідний обсяг випуску) фінансових інструментів, торгівля б якими провадилася регулярно і за умов відносно стабільного попиту і пропозиції.
Та в економіці перехідного періоду лише незначна частка цінних паперів компаній продається і купується регулярно. Перспектива швидкого розвитку саме цього ринку найближчим часом уявляються досить скромними, регулярна торгівля державними цінними паперами надає фінансовому ринку певної стабільності.
Ефективність ринку – одна з найважливіших характеристик фінансового ринку. і не фінансового секторів. Прийнятими кількісними показниками ефективності ринку можна вважати співвідношення між сукупними капіталовкладеннями (заощадженнями) і ВВП, між внутрішніми і зовнішніми капіталовкладеннями, між загальним обсягом торгів і загальною величиною активів фінансової системи, між лідерами могутніх з точки зору активів і торгівлі цінними паперами фінансових установ.
Десятиріччя існування командної економіки та суперечливий характер економічних реформ викликали суттєву зміну попиту та пропозиції товарів і послуг, заощаджень і капіталовкладень у країнах з перехідною економікою. Це зробило фінансові ринки у цих країнах дуже ризиковими і непередбаченими. Серед найвідоміших типів ризику слід назвати ризик втрати капіталу, ризик зниження купівельної спроможності, валютний ризик, ризик невиконання зобов’язань.
Ліквідність – це спроможність ринку вбирати в себе і торгувати великою кількістю цінних паперів за низьких додаткових витрат та без суттєвих коливань цін і доходів. Фактори, які впливають на ліквідність ринку – частота та обсяг угод, різноманітність, адекватність і цілеспрямованість цінних паперів, засоби їх розміщення, готовність учасників ринку формувати ціни, співвідношення між ринковими і неринковими інструментами, доступ до інших фінансових ринків, до різного роду платіжних та кредитних інструментів і т. д.
За своєю структурою фінансовий ринок складається з двох взаємопов’язаних і доповнюючих один одного, але окремо функціонуючих ринків: ринок цінних паперів, ринок позичкового капіталу.
Спадкоємство цінних паперів здійснюється відповідно до цивільного законодавства України. Поняття, особливі умови випуску, використання та обігу приватизаційних паперів визначаються спеціальним законодавством України. (Статтю 1 доповнено частиною сьомою згідно із Законом N 2680-12 від 14.10. 92). Порядок обігу цінних паперів, випущених Союзом РСР, іншими союзними республіками і розміщених на території України, регулюється цим Законом, іншими актами законодавства України, а також договорами України з Союзом РСР і відповідними союзними республіками. Текст Закону стислий, і органам влади надано право вільно трактувати чинне законодавство та приймати багато підзаконних актів, що регулюють велику сферу фінансових ринків.
Закон “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, визначає правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні. Крім того кожного року, починаючи з 1995 року приймалося багато інших законодавчих актів та доповнень до них: закони про державний бюджет, Закон України про заставу, Закон України про банки і банківську діяльність і т. д.
Національним банком України прийнято положення N 246 від 23.07. 97 р. “Про порядок здійснення нерезидентами операцій з облігаціями внутрішніх державних позик”. Положення про порядок здійснення нерезидентами операцій з облігаціями внутрішніх державних позик (далі – Положення) розроблено відповідно до Законів України “Про цінні папери і фондову біржу”, “Про банки і банківську діяльність”, “Про режим іноземного інвестування”, Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” та постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 31 серпня 1996 року N 1022 “Про здійснення нерезидентами операцій з облігаціями внутрішніх державних позик”.
Положення визначає порядок проведення нерезидентами на території України операцій з облігаціями внутрішніх державних позик (далі в тексті – облігаціями), що випущені у формі записів на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів. Операції з облігаціями проводять на договірній основі з нерезидентами виключно уповноважені банки-резиденти (далі – уповноважені банки), які уклали відповідні договори з Національним банком України. Уповноважені банки за дорученням нерезидентів здійснюють такі операції:
- придбання облігацій на аукціонах, що проводяться Національним банком України, і грошові результатами;
- операції з купівлі та продажу облігацій на вторинного ринку;
- депозитарний облік облігацій, що перебувають у власності нерезидентів;
- платежі за облігаціями при їх погашенні та сплаті доходу.
Перелік уповноважених банків визначається Національним банком України та Міністерством фінансів України. Разом з Міністерством фінансів України Національний банк України прийняв положення про проведення аукціону з розміщення облігацій внутрішньої державної позики за попередніми та остаточними заявками і умовами від 3.08. 2001року №298.
Положення про проведення аукціону з розміщення облігацій внутрішньої державної позики за попередніми та остаточними заявками і умовами (далі – Положення) розроблено відповідно до Законів України ” Про державний внутрішній борг України”, “Про цінні папери і фондову біржу”, “Про банки і банківську діяльність”, постанов Кабінету Міністрів України щодо випуску облігацій внутрішньої державної позики, а також Положення про проведення аукціону з розміщення облігацій внутрішньої державної позики, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 21.06. 2002р. № 15, і Положення про порядок здійснення нерезидентами операцій з облігаціями внутрішніх державних позик, затвердженого наказом Міністерства фінансів України і постановою Правління Національного банку України від 23.07. 2002 року № 246.
Аукціон з розміщення облігацій внутрішньої державної позики за попередніми та остаточними заявками і умовами (далі – аукціон) – аукціон, на якому його учасникам надається право підтвердити первинну суму чи ціну або змінити умови придбання облігацій на підставі отриманої інформації за правилами, що визначені цим Положенням. При проведенні такого аукціону Міністерство фінансів України надає повідомлення.
А також Національний банк в першочерговому порядку здійснюватиме в межах можливості рефінансування комерційних банків-власників конверсійних облігацій під їх забезпечення за плату на рівні дохідності за конверсійними облігаціями.
У зв’язку із тим, що Закон України “Про цінні папери і фондову біржу”, який був прийнятий у 1991 році, можна сказати, застарів та й за 11 років відбулося багато змін на фінансовому ринку, а отже й на ринку цінних паперів назріла необхідність прийняття нового закону. Національний банк України підготував новий законопроект “Про цінні папери та фондову біржу”, який винесений на розгляд Верховної Ради України.
Новий законопроект визначає порядок реєстрації, емісії та обігу цінних паперів в Україні, діяльності та відповідальності професійних учасників фондового ринку, встановлює вимоги до забезпечення відкритості та рівних можливостей для усіх осіб, що діють на фондовому ринку, рівного доступу до інформації, що пов’язана із реєстрацією, емісією та обігом цінних паперів. У законопроекті ширше подається поняття цінних паперів, їх груп та видів (пайові, боргові, похідні, приватизаційні), основні характеристики цінних паперів (акцій, облігацій, казначейських зобов’язань, ощадні сертифікати), порядок розміщення цінних паперів, професійна діяльність на фондовому ринку, регулювання ринку цінних паперів, інформаційне забезпечення фондового ринку, реклама на фондовому ринку.
Національний банк України виконує своєрідну роль на ринку цінних паперів, він одночасно є як професійним учасником, що активно веде операції з цінними паперами, так і державним органом регулювання фондового ринку.
Національний банк є агентом уряду з розміщення державних позик. У цьому випадку він виконує функції інвестиційної компанії з обслуговування первинного розміщення цінних паперів. Отже вкладаючи в державні фондові цінності власні ресурси Національний банк України виступає як дилер.
Нацбанк створює вторинний ринок державних цінних паперів, виступаючи на ньому як фінансовий брокер, що працює за дорученням уряду.
Нацбанк виконує функцію депозитарію, клірингового і розрахункового центру щодо операцій з випуску державних цінних паперів тобто виступає в ролі спеціалізованої організації з обліку, збереження і розрахунках за операціями з фондовими цінностями.
Нацбанк проводить розрахунки з виплат відсотків і погашення випусків державних цінних паперів. Здійснюючи касове виконання бюджету, Нацбанк є агентом з платежів з обслуговування внутрішнього державного боргу у формі цінних паперів.
Нацбанк використовує операції з державними цінними паперами як інструмент грошово-кредитної політики.
Нацбанк є органом державного регулювання для комерційних банків – професійних учасників ринку цінних паперів.
Нацбанк виступає в ролі консультанта уряду і парламентських органів, співавтором законодавчих актів про ринок цінних паперів.
Відповідно до Закону “Про банки і банківську діяльність”, і згідно з відповідними нормативними актами Національного банку України, він виконує такі регулюючі функції на ринку цінних паперів:
- встановлює для банків правила здійснення операцій на ринку цінних паперів, обліку та звітності за угодами з фондовими інструментами;
- ліцензування, регулювання та контроль операцій банків з цінними паперами;
- атестація спеціалістів банків на право проведення операцій з цінними паперами;
- реєстрація випусків цінних паперів;
- регулювання разом з Мінфіном України випуску та обігу державних цінних паперів;
- реєстрація і ведення реєстру акціонерних товариств-банків;
- підготовка спеціалістів для роботи з цінними паперами.
Згідно з Законом України “Про валютне регулювання і валютний контроль” Національний банк регулює обіг цінних паперів – валютних цінностей як у розрізі банківських, так і небанківських операцій.
Значну частину регулюючих функцій Національний банк України надав своїм територіальним управлінням.
Особливою сферою відповідальності Національного банку є “операції на відкритому ринку”, інструментом яких є цінні папери, а метою – регулювання обсягу продажу грошової маси, що знаходиться в обігу.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
