В економічному житті суспільства явище заощадження знаходиться в досить
тісному зв’язку з явищем інвестування. Заощадження є основою інвестицій
I. За натурально-речовою структурою доход набуває форми споживчих і
капітальних товарів. Перші йдуть у невиробниче споживання, другі — у
виробниче.
Загальний обсяг капітальних і виробничих товарів називають реальними
інвестиціями, або Інвестиційним попитом. Який же зв’язок існує між
заощадженнями та інвестиціями? Дж. М. Кейнс довів, що заощадження та
інвестиції завжди однакові, оскільки фактичні заощадження та інвестиції
дорівнюють різниці між доходом і споживанням.
Якщо капіталовкладення зростають, то доход зростає в такій мірі, щоб
довести заощадження до рівня капіталовкладень. І навпаки, якщо
капіталовкладення виявились меншими, ніж заощадження, то доход
зменшиться настільки, щоб заощадження зрівнялись з інвестиціями. Це
означає, що економіка знаходиться у стані рівноваги в точці, де
заощадження та інвестиції врівноважуються. Зобразимо взаємозв’язок між
національним доходом, заощадженнями та інвестиціями графічно (рис. 28).
Якщо припустити, що незалежно від обсягу доходу можливості інвестування
з року в рік залишаються сталими, то лінія II буде характеризувати
незмінний обсяг інвестицій (така ситуація передбачає певний рівень
абстрагування з метою спрощення побудови відповідних моделей).
Динаміка та характер процесу заощадження зображені лінією SS. Із графіка
видно, що при зростанні національного доходу У крива заощаджень SS
піднімається вгору. Далі у точці перетину кривих заощаджень SS та
інвестицій ІІ економічна система знаходиться у рівновазі. Якщо ж,
наприклад, система буде рухатись у напрямі зростання національного
доходу правіше точки К, то лінія заощаджень SS пройде вище кривої
інвестицій II. Зростання заощаджень зменшить споживання. Уповільниться
процес реалізації товарів і послуг, зростуть товарні запаси. Скоротиться
обсяг виробництва, зросте безробіття. Це призведе до зниження рівня
національного доходу (рух вліво), і система повернеться до рівноваги у
точці К.
Розглянемо тепер, як зміна обсягу інвестицій І впливає на величину
національного доходу (рис. 29).
Рис. 29. Взаємозв’язок між національним доходом, заощадженнями та
інвестиціями (за умовами зростання заощаджень)
Припустимо, що це свідчить про зрушення кривої інвестицій II вгору І’І’.
Тоді точка економічної рівноваги К переміщується в точку К’ в якій
відбиваються приріст заощаджень і приріст національного доходу. Із
графіка видно, що приріст національного доходу більший, ніж приріст
інвестицій. Коефіцієнт перевищення зростання доходу над інвестиціями Дж.
М. Кейнс назвав мультиплікатором. Суть мультиплікатора полягає в тому,
що в умовах ринкової економіки збільшення обсягів інвестицій сприяє
зростанню розміру національного доходу, проте це зростання відбувається
швидше, ніж зростання інвестицій.
Мультиплікаційний ефект поширюється також на заощадження. Якщо крива
заощаджень переміститься вгору, то точка рівноваги К’ зміститься вліво
від точки К, що є свідченням падіння рівня національного доходу (рис.
30). Це пояснюється тим, що зростання схильності до заощадження веде до
скорочення споживання. Останнє ж спонукає підприємців відмовитись від
інвестування капіталу у виробництво, оскільки можливості реалізації
звужуються. Скорочення інвестицій призводить до скорочення національного
виробництва і національного доходу.
Викладене свідчить про те, що мультиплікатор діє двояко. З одного боку,
зростання інвестицій сприяє мультиплікаційному зростанню національного
доходу, а з другого — скорочення інвестицій призводить до різкого
зменшення національного доходу. Рівновага ж в економіці може
забезпечуватись і при низькому рівні інвестицій, але при значному рівні
безробіття або при високому рівні інвестицій порівняно із заощадженнями,
але при інфляційному зростанні цін.
Досліджуючи розглядувані залежності, Кейнс довів, що рівновага між
інвестиціями та заощадженнями у точці К досягається у процесі
саморозвитку економічної системи без будь-якого втручання держави в
економічне життя суспільства. Проте, на його думку, рівновага у точці К
не відповідає потребам суспільства, оскільки вона передбачає наявність
значного рівня безробіття. Суспільство ж повинно дбати про те, щоб
створити такі економічні передумови, за яких рівень інвестицій зростав
би, а точка рівноваги між інвестиціями І та заощадженнями S наближалась
до точки F, в якій створюється національний доход, достатній для
забезпечення повної зайнятості. Створити такі передумови, на думку
Кейнса, здатна тільки держава за допомогою впливу на сукупний попит
через державні витрати, які характеризують попит держави (рис. 31).
Модель, що відбиває взаємозв’язок між національним доходом і сукупними
витратами, називають ще “кейнсіанським хрестом”. Ця модель грунтується
на тому, що національний доход використовується як на споживання, так і
на інвестування, тобто
У = С + І,
де С + І/ — сукупні витрати суспільства.
Із графіка видно, що в умовах стагнації точка рівноваги К0 інвестицій І
та заощаджень S знаходиться значно нижче точки, де досягається повна
зайнятість F. Стимулювання процесу зростання національного доходу
відбувається шляхом додавання до особистого споживання С інвестицій у
підприємницькі структури. Тоді крива С займе положення кривої (С + І), а
точка (К0) переміститься в точку К, наблизившись певною мірою до точки
F, але не досягнувши її. Щоб домогтися переміщення точки К в точку К/,
держава не повинна обмежуватись стимулюванням приватних інвестицій, вона
сама має виступати інвестором державних програм, збільшуючи обсяги
інвестицій і сукупного споживання. Така діяльність держави сприяє
переміщенню кривої сукупного попиту вгору від (С + І) до (С + І + G), а
точки К до точки К’, суттєво наблизивши її до бажаної точки F, яка є
рівноважною для інвестицій і заощаджень.
Ефект, отриманий від державного інвестування економіки, розглядається в
економічній теорії як мультиплікаційний ефект. Як зазначав Дж. М. Кейнс,
мультиплікатор означає, що зростання загального обсягу інвестицій
приводить до зростання обсягів національного доходу на величину, яка в к
разів більша, ніж приріст інвестицій. Математично цю залежність можна
відобразити так:
І у формулу
У, отримаємо формулу
Із виведеної формули видно, що мультиплікатор К дорівнює одиниці,
поділеній на різницю між одиницею та граничною схильністю до споживання,
або дорівнює величині, зворотній граничній схильності до заощаджень.
Якщо, наприклад, гранична схильність до споживання становить 3/5, то
мультиплікатор
При зростанні інвестицій на 10 000 од. загальний приріст національного
доходу становить 25 000 од.
Із теорії мультиплікації можна зробити висновок, що чим вища схильність
до споживання, тим більший мультиплікатор, тим суттєвішою є різниця між
первинною інвестицією та загальним збільшенням сукупного попиту, а отже,
і зростання, врешті-решт, національного доходу. При цьому слід
зазначити, що первинне зростання інвестицій примножує приріст доходу в
спадній геометричній прогресії. Це означає, що якщо гранична схильність
до споживання ГСС становить 3/5, то первинна витрата на інвестування
принесе 2,5 од. приросту доходу, оскільки кінцева сума прогресії
дорівнює 2,5, тобто
де n — кінець мультиплікаційного процесу.
У.
Для того щоб поборота затухання, необхідно певним чином стимулювати
інвестиційний процес. Цю проблему вирішує акселератор — коефіцієнт, який
відбиває взаємозв’язок між інвестиційним і споживчим попитом.
Математично цей зв’язок можна зобразити так:
де а — коефіцієнт акселерації; Il — зростання нових інвестицій у періоді
t; Уl, — величина доходу за період t; Уl-1 — величина доходу за період,
що передує періоду t; Уl — Уl-1 — приріст доходу за період t.
Акселератор, як і мультиплікатор, може діяти двояко: з одного боку,
приріст споживчого попиту стимулює інвестиційні витрати, а з другого —
падіння темпів зростання попиту на споживчі товари призводить до
загасання інвестиційного попиту.
Економічною наукою доведено, що для певного періоду часу можна знайти
таке поєднання процесів мультиплікації та акселерації, яке і забезпечить
незагасаюче зростання.
На взаємозв’язок процесів інвестування і споживання значний вплив мають
такі чинники, як очікування споживачів (покупців) і виробників
(продавців), тип ринкової конкуренції, сприятливість ринкової
кон’юнктури, фаза економічного циклу тощо. Крім суто економічних явищ та
процесів, існують безліч соціальних, політичних, морально-психологічних,
демографічних, природних та інших аспектів, дія яких позначається на
особливостях руху складових національного доходу. Все це, врешті-решт,
відбивається на темпах економічного зростання, стабільності
макроекономічної рівноваги. Наприклад, у західній економічній думці
широко відома модель зростання Солоу, що виявляє механізм впливу
заощаджень, збільшення населення і зростання науково-технічного прогресу
на рівень життя та його динаміку. «Золоте правило» моделі зростання
Солоу визначає оптимальну норму заощаджень, за якою встановлюється стан
стійкого зростання економіки з максимальним рівнем споживання на кожного
робітника, або максимальний рівень споживання на ефективну одиницю
робочої сили.
Це свідчить про те, що на сучасні макроекономічні процеси значно
впливають взаємопереплетені соціально-економічні, техніко-організаційні,
природно-демографічні, морально-психологічні та політичні аспекти.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
