UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЛюбецькі укріплення XI-XIII століть(реферат)
Автор
РозділАрхітектура, містобудування
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1169
Скачало386
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ЛЮБЕЦЬКІ УКРІПЛЕННЯ ХІ-ХVІII СТОЛІТЬ

 

смт. Любеч Ріпкинського р-ну Чернігівської обл.

 

Любеч уперше згадано в „Повісті времінних літ" під 882 ро-ком, коли

київський князь Олег захопив його й настановив там свого посадника. У

договорі Олега з греками під 907 роком Любеч значиться серед інших міст

України-Русі. А 949 року називає це велике торгове місто візантійський

імператор Константан Багрянородний у трактаті „Про управління державою".

 

Любеч виник у місцевості з дуже складним рельєфом, подібним до

київського, на краю високого лівобережного плато Дніпра. Топографічне

розміщення давало можливість контролювати великий водний шлях „з варяг у

греки". Любеч ніби замикав Верхній Дніпро, річки Сож і Березину,

захищаючи північні підступи до Києва. Тож тут не раз відбувалися

військові сутички, що вирішували долю великокнязівського столу і всієї

Київської держави. Так, 1016 року, перемігши в Любецькій битві

Святополка Окаянного, Ярослав Мудрий опанував Київ; битва 1024 року під

Лиственом, недалеко від Любеча, започаткувала формування незалежного від

Києва Чернігівського князівства. У ХІ-ХІІ століітях Любеч став одним з

найзначніших міст Чернігово-Сіверської землі. Наступні два століття він

був центром удільного князівства. 1097 року відбувся відомий Любецький

з'їзд князів Київської Русі, який остаточно закріпив феодальний принцип

„каждо да держить отчину свою".

 

Структура укріплень Любеча давньоруської доби була дводільною. Високий

останець лівого берега Дніпра площею 0,35 гектара зайняв дитинець, а з

півдня і заходу його оточував півколом укріплений посад.

 

На думку академіка Б.Рибакова, який вважав дитинець замком, його

заснував наприкінці XI століття чернігівський князь Володимир Мономах на

місці давнього роменського городища. Військово-топографічні умови для

спорудження укріплень були сприятливі: городище з дуже крутими схилами з

трьох боків було оточене глибокими ярами, підносилося над заплавою на 40

метрів. Далі на схід протікала річка Гончарівка - ліва притока Дніпра.

 

Дитинець врядигоди зазнавав руйнувань: 1147 року його спалив смоленський

князь Ростислав, 1157 року понищили половці, але щоразу укріплення

відбудовували.

 

У 1957-1960 роках тут провадила розкопи Чернігівська експедиція

Інституту археології АН СРСР під керівництвом Б.Рибакова. Досліджено всю

територію городища, де знайдено численні залишки дерев'яних споруд, що

добре збереглися, їх інтерпретовано як рештки князівського замку XII

століття. За результатами розкопів Б.Рибаков виконав графічну

реконструкцію замку, який, на гадку дослідника, мав оборонну огорожу -

земляний вал з дерев'яними городнями, заповненими глиною в основі. На

валу стояли дубові стіни із заборолами. Від замкового двору до стін

прилягали зруби житлово-господарського призначення, що мали пласкі

покриття - бойові майданчики. Уздовж стіни було вкопано мідні казани для

„вару", яким поливали нападників під час штурму. Головний і, певно,

єдиний в'їзд до замку містився з південного заходу. Дістатися до нього

можна було лише через рів із звідним дерев'яним мостом на ланцюгах. Від

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ