UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТрадиційні млинарські споруди України
Автор
РозділАрхітектура, містобудування
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1370
Скачало389
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ТРАДИЦІЙНІ МЛИНАРСЬКІ СПОРУДИ УКРАЇНИ:

 

типологія, охорона та реставрація

 

землях за середньовіччя.

 

На думку науковців, водяні млини з'явилися трохи раніше од вітряків і

відомі з часів Київської Русі (1). У XIX сторіччі їх будували на

Гуцульщині, Бойківщині, Волині, Закарпатті, менше - на Наддніпрянщині,

Чернігівщині, Полтавщині, Поділлі.

 

переміщуватись річкою.

 

Для стаціонарного млина вибирали таке місце, де б на річці чи потоці

можна було зробити греблю й подавати воду до вертикального колеса -

привода, закріпленого на горизонтально встановленому валі. Коли колесо

оберталося, відповідно обертався й вал і через систему передач пускав у

рух механізм молоття зерна.

 

Стаціонарні водяні млини залежно від системи привода, тобто подачі води

до колеса, поділялися на пристрої з верхнім і нижнім боєм. У млинах з

нижнім боєм, що називалися підсубійними, підсубійниками, підслідниками,

колесо-привод оберталося під тиском течії, а в млинах з верхнім боєм -

коречних, корчаках - воно урухомлювалося водою, що жолобами подавалася

зверху й спадала на лопаті-ковші. Далі принцип дії механізму однаковий

для всіх типів млинів. Закріплене на другому кінці вала палешне колесо,

по ободу якого ритмічно розміщені кулачки (дерев'яні зуби), надає руху

веретену, зачіпаючи кулачками цівки баклуші, закріпленої на

вертикальному металевому стрижні. З рухом вертикального вала обертається

верхнє жорно. Спідній камінь не рухається. Над жорнами був кіш для

зерна, а борошно висипалося в спеціальний відсік. Весь механізм молоття

зерна встановлювали на невисокому помості.

 

має істотних відмінностей порівняно з традиційними способами народного

будівництва в тій чи іншій місцевості. Відповідно до місцевих умов

корпус млина міг мати зрубну або каркасну конструкцію, рідко - муровану.

Скажімо, водяні млини на Бойківщині, Гуцульщині - зрубні, на Поділлі,

Наддніпрянщині та Полтавщині - переважно каркасні, на Буковині -

здебільшого млини з мурованими стінами. Покривали їх найчастіше соломою,

ґонтом чи драницею. Інколи в будівлі, окрім приміщення для механізму,

робили також житлову кімнату з піччю та двома віконцями. Там жив

мірошник або ночували люди, очікуючи своєї черги молоти зерно. Описи

таких водяних млинів у Карпатах подають А.Будзан і Ю.Гошко (3). Кілька

оригінальних споруд цього типу експонується в музеях просто неба,

зокрема у Львівському музеї народної архітектури та побуту реставрували

млин із села Либохора, а в київському скансені - млин із села Пилипець.

 

Нерідко, надто в Карпатах, водяні млини об'єднували з валюшами

(сукновальнями). На Буковині траплялися млини, що безпосередньо входили

до комплексу житлової будівлі (хати), займаючи частково приміщення

сіней. Такий об'єкт із села Ломачинець реставрований в експозиції Музею

народної архітектури та побуту України в Києві.

 

краєвид українського села.

 

У будівництві вітряків виявилася творча вдача народних майстрів, їхнє

вміння використовувати силу природи. А втім, досвід багатьох поколінь

майстрів ще не осмислений глибоко, не став надбанням науки. Лише в

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ