UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДерев'яна церковна архітектура прикарпатської Русі
Автор
РозділАрхітектура, містобудування
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1366
Скачало416
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ДЕРЕВ'ЯНА ЦЕРКОВНА АРХІТЕКТУРА ПРИКАРПАТСЬКОЇ РУСІ.

 

займають і тепер, увесь простір нинішньої східної Галичини, Буковини та

Угорської Русі. Залежно від географічного положення та історичних умов

ці племінні групи то більшою, то меншою мірою зберігали свою

самобутність і ті расові особливості, що споріднюють їх з Великою й

Малою Руссю.

 

вироблено якихось несподівано нових і досконалих типів.

 

Зовсім в інших умовах було дерев'яне будівництво як на далекій

російській півночі, так і тут; люд мало або зовсім не зважав на вимоги

далеких духовних властей і цілковито віддавався своєму внутрішньому

чуттю, що привело його до творінь високохудожніх і прекрасних.У них

Прикарпатська Русь промовила власне слово, невідоме ні півночі, ні

півдню Росії1.

 

До першого поділу Польщі, що стався 1772 року, Галичина становила таку

саму провінцію польського королівства, якою була й Україна. Завдяки

племінній спорідненості й великій близькості - подекуди майже тотожності

- мови, обидва ці краї зливалися, по суті, в один, і цілком природно, що

й будівництво Карпатської Русі повинне було мати багато спільного з

будівництвом Русі Дніпровської0.

 

Проте, хоч які подібні основні способи дерев'яного церковного

будівництва на Русі Київській і Галицькій, ця остання виробила свої

особливі форми, до того ж форми щонайсамобугніші.

 

своїх пірамідальних завершень, а вигляд їх набув виразної ознаки стилю

бароко, - церкви глухих гірських оселиськ на Карпатах заховали подобу,

що пересвідчує в їхній старожитності. Примітивності й глибокій

архаїчності цих дивовижних витворів народного мистецтва якось мимоволі

віриш.

 

Руська людність давнього Галицького князівства, становлячи гілку

малоруського плем'я, поділяється на кілька груп, що різняться одна від

одної деякими особливостями в характері, звичаях, говірці й одязі. У

західній частині нинішньої Галичини живуть лемки, мистецтво яких через

сусідство зі слов'янами неруського плем'я - словаками та поляками -

втратило яскраве самобутнє забарвлення. Південно-східну частину Галичини

населяють гуцули. Щільно прилягаючи до російського Поділля, Гуцульщина

дуже близька у своїх дерев'яних храмах до типів, поширених у межах

теперішньої Подільської губернії, і тут так само, як і на російському

Поділлі, дається взнаки вплив польського бароко.

 

Третя група галицько-руського плем'я осіла в горах південної Галичини -

це так звані бойки. На Бойківщині південно-руське дерев'яне будівництво

досягло свого найпишнішого розквіту, і тут-таки постали ті подиву-гідні

храми-казки, які можна порівняти хіба що з їхніми північними братами -

храмами-богатирями російської півночі. Зрештою, в окрему, четверту групу

слід виділити населення центральної й північної Галичини, де сформувався

свій храмовий тип.

 

Бойківщину можна зустріти цілу низку послідовних переходів від

подільського типу до бойківського, як і, прямуючи з Бойківщини на

Лемківщину, можна простежити поступове перетворення бойківського типу в

тип лемківський, а ще далі, на захід - перетворення лемківського в

сілезький.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ