UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЦерковна архітектура України доби Гетьманщини.
Автор
РозділАрхітектура, містобудування
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2461
Скачало606
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Церковна архітектура України доби Гетьманщини.

 

Розпланувальна й об'ємно-просторова структура православних храмів доби

Гетьманщини (1648-1781 рр.) на сьогодні вивчена досить докладно. Хоча за

цієї доби набули розвитку споруди різних функціональних типів - житлові,

громадські (культові, адміністративні, навчальні тощо), оборонні,

виробничі і т.д., проте провідним функціональним типом упродовж усієї

доби були церковні будівлі як такі, що уособлювали найважливіші

суспільні функції.

 

У православному церковному будівництві попередні дослідники [1-7]

виділили дві чітко окреслені типологічні групи, які найбільше

розвинулися саме в цю добу.

 

Перша з них відроджує розпланувально-просторові структури міських і

монастирських мурованих храмів Княжої доби і несе впливи західного

(литовського і польського) бароко. Ці храми відомі тільки в мурованому

будівництві й не мають ані прототипів, ані наслідувань у народній

монументальній архітектурі. Вони тринавові, з трансептом, шестистовпні,

здебільшого - триапсидні, три- п'яти- семибанні, з двоярусними західними

притворами, фланкованими двома вежами, як у латинських костелах.

 

Основне дев'ятидільне ядро такого храму формують чотири пілони, з'єднані

підпружними арками, що несуть центральну баню, та прилеглі рамена

просторового хреста разом з приміщеннями у міжрукав'ях. Це дев'ятидільне

ядро могло бути одно- чи п'ятибанним. При цьому бічні бані могли вінчати

рамена хреста (Хрестовоздвиженський монастирський собор у Полтаві) або

приміщення у міжрукав'ях, як у храмах княжої доби (Троїцький

монастирський собор у Чернігові). Приміщення у міжрукав'ях могли бути

одної висоти з приміщеннями рамен просторового хреста або нижчими.

Поєднаня цих особливостей у різноманітних сполученнях розширювало

композиційні можливості.

 

У своєрідній опозиції до цього, умовно кажучи, державницького типу

церковних споруд паралельно розвивася другий, принципово відмінний

типологічний напрямок православного церковного будівництва, суголосніший

автохтонним просторовим стереотипам. Він продовжував

розпланувально-просторові композиції, традиційні для українського

дерев'яного монументального будівництва ще з попередньої доби.

Особливістю доби Гетьманщини стало те, що храми цієї типологічної групи

набули значного розвитку як у мурованому, так і в дерев'яному

будівництві. Їх можна розподілити на два підтипи:

 

1 - тридільні одно- триверхі (найпоширеніший тип невеликого

парафіяльного храму);

 

2 - хрещаті центричні, серед яких переважають п'ятидільні одно-

п'ятиверхі (рідше - триверхі) та дев'ятидільні з різною (як правило -

непарною) кількістю верхів - від одного до дев'яти.

 

Окрім розглянутих вище основних типів церковних будівель, цій добі був

властивий значний розвиток різноманітних типологічних контамінацій

(тобто поєднань в одній будівлі суттєвих ознак різних архітектурних

типів) та маргінальних типів споруд. Під маргінальними ми розуміємо

типи, що були ніби осторонь розвитку найбільш поширених, масових

архітектурних типів споруд.

 

Ми вважаємо саме розвиток контамінацій однією з найхарактерніших рис

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ