UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВизначення відстаней і розмірів тіл у Сонячній системі (реферат)
Автор
РозділАстрономія, авіація, космонавтика, НЛО
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3758
Скачало334
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Р Е Ф Е Р А Т

 

Визначення відстаней і розмірів тіл у Сонячнії системі, та рух небесних

тіл під дією сил тяжіння.

 

І. Визначення відстаней і розмірів тіл в Сонячній системі.

 

Сонячна система, складається з центра, світила – Сонця і 9 великих

планет, шо обертаються навколо нього, їх сопутників, багато малих

планет, комет і метеоритних частинок (міжпланетного пороху). Обертання

Сонця навколо осі Галактики рухається зі швидкістю коло 240 км/с, так

один повний поворот воно здійснює пприблизно за 200млн років.

 

Визначення відстаней .

 

Середню відстань усіх планет від Сонця в астрономічних одиницях можна

обчислити використовуючи третій закон Кеплера. З 40-х років нашого

століття радіотехніка дала змогу визначити відстані до небесних тіл за

допомогою радіолокації. Вчені різних країн уточнили за допомогою

радіолокації відстані до Меркурія, Венери, Марса і Юпітера.

 

Класичним способом визначення відстаней був і залишається кутомірниї

геометричний спосіб. Ним визначають відстані й до далеких зір, до яких

метод радіолокації застосувати неможна. Геометричний спосіб грунтується

на явищі паралактичного зміщення. Паралактичним зміщенням називається

зміна напряму на предмет при зміщенні спостерігача. Щоб вимірювати

відстані до тіл Солячної системи, за басис зручно взяти радіус Землі.

Спостерігабть положення світла, наприклад Місяця, на фоні далеких зір

одночасно з двох обсерваторій. Відстань між обсерваторіями може бути

якнайбільшою, а відрізок, що їх сполучає, повинен утворювати з напрямом

на на світило кут, по можливості близький до прямого, щоб паралактичне

зміщення було максимальним. Визначивши з двох точок А і В напрями на

спостережуваний об’єкт, неважко обчислити кут p, під яким з цього

об’єкта було б видно відрізок, що дорівнює радіусу Землі. Отже, щоб

визначити відстані до небесних тіл, треба знати значення базису –

радіуса нашої планети.

 

Розмір і форма Землі.

 

На фотознімках зроблених з космосу, Земля має вигляд кулі, освітленої

Сонцем, і показує такі самі фози, як Місяць. Точну відповідь про форму й

розмір Землі дають градусні вимірювання, в кілометрах довжини дуги 1? у

різних місцях на поверхні Землі. Цей спосіб ще в ІІІ ст. до н. е.

Застосував грецький учений Ератосфен. Тепкр цей спосіб застосовують у

геодезії – науці про форму Землі та про вимірювання на Землі з

урахуванням її кривизни.

 

На рівній місцевості вибирають два пункти, що лежать на одному

мередіані, і визначають довчину дуги між ними в градусах і кілометрах.

Потім обчислюють, скільклм кілометрам відповідає довжина дуги 1?.

Зрозуміло, що довжина дуги меридіана між обраними точками в градусах

дорівнбє різниці географічних широт цих точок. Якщо довжина цієї дуги,

виміряна в кілометрах, дорівнює l, то при кулястості Землі 1? дуги

відповідатиме довжина в кілометрах. Тоді довжина кола земного меридіана

L, виражена в кілометрах, дорівнює L=360?n. Поділивши її на 2П,

дістанемо радіус Землі. Одну з найбільших дуг мередіана від Північного

Льодовитого океану до Чорного моря було виміряно в Росії і Скандінавії в

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ