UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМеркурій (реферат)
Автор
РозділАстрономія, авіація, космонавтика, НЛО
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось16996
Скачало1573
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

реферат

 

на тему:

 

МЕРКУРІЙ

 

Планета земної групи

 

Меркурій – найближча до Сонця планета і найменша з „великих” планет; її

діаметр становить близько 0,4 діаметра Землі, маса приблизно в 20 раз

менша від земної маси, густина приблизно 5 г/см3. Зоряна доба, тобто

період обертання навколо осі відносно зір, становить 58,65 нашої доби.

Середня відстань Меркурія від Сонця становить 57,9 млн. км, а зоряне

обертання навколо Сонця робить за 88 днів.

 

Через те що найбільша елонгація від Сонця ніколи не перевищує 280,

планета майже завжди залишається схованою й променях ранкової або

вечірньої заграви і бачити її в наших широтах вдається рідко. Тому про

її природу знають дуже мало. Неозброєному оку Меркурій здається зорею

першої величини, інколи навіть яскравішою; в максимумі блиску він майже

дорівнює найяскравішій зорі небу – Сиріусу. В телескоп Меркурій виявляє

фази подібно до Місяця. Фази ці залежать від його положення відносно

Сонця. Поблизу верхнього сполучення, далеко за Сонцем, він має вигляд

майже повного маленького кружальця. Біля найбільшої елонгації він схожий

на Місяць ц першій або останній чверті, а поблизу нижнього сполучення

(між Сонцем і Землею) набуває форми порівняно великого, але вузького

серпа.

 

Спостерігати Меркурій дуже важко. Поляризація дослідження дають

можливість вважати, що за своєю природою, як і за розміром Меркурій

схожий на Місяць. Очевидно, він не має атмосфери. Час обертання Меркурія

навколо осі точно ще не визначено, але наймовірніше, що він дорівнює

часові обертання навколо Сонця, тобто 88 дням. Це значить, що планета

звернена до Сонця однією стороною, як Місяць до Землі. Тому одна півкуля

Меркурія дуже нагріта сонячними променями (до температури 4000 С, як

показують безпосередні виміри), на ній вічний день, а на другій –вічна

ніч і холод.

 

Через те, що ця планета рухається по орбітах, розташованих усередині

земної орбіти, вона іноді проходить між Сонцем і Землею. В цей час

планету можна помітити на сонячному диску у вигляді маленького чорного

кружальця. Проходження Меркурія трапляються в середньому 13 раз за

століття; вони бувають тільки в травні і листопаді; останнє проходження

спостерігалося 14 листопада 1953 року.

 

У Меркурія супутників не знайдено. Поверхня Меркурія настільки вкрита

кратерами, що на фотографіях її важко відрізнити від поверхні Місяця.

 

Подібні вони також за відбивною здатністю і теплопровідністю

поверхневого шару. Помітною відмінністю є мала кількість западин,

подібних до місячних „морів”. Найбільша з них – море спеки – має діаметр

близько 1300 км.

 

Через велику витягнутість орбіти Меркурія здається, що Сонце дивним

чином рухається його небосхилом. У своєму русі воно може прискорюватися

чи сповільнюватися, зупинятися і навіть рухатися у зворотньому напрямі.

 

У деяких районах Меркурія можна спостерігати ще більш вражаюче явище:

через деякий час після сходу, піддівшись на невелику ворситу над обрієм,

Сонце, наче „забувши” щось важливе під обрієм, поспішає назад, заходить

там, де зійшло і знову сходить. Така є картина відбувається і на заході:

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ