Частина II. ЗАГАЛЬНІ
ОСНОВИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ
Розділ 4. Матеріальні основи розвитку сучасної цивілізації
§ 1. Об'єктивні основи і етапи цивілізаційного процесу
§ 2. формування основ постіндустріальної цивілізації
Розділ 4
МАТЕРІАЛЬНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ
§ 1. Об'єктивні основи і етапи цивілізаційного процесу
Вивчення економічної теорії передбачає творче осмислення ру-шійних
сил соціально-економічного прогресу. Це потребує визна-чення його
матеріальних засад і ролі в ньому економічного устрою суспільства
при особливому значенні взаємодії різних форм влас-ності та
державного регулювання господарської системи. При цьому головна
рушійна сила соціально-економічного прогресу знаходить-ся в самому
суспільстві у вигляді економічних потреб та інтересів людини.
Показником ефективності соціально-економічного прогресу є зростання
багатства суспільства, що відкриває простір для його подальшого
розвитку.
Цивілізованість - один з історичних етапів розвитку людства.
Видатний американський етнограф Л. Г. Морган (1818-1881) у книзі
"Первісне суспільство", створенню якої він віддав близько 40 років
життя, виділяв три головні етапи людської історії - епоху дикості,
варварства і цивілізованості.
Люди, які жили в період перших двох епох, споживали пере-важно
готові продукти природи. Створені людиною примітивні знаряддя праці
були лише побічними засобами забезпечення тако-го споживання.
Становлення цивілізованості пов'язане з переходом від збираль-ництва
до переробної суспільно-виробничої технології. Остання від-биває
активне ставлення людини до навколишнього середовища,
конкретно-історичний характер обміну, що відбувається між
сус-пільством і природою. Розвиток суспільно-виробничої технології
вказує на те, якими методами здійснюється праця і як на її основі
виробляються матеріальні й духовні цінності, необхідні для
забез-печення життєдіяльності людини. Перехід від однієї технології
до іншої зумовлюється змінами у розвитку засобів виробництва,
про-гресом науки і техніки.
У розвитку цивілізованості, як і людського суспільства в цілому,
особливе місце посідає природне середовище.
На певному історичному етапі природа підготувала умови для по-яви
людини. Однак, відокремившись від природного середовища, людина не
вийшла за межі його структури. Перетворюючи і присто-совуючи природу
до своїх потреб, вона завжди залишається її не-від'ємною частиною.
Природні умови постійно впливають на розвиток людини, ма-ють важливе
значення у визначенні змісту її праці, специфіки
сус-пільно-виробничої діяльності. Відповідно до цього засоби
вироб-ництва, передусім активніша і динамічніша частка їх - знаряддя
праці, як і в цілому суспільно-виробнича технологія,
пристосову-ються до існуючих природних умов, які відбиваються і на
багато-гранності цивілізаційного прогресу.
Природні умови, специфіка виробничої технології, зміст праці людини
та розвиток її потреб визначають історично конкретний рівень
культури суспільства. Це поняття у широкому розумінні від-биває
спосіб виготовлення матеріальних і духовних цінностей, їх
передавання і споживання, що склалися у суспільстві. За своїм
змі-стом воно близьке до поняття "цивілізація". Спільною основою їх
є відповідний зміст людської праці не лише як специфічної
діяль-ності, спрямованої на виробництво засобів існування людини (пред-метів
харчування, одягу, житла, а також духовних цінностей), а й як
першооснови, з якої формуються людина, суспільство в цілому,
со-ціальна форма розвитку матеріального буття.
Відповідно до цього цивілізація визначається як історично
кон-кретний стан суспільства, який характеризується особливим
спо-собом праці, певною суспільно-виробничою технологією,
відповід-ною матеріальною і духовною культурою. Цивілізація
відображає органічну сукупність соціально-економічних і культурних
характе-ристик суспільства, досягнутий рівень продуктивних сил,
спосіб взаємодії людини з природою.
Особливої уваги потребує питання, пов'язане з гуманістичною
спрямованістю цивілізації.
Після епохи варварства виникла цивілізація, яка пройшла ряд
історичних етапів. Класифікація їх може здійснюватися у
горизон-тальному і вертикальному аспектах.
Горизонтальний аспект характеризує співіснування і взаємодію
неоднорідних за своїм змістом типів одиничних і особливих ло-кальних
цивілізацій окремих країн і народів, що розвивалися в істо-рично
визначені відрізки часу. Такими цивілізаціями були давньо-грецька,
давньоримська, візантійська, азіатських народів, англійсь-ка і
північногерманська, інків тощо. Кожній з них властиві непов-торність,
унікальність і соціально-історична особливість.
Вертикальний аспект, навпаки, характеризує розвиток цивілі-зації у
широкому розумінні цього поняття. Він відбиває історичну еволюцію
суспільства, його поступальний рух від одного ступеня зрілості до
іншого - більш високого. Цьому розвиткові притаман-на загальна
логіка суспільно-історичного прогресу людства, що від-бувається у
всесвітньому масштабі.
Перехід від одного рівня світової цивілізації до іншого
здійсню-ється шляхом глобальних за своїм змістом технологічних
револю-цій, що зумовлюють якісні зрушення в розвитку
суспільно-продук-тивної сили праці людини, способу її взаємодії з
природою.
Перша в історії людства технологічна революція, так звана
нео-літична, забезпечила перехід від варварства до цивілізації
(поняття "неолітична" походить від грецького слова lithos - камінь).
Завдя-ки цій революції у сільському господарстві почали широко
вико-ристовуватися певним способом оброблені камінні знаряддя праці.
Саме цим було забезпечено перехід від збиральництва до виробни-чої
та переробної економіки. "Неолітична" революція передувала аграрній
(сільськогосподарській) цивілізації, для якої головною формою
багатства і по суті головним знаряддям виробництва стала оброблювана
земля. Аграрна цивілізація, що значно прискорила розвиток
суспільного виробництва, зайняла значний відрізок істо-рії людства -
8-10 тис. років. Вона була панівною аж до середи-ни XVIII ст.
Промислова революція другої половини XVIII - першої трети-ни XIX ст.
започаткувала індустріальну цивілізацію, що розвива-ється і тепер.
Грунтуючись на застосуванні системи машин і меха-нізації виробничих
процесів, індустріальна цивілізація зробила но-вий велетенський крок
у подальшому зростанні продуктивної сили праці людини й забезпеченні
її панування над силами природи. Вперше в історії людства створені
працею людини засоби вироб-ництва, передусім механічні знаряддя
праці, стали основною фор-мою багатства суспільства.
Індустріальна цивілізація зумовила не лише механізацію виробни-чих
процесів, а й якісно новий крок вперед у розвитку суспільного
поділу праці, спеціалізації та кооперування виробництва. Вона
розір-вала натуральну структуру господарювання, що існувала протягом
тисячоліть, і зробила панівною товарну форму виробництва та обігу.
Отже, товарне виробництво і ринок, економічна демократія і плюралізм
власності притаманні не лише, як це вважалося до остан-нього часу,
певному устрою суспільства, вона є невід'ємними преро-гативами
індустріальної цивілізації. Багато з того, що до недавнього часу
економічна теорія відносила лише до цінностей окремої суспіль-ної
формації, тепер оцінюється як загальноцивілізаційне надбання.
Водночас забезпечивши небачені до цього можливості розвитку
виробничих сил і матеріального багатства суспільства, індустріаль-на
цивілізація створила й економічні кордони власного розвитку. Такою
лімітуючою межею її подальшого прогресу є розвиток людсь-кої
особистості. За умов розвитку індустріальної цивілізації впер-ше в
історії людства основним засобом виробництва стала машина.
Відповідно до цього втілена у ній минула (уречевлена) праця зайня-ла
панівне положення над живою працею людини. Це призвело до того, що
виробник перетворився на придаток до машини, частку виробничого
процесу. Відповідно обмежувалися і обмежуються й так звані соціальні
інвестиції - безпосередні вкладення капіталу в розвиток людини.
Сформувалася об'єктивна суперечність між загальною логікою
історичного прогресу, що потребує підпорядкування виробничого
процесу розвиткові людини, її потребам і здібностям, та цілями
індустріального розвитку. Формою вирішення цієї суперечності ста-ло
зародження й нагромадження починаючи з середини XX ст. в межах
індустріальної цивілізації нових якісних елементів
постіндустріального розвитку. Особливий імпульс цьому процесу надав
сучасний етап науково-технічної революції, який розпочався в кінці
70-х - на початку 80-х років. Цей період має ознаки нової
техно-логічної революції й кваліфікується як перехідний: зберігаючи
ви-робничі структури індустріальної цивілізації, він водночас
знаме-нує собою вступ людського суспільства у принципово нову
постіндустріальну цивілізацію.
Щодо постіндустріальної цивілізації, то нині йдеться, з одного боку,
про виробничі структури найбільш розвинених у економічно-му
відношенні країн, а з іншого - про формування тільки початко-вих
форм постіндустріального суспільства, яке лише зароджується.
§ 2. Формування основ постіндустріальної цивілізації
Цій проблемі Присвячені праці американських учених Д. Белла і О.
Тоффлера, японського економіста-соціолога Е. Масуди, фран-цузьких
учених Ж. Ж. Сервана-Шрейбера, А. Турена та ін. Розглядаючи елементи
постіндустріальної цивілізації, слід звернути увагу, по-перше, на
розвиток нової технологічної структури виробництва, яка
забезпечувала б його комплексну автоматизацію. Зазначений процес
грунтується на формуванні замкнених автоматизованих систем,
впровадженні технології, заснованої на електронній авто-матиці,
інформатиці тощо. У кінцевому підсумку йдеться про роз-виток
самовідтворюваних технологічних структур.
По-друге, з розвитком нових технологічних систем формується новий
тип суб'єкта праці. Людина праці перестає бути безпосеред-нім
агентом виробництва. Домінуючим типом такої праці є інтелек-туальна,
творча праця. Це, врешті-решт, знімає породжені розвит-ком
індустріального виробництва головні форми відчуження люди-ни, веде
до перетворення багатства людської особистості на основ-ну форму
багатства суспільства.
По-третє, слід ураховувати прогресуюче зменшення частки працюючого
населення у промисловості й сільськогосподарському виробництві та
всебічний розвиток сфери послуг. У деяких краї-нах, у тому числі
США, в цій сфері вже сьогодні зайнято близько 70 відсотків
працюючого населення. Проте найвагоміші зміни пов'язані з всебічним
розвитком інформаційного сектора суспільного виробництва, який
справляє всезростаючий вплив на якісні пере-творення всіх сфер
життєдіяльності людини.
Якщо для індустріальної економіки найвизначальнішими були
концентрація виробництва, зростання його багатосерійності та
масовості," то постіндустріальний розвиток характеризується
орі-єнтацією виробничого процесу на задоволення індивідуальних
пот-реб споживача, дестандартизацію, виробництво продукції малими
серіями. Це є основою формування й всебічного розвитку середніх і
малих економічних структур.
По-четверте, зміни, що відбуваються, зумовлюють глибоку інтег-рацію
сфер матеріального й духовного виробництва, їх органічне поєднання у
структурну цілісність, адже постіндустріальна інфор-мативна
економіка спрямована на забезпечення не тільки фізіоло-гічних
потреб, а й потреб більш високого порядку, які зумовлюють всебічний
розвиток особи.
Розглядаючи процеси розвитку постіндустріального суспільства, треба
враховувати, що багато з них ще не мають своїх остаточних
характеристик. Як зазначав ще на початку 80-х років відомий
аме-риканський економіст В. Леонтьєв, нова хвиля технологічних змін,
пов'язана з інформатикою, ще лише розпочинається і пік її
зна-ходиться попереду чи не на 30-50 років. Це, однак, лише збільшує
значення уважного вивчення цього процесу.
формування структурної цілісності сучасного світу характери-зується
посиленням ролі загальноцивілізаційних засад розвитку.
При цьому жодна економічна структура не зникає раніше, ніж
розвинуться нові продуктивні сили і нові, більш досконалі вироб-ничі
відносини. Останні ніколи не виникнуть раніше, ніж буде створено
матеріальні умови для існування їх в надрах старого су-спільства.
Нові наукові дані про становлення основ постіндустріальної
ци-вілізації допомагають глибше осмислити можливості й перспек-тиви
сучасного соціально-історичного розвитку. Підготувавши не-обхідні
передумови для розвитку і вступаючи в структури пост-індустріального
періоду виробництва, суспільство, яке грунтується на пануванні
інтересів капіталу, починає само себе заперечу-вати.
Постіндустріальна цивілізація ставить у центр суспільно-економічної
системи людину. Пряме і безпосереднє підпоряд-кування виробництва
розвитку людської особистості є об'єктив-ною основою, яка утворює
відповідний базис для становлення но-вого постіндустріального за
своїм змістом устрою. У цьому кон-тексті соціалізація розглядається
як планетарний процес, що відбу-вається в різних
суспільно-економічних структурах у специфічних формах.
Суверенна Україна, лише інтегрувавши у світову економіку, зможе
активно користуватися позитивними надбаннями людської цивілізації.
Цей прогресивний процес має забезпечити не асиміля-цію елементів
виробничих відносин підприємництва з пануванням інтересів капіталу,
а соціальну спрямованість сучасного розвине-ного ринкового
господарства, з одного боку, та досягнень у роз-витку продуктивних
сил - з іншого. Йдеться про позитивне за-своєння нашим суспільством
тих прогресивних надбань, що має сучасне західне суспільство. Це
позбавляє нас необхідності дублю-вати крок за кроком шлях, що його
пройшла ринкова система, і створює передумови суттєвого прискорення
нашого суспільно-істо-ричного прогресу. Звичайно, йдеться лише про
існуючі можливості. Процеси, що розвиваються у суспільному житті
України, ще не набули визначеності. Вони потребують належного
суспільного ос-мислення з урахуванням об'єктивних передумов, що
формуються на основі загальноцивілізаційного прогресу. |
