|
Розділ
3.
Грошовий ринок
3.3.
СТРУКТУРА ГРОШОВОГО РИНКУ
Для вивчення механізму функціонування грошового ринку важливе значення
має також його структуризація. Вичленення окремих сегментів ринку можна
здійснити за кількома критеріями:
^ за видами інструментів, що застосовуються для переміщення грошей від
продавців до покупців;
^ за інституційними ознаками грошових потоків;
^ за економічним призначенням грошових коштів, що купуються на ринку.
За першим критерієм, як зазначалося в підрозділі 3.2, у грошовому ринку
можна виділити три сегменти: ринок позичкових зобов'язань, ринок цінних
паперів, валютний ринок. Хоча в організаційно-правовому аспекті ці ринки
функціонують самостійно, між ними існує тісний внутрішній зв'язок.
Грошові кошти можуть легко переміщатися з одного ринку на інший, одні й
ті ж самі суб'єкти можуть здійснювати операції одночасно чи поперемінне
на кожному з них. Наприклад, комерційний банк на ринку боргових
зобов'язань з допомогою своїх депозитних сертифікатів мобілізує кошти,
які може розмістити на ринку цінних паперів або на валютному ринку. І
навпаки, кошти, виручені від продажу цінних паперів, банк може
розмістити під позичкові зобов'язання чи на придбання валютних
цінностей.
За інституційними ознаками грошових потоків можна виділити такі сектори
грошового ринку: фондовий ринок; ринок банківських кредитів; ринок
послуг небанківських фінансово-кредитних установ.
На фондовому
ринку здійснюється переміщення небанківсь-кого позичкового капіталу,
який приводиться в рух з допомогою фондових цінностей (акцій, середньо-
і довгострокових облігацій, бондів, інших фінансових інструментів
тривалої дії). Значення цього ринку полягає в тому, що він відкриває
широкі можливості для фінансування інвестицій в економіку. У
високорозвинутих ринкових економіках фондовий ринок є основним джерелом
фінансування збільшення основного й оборотного капіталу в процесі
розширеного відтворення. Інституційними органами, що здійснюють
регулювання фондового ринку, є фондові біржі.
Усі фінансові інструменти, що застосовуються на фондовому ринку, можна
розділити на дві групи: 1) акції, що є вимогами на частку в чистому
доході і в активах корпорації; 2) боргові зобов'язання середнього (від
одного до 10 років) та тривалого (10 і більше років) термінів дії, що є
зобов'язаннями емітентів перед власником виплачувати йому погоджену суму
грошового доходу у формі процентів через певні проміжки часу аж до
повного погашення. Кожна з цих груп інструментів фондового ринку має
певні недоліки і переваги перед іншою. Так, дохід за борговими
зобов'язаннями фіксований і має високий ступінь гарантії його одержання.
Цієї переваги не мають акції, зате вони дають власникам пряму вигоду від
збільшення прибутковості корпорації, а також від зростання номінальної
вартості активів корпорації, оскільки власники акцій мають право
власності на відповідну їх частку. Водночас з погляду корпорації акції
мають і такий істотний недолік, як необхідність оплати вимог власників
акцій після виплат за вимогами власників боргових зобов'язань. Через
зазначені недоліки акцій їх ринок у розвинутих країнах, як правило,
вужчий, ніж ринок боргових зобов'язань.
Ринок банківських кредитів та ринок послуг небанківських
фінансово-кредитних установ будуть розглянуті в розділі 10.
За третім критерієм - економічним призначенням купівлі грошей - грошовий
ринок поділяють на два сектори:
* ринок грошей;
* ринок капіталів.
На ринку грошей купуються грошові кошти на короткий строк (до одного
року). Ці кошти використовуються в обороті позичальника (покупця) як
гроші, тобто для приведення в рух уже накопиченого капіталу, завдяки
чому вони швидко вивільнюються з обороту і повертаються кредитору.
Класичними операціями грошового ринку є операції з міжбанківського
кредитування, з обліку комерційних векселів, операції на вторинному
ринку з короткостроковими державними зобов'язаннями, короткострокові
вклади фінансово-кредитних інституцій у комерційних банках та кредити
банків цим інституціям тощо. Проте й інші - не фінансові - суб'єкти
втягуються на ринок грошей, коли свої короткострокові грошові кошти
вкладають у банки чи передають у розпорядження інших фінансово-кредитних
інституцій, або ж одержують від них короткострокрві позички чи інше
фінансування.
Ринок грошей характерний тим, що він дуже чутливий до будь-яких змін в
економіці та у фінансовій сфері. Тому попит і пропозиція тут надто
мінливі, а процент як ціна грошей часто змінюється під їх впливом. Через
це він є найбільш реальним індикатором кон'юнктури грошового ринку
взагалі і слугує базою формування процентної політики в країні. Це дає
підстави розглядати механізм формування попиту і пропозиції на грошовому
ринку тільки на підставі ринку грошей.
На ринку капіталів купуються грошові кошти на тривалий (більше одного
року) термін. Ці кошти використовуються для збільшення маси основного й
оборотного капіталів, зайнятих в обороті позичальників.
Класичними операціями ринку капіталів є операції з фондовими
інструментами - акціями, середньо- та довгостроковими облігаціями,
купленими для зберігання, довгострокові депозити та позички комерційних
банків, операції спеціалізованих інвестиційних та фінансових компаній
тощо.
На ринку капіталів можуть працювати всі суб'єкти грошового ринку -
кредитори, позичальники і фінансові посередники. Зокрема, банки емітують
фінансові інструменти (акції, облігації) для нарощування власного
капіталу, а також можуть купувати чужі фондові цінності для зберігання,
інвестуючи тим самим своїх клієнтів.
Характерною особливістю ринку капіталів є те, що попит і пропозиція тут
є менш рухливими, рівень процентної ставки залишається більш стабільним,
не так чутливо реагує на зміну кон'юнктури, як на ринку грошей. Це
повинні враховувати банки у своїй процентній політиці, з тим щоб
створити сприятливі умови для інвестування економіки.
Розмежування грошового ринку на ринок грошей і ринок капіталів має
досить умовний характер. Адже запозичення грошей на строк до одного року
зовсім не гарантує того, що наявний в обороті позичальника капітал не
збільшиться протягом цього терміну. І навпаки, запозичення на строк
більше року не гарантує того, що ці гроші не будуть використані для
здійснення коротких платежів і не вплинуть на кон'юнктуру ринку грошей.
Проте навіть умовне розмежування цих ринків має важливе практичне
значення для їх функціонування, оскільки дає можливість їх суб'єктам
здійснювати свою діяльність більш цілеспрямовано й ефективно.
Якщо всі три види структуризації грошового ринку звести в єдину систему,
то її можна подати у вигляді такої схеми (рис. 3.3).
мал. 17
Як видно з наведеної схеми, між усіма елементами грошового ринку,
незалежно від того, за якими критеріями вони були вичле-нені, існує
внутрішній взаємозв'язок, що підтверджує його внутрішню єдність.
|
