|
РОЗДІЛ 14 УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ
БОРГОМ
14.1. Економічна
сутність та причини виникнення державного боргу
14.2. Взаємовідносини України з міжнародними фінансовими інституціями
14.3. Напрями розвитку взаємодії України з міжнародними фінансовими
інститутами
14.4. Особливості управління державним боргом
14.4.1. Завдання та методи управління державним боргом
14.4.2. Правова база управління державним боргом
14.4.3. Напрями управління державним боргом
14.4.4. Управління внутрішнім державним боргом
14.4.5. Управління зовнішнім державним боргом
14.4.6. Оцінка платоспроможності держави
Основні терміни
та поняття: державний борг, зовнішній борг, внутрішній борг, державні
запозичення, державні гарантії, погашення боргу, управління державним
боргом, обслуговування боргу, облігації внутрішньої державної позики,
казначейські зобов'язання держави, консолідація, конверсія, уніфікація,
новація, рефінансування
14.1. Економічна
сутність та причини виникнення державного боргу
Державний борг
за своєю економічною сутністю визначає економічні відносини держави як
позичальника з її кредиторами (резидентами та нерезидентами) з приводу
перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту на умовах
строковості, платності та повернення.
За умовами залучення коштів розрізняють внутрішній та зовнішній борг.
Внутрішній державний борг - сукупність зобов'язань держави перед
резидентами (заборгованість держави всім громадянам, які тримають
внутрішні державні облігації).
Державний внутрішній борг складається із заборгованості, що виникає
щорічно за новими борговими зобов'язаннями уряду. Він формується в
результаті випуску державних цінних паперів, отримання кредитів та
виникнення інших боргових зобов'язань.
Зовнішній державний борг - сукупність боргових зобов'язань держави, що
виникли в результаті запозичення держави на зовнішньому ринку.
Державний зовнішній борг складається з:
• позик на фінансування державного бюджету та погашення зовнішнього
державного боргу;
• позик на підтримку національної валюти;
• позик на фінансування інвестиційних та інституціональних проектів;
• гарантій іноземним контрагентам щодо виконання контрактних зобов'язань
у зв'язку з некомерційними ризиками;
• державних гарантій, що надаються Кабінетом Міністрів України для
кредитування проектів, фінансування яких передбачено державним бюджетом
України.
Відповідно до Закону України про Державний бюджет на відповідний рік,
визначається граничний розмір дефіциту бюджету та джерела його покриття
за рахунок внутрішнього та зовнішнього фінансування, а також
встановлюється граничний розмір державного внутрішнього та зовнішнього
боргу України на 1
січня наступного за бюджетним роком з визначенням напрямів використання
фінансових ресурсів.
Загальний державний борг України з 1992 року поступово зростав. Це
обумовлювалося різними чинниками: дефіцитністю державного бюджету та
платіжного балансу, високою залежністю від імпорту енергоресурсів,
неефективним використанням залучених кредитів та відсутністю належного
контролю за цим процесом, несприятливим інвестиційним кліматом.
Найбільшою мірою формування боргу було пов'язане з бюджетними
дефіцитами, які мали місце до 2000 року. Прийняття бездефіцитного
державного бюджету на 2000 та 2001 рр. дещо стабілізувало ситуацію. Але
основні причини та джерела дефіциту, і насамперед, незбалансованість
державного споживання і фінансових можливостей, залишалися. Це може
призвести у перспективі до подальшого зростання державного боргу.
Розмір державного боргу розраховується у грошовій формі, як непогашена
основна сума прямих боргових зобов'язань держави. Стан державного боргу
визначається на останній день звітного періоду та включає операції за
цей день. Згідно зі Законом України "Про Державний бюджет на 2002 рік"
граничний розмір державного внутрішнього боргу України станом на 31
грудня 2002 року встановлено в сумі 12.790.158,1 тис. гривень та в сумі
1.317.121,1 тис. доларів США, граничний розмір державного зовнішнього
боргу України — в сумі, еквівалентній 7.993.079,7 тис. доларів США.
Залишаючись достатньо високим, рівень державного боргу України водночас
не є критичним. Згідно з міжнародними стандартами (Маастрихтською
угодою) критичними вважаються боргові зобов'язання держави, які
перевищують 60% від ВВП.
Відповідно до нової бюджетної класифікації України, прийнятої Постановою
Верховної Ради України від 12.07.1996 р. № 327/96-ВР "Про структуру
бюджетної класифікації України", як внутрішній, так і зовнішній
державний борг класифікується за типом кредитора і типом боргового
зобов'язання (класифікація державного боргу розглядається у темі
"Бюджетна класифікація").
За формою залучення коштів державний борг поділяється на державні
запозичення та гарантії.
Державні запозичення - залучення державою в особі Кабінету Міністрів
України, через Міністерство фінансів України грошових коштів, іншого
майна та майнових прав, яке передбачає прийняття зобов'язань щодо
грошових коштів на умовах строковості, платності та повернення.
Розрізняють: державне внутрішнє запозичення, що здійснюється шляхом
укладання угод з резидентами України про позику та випуск державних
цінних паперів, що розміщуються на внутрішньому ринку; державне зовнішнє
запозичення - державне запозичення, що здійснюється шляхом укладання з
нерезидентами України угод про позику та випуск державних цінних
паперів, що розміщуються на зовнішньому ринку.
Державне запозичення може здійснюватись лише з метою:
• фінансування дефіциту державного бюджету;
• підтримки платіжного балансу та поповнення валютних резервів;
• на інші цілі, встановлені законом України в кожному окремому випадку.
Державна гарантія - зобов'язання держави в особі Кабінету Міністрів
України, що діє через Міністерство фінансів України, повністю або
частково виконати платежі на користь кредитора у випадку невиконання
позичальником, іншим німе Україна, зобов'язань щодо повернення грошових
коштів на умовах строковості та платності.
Формою надання державної гарантії є державна порука. Основними способами
реалізації державних гарантій та запозичень можуть бути:
• випуск (емісія) державних цінних паперів;
• укладення угод про позику та гарантійних угод;
• інші способи, передбачені законодавством України.
При наданні державних гарантій виникає потенційний державний борг, який
стає реальним за умови відшкодування кредитору суми зобов'язань
позичальника, за якими держава була гарантом.
За валютою залучення державний борг поділяється на борг у національній
та іноземній валюті.
Внутрішній борг переважно формується в національній валюті. Для
залучення коштів емітуються цінні папери, які розміщуються на
внутрішньому фондовому ринку. Державний борг в іноземній валюті виникає
в результаті здійснення безпосереднього запозичення коштів в урядів
зарубіжних країн, міжнародних фінансово-кредитних організацій, іноземних
банків, а також розміщення державних боргових зобов'язань на міжнародних
ринках капіталів.
Залежно від терміну залучення коштів розрізняють: короткостроковий борг
(з терміном погашення до одного року), середньостроковий (від одного до
п'яти років), довгостроковий (від п'яти років і більше).
Державний борг можна поділити також на:
- капітальний, який включає всю сукупність боргових зобов'язань держави
на певну дату;
- поточний, що складається з платежів по зобов'язаннях, які позичальник
повинен погасити у звітному періоді.
Основними причинами виникнення та зростання державного боргу в Україні є
дефіцит державного бюджету та постійний дефіцит платіжного балансу
країни. Для фінансування дефіциту Державного бюджету України залучаються
кошти міжнародних фінансових організацій.
14.2.
Взаємовідносини України з міжнародними фінансовими інституціями
Трансформаційні процеси в Україні супроводжуються глибокою економічною
кризою. У зв'язку з цим загострились питання ресурсного забезпечення
економічного розвитку, особливо його фінансової складової.
Розбалансованість фінансової системи, платіжна криза, спричинена
насамперед переходом до світових цін на енергоносії, обмеженість
внутрішніх нагромаджень та наявність від'ємного сальдо платіжного
балансу, об'єктивно обумовили потребу в зовнішніх коштах для відновлення
господарської рівноваги, забезпечення стабільного економічного розвитку.
З приєднанням України у 1992 році до найвпливовіших міжнародних
фінансових інституцій розпочато інтеграцію у світову фінансову систему.
Серед зовнішніх фінансових джерел найбільший потенціал мають міжнародні
фінансові інститути — Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк
(СБ), Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР). Відносно низька
вартість запозичень та велике значення їхніх оцінок та дій для інших
потенційних кредиторів та інвесторів спонукають на даному етапі до
тісної співпраці України з цими установами на загальноприйнятих
принципах міжнародного права. Запозичення здійснюються з метою сприяння
макроекономічній стабілізації у державі і виходу на позитивну економічну
динаміку, забезпечення щорічних темпів зростання ВВП на рівні не менше
4-5%. Позичальниками за такими позиками можуть бути державні банки,
державні адміністрації, Національний банк України, державні
підприємства. Так, Національний банк України під гарантію Уряду отримав
дві кредитні лінії на фінансування малого та середнього бізнесу.
Співпраця України з міжнародними фінансовими організаціями є основним
джерелом інвестиційного фінансування. Результати співпраці України з
міжнародними фінансовими інституціями наведені у табл. 14.1.
Таблиця 14.1.
Взаємовідносини України з кредиторами на світовому фінансовому ринку
(млн. доларів США)
|
Роки
|
Фінансові взаємовідносини |
Всього
|
У т. ч.
МФІ |
Міжурядові позики |
Комер-ційі позики |
|
Разом
|
3 НИХ
|
|
МВФ
|
МБРР
|
ЄБРР
|
|
1992
|
Заборгованість |
396
|
0
|
0
|
0
|
0
|
396
|
0
|
|
1993
|
Отримано
|
3328
|
0
|
0
|
0
|
0
|
3328
|
0
|
|
Погашено
|
100
|
0
|
0
|
0
|
0
|
100
|
0
|
|
Заборгованість |
3624
|
0
|
0
|
0
|
0
|
3624
|
0
|
|
1994
|
Отримано
|
1466,6
|
429,6
|
323,6
|
102
|
4
|
1037
|
0
|
|
|
Погашено
|
310
|
0
|
0
|
0
|
0
|
310
|
0
|
|
Заборгованість |
|
4780,6
|
429,6
|
323,6
|
102
|
4
|
4351
|
0
|
|
|
1995
|
Отримано
|
3383,7
|
1436,7
|
1022,7
|
401
|
13
|
305
|
1642
|
|
Погашено
|
519
|
0
|
0
|
0
|
0
|
319
|
200
|
|
Заборгованість |
7645,3
|
1866,3
|
1346,3
|
503
|
17
|
4337
|
1442
|
|
1996
|
Отримано
|
1510,7
|
1116,7
|
695,7
|
402
|
19
|
394
|
0
|
|
Погашено
|
806
|
1
|
0
|
0
|
1
|
606
|
199
|
|
Заборгованість |
8350
|
2982
|
2042
|
905
|
35
|
4125
|
1243
|
|
1997
|
Отримано
|
1530
|
610
|
269
|
309
|
32
|
291
|
629
|
|
Погашено
|
784
|
1
|
0
|
0
|
1
|
659
|
154
|
|
|
Заборгованість |
9096
|
3591
|
2311
|
1214
|
66
|
3757
|
1748
|
|
|
1998
|
Отримано
|
3174,8
|
797,8
|
365,8
|
386
|
46
|
325
|
2052
|
|
Погашено
|
1332,4
|
103,4
|
100,4
|
1
|
2
|
594
|
680
|
|
|
Заборгованість |
10938,4
|
4285,4
|
2576,4
|
1599
|
110
|
3533
|
3120
|
|
|
1999
|
Отримано
|
2541,6
|
1037,6
|
605,6
|
422
|
10
|
1215
|
289
|
|
Погашено
|
1370,3
|
538,3
|
528,3
|
1
|
9
|
418
|
414
|
|
|
Заборгованість |
12109,7
|
4784,7
|
2653,7
|
2020
|
111
|
4330
|
2995
|
|
|
2000
|
Отримано
|
2552,6
|
366,1
|
246,7
|
105,2
|
14,2
|
26,5
|
2160
|
|
|
Погашено
|
4568,6
|
874,6
|
835,2
|
28,2
|
11,2
|
1144
|
2550
|
|
Заборгованість |
10093,7
|
4276,2
|
2065,2
|
2097
|
114
|
3212,5
|
2605
|
|
|
|
|
|
|
|
&nb | |
