Частина 1
ТНК як суб'єкт світового господарства
Розділ 1
Транснаціональний капітал і форми підприємництва
1.3. Типи корпорацій
Існують різні типи корпоративних об'єднань. Найпоширенішим із них є
акціонерне товариство, що мобілізує капітал випуском цінних паперів:
акцій і облігацій. Тримачі акцій товариства є співвласниками і мають
право на участь в управлінні ним, а тримачі облігацій, що одержують
фіксований прибуток, є лише кредиторами і не беруть участі в управлінні.
Головна особливість акціонерного товариства -вільне обертання його
цінних паперів на відкритому ринку цінних паперів. Тому їх часто
називають громадськими, хоча за своєю сутністю це приватні підприємства.
Серед інших типів корпоративної організації виділяють так звані
S-корпорації, для яких характерне поєднання рис корпорації та
партнерства. Як і в акціонерному товаристві, тримачі акцій S-корпорації,
кількість яких законодавче обмежена, несуть обмежену відповідальність,
уникаючи водночас подвійного оподаткування.
Холдинги є тримачами акцій інших корпорацій і, отже, своєрідною формою
регулювання всього корпорованого співтовариства.
Значного поширення набули професійні корпорації -об'єднання за
професійною ознакою (юристів, медиків тощо), учасники яких надають
відповідні послуги. Професійні корпорації - це своєрідна форма
акціонерного товариства закритого типу.
Найскладніше питання для корпоративної форми -взаємовідносини між
акціонерами і керівниками. Хоч юридично корпорація належить акціонерам,
вони рідко зайняті в управлінні нею. Частіше їх управлінський вплив
обмежується виборами керівних органів корпорації та участю в розробці
стратегії господарської діяльності. Потенційно тримачі акцій можуть
впливати через зміну керівництва, але, не маючи в своєму розпорядженні
достатньої інформації, вони звичайно схильні підтримати пропозиції
керівництва. Тому реальна влада зосереджена в руках керівників, що
повсякденно здійснюють управління корпорацією. Ця проблема може бути
пом'якшена за допомогою законодавчих і економічних інструментів. У
першому випадку у вигляді механізмів контролю за діяльністю керівників,
у другому -форм матеріального стимулювання як способу змусити керівників
працювати в інтересах акціонерів. Ясно одне: чим більш розпорошеним є
акціонерний капітал, тим вірогідніша можливість зловживань з боку
керівників.
|
