Частина 1
ТНК як суб'єкт світового господарства
Розділ З
Історичний аспект розвитку ТНК
3.1. Передумови поширення міжнародних корпорацій як форми
господарювання
Міжнародні корпорації набули поширення внаслідок структурних змін у
світовій економіці XIX ст. Однак деякі фірми, що мають ознаки ТНК,
з'явилися набагато раніше. Зокрема, англійська East India Company
утворилася ще в 1600 p., деякі інші великі фірми також існують не одне
століття, але особливо інтенсивно концентрація капіталу у сфері
виробництва, торгівлі та банківсько-кредитній діяльності, яка
стимулювала утворення ТНК, відбувалася з другої третини XIX ст.
У той час в організації економічної діяльності відбувалися важливі
перетворення, основний зміст яких полягав у тому, що:
1) у результаті промислової революції другої половини XIX ст., яка
заклала підвалини масового та спеціалізованого виробництва, великі
підприємства, комерційні структури здобули істотні переваги в
господарській, конкурентній діяльності, що допомогло їм отримувати
значно вищі прибутки; .
2) особливо широко почав використовуватися принцип партнерства, який,
базуючись на більш зручних та ефективних механізмах корпоративної
відповідальності (порівняно з відповідальністю персональною), створював
можливості для мобілізації коштів середніх і дрібних вкладників.
Дедалі гострішою ставала боротьба за ринки збуту: збільшення обсягів
виробництва (в натуральному вираженні - маси пропонованих на ринку
товарів) спричиняло ускладнення процедури їх продажу для виробників і
продавців. Через це великі підприємства отримували додаткові переваги за
рахунок можливості маневрувати ресурсами, краще витримувати цінову
конкуренцію, малі підприємства стикалися з труднощами у своїй ринковій
діяльності й масово ставали банкрутами.
Унаслідок цього відбулася істотна за масштабами концентрація та
централізація господарської діяльності й власності на виробництві.
Причому ступінь розвитку цих процесів є неперевершеним і тепер, оскільки
в сучасних умовах помітну роль в економічному житті, зокрема в
господарській системі провідних ринкових держав (на відміну від
ситуації, що існувала наприкінці XIX - на початку XX ст.), відіграють
підприємства малого та середнього бізнесу.
Зокрема, у Німеччині на зламі ХІХ-ХХ ст. менш як один відсоток
підприємств контролював понад 3/4 загальної парової та електричної
потужності національної промисловості, що на той час фактично означало
контроль за енергетикою країни. Аналогічним чином відбувалася
концентрація банківського капіталу. В Німеччині у 1909 р. 9 найбільших
берлінських банків контролювали 11,3 млрд. DM, або 83% капіталів країни.
Подібні процеси відбувалися і в Україні. В багатьох галузях економіки
зменшувалася кількість підприємств і збільшувалися їхні розміри. З 1901
по 1913 р. число підприємств з кількістю працюючих понад 1000 робітників
зросла з 17 до 42 одиниць. Особливо популярною формою монополістичних
об'єднань в Україні (як і в Російській імперії, до складу якої входила
Україна) були тоді синдикати. Вони створювалися у чорній металургії, в
металообробній промисловості. На початку XX ст. в Україні залишилося
тільки одне велике підприємство неакціонерного типу - Сулинський завод,
однак і воно в 1905 р. перетворилося на акціонерне товариство.
Надзвичайно високий рівень концентрації капіталу наприкінці XIX - на
початку XX ст. сприяв його переливанню за національні межі.
Транснаціоналізація капіталу стала логічною ланкою в ланцюгу
еволюційного розвитку відносин капіталу. На цей час припадає становлення
таких відомих транснаціональних компаній, як американські "Дженерал
моторз" (виникла в 1908 p., вивозити капітал почала з 1918 p.), "IBM"
(1911 p., перші закордонні підрозділи було відкрито в 1917 p.), "Істмен
кодак" (1901 p., закордонні дочірні фірми мала з часу свого створення);
німецькі "Байєр" (1863 p., іноземна експансія з першого року утворення,
в 1865 р. було відкрито першу в США фабрику з виробництва анілінових
барвників), "Маннесманн" (1890 p., зовнішньоекономічна експансія
фактично з моменту заснування), "Бош" (1886 p., вивезення капіталу з
1920 р.), "Хенкель" (1876 p., закордонне інвестування компанія розпочала
в 1913 p.); швейцарська "Нестле" (1905 р., в 1914 р. мала заводи у п'яти
країнах світу).
Однак переважно формування ТНК припадає на 60-ті роки XX ст., коли
провідні компанії західних країн почали здійснювати масове вивезення
капіталу. В цей період як транснаціональні функціонують японські
компанії "Тойота" (організована в 1937 p., експорт капіталу почала в
60-х роках), "Мацусіта" (1935 p., створення зарубіжних філій з кінця
50-х років)", "Тошиба" (1904 p., вивезення капіталу з початку 60-х
років), "Міцубісі" (1950 p., вивезення капіталу з 60-х років), "Кобе
стіл" (1911 p., закордонне інвестування з 60-х років)", "Шарп" (1935 p.,
створення закордонної мережі з кінця 60-х років); британські "Ренк Ховіс
Макдаугл" (1899 p., закордонні підрозділи з 60-х років), "БОК" (1886 p.,
вивезення капіталу з кінця 60-х років); німецькі "Фольксвагенверк" (1938
p., вивезення капіталу з 60-х років), "Фрідрих Флік індустріфервальтунг"
(1915 p., створення закордонної виробничої бази з 1955 p.); французькі
"Ре-но" (1899 p., створення закордонної мережі з 60-х років і
надзвичайно стрімке її розширення в 70-х роках), "Л'Ореаль" (1909 p.,
вивезення капіталу з другої половини 60-х років) та ін.
Науково-технічний прогрес посилив процес переростання великих
національних компаній у транснаціональні. Поглиблення суспільного поділу
праці й упровадження нових технологій створювали можливості для
просторового роз'єднання окремих технологічних процесів, а поява нових
засобів транспорту і зв'язку сприяла реалізації цих можливостей. Єдиний
процес виробництва став дробитися і розміщуватися з урахуванням
відмінностей у цінах національних факторів виробництва. Почала
розвиватися просторова децентралізація виробництва, заснована на
концентрації капіталу, що мала планетарний масштаб. Наприкінці XX ст.
прибутковість міжнародних корпорацій досягла надзвичайно високих рівнів.
У США, наприклад, питома частка 500 найбільших корпорацій в загальному
прибутку зросла з 1/3 на початку 50-х до 2/3 в 90-х роках.
У сучасному світі ТНК мають чимало засобів політичного тиску на
національні уряди. Саме вони визначають параметри науково-технічного
прогресу, впливають на основні показники торгівлі, руху капіталів,
міжнародної економічної діяльності країн.
|
