Частина 1
ТНК як суб'єкт світового господарства
Розділ З
Історичний аспект розвитку ТНК
3.2. Етапи розвитку ТНК
У процесі становлення та еволюційного розвитку транснаціонального
капіталу і ТНК як форми функціонування транснаціонального капіталу
виділяють декілька етапів, пов'язаних із формами експансії та напрямами
торгово-виробничої діяльності ТНК.
На першому етапі транснаціоналізації діяльності великих промислових
компаній відбувався процес інвестування передусім у сировинні галузі
іноземних економік. Він супроводжувався створенням у цих країнах
розподільчих і збутових підрозділів компанії, що інвестувала.
Необхідність останнього була продиктована, по-перше, тим, що створення
власних закордонних розподільчих і збутових підрозділів потребувало
значно менше інвестицій, ніж створення за кордоном виробничих
підприємств; по-друге, можливим негативним впливом нових виробничих
потужностей на здатність підтримувати ефективний рівень завантаження
потужностей на підприємствах фірми, які розташовані в країні-метрополії.
Такий вплив особливо відчутно виявлявся у виробництві однакової або
слабко диференційованої продукції. Зокрема, цей чинник стримував
зростання виробничих інвестицій металургійних фірм, але фірми харчової
та інших галузей промисловості, що виробляли продукцію з певними
товарними марками, охочіше інвестували у створення виробничих
підприємств за кордоном.
Хронологічно перший етап охоплює період з другої третини XIX ст. - першу
половину XX ст.
Другий етап еволюції ТНК пов'язаний із посиленням ролі зарубіжних
виробничих підрозділів ТНК та інтеграції зарубіжних виробничих і
збутових операцій. Виробничі зарубіжні відділення спеціалізувалися
передусім на виробництві продукції, яка на попередніх стадіях
виробничого циклу вироблялася материнськими фірмами. Із диференціацією
попиту й посиленням інтеграційних процесів у різних регіонах світу,
виробничі філії ТНК все більш переорієнтовуються на виробництво
продукції, відмінної від продукції материнської фірми, а збутові
підрозділи - на обслуговування регіональних ринків.
Прямі зарубіжні інвестиції у повоєнні роки збільшувалися дуже швидко, що
було прямо пов'язано з діяльністю ТНК. Найбільшою інвестуючою країною
були США, вони спрямовували інвестиції переважно у країни, що
розвиваються. Однак з початку 70-х років XX ст. зростання прямих
зарубіжних інвестицій сповільнилося, змінилася їх спрямованість -
передусім до країн Західної Європи. З початку 80-х років виникає ще одна
нова тенденція в міжнародному русі інвестицій - прямі інвестиції з
Великої Британії, Німеччини, Канади до США, причому саме США стають
найбільшою приймаючою державою.
На сучасному, третьому етапі, стратегія ТНК характеризується прагненням
до утворення мереж внутрішньофірмових зв'язків регіонального, а нерідко
й глобального масштабу. В рамках внутрішньофірмових зв'язків
інтегруються наукові дослідження та розробки, матеріальне забезпечення,
виробництво, розподіл і збут.
Особливістю третього етапу є формування ТНК у країнах, що не належать до
економічно розвинутих. Нині капітал активно вивозиться компаніями з
відносно просунутих країн Азії та Латинської Америки (насамперед з
Тайваню, Південної Кореї, Сінгапуру, Бразилії). Найбільші компанії цих
країн експортують капітал з метою розширення сфер своєї діяльності,
використання трудових ресурсів або науково-технічних досягнень
приймаючих країн для отримання вищих прибутків.
Таким чином, у процесі еволюційного розвитку ТНК зазнали істотних змін.
За критерієм міжнародної економічної активності в їх розвитку виділять
чотири покоління.
Діяльність ТНК першого покоління значною мірою була пов язана з
розробкою сировинних ресурсів колишніх колоній, що дає підставу
визначити їх як "колоніально-сировинні ТНК". За своєю
організаційно-економічною формою і механізмами функціонування це були
картелі, синдикати і перші трести.
Відтак на світовій арені з'являються ТНК другого покоління - ТНК типу
"трест", їхня специфіка - міцний зв'язок з виробництвом
військово-технічної продукції. Почавши свою діяльність у період між
двома світовими війнами, деякі з цих ТНК зберегли свої позиції у
світовій економіці й після Другої світової війни.
У 60-ті роки дедалі помітнішу роль почали відігравати ТНК третього
покоління, які широко використали досягнення науково-технічної
революції. Вони виступали в організаційно-економічній формі концернів і
конгломератів. У 60-80-ті роки в діяльності ТНК органічно поєднувалися
елементи національного і зарубіжного виробництва: реалізація товарів,
управління та організація роботи персоналу, науково-дослідні роботи,
маркетинг і післяпродажне обслуговування. Основні елементи
відтворювального процесу переводилися на загальні для відповідних країн
стандарти і принципи. ТНК третього покоління сприяли поширенню досягнень
НТП до периферійних зон світового господарства і, що найголовніше,
формували економічні передумови для появи міжнародного виробництва з
єдиним ринковим та інформаційним простором, міжнародним ринком капіталу
і робочої сили, науково-технічних послуг.
На початку 80-х років поступово з'явилися і утвердилися глобальні ТНК
четвертого покоління, їх визначальними рисами є планетарне бачення
ринків і функціонування в умовах глобальної конкуренції.
|
