Частина 1
ТНК як суб'єкт світового господарства
Розділ 4
Експансіоністський характер діяльності ТНК
4.3. ТНК на міжнародних фінансових ринках
Володіючи величезними капіталами, ТНК активно діють на міжнародних
фінансових ринках. Сукупні валютні резерви ТНК у декілька разів більші,
ніж резерви всіх центральних банків світу. Переміщення 1-2% маси грошей,
що знаходяться у приватному секторі, цілком здатне змінити взаємний
паритет національних валют. ТНК часто розглядають обмінні валютні
операції як найвигідніше джерело своїх прибутків. Однак слід зазначити,
що до кінця 60-х років XX ст. провідні корпорації світу не надавали
істотного значення специфіці управління іноземними операціями, оскільки
продаж їх зарубіжних підприємств не перевищував 100 млн. доларів на рік.
У цей період до 77% продукції зарубіжних філій і дочірніх компаній
реалізовувалося на місцевих ринках. З початку 70-х років ситуація якісно
змінилася. Наступає період використання міжнародного характеру структури
корпорації. Іноземний продаж американських ТНК збільшився в середньому з
100 до 500 млн. дол. на рік. Зарубіжне виробництво стало приносити
значну частку прибутку корпорації, і для її максимізації потрібна була
централізація рішень з ключових валютно-фінансових питань. Розширився
склад експертів у материнській компанії з міжнародних фінансових
операцій. Більше половини найкрупніших ТНК США створили спеціальні
відділи з управління міжнародними фінансовими операціями при своїх
штаб-квартирах. Для прийняття рішень головною компанією необхідна була
зведена інформація про філії в різних країнах. Саме в цей період банки
за допомогою комп'ютерної техніки стали складати щоденні зведені поточні
баланси філій корпорації в певній країні та здійснювати взаємні
розрахунки або фінансові операції між філіями корпорацій у країні
перебування.
Слід зазначити, що 70-ті роки характеризувалися різким посиленням
нестійкості міжнародних валютно-кредитних відносин. Із запровадженням
"плавання" валют розширилися межі коливань валютних курсів провідних
розвинених капіталістичних країн, різко знизилася достовірність валютних
прогнозів. Почастішали коливання номінальних і відносних відсоткових
ставок з міжнародних кредитів і цінних паперів. Змінювалася традиційна
система цінових пропорцій за загального високого рівня інфляції. У цей
період спостерігалася тенденція до розширення об'єктів і операцій
страхування валютних ризиків, подовжувалися терміни страхування окремих
позицій, особливо у випадках, коли коливання валютних курсів не могли
бути протягом тривалого періоду часу компенсовані за рахунок зміни цін.
Страхування набувало все більш складних форм.
Міжнародні корпорації відчували зростаючий дефіцит у фахівцях з
валютно-кредитних питань, нестачу організаційних і технічних засобів для
прийняття рішень щодо покриття валютних ризиків. Розширення місцевого
штату фахівців і його технічне оснащення були пов'язані зі збільшенням
адміністративних витрат, а головне - не гарантували захисту інтересів
міжнародної корпорації як єдиного цілого. Подолання суперечності, що
виникла, ознаменувало собою початок третього етапу в еволюції
організаційних форм міжнародних розрахунків корпорацій. Освоєння банками
електронного обладнання, телефонізація і комп'ютеризація фінансових
інститутів і основних підрозділів найбільших міжнародних корпорацій дали
змогу підвищити ефективність централізованого управління міжнародними
розрахунками банків, великих промислових і торгових монополій. Практично
всі підрозділи великих міжнародних корпорацій мали електронне
розрахункове обладнання і постійний зв'язок з обслуговуючими їх банками.
Нові технічні можливості сприяли посиленню тенденції до концентрації
управління грошово-валютними операціями корпорацій. Корпорація "British
Petroleum" є щодо цього характерним прикладом: компанія перетворила своє
центральне казначейство у Великій Британії на банк з численними
відділеннями для управління валютними позиціями з торгівлі нафтою, з
податкових відрахувань на видобуток нафти в Північному морі, з операцій
хімічних та інших підприємств, з купівлі засобів виробництва і різних
матеріалів. Намітилася тенденція до централізації відкритих валютних
позицій корпорацій. У той час стратегія корпорацій спрямована на те, щоб
зняти з філій проблеми страхування валютних ризиків.
Централізація валютних позицій великих корпорацій дає їм переваги в
ціновій конкуренції на ринку країни їх перебування, оскільки вони в ціну
товарів все рідше включають витрати покриття валютних ризиків і витрати,
пов'язані з конвертацією іноземної валюти в місцеву. Більше того,
стратегія міжнародних монополій дає філіям змогу надавати покупцям
кінцевої продукції на місцевих ринках або в третіх країнах свободу
вибору валюти платежу, а негативні тенденції, що виникають у процесі
комерційних операцій, нівелюються за рахунок операцій центрального
фінансового органу компанії на міжнародних валютно-кредитних ринках.
|
