|
Глава 11.
КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПИСЬМА
§ 4. Методика
судово-почеркознавчої експертизи
Судово-почеркознавча експертиза
— судова
експертиза, основним завданням якої є ідентифікація виконавця рукопису
тексту, цифрових записів або підпису. Така експертиза вирішує також
деякі неідентифікаційні завдання, а саме: встановлення факту виконання
рукопису в незвичних умовах або в незвичайному стані виконавця, навмисне
зміненим почерком із підробкою (імітацією) почерку іншої особи,
визначення статі виконавця, а також належності його до певної вікової
групи.
Типові питання,
які вирішуються експертизою, такі: чи виконаний рукопис певною особою;
чи виконані кілька рукописів однією особою; чи виконаний рукопис
навмисне зміненим почерком; чи виконаний рукопис у незвичних умовах; чи
перебувала особа, яка виконала рукопис, в незвичайному стані; чи володіє
особа, яка виконала рукопис, навичками письма спеціальними шрифтами;
особою якої статі виконаний рукопис; до якої вікової групи належить
виконавець рукопису.
Методика
судово-почеркознавчої експертизи
передбачає
чотири стадії дослідження:
1) попереднє
ознайомлення з матеріалами (вивчення матеріалів кримінальної справи,
ознайомлення з документами — речовими доказами і зразками, з питаннями,
які поставлені перед експертом, та ін.);
2)
роздільне дослідження (здійснюється роздільне вивчення документа —
речового доказу та зразків для порівняльного дослідження; провадиться
виявлення загальних і окремих ознак письма і почерку);
3) порівняльне
дослідження (виявлені ознаки зіставляються; результати порівняння
заносяться до спеціальних таблиць — розробки);
4) оцінка
наслідків і формулювання висновків (оцінюється індивідуальна сукупність
виявлених ознак; експерт робить висновок про наявність або відсутність
індивідуальної тотожності).
Існують певні
особливості дослідження почерку, що зазнав навмисних змін. Найбільш
поширеними видами навмисного змінення почерку є скорописне маскування
(навмисна зміна зовнішнього вигляду почерку); наслідування друкованого
почерку (той, хто пише обирає для себе новий вид письма, яким він
звичайно не користується); зміна особою пишучої руки (виконання письма
лівою рукою);
імітація чужого
почерку (наслідування почерку іншої особи); наслідування шкільних
прописів; наслідування недостатньо виробленого почерку. Так, ознаками
зміни особою пишучої руки є розлад координації рухів, нестійкий нахил,
нерівномірність розташування літер відносно горизонтального рядка,
ознаки «дзеркальності» окремих елементів, розмір і розставляння літер,
злами овальних та вертикальних штрихів тощо.
Під час
дослідження експерт має виявити ознаки, які виникли внаслідок навмисного
спотворення почерку. Встановлюються стійкі ознаки і їх достатність для
ідентифікації особи, що писала.
Особливості
дослідження підписів.
Підпис —
особливий вид рукопису, який відображає прізвище особи або умовні
письмові знаки і має посвідчувальне значення. Підпис виконується
власноручно. Особливістю підпису є малий обсяг графічного матеріалу та
графічні ознаки.
До графічних
ознак підпису відносяться:
1) розчерк
(напрямок завершального штриха);
2)
співвідношення рядків основи письма та верхніх закінчень штрихів;
3) гладіолаж
(зменшення розміру штрихів до кінця підпису);
4) положення
підпису відносно тексту документа (топографічна ознака). Підписи можуть
мати різну транскрипцію — літерну, безлітерну, змішану.
Методика
дослідження підписів базується на загальних почеркознавчих положеннях
(охоплює чотири основні стадії), але має певну специфіку. Дослідження
підпису слід розпочинати з таких ознак, як транскрипція, загальний
вигляд, ступінь виробленості. При дослідженні підпису, виконаного з
наслідуванням або спотворенням, виявляються ознаки, які є відмінними чи
збігаються.
|
