|
Глава 13.
КРИМІНАЛЬНА РЕЄСТРАЦІЯ
§ 3.
Дактилоскопічний облік
Обвинувачені,
затримані та засуджені особи підлягають алфавітному і дактилоскопічному
обліку. Порядок ведення дактилоскопічного обліку регламентовано
Інструкцією про порядок функціонування дактилоскопічних обліків
експертно-криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ України,
затвердженою наказом МВС України від 20.12.99 р.
Дактилоскопічний облік здійснюється за допомогою дак-тилокопічних карт,
які містять пальцеві відбитки кожної руки певної особи. Дактилокарти
заповнюються у 3-х примірниках, якщо вони підлягають обліку в
центральній дактилокартоте-ці, або у 2-х примірниках, якщо вони
підлягають обліку тільки в регіональній і місцевій дактилокартотеках.
Дактилокарта на
особу заповнюється на бланку встановленого зразка, де у відповідних
графах фіксуються такі відомості: стать; прізвище, ім'я та по батькові;
число, місяць, рік народження; місце народження; дактилоскопічна формула
за 10-пальцевою системою; основні та контрольні відбитки пальців; підпис
особи; дата проведення дактилоскопіювання; орган, де відбулося
дактилоскопію-вання; підстава для дактилоскопіювання; відбитки долонь;
прикмети; прізвище і підпис працівника, який заповнював дактилокарту
(рис. 20).
Дактилоскопіювання полягає в отриманні пальцевих відбитків живих осіб і
трупів. При дактилоскопгюваннг живих осіб на гладку пластинку
видавлюють невеличку кількість друкарської фарби і розкочують її гумовим
валиком. Дакти-лоскопійованому пропонують вимити руки теплою водою з
милом, після чого нігтьові фаланги всіх пальців прокочують від краю до
краю по пластинці з фарбою, потім у тому ж порядку прокочують їх у
спеціально зазначених місцях на да-ктилокарті. Після прокочування на
дактилокарту наносять контрольний відбиток чотирьох пальців одночасно
(крім великого, що прокочується окремо в спеціально відведеній графі),
який допомагає перевірити, чи нанесені окремі відбитки пальців на
відповідні місця дактилокарти, і визначити, якою рукою і яким пальцем
залишений відбиток на місці події.
Дактилоскопування трупа
має свої
особливості. Фарбу з пластинки за допомогою гумового валика наносять на
пальці, а потім прокочують кожний палець окремими квадратиками паперу,
покладеними на сірникову коробку. Аркуші паперу з відбитками
пальців наклеюються на відповідне місце дактилокарти. Контрольний
відбиток не робиться.
Систематизація
дактилокарт полегшується за допомогою використання спеціальних формул
(рис. 21). Дактилоскопічна формула — це формула 10-пальцевої
системи реєстрації, що записується в правому верхньому куті лицьового
боку дактилокарти; має вигляд двох простих дробів: перший іменується
основною частиною формули, другий — додатковою. Чисельник основної
частини формули являє собою суму умовних цифрових позначень тільки
завиткових візерунків парних пальців рук із додаванням одиниці, а
знаменник — суму позначень завиткових візерунків непарних пальців із
додаванням одиниці. Парні й непарні пальці визначають, переходячи від
великого пальця правої руки до мізинця лівої. Для цифрових позначень усі
пальці розподіляються на пари. Відповідним парам присвоюються такі
цифрові позначення: великий і вказівний пальці правої руки — 16;
середній і безіменний правої руки — 8; мізинець правої і великий лівої
руки — 4; вказівний і середній лівої — 2; безіменний і мізинець лівої —
1.
Додаткова
частина формули являє собою дріб, де в чисельнику є ряд цифрових
позначень усіх візерунків пальців правої руки, які не сумуються, а в
знаменнику — пальців лівої. Для виведення додаткової частини формули
папілярний узор кожного пальця наділяється умовною цифрою від 1 до 9.
Дугові узори, незалежно від виду, позначаються цифрою 1, петльові
радіальні — 2, петльові ульнар-ні — 3, 4, 5 і 6, залежно від кількості
ліній, розміщених на лінії відрахування; завиткові узори — 7, 8, 9,
залежно від відносного положення дельт; відсутні пальці, а також узори
пальців з пошкодженнями позначаються 0.
|
