|
Глава
3.
КРИМІНАЛІСТИЧНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ
§ 3. Загальна методика ідентифікації
Суттєвим
питанням теорії криміналістичної ідентифікації є загальна методика
ідентифікації, яка розглядає головні риси та основні прийоми
встановлення тотожності, що властиві будь-якому виду ідентифікації.
Ідентифікація
як процес встановлення тотожності розпадається на дві основні стадії:
аналітичну і синтетичну. Ці дві стадії взаємозалежні.
Аналітична
стадія починається з вивчення загальних, а потім окремих,
індивідуальних ознак ідентифікованого об'єкта або ідентифікуючих
об'єктів, походження яких безсумнівне, після цього вивчаються інші
ідентифікуючі об'єкти. Процес встановлення тотожності розпочинається з
всебічного вивчення, аналізу ознак об'єктів ідентифікації.
Після
проведеного вивчення ознак здійснюється їх порівняння. Ця частина
роботи —
порівняльне
дослідження —
є
найважливішою в ідентифікації. Таке дослідження тісно пов'язане з
безпосереднім аналізом, оскільки порівняння, відділене від аналізу, не
може забезпечити детального зіставлення властивостей і ознак
порівнюваних об'єктів.
Порівняння
здійснюється за допомогою зіставлення ознак ідентифікованого об'єкта з
ознаками ідентифікуючого або ознак тільки ідентифікуючих об'єктів. Цей
останній випадок означає:
а) відсутній
ідентифікований об'єкт (два машинописних тексти);
б) порівняння з
ознаками ідентифікованого об'єкта неможливе (ознаки почерку), важке
(папілярний візерунок), недоцільне через особливі умови слідоутворення
(куля).
Кожний з
об'єктів має множинність ознак, однак при порівнянні використовуються не
всі ознаки. Ідентифікаційними ознаками називаються ознаки, які слугують
для порівняння.
Способи
порівняльного дослідження:
1)
спосіб
зіставлення
зводиться до
розміщення порівняльних відображень в одне поле зору або на можливо
більш близьку відстань одне від одного з тим, аби порівнювані об'єкти
знаходилися на відстані найкращого сприйняття і при цьому був
забезпечений ступінь збільшення, достатній для аналізу і порівняння
ознак.
З метою
створення найкращих умов для зіставлення часто використовуються
різноманітні оптичні прилади. Широко застосовуються фотографічні
прийоми порівняння. При зіставленні іноді роблять допоміжні побудови;
2)
спосіб
накладення відображень
складається в
накладанні одного з порівнюваних прозорих відображень на інше з тим,
щоб при суміщенні виявити як збіжні ознаки, так і ті, що різняться. Для
цього часто виготовляють спеціальні прозорі відображення на плівці,
склі (негатив —
позитив);
3)
спосіб
лінійного суміщення
полягає в
такому розміщенні двох відображень, при якому частина одного з них може
розглядатися як продовження іншого. Частіше за все два фотозображення
розрізаються по якійсь лінії, а потім по ній складаються різні частини
цих зображень.
Синтетична
стадія.
Якщо основним
завданням аналітичної стадії було встановлення збігу і розбіжностей в
ідентифікаційних ознаках, то перед синтетичною стадією ставиться
завдання науково пояснити виявлені збіги і розбіжності та дійти
висновку про тотожність або відмінність, іноді
—
подібність.
У результаті
порівняння може бути встановлений збіг низки ознак і розбіжність інших.
Залежно від виду дослідження експерт пояснює це даними конкретної
науки, але завжди і в усіх випадках необхідно:
при
поясненні відмінностей враховувати:
а) зміни
властивостей об'єктів ідентифікації;
б) зміни умов
прояву властивостей;
в) зміни
матеріально-фіксованого відображення; при поясненні збігу
враховувати:
а) стійкість
ознак;
б) наскільки
часто ознака зустрічається в об'єктах ідентифікації (чим більш рідкісною
є ознака, тим вона цінніша);
в) конкретні
умови відображення об'єктів ідентифікації.
Істотне
значення для наукового пояснення й збігу і відмінностей в ознаках має
вивчення умов і механізму утворення ознак.
Висновок про
тотожність, відмінність або групову належність, яким закінчується
ідентифікація, повинен будуватися на даних дослідження і бути
обґрунтованим. Цей висновок повинен бути результатом глибокої оцінки
збігу і відмінності в ознаках, при цьому ознаки повинні розглядатися у
взаємозв'язку і взаємозалежності, як єдиний комплекс ознак об'єкта. Для
висновку про наявність тотожності необхідним є збіг комплексу ознак,
неповторних у даному сполученні та ні в якому іншому об'єкті. Для
тотожності необхідним є збіг саме комплексу ознак, окремі ознаки
можуть бути у багатьох об'єктів. Таким чином, для індивідуальної
ідентифікації (встановлення конкретної тотожності) необхідним є збіг
комплексу загальних і окремих ознак. Критерієм для вирішення питання про
достатність даного комплексу для висновку про тотожність є практика,
наукові положення.
Для висновку
про групову належність (групову ідентифікацію) необхідним є збіг всіх
істотних ознак даної групи (роду, виду, системи, сорту, марки тощо),
тобто таких ознак, за відсутності однієї з яких виключається
приналежність об'єкта до групи.
*
Результат
ідентифікації може бути виражений:
а) у
позитивній формі —
тотожність установлена;
б) у
негативній формі —
установлена відмінність;
в) у
категоричній формі —
інше вирішення
даного питання за переконанням експерта неможливе;
г) у
ймовірній
(передбачуваній) формі
—
існує велика
можливість даного рішення, інше рішення хоча і малоймовірне, але
можливе, припустиме.
Наукова
достовірність визначається в результаті вирішення таких основних питань:
а) чи
необхідні спеціальні знання для вирішення питання про тотожність і якщо
так, то чи була призначена експертиза, чи достатньо кваліфікований
експерт;
б) чи були
надані експерту необхідні об'єкти; чи мали вони потрібні властивості;
в) у
яких умовах
провадилася ідентифікація;
г)
чи є науковими
метод і засоби, які застосовувалися при порівняльному дослідженні;
ґ) наскільки
обґрунтований збіг комплексу ознак; чим мотивуються відмінності;
д) чи немає
логічних суперечностей.
|