|
Глава
4.
КРИМІНАЛІСТИЧНА ПРОФІЛАКТИКА І ПРОГНОЗУВАННЯ
§ 2.
Основи теорії
криміналістичного прогнозування
Реалізація
прогностичної функції криміналістики неможлива без поглибленої розробки
теоретико-методологічної бази, побудови та перевірки криміналістичних
прогнозів, створення необхідного робочого інструментарію здійснення
прогностико-криміналістичних досліджень. При цьому важливо розрізняти
прогностику — теорію розробки прогнозів і прогнозування —
практику розробки прогнозів, добиваючись випереджаючого розвитку першої
у порівнянні з останньою.
Криміналістична прогностика —
це самостійне
вчення, яке являє собою систему наукових положень про загальні
закономірності побудови і перевірки прогнозів, які відображують
перспективи і напрями розвитку криміналістики та об'єктів її пізнання в
майбутньому.
Термін
«криміналістичне прогнозування» доцільно розглядати у двох аспектах:
а) як
спеціальну діяльність щодо реалізації положень криміналістичної
прогностики на практиці за допомогою використання найефективніших
прогностичних методик і спрямовану на побудову прогнозів щодо визначення
основних тенденцій, шляхів розвитку криміналістичних об'єктів, їх
стану в майбутньому;
б) як галузь
правового (юридичного) прогнозування, що є різновидом передбачення у
сфері боротьби зі злочинністю, де спільною сферою прогностичних
досліджень правознавців, процесуалістів та криміналістів є передбачення
тенденцій і перспектив розвитку та вдосконалення методів
і
засобів здійснення розслідування, розширення доказової бази,
своєчасного введення нормативного регулювання і відповідальності.
Оскільки
прогнозування є невід'ємною функцією криміналістики, то й об'єктами
прогнозу виступають сама наука криміналістика та об'єкти її пізнання:
а) злочин
(функціональна сторона злочинної діяльності) і породжувані ним
наслідки;
б) діяльність
по розкриттю, розслідуванню та попередженню злочинів.
Спрямованість
здійснення прогностичних досліджень може мати науковий,
науково-прикладний та практичний характер.
Точність і
обґрунтованість криміналістичних прогнозів обумовлена якістю вихідної
інформації, яку можна упорядкувати таким чином:
а) за
джерелами —
офіційна
(відомості, які містяться в різних офіційних документах, що виходять від
компетентних державних органів та посадових осіб; відомості із
матеріалів кримінальних справ та інших офіційних проваджень) та
неофіційна (монографії, періодичні видання, результати
криміналістичного моніторингу тощо);
б) по
відношенню до прогнозованої системи
—
внутрішня (перероблена за певною схемою, тобто перекодована та
згрупована за чіткими ознаками, наприклад, у кореляційні таблиці, що
відображають залежності між конкретним способом вчинення певного виду
злочину та особою злочинця) і зовнішня (первинна інформація, що
характеризує як сам об'єкт прогнозу, його властивості та ознаки з
позиції методології криміналістичного прогнозування, так і прогнозний
фон, тобто чинники-детермінанти, передпрогнозну ситуацію тощо);
в) за
характером відображуваних знань
—
якісна
(фактографічні дані та експертні оцінки) та кількісна;
г) за
функціональним призначенням
—
інформація для
побудови прогнозів у науці; інформація для науково-прикладного
прогнозування; інформація для практичного прогнозування.
Джерела
формування вихідної для прогнозування інформації доцільно поділити в
такий спосіб: 1.
Наукові дані:
а) положення
загальної теорії та окремих криміналістичних теорій (наприклад, дані
щодо повторюваності способу вчинення і приховання злочинів, механізмів
слідоутворення, навичок злочинної діяльності при збереженні
стабільності детермінуючих чинників);
б) результати
наукометричних досліджень у криміналістиці (наприклад, висновки щодо
напрямів, інтенсивності та змісту дисертаційних досліджень з певних
проблем криміналістики);
в) відомості,
що характеризують сучасний рівень розвитку природничих та технічних
наук, дані яких використовуються в криміналістиці, а також тенденції і
перспективи розвитку науково-технічного прогресу (наприклад,
результати досліджень у сфері природничих, технічних та суспільних наук
виступають інформаційною базою для побудови прогнозів про шляхи та
напрями трансформації та адаптації цих результатів для удосконалення
науково-технічних засобів криміналістики і методів їх практичного
застосування);
г) результати
соціологічних, правових та кримінологічних прогнозів;
ґ) опитувальні
дані (результати анкетування, інтерв'ювання наукових і практичних
працівників, а також висновки (думки) експертів щодо об'єкта і ситуації
прогнозу).
2.
Статистичні
дані:
а) статистичні
дані криміналістичних обліків (інформація про осіб, які вчинили
злочини, способи вчинення злочину і відповідні сліди, предмети
злочинного посягання);
б) кількісні
характеристики злочинності, її окремих видів, динаміки.
3.
Узагальнені
дані практики
(в тому числі
зарубіжний досвід):
а) інформація
про нові способи вчинення злочинів, нові різновиди злочинних посягань,
нові види предмета посягань, трансформацію обстановки, в якій
вчиняються ті чи інші злочини;
б) відомості
про ефективність тих чи інших засобів, прийомів та методів
криміналістики для процесу розслідування і попередження злочинів
певного виду;
в) інформація
про нові засоби і прийоми судового дослідження, що виникли на практиці
тощо.
За масштабом
охоплення обставин і фактів, що відображаються в прогностичних
судженнях, та обсягом розв'язуваних завдань в судово-слідчій практиці
прогнозування диференціюється на стратегічне, тактичне та
індивідуальне.
Стратегічне
прогнозування
пов'язане з
прогнозуванням перспектив розслідування і судового розгляду по справі в
цілому, з моделюванням наслідків процесуальних рішень, що приймаються, і
заходів щодо нейтралізації або мінімізації негативних результатів їх
реалізації, а його висновки є невід'ємною частиною процесу доказування
у справі, забезпечуючи планування, визначаючи найприйнятніші форми
взаємодії та характеризуючи можливі варіанти розвитку слідчих і судових
ситуацій та ін.
Тактичне
прогнозування —
це
прогнозуванням результативності планованих тактичних операцій, слідчих
дій та прийомів з метою вирішення тактичних завдань у конкретних
ситуаціях розслідування і судового розгляду, а також наслідків
використання одержаних результатів у доказуванні, ступеня тактичного
ризику і засобів його мінімізації тощо.
Індивідуальне прогнозування
спрямоване на
розробку прогностичної моделі щодо:
а) можливої
поведінки професіональних і непрофесіональних учасників під час
досудового слідства та судового розгляду (наприклад, поведінка
обвинуваченого на допиті, його реакції, форми протидії та ін.);
б) можливого
прояву в невстановленого і незатриманого злочинця та його спільників
елементів доказової поведінки;
в) можливого
місця і часу вчинення злочину, що готується (наприклад, вивчення і
аналіз просторового розташування місць вчинення серійних зґвалтувань і
вбивств із зґвалтуванням і розробка на цій підставі моделей для
прогнозування імовірних районів можливих повторних або серійних
злочинів даної категорії дають змогу локалізувати межі пошуку можливого
злочинця в реальних умовах, оскільки вибір злочинцем місця вчинення
задуманого злочину з високим ступенем імовірності пов'язаний із місцем
його проживання або з місцем вихідної «бази», із якої він, як правило,
діє);
г) варіантів
підготовки можливих місць переховування осіб, причетних до вчинення
злочину тощо.
Результатом
прогностичних досліджень є прогнози, які, у свою чергу, можуть бути
поділені на пошукові та нормативні, конструктивні, деструктивні або
застерігаючі, групові та індивідуальні, поточні, коротко- та
довгострокові. Базисними методами розробки цих прогнозів є опитування
експертів, моделювання та екстраполяція (поширення знань з однієї
предметної галузі на іншу, ще не досліджену).
Завершальний
етап прогностичних досліджень пов'язаний з визначенням форм та шляхів
реалізації сформульованих прогнозів. При цьому зміст рекомендацій для
осіб (органу), що приймають рішення на основі прогностичних висновків,
видозмінюється залежно від характеру і специфіки об'єкта прогнозу, цілей
прогнозних розробок і спрямованості проведених досліджень. Так, якщо
результатами криміналістичного прогнозування є судження щодо
імовірності появи в майбутньому нових способів учинення злочинів, нових
об'єктів (предметів) посягання і нових обставин, які сприятимуть
вчиненню злочинів даної категорії, то й рекомендації мають бути
деструктивного характеру. У таких рекомендаціях повинні бути
відображені пропозиції, спрямовані на здійснення комплексу заходів
(нормативних, організаційно-технічних, інформаційних та ін.) щодо
запобігання вчиненню злочинів новим способом, недопущення можливості
виникнення нових обставин, що сприятимуть вчиненню злочину, розробки
пропозицій, які активізують процес розкриття злочинів, котрі вчиняються
новим способом і котрі не вдалося відвернути.
Якщо ж йдеться
про перспективи розвитку криміналістичних методів, прийомів та засобів,
то й рекомендації повинні носити конструктивний, відтворюючий характер і
сприяти вдосконаленню або створенню нових техніко-криміналістичних
засобів і прийомів (наприклад, пропозиції щодо створення найбільш
сприятливих умов для їх розробки тощо). При цьому пропоновані
рекомендації можуть ґрунтуватися на минулому досвіді вирішення подібних
завдань (у тому числі й зарубіжному) і оперуванні вже апробованими
методами, а можуть мати суто пошуковий характер, тобто включати
пропозиції щодо відшукання нових шляхів і засобів, які забезпечують
досягнення прогностичних висновків щодо розвитку об'єктів дослідження.
Рекомендації
щодо реалізації криміналістичних прогнозів у судово-слідчій і
оперативно-розшуковій діяльності повинні бути спрямовані на
оптіматизацію процесу планування та організації розслідування,
дізнання, судового розгляду, підвищення ефективності слідчих дій і
оперативно-розшукових заходів (наприклад, при висуванні та перевірці
версій, оцінці слідчих, судових та оперативних ситуацій і прийнятті
тактичних рішень відносно визначення оптимальної системи тактичних
прийомів як основних засобів впливу на ситуацію, що склалася, та окремі
її компоненти).
|