|
Шпаргалка
з дисципліни "Соціологія" ->
Назад
12.
Соціологія релігії.
Соціологія
релігії – галузь соціології, яка вивчає
релігію і релігійність,
функції релігії в суспільстві. Роль
і вплив на суспільство релігійних
організацій. Розрізняють два рівні соціології
релігії: теоретичний, який охоплює
вивчення релігії, як особливого соціального
інституту, підсистеми суспільства, та
емпіричний, який вивчає релігійність
соціальних, регіональних та соціально –
демографічних груп з використанням всіх
методів конкретно – соціологічного
аналізу.
Релігія – це складне соціальне
і духовне явище , корені якого виходять з
глибинних теренів суспільної історії.
Соціальна природа та риси релігії
вказують на її зв'язок з розвитком суспільства
– певної само відтворюючої
системи, де один елемент пов'язаний з
іншим. Слово походить від лат. Religio
– і означає зв'язок. Процеси
прогресивних змін або занепаду духовних
цінностей в цілому всього суспільства
неодмінно позначаються і на історичній
еволюції релігійних вчень, зміст яких
становить основу релігійних вірувань.
Звідси виникає необхідність
комплексного вивчення релігійних вчень
з урахуванням їх догматичного змісту й
тих суспільних факторів, що обумовлюють
історичні особливості виникнення і
функціонування тих чи інших релігійних
ідей.
Головною
соціальною функцією релігії є функция
ілюзорно-компенсаторна.
Релігія для віруючого – насамперед
компенсація (нехай навіть ілюзорна) усіх
тягот його земного буття. У свідомості
релігійної людини відбувається
перетворення тяжкої
дійсності у бачення картин райського
буття, ідеального світу, де панують рівність
і свобода.
Релігія
виконує регулятивну функцію.
Як будь-яка інша сфера духовної
культури, вона створює певну систему
норм і цінностей , але специфіка яких
полягає насамперед у збереженні і закріплені
віри у надприродне. Цьому завданню підпорядковані
не тільки культові дії, а й сімейно-побутові
стосунки, система традицій і звичок. Підкреслимо,
що релігія асимілювала багато елементів
загальнолюдської моралі. А оскільки Бог
, за висловом Ф. Енгельса, є відображенням
абстрактної людини, то і релігійна
мораль багато в чому має не якийсь
надприродний, а людський, суспільний
характер.
За
певних історичних умов релігія виконує функцію
інтегрування . тобто функцію
збереження і зміцнення існуючої соціальної
системи. Такою, наприклад, була роль
католицизму в феодальному суспільстві,
православ'я у дореволюційній Росії.
Однак у ряді випадків релігія може стати
і прапором соціального протесту, як це
було, наприклад, із середньовічними єресями
та сектами, з протестантизмом,
прихильники якого в епоху його
зародження боролись проти феодальних
порядків.
На
рівні окремої релігійної організації
релігія виконує інтеграційну функцію ,
згуртовуючи одновірців. Однак одночасно
релігія розглядає і протиставляє один
одному послідовників різних релігій, що
простежується і в сучасному релігійному
житті України.
Релігії
притаманна також комунікативна функція
, яка полягає в підтримуванні зв'язків
між віруючими шляхом створення почуття
віросповідної єдності під час релігійних
дій, в особистому житті, сімейно-побутових
відносинах, а також стосунках у межах різноманітних
клерикальних організацій і навіть
клерикальних політичних партій.
В
умовах сучасного суспільства релігія
виконує , головним чином,
ілюзорно-компенсаторну функцію.
Зазначимо, що не
будучи панівною формою масової свідомості,
вона задовольняє тільки особисті
почуття віруючих.
Щодо
світоглядної, регуляторної та комунікативної
функції релігії, то в силу збереження
релігійних організацій їхні масштаби
визначаються особливостями конфесійних
течій і категоріями віруючих , на яких, в
свою чергу, впливає реальна дійсність.
Соціальні функції релігійних
організацій не тотожні функціям релігії
, тому що релігійні організації
включаються до загальної системи економічних
, політичних та інших суспільних відносин
і виконують безліч нерелігійних функцій.
|