|
Шпаргалка
з дисципліни "Соціологія" ->
Назад
21.
Проблеми
відродження та розвитку української
національної культури.
Живою
душею українства, в якій синтезується
все розмаїття його буття, є культура –
«духовний меч» народу.
(Г. Сковорода)
Українська
культура – це мозаїчна культура українського
народу, як багатоетнічної спільноти, де
етнокультури всіх етносів є рівноправними.
Проблеми
відродження та розвитку української національної
культури вимагають від соціології
вдатися до розгляду складних процесів
національного самовизначення та механізмів
їх розвитку, стимулювання,
прогнозування успішності україноутверджувальної
діяльності.
У
період незалежності України була
започаткована серія соціокультурних
українознавчих досліджень, які засвідчили
впродовж 10 років, значну динаміку національно
– культурної свідомості (Інститут
культурних досліджень Міністерства
культури і мистецтв України). Ці дослідження
показали, що поступово в суспільній свідомості,
не зважаючи на всі економічні негаразди
та економічну кризу, зростає інтерес до
національної та етнічної самоіндефікації
засобами культури і потреба в них.
Про
глибинні зрушення в національно –
культурній самосвідомості свідчать зміни
в реальній поведінці людей при освоєнні
української культури (чверть населення
Укр. за останні 3 роки стало частіше і більше
уділяти уваги українській культурі).
Люди вибирали три найважливіших для
себе елементи української культури, з
яким пов’язували на сам перед образ своєї
культури , її якісне «ядро»- мистецтво, історію
і мову (від 60 до 53%по кожному компоненту).
Разом
з тим, соціодинаміка розвитку національної
художньої культури виглядає
суперечливою, оскільки залучення до цінностей
народної культури супроводжується
зниженням рівня відвідування кінотеатрів,
закладів культури. Разом з тим
розширились можливості в освоєнні різновидів
художньої та релігійної літератури, яка
була заборонена. В суперечливому за
художнім змістом книжному потоці значне
місце займають видання, що пропагують
народну культуру (пісні, казки тощо).
Зростає зацікавленість в них різних етнічних
груп.
Центром
усіх змін у сфері культури є задоволення
потреб у народному та професійному
мистецтві, які назріли, але були
заблоковані попередньою суспільною
ситуацією Тепер ці потреби реалізуються
по всій структурі і по всьому складу
художньої культури. Посилена пропозиція
телепрограм, літератури, музики мас
культового «кітчевого» характеру.
Нові
потреби в народному мистецтві дають
поштовх до його розвитку, інтенсифікують
його функціонування ( зростає кількість
виставок
та ін), посилюють функціонування
етнохудожньої традиції у професійному
мистецтві.
Формуються
деякі нові
риси нової культурної реальності:
оновлюються художні елементи побуту,
оформлення житла, форм спілкування,
визначаються нові грані форм сприйняття
української народної культури в світі.
За
сучасних обставин найбільший рівень
позитивності експерти приписують «зростаючій
багатоманітності змісту і форм
духовного життя», «зростанню самостійності
розвитку культурних процесів у регіонах».
|