|
Шпаргалка
з дисципліни "Соціологія" ->
Назад
28.
Соціальна стратифікація.
Соціальна
стратифікація – це
ієрархічно організована структура соціальної
нерівності, яка існує в певному суспільстві
в денний історичний проміжок часу. Таку
ієрархічно побудовану структуру соціальної
нерівності можна уявити як розподіл
суспільства на страти ( від
лат. Stratum
- пласт,
прошарок).
В
якості прикладу можна за рівнем
добробуту виділити в сучасному українському
суспільстві три основні страти: вищу,
середню, нижчу.
|
Основні
страти
|
Рівень
добробуту
|
Основне
коло людей
|
|
Вищій
клас
|
Дуже
високий
|
Правляча
еліта, крупні бізнесмени, банкіри, фінансисти,
частина творчої інтелігенції.
|
|
Умовно
середній
|
Від
заможного до задовільного
|
Середні
і дрібні підприємці і люди з постійною
зайнятістю і регулярним одержанням
доходу.
|
|
Нижчий
клас
|
Низький
і дуже низький
|
Люди,
що живуть біля і за межею бідності.
|
|
|
|
|
Отже,
соціальна стратифікація – необхідне,
неминуче явище, пов’язане з природною різноманітністю
функцій соціальних ролей.
Критерії
стратифікації: дохід, освіта, влада,
престиж.
Дохід
-
вимірюється в певній грошовій одиниці,
які одержує окремий індивід (індивідуальний
дохід), або сім’я (сімейний дохід) за
певний проміжок часу (неділя, місяць, рік).
Освіта
-
вимірюється кількістю років навчання (початкова
школа – 4 роки і т. д.). Наприклад,
професор проходить близько 20 років
формального навчання.
Влада
вимірюється
кількістю людей, на яких розповсюджується
прийняте вами рішення. Влада – можливість
нав’язувати свою волю або рішення іншим
людям, незалежно від їх волі.
Престиж
-
повага статусу, яка склалася в громадській
думці.
Поняття
соціальної стратифікації відображає
наявність у певному
суспільстві численних соціальних
утворень, представники яких різняться
між собою нерівним обсягом влади та
матеріального багатства, прав та обов’язків,
привілеїв та престижу. В такому ієрархічно
вибудованому розподілі соціокультурних
благ знаходить свій вираз сутність соціального
розшарування, з допомогою якого суспільство
отримує можливість стимулювати одні
види діяльності та взаємодії,
толерантно ставитись до інших та
боротися з небажаним.
Сучасне
суспільство орієнтується на фіксований
успіх, досягнення якого відкриває більші
перспективи і в набутті влади.
Відкритість
сучасного суспільства створила умови
для вільного переміщення індивіда із
класу в клас (наприклад із середнього до
вищого). Таке переміщення може бути
викликане різними причинами (багато в
чому залежить від самої людини її
активності, здібностей, таланта і
вольових якостей) і носить назву соціальної
мобільності.
Відкрите
суспільство передбачає високій рівень
соціальної мобільності, тобто можливість
горизонтальних і вертикальних соціальних
переміщень. Водночас воно є плюралістичним
і терпимо ставиться до різних форм
самореалізації особистості, допускає різний
рівень лояльності до самого себе. А це
можна розглядати як оду з передумов виділення
в ньому ще однієї стратифікаційної
групи – маргіналів. Ним
позначають «нетипових» представників
своєї соціальної спільноти, які, як
правило формують власне соціальне
середовище, створюють свою субкультуру,
дистанціюються від своєї соціальної
верстви. Категорією «маргінали» ряд соціологів
також позначає людей, які в силу різних
обставин втратили, чи добровільно відмовились
від зв’язків не тільки із своєю стратою
із якої вони вийшли, але й з суспільством
в цілому. Це декласовий елемент, люмпен
– пролетаріат.
Стратифікації
притаманні декілька системних
властивостей:
-
соціальність (позабіологічність)
цього явища;
-
традиційність, оскільки нерівність
становища різних груп зберігається
протягом всієї історії цивілізації;
-
універсальність, тобто її історична
зумовленість не забезпечує можливості
оцінки її оптимальності стосовно
конкретного суспільства;
-
функціональність, тобто визнання її
історичної неминучості передбачає відмову
від методологічного сприйняття соціальної
нерівності як зла , небажаного в суспільстві
феномена, що дозволяє соціології
перейти від виконання ролі соціальної
критики, від прояву ціннісного почуття
справедливості до наукового аналізу
реальних відносин між людьми, причин і
умов їх існування, їх одвічності і
корисності для функціонування суспільства,
його розвитку.
У
світовій соціологічній літературі для
позначення соціальної структури широко
використовується термін «стратифікація»,
що означає «організовування» нерівності
в суспільстві. Стратифікація
- це поділ суспільства на групи, які
перебувають на різних рівнях ієрархічної
взаємодії членів суспільства. Традиція,
започаткована німецьким соціологом
Максом Вебером, пропонує розглядати
стратифікацію як багатомірне утворення,
обумовлене трьома вимірами: економічним
(багатство), соціальним (престиж), і політичним
(влада).
|