|
Шпаргалка
з дисципліни "Менеджмент" ->
Назад
16)
Міжособові та організаційні комунікації
Міжособові комунікації
– це комунікації поміж людьми взагалі.
В межах організації люди
відіграють певні ролі та діють в умовах ієрархії влади. Це вносить
корективи у характер комунікації та ускладнює їх.
Методи комунікації:
1.
усна
– її формами є:
-
виступи (промови)
-
групові дискусії
-
телефонні розмови
-
розповсюдження чуток
Переваги:
1)
швидкість
2)
наявність гарного зворотнього зв’язку
(у формі запитання або погодження)
3)
відносна легкість комунікації
Недоліки:
1)
проблема неточності, неадекватності використання відправником
недоречних слів
2)
у процесі комунікації можуть бути випущені суттєві деталі
3)
слухач може забути частку або усю інформацію, що передається
4)
викривлення повідомлення при його передаванні другій, третій,……….особі
2.
письмова
– її формами є:
-
накази
-
розпорядження
-
подання
-
листи, повідомлення
-
звіти
-
реферати
Переваги:
1)
письмова інформація постійна, піддається зберіганню та є
незмінною протягом довгого часу
2)
це інформація є відчутною на дотик
3)
це інформація є такою, яку можна перевірити
4)
ця інформація є більш логічною, обгрунтованою і точною
5)
використовується, коли важливо якумога точніше передати зміст
складної та об’ємної
інформації
Недоліки:
-
пееваги усної комунікації
3.
Невербальна
/несловесна/ - будь-який обмін інформацією, який не використовує слова.
Класично поділяються:
1)
“мова тіла”
– за допомогою жестів, виразів обличчя, посмішок можна передавати такі
емоції як стурбованість, задоволення тощо.
2)
інтонація
голосу – підвищення
або пониження, що виказує певні почуття того,хто говорить
3)
“символіка”
– умовність, яка приписується будь-чому в діяльності менеджера або
діяльності організації вцілому (обладнання офісу, розмір..)
Формальні та неформальні
комунікації.
Формальні – такі, що
випливають з ієрархії влади; відповідають прямому ланцюгу команд
Неформальні – такі,
які несанкціоновані менеджером; вони дозволяють заповнити розриви, які
існують у формальних комунікаціях і переслідують такі цілі:
·
дають можливість
робітникам організації задовольнити свої потреби у соціальній взаємодії
·
можуть покращити
діяльність організації, утворюючи альтернативні, більш швидкі та
ефективні канали обміну інформацією.
Спрямованість орг.
комунікацій.
Типи орг.
комунікацій.
1.
міжрівневі
комунікації, в
межах яких виділяють такі:
·
що йдуть “згори
до низу” (поточні завдання, вказівки)
·
що йдуть “знизу
до гори” (звіти про виконання, звіти про поточні проблеми). Такі
комунікації мають тенденцію до більшого викривлення інформації ніж ті,
що йдуть “згори до низу”
2.
бокові
(горизонтальні)
між членами однієї групи або
керівниками одного рівня. Вони необхідні для координації та інтегрування
диверсифікованих функцій в організації. При цьому бокові комунікації
порушують один з принципів А.Файоля
3.
діагональні
комунікації, що
перехрещують функції та рівні організації. Переважно вони є
неформальними.
Комунікаційні мережі.
Вертикальні, горизонтальні,
діагональні комунікації можуть мати різну конфігурацію. Спосіб їх
поєднання і уявляє собою комунікаційну мережу.
Вибір типу комунікаційної
мережі залежить від цілей менеджера.
Мережа неформальних
комунікацій отримала в теорії управління назву “виноградної
гілки”. По такій мережі розповсюджується неточна, неповна
неперевірена інформація, яку прийнято називати чутками (які є
невід’ємним елементом системи комунікації у будь-якій організації). Вони
розповсюджуються значно швидше по каналам неформальної комунікації.
По каналам неформальної
комунікації розповсюджується інформація, яку підлеглі вважають:
а) найбільш важливою
б) такою, що викликає
стурбованість
|